16.03.2020
Домашнє завданння: Зробити ідейно-художній аналіз поезій.
Поезію Ліни Костенко "Страшні слова,коли вони мовчать" вивчити напамять
19.03.2020
Тема: Історико-фольклорна основа історичного роману у віршах "Маруся Чурай "Ліни Костенко
https://www.youtube.com/watch?v=8zZhi1RJRkA
“Маруся Чурай” Ліна Костенко
Тема “Маруся Чурай”: зображення нещасливого кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст.
Головна ідея: незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу і могутність. Головні герої “Маруся Чурай”: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Лесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Семен Горбань
Сюжет і композиція “Маруся Чурай” Дві сюжетні лінії, які переплітаються, — особиста (Маруся-Грицько) й історична (боротьба українського народу проти загарбницької політики польської шляхти).
Роман складається з дев’яти різних за обсягом розділів.
I розділ «Якби знайшлась неопалима книга». Дощенту знищена пожежею Полтава 1658 р. Суд над Марусею, яку звинувачено в отруєнні коханого Грицька Бобренка. На захист Марусі стають козаки — полковник Мартин Пушкар та Іван Іскра. Марусі виносять смертний вирок.
II розділ «Полтавський полк виходить на зорі». Полтавський полк на зорі вирушає в похід боронити волю свого народу.
III розділ «Сповідь». Маруся перебуває у в’язниці, вона згадує дитинство, батьків, родинні стосунки; дитинство Гриця, його батьків і їхні сімейні стосунки; далі постає історія кохання Марусі й Гриця і його зрада з Галею Вишняківною. У кінці розділу (він найбільший у творі, центральний) Марусю виводять на страту.
IV розділ «Гінець до гетьмана». Іван Іскра мчить до гетьмана Богдана Хмельницького, щоб сповістити про суд над Марусею. Гетьман своїм універсалом скасовує смертний вирок Марусі.
V розділ «Страта». Марусю виводять на площу для страти, де зібралася чи не вся Полтава, люди по-різному висловлюються щодо Ма-русиної трагедії. В останній момент перед стратою на площу вривається Іван Іскра з добутим універсалом, у якому наказано скасувати вирок з огляду на пісенний талант Марусі і героїзм її батька Гордія, якого як оборонця України було покарано на горло у Варшаві.
VI розділ «Проща». Маруся вирушає на прощу до Києва і по дорозі знайомиться з мандрівним дяком-філософом, який розповідає їй про Якова Остряницю, Северина Наливайка та Ярему Вишневецького. Маруся глибоко осмислює історію України з розповідей дяка і з побачених у дорозі картин зруйнованої Батьківщини. VII розділ «Дідова балка». Іван Іскра відвідує старого запорожця, колись визволеного з двадцятилітньої турецької неволі, який оселився під Полтавою й займається різьбярством. Іван попереджає діда про наступ ворожих військ, але той вирішив не покидати свою домівку.
VIII розділ «Облога Полтави». Брами Полтави зачинені, гармати націлені на ворога. Полтава мужньо тримається в польській облозі вже четвертий тиждень. Іван Іскра відвідує самотню Марусю (її мати померла) і пропонує одружитися. Маруся відмовляє парубкові.
IX розділ «Весна, і смерть, і світле воскресіння». Маруся попрощалася з Іскрою, виснажена горем і хворобою, чекає свого кінця. Облогу знято, і місто повертається до звичного життя. Повз будинок Марусі проходять козаки й співають її пісні, а далі дівчата — пісню «Ой не ходи, Грицю». Проблематика й композиція “Маруся Чурай”
Тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, багатопроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко).
Домашнє завдання: Прочитати роман Ліни Костенко "Маруся Чурай", вивчити паспорт твору , виписати цитатну характеристику героїв : Марусі, Івана Іскри, Гриця Бобренка
30.03.2020
Тема:Роман у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання. Центральні проблеми: митець і суспільство, індивідуальна свобода людини
Опрацювати поданий матеріалІсторичний роман у віршах "Маруся Чурай" писався Ліною Костенко в роки її вимушеного мовчання. Цей твір поетеси представляє в українській літературі рідкісний жанр — роман у віршах.
Роман у віршах — одна з найскладніших літературних форм, суть якої полягає в тому, що у великому художньому полотні епічний спосіб зображення життя через систему подій і розгорнутий сюжет, через змалювання сформованих характерів поєднується з глибоким ліризмом — віршованою, емоційно забарвленою мовою, з безпосереднім вираженням внутрішнього стану і почуттів автора.
У романі "Маруся Чурай" Ліна Костенко змальовує, з одного боку, цілу галерею епічних образів (Маруся Чурай, Гриць Бобренко, Гордій Чурай та інші) в їх складних взаємостосунках. З іншого боку, в сюжетну тканину роману та епічної розповіді вплітаються ліричні мотиви, що висвітлюють безпосередню оцінку поетесою тих чи інших вчинків і дій героїв.
«Маруся Чурай» - історико-філософський, соціально-психологічний роман у віршах,названий «енциклопедією духовного життя України XVIIст.»
Композиція твору струнка: роман складається з дев'яти розділів, розвиток подій — лінійний,
У першій частині роману маємо можливість виявити два різні світи, представлені героями твору ставленням до Марусиної пісні. Судейство разом з підбрехачами Бобренчихи у погляді на людину, суспільне життя перебувають на цілком протилежній із козацтвом позиції.
З'ясовуємо, що ні Горбаню, ані Бобренчисі не під силу осягнути гострої потреби людської душі в пісні. Таким людям не дано збагнути величі і незвичайного обдарування дівчини.
Талант Марусі Чурай достойно оцінений представниками Січі, особливо Іваном Іскрою. Іванові доля вивела Марусю у двох величинах: коханої дівчини та художника незвичайного таланту. Під час суду йому однаково болить і, разом з тим, значимішим і вартіснішим проступає життя Чураївни-поетеси, піснетворки: "Ця дівчина не просто так, Маруся, Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа".
У відповідальний момент ціна Іванового життя визначається змістом справи, котру за будь-яку ціну необхідно довести до кінця:
"Якщо я впаду, — неврятована пісня, задушена пісня в петлі захрипить!" Значимість людського життя Горбанем, Бобренчихою, Вишняками вимірюється іншими мірками.
Проблему любові і зради, яка лежить в основі роману, розглядатимемо в руслі двох тематичних ліній:
1. Маруся Чурай — Грицько Бобренко.
2. Маруся Чурай — Іван Іскра.
Кохання Марусі і Григорія, отруєне страшною у своїй підступності зрадою. "Пекуче прозріння" болить Марусі нестерпно:
Бо ж річ не в тім — женився, не женився...
прийшов, пішов, забув чи не забув.
А в тому річ, коли він так змінився?
Чи, може, він такий і зроду був?
і — як продовження: "Нерівня душ — це гірше, ніж майна!"
Грицькова душа, справді, дуже непевна. Чітко і точно прочитає її розщеплену суть Яким Шибилист: "Від того кидавсь берега до того, Любив достаток і любив пісні. Це як, скажімо, вірувати в Бога і продавати душу сатані." Грицько — суперечлива людина. Він сам зізнається у цьому Марусі: "Як хочеш знати, — так, я їм продався, але в душі на тебе я молюсь."
Взаємини Івана та Марусі — це своєрідний виразник великого кохання двох рівновеликих людей, двох високих і чистих душ. Любов Івана Іскри до Марусі немовби відтінює любов Гриця, допомагає зрозуміти її недостатню глибинність. В одну із хвилин "пекучого прозріння" Маруся дійшла до думки про "нерівність душ" — своєї та Гриця. Іван же був їй рівнею, бо, як ніхто інший, розумів і цінував винятковість її особистості. І якщо Маруся піднімала до себе, ошляхетнювала Гриця, то з Іваном була зовсім інша ситуація — їй самій багато в чому треба було підніматися до нього. Іванова промова на захист Марусі засвідчила рідкісну глибину і масштабність його мислення — він дуже точно розумів значення талановитого митця для суспільства і цим різко виділявся з-поміж інших.
Іван і Маруся духовно близькі, але доля судила їм нерозділену любов. Останнє прощання з Іваном, який вирушив у військовий похід, викликало у Марусі велику тугу — вона відчула в ньому по-справжньому близьку людину.
І я, котрій давно вже все байдуже,
уже нічим я сльози не впиню.
Прощай, Іване, найвірніший друже,
шляхетна іскро вічного вогню.
Вічний огонь — це любов, а Іван — його шляхетна іскра. Тільки хвороба і смерть Марусі зупинили цей процес — процес народження в ній нової, по-справжньому великої і щасливої любові.
Чільне місце у творі займає інша "вічна" проблема літератури — проблема митця і народу, митця і суспільства. Головна героїня роману Маруся Чурай цілком справедливо показана Ліною Костенко як геніально обдарований митець, як один із творців українських пісень, що здобули всесвітню славу нашому народу. В часи, коли жила Маруся Чурай, українська писемна література через певні причини була ще слабо розвинута. Проте народ мав своїх митців, які були його голосом, його душею. Маруся Чурай — одна з них. За Ліною Костенко, вона мала своє розуміння завдань власної творчості, її суспільного значення. Як митець, як людина незвичайна, виняткова, вона відчувала і глибоко переживала різне ставлення до себе з боку сучасників — від щирого захоплення і любові до повного нерозуміння і навіть агресивності до себе як до людини, що є "не такою, як усі."
В розмові я, сказала б, та не дуже,
А в пісні можу виспівати все,—
зізнається Маруся.
Роман "Маруся Чурай" є одним із тих творів, які через свою непроминущу мистецьку вартість назавжди залишаються в літературі. «
Домашня робота: Повторювати вивчений і записаний у зошиті для підготовки до ЗНО матеріал!!!
Дати розгорнуту відповідь на одне із запитань :
1. Чому Маруся приховала Грицеве самогубство, взявши вину на себе?
2. У чому полягає драма любові Марусі? Що означають її слова про "нерівню душ" - власної та Грицевої?
3. Схарактеризуйте взаємини Марусі Чурай та Івана Іскри; як ви розумієте слова Івана Іскри, в яких висловлене його ставлення до Марусі:
Ми з нею рівні. Ми одного кореня.
Мабуть, один лелека нас приніс.
У зошити для підготовки із ЗНО записати цититну характеристику Марусі Чурай.
Опрацювати сторінки 234-236 у підручнику
В. Стус був патріотом у найвищому, найблагороднішому значенні цього слова. За свою любов до Батьківщини він заплатив життям.
Перша збірка «Круговерть» зазнала негативної рецензії, а друга "ЗИМОВІ ДЕРЕВА" так і не вийшла друком. Кілька років її рукопис лежав у редакції. Це стало для Стуса морально-психологічним потрясінням.Можливо, і не було б тоді довгих судових процесів, не завершилася б так трагічно людська доля. Поет після довгих роздумів наважується на самовидання. І не його вина, що один із примірників потрапив за кордон, і там 1970р. був надрукований.7 вересня 1972 року Стусові було оголошено вирок: позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму строком на п’ять років із засланням на три роки. А за кордоном його продовжували хвалити і друкувати… Тут же, на рідній землі, він – державний злочинець.
Тема фізичної ізоляції в його творчості поступово розвивається в тему ізоляції духовної: «Напевно, приписали до майна тюремного уже й тебе самого – всі сни твої, всі мрії, всі думки, завівши до реєстру потайного і зачинивши на місці замки».Враження від тогочасних віршів таке, начебто поет свідомо наколюється серцем на гострі кути сурового випробування.
Гордий з натури, десь в глибині душі він презирав літературну братію, яка не сміє стати на рівні національного обов’язку. Не наважується переступити через перегородки, якими хитрі пройдисвіти розгородили тих, що мають бути разом. Адже боротьба за правду – наше спільне діло.
В. Стус писав: «Що міг – я зробив. Що зможу – ще зроблю. Але без України мені моторошно… Прошу тільки вірити, що я нітрохи не змінився проти студентських літ. У мене є мій народ. Його муки – то єдина моя скорбота. Я мушу стояти на тому, на чому досі стояв».
У 1990 р. вийшла посмертна збірка поета «Дорога болю»
"Різьбяр власного духу" (І. Дзюба)
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» (Ю. Тевельов)
«Цільність і всеохопність… патріотизму» (М. Коцюбинська)
Літературний рід: лірика
Вид лірики: філософська
Жанр: ліричний вірш ( декларація митця)
Тема: показ свідомого вибору ліричним героєм свого життєвого шляху, де панує світло, добро, краса; усвідомлення того, що повести його зможе лише правда!
Ідея: уславлення цілеспрямованості ліричного героя, який у своїх духовно-етичних домаганнях правди зазнає хитання і перешкод , але не зневіряється і вибирає духовну висоту.
Метафори: душа запрагла неба; душа держить путь на стовп; Риторичні звертання: я йду до тебе, добро і правдо віку; Гіпербола: крізь сотні сумнівів…, через сто зневір.