"Я — Катерина Поліщук (позивний — Пташка). Пішла на війну добровольцем весною 2021 року. Згодом долучилася до батальйону «Госпітальєри». З ними і зустріла повномасштабне вторгнення. Я була в Маріуполі під час оборони міста. У квітні нас витіснили на завод «Азовсталь», а після тижнів оборони я потрапила у полон.

Спів — це наче прояв усієї моєї суті. Я співаю, коли мені добре чи погано. На «Азовсталі» я піснею нагадувала про дім і про те, що все буде добре. Мої побратими публікували відео, щоб усі бачили, що Маріуполь обороняють, і тут звучить українська пісня.

Найскладніше було в полоні, але триматися допомагало розуміння, що на мене чекають. Україна бореться за мене так, як я боролася за Україну. Коли нас обміняли, було відчуття, ніби чотири місяці мене тримали в кризі, перед цим — у кип’ятку, а раптом стало добре і затишно.

Мало з тих, хто зараз боронить Україну, вчилися на військових. Внесок у перемогу може зробити кожен, хто любить свою державу. Якщо хочеш миру, потрібно готуватися до війни. Якщо хочеш спокійного життя, від війни потрібно не тікати — її потрібно закінчувати."

Народжена жити й кохати,

Співати, мов пташка, пісні,

Пішла рідний край захищати,

Здоровʼя віддавши війні.

Підбори змінила на берці ,

Парфуми на порох та дим ,

Й рудеє красиве волосся,

Закрила шоломом важким.

Важчезна броня і набої,

Затиснули груди твої,

Як тяжко - та ти не здавалась,

Дух, віра та нерви стальні!

Хоч хочеться ніжності й ласки,

Й в коханні піднятись у вись,

Та вибір твій - жити без маски ,

Щоб вільною бути - борись !!!

Кардаш Лілія