Тема: В. Дрозд «Білий кінь Шептало». Проблема свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності та мрії, людини в суспільстві, її знеосіблення
У зграї звірі знищують слабких,
Щоб через них не нищилась порода.
А люди, як не дивно, нищать тих,
У кого розум є, талант і врода.
Організаційно-мотиваційний етап
У святковому ритуалі давніх слов’ян однією з емблем був білий кінь, що біжить по небу. Наші предки шанували білого коня, якого вважали священним. Він уособлював Світанок. На острові Ругії колись стояв храм Світовида. При цій святині жрець утримував білого коня, на якому було заборонено верхи їздити, бо це був священний кінь. Досі зберігся звичай переможця – полководець в’їжджає в місто через тріумфальну арку на білому коні.
На сьогоднішній день існує вислів: «на білому коні в’їхати» – тобто з’явитися де-небудь як переможець, як людина, що досягла тріумфального успіху. Тож спробуємо визначити, чому саме білий кінь – герой оповідання В. Дрозда «Білий кінь Шептало».
- Як ви розумієте зміст епіграфа? Як він пов’язаний зі змістом нашого уроку?
(епіграф відображає основну проблему оповідання: людина й суспільство)
Актуалізація опорних знань учнів
1. Хто головний герой оповідання?
(Головний герой оповідання – білий кінь Шептало).
2. Що втілює письменник в алегоричному образі коня?
(Суперечливу особу періоду «застою»).
3. Які приємні спогади допомагають героєві у важкому повсякденному житті? (Спогади про безтурботне дитинство, роки, які «пахли молоком і конюшиною»).
4. Що розповідала мама про гордих білих коней?
(... «від дідів і прадідів працювали на помості», а люди захоплювалися їхньою гордовитою поставою й аплодували їм).
5. Чи змінилося життя білого коня?
(Білий кінь потрапив до «бригадного стовпища», яке сприймається нами як натовп безликих персоналій. Проте він переконаний, що потрапив до стайні тільки завдяки якомусь випадку, химерній долі).
6. Чому Шептало втрачає своє «я»?
(Переконує себе в тому, що до всього треба звикати, «супроти вітру не побіжиш, то краще, розумніше» прикидатися скореним, а вільним бути лише в душі).
7. Що відчув Шептало, коли із звичною покірністю ступив за хлопчиком?
8. Коли виявляється твердість характеру Шептала?
(Протест проти приниження: ««хлопчисько чіпкими руками пригнув голову коня, спритно накинув недогнуздок і владно сіпнув до себе»).
9. Дух чого відчував Шептало у спогадах минулого, коли перебував у луках? (Дух забутої волі)
10. Як почував себе на волі кінь?
(Прекрасно, описи природи допомагають розкрити внутрішній світ героя: «небо над Шептало напнулося, тріснуло навпіл; трави заворожили його своєю духмяністю»).
11. Що змусило коня повернутися до стійбища? (Він не хотів бути білим конем, а тому шубовснувся в калюжу і став сірим. Як усі!)
12. Що стало алегоричним образом тогочасної системи?
(Стайня, яка кликала його до себе)
Визначення теми, ідеї та проблем твору
Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала.
Ідея: возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини і світом тварин.
Поставте завдання перед переглядом фрагмента
(Яким переді мною постане кінь Шептало в мультфільмі «Spirit»?)
(перегляд фрагмента з мультфільму «Spirit»)
Шептало (любить волю → покірний → повага до Степана → роботящий → здатність глибоко і критично мислити → пишається своїм походженням і білим кольором шкіри)
Кожна людина повинна мати повагу до себе, повинна відкривати таланти в собі для себе і для оточуючих. Кінь Шептало розуміє, яким він є насправді: гордим, величним, мужнім. Він є прикладом людини, яка виділяється серед натовпу. Це дуже важливо для людини – бути неповторною.
Створення асоціативного грона
Уявіть, що у вас 2 аркуші: білого й сірого кольорів, назвіть колірні враження від прочитаного оповідання.
Наприклад, білий – чистота, неординарність, блиск, воля, світло;
сірий – бруд, пересічність, темрява, приземленість, неволя.
· Якими кольорами змальовує головного персонажа автор? (білий, брудно-білий, сірий)
· З чим асоціюється білий колір? (з мрією)
· А сірий? (з буденністю)
· Якщо Шептало соромився рабського становища, то чому, вирвавшись на волю, знов повернувся в табун?
· Бути не таким, як усі – це тяжкий хрест чи велика честь?
Скласти продовження твору на одну з тем: «Повернення коня»; «Шептало і Степан»; «Шептало-циркач».
Тема. В.Дрозд. «Білий кінь Шептало». Алегоричність образу коня Шептала
Характеристика алегоричного образу коня Шептала
· Що таке алегорія? (інакомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси)
· Тож образ білого коня уособлює в собі особистість, гідну поваги.
Робота з текстом. Проблемне питання
· Чому саме білий кінь – герой оповідання В. Дрозда?
Аналіз образу за поданим планом:
· думки, мрія, дії Шептала;
Характеристика художнього образу коня Шептала за планом:
1) Нелюбов Шептала до табуна, гурту й загорожі. («...Змалку ненавидів табун, гурт і загорожі, і на пасовиську волів бути сам. Спершу бригадні коні глузували з того, далі звикли й самі почали обходити Шептала»)
2) Почуття коня суботнього вечора. (Неприємна, знайома млявість — провісниця всіляких прикростей – закрадалася в груди. Сьогодні суботній вечір, роботу скінчили раніше, і він насолоджувався спокоєм та тішив себе надією на завтрашній відпочинок. Звісно, якщо вранці не поженуть до міста. Але він сподівається на Степанову добрість»)
3) Стосунки Шептала з конюхом та іншими кіньми. («З конюхом у нього особливі стосунки. Інші коні це відчувають, тому й недолюблюють Шептала. Степан ніколи не б’є його, хіба ненароком у гурті зачепить пугою чи про стороннє око стьобне. Ніколи не посилає на важку роботу, якщо є когось іншого послати. Бо він, Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку, химерам долі»)
4) Міркування Степана щодо білого коня. («Але навіть Степан своїм приземленим розумом тямкує тимчасовість своєї влади над Шепталом»)
5) Принизлива робота Шептала. («Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста, хоч інші коні вважали це найлегшим. Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди – в цім було щось принизливе. А ще принизливіше котити заставленого корзинами та бідонами воза серединою ранкової міської вулиці...»)
6) Сором білого коня. («...То він соромився упряжі, соромився становища робочої худоби, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові»)
7) Шептало виправдовує Степана. («Шептало старанно, щоб не виказати засмучення Степановим рішенням, жував скошену вранці траву, між якою хоч і попадались його улюблені конюшинки, але зараз здавалися прісними. «Я на базар завтра не поїду, та й не переробився вдень; ледь розвидніється, до міста почимчикують, дати перепочинок треба...» — міркував Шептало, і в кінських очах поволі випогоджувалось. Йому кортіло будь-що виправдати Степана, довести, що той не мав кого послати у привід і лише через безвихідь потривожив Шептала. Так було легше — через гірку безнадію перекидався місточок. А може, конюх боїться, що ніхто з коней, окрім нього, не встигне до ночі порізати зелень і свині залишаться завтра голодні?»)
8) Згадки коня про свою молодість. («Ще коли його, молодого й гордого, вперше осідлали, ганяли по царині до сьомого поту, хльоскали до кривавих рубців на боках і привели в загін геть вимочаленого, знесиленого, інстинкт білого коня підказав йому, що рано чи пізно люди зломлять його. Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись в душі вільним, аніж бути скореним насправжки»)
9)Прихильність Шептала до людей. («Перші роки упряжного життя він побоювався аби люди не розгадали, що він тільки прикидається покірним, і рвав голоблі з останніх сил. До того ж краще тягти, не очікуючи не батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування. В тій добровільній напрузі було щось від самостійності, від волі. Але тепер ніхто не сумнівався в його ретельності, і він іноді дозволяв собі стишувати крок, тягтися за червоними китицями конюшини на узбіччі дороги»)
10) Коні на водопої. («...Ніхто не питав Шептала, хоче він пити чи ні, а тільки відчиняли загорожу, хльоскати батогом і гнали вузенькими провулками, де од густої куряви було так само тісно та задушно, як і од пітних, гарячих кінських боків. З часом спрага почала нагадувати про себе перед загальним водопоєм. Води в кориті часто не вистачало; щоб не цідити крізь зуби іржаву каламуть, Шептало й собі змушений був штовхатись і лізти наперед, у тісняву, ніби звичайний кінь»)
11) Ставлення Шептала до жартівливої бійки молодих кобилок. («Мало вас сьогодні ганяли, – злісно подумав білий кінь, відходячи вбік. – І як цей Степан терпить? Я навів би порядок. Водопій - то водопій, нічого витанцьовувати, ніби в цирку»)
12) Самотність Шептала у табуні. («Скільки потрібно було днів тихої, непомітної боротьби, поки Степан змирився, що Шептало йде на водопій трохи збоку, трохи позаду, ніби він зовсім не бригадний, а сам по собі. Ні, він не бунтував, не ліз під батіг, а тільки відставав щодня на півголови, на півкроку і озирався на конюха, вкладаючи в той погляд увесь розум білого коня: мовляв, ти ж знаєш, я не підведу»)
13) Уявлення білого коня про смерть. («А коли здохне, люди здернуть шкуру і закопають під ліском. Якось він сам возив туди одного гнідого, з-під попони стриміли червоні кіски ніг, а слідом бігли голодні пси і жадібно облизувались.»)
14) Згадки Шептала про свою матір, дитинство. («То було дитинство і пахло воно молоком та конюшиною. Потім вони до самого вечора паслись удвох на лісових галявинах та просіках і мати розповідала про гордих білий коней — його дідів та прадідів, що гарцювали на залитім різноколірними вогнями помості, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи»)
15) Несподіванка для хлопця від білого коня. («Од того поблажливо зверхнього дотику його бридливо пересмикнуло і підняло. Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні ноги, біснувато стріляючи страшними, кривавими очима. Цієї хвилини він був справжнім білим конем, відваженим та відчайдушним, як його далекі предки... Шептало легко опустився на передні ноги, збив копитами сипкий пісок, перестрибнув рів і помчав через гусячу царину в лугову синь»)
16) Враження від волі. («Навколо шептала росла, ширилась аж до трав’яних, утаємничених обрії воля; воля пахла живою вільністю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна. Йому ще ніколи в житті не бігалося так легко. Втрапив на вкочену колісьми лугівку, копита відбивали чіткий ритм, і, роздратований тим ритмом, він навмисно прискорював біг, наздоганяючи самого себе та розсипаючи по крутій шиї густу білу гриву. Не було ні хомута, ні голобель, і ніхто не сіпав за віжки, вказуючи шлях.» «Неприємний спомин засмоктав у грудях: спека, вигоріле небо, шелест соломи по стерні, щем спини, скусаної ґедзями, косарі при обіді». «Ніколи досі і вже ніколи опісля білий кінь не відчував себе так близько і повно із стихією, течією — од трав’яних хвиль до білих громів у вишині. Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, відчув себе таким сильним, що знову заіржав, цього разу грізно та бойовито, перегукуючись з громами»)
17) Здивування Шептала від власного віддзеркалення у воді.(«...Побачив... себе – незвично білого, аж до щему в очах. Здивований, він перечекав, не рухаючись з місця, щоб не скаламутити води, поки небо знову засвітилось і знову побачив свою чисту, прекрасну білизну»)
18) Сум за Степаном. («"Степан справді буває дуже злий. Немов щось находить на нього, але з ким цього не трапляється, та ще при такій службі. Скільки нас на одні плечі! А хіба ці гніді, сірі, перисті, вороні, сиві розуміють?” Шепталові раптом закортіло почути Степанів голос, ласкаво ткнутися мордою в його замахорчені долоні, хай навіть ударить, висварить»)
19) Дорікання Степану. («Білому коневі бувало по-справжньому гірко, коли його зневажали та били, але незабаром у Шептала прокидалася в подібному випадку він дорікав собі за відсутність гордості, але тепер, серед пустинного темного лугу ця довірливість була бажана й приємна»)
20) Несподіване перетворення. («…черпнувсь у грязюку і покотився по дорожній хлюповці»)
Робота з контекстними матеріалами
Прочитайте інформацію, зробіть висновок:
· Символом чого є ця тварина для українців?
«Білий кінь у слов’янській міфології»
Міф про Спасителя. В останній місяць свого життя Спаситель сідає на білого коня, летить і день і ніч по рідній землі, збирає біди і лиха й знищує їх енергією свого життя. Коли він приїздить до тієї гори, де перейде прямо в небо, весь народ збирається туди, хоч зором, хоч рукою, хоч віддалік торкнутися Спасителя, а він витікає по краплині у свою землю, свій люд, забираючи з собою все лихо. І на горі зникає під урочистий спів хору жерців. Кінь багряніє, як зоря, і зникає в небі. Кажуть старі люди, що Спасителі з’являються серед нас і до сьогодні. Але зло набрало такої сили, що ми не знаємо, де він є, і чи є. А на останньому шляху чекає на нього фізичне вбивство, аби не звершив своєї справи. Та Спасителі долають всі перепони, навіть смертну межу й звершують свою справу. Якби не це – наш народ уже б давно поглинула пітьма.
«Символічний образ білого коня у Святому Письмі»
В Об’явленні святого Івана Богослова сказано: «І побачив я небо відкрите. І ось кінь білий, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він праведно судить і воює. Очі Його – немов полум’я огняне, а на голові Його – багато вінців. Він ім’я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам. І зодягнений був Він у шату, забарвлену кров’ю. А Йому на ім’я: Слово Боже. А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон (19:11-14) І він має на шаті й на бедрах Своїх написане ймення: «Цар над царями, і Господь над панами» (19:16).
Всі ці слова (образи ) свідчать про те, що Він є Слово і Слово є Господь. Іде мова про духовний зміст Слова. Символічний образ «відкрите небо» означає, що священний зміст видно тим, кому небеса відкриті, тобто віруючим в Господа і тим, що Його люблять. Білий кінь символізує розуміння духовного змісту Слова. Небесне військо, яке слідувало за Ним на білих скакунах, символізує тих, хто розуміє духовний зміст Слова. Білі і чисті одежі означають любов і віру. Ім’я, написане на одежі і бедрах, є символ істини і блага. Білий кінь трактується як розуміння Слова Божого і означає розумоосяжні предмети. Кінь і вершник часто згадуються в пророчих розділах Слова, але те, що кінь символізує мудрість, а вершник – того, хто володіє розумом, до цього часу не було відомо. Оскільки кінь означає розум, при згадці про коней в Слові духи і ангели, які перебувають з людьми, тут же усвідомлюють, що мова йде про розум. Коні, які сяють подібно вогню, являються вибраним духам інших сфер, коли ті духи набувши мудрості підносяться на небеса.
«Увіковічення у пам’ятниках»
Квадрат – перший кінь, якому за життя поставили бронзовий пам’ятнику в натуральну величину. Монумент встановлено на першому державному кінному заводі в Горках під Москвою (сульптор Е. Гіляров). Це кінь-чемпіон орловської рисистої породи. Він став батьком більше, ніж шестистам коням, які успішно виступають на іподромах світу.
Пам’ятник Троянському коню.
Фігура коня знаходиться на тому місці, де, як вважають учені, знаходилася давня Троя. За легендою, художник Епей зі своїм учнем створив знаменитого коня за допомогою богині Афіни Паллади.
У графстві Кент в Англії встановили скульптуру гігантського білого коня - статуя перемогла в британському конкурсі арт-проектів Ebbsfleet Landmark Project. Ідея встановити в Кенті скульптуру коня, який в 33 рази більше за реальну тварину, належить Марку Уоллінджеру. Величезна скульптура підноситиметься над землею на 50 м. Білий кінь впродовж сотень років є символом графства Кент і використовується в емблемі його місцевої ради.
Пам’ятники коням встановлено у Воронежі, Вологді, Новгороді, Сочі (кінь в пальто). Кінь є емблемою святих Георгія, Мартіна, Маврикія, Віктора; дикі коні – емблема святого Іполита.
(Кінь – символ енергії й сили, пристрасті, а також вірності й відданості в праці, в щоденних турботах. Споконвіку коні були помічниками богів, воїнів і хліборобів).
Дати письмову відповідь на питання: «Чи збігається втілення автором в образі коня благородства, життєвої мудрості з віруваннями українців?» Думку доведіть.
Тема. РМ №4 Написання есе за оповіданням В.Дрозда «Білий кінь Шептало»
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
- Пригадайте, що таке есе. Які його основні ознаки?
Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
1. Вільне (невеликий обсяг (7-10 речень); вільна форма і стиль викладу; довільна структура; обов’язкова вимога: наявність позиції автора).
2. Формальне (дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези).
- інформаційне (есе-розповідь, есе-визначення, есе-опис);
- есе-дослідження (порівняльне есе, есе-протиставлення, есе причини-наслідку, есе-аналіз).
Вимоги до формального есе
1.Обсяг – 1-2 сторінки тексту (120-200 слів).
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
6. Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.
Написати формальне есе на одну з тем:
1. «Соціалізація душі» головного героя оповідання В.Дрозда «Білий кінь Шептало».
2. Проблема людини в суспільстві, її знеосіблення (за оповіданням В.Дрозда «Білий кінь Шептало»).
3. Алегоричний образ коня Шептала (за оповіданням В.Дрозда «Білий кінь Шептало»).
Есе слід писати в робочому зошиті.
1. Повторити матеріал підручника с. 84-176.
2. Підготуватися до контрольної роботи з теми «Національна драма. З української прози» (зверніть увагу, що оповідання В.Дрозда «Білий кінь Шептало» буде віднесене до наступної контрольної роботи).