7- А клас
17.03.2020
Тема. Література рідного краю. Духовний світ творчості Михайла Шевченка. Збірка поезій «Молитва для двох»
Ознайомтеся із біографією поета-земляка Михайла Шевченка
Прочитайте поезію "МОЛИТВА ДЛЯ ДВОХ"
Усно визначте тему, ідею, основну думку поезії, визначте художні засоби.
Михайло Васильович Шевченко (19 серпня 1947) — поет, заслужений діяч мистецтв України. Лауреат премій: ім. Петра Артеменка, ім. Павла Усенка, ім. Володимира Сосюри, ім. Івана Нечуя-Левицького, ім. Миколи Островського, Міжнародної премії ім. Григорія Сковороди.
Народився 19 серпня (на Спаса) 1947 року в с. Обтове Кролевецького району Сумської області.
Батьки — Марія Прокопівна та Василь Іванович, брат Василь, сестри Ніна та Валентина. Одружений. Дружина — Світлана Григорівна — заслужений учитель України (філолог, викладач української мови та літератури). Сини: Олег — журналіст, Григорій — юрист. У 1965 р. закінчив Обтовську середню школу, вступив до Полтавського сільськогосподарського інституту (зоофокультет). Під тиском органів держбезпеки (категорично відмовився співпрацювати) був вимушений перевестися на заочне відділенні. Пішов на свій хліб.
Працював у Новосанжарській районній газеті «Червоний прапор», а потім — у газеті «Комсомолець Полтавщини». Був єдиним в Україні безпартійним завідувачем відділу пропаганди обласної газети, згодом завідував відділом літератури і мистецтва «Комсомольця Полтавщини», а з 1982 р. — «Молоді України» (м. Київ).
З 1986 р. — секретар Київської організації Спілки письменників України (член СПУ з 1977 р.), з 1988 р. — директор Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, з 1993 р. — директор Літфонду СПУ і Секретар Спілки письменників України до 2002 р. З 1993 р. по 1996 р. редагував журнал «Криниця» (Полтава).
З 2002 р. працює в апараті Верховної Ради України (секретаріат фракції СПУ).
Михайло Шевченко — автор книжок; «Травневе поле», «Близень-світ», «Балади про любов», «В отчому краї», «Глибокий шлях», «Один, прощальний поклик журавля», «Єдина Книга», «…Я ще живу», «Мені на цьому світі не нажитись», «Молитва для двох», «Останній теплохід мого тисячоліття», «Перед горою Чернечою», «Юне дівча обриває ромашку», «Все відходить назавжди», «Вісь». Він упорядкував книжку «Найкращі пісні України» У перекладі російською вийшли збірки: «Судьба», «Ранние птицы» та «Полынь вечерняя». Його поезії перекладені німецькою, польською, угорською, болгарською, словацькою, білоруською, монгольською та іншими мовами.
Засновник (разом з Тарасом Нікітіним) і голова журі Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди.
З 1987 р. по 2002 р. М. В. Шевченко був незмінним головою оргкомітету Міжнародного Шевченківського свята «В сім'ї вольній, новій».
З 1994 р. — голова оргкомітету Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники», заснованого разом із земляками А. М. Петрусенком та В. Б. Зенченко.
Саме М. В. Шевченко разом із сумчанкою К. Ю. Сенько виступили ініціаторами створення обласних земляцтв у Києві. Перші організаційні засідання були проведені у 1995 р.
17 березня 1995 року в Будинку літераторів України вперше відбулися установчі збори Сумського земляцтва в місті Києві.
Нагороди і відзнаки
Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат премій: ім. Петра Артеменка, ім. Павла Усенка, ім. Володимира Сосюри, ім. Івана Нечуя-Левицького, ім. Миколи Островського, Міжнародної премії ім. Григорія Сковороди. Лауреат літературної премії імені Олександра ОЛЕСЯ
МОЛИТВА ДЛЯ ДВОХ
Допоки ми у білім світі можемо
В любові
сизим огнивом цвісти...
О, Боже мій!
О, Боже мій!
О, Боже мій!
О, милий мій...
О, Господи, – це ти!
Лукавому, і ницому, і гожому
Дух забива в солодкій суєті:
О, Боже мій!
О, Боже мій!
О, Боже мій!
О, милий мій...
О, Господи... це ти!
Украдена, мені ’дному –
не кожному
Свої уста гарячим освяти:
О, Боже мій!
О, Боже мій!
О, Боже мій!
Єдиний мій...
О, Господи! Це ти!
В огні своїм твоє вгадаю ім’ячко,
Зцілована, згорьована – свята,
Богинечко, Богинечко, Богинечко,
Билиночко, Зориночко – світа!
19.03.2020. 7 - А клас.
Тема. Марина Павленко. «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських». Казкове й реалістичне в повісті-казці,час теперішній і минулий у ній
Опрацювати статтю підручника с. 212 та слайди презентації 1-7. Ви ознайомитеся із біографією Марини Павленко.
Прочитати 1-21 розділи повісті-казки Марини Павленко "Русалонька із 7 - В, або Прокляття роду Кулаковських" с. 212- 225
Опрацювати зміст цих розділів за слайдами презентації 8 - 15
Теорію літератури запишіть у зошит ( слайд 9, 11)
Слайд 14 виконати письмово у зошит по рядах: І ряд - І група; ІІ -ІІ група; ІІІ - ІІІ група
Домашнє завдання слайд 16
Життя… Таким коротким воно здається для людини. А як хочеться багато зробити. Ще маленькою людина прагне самоутвердитися, пізнати нове, цікаве, корисне, а потім, ставши дорослою, передати ці знання наступному поколінню.
Чи ніколи ви не задумувалися над змістом життя? Що хоче отримати кожний від нього? Здоров’я, кохання, матеріальне благополуччя, владу над іншими…
Дійсно, людина сама визначає власні пріоритети. Але як зробити так, щоб прожитий час не був марний, витрачений на якісь дрібниці? Людина живе у суспільстві, тому вона повинна співвідносити власні інтереси з інтересами оточуючих.
Так, для Софійки головним у житті є:
- робити добро;
- надання безкорисливої допомоги;
- шанобливе ставлення до матері…
Продовжте ланцюжок
Робота над змістом тексту
- Який гріх став поштовхом для сімейного прокляття?
- Чи справді можливе таке прокляття, чи можна пояснити такі події чимось іншим?
- Як, на вашу думку, впливає характер людини на майбутнє нащадків?
- Як ви можете пояснити слово «людина»?
- Якими характерними якостями повинна бути наділена справжня Людина?
- До якого головного героя можна звернутися із закликом: «Ти знаєш, що ти людина?» Доведіть свою думку, опираючись на зміст твору.
Рубрика «Поміркуй, обґрунтуй»
- Що, на ваш погляд, є найціннішим надбанням для людини – матеріальне чи духовне?
- Яке призначення людини на землі?
- Чи намагаєтесь ви застерегти свого товариша від негативного вчинку, який він планує здійснити? Якщо так, то яким чином?
Гордій Кулаківський
Це прапрадід Вадима Кулаківського. Саме від нього починається прокляття роду. Ніхто з членів Гордієвої сім’ї не зазнав щастя. Його бажання мати більше, ніж має, спричинило до того, що кожне наступне покоління Кулаківських «мало гроші, а щастя – ніколи». У роду були зрадники, вбивці, злодії – все те негативне й зле, чого боїться в житті людина. Він перший , хто порушив присягу «не вкради».
Сама авторка твору з кригою в голосі розповідає, що таких людей ми можемо зустріти і сьогодні, позбутися від них дуже важко, а може, й неможливо, бо викликають вони страх та відразу. А вдається зробити це лише Софійці – дівчині з іншого століття. Вона рятує покоління Кулаківських від загибелі.
Отже, на нашу думку, образ Гордія Кулаківського повинен слугувати нам прикладом у боротьбі зі злом.
Данило Міщенко
Це людина, яка поставилася безвідповідально до дорученої йому справи. Хвалькуватий та закоханий у себе. Рятує своє життя втечею та переховуванням. Залишає сім’ю: дружину та двох синів, яким доводиться жити з тавром батька-зрадника.
Як сказала Софійка, дівчинка, що намагалась допомогти героям ХІХ ст.: «Усі Міщенки схожі між собою».
Не допомогло йому навіть те, що змінив своє прізвище на Даниїла Міщенкова, а його син на – Михайла Бєлого, бо хотів стати «… новим і чистим чоловіком».
На нашу думку, зміна прізвища не врятувала наступних членів роду Міщенків. Вони передавали з роду до роду лише духовну порожнечу, яку надзвичайно важко заповнити.
Вадим Кулаківський
Вадим – один із головних героїв повісті. Він однокласник Софійки. Зухвалий, зарозумілий, але самотній. Його вихованням турбується бабуся, з якою він поводиться не зовсім чемно.
Хлопець мріє, на нашу думку, про зустріч з мамою й татом, але не хоче в цьому зізнатися.
Письменниця ставиться до Вадима, як до сучасного хлопця, який має складний характер і заплутане минуле.
Наша група ставиться до хлопця з розумінням, бо він такий як ми, хлопці 6 класу. Пройде час і він усвідомить свої помилки, а ми готові йому в цьому допомогти.
Михайло Міщенко
Син Данила Міщенка, що з вини батька стає двірником. Спочатку справляє враження порядного юнака, що закоханий у панночку Юзю. Але з часом побачимо різку зміну в характері хлопця. Жорстокість, мстивість заполонили його серце. Жив, ховаючись від людей, ніколи не ділився наболілим, душив у собі любов до Юзі. Сина виховав схожим на себе.
Наша група прийшла до висновку, що не кохання до Юзі зробило його таким, а помста за те, що він не рівня їй. Батько Михайла втратив звання «дворянського предводителя», і це не дає йому дорівнятися до майнових статків його коханої.
Що, на вашу думку, робить людину красивою?
Розв’яжіть суперечку двох учнів, які вважають, що красивою є Софійка, головна героїня повісті, а також Ірина Завадчук, однокласниця Софійки та Вадима.
Висновок:
Ірина Завадчук
Дівчинка-підліток, яка «не заморочується» з виконанням домашнього завдання.
Полюбляє жити красиво.
Софійка
Ця дівчина є взірцем багатьох сучасних дівчат.
Її вчинки роблять її красивою.
Красивою людину роблять її вчинки, а не її зовнішність.