10-Б клас

03.04.2020. Українська література. 10 – Б клас

Тема. Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Роль родини, культурного оточення й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці. Драматична спадщина

Зміст уроку

1. Опрацювання життєвого та творчого шляху Лесі Українки ( підручник, с. 206 – 212 ).

2. Теорія літератури. Неоромантизм.

( Записати в робочий зошит )

Неоромантизм – це течія модернізму, що відродила низку естетичних засад романтизму ( пафос особистої волі, заперечення буденності, потяг до фантастики ( умовності в зображенні ), культ підсвідомого та ірраціонального ).

Характерні ознаки неоромантизму:

- подолання розриву між дійсністю та ідеалом;

- привернення уваги до сфери почуттів;

- інтуїтивне, емоційне пізнання світу;

- культ індивідуальної та суспільної свободи;

- зображення героя- одинака, наділеного винятковими рисами.

Леся Українка мала власний погляд на неоромантизм як художню систему: ускладненість умовних художніх форм, використання багато-

значних символів, створення ідеалу людини-борця, людини майбутнього.

3. Домашнє завдання.

- Письмово скласти хронологічну таблицю « Життєвий і творчий шлях Лесі Українки» ( підручник с. 206 – 212 ).

- Вивчити, що таке неоромантизм ( с.212 ).

- Переглянути фільм « Іду до тебе» ( 1971р.,режисера М. Мащенка ).

01.04.2020

10 – Б клас. Українська література

Тема. Образне слово поетичного модернізму. Альманах «З-над хмар і з долин», угрупування «Молода муза» - зв’язок із зарубіжною літературою, “нова» драма на межі століть

Зміст уроку

1. Актуалізація опорних знань.

-Пригадайте, будь ласка, хто вважається зачинателем українського модернізму? (М. Вороний – зачинатель українського модернізму.)

-До чого закликав М. Вороний? ( Закликав до написання нової поезії, нескутої канонами попередніх років, не обмеженої громадянською тематикою, більш філософської.)

-Які часописи були зорієнтованими на європейську літературу? («Молода муза», «Українська хата».)

2. Повідомлення теми уроку.

Українська література цього періоду зазнає суттєвих змін, адже за зразок обирає європейські нові віяння. Митці починають шукати нові форми задля більшого впливу на читача, кращого вираження суб’єктивного начала. Якими ж були вектори розвитку та хто стояв в авангарді літературного оновлення? Більше про це дізнаєтесь сьогодні на уроці.

3. Сприйняття нового матеріалу. Міні-лекція.

«З-над хмар і долин» - літературно-художній альманах. Упорядкував і видав його М. Вороний. У цьому часописі друкувалися твори поетів і прозаїків Галичини, Буковини та Наддніпрянщини кінця ХІХ початку ХХ століть. Альманах не обмежував авторів певними визначеними напрямками чи стилями. Розмаїті погляди на літературу підкреслювали провідну тенденцію: письменство має бути вільним, національним, стояти на засадах естетизму та досконалості.

М. Вороний хотів реалізувати задум щодо створення колективної збірки творів тих письменників, які зорієнтовані на естетичні та філософські пошуки, уникають примітивізму та соціальної заангажованості. «Грубого реалізму я не визнаю», - сказав він. Прагнучи видати альманах, М. Вороний та М. Чернявський розіслали найвідомішим українським письменникам листи майже одного характеру, повідомляючи про намір «видати літературний збірник, у якому хотіли б помістити нові, ніде не друковані твори переважно з життя сучасної інтелегенції, а також на теми соціальні, психологічні, історичні та ін...». Проте на заклик відгукнулися не всі автори. Зокрема Панас Мирний висловив занепокоєння, адже вважав, що така тематика – це зречення «творів з життя селянського». І. Нечуй-Левецький вважав, що подібний альманах буде нецікавим для селян через занадто далекі від їхнього життя теми.

З-поміж відомих письменників, які тут друкувалися, слід назвати Лесю Українку, І. Франка, М. Вороного, О. Маковея, П. Грабовського (поезія), М. Коцюбинського, Г. Хоткевича, О. Кобилянської (позові твори). Відкривався збірник поезією І Франка «Миколі Вороному», за яким ішла відповідь М. Вороного «Іванові Франкові».

Видання стало помітним явищем завдяки підходові М Вороного, який об'єктивно презентував різні художні течії, виступав із гаслами щодо мети нового мистецтва.

«Молода муза» - це літературне угрупування, що виникає в 1906 році у Львові. Проіснувало воно три роки. За мету «молодомузівці» (музаки) ставили оновлення літератури. Представниками угрупування були Б. Лепкий, П. Карманський, В. Пачовський, О. Луцький. Це був своєрідний клуб літераторів, у якому було багато молоді, пов'язаної з різними видами мистецтв (музикою, скульптурою, живописом).

Роком зародження групи як мистецької течії можна вважати 1906, коли з'являється журнал «Світ». Саме ж об’єднання виникає на рік пізніше. “Молода муза» обирає за мету служіння красі, не обмежуючи авторів у виборі літературних модерністичних течій. Єдине, що було неприйнятним для представників угрупування, - побутовий реалізм та описовість старої школи. Проте повністю «молодомузівці» не поривали з класичним реалізмом, вони прагнули поєднання новаторства й традицій.

Ще одним принципом поетики стало проголошення культу поезії як краси, як практичної безвартісності, відмова від пропаганди певних доктрин. Одначе це гасло представники угрупування не змогли підтримати самі, адже були вихідцями з селянського середовища, дітьми дрібних службовців, важко пробивалися в житті до вершин. Громадські мотиви в їхніх творах все-таки залишаються одим з основних.

І. Франко досить неоднозначно ставився до угрупування, різко критикував і теоретичну платформу, і твори представників. Проте завжди цікавився творчістю «молодомузівців», яких об’єднувало прагнення шукати в мистецтві нових шляхів, визволитися від етнографізму й влитися в загальноєвропейський культурний розвиток.

Драматургія на межі ХІХ – ХХ століть переживала своєрідний розквіт, адже з’являються нові стильові ознаки, розширюється коло жанрових форм, утілюються найрізноманітніші типи художнього мислення (романтизм, натуралізм, реалізм, неоромантизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм). Активне створення професійних труп, орієнтування на кращі зразки української класичної драми, запозичення принципів нової європейської драми сприяє збагаченню репертуару, більш професійному підходові до постановок.

На рубежі ХІХ – ХХ століть окреслюються тенденції художнього психологізму (твір «Украдене щастя» І. Франка). Нова українська драматургія пропагує новий тип героя – ідеолога, народного заступника. Розширюється й коло тем та конфліктів: діяльність революціонерів, масові виступи, протистояння мас та особистості. З’являється також тип героя-інтелегента, хоча ставлення до нього не однозначне, адже автори здебільшого прагнуть розвінчати ілюзії щодо просвітницьких намірів псевдоінтелегенції.

Модернізація української драми сприяє появі поетичної (ліричної) драми (Олександр Олесь, Леся Українка). Конфлікт таких п’єс підкреслювався поетичною образністю, автори використовували художню умовність, створювали драми з відкритим фіналом, великою кількістю символів.

Отже, літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ століть нагадує різнобарвний килим, витканий із найрізноманітніших ниток-течій модернізму. Шукання митців цього періоду ще раз доводять, що література будь-якого народу не може існувати ізольовано: вона покликана зберігати національну ідентичність, водночас оновлюючись та розвиваючись, ідучи в ногу з певною добою.

4. Робота з підручником (опрацювати статті відповідно до теми уроку с. 205 – 206, 206 – 210).

5. Письмово дати відповідь на запитання: Чи повинна література неодмінно висвітлювати проблеми сучасності?

6. Домашнє завдання.

- Повторити ключові факти відповідно до теми уроку.

- Підготувати повідомлення про життя і творчість Лесі Українки.