13.03.20
Тема: Конструювання виробу одним із методів.
Домашнє завдання
Повторити методи фантазування та біоформи. Виконати малюнок власної підставки під горнятко.
20.03.20
Для розмічання основних з'єднувальних елементів (шипів, провушин, гнізд тощо) і контролю процесу їх виготовлення застосовують різноманітний розмічальний і контролюючий інструмент, а також шаблони і спеціальні пристрої (мал. 4.5).
Єрунок (мал. 4.5, б) є одним з різновидів кутника, тільки його лінійка перебуває під кутом 45° і 135° до колодки. Ним користуються при розмічанні з’єднувальних елементів під кутом 45° (на «вус»).
Малка (мал. 4.5, в) також є різновидом кутника, тільки лінійка з колодкою з’єднані шарнірно, що дає змогу розмічати і перевіряти будь-які кути.
Рейсмус – це лише розмічальний інструмент (мал. 4.5, г). Він складається з колодки і двох висувних брусків (штанг), закріплених клинком. На кінці брусків є металеві штифти, якими й прокреслюють лінії на деталях. Проте звичайний рейсмус не дає можливості проводити риски на відстані понад 100–150 мм від ребра деталі, тому для проведення рисок на більшій відстані застосовують щитовий рейсмус. Якщо на брускових деталях потрібно провести більше ніж дві паралельні лінії (при виготовленні групових шипів), то раціональніше застосовувати замість рейсмуса розмічальну гребінку.
Діаметр круглих деталей перевіряють кронциркулем (мал. 4.5, є). Нутроміром визначають діаметри отворів та ширину гнізд (мал. 4.5, ж). Обидва ці інструменти може замінити штангенциркуль, яким вимірюють зовнішні та внутрішні розміри.
Процес пиляння деревини
Інструменти для пиляння деревини. Будова ножівки. Форма зубців ножівки. Розведення та заточування зубців. Пиляння вздовж і впоперек волокон. Припуски на пиляння. Прийоми запилювання. Стусло та його застосування.
Пиляння – це процес закритого різання, що здійснюється багаторізцевими інструментами – пилками. Пилянням здійснюють розкрій матеріалів на заготовки, торцювання деталей по довжині, розкрій щитів плитових матеріалів фанери, обпилювання кромок щитів і рамок, випилювання криволінійних заготовок, а також запилювання шипів і провушин.
Пилка (мал. 4.6, а) – це металева пластина з нарізаними на ній з одного боку зубцями. Цей бік пилки називають зубчастим вінцем. Кромка, протилежна зубчастому вінцю, називається спинкою, а бокові стінки – щічками. Лінія, де зубець бере початок, називається основою, а кінець зубця, що закінчується передньою кромкою,– вершиною. Відстань від основи до вершини називають висотою зубця і позначають буквою h, а відстань між двома суміжними зубцями називають кроком і позначають буквою t.
Вузькі ножівки застосовують для випилювання криволінійних наскрізних отворів у щитових деталях. Зубці у формі прямокутного трикутника 2 - 4 мм заввишки, крок 3 - 4 мм, кут загострення – 50 - 80°, заточування пряме.
Ножівки з обушком застосовують для неглибокого пиляння і підганяння виробів у процесі їх складання. Зубці у формі рівнобедреного трикутника 2 - 3 мм заввишки, крок – 2 - 3 мм, заточування косе (75 - 80° до полотна пилки).
Наградки призначені для неглибокого пропилювання пазів під вузькі шпунти і шпонки. Зубці у формі рівнобедреного трикутника 2 - 3 мм заввишки, крок – 2 - 3 мм, заточування косе.
Домашнє завдання
Ознайомитись зі способами розмічання та видами пилок.
03.04.20
Рашпіль – це металевий загартований брусок певного профілю з великою кількістю гострих горбиків – насічок. Насічки за формою являють собою клин. Цими насічками і зрізають шар деревини.
Рашпілем знімають нерівності після пиляння, обробляють різні уступи й отвори, а також криволінійні поверхні, тобто виконують чорнове зачищення деталі.
У столярній справі для обробки деталей із твердих порід деревини використовують також напилки, які за формою схожі на рашпілі, але відрізняються від них насічкою.
Столярні вироби зачищають (після процесу обпилювання) шліфувальною шкуркою. Шліфувальна шкурка – це цупкий папір або тканина з наклеєним абразивним порошком. Абразивний порошок являє собою подрібнений камінь (наждак) або порошкоподібне скло. Залежно від величини зерен абразивного порошку є різні номери шліфувальних шкурок. Шкурка з найбільшим зерном робить великі подряпини й знімає великий шар матеріалу. Шкурку з найдрібнішим зерном застосовують перед поліруванням та лакуванням виробів.
б) Перед початком роботи перевірити, чи добре тримається ручка на хвостовику. Без ручки працювати забороняється, бо гострим хвостовиком можна поранити руку.
Якщо ручка на хвостовику тримається нещільно, то укріпити її можна вдаривши ручкою (з її торця) з верху в низ, об поверхню верстака, тримаючи рашпіль за робочу частину.
Шліфування.
Технологічний процес вирівнювання нерівностей широких поверхонь наждачними шкурками називають шліфуванням. Шліфувальні шкурки виготовляють з тканини або цупкого паперу, на один бік яких наклеюють подрібнені частинки твердої речовини - абразиву. Чим дрібніші частинки, тим вища якість оброблювальної поверхні.
Під час шліфування шкурку намотують на спеціальні колодки. Щоб не пошкодити оброблювальну поверхню на основу колодки необхідно закріплювати повсть або інший м'який матеріал.
Щоб зачистити дрібні деталі, їх рухають по шліфувальній шкурці. Великі деталі шліфують переміщенням бруска з шліфувальною шкуркою уздовж поверхні заготовки. Рівні кромки також зачищають за допомогою колодки та шліф шкурки.
Домашнє завдання
Ознайомитись зі способами обробки рашпілем та шліфувальним папером.