Embedded Files
10-А клас Жила А.О.
13.03.20
13.03.20
Тема: Українські землі у складі Польщі.
Тема: Українські землі у складі Польщі.
https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/02/3/21714/
Українські землі, що ввійшли до складу Польщі
Українські землі, що ввійшли до складу Польщі
Після завершення Першої світової війни й національно-визвольної боротьби 1917—1921 рр. під владою Польщі опинилися такі етнічні українські землі:
Відповідно до Варшавського та Ризького договорів ці території офіційно закріплювалися за Польщею. Згідно зі статистичними даними 1921 року в Польщі жило 27 млн осіб, серед яких майже третину (31 %) становили національні меншини (українці, євреї, білоруси, німці та інші). Українці стали тут найчисленнішою національною групою (після поляків) — їх було понад 5 млн осіб (15 % від усього населення).
Політичний та національно-визвольний рух у Західній Україні
Політичний та національно-визвольний рух у Західній Україні
Українське населення не вважало польську владу постійною, а розглядало її як тимчасову й окупаційну. Переважна його більшість бойкотувала заходи поляків(перепис населення, парламентські вибори).
1920 року була заснована Українська військова організація (УВО), яку очолив Є.Коновалець. Ця організація вдалася до серії терористичних актів, серед яких були замах на прем'єр-міністра Юзефа Пілсудського 25 листопада 1921 року, підпали господарств польських поміщиків, напади на поліцію тощо.
Євген Коновалець (1891—1938) — український військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, голова Проводу українських націоналістів (з 1927 )
До 1923 року у Відні діяв уряд ЗУНР, очолюваний Є.Петрушевичем, який протягом певного періоду координував політичний рух у Галичині. Уряд Є.Петрушевича робив усе можливе, щоб його почули великі держави: надсилав їм ноти протесту проти польської окупації, звертався до них по допомогу.
Проте Антанта хотіла мати потужний кордон з Радянською Росією, тому була зацікавлена в сильній Польщі.
Країни Антанти визнали Східну Галичину частиною Польської держави, зобов'язавши її уряд забезпечити автономію Галичини й демократичні права її громадян. Варшава ніколи не дотримувала цих обіцянок.
Під впливом суспільно-політичних обставин український політичний рух Західної України розділився на кілька течій і напрямків:
прибічників нормалізації відносин з поляками й використання демократичних інституцій Польської держави відстоювання прав і свобод українців;
прихильників Радянського Союзу, які вбачали майбутнє України в складі СРСР;
прихильників радикальних течій боротьби проти польської окупації, що виступали за незалежну Українську державу, яку були готові виборювати її всіма можливими засобами.
До першої групи належало Українське національно-демократичне об'єднання(УНДО), утворене внаслідок об'єднання різних політичних сил Галичини й Волині (лідер УНДО — Д.Левицький). Головною метою УНДО проголосило боротьбу за самостійну й соборну Україну легальними засобами. Програмою-мінімум ця організація вважала досягнення автономії українських земель у складі Польщі, проте у зв'язку з антиукраїнською політикою польського уряду вона дуже швидко втратила своїх прихильників.
Другий табір репрезентувала Комуністична партія Західної України(КПЗУ), утворена 1923 року. Комуністи, як завжди, бажали шляхом соціалістичної революції досягти соціального та національного визволення. Партія активно використовувала легальні й нелегальні методи роботи. Більшість членів партії становили українці, хоч серед партійців були також євреї й поляки. Сталінське керівництво з недовірою поставилося до КПЗУ. 1938 року партія за рішенням Комуністичного інтернаціоналу була розпущена у зв'язку з трафаретним сталінським звинуваченням-начебто в її ряди проникла фашистська агентура.
1929 року у Відні завершилося оформлення третього табору, який репрезентувала Організація українських націоналістів (ОУН), куди ввійшли різноманітні радикальні групи. Головою проводу був обраний Євген Коновалець. Програма ОУН ґрунтувалася на радикальному націоналізмі, який проголошував прийнятними для здобуття незалежності України будь-які методи й засоби. ОУН засуджувала соціалізм, капіталізм, лібералізм, демократизм, висуваючи на перший план революційний націоналізм. Ця організація активно застосовувала тактику революційного терору проти польської адміністрації та українців, які співпрацювали з польською владою.
За підрахунком О.Субтельного, на початку 1930-х рр. націоналісти орагнізували сотні актів саботажу та 60 актів замахів та вбивств (1934 року члени ОУН ліквідували польського міністра внутрішніх справ Б.Перацького).
З часом в організації виник конфлікт між Центральним проводом та галицьким крайовим керівництвом ОУН, на чолі якого стояв Степан Бандера. Молоді галичани засуджували старших товаришів у далекому зарубіжжі за пасивність і закликали до насильницьких дій проти Польщі.
Степан Бандера(1909—1959) — відомий український політичний діяч, один із лідерів українського національно-визвольного руху 1930-1950-х рр.
1938 року Є.Коновалець був убитий радянським диверсантом П.Судоплатовим, і його місце зайняв Андрій Мельник, який уважав за необхідне орієнтуватися на нацистську Німеччину й планував за допомогою Гітлера визволити Україну від влади Польщі, Румунії, Чехословаччини та СРСР.
Після трагічної загибелі Є.Коновальця Організація українських націоналістів розкололася на два противоборчих табори: ОУН(Б) — С.Бандери та ОУН(М) — А.Мельника. Щоб досягти своєї мети в боротьбі за визволення України, обидва проводи вступили в активний контакт з керівництвом нацистської Німеччини.
Домашнє завдання
§28, скласти таблицю "Політика Польщі на українських землях"
10-А клас Жила А.О.
17.03.20
17.03.20
Тема: Українські землі у складі Румунії.
Тема: Українські землі у складі Румунії.
Матеріали за посиланням
history.vn.ua/book/zno2010/106.html
Західноукраїнські землі у складі Румунії
Після першої світової війни західноукраїнські землі опинилися у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії. За офіційною статистикою у 1920 році на території Румунії проживало майже 790 тисяч українців (4,7 % усього населення). Основними місцями їхнього зосередження були Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бесарабії.
Колоніальна експлуатація українських земель вела до деградації господарства, закривались підприємства та майстерні. Вже в перші роки окупації майже третину працездатного населення становили безробітні, ситуація погіршилась у період кризи, що охопила Румунію у 1928 році. Економічне становище українського населення
Під впливом Румунії перебували роз'єднані українські громади і українська громада Північної Буковини.
• Громада Бессарабії де у Хотинському повіті проживало багато українців. Українці також проживали в Уманському, Ізмаїльському повітах на півдні Бессарабії.
• Промислові підприємства Північної Буковини і Бессарабії залишалися дрібними і напівкустарними .
• Найбільшу частку в економіці Буковини мала харчова промисловість, у придунайських землях оброблення шкір, варіння мила, виробництво тканин, сукна.
• Велике приватновласницьке і церковне землеволодіння у Північній Буковині становило 54 % загальних площ.
Соціальне становище українського населення
У вересні 1919 року уряд Румунії підготував проект аграрної реформи на Буковині, а в березні 1920 року у Бессарабії, але вони не ліквідували безземелля у цих краях. Більшість селян були малоземельними або безземельними, третину населення становили безробітні.
Діяльність українських політичних партій і рухів
З 1918 по 1928 роки на окупованих Румунією українських землях діяв воєнний стан, легальну політичну діяльність партій було заборонено. З 1928 по 1938 роки у Румунії був період відносно ліберального правління, що сприяло діяльності політичних партій. З'явилась низка політичних партій комуністичного і національного напрямків.
Українська національна партія на чолі з А. Залозецьким виступала за компроміс із владою і за легальні методи діяльності. Заснувала низку періодичних видань українською мовою.
Комуністична партія Буковини заснована у 1948 році, виступала за приєднання Буковини до УСРР.
Діяли націоналістичні групи, лідерами націоналістичних організацій були О. Забачинський, Д.Квітковський. У 1938 році король заборонив політичні партії і встановив диктатуру військових.
Культурне життя
Культурне життя
Проводилася політика румунізації українського населення:
румунську мову оголошено державною;
закривались українські школи і культурно — освітні установи;
людей переслідували за вживання української мови;
накладено заборону на ввезення українських книжок і музичних творів;
у Чернівецькому університеті ліквідовано українські кафедри;
румунізувалися навіть прізвища та церковна служба.
Домашнє завдання
§29-30, порівняти політику на українських землях Польщі і Румунії
10-А клас Жила А.О.
20.03.20
20.03.20
Тема: Українські землі у складі Чехословаччини.
Тема: Українські землі у складі Чехословаччини.
Матеріали за посиланням
Після розвалу Австро-Угорської імперії гостро постало питання про майбутню долю Закарпаття. У червні 1918 р. на базі емігрантських організацій, вихідців із Закарпаття, було утворено Американську Народну Раду карпатських русинів, яку очолив Г. Жаткович. Незабаром на засіданні Ради в Гомстеді було висунуто три альтернативні варіанти вирішення карпатського питання: 1) надання повної незалежності карпатським русинам; 2) об'єднання з галицькими і буковинськими українцями; 3) одержання автономії.
23 жовтня 1918 р. карпатські русини, за порадою президента США В. Вільсона, приєдналися до емігрантської організації «Середньоєвропейська демократична унія», що представляла 10 млн. емігрантів з колишньої Австро-Угорщини. За русинами було визнано право на самовизначення. Голова унії Т. Масарик обіцяв їм автономію та вигідні кордони. Саме за таких умов 12 листопада 1918 р. на засіданні Ради в Скрентоні (США, штат Пенсільванія) і було вирішено приєднати русинські землі до Чехословацької республіки. Це рішення було невдовзі закріплено Тріанонським мирним договором (червень 1920 р.), згідно з яким до Чехословаччини приєднувалося Закарпаття під назвою «Підкарпатська Русь». Вона мала одержати найширшу автономію. Значною мірою ці рішення так і залишилися на папері.
Чеська буржуазія підкорила собі економіку Закарпаття, фактично перетворивши цей край у аграрно-сировинний придаток економічно високорозвинутих чеських земель. Територія «Підкарпатської Русі» становила 5% усієї території Чехословацької республіки, на якій проживало 9% населення і було розміщено лише 0,07% виробничих потужностей, що у 136 разів менше, ніж у Чехії та Моравії. Край був своєрідним зразком катастрофічного відставання і застою: питома вага промисловості в економіці становила лише 2%, тобто за показниками економічного розвитку Закарпаття перебувало на рівні XVIII ст., коли тільки розпочинався промисловий переворот.
Про кризовий стан сільського господарства свідчить той факт, що майже 90% селянських господарств краю потрапило в боргову кабалу до банків та лихварів. Цей процес зумовили не тільки висока орендна плата, а й численні штрафи та податки, розміри останніх за десятиріччя (1919—1929) збільшилися в 13 разів.
Зрозуміло, такий державний курс неодноразово викликав опір з боку народних мас, і за неповні два десятиріччя свого панування чеські власті були змушені 91 раз наказувати стріляти в робітників і селян.
Позиція властей Чехословаччини на українських землях у суспільно-політичній та культурній сферах була поміркованішою і виваженішою, ніж у Польщі та Румунії. Про це свідчить існування в 30-х роках у Закарпатті майже 30 політичних партій, що репрезентували широкий спектр поглядів на суспільний розвиток. Зростала кількість початкових шкіл (з 1924 до 1938 р. їх збільшилося з 525 до 851, а гімназій — з 3 до 11). Велике значення мав дозвіл користуватися в цих школах мовою на власний вибір. Вільно діяли українські громадські організації: «Просвіта», «Асоціація українських учителів», «Пласт» тощо.
Чехізація йшла й у Закарпатті. Так, за 20 років панування в цьому краї чеські власті відкрили 213 самостійних чеських шкіл та 191 чеський філіал при українських та угорських школах, проте чехізація була порівняно м'якою.
Отже, характерні риси польської моделі панування в українських землях (насильницька асиміляція, штучне стримування економічного (особливо промислового) розвитку, репресивні акції, національний гніт тощо) були в пом'якшеному вигляді притаманні внутрішній політиці Чехословаччини в українському питанні, й у більш жорсткій формі виявлялися в українській політиці Румунії.
Проголошення незалежності Карпатської України
Проголошення незалежності Карпатської України
12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання.
15 березня 1939 р. Сойм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська мова).
Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..». Герб — червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.
Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая.
Головою Сойму обрано Августина Штефана, заступниками Степана Росоху та Федіра Ревая.
Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Третього Рейху та недопущення її захоплення Королівством Угорщина.
«Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст»[4].
Але вранці німецький консул у Хусті порадив українцям «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у цій ситуації не може, на жаль, прийняти Карпатську Україну під протекторат»[4].
В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. гортистське Королівство Угорщина, за підтримкою Третього Рейху розпочало війну проти Карпатської України. Прем'єр А. Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі. Після зіткнень із чеськими військами під командуванням генерала Прхали, що намагалися роззброїти карпатоукраїнські війська, Карпатська Січ взяла під контроль територію країни, хоча в цей час угорські війська вже захопили перші українські села: Підгіряни, Кольчино і Коропець.
З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегово-Севлюш. У кінці березня 1939 р. президент республіки Августин Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю. Реваєм виїхала через Королівство Румунія в еміграцію. Повноважні карпатоукраїнські представники залишили край через півтора місяці після початку прямої агресії Королівства Угорщина. До 30 квітня 1939 року в Хусті офіційно діяла Українська евакуаційна комісія на чолі з Володимиром Бірчаком[7].
При захисті Карпатської України, за різними даними, загинуло від 2 до 6,5 тис. осіб.
Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.
Домашнє завдання
§31, охарактеризувати значення Карпатської України для державотворчого процесу українського народу.
10-А клас Жила А.О.
31.03.20
31.03.20
Тема: Культурне і релігійне життя на західноукраїнських землях. Політичне та культурне життя української політичної еміграції.
Тема: Культурне і релігійне життя на західноукраїнських землях. Політичне та культурне життя української політичної еміграції.
Матеріали за посиланням
www.youtube.com/watch?v=O5uzbMp-0e8
ru.osvita.ua/vnz/reports/history/4667/
history.vn.ua/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-byrneiko-standard-level/42.php
Домашнє завдання
§32, підготувати повідомлення на теми (за вибором) "Українські митці Західної України в 1920-1930 рр", "Центри української еміграції в міжвоєнний період".
10-А клас Жила А.О.
01.04.20
01.04.20
Тема: Практичне заняття. Срібна Земля. Третя спроба утвердити незалежність України у ХХ столітті
Тема: Практичне заняття. Срібна Земля. Третя спроба утвердити незалежність України у ХХ столітті
Матеріали за посиланням
history.vn.ua/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-pometun-electronic-application/11.php
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал за посиланням, виконати завдання практичного заняття.
10-А клас Жила А.О.
03.04.20
03.04.20
Всесвітня історія
Всесвітня історія
Тема: Спроби перегляду Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних договорів. Утворення вогнищ війни на Далекому Сході, Африці та Європи.
Тема: Спроби перегляду Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних договорів. Утворення вогнищ війни на Далекому Сході, Африці та Європи.
Матеріали за посиланням
www.youtube.com/watch?v=4JIa5YdKoEQ
www.youtube.com/watch?v=OCAcdocVEZA
1. Агресивність Німеччини. Ліквідація Версальської системи.
2. Створення блоку Берлін - Рим - Токіо.
3. Ліга Націй в умовах наростання воєнної небезпеки.
Дати:
1936 р. - укладення Антикомінтернівського пакту
1936 р. – введення німецьких військ до Рейнської зони.
1937 р. – створення «осі Берлін-Рим-Токіо»
Домашнє завдання
Опрацювати §25, виконати завдання 15, с.119.
Page updated
Google Sites
Report abuse