Думки не в слух а в пись

Рассказик.

Третья часть рассказа вконце текста написанна на русском языке, первых две трети - на украинском, размышления о разных играх и моё мнение о роли этих игр в жизни человека.

Опубліковано 26 червня 2022-го року. Створював текст на протязі 23-х днів, написан у вигляді щоденника з числом і місяцем написання, рік 2022.

03 червня 2022.

Продовжу на разі українською. для того щоб в деталях зрозуміти як цей квадрат можливий для примірки і застосуіання , бо логічно вивів, а як він працює поки що сам не зрозумів, а як відомо для будь-якого розуміння в першу чергу потрібен час, потім бажання, і діяльність думки, чим я зараз і буду займатись з допомогою фіксації оної в тексті нижче.

Почну здалеку. Хочу тіла Евкліда розглянути в контексті даної теми. Перший виріб людських рук, над яким потрібно думати, з цих п'яти тіл, суто в моєму житті був куб-Рубик. Було це в сьомому классі, мадяри будували готель Черемош, по дорозі між школою де я навчався і моїм домом. Купувати речі у іноземців тоді було небезпечно, спекуляція переслідувалась радянським законодавством, але діти цього не розуміють, і я прикупив цю річ за десятку, хоча держціна на такі вироби була 5,40 рублів, але в наших магазинах їх просто не було. Швидко навчився складати, товариші показали формули збору, на швидкість десь до двох хвилин, в порівнянні з чемпіонатами це ніщо, але це ж хоббі, і тим більш що я нікуди не поспішав, тобто таку мету собі не ставив.

Веду до того, що є тіла правильні, їх п'ять, вони гармонійно вписуються в шар, і виходить що їх можна вирахувати, принаймні куб і тетраедр, бо з останнім я також бавився в дитинстві, збирати так і не навчився, хоча деякі ровесники з легкістю збирали, але після куба мені це вже було не цікаво, і тим більш що цю іграшку деякі розумники чомусь презирливо називали молдавська пірамідка. Пірамідка в Єгипті - це неправильне тіло, в основі квадрат, сторони трикутні, тобто гармонійно воно не може вписатись в шар, і тому, мабуть, цим пірамідам ніхто не вклоняється, на відміну від куба мусульман. Це дещо схоже на зірку австралійців, вона має сім гострих кутів, вписанних в коло, і тіла замкнутого об'єму на основі правильного семикутника побудувати не можливо. А от в площині, а це якраз "мій коньок", розглянути дані феномени, як творіння рук людських, цілком навіть можливо. Для того щоб розпочати робити проекцію основ тіл Евкліда на реальне положення речей яке зображене на карті світу, потрібно для початку розглянути більш детально звідки беруться суперечності. Зроблю це на прикладі найзагальнішому який тільки можна уявити, а саме поняття Всесвіту.

До поки не піддаєш аналізу денотат цього поняття, він гармонійно єдиний. Але ж це не цікаво, слово є, хоча самого поняття ще може і не бути. Але в тому то і річ, що спочатку людина вчиться говорити, вивчає слова, і це не важливо чи розуміє вона смисл оних, чи ні, головне на початку життя сам процесс запам'ятовування, а от розуміння деяких слів може прийти не скоро, як ото в мене з поняттям всесвіт. Так ось, коли починаєш ділити це поняття навпіл, на простір і час, це об'єктивно ще не є суперечностями, це є складовими одного цілого поняття, які взаємодіють на симбіотичній основі в результаті чого і є ціле та безмежне. А от коли за діло береться суб'єкт, наприклад я, то в процесі цього поділу, якщо читач помітив вище, я на перше місце поставив слово простір а потім час. Інші люди, можуть в процесі такого поділу робтии свій вибір навпаки. І ось в результаті такої мізерної різниці у виборі і виникають суперечності. Суто я казочку про лисичку, яка ділила сирок між двома ведмежатами, знаю з дитинства, а ось що вона несе насправді зрозумів тільки після п'ятидесяти.

В процесі такого поділу, хоче того людина чи не хоче, вона змушена робити вибір, що саме використати в своєму розгляді даного питання в першу чергу, по причині вона робить це з плином цього самого часу, а якщо це розглядати одночасно то автоматично отримуємо знову все той самий всесвіт у своїй цілісності, тобто суперечність це є продукт розпорділу деяких сутностей людиною навпіл, при цьому іде перевага на якусь одну половину, і саме половину. На цих трьох поняттях привести приклад чому саме половину не можливо, для цього потрібно почати ділити далі. Як усім відомо що простір що час є трьохмірними. Тут уже можна комбінувати як хочеш, і якщо суперечності не рівноправні, то менше завжди підтягує свій більший рівень, за для природнього баллансу.

Минуле з теперішнім і з майбутнім часом це рівноправні складові поняття час, і тому в їх розгляді людиною між ними попарно завжди виникають суперечності, але два проти одного це вже не рівноправна збалансована суперечність, а поглининня більшого меншим, і тому в результаті такого поділу отримуємо просто поняття час. З простором така сама річ, при чому в розгляді цього питання не залежить які дві складові об'єднуються проти третьої, - об'єм з лінією проти площі, чи ліня з площею проти об'єму, чи площа з об'емом проти лінії - в такому випадку об'єднання не носят суперечливий характер проти третьої складової, вони її просто поглинають, утворюючи загальне поняття простір. Суперечність по своїй природі може виникати тільки між рівноправними сутностями, але з огляду на тік часу, рівноправність не можлива, як я показав вище, тому всі суперечності провокують поглинання однією стороною іншу, а в залежності від пропорцій між складовими оних, витрачається різна кількість часу. Мішок цементу моментально поглине краплю води, а от він сам буде моментально поглинутий водою в ставку, і тільки в рівноправних пропорціях можлива на виході суперечність яка з часом трансформується в бетон. Тобто результат можливий коли процес керованній, у випадку некерованного процессу, суперечність для краплі води існує, а от для мішка цементу вона не суттєва.

Коротше кажучи суть будь якої суперечності - наявність у її виникненні току часу, і в залежності від просторових пропорцій двух суперечностей змінюється і кількість часу який потрібно витратити на поглинання однієї сторони іншою і навпаки - від швидкості плину часу залежить масштаб суперечливих речей у просторі.

4 червня.

Ось для прикладу розглянемо цю схему магічного квадрату. На перший погляд вона не може працювати, а чому, тому що людиною, в даному випадку мені, не витрачено потрібну кількість часу задля того щоб самому собі в першу чергу, зрозуміло пояснити і обгрунтувати цю схему. От чому вона мало зрозуміла?, тому що там все на купі, в житті так не буває, будь-яку діяльність кожна людина робить не одразу а поступово і приклад загальної людини, як протиставлення посередництвом діагоналі до кожної конкретної людини, тут не доречний, бо не зрозумілий, на відміну від протиставлення між першою діагоналлю конкретних чоловіка і жінки.

В реальному житті так не буває, що людина довгий час тільки керує чи тільки виконує чиїсь накази, ці стани в процесі плину часу динамічно постійно змінюються. На роботі впродовж дня вона постійно стає перед вибором як діяти в тій чи іншій ситуації, і от уже на цьому рівні кожна людина є керівником свого тіла в першу чергу, і якщо йде збалансований симбіоз цього керування зі зворотніми потребами цього тіла, вона гарно виглядає, слугує прикладом для інших людей, і тільки в такому разі може впливати на дії оточуючих. Тобто стани раб-хазяїн динамічно змінюються між собою як в кожній людині всередині так і в суспільстві в цілому. Але на то вона і схема, щоб зафіксувати в часі ці стани. Це я привів приклад в масштабі плину часу одного дня. А якщо цей масштаб збільшити до років і навіть десятилітть, то мабуть по роду своєї діяльності всі люди поділяються на два яскраво виражені типажі - тимчасовий представник системи і такий що тимчасово поза системною кормушкою, при чому це тимчасово, як я показав у "мозговому штурмі", може займати досить тривалий період життя людини, а саме, якщо в ідеалі, - 59 років.

І ось тепер можливо для створення магічного квадрату застосувати не абстрактну загальну людину, а конкретних представників цих типажів, як у випадку з поділом по статі. В залежності який типаж на себе приміряє цю схему, відповідно до цього і розглядає протилежний бік квадрату. Але те загальне, що об'єднує ці типажі - воно не змінне, наявність віри що саме йому доведеться дожити при власній пам'яті до 117 років, в поєднанні з чітким виконанням потреб його типажу, щоб не перетнути лінію, за якою твоя свідомість тікає від твого тіла на користь пролилежного новонародженного типажу. Як це виглядає з точки зору механіки процессу, мені поки що не зрозуміло, потрібно поцікавитись у англійців, вони переймаються механікою всесвіту, і з їх допомогою, в плані техніки, а також з допомогою росіян в плані організаціїї праці, і були змонтовані піраміди в Єгипті. А раз так, то вони повинні знати як саме організовано ця телепортація розуму з одного тіла в інше. І щось мені підказує, що нічого внятного по цьому питанню вони сказати не зможуть. Тут арифметика проста, раз символам вигляді пірамід в Єгипті ніхто не поклоняються, просто туристи приїзжають подивитись, значить нічого інформативного ці артефакти для пояснення механіки всесвіту, задля подальшої їх суспільної реклами у виховних цілях молоді - не несуть. На відміну від куба в Мецці. Ось біля тої речі, я по телевізору споглядав, дуже великі скупчення народу в білому, значить цей чорний рукотворний куб має щось в собі нести духовне.

І ось цим духовним і є справедливе схематичне зображення життя людей в суспільстві на протязі максимально можливого життя окремо взятої людини. Ось по цій причині релігія мусульман оперує вже об'ємним тілом, в той час як в Європі всього навсього ще тільки площина у вигляді символічного хреста зі зображенням людини на оному, при чому ця людина чоловічої статі, хоча "магічний квадрат" з хрестом всередині, як я показав вище по тексту, підходить і під примірку жінкам. Тобто для того щоб це зрозуміти з прочитанного, особливо освіта вища і не потрібна, але ось для того щоб додуматись самому, та ще й оформити це словесно, тут вже без філософії не вийде. І ось в цьому плані такого роду інформація несе в собі доповнення між типажами ровесників, це свого роду можна порівняти з відпочинком мозгу від основної напруженної діяльності на роботі. По цьому принципу працюють всі телевізійні шоу, окрім політичних, гумор, музика, художні книжки і фільми - це все придумано щоб розгружати мозок, а саме оперативну пам'ять людини. Якщо порівнювати з комп'ютером, то 118 - це максимально можливий об'єм людського вінчестера, але окрім цього в компьютері є ще й оперативна пам'ять, а окрім неї, ще й так званий кеш, тобто пам'ять вмонтована безпосередньо в сам процессор, і її об'єм самий малий, так ось спеціалісти по комп'ютерам кажуть що цей кеш бажано періодично очищати. Мабуть в компах цим займаються спецпрограмми написані програмістами, а от в житті людини цим повинна займатись вона сама.

І ось на цьому рівні перед кожною людиною завжди постає питання що є більш приорітетним в її діяльності в кожний момент теперішнього часу. Вибравши ту чи іншу справу вона може продовжувати її робити на автоматі, якщо це питання вже нею вивчене, або напружуватись якщо в процессі вивчення. І ось тут головне оперувати знанням у своїй діяльності. От скажімо типаж представник системи, володіє знанням як з допомогою системної інформації впливати на інших людей, і чим краще працює в нього кеш з оперативкою, на фоні наявного в той момент життя об'єму вінчестера, тим успішнішу карьєру він робить. Це саме стосується і протилежного типажа, чим краще працює його оперативка з кешом, в залежності від об'єму вінчестера, тим гармонійніше він уживається з навколишнім середовищем і суспільством людей зокрема. Тут слід зауважити, що з точки зору плину часу, себто діяльності всіх трьох типів пам'яті, немає різниці що саме мається на увазі під поняттям навколишне середовище і суспільство. Саме тіло, в якому працюють ці три типи пам'яті для оної являються таким самим навколишнім середовищем як і будь-яке інше тіло. І ось на цьому рівні відношення часу до простору, слід зрозуміти прості до банальності речі, які в силу привички не зрозумілі багатьм людям з ким я спілкуюсь. Не слід плутати поняття знання і поняття носій інформації.

Приведу приклад з власного життя. Нещодавно зустрічав товариша юності. Десь з 20 і до 25 років ми з ним (компанія в принципі була велика) весело проводили іноді час. Їздили багато і в Прибалтику, і в Москву, і в Румунію, і в Венгрію та ще в багато інших місць. Ці подорожі, як правило, були пов'язані з торгівлею, тобто заробляли гроші, і потім весело їх витрачали в різного роду розважальних закладах. Але сплинув час, молодість пройшла, прийшла зрілість, він десь в 30 років вдруге оженився, має двох пацанів, але продовжує випивати алкогольні напої і по сьогодні. Я повністю відмовився від спиртного в 38 років, до того ще періодично вживав, і якщо розглядати час мого життя у зворотньому від 38 років напрямку, то чим молодшим я був, тим більше і систематичніше я вживав, десь до 20 років. Тобто ця звичка в мене з'явилась у 20 років, набирала обертів по своєму об'єму до 30 і пішла на спад до нуля у 38 років. А чому?, причина проста, щось я тілом почав себе не здорово почувати. А ось він не полишив пити, і зараз ходить з палицею, і каже що все тіло його болить, коли не п'є, тому змушений пити. Я йому поясняю, що в мене була така сама ситуація, і я причину зрозумів тільки зараз, пройшло 14 років. Кажу йому ти повинен полишити вживати алкоголь, а це ніколи не пізно.

Він шкідливий в першу чергу тому, що бере під контроль розумову діяльність людини. Все решта - наслідок цієї залежності, пропадає почуття міри, що дійсно необхідно, а що зайве. Якби в мене не було власного досвіду в цьому питанні, я би сумнівався, а так згадуючи я розумію, що кожен раз сп'яніння, я твердо вирішквав собі, що це шкідливо, і що це останній раз я вживав, і таке інше. Але ці думки приходили у момент коли моя розумова діяльність була під впливом алкоголю, як тільки цей вплив проходив, вона притуплювалась, і я вже не міг згадати що саме думав тоді. Для того щоб знову це зрозуміти, потрібно випити, це як свого роду зачароване коло - чого бідний?, бо дурний, а чого дурний?, бо бідний. Я йому це все розповідаю, а він мені каже, що знає, але нічого вдіяти з собою не може. Так ось до чого я це веду, він навіть не розуміє значення терміну знання, що спиртне шкідливо на рівні носія інформації знають практично всі з дитинства, але це не знання, бо знання приходять тільки після перевірки інформації на власному досвіді. І якщо він продовжує пити, те те що це шкідливо він не знає, чому доказом є його дії в цьому питанні, адже він продовжує вживати алкоголь.

5 червня. Тоді як можлива для пояснення поведінка людей, які, як представники системи змушені віддавати розпорядження керуючись історичною інформацією?, адже вона, з точки зору поняття терміну знання не є таковим. І ось в цій різниці і проглядається дуалізм в застосуванні одного і того самого терміну. Прийшовши додому і спілкуючись з рідними людина застосовує при цьому суто власний практичний досвід у різного роду побутових питаннях, а приходячи на роботу, вона вдягає маску представника системи і своїми діями керується історичною інформацією так само називаючи її знанням, тому що, для держави історія це і є знання. В такому випадку, будь-яка людина будучи в масці представника системі, почне використовувати своє положення задля власних приватних потреб, і той зиск, який вона при цьому отримує буде перевищувати оговорену при працевлаштуванні норму, вона вже тихенько починає переходити діагональ магічного квадрату в протилежний своєму положенню бік. Спочатку це помітно по спотворенню її тіла, нагадаю, що ідеальне зафіксоване в малюнках Да Вінчі, тобто вона починає виділятись із загальної маси людей своїми чи то завеликими, чи то замалими пропорціями тіла - простіше кажучи стає чи грубою чи худою. І от якщо довгий час вона балансує в такому стані, не бажаючи повертати собі людський вигляд, звичайно приходить момент, коли вона ще далі відхиляється від діагоналі, і тоді автоматично її свідомість телепортується в тіло новонародженної людини, але з уже протилежної сторони квадрату. Тобто, в наступному житті, пріорітетним напрямком діяльності тіла з цією телепортованною свідомістю буде носити характер далекий від представника системи. І навпаки, якщо людина живучи в суспільстві, користуючись всіма благами суспільства, не робить взагалі нічого корисного задля процвітання цього суспільства, то вона також починає тихенько переходити межу (ґотар, як писала Кобилянська), це може займати тривалий термін часу, але принцип такий самий як я описав вище. Тут відома всім з дитинства приказка - якщо ти плюнеш на суспільство, воно обітреться, а от якщо суспільство плюне на тебе - потонеш. Як це реалізовано на механічному рівні всі можуть спостерігати у реальному житті. Вся необхідна для нормального життя інформація рекламується в суспільстві на всіх рівнях. Суто я для себе виділив п'ять пріорітетних взаємозалежних направлень, три мають зовнішній характер і два умовно внутрішній. Умовний, тому що як я вже писав вище немає внутрішнього світу, є просто світ і його зміна в часі. Але так прийнято вживати слова, і тому для зрозумілого пояснення і я їх так вживаю. Перші три це ті самі агрегатні стани речовини - 1) газоподібний стан речовини реалізований в найнеобхідніший для людини, з точки зору плину часу, продукт - це повітря. 2) рідкий стан чечовини реалізований у другий за необхідністю, по тривалості життя людини без оного, продукт - це вода. 3) твердий стан речовини, реалізований у їжі для людини. 4) Рух - якщо перші три складові, які є необхідними для існування людини, уособлюють собою просторову складову, то рух уособлює часову складову всесвіту і відповідно життя будь-якої людини. 5) Міра - от тільки з допомогою розуму людина здатна визначати ті пропорції в яких вона повинна застосовувати ці чотири складові , тобто я нічого нового не придумав, термін квінтесенція ввів не я, і от саме розум людини і є цією мірою пропорційного визначення необхідних для життя речей і час їх вживання. Кажуть у кожної людини свій розум, можливо, але у відчуттях, доступний до споглядання тільки той що обмежений чітким кордоном її тіла. Але на те він і розум, що живе не тільки відчуттями, і логічно було би припустити, що тілом контролюються тільки відчуття, а от аналізує ці відчуття розум, при чому таким чином, що минуле асоціюється з основою, фундаментом, у відчуттях його можна порівняти з гравітацією Землі, але ж людина це минуле не відчуває, вона просто має доступ до інформації про це своє минуле, змінити не може, а стабільність доступу досить мінлива, напряму залежить від потребі теперішнього часу діяльності оної. А от майбутне можна порівняти з швидкою невловимістю майнувшої думки, а це схоже у відчуттях з променем світла, але набагато швидшим у своєму польоті, і тому думки у відчуттях не сприймаються - це зовсім інший стан, але доступ до них притаманий кожній людині. З огляду на порівняння, логіка речей виходить досить незвична для розуміння, виходить якщо Земля відносно ока людини збільшується з урахуванням пропорцій зі сталим прискоренням, тіло людини це відчуває, і протон в центрі ока людини також постійно збільшується з урахуванням пропорцій набагато швидше від цього ока, і потім відобразишись на небі повертається назад до цього самого ока у вигляді Сонця наружного світла, яке сприймається у відчуттях, то свідомість з огляду на все сказане стоїть на місці в просторі і підтягуючи до себе на постійній основі світ протону і віддаляючи світ гравітону, тобто рух життя людини, якщо розглядати оне таким чином схоже ніби на постійне занурення в саму себе, і при цьому... Можна зламати мозок не тільки собі, а й гіпотетичному читачеві. А тепер уявліть собі що таке занурення свідомості у змаштабовані копії самого себе в меншій бік (тобто в центр свого сферичного ока)протікає нонстоп, тобто без зупинки чи перерви, адже час спинити не можливо, зі сталою швидкістю на кожному рівні по одній секунді. Як нас інформує всім відоме з дитинства прислів'я - свято місце пусто не буває - якщо свідомість є продуктом двох сусідніх за масштабом світів, то виходить що той світ який вона контролює в симбіотичній залежності між двома іншими - триєдиний, але в силу її переміщення, чи то пак підтягування нею просторових масштабів речовини, постійно той рівень який виходить за межі симбіотичної взаємодії вже до неї ніякого відношення не має, і тому він автоматично стає таким що породжує нового власника свідомості, чи то пак генерується інша свідомість, подібного типу, але інша. І вона навіть не генерується, вона так само існує на постійній основі, просто в іншому зі своєю попередницею масштабі. І от якщо спробувати на "магічному квадраті" побудувати куб в Мецці, і потім трансформувати його в єгипетську піраміду, далі показати як в цій піраміді відноситься один рівень до іншого, після цього звернути цю піраміду навколо її вершини в сферу, і насамкінець спробувати її щей пояснити з урахуванням току часу - на виході отримаємо ось щось подібне до тексту вище. Це зрозуміти самому не реально, не те що пояснити іншій людині, і при чому це тільки мізерна частина всесвіту, бо куб уособлює справедливу схему життя суспільства протягом одного повного циклу, а таких циклів нескінчена кількість в часі, як минулому так і майбутньому. І тому, задля простішого і нагляднішого показу всесвіту, ця вся просторова демагогія не потрібна, для цього існує Гравітон, і ми всі люди, відносно оного живемо в масштабі Нейтрону, тобто власного ока яким і сприймаємо деяку частину навколишнього світу. А масштаб цей такий, що сам сферичний Гравітон можливий для сприймання оком людини тільки у вигляді кривої поверхні. Я про космонавтів зараз не говорю, по простій причині - з космосу видно сферу, але неозброєним оком не видно деталей як та сфера влаштована. А ми ж розглядаємо структуру всесвіту, і вона така, що просторова проекція всієї безлічі циклів реалізована на поверхні Гравітона у вигляді всього живого на планеті. Чим ближче у просторі знаходиться масштаб якогось рівня, але за межами одного циклу, тим подібнішу до людини істоту ми отримуємо, відповідно чим далі, тим спотворенішу. От скажімо коти зі слонами, з огляду на те що у них розвинуті зір та слух, це проекції людей на Гравітон які живуть в часі поза межами одного циклу, і при чому в масштабі в менший бік. От скажімо всі риби і рептилії, з огляду на те, що в них розвинуті сильно тактильні і можливо смакові відчуття, це проекції людей на Гравітон, які також як і коти зі слонами живуть в часі поза межами одного циклу, але вже у масштабі в більший від Гравітону бік. Пси, з огляду що у них добре розвинений нюх, це проекції людей на Гравітон, які також дивуть в часі поза межами одного циклу, і по вибраному мною алгоритму виходить в масштамі 1:1, але можу й помилятись. Чим далі цикл у часі, тим менша подібність проекції до людини, тому отримуємо на виході безліч тварин, птахів, риб, потім йдуть комахи, далі гриби з пліснявою, і насамкінець всі рослини. Все дуже просто, все живе на планеті це відображення реально існуючих у Всесвіті людей, просто спотворене часом і відстанню. Любив я в дитинстві читати і Бєляєва, і Жюля Верна, і ще багатьох фантастів, але от що сам почну писати гуморески навіть і не підозрював, життя цікава штука. І от тому мій рівень розвитку поки що може оперувати тільки площинами, як ото "магічний квадрат". І то на даному етапі я чітко зрозумів стан речей тільки з приводу типажів і можливості примірки цього квадрату на конкретних людей, незалежно від статі. Бувають же випадки, що людина ввійшла в образ мільйонера чи керівника, і досягши критичного стану замість того щоб перебудуватись, переглянути свої духовні цінності, бере і просто помирає, не бажаючи миритись зі своїм новим положенням. Так само і з іншого боку квадрату, адже бувають випадки, що людина будучи дуже розумна накопичує багато матеріальних благ, і досягши певної межі, замість того щоб полишити все суспільству добровільно, тікає в тюрьму, і там картаючи себе помирає. Тобто наявність смерті між типажами це свого роду невміння людини перебудовуватись у зв'язку з новими часовими потребами навколишнього середовища. І от одна діагональ окреслює саме цю межу, бо в ідеалі життя людини повинно динамічно змінювати типаж в одному тілі, як нам повідомляє суспільна інформація, на протязі 117 років. А от що собою представляє інша діагональ, я поки що розумію тільки в загальних рисах. Нюанси цього переходу мабуть доступні для розуміння стають людині після входу нею в шлюб. Ось в цьому і складається головна суперечність між Європою і Китаєм. Адже релігія на землях де я народився і виріс говорить сама за себе - хрест з людиною і при чому фігурує число 33, тобто третя частина від 100%. Релігія Китаю - чоловік і жінка, і при чому з логотипом дві коми чорна і біла, але вони об'єднані в площину одного кола. Для мене поки що це загадка. Намалював трикутник на карті Делі, Улан-Батор, Токіо, провів бісектриси, точка перетину в середині Китаю, читаю Вікіпедію, цікаве місце, із наукових інститутів там є такий що вивчає властивості ягоди годжі, українською рослина зветься повій, у роді наявні отруйні для людини представники, російською - дереза - казочку про козу-дерезу чув у дитинстві, народна назва - вовча ягода, мабуть вовки полюбляють ласувати нею, головне в міру, щоб не отруїтись. З тих місць родом гуни, така народність що осіла в Європі в районі нинішніх Румунії та Сербії, от не думаю, але "чем черт не шутит", може доля закине мене у вигляді десанту в ті краї, та й раптом ще й оженитись вдасться. В ідеалі сімейна пара з точки зору логіки із застосуванням "магічного квадрату", повинна складатись ше й з протилежних типажів, і при чому між ровесниками чоловіка і жінки. Втім життя така штука що майбутнє можливе для прогнозування і складання планів на підставі знань. От скажімо один день можна спланувати на підставі знань про схожий в минумому власному досвіді. Навіть рік, плюс-мінус. Одруження з метою сумісних дітей в мене в досвіді ще не було, просто без мети, з 20 і до 30 років було, при чому неодноразово, а от так щоб конкретна мета... І цінності там інші, ось у арабів кубики різні пірамідки цікаві, вони ж рахуються авторами цифр 0-9,

6 червня. тобто все що пов'язане з суто розумовою діяльністю людини, мабуть Кант у назві твору "Критика чистого розуму" мав на увазі діяльність арабів. Звісно артефакти у вигляді пірамід там побудовані за допомогою техніки, це вже у Канта називаеться "Критика практичного розуму", і тут він має на увазі франко-англо-саксів. А от що подібне до пірамід є у Брахми? Ну це само собою зрозуміло що такі самі споруди мають бути і в китайського шурди - це десь у Камбоджі є, і вже не просто могили вождів, як у Єгипті, а навіть цілий храмовий комплекс, там піраміди менші, але дуже філігранно створені, але це все не те. Центром тієї культури в розумовому плані є Індія, центром Індії є Делі, значить в цьому місці, як і поблизу центру Єгипту, повинен бути технологічно змонтований артефакт цього направлення розвитку людей. І він таки є, як на мій погляд це стовп з чистого заліза, самі індуси не в змозі такого зробити, їх робота думати, а от японці з корейцями - легко, попросили індуси монголів і ті привезли стовпа у Делі і там встановили на постамент як символ сили. Що ж бо воно могло означати?, з огляду на сімейні цінності. Поки що не розумію, мабуть на розуміння цього стояка ще мій час не прийшов, замолодий ще, голова забита розрахунками кола у родовому аспекті та іншим непотрібом, як ото комп'ютерні ігри та все таке, це я про воду-їжу-рух в повітрі і міру. Про коло можу написати, якшо я хожу під батьком, батько ходить під своїм батьком, тобто моїм дідом, то в свою чергу дід ходить поки що під всіма його внуками і меою в тому числі, до поки йому не виповнилось би 117 повних років. Це мало би статись у 2025-26 роках. Відповідно до того часу, раз я вже таки почав рахувати, реальні діти піді мною ходити не можуть, бо вони тоді порушать гармонію мого всесвіту, а це ну не те щоби мене вбило, але на якість мого життя вплинуло б кардинально. Це перша причина за якою я делійського стовпа поки що не розумію. Друга причина - це гра, і при чому з компом. Тут трошки відійду від теми, згадаю своє життя до армії (до віку 18,5-20,5). Ще у школі тримав в руках калькулятор, не те щоб систематично користувався, просто бачив і іноді задля цікавості робив над ним маніпуляції. Потім з'явилися, як по теперішнім міркам, примітивні ігри, по типу тетрісу, суто мені в старших класах в руки потрапила іграшка з монохромним екраном в 3-4 дюйми і чотирьома кнопками вводу. На екрані вовк з кошиком у курятнику ловив яйця з чотирьох полиць, дві з одного боку одна над одною і дві з протилежного. Відповідно дві клавіші з одного боку екрану, і дві з іншого. Яйця зкочувались поступово одне за другим, але з різних полиць, алгоритм запам'ятати тоді я не зміг, гра суто на реакцію, після кожної сотні вдало спійманих яєць, швидкість накату збільшувалась, мені після 700, чи навіть здається біля цього числа, ловити вдавалось майже інтуїтивно, очі бачили, але пальці не встигали. Тобто для мене сьомий рівень був останнім, може у когось і краще виходило. Суть в чому, в дитинстві я також любив проводити час за комп'ютерними іграми, але всі вони були пов'язані в основному на швидкість пересування, моторику тіла, як ото уже в технікумі я став систематично відвідувати ігрові автомати де їздив на машинках, руль, педаль газу, тиснеш воно на екрані пересуваеться, відпускаєш газ - тормозить, в момент тормозіння і повороту руля - заносить, треба було фішки з числами збивати, я набирав 220 балів, після 200 надавалась призова гра, це ще раз так за часом - 2 хвилини. Коштувало це задоволення - 15 копійок, буханець чорного хліба коштував тоді 14 копійок. До чого веду, тут я на примітивному рівні покажу різницю в типажах, які я зафіксував у магічному квадраті. Для того щоб отримувати задоволення від такої забави, потрібні гроші, а де їх брати в тому віці?, правильно у ровесників, батьки спроможні забезпечити дитину тільки необхідним харчуванням та одягом, на забаву гроші в них не випросиш. І от на цьому етапі свого життя, я хоч по математиці і був відмінником, зате гуманітарні предмети, крім історії в мене були на 3 бали з 5-и. Тобто я не розумів, навіщо мені потрібно з ровесниками високопарно спілкуватись, коли вони мене і так розуміли, а з вчителями по цьому питанню я взагалі не спілкувався - пам'ять добра і досить, по літературі раз з поеми Шевченка "Сон" вивчив аж 13 сторінок на пам'ять, бо забув які саме два коротенькі уривки задали на канікули зимові вивчити, мав час, зазубрив всі перші - і точно, думаю не прогадаю, от тоді єдиний раз отримав 5, зате надалі вище трійки, суто по мові, там де граматика, орфографія, не виходило ну ніяк. А от деякі інші ровесники вони знали вже тоді гарно говорити і писати. Зате я знав навчаючись у технікумі говорити з ровесниками з приводу грошей, де знайти, щоб гарно провести час. От мій типаж тоді було прийнято називати гопниками, мабуть від виразу "гоп-стоп". Не знаю якими категоріями тоді міряли своє положення протилежний моєму типаж, але відімо такими як я зараз, вчуся бо подобається, суто для самого себе, щоб зрозуміти суть життя, я тоді вчився, тому що мене змушували обставини, навколишнє середовище, у вигляді старшого покоління, суто мені це було не цікаво взагалі, окрім математики і художньої літератури, і то тільки тому що ці речі легко піддавались суто для мого розуміння, хоча я й бачив, що не всім так легко, але чому це так, мене тоді, та й зараз особливо не цікавило. Потрібно займатись тим що подобається, тим що необхідно, і тим що без нагальної потреби не завдає шкоди навколишньому середовищу, під яким я розумію навіть це тіло що зараз набирає цей текст на комп'ютері. Так ось, прийшовши з армії, я почав уже бути більш поміркованим, не те щоб одразу, а поступово, почав слідувати тим принципам, які виклав у попередньому реченні, вивчав що для тіла шкідливо, а що корисно, вірніше це я зараз собі зрозумів свою діяльність в ті роки, тоді я взагалі про це не думав, банально не вистачало часу, завжди кудись поспішав, або навпаки - ліниво лежав, ритму, такого як я виробив собі сьогодні, у вигляді систематичного розпорядку дня тоді не було, монотонність молодим мабуть не притамана взагалі, хоча тут у кого як. І от таке розмірене життя за останні п'ять років і привело мене до роздумів, результатом яких є вміння при бажанні швидко формулювати такого роду тексти, на основі дедукції, тобто, з найбільш загальних речей я вивожу поступово все менші по своєму загалу. Людині з протилежним типажом розвитку, можливо тяжко навіть буде зрозуміти прочитане, не те що виводити. І ось по цій причині всіх моїх ровесників, які зайняті організаційними питаннями в суспільстві, я сміливо можу, по старій пам'яті, так як вони будучи молодими називали мій типаж, назвати їх гопниками. Зрозуміло що в системі організації присутні в них "коні" і з моїм типажем, вони все переведуть в двух словах на людську мову, повирізають цитати з тексту, і в залежності від свого настрою піднесуть це "вершникам", і тут як не крути, а звинуватити мене в соліпсізмі вийде у будь-кого хто розуміється і уважно прочитав текст де я запустив і показав піраміду в дії. Але я це зробив не задля обговорення цього питання з будь-ким на планеті, тут розрахунок простий. Я не знаю механіки виникнення думок в своїй голові, і не виключаю можливість, що по аналогії з феноменом сьогодення під назвою інтернет, щось подібне існує на всіх рівнях, і ось це подібне і є ініціатором думки людини на іншому, більшому за масштабом рівні. Тобто те що я взяв з голови, я трансформую в словесну оболонку і вкладаю в машину. Тут мені на думку спала аналогія від англійця Кіплінга, з його bunde-r-logs, і росіянина Леніна з його "Шаг вперед, два шага назад". Там він вигнав з партії Бунду, після чого отримав більшість голосів і після того комуністів стали звати більшовики. Читав уже в наш час (книга датована в 50-их, а написана в 1904 році) в вікіпедії, Бунда це виявляється єврейське товариство яке було організовано десь на німецькій території. Хто такі євреї?, це представники європейців на території арабів, а як їх туди підселили?, з допомогою німецько англійських технологій, та російської організації, без цієї підтримки ті люди що туди переїхали в кінці 40-х, вимерли б на тій землі за три дні. Але маємо що маємо, евреї живуть, тобто першу частину терміну Кіплінга "банд" я показав. Тут ми впритул наближаємось до Австралії, в мозговому штурмі від травня місяця я писав що є їдея з приводу, яке призначення цього клаптя землі на нашій планеті. Так ось, ідея полягає в тому, що на цьому континенті розташований мозговий центр, свого роду суперкопмпьютер, який збалансовує діяльність всієї мережі інтернет на планеті, і плюс ще й всієї електроенергетичної. Мій ноут має живлення від батареї, але набираючи текст я включаю його в розетку. Відповідно це все що зараз я друкую, не виключено що, в онлайн режимі поступає і обробляється суперкомпьютером, а оний може транслювати цей текст у вигляді майнувшої думки у людини в якої око розміром з нашу планету. Відповідно цей компьютер можна назвати бандерлогом, тому що сам він думати не вміє, він працює на основі програм створених бундами, і з допомогою англійців побудовані самі машини на підконтрольній їм території, а от за організацю праці цих людей відповідають технології, які розроблені росіянами, тому у слові присутня літера "R", і далі, товариство бунди дуже велике, а тут специфіка присутня, логічне мислення, ось і виходить - бандерлог. Поведінку конкретних представників цього виду будь хто може прочитати у вікіпедії, зауважу лиш що теоретично існує вірогідність, що цей текст виводиться ще й десь на монітор, і його можуть читати живі люди, ось якщо є такові, то вони всі дуже були б схожі на пресловутого Мауглі.

7 червня.

Раз почав розглядати Кіплінга, слід відмітити, що Мауглі окрім людей взагалі ще й уособлює саме молодь, тобто всіх людей які ще не вступили в шлюб з метою утримання спільних дітей і вік яких, при цьому не перевищує 59 років. Так ось на сьогодні ми всі на планеті спостерігаємо картину, коли Мауглі потрапив у полон до бандерлогів. Тобто пряма залежність всієї молоді від різного роду комп'ютерних гаджетів. Але ж окрім Мауглі у розповіді є ще багато персонажів. От скажімо Балу і Багіра по суті різностатева пара кота з собакою, тобто виходить, як я показав вище, середньої і молодшої вікової групи. Ось таке поєнання чи у вигляді шлюбу ровесників, чи у вигляді співробітництва поколінь, призводить до того, що проходить бородьба цих людей за визволення Мауглі з полону від комп'ютерної залежності. І ось ця зв'язка сама не може перебороти кубло бандерлогів, і тоді їй на допомогу приходить Каа, пітон, це люди старшої вікової групи, нагадаю кожний, з усіх трьох, віковий рівень в ідеалі складає 39 років. Ось він уже вміє не тільки боротись з мавпами, а й рохказувати їм цікаві історії. Тобто по суті це старі програмісти ЕОМ. І ось якщо змоделювати ситуацію з наявністю суперкомп'ютера на території Австралії, не певен що так є, але на те він і розум щоб емулювати ідеї, то виходить що таковий комп відповідає образу всім відомого Кінг-Конга, яким керують Пітони, і вони з допомогою оного, вираховують неблагонадійних мавпочок, це піратські комп'ютери які можуть бути потенційно небезпечні для функціонування загальної електричної системи планети і лигають їх, майже як Каа. Але окрім Балу з Багірою, там є ще одна парна зв'язка, Тигр зі Шакалом. І ось саме ця мавпочка, на якій я набираю цей текст, контролюється, згідно логіки речей яку я виклав вище, Шакалом, і вплинути на нього той Пітон не в змозі, тому що ця собака, ще не знайшла собі кішку, і немає з оною спільних дітей. А в природі так не буває, щоб не було чогось під чимось, відповідно під Шакалом ходить Тигр, і в даному випадку це дід цієї собаки що набитає цей текст, і по суті Кінг-Конг може вирубити з допомогою Каа мого бандерлога, але тоді пітон увійде в суперечність з тигром, а той його "порве як тузік грєлку". Є така українська приказка - "горілка це маленька мавпочка" - це коли в горілу вкладають суффікс "к", і тому ложив я делійський стовп на цих всіх австралійських рептилій. Далі, перед тим як повернутись до комп'ютерних ігор, хочу ще раз розглянути типажі людей у свтлі ідеї яку я вловив сьогодні вранці. Саме головне в нашому житті, це саме зрозуміти, а не просто носити інформацію про те, що все уже давно придумане до нас. Інше питання, що людина довгий період свого життя цього не розуміє. Це все придумане зафіксовано у вигляді мови того чи іншого народу. Цей процес розуміння починається в дитинстві, і продовжується в залежності від типажу все життя. Ці два типажі в першу чергу потрібно визначити в собі, щоб могти грамотно викласти з допомогою мови це розуміння на загальний огляд. І тому скористаюсь для прикладу собою, і тими термінами які я вже вживав вище, потім перенесу це розуміння на суспільство з наведенням декількох прикладів з історії оного. Типаж "гопнік" я вже поверхнево розглядав, є ще одна характеристика людини, яку скорочено можна виразити українсько-російським словом "умнік". Тобто, я пишу українською, навіщо мені вживати грецьких Платона з Арістотелем, це не зрозуміло українцям, або Гегеля з Кантом, для німців це саме те, а от в Україні ці типажі звуться саме так - гопнік з умніком. А чому вони завжди працюють в парі?, причина проста, ці властивості притамані діяльності будь якої людини, при чому це дихотомічне поділення цієї діяльності, в якій безпосередньо людське тіло виступає тією золотою серединою яка об'єднана в свого роду триєдину сутність. Властивість гопніка проявляється в людині у вигляді того що він сприймає з навколишного середовища і віддає оному. Тобто як Робін-Гуд, в одних забирає і іншим віддає, тобто краде і дарує - це гопнік. Але для того щоб він це міг робити, в кожній людині живе ще й умнік. Тобто, як цей процес виглядає в потоці часу, з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків, себто детермінізму - гопнік сприйняв якусь інформацію з навколишнього середовища, і передав її своєму умніку, той або її відклав у пам'яті, або одразу видає гопніку результат у вигляді ідеї яку цей гопнік сприйнявши може трансформувати в дію, а може знову ж таки віддати умніку, щоби той відклав її на потім, але при цьому це вже не просто ідея, а така інформація, яку гопнік чітко зрозумів і з допомогою умніка запам'ятав.Ось приблизно така механіка діяльності будь-якої людини, але щоб зрозуміти цю простоту, суто мені прийшлося витратити 52 роки життя, можливо тому, що раніше я над цим просто не замислювався. І ось таке дихотомічне роздвоєння кожної людини в процесі її повсякденної діяльності, кристалізується у яскраво виражені людські типажі, які можливі для спостереження у суспільстві людей. По цьому признаку всіх людей можна розділити навпіл на гопніків і умніків, при чому в потоці часу ми можем спостерігати плавний перехід цих станів у однієї і тієї ж самої людини. Для прикладу скористаюсь вже згадувним мною історичним персонажем з Норвегії на ймення Руал Амундсен. Прізвище його я вже один раз розклав, у мозговому штурмі минулого місяця, і отримав псевдонім - інопланетянин, ім'я розкладається ще легше - РУський АЛчний. Цей типаж є прямою протилежністю моєму, адже себе на даному етапі життя я причисляю до умніків, хоча не таких яскраво виражених, як скажімо радники високопосадовців, бо звати мене Сергій, а в дитинстві часто всі оточуючі називали просто Сєрий. Як відомо сірий колір це щось середне між білим і чорним, так я себе і відношу до сірої посередньості типажу умнік. Але продовжим з норвежцем, як інформує нас його книга "Моя жизнь", уже в дитинстві він ставив собі мету, і при цьму вчився досконало володіти своїм тілом і штудіював літературу, яка напряму була пов'язана з напрямком тієї діяльності в суспільстві яку він собі спланував. Тобто ця риса притамана умнікам, він до 20 років представляв типаж умнік. Я згадую свою діяльність в тому віці, ніякої мети в мене тоді не було, ніякі плани на майбутне я собі не будував, просто жив пристосовуючись до навколишнього середовища як міг - це типаж гопніка, нічого не знаю, але хочу мати все уже сьогодні і зараз, та не розумію як цього досягнути, але й розуміти в принципі не бажаю. І ось після 20-и років Руал йде по запланованій ним стежці, вчиться керувати судном, ходить по морям та океанам. Сам того не розуміючи, він уже перетворюється на типаж гопнік, і спочатку і читач не розуміє, це стає зрозуміло тільки згодом, але вже тоді нотки гопніка в ньому яскраво проглядаються в вигляді його одкровень, як він порожню конзервну банку з бляхи міняв у ескімосів на хутро диких звірів, і при цьому ще й логічно виправдовував свої дії, але це тільки квіточки, ягідки приведу нижче. В цей період в ньому вже почала проходити перебудова з умніка на гопніка, хоча б згадати той момент, коли він утік з порту, бо мав бути заарештований. Хочу нагадати, що стан гопнік-умнік це внутрішньо притаманий кожній людині на планеті, просто я розглядаю, як ці моментально змінювані в одній людині її стани, проектуються на її діяльність в суспільстві, і як це виражено в інформації зафіксованій цим суспільством. В даному випадку поведінка людини в дитинстві відповідає стану умнік, бо направленість її діяльності - самовдосконалення, як ми можемо побачити в її розповіді, а після двадцяти показано чітке реверсивне направлення, і це є те саме керування в якості штурмана кораблем до Антарктиди, потім в якості капітана проплив повз узбережжя Північної Америки.

8 червня.

Але в той період життя, він ще чітко не вказує на наявність свого антиподу, бо на той момент вони змінювались на постійній основі, а ось уже коли він почав займатись літаками - тут, він як яскравий представник гопніків уже чітко вказує на умніків з якими перерсувався у часі. Найперший з яскравих це партнер у спільній справі на ймення Хамер. В перекладі з англійської це слово значит - клевець. Тобто, він уже будучи відомим гопніком знайшов собі умніка з прізвищем Клевець, і хотів щоб той залатвив його фінансові питання. Але ж усім відомо, що коли неуважно працюєш з таким інструментом то в кращому випадку можна собі пальці поламати, чи в синій колір нігті на руках окрасити, що ми і спостерігаємо надалі. Якби умнік ходив під європейською частиною штатів, то йому прийшлось би нелегко, а так ми спостерігаєм що він таки розвів гопніка на бабло, і йому це зійшло з рук, по тій простій причині, що він ходив під іншим гопніком, і як нам повідомляє пан Руал, той жив у Японії, а як всім відомо у Європи з Китаєм такі самі відносини як і будь-якого гопніка з умніком. В даному випадку ми бачим що європейський гопнік програв китайському. Тобто в книзі цим епізодом показано найголовніше світове протистояння культур. Далі ми можемо побачити ще однин схожий епізод, але вже такий що носить суто внутрішньо європейський характер. В цьму випадку відносно норвезького авіаклубу він виступає умніком, а клуб гопніком, де умнік об'єднується підтримкою штатів, а відповідно гопнік це товариство, тобто по суті суперечливий стан між Лондонським направленням і Московським. Але цей суперечливий стан об'єднується в одного гопніка на тлі більш масштабного умніка - це Італія з її дирижаблем №1, і реальною людиною у вигляді капітана цього засобу пересування, на прізвище Нобілє. Прізвище Нобілє, співзвучно з російським висловом - "не было", але менше з тим. Якась премія я чув є, зі схожою назвою, але той умнік був по суті гопнік і десь з північних народів, а це Італія, на її території розташовано уособлення всіх умніків у Європі під назвою - Ватикан. Уособлення, тому що це організація, будь яка організація, це прояв гопніка, але завдяки цим гопнікам, які організували цю структуру, ми отримуємо одного безликого умніка, якого вони в принципі і рекламують у вигляді Ісуса. І ось тут ми бачимо прояв внутрішньо-європейської суперечності, де північ Європи у вигляді Амундсена це організатор гопнік, а південь Європи у вигляді капітана Нобілє, це умнік. Ось так ми можемо спостерігати картину прогресу характера гопніка в конкретній людині, де будучи в дитинстві умніком, він зрозумів, що для вдалої експелиції, потрібно бути не тільки начальником експедиції, але й капітаном корабля, на капітана він ще по старому плану вивчився, ставши гопніком, але тут відкрилась перспектива нова, не водна, а повітряна, і ось капітпном повітряного корабля, гопнік по своєму типажу не здатен стати, він може стати тільки начальником умніка капітана, і то у випадку симбіотичної співпраці, що він нам в своїй книзі і викладає. І тут зрозуміло, що роль начальника обумовлює на всіх щабелях рекламу незадоволенності дій умніка з точки зору гопніка, і це відро помиїв він у своїй книзі добросовісно виливає на голову італійця. Таких прикладів в історії маса. Візьмемо більш свіжого історичного персонажа на ймення Ейнштейн. Ось будучи дитиною, він як і Руал мав типаж умніка. Але природа речей така, що опісля 20 років, людина включає реверс у напрямку діяльності, хоче вона того чи не хоче. Так і у цьому випадку. Для того щоб мені зрозуміти співвідношення простору й часу, я витратив опісля 20 років типажу гопніка, ще 30 в типажі умніка. У Альберта такого досвіду не було, а перших 20 років замало щоб це зрозуміти, і от на вихлопі ми отримуємо результат у вигляді четвертого виміру простору під назвою час. Але такі люди науковій спільноті вкрай потрібні, він, як гопнік, став організатором умніків, і ось ця організація отримує синергетичний ефект, в результаті якого, як пише системна преса, людство отримало ядерну зброю. Без організації вчені мужі нічого не варті, бо вони як Архімед, починають шукати опору щоб перевернути землю. Цікавий персонаж ми можемо спостерігати у росіян, це класика вченого гопніка, вони йому навіть прізвище присвоїли по темі - ЛомоНосов. Чи то йому ніс ломить чи він ламає. Мабуть перші 20 років життя йому ломило носа, він був дуже старанний, вчився математиці, тобто був умніком. І ось грюкнуло йому двадцятка, включився реверс, він далі валить по науковій стезі, а мозок забитий іншим, навколо такий гарний світ, люди, бачить, помирають і молодими, може не встигнути пожити, а працювати то треба, він же математик, треба щось придумати кардинально нове, щоб як Архімед - перевернуло Землю. Придумав. На вихлопі отримуємо неевклідову геометрію, в якій у нього на одній площині може бути навіть три паралельні прямі лінії. В тому то і суть гопніка, стати відомим будь-що. Те що він малює лінії на сфері, це байдуже, сфера це не площина, а крива поверхня, на кривій поверхні прямих ліній не буває, бо поверхня Крива, а лінія має бути Пряма, а така можлива тільки на рівній поверхні, чим ну ніяк не може бути сфера. Він того не розумів, бо став гопніком, але й організатори математиків потрібні, і ось умніки, які з ним пробували сперечатись з цього приводу, мабуть ходили з поламаними носами, що росіяни і зафіксували у його прізвищі,як яскравого представника гопніків у організації умніків з наукового середовища.

9 червня.

УПС. В попередніх декількох реченнях трохи "рамс поплутав". Те що Ломоносов по роду своєї діяльності в середньому віці, був більше гопніком ніж умніком, це факт, але от те що йому я приписав твори з "неевклідової геометрії", тут я змилив, я цих персонажів не пам'ятаю, коли знайомився з їх діяльністю до своїх 20 років, був типажем який більше відповідає гопніку, і тому пам'ятаю початок прізвища на ЛО, далі в роках їх життя фігурує 18-те сторічча, оба відрекламовані як російські вчені мужі, а матемптиком, вчора у вікіпедії прочитав, виявляється була інша людина, на прізвище Лобачевський, ось саме цього гопніка я мав на увазі коли... До речі в цій плеяді був ще й німець, на прізвище Ріман, і от якщо росіяни перетнули вік у 50 років, то німцю стукнуло тільки 40. Тобто цих типажів хоч пруд пруди, причина проста - типаж умніка ніколи не буває публічною людиною, і якщо ми бачимо відомих людей, то вони всі на той момент коли в зеніті слави, являють собою яскравий типаж гопніка. З часом це проходить і вони перетворюються знову на умніків, але тоді всі вони системі вже не цікаві, і як результат вона їх хоронить. Не факт що в реальному житті ці люди помирають, ось для прикладу повернімось до Ейнштейна з Амундсеном. Чому саме до них?, по перше я їх вже розглядав, а по друге ці двоє у своїй діяльності захопили мінусовий цикл спіна, в плюсовому циклі якого ми всі зараз знаходимось, і тому інформація про їх діяльність в цьому часовому мінусі не спотворена "машинним розумом бандерлога", бо зіфіксована ще на папері. Всі попередні історичні персонажі, діяльність яких виходить за межі 1901 року, можуть являти собою, виражаючись мовою фізиків - стан квантової заплутанності, чи як кажуть математики, одним словом - суперпозиція - це така позиція, яка передбачає знаходження одного і того самого предмету в один і той самий час в різних місцях, а так в природі не буває, і тому я тут розглядаю історичні факти, яким не більше 120-ти років, базуючись при цьому на історичних аксіомах, яким тисячі років. Те скільки років було насправді Руалу історія не може достеменно нам повідомити, по причині він народився, як і Ейнштейн у 19 сторіччі, і тому будучи представником системи в момент переключення спіну з + в - міг собі написати будь який вік і взяти будь який псевдонім, тобто реально на момент написання книги він міг бути гопніком у віці від 78 і до 117 років, при цьму сам не писав, а начитував ідеї свого життя "коням" і ті оформили це діло в пропагандистську літературу, але могло бути і навпаки, тоді доля у нього схожа на Альбертову, як я її опишу нижче. Система каже нам, що він помер у віці десь 76 років, тобто в ролі гопніка ученого колективу умніків, він залишався до того моменту, поки не досяг віку, який на карті Європи собою уособлюють дві країни - Турція і Болгарія - це саме час переключення спіну з + на -, або навпаки, але уже не в житті суспільства, а в житті кожної конкретно взятої людини цього суспільства, якщо вона при своїй пам'яті сягнула цього віку - 78 років в ідеалі. І от приготування до зміни знаку, у типажів гопнік, і є період десь перед 78 роками і це свого роду переміщення з України в Болгарію морем. От саме в цей період, Ейнштейн і закінчив свою діяльність на цій планеті у якості гопніка. Куди він поїхав далі думати немає сенсу, але з огляду на його фінансові можливості, і того факту що старша вікова група уособлена в тваринному царстві у вигляді рептилій, можна припустити що десь на південь, бо всі рептилії холоднокровні, і температура їх тіла напряму залежить від температури навколишнього середовища. А от для системи він помер, похорон мабуть пишний йому організували і таке інше. Але можливий варіан що і дійсно помер, тут бабка на двоє гадала. І ось тепер, коли я розібрав різницю в типажах, і принцип їх взаємодії, показавши повний цикл, який в ідеалі можливий для життя будь-якої людини, повернімось до Австралії, і розглянемо що воно за звір такий. Почну з анатомії людини. Раз людина вміє думати, в неї є якась думаюча система. І таки є, вчені мужі повідомляють нам що в кожної людини є нервова система яка працює з допомогою електричних імпульсів. Тобто в кожної людини є всередині електрична мережа від кінчиків пальців а до голови. Центр цієї мережі, кажуть в голові, якраз поруч з очима. Ось тут потрібно знову повернутись до п'яти відчуттів людини. Як всім відомо, з допомогою ока людина сприймає у відчуттях світло. Але якщо це око збільшити до розмірів планети, то для людини воно сприймається тактильно у вигляді гравітації, тобто світлові хвилі і гравітаційні, це два максимально віддалені за розмірами, відносно реально видимої в дзеркалі людини, типи хвиль. Але між цими двома максимумами існує ще три усереднені відчуття. Підемо від більшого, смак, це вже не тактильне відчуття, але ближче до нього ніж нюх. Значить, якщо тактильне відчуття, для носія нюху, генерується з допомогою людини розміри ока якої дорівнюють розмірам планети, то смакові відчуття відповідають людині усередненій за розмірами між носієм ока у вигляді планети і носієм ока у вигляді нюху. І ось на цьму етапі ми можемо намалювати людину користуючись географічним зображенням земель на карті світу. Виходить, що центром нервової системи, суто схематично, є Австралія. Очі цієї людини - Нова Зеландія. Шия цієї людини - Індонезія. Тулуб цієї людини - Азія. Руки цієї людини - Америка. Живіт у цієї людини виходить поруч з ногами - це Європа. І ноги - Скандинавія і Іспанія. І ось тут постає питання, а що ж таке Африка, тут можливі і суперечки, я міркую що це щось схоже на стовп у Делі, тобто пеніс. З дитинства чув у сварках між дорослими людьми вираз - "я тебе счас глаз на жопу натяну", але і подумати не міг, як це дослівно виглядає з допомогою логіки яку я тільки що вивів у свої 52 роки. Адже де б я міг подумати, що фізично народився і живу десь біля сраки світу великої людини, при чому яка сидить навприсядки, і можливо проводить акт дефекації. А все говорить саме про це, треба тікати ближче до серця, але спочатку потрібно залатвити незакінчені справи, і на це, за моїми розрахунками, потрібно витратити щонайменше чотири роки, це я про комп'ютерну гру, яка напряму пов'язана з Австралією, тобто з мозгами, як в прямому так і в переносному смислі. Але повернімось до відчуттів, нюх, як я вже писав вище - масштаб 1:1, тут нема про що писати, він або є, або його нема, дивишся в дзеркало, відхилення від ідеалу, тобто собі не подобаєшся, значить нюх підгулявший, потрібно лікуватись розумом. А як, і ось на цьому етапі переходим вже ближче до розумової складової, а саме звукових хвиль. Це щось середнє між нюхом і світлом, тобто, це вже масштаб не однієї (або двох різностатевих) ідеальної людини, і не трьох з лишнім мільярдів реальних людей, а такий, як скажімо число з секунд у 118-ти роках зведене в квадрат. І ось на цьому рівні працює типаж гопніка, тобто він що чує когось, що чує себе коли говорить, що чує себе коли думає, і ось цей резонанс думки і звуку, іноді носить патологічний характер, і таке захворювання медики називають шизофренія, це коли думки заважають сконцентруватись на стані речей навколишнього середовища. Але здоровим людям це не грозить, просто привів приклад задля показу транформації переходу руху в голові між електричними хвилями і звуковими. І ось завдяки такому стану гопніка, я здатен зрозуміло і чітко транслювати свої думки у вигляді слів, набираючи цей текст не моніторі. Тобто це все результат діяльності мільярдів людей які живуть в мене в голові, у масштабі пропорційному до масштабу з моїм реальним тілом, і тілом тієї людини яку я зманював в сидячому стані на тлі планети. І найостанніший з цих масштабів, який кожна людина може сприймати у відчуттях, це безпосередньо світло, тут відімо потрібно звести цей квадрат в куб, і ось на цьому рівні працює в кожній людині типаж умніка, ідеї дуже невловимі, гопнік постійно вираховує потреби навколишнього середовища, і співвідносить з тими ідеями які маячать нон стоп в голові, і це все на тлі гравітації, смаку, і нюху.

10 червня.

Десь так працює умнік, який поставляє ідеї гопніку, а той в свою чергу трансформує їх в словесну оболонку і складає цей текст. Це коли розглядаєм цю суперечність в тілі однієї людини, а от коли навкруг тебе дуже багацько таких самих тіл, які ще й у часі різні за віком, то цю суперечку можливо перенести на діяльність цих тіл в часі, диференцюючи їх дії по типажу. Відповідно гопнік завжди на огляді, а умнік подає йому ідеї, і ніхто його не може побачити. По цьому принципу побудовано карьєрний ріст людини по службовій драбині, і от в ідеалі, з огляду на те, що у квадраті дві різностатеві сторони, ця зв'язка мабуть працює коли один з членів однієї статі, а протилежний - іншої, тобто сім'я. Але це зараз я так думаю, бо ще не маю тривалого досвіду знаходження у шлюбі, насправді ці зв'язки рівносильні по своїй значимості і в представників однієї статі, просто з огляду на хрест всередині квадрату, відношення гопнік-умнік по своєму змісту виключають відносини чоловік-жінка і навпаки, але резонанс з точки зору простоти побудови і миттєвої зміни ролей в часі між цими двома взаємовиключаючими суперечностями, говорить про те що зв'язка чоловік-жінка з типажем умнік гопнік - більш живучіша, бо має спільне майбутнє у вигляді дітей, ніж просто в одностатевому випадку, такове майбутнього не може мати. По цій причині у світі можна спостерігати жорстку конкуренцію, де гопніки задля свого кар'єрного зростання вираховують умніків своїх конкурентів, яких вони бажають обійти на повороті. І вплинувши при знаходженні на такового, вони виключають з ситемної гри іншого гопніка, який їм заважає рости. Нічого лічного, просто гроші. Аналізуючи своє положення в якості умніка, воно таке, що він не має яскраво вираженого гопніка, а цей текст це банальний результат дій суспільства, яке допомогло мені безкоштовно отримати освіту, дожити до 52 років, адже я виріс у системі, хоча й не приймав участі в її організації, по цій причині маю змогу свої думки впорядкувати і викласти їх у вигляді даного тексту, як помірну плату за навчання. Я далекий від думки що придумав щось нове, дану інформацію, я певен, розуміють і без цього тексту дуже багато людей в теперішньому часі, але можливо є й такі, з моїх ровесників, які будучи типажем гопнік, читаючи ці логічні побудови, як у Дойля, відпочинуть трохи розумово, це як свого роду логічно-гумористичне шоу для людей у віці 52 роки. Для типажу умнік мені нема чого сказати, тут я згадаю Сократа і його алегорію з бродячими псами, ось так всі вони суто для мене бродячі пси, але пси також бувають різні, та ще й іноді об'єднуються у зграї, і тому палки в мене на них не заготовлені, просто відношусь до них інертно, адже відповідаю синтезу елементу під №53 це Йод, а наступний - інертний газ Ксенон. І тому, опублікувавши цей текст, я в своїх діях буду схожий на Платона, який будучи автором Сократа (саме цей текст алегорія цього персонажу) може навчити Арістотеля, яким може стати будь-яка людина, якій цікавим виявиться це безкоштовне чтиво, і хто здатен зрозуміти про що тут йде мова. З огляду на те, що виражаючись мовою квантових фізиків ми зараз знаходимось у плюсовому спіні, і він по їдеї мав би продовжуватись до 2038 року, всі ті люди, які мають типаж гопніка, і вік яких сягне до цієї дати 53 роки теоретично, якщо знайдуть цей текс можуть відносно мене на сьогоднішній момент стати Арістотелями. Чому на сьогоднішній?, тому що на той момент коли їм виповниться цей вік, я буду вже старший, і мені вони як антиподний типаж вже будуть не рівня, це працює тільки між ровесниками, в іншому випадку йде банальне поглинання. І ось з огляду на типажі повернімось до Австралії і її ролі в тілі великої людини на тлі води планети в якості центру всієї нервової системи цієї людини, а саме електромережі. Тут до речі можлива для уточнення анатомічна різниця між статевим положенням людини яку можна угледіти на карті. І от якщо Африка це пеніс великого чоловіка, то Індія це груди великої жінки, і наявність пенісу виключає наявність грудей і навпаки. Тут можна і інверсувати, але з огляду на те що Індія ближче до Китаю, а саме там робиться акцент на наявніст жінки, плюс в Індії священна тварина - корова, яка має вим'я, а не скажімо бик, то логічно було б припустити, що саме Індія груди, а не Африка. І друге, хочу зауважити , що в своїх припущеннях я керуюсь загальновідомими вже тисячі років всім людям прийомами, я опираюсь на всім відомі твори древніх греків, досягнення геометрів древності, як ото Евклід, і тому ці всі речі, які я тут логічно виводжу, носять, як на мене, аксіоматичнийх характер, на відміну від скажімо тих самих Рімана з Лобачевським. І як показує історія, якщо людина хоче пояснити комусь те що вона сама не розуміє, і в процесі цього отримує за це пояснення ще й якийсь матеріальний зиск, тоді вона довго не живе, її вік не перевищує і 55 років. А от скажімо ті що помилились на початку кар'єри, а потім усвідомили свої помилки, і почали діяти згідно цього усвідомлення, тобто робити ту суспільнокорисну роботу, принцип якої вони розуміють, як ото у випадку з Ейнштейном його діяльність по організації вченого колективу, то такі люди, як показує нам історія, доживають до поважного віку. Те що я буду писати далі, нігде раніше я сам не читав, це суто мої власні припущення на підставі загальновідомої інформації, але всі вони, як і геометрія Евкліда, логічно не суперечливі. Так ось, якщо провівши аналогію між нервовою системою окремої людини і станом речей в навколишньому середовищі з його світовою розгалуженною електромережею, і далі визначити, що якщо центром нервової системи є голова, то центром електромережі на планеті є континент Австралія, виходить що ця діяльність повинна мати якісь подібні ефекти. Цим видимим ефектом у людини, якщо вона більше думає ніж рухається в якийсь період життя, є облисіння, тобто відмирання органів на шкірі голови, які відповідають за ріст волосся. Це прийнято вченими називати мутацією живих організмів. Мутація як правило відрізняється від нормального розвитку організму, швидкоплинністю певних змін в тілі того чи іншого організму. Ця швидкість, як говорить нам суспільна інформація, напряму залежить від величини, тобто габаритів живої істоти. От десь дуже давно читав є якась муха, на якій проводились дослідження вчені, і вони зробили висновок що в неї найшвидша мутація в світі, і при цьому стаття уточнювалась, що у людини ця мутація ще швидша. Я не сперечаюсь, просто потрібно враховувати просторово часові пропорції мухи і людини, і тоді таке порівняння може мати під собою здоровий глузд. Так ось досліди ставлять над мишами бо вони малі, і швидше можливі для спостереження наслідкові зміни в миші після певного впливу на ону людиною, бо на протязі року може в цих гризунів змінитись декілька поколінь. Але є ще й інші гризуни, вони кажуть біда Австралії, а саме крілі. І ось тут головне віднайти подібність між крілем і кенгуру (з англійської - можеш гуру?). Це перше, і друге знайти причину по якій цей кріль перетворився на кенгуру. Для приведення причини у царстві звірей, скористаюсь прикладом з суспільного життя людей. От зараз на території України йде війна, суто я за новинами не слідкую, не мій профіль, нема в наявності гопніка, який би оплачував мені час що я проводжу за аналізом цієї інформації, бо я себе веду як персонаж з анегдоту про невловимого Джо, де два ковбоя, тобто пара умнік-гопнік, їдуть на конях, і один іншому каже - дивись, он невловимий Джо поскакав, другий питає, - а чому невловимий?, що його ніхто злапати не може?, - та ні, він просто дуже швидкий і тому на хрін нікому не потрібний. Але іноді бувають випадки, коли я хочу того чи ні, а інформація у вуха лізе сама, адже живу у місті, хожу в побутових справах межи люди, там і радіо є і самі люди обговорюють... Так ось, чув якусь стареньку жінку поранило осколком і вона потрапила в лікарню. Це війна, можуть бути і нещасні випадки, я не сперечаюсь, але завжди повинен хтось відповідати, а ось в даному випадку, винна сама стара. Її питають, куди Ви йшли, бабусьо?, та каже - хліба йшла купити, на що її питають, а що у Вас вдома не було що їсти? Та каже, та їди вдома повно, хотіла хліб до церкви занести. Тобто, перевожу, церква займається питаннями співвідношення бог-єврей, де бог майбутнє, а єврей знання свого минулого, і от бабця каже, я знала що ходити по вулиці в цей час було небезпечно, мені і всім людям повідомили - сиди вдома бо надворі працюють військові, але я вірила що в мене все буде добре, а цікавість знати як саме працюють військові мене вигнала на двір, і тому моя віра оправдалась, я жива, але вийшло як у приказці - "любопытной Варваре нос оторвали" - я отримала поранення і потрапила в лікарню. Так ось це серед людей такі випадки не рідкість, а що казати коли іде взаємодія між суспільством людей і навколишнім середовищем, а саме звірей? І от якщо людям в Австралії говорять де небезпечно гуляти, а де можна, то від звірей намагаються такі території огородити парканами. Але як відгородити парканами місця, де проводять експерименти по бездротовій передачі електричного струму, читав що у Австралії такі проводять. І ось не вихлопі отримуємо продукт у вигляді звірей, які намагаючись захистити своє потомство від вимирання, бо потрапляли діти в зону току струму і помирали, і ті що вижили, змутували у вигляд сумчастого виду. І тому сумчатий вовк, це не вид що вимер після тисяч років життя, а такий що тільки у 20 сторіччі з'явився, але з огляду на те, що диких бродячих псів Дінго в Австралії менше ніж крілів, ці сумчаті мутації Дінго, дуже швидко цими самими дінго, які не змутували, знищуюються, але не до такої степені, щоб їх люди не встигли зафіксувати. А от кріль кенгуру знищити не здатний, причина проста - сам кріль не хижак, а змутований щур, який навчився скакати на систематичній основі. Хтось може заперечити, а як же розкопані екземпляри сумчатих вовців, не чув при такі, але припускаю що можуть бути, і тут відповідь напрошується сама, у плюсовому спіні розвитку людства (1970-2038рр) історії подібні одна до одної, просто як імена нові у людей, так і собаки нові мутують потрапляючи в поле передачі великих об'ємів енергії на велику відстань. Тобто в принципі, нічого нового, а от люди і звірі постійно другі. І от по причині, що зараз плюсовий спін і "бандерлоги" зараз в кишені дуже багатьох людей, в поєднанні з дуже великими масивами інформації, яку ці комп'ютери здатні видати всім бажаючим її сприймати, в мене є можливість наводячи приклади з реального життя пояснити логічно не суперечливо і зрозуміло в першу чергу самому собі, всі ці феномени з життя суспільства. Що буде далі - поживемо побачимо, по ідеї має початись регульований процес вилучення комп'ютерів з життя суспільства, але це ще не скоро, десь опісля 38-го року, коли на календарі замаячить 1901 рік, і всі гаджети по їдеї в той час були відсутні. Хоча може й по іншому буде, моделюємо ситуацію, що впровадили в життя квантовий компьютер, який замінив традиційний, по своєму принципу роботи - тобто біт на кубіт. Суто мені взагалі не зрозумілий алгоритм стабільної роботи такого комп'ютеру, це схоже на Рімана з Лобачевським, з тією різницею, що якщо перших ще якось можна було вписати в історичні анали, то кубіт ну ніяк не вписується в історію, адже по легенді 120 років назад компьютерів ще не було, знатиь в мінусовому циклі спіну (1901-1970рр), згадки про те чого не було, як виражався Кант, не може бути апріорі. Але я можу пограти в слова і спробувати розшифрувати що воно таке за звір, цей куб ай ті. Це той самий куб в Мецці, який у вигляді шняги програмісти (айтішники) закидують один одному, щоб ті спобували змоделювати ситуацію з допомогою компьютера, і при цьому на виході отримали загальноприйнятий результат у вигляді зрозумілої відповіді, як воно так може бути? Такий пошук - тупіковий, всі це знають, але сам процес оного - корисний для розвитку розумової діяльності людини, і саме тої людини, яка цього ще не розуміє. Повторюсь, гопніки, навіть за наявності інформації прочитанної в моєму тексті її не розуміють, вони просто носії, а зрозуміти зможуть тільки у тому випадку, коли доживуть до 78-ми років, і самі почнуть замислюватися над цим питанням, і тільки десь опісля 80-ти можуть зрозуміти. Це не стосується тих гопніків, вік яких на момент втілення в цей тіпаж складає поверх 78 років.

11 червня.

І не тому що старші, а тому що профіль діяльності кардинально змінює направлення - умніки це теоретики, гопніки це практики. Перед тим як далі розглядати Австралію, я виконуючи роль аналізатора інформації, при цьому відірвано від практики, хочу знову повернутись до типажу і статі, та показати їх взаємодію на віковому рівні, тобто між поколіннями, з приведенням аналогії п'яти відчуттів людини, та схеми яку я виклав вище під назвою магічний квадрат. З огляду на все вище викладене, можлива для поєднання різниця в віці людини на фоні її поділу на типажі. Почну з різниці у віці. Якщо в ідеалі життя людини максимально може складати 118 років, то цей термін можливий для розділу на періоди не тільки на два і три, тобто 2*59, або 3*39, а ще й з урахуванням найбільшого за об'ємом Евклідового тіла, з довжиною ребра в одиницю - додекаедра, тобто на основі фігури правильний пентагон. Ці п'ять періодів, можна транформувати у вигляді п'яти відчуттів людини, де кожне це відчуття відповідає конкретному періоду життя людини, при чому з ієрархічною залежністю, яка можлива для замикання в коло. Почнімо з народження, якщо 118/5 то отримуємо 23 роки і три в залишку, відповідно люди до цього віку уособлюють собою найшвидший стан руху матерії - світло. Віком з 23 і до 46 років, відповідно уособлюють звук. І ось так само як людині тяжко вловити якусь ідею, що мерехтить у неї в голові, для того щоб трансформувати її в слова, тобто з рівня світла на рівень звуку, так само тяжко людям з різницею у віці 23 роки зрозуміти одне одного, і ієрархічна залежність в цьому випадку має односторонній характер, тобто люди в віці 46 років уже володіють станом світла і звуку, і вони розуміють людей у віці 23-х років, а от молодші, з огляду на те що володіють тільки повним станом світла, можуть зрозуміти старше покоління тільки на цьому рівні, тобто вони бачать, але ще не чують. Слідуючий етап - вік ароматів - 46-69 років - тут алгоритм схожийі можливо припустити на основі поділу людей навпіл як по статі так і по типажу, що ієрархічна залежність тут сягає в односторнньму порядку тільки до віку в 59 років, далі вже йде залежність зворотня, тобто люди в віці від 59 і до 69 років, вже не є вищими по своєму розвитку від людей у віці від 1 до 10 років, а виходить навпаки, але це не суттєво, суттєво те, що відсутнє чітке взаємопорозуміння, просто іде інверсія, діти до 10 років старих після 60 розуміють, а ті цих дітей ні. Далі йде стан смаку з допомогою вже води, а не повітря, тут доречі проглядається ще й агркгатний стан речовини - аромат-газ рідина-смак, це вік з 69 і до 92 років, і останній зі станів - гравітація, тобто тактильні відчуття на рівні твердого тіла, ці два останніх для описування мною ще не доступні, тому що на даному етапі життя, в момент написання цього тексту я знаходячись у віці повних 52 роки відповідаю рівню ароматів. Залишається три роки в залишку, свідомість суто в мене була в перші роки життя такою, що доступу до пам'яті за той період зараз в мене немає. І ось якщо, цю вікову ієрархію, накласти на магічний квадрат, то отримуємо поділ всіх людей на типажі і стать в залежності від їх віку. Тобто, образно кажучи, 30 річному умніку чоловічої статі відповідає як антипод 88 річний гопнік жіночої статі, при чому половинчата різниця у віці, нівелює ієрархічну залежність. Де ці люди знаходяться фізично на планеті, вирахувати мені здається не реально, тому що зв'язок постійно переходить в залежності від зміни часу. При чому якщо розвивати це направлення, то виходить, що далі і 88 річній гопнік жіночої статі, розкладається на на дві різні людини - 30 річний гопнік жіночої статі і 58 річний гопнік чоловічої статі, це тому що хрест всередині квадрату ділить одну лінію життя на три різні по своїй суті відрізки. Ідеальний стан рівноваги, окрім бокових ліній, тобто сторін квадрату, можливий для визначення в центрі квадрату, тобто люди в віці 59 років, чоловік і жінка з протилежними типажами, по їдеї, принаймні в моєму житті, такий варіант цілком ще вірогідний. Але мова не про це, маю на увазі, що для взвєморозуміння, найбільш підходящими, без урахування станів у магічному квадраті, є, були, і будуть - ровесники, бо живуть можливо і протилежними цінностями, але на одному рівні. Те що, скажімо практик, ознайомившись з інформацією теоретика (надалі буду вживати терміни практик-теоретик замість гопнік-умнік, не так ріже вухо, хоча в принципі суть типажів від цього не змінюється) може завжди на нього вплинути, чи добре чи погано, залежить напряму від самого теоретика. От скажімо приклад, теоретик, не розуміючи цієї ієрархічної залежності і поділу за типажами, хоче навчити молодшого за нього на 23 роки іншого теоретика якимось речам. Якщо ці речі вписуються у загальноприйняті системою цінності, то все добре, якщо не вписуються, то відповідно, цей молодший теоретик, бачить суперечності між тим що говорить старший і тим що пропонує система, відповідно починає шукати іншого старшого, щоб той пояснив причину такої невідповідності. І як правило потрапляє на практика, ровесника теоретика, після чого цей практик цілком може вплинути на свого ровесника, за те що він вчить різному непотрібу молоде покоління, можливо це і не є непотрібом, але з огляду на те, що скажімо люди молодші за мене на 23 роки читаючи цей текст взагалі нічого не зрозуміють - це факт - але намагаючись отримати пояснення у старших, ті розуміючи це скажуть їм - "мей, чево ти гальава сьебе дурньой забіваєшь?", тобто до розуміння цієї риторичної демаглгії банально потрібно ще дожити, а не відволікатись на різний типу цього непотріб на своєму віковому рівні життя. По суті причиною написання цього тексту і став реальний випадок з мого життя. Можливо я і домислюю, але вірогідність така існує. Це діла сімейні, але не тої сім'ї яку я ще надіюсь створити, а тої в якій я народився і виріс. Почну ну дуже здалеку. В мого батька є шестеро братів. Батько четвертий син в сім'ї яку створив мій дід. Тут до речі слід зауважити, що він народився у 1908 році, а це якщо розглядати спін не з точки зору життя 32-х бітної архітектури процесора, а з точки зору людської максимальної пам'яті в 118 років, і прив'язати її до реально відомої дати Ери UNIX, яка починається 1 січня 1970 року, то виходить повний спін не з 1901 і до 2038 року, а з 1911 і до 2029 року, і ось завдяки такому скороченню терміну спіну, я отриав результат у вигляді того, що мій дід народився за три роко до переведення календаря, тобто якщо рахувати у плюсовому спіні виходить у 2026 році. Але з огляду наявності квантової заплутанності, наряду з суперпозицією, це не факт, я у квітні по фейсбуку спілкувався зі своїм кузеном, сином Василя, котрий є старшим сином діда Михайла, він живе недалеко від місця де спить наш дід, і спеціально цікавився у нього щоб він подивився що написано на хресті, він мені сказав що точна дата народження не вказана, відповідно мін міг народитись і раніше, і при чому навіть і на 33 роки. Так ось, другим по черзі народження після Василя був Теодор. Цікаве ім'я, його вже потрібно розшифровувати. Тео - в перекладі з грецької - бог, дор може означати все що хочеш, я знаю схожі за звучанням слова в двох мовах, англійській і румунській. В перекладі з англійської - двері, в перекладі з румунської розмовної, писати я не вмію, доре означає болить. Якщо згадати що два його молодші брати Володимир і Богдан потрапили в Чернівці завдяки йому, бо він по переписці будучи моряком на строковій службі познайомився з місцевою дівчиною і приїхавши сюди на дембель оженився на ній, після чого підтягнув сюди своїх двох братів і ті в свою чергу також поженились на місцевих дівчатах, то для них і всіх нащадків цієї всієї трійці він є свого роду дверима. Так ось, у нього є два сини, старшого я не знаю, але син цього мого кузена Віктора в мене в друзях в однокласниках, живе десь у Казахстані. Другий син Олексій недалеко від мене, і має дітей. Я з ним іноді спілкуюсь по телефону, правда останнім часом щось давно не дзвонив, ми є друзями в соціальній мережі у фейсбуці, і тому іноді бачимо активність один одного і розмови зайві. Для того щоб далі було зрозуміло в чому справа, мені потрібно знову відійти від послідовного викладення з метою уточнення деталей.

12 червня.

І це уточнення, знову мене приводить до ігор. Не я придумав вираз "вся наша жизнь - игра", я просто ним скористаюсь з невеликим уточненням - в залежності від віку і типажу теорети-практик, в поєднанні зі станом сімейний-холостий ця гра під назвою життя у всіх людей різна. Не знаю в кого як, у мене поки що стан холостий, і вік 52 роки, типаж практик-теоретик - сірий, бо ця інформація доступна для розуміння, хоча деякі моменти і виглядають фантастично, на відміну від яскравих типажів, яких ми можемо спостерігати на екрані телевізорів, тому типажу яскравого практика засвіченого на ектані відповідає типаж тьмяного теоретика, якого як то кажуть "дньом с огньом" не знайти, цей вираз у греків демонстрував Діоген Сінопський, тобто це той практик, який знайшов теоретика в лиці Платона, і ходив по вулицям міста з ліхтарем бажаючи знайти ще крутішого за Платона теоретика - "видать не судьба". Так з приводу ігор, окрім комп'ютерних бувають ще й звичайні. Бокс - цікава гра, але болісна, я грав у неї рідко, але іноді траплялось. Футбол, цікава гра, але також болісна, особливо коли на асфальтовому полі гумовим м'ячем, і ти ще й воротар, в мене такі випадки часто траплялись в період мого навчання в школі №9 в період з 1-го і по 6-ий клас включно. Шахмати - відвідував секцію з 1-го по 3-ій клас після уроків у початковій школі. Піонербол, волейбол, баскетбол, гандбол - дуже поверхнево у піонертаборах на канікулах. Хокей - у дворі до 8-го класу в чоботах взимку по втоптаному снігу клюшкою але не шайбою а м'ячем трохи більшим за той яким грають у великий теніс. Карти - дурень, тринька-сєка, очко (блек-джек), брідж це до армії, тисяча - в армії, покер росписний (буває вся колода в 54 карти на руках у 2, 3, 4 гравців), білот (терц-деберц-бела) преферанс, і різного роду пас'янси після армії, з допомогою карт таро, на жаль ні в одну групову гру так і не навчився грати, можливо в майбутньому, поки що користувався ними тільки на рівні складача пас'янсів, і то останній раз за цим заняттям проводив час зо 10 років тому. Нарди, до армії спробував, у нас називали шеш-беш, пішов служити в стройбат, а там і узбеки і таджики в роті були, від них дізнався що гра називається нарди, а шеш-беш це комбінація коли два кинуті кубики випадають з цифрами шеш-шість і беш-п'ять. Грав тільки в довгі прості і скажені, в скажених зрозумів як влаштована технологія викиду пальцями гравця зариків кушу, в ідеалі 1 і 1, а по суті як получиться, бо розуміти це одно, а реально кидати на результат - це зовсім інше. В короткі так і не навчився. Ці всі ігри проводились на фоні спільного проведення часу між спільними справами від яких таким чином відпочивали. Справи постійно змінювались, початок 90-х в основному "челночна торгівля", з середини і до 2000-го включно - автомобілі, в основному пошук де взяти і кому продати. У 2000-у році влаштував спробу взяти офіційний шлюб - як то кажуть "не сложилось". Причина проста, за рік до того вирішив підзаробити в Німеччині, там у знайомого серба була автомайстерня, ну і так я там запрацювався, що прострочив візу, був затриманий співробітниками міграційної служби і поставлений на повний пансіон у депортаційному таборі. Там познайомився з багатьма новими людьми, виходцями з бувшого союзу, і молоді пацани (відносно мене, мені на той час вже під 30 було, а тим десь по 18-20) з прибалтики навчили мене грати в Рамс, до цього я чув тільки таке слово, але навіть не знав що є така гра в карти. Правила доволі прості, в порівнянні з тими іграми що я вже вмів грати, честно кажучи зараз навіть вже не пам'ятаю, але головним в тій грі правилом, яке я запам'ятав - бажано в процесі оної нічого не переплутати, то були не російськомовні ровесники жителі Кишенева і Бельц, що вчили мене в Араді в Румунії грати в Білот, тут були юні литовці а грали ми в Дортмунді, і якщо раптом щось поплутав і не тільки у грі, а й у побуті, бо жили шестеро в одній кімнаті, то з сірого теоретика можна було на раз-два перетворитись на синього практика, а це не входило в мої плани. Маю на увазі синього, тому що перша гра з якої я почав абзац сьогодні була бокс, і от з нею в мене поверхневе знайомство, вона більше пов'язана з практичними рухами між головою і руками в результаті яких під очима з'являються синці, що говорить про погану роботу нирок. Тому після того навчання я зрозумів що рамс це гра і бажано в дитті його не плутати. Але грошей на весілля у мене після поїхдки на пів року в Німеччину не збільшилось, і ..., в результаті психологічна травма, від якої правда я вже давно оговтався, але бажання оженитись за почуттями в мене відпало, ось тепер сиджу і вираховую. Далі пішли більш складні ігри, у 2008 один товариш купив самоскид 33 тони повна вага, нульцевий, Камаз, коробка Ман 16 передач, дозволив мені попрацювати водієм, заробив пару рублів, інший товариш допоміг купити комп'ютер, показав як встановлювати операційну систему, і дав диск з грою "Командуй та завойовуй 3". Було це в листопаді 2008 року, в компах я тоді був 1-ий рівень з 9 можливих, за неповних два місяці я навчився грати в цю гру і перед новим роком навіть виграв у нього по локальній мережі, до цього пройшов її всю у середному по складності рівні капітана, воюючи за нодів Кейн в кінці здобув Тацит, це така голографічна куля правильної сферичної форми. Його жінка в мене виграла воюючи за ГСБ, правда честно кажучи я не бачив хто з них коли грав, бо вони з ноутом сиділи на кухні, в той час як я з ПК знаходився у кімнаті. У квітні 2009 року я підключив інтернет, і вся ця маса інформації яку я звідти почав досягати змусила мене через рік поступити в університет, держзамовлення, кафедра філософії, заочна форма навчання. Товариш цей цікавився, як тобі подобається Платон?, це ж нудно, а у 2008 році я взагалі лишив вживати алкоголь і курити табак, і я йому у відповідь, а навіщо ти п'єш і куриш?, це ж дуже шкідливо, на що він каже - робота змушує, а я йому - так може є смисл змінити роботу... Не зміг, у 2010 році в листопаді помер,світла йому пам'ять, підшлункова залоза не витримала систематичних перевантажень. І ось навчаючись в університеті, почав вчитись говорити, бо саме створюючи письмові тексти проходить процес правильного вміння складати слова у логічно несуперечливі конструкції. Створив сайт на серверех Гугл, і почав там викладати ці тексти. Але це гра не динамічна, це як піаніно, б'єш по клавішам і екран видає "звуки", і ось під впливом спогадів про товариша, наше спільне проведення часу з 1993-4 років, я натрапив у інтернеті на браузерну онлайн гру, і при чому саме ту з якої я почав завойовувати комп'ютерні технології сьогодення. Завів аккаунт вже аж у "мир5" у вересні 2012 року, гра вийшла у травні того року, ось не далі як вчора я отримав пам'ятний знак "ви у грі 10 років". Почав грати, це як шахмати, тільки складніші, і бажано дотримуватись "принципу тамагочі", тобто не довге, але систематичне приділення уваги цій грі кожного дня. Пограв два роки, стало в мене 20 баз, у цьому світі, а таких світів на той момент стало вже тільки російськомовних десь під 30. Цікаво було спостерігати при створенні нового світу процес його завоювання гравцями, на початку їх десь бувало під 3000. У двох словах, поле гри це квадрат 1000 на 1000 точок. В точці з координатами 500 на 500 центральна системна база, яка оточена сімома центрами керування що забезпечують справну роботу щита Центру. Для того щоб знищити центр, по правилам гри, потібно щоб альянс контролював мінімум 4 центри керування щитом, а на кожному з семи центрів є 8 платформ де стоять системні бази 50-го рівня. За правилами гри в альянсі більше ніж 50 гравців бути не може. Тобто, навіть теоретично ні один альянс не може контролювати всі 7 центрів керування, бо це є 56 платформ. Але мова про початок гри, всі ці 3000 гравців, постійно на нових полях починали гру з самого краю поля по периметру всього кола, і розвиваючи свої бази та конкуруючи між собою групами гравців зібраних в альянси просувались до центру світу поступово знищуючи системні бази, які щільно оточують центр і по мірі наближення до оного росте і рівень баз. Максимальний рівень системних баз - 50, максимпльний рівень баз гравців, це я тільки десь пару років як дізнався - 65.

13 червня.

І ось з народженням кожного нового світу кольорові крапочки день за днем звужували кільце і потім цитадель падала, новий світ починали і т. д. І сервера ці були на дуже багатьх мовах світу, це проходило десь у 2012-2017 роках. Суто я просто систематично проводив так час, при цьму ще й спостерігав за дією інших гравців. Іноді ці дії носили агресивний відносно моїх баз характер. Для кращого і швидшого розвитку альянсу, він повинен контролювати ключові споруди, які дають процентний приріст у силі піхоти, техніки і авіації, були там і інші споруди, але як я зараз зрозумів вони не суттєві. І ось за контроль територій на яких знаходились бонусні генератори впливу між гравцями виникали суперечки, вони знищували бази суперника і на їх місце ставили свої. Повністю базу знищити неможливо, вона відроджується, але повинна мігрувати в інше місце. Мені це мігрування набридло, адже в мене альянс був не з 10-20-30-40-50-ти гравців, а з мене самого і коли через рік-два від початку гри я дослідив 20 баз, то вирішив їх гарно розкласти по полю, тим більше там тоді маячила підказка, що в залежності від того як розташлвані бази на полі, змінюється потужність генераторів впливу, якщо такі є на підконтрольній території. За два роки гра мені вже доста набридла, з'явився новий комп з процесором і-7, 3770, хтось з гравців закинув листа, мовляв що тут час гаєш, гайда у Єву шпілити, пошукав я що то за Єва, і дійсно, бачу - космос "натуральний". Перед тим як полишити "генералів " онлайн, вирішив наостанок гарно розкласти свої бази, адже для цього системні бази в світі 5 вже були знищені толпою бажаючих завоювати цитадель, та падала за три роки зо штири рази, але потім знову відроджувалась, та швидко налагодити інфраструктуру з системних баз на периферії не могла. Я банально 20 поділив на 5 і отримав 4, подумав зробити 4 різні периметри по 5 баз на кожному. Алгоритм дуже простий, але дієвий, бази не вкупі, тобто отак щоб прийти і знищити всі одразу, якимось з гравецьких альянсів - неможливо. Периметр це трохи не те слово, 4 кола різних діаметрів. Поле 1000 на 1000 точок, я взяв два діаметри 666 і 777, вирахував коефіцієнт і потім наступні два кола випахував з допомогою цього ж коефіцієту у бік більший від 777 і менший від 666. Далі згадав де приблизно система емулювала мою першу базу після заведення аккаунту, і від неї "почав плясати" методом кут між променями 18 градусів і кожний сусідній промінь проведено до точок на сусідніх по діаметру колах. Це банальна геометрія якої нас навчали у 7-8-у класах. Десь маю навіть фото розрахунків на листку зі шкільного зошита. Потім все розклав по полю, місяці зо два переставляв бази, там максимальне пересування рівно на стільки клітин, скільки база контролює території вільної від інших баз навкруг себе, тобто 21, це схоже на гру в очко. І після цього з легкою душею у вересні 2014 почав грати в EVE-Online.

14 червня.

Тут слід зауважити, що альянс у попередній грі я назвав Австралія, а логін гравця - біля птахів, але з огляду на те, що штаб квартира ЕА, це власник цієї гри, знаходиться в Лос-Анжелесі, а як всім відомо, штати офіційну абетку мають римську, то відповідно після транслітервції транскрипції на кирилицю в мене вийшов альянс з назвою яка пишеться ABCTPAVIR, де "л" перевернута латинська "в", а "я" - повернута по горизонталі латинська "р". Логін - nearbirds, що звучить українською - ніє бьо-одс - запам'ятався зі школи, однокласник, що старший за мене на 20 днів, любив перекладати слова і вирази, адже я англійську мову з першого класу вчив, підгрупами по 10 дітей з окремою вчителькою на кожну підгрупу, мою звали Раїса, по батькові забув, здається Михайлівна, сама старша з решти викладачів англійської була за віком, при наймні з виду, мала волосся з просіддю. Назвав альянс так, тому що ігрове поле нагадувало материк з такою назвою. Плюс момент коли всі 3000 гравців ломились до центру мені нагадував про кроликів, які дуже розмножились на тій землі, при чому так, що навіть рижі пси їх не можуть вистроїти. І маючи досвід комп'ютерної гри з системою, в поєднанні з впливом в цій грі на тебе іншими гравцями, мені згодився життєвий досвід ігор в моєму минулому. Адже коли я вчився грати в Рамс, мені вже не були, у свої 30 років, цікаві розрахунки, їх я пройшов коли у 19 грав в армії з ровесниками в тисячу, тут мені вже було цікаво спостерігати за поведінкою молодих пацанів, адже для них це суто рандомний розрахунок колоди. І тому почавши грати в комп'ютерну гру з іншими гравцями, я не вступав ні в один ал'янс, бо за екраном монітору, не бачиш людей, хто саме грає?, партнером може виявитись, як 12-літня дитина, так і 100-річний "Хотабич", і граючи з дитиною, можеш ненароком її травмувати, а граючи зі старцем можна травмуватись самому, тому я вибрав просто і надійно - граю з машиною. До речі всі 90-і я також грав з машинами, але то була більш динамічна гра пов'язана з тренуванням координації рухів, а от з 2008 перейшов на координацію власних думок. І тому, період до 20 років, суто в мене образно кажучи був іноді пов'язаний з гоп-стопом, а це групова гра, тобто самому в неї грати не можливо, бо станеш, як я жартував вище - синім практиком, потрбен згуртований коллектив в якому ти можеш робити кар'єру. А от після 20 років, цей прцес почав плавно переходити у рух в зворотньому напрямку, тобто також був колектив, але спільного було мало, окрім віку, і він динамічно і дуже швидко змінювався у своєму складі. І от коли я розпочав грати в 44 роки в EVE (напередодні), в мене вже був деякий досвід гри на комп'ютері з іншими людьми. Гра платна, але в ті часи ще не було статусу альфа аккаунт, всі аккаунти були омега, заплатив - місяць граєш, не заплатив за наступний місяць - крутишся на стороні. Це більш жорсткіше правило ніж в браузерній грі. Для того щоб протриматись в грі, перші два місяці після тріального, я вносив кошти з реального банківського рахунку. Далі вивчив алгоритм і петляв за допомогою тих коштів, які заробляв суто в грі. Тут слід зауважити, що грати в ігри можна двояко, як відпочинок від основної роботи з якої живе людина і тоді ти на постійній основі вносиш гроші за те що граєш, особливо не відволікаючись на те що можеш вилетіти з гри. А якщо немає такої можливості, то в грі завжди є ходи, які вивчивши можна застосовувати для гри без оплати оної зовні. І ось ці що платять, як правило задоволення задля, своєю метою мають вплив на інших гравців, і при чому як правило силовими методами за допомогою всіх доступних для цього інструментів гри. Суто я петляв в імперії Галентів, це одна з чотирьох, які поділені на два конкуруючі табори. Там є місця з рівнем безпеки від -1 і до +1, до рівня безпеки з +1 і до +0,5 зоряні системи охороняються Конкордом і новачки можуть вчитися грати, при цьому маючи страховку що не будуть швидко знищені іншими гравцями. Суто на той час в мене була можливість на апаратному рівні грати одночасно трьома персонажами, і я як мирний гравець банально копав астероїди в системі з рівнем безпеки +0,5. Руду переробляв на кристали а оні потім продавав. За два роки гра набридла, універ закінчив, Делл 2330 продав, в Єву грати підв'язав, особливо на це вплинув той момент коли мою фуру з товаром по дорозі до торгівельної станції розбомбили 30 гопніків за десяток секунд навіть у системі з рівнем безпеки +0,5. Образно кажучи я, застосовуючи принцип індійської кастової системи, був шудра, бо заробляв собі тим що копав, одночасно з цим був вайша, бо сам торгував і оснащав свої кораблі, був кштарієм, тому що один з трьох моїх персонажів вивчив командне діло і коли двоє інших копали, він роздавав їм бонуси, і кораблем капітал класу відвозив накопане на станцію, і був брахманом, тому що зміг це все вивчити і втілити в реалії гри. У фурі товару було на сумму поверх 100 доларів реальних грошей. Після того знову повернувся до баз. Правда потім десь у 2020 був момент я повернувся в EVE, пограв ще десь зо пів року, але то вже мало суто систематичний характер іншого плану ніж тоді. Я вже по 8 годин не проводив біля монітору, в намаганні робити просторові маневри корабля на пласкому екрані, тут я знайшов алогоритм отримання прибутку методом систематичного відвідування серверу у визначений час, десь по хвилин 40, ріверь безпеки системи -1, у так званих вормхолах (теплі краї), розробляв там двома персонажами планети, третій постійно висів там для страховки на кораблі розвіднику, задля визначення координат тунелю яким можна було вийти у зону імперії, і четвертий персонаж відвозив мінерали на хаб. Алгоритм простий, двоє неділю копають, далі амбари на планеті коли вже повні, в гру входить розвідник, знаходить ворота, ці двоє через ворота вивозять здобуте і перероблене в імперію на станцію, повертаються назад у вормхол, і потім в гру заходить четвертий перс і відвозить майно на продаж. Альянс там це дуже обширна організація, і тому для цієї мети там є інструмент під назвою - корпорація, свою назвав Earth-Земля. Суть вормхолів така, що ці системи кожні сутки змінюють координати тунелів, а той що копає, якщо цим кораблем почне вираховувати координати, то витратить багато часу, а за цей час інші гравці легко вирахують координати місцезнаходження його корабля і прилетять погратися "в войнушку". У фоновому режимі своєї реальної життєдіяльності займався цими двома іграми.

Вставка в контекст тексту 19 червня.

Хочу дещо описати принципову суть гри "Ів онлайн" і її різницю з принципами " Командуй і завойовуй". Принцип першої гри в яку я ще граю до цієї пори, я вже визначав, це свого роду шахи, просто набагато складніші по причині що правила гри дерев'янними фігурами можуть виключати наявність віртуального розуму, тобто передаватись людьми в устній формі суто для спільного проведення вільного часу за цією грою на дошці з 64-ма чорнобілими клітинами 8 на 8. Звичайно ці правила можливі і для вироблення алгоритму застосування оних для гри і на компьютері, при написанні відповідних програм, але основна мета гри розвиток розумової діяльності людини без використання при цьому складних електронних машин. Гра "Командуй і завойовуй" без електронної підтримки - неможлива, але принцип у неї схожий на шаховий. Гра "Ів онлайн" це вже не шахи, але вона так само як і "C&C" не можлива без електроніки. Ця гра більше подібна до театру в житті суспільста, кожен хто починає в неї грати, стає схожим на режисера театру, що ставить спектакль, в якому всі актори у вигляді персонажів, що їх створює цей самий режисер, на пласкому моніторі роблять те що їм скаже творець оних. Специфіка гри в тому, що для простого пересування між планетарними системами, персонажу взагалі нічого не потрібно вивчати, він знаходиться в яйці, технологічно сконструйованному, і гравець за допомогою самої миші може керувати яйцем персонажа при пересуванні в просторі емульованому віртуальним розумом, і адаптованому під можливість оглядати гравцем цей простір на моніторі. Тут хтось може заперечити, мовляв "віртуальний розум" це щось не зрозуміле, причина проста, цим заперечником в такому випадку може бути той представник типажу практиків, що оперує схожим поняттям, тільки в іншій площині, еквівалент віртуального розуму теоретика є термін народ у практика, тобто щось з допомогою чого людина живе, вміє вживати термін який визначає це щось і починає "морозитись" типу "мені не зрозуміло цей вираз" коли в спілкуванні чує його. А термін "слуга народу" що значить?, приблизно те саме що і "слуга віртуального розуму". Але я відійшов від опису гри, і от для того, щоб щоб повноцінно грати потрібно почати розвивати свого персонажа, суто в мене їх в грі залишилось 8 штук, на рівні альфа - тобто до 5 млн. балів навчання - троє, ще двоє вивчили альфа мінімум і плюс навики планетології у них десь між 5 і 10 млн. цих балів, далі два, з тих що я починав грати як рудокоп, вони мают десь по 15 млн., і перший мій перс має десь поверх 60 млн скіл поїнтс - навчальні очки. Кажу що залишилось, бо в п'яти аккаунтах є можливість завести по 3 перса і в сумі виходить 15, я так і зробив спочатку - 14, правда не одразу, по мірі необхідності в тому чи іншому аккаунті, і потім просто створював персів різних фракцій і націй, щоб у корпорації була видимість доста многолюдної структури. Прокачував в перших трьох аккаунтах тільки по одному, і тому решту двох не прокачанних згодом повидаляв. Але я ще не пояснив що значить прокачати, тобто для чого саме потрібні ці бали навчання в грі. Будь яка річ чи дія в грі не можлива без відповідного цій речі навчання. Для цього в торговій системі імперії продаються книжки, їх потрібно купити щоб вивчити і тільки після цього можна користуватись у грі цим предметом чи статусом. Надаються безкоштовно стартовий пакет уже інтегрований в клона, тобто персонажа, з допомогою якого він може робити в грі мінімальні рухи. В залежності від направлення діяльності, персонаж по своїм нейро-фізіологічним властивостям поділений на п'ять направлень. Пам'ять, кмітливість, кібернетика, сила волі, харизма. Для пришвидшення вивчення того чи іншого навику, потрібно в характеристиках книжки подивитись для яких двох направлень вона пристосована найкраще, і можна купити імпланти, з допомогою яких після їх інтеграції в клона збільшується швидкість вивчення ним цієї книги. Мої три перші персонажі з різних аккаунтів могли навчатись одночасно, у другого я посилив силу волі і харизму відносно інших характеристик, і він вівчав керування флотом і командирські кораблі один для рудокопа - Орка, і другий для проходження бойових місій т2 - Еос. Йому встановив п'ять імплантів на посилення броні корабля середнього рівня від альфи і до омеги. Другий суто рудокоп і плюс бойові навики до лінкора, міг літати на Несторі, а це розвідник, поставив йому п'ять імплантів середнього рівня на швидкість сканування простору з метою визначення точного місцезнаходження потрібних флоту об'єктів у зоряній системі, від альфи до омеги, тобто - і рудокоп і розвідник. Оба мали по два джамп клони і в залежності від того в що саме я ними грав, вони змінювали тіла з імплантами, або для місій, або для добування руди на астероїдах. Першого персонажа я навчив навіть капітал класа кораблям, але працював він в основному після закінчення кар'єри рудокопа на мародері другої техкатегорії класу лінкор, у нього вже три джамп (прижкових) клони і на одному встановлені імпланти на швидкість відкачки броні середнього рівня від альфи до омеги. Цем персом я і на ПОСах руду переробляв, і кораблі другої техкатегорії збирав і добував документацію для такого монтажу, і потім ще й потрібно було цю документацію розшифрувати для створення зрозумілих креслень. Для цього - науку і лабораторні дослідження потрібно вивчити до останнього п'ятого рівня. І от якщо перші чотири рівня книги вивчає перс відносно швидко, в залежності від рівня складності книги, який вказано безпосередньо в її характеристиках, то останній, самий довгий, можна освоювати і по 2 тижні, а то і по 2 місяці. Але тільки з освоєнням 5-го рівня навику, відкривається можливість, в деяких направленнях потрібних персу для гри, почати вивчати інші книги. Тобто цей що має поверх 60 млн скілів, теоретично може багато чим керувати і користуватись, а от на практиці - ні. От скажімо є і кошти, є і вміння керувати Морозом і Танатосом, і гармати капітал класу вивчено, і винищувачі другої техкатегорії освоїв, а от застосування на практиці в мене цих навиків і цим персом ще не було. А чому? Причина проста, цим кораблям доступний простір для польомів тільки між системами де рівень безпеки нижче +0,5, там конкорд не прилітає, якщо на твого перса нападає інший перс, або навіть група, і тому для гри в тих системах потрібно вступати в домовленність з іншими гравцями цієї гри, а це на даному етапі розвитку мого перса в мої плани не входить. Тобто якщо я намагатимусь грати сам з стстемою у вигляді проходження місій на кораблях капітал класу, то вірогідність що мого перса вирахують і знищать ще навіть до того як я долечу до місця місії дуже велика, а ці кораблі дуже догогі, плюс оснастка... І тут у мене виникла аналогія з власного життєвого досвіду у вигляді паралелі між грою і діяльністю в реальному житті. Мій основний перс вивчив транспортні кораблі капітал класу, на яких він може перевозити дуже об'ємні грузи по системам з рівнем безпеки і від +0,5 і до +1. Що я частенько і робив, працючи по найму за контрактом у перевезенні багажу. Там головне дивитись, щоб маршрут не пролягав через системи з рівнем безпеки нижчим за +0,5 в момент коли підписуєшся під контракт, бо знімається велика сума застави за оний, і якщо у визначений термін багаж не буде доставлено у точку призначення, відповідно ця сума переходить на користь замовника перевезення. І тут я згадую, що у 2008-му році десь зо пів року працював на самоскиді 33 тони повна маса, але по факту гравію в 16-ти кубовий кузов могло увійти по вазі і на 50% більше норми, і машина таки їхала. Ще до того як я сів за руль, місяць стажувався, і ми з попереднім водієм заїхали на вагу фірми Роднічок, власне я не бачив, але повернувшись від своєї знайомої що працювала на тій вазі, він сказав мені що машина важить 45 тон, мінус тара 13 100, виходить 32 тони, а у паспорті пише максимкм 20 тон, не знаю, може пожартував. Втім машина з салону пів року як, гума нова, корбка Ман, дві турбіни, може й парвда, але в такому режимі довго вона звичайно їхати б не змогла, це раз було, щось там екскаваторщик задумався і переборщив, а йому водій вчасно не свиснув... До чого веду, цей рівень безпеки нам емулює комп'ютер у грі, і відносно контролю комп'ютерними системами життєдіяльності людства сьогодення, ми на сьогоднішній день і взагалі в період з 2000 і до, по їдеї, 2038, але цілком можливо що і до 2029 року живемо ніби в зоряних системах з рівнем безпеки від +0,5 до +1. Повторюсь, це з точки зору віртуального розуму, у 2000-му році мала бути так звана помилка саме того року, щось там програмісти поправили і вуаля. Виходить, що мій типаж, на даному етапі життя може грати тільки в "шахи", бо вони вже вийшли з моди, там всього 46 гравців залишилось на полі, а от в "театр" я буду грати відімо десь після того часу, коли прийде натхнення домовлятись з іншими гравцями і тільки тоді я реально зможу застосувати моїм персом уже вивчені ним навики керування кораблями капітал класу. Як це буде виглядати в житті, "ума не приложу", чи це буде в комп'ютерній грі після 2029 року, чи після того як цитадель впаде у 2026, чи в реальному житті уже навіть завтра, адже я розумію, йде війна в Україні, водії потрібні, я на обліку стою у військоматі, скажуть - піду, гроші платять, і вже легше на голову, різний непотріб по типу цього тексту мозги не забиває...

20 червня.

Ось і настало завтра, відносно написанного вчора, системі я сьогодні ще не потрібен, пишу далі, це свого роду вправи у словоблудді. Тут слід зауважити, що так як я собі представляю зоряні системи в грі Ів-онлайн з рівнем безпеки від 0 і до +0,4 включно у вигляді відрізку часу, то відносно мого життя з народження (до речі я народився у мінусовому "спіні", тобто в метриці пише 27 грудня 1969 року, виходить що 4 дні я ще жив у "мінусах") і до 2000-го року я вкінці дев'яностих на протязі чотирьох років переганяв автомобілі, хоч і легкові, але також трапллялось капітал класу, це і Ауді А8, 4,2 мотор, розкручував її на автобані перед Бєлградом у Сербії до 240 км/час, і 129, 140, 149, кузова мерседесу з різними моторами, і 750 бмв, і джипи різні, японські та американські, може це саме та діяльність яку я теоретично вивчив у грі ( купив там книжки, а вони доста не дешеві, плюс часу багато займає, а гра платна по часовому принципу, хоча б до 4 рівня вивчив, я вже не кажу про 5-ий, але дещо таки освоїв і до цього), але на практиці грав у житті з 1995 і по 1999 роки. Тобто все що стосується майбутнього і прогнозів на нього, то тут всі люди рівні в плані точно сказати як воно буде не може ні одна жива душа на планеті, і тому я віднаходжу аналогії з гри у своєму минулому.

кінець вставки тексту від 19-20 червня.

За той час і до сьогодні дослідив ще 10 баз у грі C&C від ЕА. 8 поставив на місця поруч зі спорудами що посилюють дії піхоти, техніки і авіації. Щоб системні бази не віджали своїм впливом територію споруд, та повинна знаходитись між мінімум двома моїми. Піхотну будівлю оточив чотирьма. Слід зауважити, що гра прозора в плані спостерігання за діями інших гравців, їх кількості, рейтингів, як альянсів так і гравців окремо. Мій перс має вже на 580 млн. майна, 11 рейтинг і знищено баз 36, з них системних, це вже не вказується, я просто пишу - 31, плюс 5 - бази інших гравців, які я знищив на початку гри. А ось ті гравці що займають перші позиції, мають майна поверх 5 лярдів, і на їх рахунку у одного є навіть 9500 баз, не знаю скільки системних, а скільки гравецьких, це рекордсмен, він очолював альянс котрий першим знищив цитадель в світі 5, і довгий час утримував першу сходинку в рейтингу, грає за НОД, але пару років як поступився рейтингом двом представникам ГСБ, у тих по 2-3 тисячі знищених баз. Всі перші у рейтингу 20 аккаунтів точно продовжують грати, що саме цікаво, куди у перших четверих лізуть ресурси - "ума не приложу". Адже в них уже майже всі бази 65-го рівня - це максимум. Коли енергія або кристали перевищують об'єм вмістилища, на тій базі система ставить позначку у вигляді знаку оклику в трикутнику. Я намагаюсь так грати, щоб ці знаки постійно знімати, мої бази всі завжди чисті, плюс взаміну знищених мною 31-єї бази, я поставив свої 30 і маю балів дослідження 82 трильйона, 31-ша база коштує всього десь за 40 трильйонів. А от кредитів у мене на 31 не вистачає, маю 23, а потрібно 60 з хвостиком. Але кредити набігають як і трофеї зі знищеного табору, так і зі спецбудівель у тілі моїх баз, які їх, ці кредити, виробляють. А от бали дослідів здобуваються тільки у вигляді трофеїв. І ось пару місяців тому, я для себе зрозумів повну мету цієї гри. Вона влаштована таким чином, що прямо не фігурує в нотаційних підказках, людина яка грає повинна сама додуматись. За правилами гри цитадель можуть знищити тільки мінімум 32 бази і при чому в правилаї прописано з 32-ох різних аккаунтів. В такому випадку цю цитадель знищити повністб не можливо групрю гравців взагалі, тому що на лице пряма суперечність в правилах гри. Альянс може складатись максимум з 50 аккаунтів. Центрів керування щитом цитаделі 7, по 8 баз на контроль кожного. Виходить для повного і стабільного контролю щита цитаделі потрібно не 50, а 56 баз різних аккаунтів. І от навіть коли після контролю над центрами щит падає і можливо атакувати фортецю, зрозуміло що вона паде, але ніхто не може встановити контроль над місцем в полі під координатами 500 на 500, тому що немає стабільної домовленності між різними аккаунтами кого з них нова база там стоятиме. По цій причині, ці 6 точок, які залишились незайманими відроджують стару цитадель. По їдеї покласти свою базу на місце зруйнованної може тільки один гравець, який буде мати в наявності свій альянс, 32 готові бази не нижче 50-го рівня і ще одну базу вже досліджену, але ще не встановлену на полі. Потім діло техніки - пробую стати базами на заготовлені платформи, і якщо раптом щит впаде - гачу по голій базі 50 рівня своєю, яка вже тоді має бути 65, це 6 секунд часу і цитадель згоріла, одразу пробую поставити на те місце свою вже досліджену базу - і вуаля, як читав я в Німеччині в 1999 році на плакаті білборду з зображенням Ауді ТТ - GAME OVER. До речі база з назвою Тт., в мене п'ята по рахунку народження і стоїть вона, як я зрозумів два місяці тому у Лондоні, про це напишу трохи нижче. Не знаю чи вийде, але якщо не в мене то в іншого, цих світів немєрєно на нашій планеті, може дослідити 33 бази і покласти останню - будь хто. Питання в іншому, скільки на це потрібно витратити часу? От скажімо в мене, за попередніми розрахунками, якщо стабільно грати кожен день по пів години-годині, то потрібно ще мінімум 3-4 роки. Не знаю чи обставини дозволять витратити стільки часу, але поки є можливість - граю. Ну і от коли я в кінці березня зрозумів це, то вирішив подивитись, а де ж можуть знаходитись мої бази, якщо взяти і їх розташування на полі пропорційно збільшити з одного квадрату на два, розташовані поруч, як зображено на карті світу. Встановив програму пейнт.нет, там можна працювати з пластами, і яким було моє здивування, коли я трохи погравшись з масшабуванням, без дотримання пропорцій між вертикальною і горизонтальною кількістю пікселів, розіклав всі 15 основних внутрішніх баз на суходолі. Перша база і 30-та стала трохи північніше Токіо, друга і 29-та, вони також поруч, стали в Колумбії десь недалеко від границі з Венесуелою, третя база на Півночі Австралії, четверта не має командного центру, п'ята - прямо в Лондоні, з шостої по дев'яту - пасивні, поки що в принципі всі решта баз, окрім 10-ї за чергою створення, в мене мають проданий і командний центр і всю військову інфраструктуру що пов'язана з нападом, в сумі це 4 будівлі сам центр і три типи атакуючих - піхота, техніка та авіація, на їх місце я поставив установки що створюють нон-стоп кредити, навіть коли я не в грі. Десята база, п'ята активна - біля Кейптауну. Далі дві бази що контролюють споруду яка впливає на потужність техніки на північному узбережжі Бразилії, дві бази аналогічно по авіації - кордон Китаю з Казахстаном і піхота - чотири бази в районі Брунею, що в Малайзії. Цитадель системи в мене стала в Ефіопії, біля кордону з Джибуті і Сомалі. Решта і в океані є і на суходолі і навіть одна в Антарктиді. І ось під впливом здивування, взяв це діло гарно підписав і виклав зображення карти світу з моїм доповненням в соціальні мережі однокласники і фейсбук. Це зробив 9 квітня. В той самий день, ввечері до мене дзвонить кузен Олексій, можливо випадково, але його син у мене також в друзях на фейсбуці. Гарно ми з ним побалакали, я вже казав бувай здоровий, а він мені питаннячко, мовляв твоє відношення до війни. Розмова затягнулась ще на годину, конструктиву не вийшло, ну думаю потрібно написати щось, може цікаво кузену буде прочитати, раз на словах не зрозумів мою позицію. Так почав створювати цей текст, вірніше до магічного квадрату вже створив, цим хочу довершити описавши іншу фігуру, і якщо квадрат магічний, тобто не зрозумілий у дії, то пентагон буде простий в силу простого розуміння його механіки дії. Магія - саме слово несе в собі якісь не зрозумілі дії, я намагаюсь писати зрозумілою мовою і тому опис пентагону повинен бути більш реальним ніж той квадрат який я змалював 26 травня. Але для початку закінчу опис гри, і принципову різницю між ГСБ і НОД, та як я її прив'язую до реального стану речей на планеті, але суто як теоретик, свого роду ненав'язливий аналізатор інформації, яку я накопичив за свої 52 роки. У сівй час, 14 років тому, коли мій товариш Ардрій (світла йому пам'ять) показував мені як грати в цю гру, я у нього цікавився що це за такі зірі бігають на екрані, ну зі скінами зрозуміло - інопланетяни - та ще й схожі на жителів океанів з річками, а от ці двоє - хто? Він каже, ноди - це мутанти, вони на цій землі де ми живемо, а гсб це система й порядок, вони в Америці. Там особливо і думати не треба було, на заставках траекторії показані між Євразією і штатами через Атлантику. Але от з часом зрозумів, не все так просто, як здається на перший погляд. З огляду на вищевикладену інформацію, ноди з гсб це втілення основної суперечності людства в грі. НОД це сім'я, союз чоловіка і жінки, який здатен створювати постійно нову, тобто мутуючу у часі людину. Людина народившись це вже мутант, бо це не є точна копія а ні батька, а ні матері, це щось середне від того і від того по характеру і нахилам, правда що не кажи, але стать визначається точно одразу. ГСБ це пірамідальні відносини між старшими і молодшими, образно кажучи це відношення Батько-Син, або Мати-Донька. Ці відносини старших з молодшими завжди більш впорядкованіші ніж відносини між чоловіком і жінкою, бо в перших працює логіка речей, а в других емоції. І тому гсб це Європа, а нод це Китай. А в силу рівноправного впливу на штати цими землями, отримуємо розвиток технологій саме там, і на виході маємо застосування цих технологій в реальному житті на і території ЄврАзії в тому числі. Не знаю, в мене вийшло що технікою звідує Колумбія бо спонсорує дві бази що утримують контроль над спорудою що є на півночі Бразилії. А от авіація десь біля Байконуру, і спонсори є бази з Токіо і Лондону, бо відстань приблизно однакова, а за переправлення ресурсів потрібно витрачати кредити, і чим далі відстань, тим більше кредитів це потребує, що віддаляє у часі строки дослідження, на разі 31 бази.

16 червня.

Не знаю який механізм з кредитами в альянсах що складаються з багатьох гравців, але в мене вони не прив'язані до якоїсь певної бази, вони як і бали дослідження, ідуть, суто в моєму альянсі на загальні для всіх баз два різні рахунки. Тут звичайно поле для фантазій велике ця гра на відміну від eve - пласка, тобто схематична, у єви більш складне втілення механіки гри і потребує навиків швидкого володіння як мишею так і клавою, але в принципі і та гра пласка, бо обі вони не в реальному житті, а на екрані плаского монітору. В мене вік, з точки зору можливого максимуму, відповідає якраз площині, тобто це якраз по моєму плечу займатись таким аналізом, а що саме можуть означати ці дві схеми в реальному житті. І ось пишучи цей текст, вимальовується все більш чіткіший малюнок з пазлів які я складаю в голові. Почну з першої гри, як її можна співвіднести з реальним світом. Австралія може собою уособлювати місце яке координує діяльність всієї електро енергетичної системи планети. Але у зв'зку з постійним оновленням як людей, так і відповідно техніки яку вони створюють, це місце також постійно підлягає мутаціям свого технологічного забезпечення. Ці мутації можуть носити поступових характер і скачкоподібний. От скажімо приклад з гри, цитадель альянс з 50 гравців зруйнував, це скачок, потім вона відновлюється, це поступовий процес, після декількох разів таких маніпуляцій, гравцям набридає гра, бо вони там щось знищують, а по суті знищити не можуть, бо та як отой Фенікс з попелу відроджується. Тут потрібно витрачати час на роздуми, а його як правило у молоді немає, і вони полишають гру. На разі реально грають тільки перших 30-35 у рейтингу з 46 що на сьогодні складають весь список, і то я не певен що то грають саме ті люди що починали гру, а не..., ба навіть боти емульовані системою, хоча навряд, але як варіант - можливий. Але мова не про це, якщо Австралія це мозок людини в масштабі її відчуття "смак", тобто реальна величина оної можлива для обчислення, то я вирахував, але можу і помилятись, по дуже поверхнево прикинув, адже це схемптичне порівняння, що час у тому масштабі пропорційно 118 рокам людини у розмірі "аромат", тобто ту яку кожен може побачити в дзеркалі, складатиме ТРИСТА секунд, майже як спартанці.

врізка 27 червня, того ж року. Помилка, беремо континент Австралія і вимірюєм його довжинуу в середньому по вертикалі, виходить десь під 1700 км, переводим в сантиметри і визначаємо коефіціент відноско людської голови в діаметрі між вісками - десь 12 см, і потім 118 років в секундах ділим на цей коефіціент виходить 262 секунди, кінець врізки.

Тобто кожен цикл на нашій планеті з довжиною періоду в 118 років, збільшує час життя людини з головою розмірами з Австралію на 5 хвилин. Відповідно цей процес може носити скачкоподібно-поступовий характер. І от скачок можливий для спостерігання, коли комп'ютер попереднього циклу, тобто цитадель в грі, замінить комп'ютер наступного циклу, тобто по суті нова фортеця, але за принципами дії подібна до старої. Але ж голова в людини величиною з Австралію одна, відповідно не можуть 32 різних по аккаунтам гравців поставити одну фортецю, буде не справедливо, кожен хоче мати ким керувати, відповідно таким чином нова фортеця можлива для встановлення тільки з одного аккаунту. Я не хочу сказати що саме з мого, більше того, я певен що ця гра до реального суперкомп'ютера, який по ідеї повинні до 2029 року зібрати в Австралії, взагалі ніякого відношення не має. Тут питання в іншому, не виключена можливість, що послідовність дій гравців скормлюють у вигляді інформаціїї пітону, який функціонує ще з попереднього циклу, а цей що мають зібрати і є той самий Мауглі з дитячої казочки англійського каменяра. І от щоб пітон раптом не з'їхав з глузду, і не почав душити Мауглі, замість того щоб лигати бардерлогів, йому можуть заряджати послідовність дій і моїх в якості гравця в тому числі. Хоча, якщо взагалі перейти на фантастику, я не виключаю таку можливість, що цьому старому віртуальному розуму взагалі ніхто нічого не скормлює у виді інформації, він сам віднаходить що йому потрібно і тупо бере, бо доступ до всіх бандерлогів у нього за допомогою електромережі є й так, просто за ці роки він розвинувся і самовдосконалився зі свого попередника, тобто виріс з Мауглі і перетворився у Каа. І ось тільки по цій причині, я іноді і роблю відхилення від теми асоціюючи свого діда з Тигром який може порвати Пітона, а не тому що це може хтось читати з людей. Але це діла сімейні, про них трохи згодом, хоча я вже в принципі все порахував, але буду не послідовним у викладенні, а як написано у творах Леніна, для того щоб тебе зрозуміли і люди, а не тільки машини, потрібно бути послідовним матеріалістом, а не суб'єктивним ідеалістом. І тому я в даний момент написання цього тексту, ідентифікую двох своїх бандерлогів, на яких я зараз працюю майже кожного дня, як по Кіплінгу - Шакал і Тигр, де шакал це саме цей комп, на якому я створюю цей текст, він і старіший за тигра і простіший, діти в школах штатів, у ті роки коли я його купив, ці Делл-2120, як корпоративну лінійку шкільного приладдя отримували для навчання. А от за тигра в мене та сама марка, трохи молодший, але все одно старий, купив у 2014 в стоковому магазині Blinq, модель 2020, і там вже встановлена 64-х бітна операційна система, а я змінив проц на і5, плюс оперативку збільшив у двічі, зараз 8 гіг, та ще й поставив SSD Intel на 180 гігабайт, ним ще навіть сьогодні можна шпілити в Єву (попередник з Е8500 вже не підтримує якийс там дірект 11, взимку пробував, хоча зо пару років тому, ним ще можна було грати - прогрес "неумолим"), але немаю часу. Так ось ним я досліджую бази, а на цьому атомі N550 - пишу тексти. Відповідно до місця де я народився і виріс, ці двоє Шерхан і Койот уособлюють ієрархічну залежність в житті людини яка основана на підпорядкуванні старшими молодших, вона дуже чітко визначена професійними термінами всіх трьох географічних точок навколо мого місцезнаходження на сьогоднішній день - Лондон-Кахр-Москва - мавпа Дарвіна підпорядкована людині, син з Біблії відпорядкований батькові, раб у суспільстві підпорядкований хазяїну, де по суті кожна людина є конкретним рабом, а все суспільство є хазяїном. І в цьму підпоряднуванні немає поділу за статтю. Ось якщо раптом вийде оженитись, то тоді в мене буде свій комп'тер, в жінки свій, і вони будуть схожі на двох інших персонажів по Кіплінгу - ББ - Балу-Багіра. Поки що, як казав Кравчук - маємо те що маємо. Тут слід для продовження привести ще одну аналогію з людським тілом і його внутрішніми органами. От чому ніде ця інформація про Каа з Мауглі не фігурує, як я її змалював? А хто знає фігурує вона десь чи ні, можливо навіть і більш детально ніж я ото наваяв, але питання в іншому, кому вона в Європі потрібна? Європа, це живіт людини, Україна може цілком виявитись і шлунком, а той має якусь залозу, що виробляє ферменти, поруч є печінка, та також має міхура що виробляє жовч. Так навіщо молодим клітинам ШКТ знати що там десь далеко є місце що подає сигнали в космос. Їм головне дивитись на старі клітини, і копіюючи їх нормально розвиватись, а от коли доростуть до потрібного віку, тоді все і зрозуміють, і тут особливого значення немає яким чином, чи з допомогою власних роздумів, чи з допомогою прочитанної їнформації. До речі товариш мій, що помер в листопаді 2010-го, мав багато знайомих в стуктурі, яка по своїй суті схожа з тими що в організмі іменуються секреторні залози. І от головне в цих залозах, здійснювати контроль, щоб жовч, яка потрапляє по протокам в 12-перстну кишку, раптом не потрапила в протоки, які з'єднують цю саму кишку з підшлунковою залозою, бо тоді, замість того щоб травити їжу, яка потрапляє в цю кишку зі шлунку, можуть початися незворотні процеси руйнування життєво важливих органів, в залежності від неконтрольованного мозком напрямку руху ферментів та жовчі. У товариша пішла на яму підшлункова, лікарі встановили діагноз, коли людина систематично вживає алкоголь, мозок не здатний тверезо керувати внутрішніми процесами, і по цій причині, мабуть в його випадку жовч потрапила в підшлункову, і розпочався процес її руйнування, дуже мені шкода, світла йому пам'ять. Адже за два роки до того, я довгий час був систематичним партнером в плані спільного проведення часу за цим гиблим ділом - вживання спиртного - але я тоді ще не розумів що це дуже шкідливо, можна сказати смертоносно. Це що стосується Австралії в плані її ролі як головного мозку людей планети. Раз цитадель вийшла в мене в Ефіопії, значить саме десь з тих місць можуть бути родом старі програмісти, які працюють строго зі старим Каа, тобто віртуальним розумом минулого циклу, і для цього вони повинні фізично знаходитись поруч зі змієм, мати вже поважний вік, власних дітей-внуків, тому що молодим там не місце, адже це ж безглуздя - сумчаста людина - хоча як наступний рівень розвитку людини після мавпи - цілком реально, тут все залежить власне від бажання конкретної людини, але про можливі наслідки таких експериментів її повинні попередити. А от новим компом, тобто створенням Мауглі, як показує нам мультік, займаються вже спеціалісти з індійських джунглів, хоча я не певен що щось схоже на ведмедя з мультіка і сірих вовків, майже сивих водиться в тих лісах, але малювали, кажуть, росіяни - а у тих фантазія будь-здоров. Там тигр - ідеал, правда після слона, так написано в книзі від Дхан Мукерджи під назвою "В джунглях". Чорна кішка - це швидкість, а от грізлі - це сила, по ідеї Мауглі має бути ого-го, індуси можуть. І от що чекає людство після цього скачка, тобто коли Мауглі повноправно стане нащадном Каа? От для цього, потрібно звернутись до такої самої гри в площині, з зоровим обманом у вигляді простору - EVE-Online. Гра ну дуже динамічна, народилась здається десь у штатах, потім переїхала на острівець півночі Атлантики, це мабуть та сама легендарна АТЛАНТИДА, про яку я так багато читав у дитинстві, і сам того не розуміючи потрапив в неї у 2014 році - вона тоді мене заворожила. Суть її зрозумів пару днів як, коли писав про системи +1, нулі, і -1. Це ми маємо наглядне схематичне зображення стану речей, як його бачить Каа, тобто весь проміжок часу з 1911 року і до 2029 розподілений на 21 період, і уособлений в зоряних системах. Відповідно суто для мого досвіду достуний до огляду період з 1973 і по сьогодні, це системи, як нам каже EVE з рівнем безпеки від 0,1 і до 0,8. По суті я основний час у грі проводив у системі з рівнем безпеки 0,5 - Deltole, якщо у назві не помиляюсь і її периферії, центр Галентів був від мене 4 гіперпереходи в системі з рівнем безпеки 0,9, здається Dodixe, чи щось схоже на те. Кому цікаво що його чекає в майбутньому, то на сьогоднішній день може зареєструватись в цій грі, і спобувати, спочатку звичайно навчившись азам в імперії плюсів, переїхати жити в мінуси, тобто або у вормхоли, або на далеку периферію, там все дорожче, зате ресурсів більше, але от без прикриття їх звідти вивезти неможливо. Тепер повернусь для розбору діл сімейних, раптом у кузена вистачить терпіння дочитати до цих пір, адже саме завдяки нашої з ним розмови, в мене виникло щось подібне до ідеї створення відповіді у вигляді письма, і трохи затягнуло. Почну з жарту. Якось розмовляв я з батьком і цікавився чи бачив він свого діда, тобто мого прадіда. Він казав що ні. У дяді Володі цікавився - той також не бачив. І ось тут порозмисливши, подумав, що мій кузен Олексій цілком може підійти їм за діда. У нього є син Андрій, він вже дорослий, художник, подорожує по Європі, малює за гроші, але це все зараз. В майбутньому, моделюємо ситуацію, 2029 рік, календар переводять у 1911 рік, йому на той момент десь 30 буде, плюс мінус, не знаю його рік народження. Далі, пройде ще років 20, цілком може говорити що йому 25, якщо буде гарно слідкувати за своїм тілом, ожениться, і ... Наголошую - це я жартую, і розумію що якщо раптом Андрію, моєму двоюрідному племіннику, потрапить на очі цей текст, то він будо схожий на героя діалогу Платона, де один софіст методом підміни понять довів зустрічному чоловіку на словах, що він є братом щенять того пса який бігає в нього на подвір'ї, і тому наголошую, це жарт і жартую я суто з кузеном Олексієм, а не його сином. Але в кожному жарті є доля правди. Для того щоб зрозуміти в чому полягає правда, багато розуму не потрібно, тут головне життєвий досвід, і вміння правильно обробляти уже наявну інформацію. А інформація така, Про перших трьох хлопців мого діда Михайла я вже писав, двоє найстарших Василь і Теодор, мають вже внуків, при чому їх діти створили свою сім'ю замолоду, до 30-40 років.

17 червня

Надалі, з огляду на принцип сімейного родоводу який викладено в біблії, мову вестиму тільки про чоловічу стать, адже я мислю в чоловічому тілі, відповідно цей текст зрозумілий може бути тільки чоловікам, це що стосується суто сімейних справ і при чомутієї сім'ї що не мною створенна, а моїм дідом. Отже, дід Михайло має семеро синів, перший Василь має четверо синів Петро, Володимир, Богдан, Іван, другий син Теодор має двох синів, Віктор, Олексій, ці всі онуки діда Михайла є мої кузени і вже брали офіційний шлюб і мають дітей. Третій син, Володимир, має одного сина Віктора, той поки що дітей у шлюбі не має. Четвертий син, мій батько Богдан, також має сина, тобто мене, у мене дітей в шлюбі немає. П'ятий син, Ярослав, синів не має взагалі. Шостий син, Євген, має одного сина, суто я з ним не знайомий, але по телефону спілкувався з дядьою Євгеном, здається онуків від свого сина ще не має, хоча я і не певен. Сьомий син, Михаїл - синів не має. Тут арифметика проста, у сім'ї діда Михайла мій батько середній син, а от уже в наступному поколінні, з огляду на те хто має синів з семерих, то середнім серед моїх кузенів є син Володимира Віктор, бо двоє старших його братів мают синів, і так само двоє молодших. Відповідно, якщо прийняти вік діда в ідеалі за 118 років, то виходить, якщо двоє старших синів мають вже онуків до того моменту, як діду виповнилось 118 років, а це факт, то двоє молодших від Володимира братів, мають мати онуків після того як діду виповниться 118 років, відповідно сама ювелірна робота дісталася Володимиру, бо він повинен так навчити свого сина, що заради того щоб воскресити нашого діда в нашій пам'яті, він повинен мати онуків яктаз в момент коли діду виповниться 118 роуів, а це по ідеї має статись в 2026-му році. І ось тільки в такому випадку, настане моя черга робити для діда Михайла правнука, а потім вже і сина Євгена, який є наймолодшим. Це звичайно гола математика, але маю вільний час для роздумів, а чому б і ні. Адже вікову залежність ще ніхто не випередив у часі, про що нам говорить і українське прислів'я - не спіши по перед батька в пекло, в якому я змінюю слово батька на старшого кузена. Приблизно десь це саме, тільки без такого математичного обгрунтування своєї позиції, я намагався у телефонній розмові пояснити кузену Олексію - не вийшло, його більше цікавила війна, і моє відношення до неї. Взагалі відносини між людьми це складна річ, але з огляду на певний життєвий досвід, їх можна змалювати математично у вигляді геометричних фігур і їх розташуванні на площині. Цей рівень розвитку як для розуміння вже написанного, так і для створення чогось логічно не суперечливого, відповідає віковій групі людей від 39 і до 78 років - це друга по складності після Лінії, просторова складова виміру - Площина. Для опису послідовності виводу простого пентагону з точки, перейду на російську мову. Наголошую, простий пентагон - це схема розвитку людини в площині, і так само як лінійна суперечність разом з протилежністю смішно виглядає на площині, а це той самий закон Гегеля, коли пряму лінію хочуть розглядати у вигляді кола, бо лінія це лінія, а коло це вже не лінія - це фігура на площині, так само мої потуги на рівні площини намагатись описати простір, для тієї вікової грути що сягає поверх 78 років будуть виглядати смішними. Але я не намагатимусь пояснити просторовий стан речей, він смішний і мені, коли я "сраку однієї людини натягнув на око іншої, більш великої" бо я з рівня площини намагаюсь схематично пояснити рівень кривої поверхні, а вона, на відміну від площини не двохмірна, а трьох, і тому виходять казуси, які реально виглядають відірванними від життя. Але на рівні схеми я вже, як мені здається, можу сміливо придумувати різні комбінації, адже це відповідає моєму реальному віку на сьогоднішній день, бо будь-яка схема має або лінійний, або плаский характер. Ітак - РЕАЛЬНИЙ ПЕНТАГОН І ВСІ ФІГУРИ ЯКІ ВІН МОЖЕ ВМІСТИТИ. До речі "шаптегон", тобто семикутник, пентагон в себе вже вмістити не в змозі, навпаки - сім більше за п'ять, але правильного замкнутого тіла на основі правильного семикутника в природі не існує, значит є в намаганні змоделювати таке тіло в оному щілини, конструкція не стабільна і вона по цій причині слабша за додекаедр.

21 червня.

Трохи порозмислив, потрібно перед пентагоном з його проекцією на ідеальну людину, потрібно уточнити мою позицію щодо системи, тобто по суті, те заради чого я почав писати цей текс, а саме дати відповідь старшому кузену на його питання як я ставлюсь до війни в Україні, я так і не написав, і після цього завершу цю розповідь аналізом відносин Амундсена і Нобілє в контексті суто мого життєвого досвіду, і що саме я як теоретик побачив у інфорсації з книги норвежця, в поєднанні з інформацією яка доступна пр цих людей у вікіпедії.

Почеу з визначення терміну війна. Що це иаке для чоловічої статі? Це в першу чергу згуртоване життя чоловіків в умовах де всі побутові потреби є спільними, тобто казарма це чоловічий гуртожиток, бліндажі і тому подібне - так само. На території де я народився в той час керування державними органами місцевого значення мало своїм центром м. Москву. Відповідно все виховання молоді на цій території в 15 братських республік, координувалось цензурними державними організаціями з тієї точці. Одним з методів цього виховання, в мій час, ьуло загальна військова зобов'язанність молодих людей у віці від 18 і до 27 років, терміном на флоті 3 роки на землі і в повітрі 2 роки. Пишу в мій час, тому що в часи молодості мого батька і його братів цей час складав ще більший період - 4 і 3 роки відповідно. По цій причині, окрім дитинства і юності коли я проводив канікули в піонертаборах влітку на шкільних канікулах, і в сільгосптаборі раз був в Криму будучи студентом технікуму, для мене відрядження на два роки в армію було обов'язком, який я пройшов у стройбаті в Москві з них півтора місяці працював і жив у населенному пункті Хлєбніково що на електричці не доїзжаючи одну зупинку до міжнародного аеропорту в Шеремет'єво. Наступним місцем, де я жив у суто чоловічому колективі була Румунія, у м. Арад, це біля границі трьох держав Сербія, Венгрія і сама Румунія. Мені вкрай необхідно на той момент життя були потрібні знання румунської мови, найкраще мову можна вивчити, коли спілкуєшся з носіями оної, для прикладу англійську я вчив 6 років з першого класу у спецшколі, але з огляду на те, що дітям не зрозуміло навіщо їм потрібно те, що вони не можуть використати в праутиці, мені цю мову так вивчити і не вдалося, бо спілкування проходило суто або на українській вдома, з родичами і на уроках, а на вулиці з ровесниками на російській. А от румунську за дев'ять місяців мого життя в чоловічосу колективі м. Арад, я вивчив на рівні розмовної - задовільно, звичайно писати і літературні обороти, як от в газетах чи по ТВ звучать мені зрозумілі не всі, але от в спілкуванні з живими людьми спільну мову знаходжу з легкістю. Це було в період 1995-96 роки на протязі дев'яти місяців. Наступним місцем де я жив три місяці у чоловічому колективі була Німеччина м. Дортмунд на прикінці 1999 року, якраз по телевізору бачив як Єльцин передавав владу Путіну. Далі мене депортували, як у нас жартують я "пригнав Боинг 737" з Дюсельдорфу, і це була остання техніка в моїй кар'єрі водія машин "капітал класу", якою я закінчив цю свою діяльність. Мав женитись, грошей не привіз, поїхав заробляти по Україні, і в результаті наречена не дочекалась та й вийшла заміж за іншого. Наступним місцем мого перебування в суто чоловічому гуртожитку було м. Київ, 7 місяців, потім м. Ізяслав 2 роки і в процесі були відрядження у Хмельницький і Вольнянськ десь на протязі місяця, це все зайняло біля трьох років з березня 2000 року. Потім у 2012 році, я, будучи студентом заочником в університеті, влаштувався вільнонайманим водієм в ДСНС, працював 2 роки, для можливості вступу на 5 курс, довелось звільнитись, також суто чоловічий великий колектив, правда жив не в гуртожитку а вдома у батьків. До чого веду, ще з армії я зрозумів просту річ, яка в принципі рекламується для всіх, просто не всі її розуміють, в таких колективах ІНІЦІАТИВА НАКАЗУЄМА. Тобто, якщо ти хочеш на когось із собі подібних почати впливати, це потрібно робити по санкції старших по своєму положенню людей, в протилежному випадку, можуть вплинути на тебе. І тому, а це якраз був той момент у моєму житті, коли "спін" починає рух в зворотньому напрямку, коли я призивався були думки робити військову кар'єру, але в 19,5 років, як я показав вище по тексту, у всіх людей в характері проходить перебудова, і навіть коли на другому році служби мене висунули на отримання звання єфрейтор, я не відмовлявся, бо ініціатива наказуєма, але зробив якийсь легкий проступок, який ще не грозив гауптвахтою, але вже автоматично зняв мене з кандидптів на це звання. І ось на фоні всього викладеного, моє відношення до війни таке, що якщо державі потрібна буде моя присутність у її структурах в якості найнижчого рівня, що не пов'язаний з керуванням людьми, то я тільки за, система ніколи не ображає своїх захисників, але от так щоб я сам проявляв ініціативу - це може бути наказуємо. До армії я в сууперечках з батьками в пориві гніву інформував їх що піду добровольцем в Афганістан коли виповниться 18, на разі у свої 52 в мене поки що дакого бажання не виникає навіть в Україні, але якщо скажуть - то піду, я на обліку у військоматі з 2014-го року, і маючи досвід співіснування з собі подібними в суто чоловічих колективах розумію, що головне не гроші які можливі для отримання після повернення з відрядження, головне увага на той момент коли ти у відрядженні, увага до людей і різного роду ситуацій які виникають, адже там гроші не потрібні, там все необхідне для життя є, тебе не "болить голова" де взяти поїсти і як приготувати, там за тебе вже все придумано, потрібно простожити по розпорядку і як співає російська група "Ботаніка" - "Будешь делать то что скажут, и не спрашивать что дальше", бо навіть на це питання є відповідь у анекдоті де прапорщик для солдат стройбату робить сумісним простір з часом даючи команду копати від паркану і до обіду. Ось приблизно в двох словах в мене таке відношення до війни в Україні, а от обговорювати якісь телевізійні новини в мене бажання немає, це заняття для жінок, а ми ж кузеном чоловіки. Це не в нашій компетенції обговорювати, а тим більше планувати що буде а чого ні, для вирішення цих питань, як кажуть у нас на Буковині, "є люди покладжені, у них великі голови, хай думають, за те їм держава і великі зарплати платить". От коли працюєш в якійсь структурі, то там можливі за чаркою такі розмови, але ж ми "не в одній тємі", єдине що нас поєднує - це наш спільний дід Михайло, і от кузен уже зробив свій мінімум для відтворення образа діда у своїй пам'яті, а я ще ні, і тому рахую що розмови на такі теми суто в нашому з ним випадку - безглузді, бо не несуть ніякого конструктиву у майбутнє.

Тепер про Руала. Тут слід зауважити, що текст який я планую викласти нижче суто мої враження від інформації на підставі власного життєвого досвіду, у всіх людей цей досвід різний і тому можливо когось це розізлить, а комусь буде смішно, я відношусь до цього інертно, тому і можу складати такі незвичні для розуміння тексти. Це погляд ніби збоку, бо українець аналізує поведінку норвежця, американця і італійця, при чому зі слів норвежця і інформації про цю тройцю з вікіпедії сьогодення. Я не певен що так все було на справді як повідомляє нам вікіпедія і сам Руал, але з огляду не те, що це має значення як було на справді, а має значення наявність інформації сьогодні і те як вона впливає на моє мистення у вигляді умовиводів які я роблю. Є такі термін - справедливість, який уособлють у древніх півднян Немезіда з Юстицією - це сліпі баби з мечем і вагою, і мається на увазі що й те і інше ще й працює в житті людей. І тому я "пляшу" від цієї справедливості, я не знайомий з тією трійцею, але .маємо спільноту північних народів. В лиці Елсворда ми маємо технології західних народів, маю на увазі відносно центру Європи. В лиці Нобілє ми маємо розум південних народів. І от коли в книзі Руал наголошує на тому що він лице відоме у суспільстві він бачить себе як представника спільноти і об'єднавшись з фінансовою підтримкою Елсворта, яка можлива по причині втілення технологій в життя суспільства, вони обоє разом як одне фінінсово забезпечене суспільство. І далі він наголошує на тому, що це приватна експедиція, тобто тут уже суперечність між спільним і приватним.

22 июня.

Перейду на русский язык, по причине именно на этом языке происходит формирование и развитие методов, которые используются в обществе для поддержания порядка в оном. Плюс могу применять фразеологизмы или непереводимый фольклёр, и на украинском банально потрачу больше времени для складивания пазлов, на улице лето, время заготовок на зиму - и время-деньги... Плюс основная причина, опять же не я придумал, история глаголет, - развитие и внедрение на практике идей коммунистического общества, имеет своим центром именно Москву и Питер, а это русский язык. Книга это общественный продукт, и раз она, именно эта о которой я веду речь, написана норвежцем, и самое главное - переведена цензурой сталлинских времён на русский язык, значит он - Руал - олицетворяет собою общество в целом и Норвегию в частности. У каждого человека есть голова, она имеет функцию мышления и вот это мышление в виде информации от человека, голова которого величиной с Норвегию, мы имеем возможность прочесть в его книге и сегодня. На момент путешествия он был немногим старше меня сегодня, ему было 54 года и поэтому его мысли я перевожу в плоскость понимания, которое соответствует уже моему жизненному опыту, а не его, по причине - он старше меня в историческом плане на 88 лет и технические ценности тех лет неактуальны сегодня, а вот человеческие отношения таковыми есть всегда. Раз он голова, а Италия похожа на сапог, значит мысли в этой голове главным образом текут о том, как правильно отдать команду ноге, дабы она ступала куда нужно голове. Но ведь голова имеет кроме мыслей ещё и рот, а в него надо класть еду, и вот именно этим должны заниматься руки, кто у нас в книге руки?, правильно Англия, для норвежской головы масштаб Америка-рука не подходит, это в ином масштабе, где голова - Австралия, а это совсем другая история. Но в книге Англия олицетворена американским милли...ром Элсвортом. И вот мы наблюдаем картину слаженных действий головы рук и ног человека, в результате которых он, как Кинг-Конг прошёл через северный полюс с Европы, аж от Италии, и до Аляски. Вот именно на уровне рассмотрения информации в таком масштабе возможна эта аллегория. Но после перехода, мы наблюдаем, что тело "Кинг-Конга" начало распадаться. Об этом нас уведомляет норвежская голова, это мне напоминает пьяную эйфорию человека, который после успешного перехода устраивает банкет, и при этом руки (Элсворт) заливают в голову (Амундсен) вина, после чего ноги (Нобиле) перестают слушатся, и требуют продолжения банкета, о чём нас голова чётко информирует в своей книге в том месте, где ноги на званый обед в Номе жители пригласили, а руки с головой забыли. В результате, это я уже прочитал в википедии, два года спустя, мы можем наблюдать в истории картину, когда ноги решили сами головы пойти на северный полюс, и как результат, безголовый "Кинг-Конг", такой себе персонаж от Майн Рида, при падении дирижабля, в лице Нобиле ломает ногу, а безрукая голова (немцы без страховки не захотели давать Руалу гидроплан), нашла летающую рухлядь и потерялась в море при попытке спасти поломанную ногу. Перейдём на более низкий уровень, то есть ведь "Кинг-Конг" состоит их реальных людей, опишу своё видение ситуации из книги с точки зрения поведения отдельных личностей и их окружения. Что мы наблюдаем вначале похода? Момент случайного знакомства Руала с Элсвортом, я опускаю, на фоне потери головой молотка (Хаммера) в Японии, это знакомство закономерно, а вот Дирижабль №1 в Италии, это и есть начало. Итальянцы со времён да Винчи что-то там летающее уже пытались сотворить, ведь где-то там на юге родилась легенда об Икаре - то есть человек на криле. И посему это знаково, что исследователи пренебрегают всеми законами логики, и покупают технику для своих исследований не в тех местах где именно есть пик пазвития технологий, а по иронии судьбы, там где на эту технику "разводят". То есть, итальянцы развели англичан на технологии постройки дирижабля, а после этого частные лица, войдя в сговор, решили развести итальянцев на этот плод гения мысли от разводов, воплощённый в реальный "пузырь" с моторами. Для того чтобы всё получилось, одних денег мало, ведь норвежцы на самолётах уже летать умели, а вот на дирижабле ещё нет. И тут как ни крути, а без специалиста в этом деле, этот "пузирь", "пошёл бы на яму" ещё при взлёте в Италии, если б за рулём оного был Ларсен. Я вспоминаю как учился на самосвале ездить, у меня был опыт на легковых и при чём не малый, а тут спец техника, так я целый месяц сидел рядом с водилой в КаМАЗе, и смотрел как он манипулирует машиной. Это ж не просто по трасе ехать, там надо заехать загрузится, по грунтовой иногда дороге, в зависимости где карьер, частники грузили где хочешь, бывало речной песок пятеро человек по четыре часа вручную грузили, кузов имел объём 16 м3, а потом ещё и выгрузить правильно, машина тяжёлая станет на перекос, если вдруг просядет почва, и всё, кузов не подымается, бери лопату и выгружай. Я себе все внутренности промассажировал за тот месяц, сиденье у водителя на пружинах, а вот у пассажиров - жёсткие, и вот целый день на кочках попрыгаеш - зато ночью спишь хорошо. И вот если б я этот за месяц не привык и к габаритам и к ощущению автомобиля, мне видимо вряд ли пришлось работать на этой машине, а так... Вот точно такую же ситуацию мы наблюдаем и в книге от Руала. Для того чтобы устроить зрелище в виде похода по воздуху, норвежцам как ни крути нужен был и гид в плане освоения своей покупки. И этим гидом стал итальянский полковник, понятное дело, что потом и Ларсен мог рулить, но видимо начать он реально не мог, раз пригласили итальянца. И вот на дирижабль развели, спектакль поставили, а вот с дирибаном лавров - не сложилось у ребят. Руал неоднозначно в книге пишет - он несёт убыток из-за действий Нобиле. И это своё недовольство он красиво оформил в литературной форме и издал в виде книги. Всё бы ничего, но ведь книгу могли прочитать и в Италии. А там же Папа в Ватикане олицетворяет разум человека, соответственно вся Италия - умные люди, а тут берут и умного человека, ещё и соотечественника, прямым текстом оскорбляют, и при чём причиной оскорбления, в конечном счёте являются деньги. Не написано в книге о чём там Элсворт с Нобиле разговаривали, видимо о том же что и руки с ногами, но голова претензии предьявила неоднозначно. Понятное дело, что ни Папа в Ватикане, ни Муссолини в правительстве повлиять на частное лицо не могут, они же лицо системы, и вот для этих целей в Италии существует неофициальная но всем известная организация, под названием "Коза Ностра", что видимо связано с влиянием на людей словами - это наша коза, и доить её будем мы. И вот я не исключаю возможность, что после всех событий описанных Руалом в книге, она попалась на глаза представителю "нашей козы" и те вполне реально могли подтянуть частное, хотя и очень известное лицо как новорят у нас "за базар надо отвечать". И тут понятное дело, что Руал тоже "не лыком шит", у него ведь даже молоток в Японии имелся... Кстати по поводу молотков, пришло одно воспоминание из середины девяностых. Мы с одним моим хорошим товарищем работали тогда на "общий карман". Потом наши интересы разошлись, а кстати уже в 2008 году, это он купил самосвал в кредит в салоне и разрешил мне на нём подзаработать. Так вот, работа в те времена была разная, в основном связанная с автомобилями, но по ходу могли делать всё что на руки легче. Были у нас хорошие товарищи в Хмельницком, не помню по какому вопросу, но должны были что-то там обсудить, и для встречи выбрали Каменец-Подольский, он на пол пути из Черновцов в Хмельницкий. Там у товарищей наших много знакомых приятелей было, и мы то к одним заезжали, то к другим, говорят в середине 90-х там, в Каменце, жило аж шестеро независимо влиятельных людей. И вот к одному из них приехали товарищи из Кривого Рога, кажись на субару, тогда машина была лицом имиджа человека, а не как сейчас средством передвижения. Говорили это военная марка в Японии.

23 июня.

Мы тоже с товарищами подъехали, погода на улице хорошая, стоим беседуем, так криворожцы начали нам такие истории рассказывать, "страсти христовы" отдыхают. Мол у них в городе такой беспредел творится, малолетки (мы все, кто беседовал, уже совершеннолетними были, лет по 25-30) напроигрываются в карты, на интерес, и при чём интересы у них состоят в том, чтобы проигравший взял молоток, и вечером, первому встречному перехожему подбежал и ударил по голове мимолётом и дальше побежал. Лично я этого не видел, это такая же информация от людей как и вся та которую я тут привожу с книг или электронных гаджетов. Но тем не менее, говоря про Хаммера в книге Амундсена, в моей памяти всплыла инфа о криворожских молоточниках. Кстати нынешний президент Украины, по телеку смотрел его диалоги в шоу перед выборами, говорил что родом с Кривого Рога, в Монголии, то ли его отец работал, то ли вся семья жила, мимолётом смотрел, к чему веду, он уже совсем другое поколение по сравнению с его предшественником Януковичем, и если во времена юности старшего всего лишь шапки з голов збивали, то во времена юности младшего, получается даже саму голову могли сбить, повторюсь, лично я ни шапок ни молотков в том контексте что привёл - не видел, такая есть информация, и я просто её сопоставляю. Ведь в детстве все люди о чём то мечтают, им что-то снится, вот скажем есть такой певец Шнур, мой тёзка, он в детстве видимо сильно мечтал о самолёте, такое у меня сложилось впечатление когда я первый раз услыхал прирев его песни - "мне бы в небо, мне бы в небо, здесь я был, а там я не был", сразу же подумал, вот человек сильно мечтал, видимо даже в снах видел как летит на самолёте, и наконец вырос, стал успешным шоуменом, и его мечта сбылась, может себе даже купить самолёт. Но потом эти мысли перебил смысл текста услышанного далее - "путёвка в небо выдаётся очень быстро, вышел на улицу - случайный выстрел", и я понял, не о том небе мечтал Серёжа. Ответ неправильный, случайность это незапланированная человеком закономерность, и поэтому, случайных выстрелов не бывает. Если бы не было собственного опыта, не понимал бы, во второй половине 90-х моя деятельность иногда носила, мягко говоря полулегальный характер, все оборудки я с товарищами чётко просчитывал, и не было случая дабы они успешно не завершались, но вот этот "случайный выстрел" происходил в моей жизни с неизбежной закономерностью три раза, и только после третьего раза, проанализировав после 33-х лет жизни последние 8, я пришёл к пониманию закономерности случайности, которое, это понимание, у меня отсутствовало без такого опыта. В этой плоскости суть можно объяснить, с точки зрения "закономерности случая", путём работы Юстиции с Немезидой, в действиях криворожских молоточников. Идя на этот проступок, ими руководит, образно говоря Немезида, но ведь они живые люди, и вся их деятельность фиксируется в их же памяти, и вот когда они доживают до возраста в котором начинают понимать "закономерность случая", вот тогда в ихней судьбе, на постоянной основе включается режим внутренней Юстиции, то есть, они начинают ждать, а как говорят "ожидание смерти подобно", когда в их жизни появится демон руководимый Немезидой, который пробъёт им из под тишка голову молотком. И видимо это ожидание оправдывается, правда, как говорит мой опыт, даже и близко не так, как ты себе это представляешь во время ожидания возмездия. И вот кстати о мечтах, в детстве, насколько я помню, таких дальних перспектив, как написано в книге норвежца, я себе не планировал, у меня было желание быстрей бы каникулы и, как поёт Шнур,"поехать на дачу, а не в Ниццу", где под дачей я тогда видел либо сёла у бабушек с дедушками, либо пионерские лагеря. Помню мечтал в третьем классе пионерский галстук носить, но горизонт "мечт" (как любил говорить мой товарищ Андрей, земля ему пухом, в виде короткого тоста - "Выпьем за збычу мечт") тех лет, у меня достигал года, не более. Правда была одна навязчивая, вспомнил, постоянно даже сны на эту тему снились, видимо под влиянием информации с телевизора и радио, у меня сформировалась устойчивая мысль тех лет, что надо будет где-то в 90-х, а для 10-ти летнего пацана это вечность, ведь на дворе время было - конец 70-х начало 80-х - купить себе участок земли, сделать объёмные хранилища для нефти, заполнить их, рядом поставить домик, и жить горя не знать. Причину понял только сейчас - по медиа каналам постоянно твердили, что запасы нефти на планете, по прогнозам учёных, должны полностью закончится к концу девяностых годов. Видимо советские учёные несколько ошибались. Но опять же, это и мечтой то не назовёшь, банальная реакция организма на информацию, которая носила угрожающий характер для нормального функционирования оного. А вот так что б как Шнур, в небо хотел, то есть космонавтом стать, или на крайняк милиционером как дядя Стьопа из мультика, нет, у меня такого желания не было. Но я отвлёкся от Амундсена. Моделируем ситуацию с "Коза Нострой". Говорят дословный перевод этой организации - "Дело Наше", но ведь я пишу по русски, соответственно как слышу так и понимаю. Ностра - такого слова в русском языке нет, значит переводим нормально, но слово коза то есть. Выходит "наша коза". Коз принято в народе разводить и после того как вырастут - доить. Есть в русском языке ещё одно интересное выражение - с него пользы как с козла молока - которое говорит нам, что доить можно только особей женского пола. Значит, видимо если интересам Италии и Ватикана в частности, угрожают действия частных лиц женского пола, и при чём эти лица не являются гражданами этих стран - значит в игру вступают дояры коз, которые и решают все вопросы на злобу дня во взаимовыгодную пользу обеих сторон. А что если этим же интересам угрожают особи мужского пола? Вот в этом случае в русском языке есть такое слово, Аквариум даже песню поёт такую - старик Козлодоев - то есть "Коза Ностра", в таком случае автоматически превращается в "Козло Доя". Повторюсь, дело имеет место быть только для рассмотрения действий этой организации на международной арене, внутри Италии это не работает, там они все сугубо деловые люди, а вот в штатах они автоматически превращаются в козлодоев, по причине то с козы что взять, с неё денег что с козла молока, а ведь речь у Амундсена идёт о деньгах и том убытке который в долларовом эквиваленте (75 000) он остался должен кредиторам после полёта Новегии с Европы в США, и он то не женского пола, а причиной убытка есть действия итальянского подданого, которого чевствовал как героя сам Муссолини. Но убыток убытком, деньги всегда были есть и будут, а вот информация с его книги на международном уровне, дискредитирует государство Италия, как мошенника и вора, ведь по словам Руала, Нобиле украл у него славу первооткрывателя и начал продавать её в США своими действиями, когда с докладами начал "сбивать бабло" с американской общественности, а этого делать, по словам норвежца, он не имел юридического права. И тут понятное дело, ни Муссолини, ни папа Ватикана порешать вопрос, после слов с книги - Осло эхом ответит на неуважительные действия Италии - не могли ни как официальными каналами, то есть повлиять на неофициальное лицо, ведь экспедиция частная, а не государственная, и по сему, видимо в игру вошли итальянские козлодои.

24 июня.

Следует заметить одну деталь, исходя из наличия возрастных груп, так устроен мир, что старшая всегда играет младшей, которая на один уровень ниже. Тут всё зависит от масштабов игры, жизнь может иметь два уровня, три и пять, по количеству пересекающихся рёбер фигур на основании которых построены эвклидовы тела. В случае папы с Ватикана и коздодоев с Коза Ностры, имеет место быть игра, именно в случае который я моделирую на основании информации из книни Амундсена, где папа - уже олицетворяет тело в пространстве, ведь возраст этих пап как правило превышает 78 лет, а представители от козлодоев и действующие персонажи книги, ещё только фигуры в плоскости, и поэтому люди в возрасте пап, независимо в каком государстве они живут, играют в "шахматы" людьми в возрасте на 39 лет их моложе. Посему раз Италия, то олицетворение игрока этого возраста мы реально видим в образе Папы Римского, а вот в остальных странах такого олицетворения просто нет, но это не говорит о том, что в оных нет и игроков, которые ровня папе. Как это происходит на уровне механики игры, понять мне пока не дано, ведь я по своему возрасту нахожусь только на уровне фигуры в плоскости, может телепатия, может намёки на основании патриотических эмоций, но в любом случае старшие за эту игру, платят младшим деньги, это мне стало понятно с детства, если хочешь играть, то за игру надо платить, не зависимо во что ты играешь. И вот я разбираю схематическую информацию в плоскости, как представитель плоскостного возраста и логически вывожу взаимодействие фигур из книги другого представителя такого же плоскостного возраста. Соответственно следует понимать, что помимо возрастной разницы игрок-фигура, есть ещё и разница в климате где эти фигуры выросли и воспитывались. На людях это тяжело показать, могут принять за личное оскорбление и обидется, а вот на исторических персонажах кои уже отошли в мир иной такое сравнение с моей точки зрения - допустимо, ведь если человека нет, соответственно его обидеть уже невозможно. Посему что мы можем из звериного царства наблюдать в южных широтах? В первую очередь там наиболее культивированным людьми видом есть овцы. Они не прихотливы в быту, опрятны и что самое главное - послушны, ходят стадом, и если какой-то баран отобъётся от оного, то его либо волк задерёт, либо пёс лаем обратно к стаду прибъёт. И вот когда овца убегает с бараном со стада, и при удачном раскладе её не задрал волк, они начинают жить сами на отшибе, и происходит мутация, через десяток поколений они превращаются в зверей семейства козлиных. Те уже не так послушны как овцы, ходят небольшими стаями, забираются даже высоко в горы, поэтому ни пёс ни волк им уже не указ, но для них природа на кавказе заготовила ирбиса, а в Европе видимо тоже какой то горный кот их застраивает. И по этой причине, такие коты реализованы итальянским обществом в виде представителей мафии, а вот в русском языке их принято называть - козлодои. Если мы начнём рассматриват более северные широты, то обнаружим ещё более непослушное животное, чем козёл, это всем известная свинья. Они в природе все волосатые и чёрные, а вот если окультуренные, то бритые и белые, весь центр Европы кишит свинарниками, для того чтобы содержать это животное, просто кошара, как у овец - не подходит, те поразбегаются, убыток хозяйству принесут не малый, начнут болеть и быстро поздыхают. А вот в спец постройках это именно то что и надо для разведения этого вида людьми. Но для таких построек уже нужно развитие технологий в обществе, и тут мы видим прямую зависимость где отсутствие технологий на юге, приводит к высокой организации даже в зверином обществе в виде стад овец, и наоборот, присутствие технологий, приводит к полной дезорганизации животных, которое мы можем наблюдать в поведении свиней. Из парнокопытных (ратичных), кроме овец, коз и свиней, бывают ещё быки, лоси и олени. И вот чем севернее живут люди тем мы можем наблюдать более ярковыраженную мутацию овцы в северного оленя, посредством переходных ступеней в виде следующей последовательности - баран, козёл, свинья, бык, лось, олень. Это пожоже на мутацмю крыса - белка - кролик - бобёр - кенгуру. Но ведь помимо мясных пород зверей, люди разводят ещё и сугубо рабочих. На юге слыхал в почёте ишак, говорят работящий но упёртый. В средней полосе это конь, уже более послушный, а вот на севере говорят на оленях катаются, но там для тех народов, как нам рассказывает Амундсен, всё равно рабочий зверь или мясной, они особо в еде не переборчивы, в походе на южный полюс, вначале пути его собаки были рабочим зверем, он на них перевозил необходимое снаряжение, а вконце пути автоматически превратились в мясных животных, потому как он их с друзьями просто скушал. Но ведь должен же быть какой то символ рабочих животных культивиркемых людьми и на севере, как от скажем в Индии слон. И таки да, опят вспоминается с детства выражения что русский язык сложный, и в этом сложном языке, столица Норвегии омонимирует с русским словом Осёл, что видимо тот же ишак, только приспособленный к жизни в суровых условиях северного климата. Вот так методом простых манипуляций я пришёл к выводам о привязки конкретных зверей к конкретным землям на которых в наше время живут конкретные люди. Выводы это начало понимания, раз вопросами знаний человека занимаются на юге, и для Европы это евреи в частности, то главным персонажем который они адаптировали для рекламы своей деятельности в Европе у них есть КрестОс (И сус - И верх), а главным местом которое там олицетворяет знание человека вообще, есть храм в Иерусалиме, то по всем извесному рассказу о путешествиях Исуса, он заехал в этот город, то ли на ишаке, то ли на осле, то ли на муле, тут уже всё зависит от переводчика древней легенды. Это говорит о вечном противоречивом состоянии места где находится реальный человек в обществе, то есть север и Осло, и место где находятся все знания этого человека в обществе, то есть юг - Тель-Авив. Лично я физически в момент написания этого текста, нахожусь на пол пути между Египтом и Норвегией, при чём немного в сторне от этой прямой, в направлении на Восток. И вот исходя из вишеизложенной зоологии, можно провести аналогию с персонажами из книги Амундсена, в сумме с той ситуацией которую я смоделировал, включив в рассказ тела старше 78 лет, которые передвигают фигуры, возраст которых чуть более 50-ти лет. В книге игроки не показаны, но чётко просматриваются три предмета - миллионер Элсворт, его я ассоциирую с шахматной доской, ведь если бы не он, игры бы не было вообще. Далее, раз север это снег, а тот белого цвета, значит игрок с Норвегии, играет белыми фигурами, и Амундсен олицетворяет собою всю белую группу фигур в виде Осло. Юг олицетворён в виде чёрного человека из Африки, выходит игрок находящийся в Египте играет чёрными, и всю его группу фигур в книге олицетворяет Нобиле, который по словам Руала вышел из подчинения и по сути вёл себя как козёл. И вот здесь мы чётко можем наблюдать противостояние белого осла с чёрным козлом, ведь козлу осёл не указ, он же под котами ходит и даже псы ему нипочём. Тут пришёл мне на память анекдот, может не очень в тему, но тем не менее с зоологическими персонажами. Попали в яму волк и осёл. Волк и говорит ослу, и что теперь будем делать, я голоден видимо придёться тебя съесть. На что осёл и отвечает, ты не можешь меня съесть, ты лучше посмотри что у меня на копыте написанно. Волк такой думает, может резолюция какая-то, от медведя, мол его осёл, нельзя трогать, и нагибается чтобы посмотреть. В этот момент осёл как лягнёт волка копытом промеж глаз, и был таков. Волк через некоторое время приходит в сознание и думает себе - и чего я туда полез, всё равно ведь читать не умею. Это говорит о том, что ослы более грамотные люди чем волки, а вот с козлами эти ослы в грамоте тягатся не могут, как говорится "гусь свинье не товарищ". Мы видим что белый осёл из Норвегии, на доске сделанной в штатах, захотел на эмоциях иметь дело с чёрным козлом из Италии, в результате чего и получился интересный и захватывающий сюжет. Не знаю как было на самом деле,ведь сам автор говорит, что информация имеет цену только пока свежая, и на ней ещё можно заработать, с течением времени эта цена уменьшается очень быстро, вопрос перестаёт быть, по его словам, злободневным. И вот этот момент злободневности и есть тем главой угла на котором стоит весь дом известности в общесте того или иного человека. Но жизнь длинная штука, быть известным видимо напрягает, человек желает уединения, но он в системе, та постоянно его эксплуатирует, что же делать. И вот для того чтобы уйди с доски красиво, у игроков, которые уже в теле, есть фигуры типа козлодоев, и те видимо в случае с Руалом вошли в игру дабы красиво завершить партию, при чём здесь имеется ввиду не только африканские коты, но и норвежские собаки, то есть львы и белые медведи. Но ввиду того, что львы, как животные с хорошим, даже не слухом, а зрением олицетворяют людей младшей возрастной группы (0-39 лет), то есть просто линию, луч света, то для игры ими и нужны козлодои, то есть возрастная группа (39-78 лет) это звери отряда собачих, образно говоря африканской фауной - гиены и при чём стаями, и вот этим львам и подчиняются тела в пространстве (78-118 лет), которые играют в шахматы гиенами со стороны юга в этой книге. Образно говоря круговая зависимость из трёх составляющих - тела-рептилии-гравитация, под ними фигуры-гиены-аромат, под ними луч-лев-свет, под ними снова тела-рептилии-гравитация. Со стороны севера диспозиция несколько иная, там сам автор книги говорил, что его охранник, пёс на корабле Мод, пошёл поиграть с медвежатами, а в это время Руал спустился на лёд осмотреть корму корабля возле носовой части, и вот что-то в той игре у пса пошло не так, прибежала мать, белая медведица, и хотела уже сама с псом поиграть, без участия своих детей, но пёс медведю не ровня, если один на один, побежал на Мод за подпиской, а Руал то на льду, медведица видит пёс скипнул, а играть то желание у неё не пропало, а тут на льду фигура вырисовалась, но и полярник её заметил, давай бежать к трапу, рядом с трапом самка влупила ему лапой в спину и он упал, говорит увидел в этот момент мысль-счёт о количестве шпилек на тротуарах Лондона, которые по утрам сметают дворники города на одной из центральных улиц после ночных рандеву местного бомонда, может дворником когда-то работал, до карьеры исследователя либо писателя. И в этот момент пёс пришёл в себя от страха, и отвлёк самочку своими телодвижениями, в резульиаие чего имеем хэпи-энд в этом эпизоде. К чему веду, анекдот про осла я уже рассказал, и вот в этом эпизоде мы видим что волк ослу не товарищ, а вот медведь, да ещё когда он белый, тут любой осёл будет делать то что скажут. И по сему мы видим схватку льва со сторны юга посредством гиены и белого медведя со стороны севера посредством собаки. И вот тела играют, а фигуры считают, как выйти живыми из этой игры. Он же человек расчётливый, сам пишет, что все экспедиции тщательно просчитывал поэтому удача была на его стороне, а как тут не просчитать последний феерический момент жизни, ведь он лицо известное, и манипуляции с его жизнью наверняка принесут посредством новостных сенсаций немалую прибыль, особенно тем кто это планирует заранее. Повторюсь, это как вариант, альтернатива официальной версии, ведь тело то не нашли. Кстати варианта два, либо он ещё фигура, то есть 39-78 лет и тогда считал сам, либо он уже был телом 78-118 лет, и тогда он не считал вообще ничего, а просто сказки людям писал, и при этом играл другими фигурами своими современниками в возрасте 39-78 лет. Я исхожу из варианта что он ещё фигура, и следующая конструкция возможна как вероятность красивого ухода с доски на которой играешь не ты а тебя. Нобиле, так тот точно был ещё фигура, потому как в википедии написано что умер в 1978 году минус 1928 - 50 лет разницы, ну никак он в товремя не мог быть ещё телом, а вот с Амундсеном вопрос без ответа. Всё в этом мире делается с выгодой, не зависимо в чём она состоит, на самом низшем кровне само наличие сознания и мышления в теле уже выгода, потому как с течением времени это сознание увеличивает память, а раз мы видим некое увеличение чего то, то такой процесс принято называт приобретением выгоды. А в случае с лицом известным, эта вигода должна измерятся ещё и в денежном эквиваленте. С чего бы это Амундсен полетел спасать своего конкурента, да и ещё на перегруженной руине, он же частное лицо, и ему система не указ. И поэтому я не исключаю вариант, что после того как он всего того понаписывл в своих книгах, он стал тупо системе ненужен, но просто умереть он не мог, начались бы вскрытия экспертизы, он же личность известная, а так пропал без вести, нету тела - нету расследования, все в трауре, а он с помощью тех же козлодоев, ведь они блюдут семейные традиции, кино видел "Крёстный отец", у них семья выше долга перед родиной, тупо был переправлен в скажем Монголию, там тоже как и в Норвегии прохладно и не очень густонаселённо, женился на монголке, плюс мог козлодоям и Хаммера впрудить, а это уже денежный интерес, помимо сенчационной прибыли с печати о его гибели в Европе. И таким образом, он уже на равных становится с Хаммером который расслаблено мог жить в Японии, видимо имел там умничку, а поэтому откпывалась перспектива спросить с оного за те денежные убытки прошлых лет с помощью такой же умнички но родом с Монголии. В отношениях влияния одних семейных пар на другие монголы стоят выше японцев, опять же сугубо моё мнение. Ну а в случае есло он уже был в возрасте после 78 лет, когда работал на систему в качестве сказочника, тогда его литературная карьера просто подошла к концу, он устати так и пишет в своей книге, правда называя это дело исследовательским, и ему не надо было никуда сваливать, Норвегия большая. Ведь понять суть того времени так же нереально как глазами увидеть за светом - планеты с людьми, или за планетой - человеческий глаз, но тем не менее люди разных возрастов живут одновременно на планете, и у всех есть пять органов чувств, а посему понять людей на пять поколений старших своего поколения, попытатся описать их материальные ценности, так же смешно как скажем представить себе попытку носа увидеть свет или услышать звук, либо почувствовать вкус с помощью глаза.

25 июня.

О культуре, смотрел в детстве кино, в бывшей синагоге в Черновцах в советское время смонтировали большой кинозал с хорошей аккустикой, фильм назывался "Викинги". Очень впечатлил, особенно сцена когда викинги срубили дерево полтора метрового диаметра, сделали колёса с досок и поставив на них бревно начали толпой катить в сторону крепости, и тут один споткнулся и попал под колесо... жуть. Но суть не в том, речь то о Руале и атрибутах его страны. Викинги - атрибут, и вот в фильме в заключительной сцене, два брата от разных баб но одного отца, дерутся на ножах за свою невесту, и тот из братьев, чья мать из датско-германских северных племён, более ловок в драке чем тот чья мать с британских островов, но видимо пожалев брата, сломав ему меч, скандинав промедлил с ударом, в результате англичанин полукровка огрызком от оружия вспорол живот брату... жуть для детей. Но суть эпизода в том, что ему надо было перед смертью иметь в руке меч и выкрикнуть слово - ОДИН. При чём по информации из фильма, ударение на "О" и это слово озачало имя бога викингов. Я тогда вообще не понимал что означает термин бог, а вот то что его ещё и зовут и при чём один, для меня было непонятно вдвойне. Но ход мысли у ребёнка прост, раз старшие люди употребляют это слово, значит оно что-то в себе несёт, и запомнить не помешает, даже если и не понимаешь, плюс оказывается бывают случаи когда то что не понимаешь носит ещё и имя, тоже надо запомнить. Потом оказывается что на юге у людей этих имён, того что не понимаешь, то есть бога, очень много, особенно у греков и римлян. И по ходу жизни, взрослея и общаясь с другими людьми слышишь что иногда и они употребляют этот термин, но когда акцентируешь их внимание на том, чтобы они дали определение, а что именно в их понимании означает это слово с трёх букв, все несут такую околесицу, что ко мне сразу приходило понимание того, что и они не понимают что несут, хотя говорят уверенно, как само собою разумеющееся. И вот в этом свете я не хочу сказать что понял точно, но видя что на севере бога зовут один, и сопоставляя информацию из книги Амундсена что он один сравнивал свои личные действия в качестве исследователя с действиями всей своей страны, невольно возникает ассоциация из фильма викинги о воплощении в него бога Одина, то есть одного, если по русски. Соответственно то как он описывает поведение южанина, говорит о том, что за тем стоят много богов, в принципе мифология тех стран это и подтверждает. В таком ракурсе обзора мы созерцаем Амундсена уже как тело, то есть человека в возрасте от 78 и до 118 лет. А вот если он таки поехал в Монголию, после инсценирования своей гибели в авиакатастрофе, то в таком случае мы созерцаем его как фигуру на плоскости, то есть человека в возрасте от 39 и до 78 лет, которая удачно свалила с шахматной доски Европы, и подженилась на такой же по возрасту фигуре в Азии, после чего, как гласят русские народные сказки, жили они долго и счастливо, душу в душу, рука в руку, хрен в сраку, и в итоге умерли в один день. Если может кто не знает, хрен это такое растение семейства капустных, в штатах, приятель рассказывал, оно продаётся под названием конский корень. У славян это специя, сделанная из корня этого растения, по своему принципу воздействия на вкусовые рецепторы похож на русскую горчицу, выделяет во рту резкий аромат, который попадая в через носоглотку в нос збивает дыхание о отнимает чувство нюха. Скажем для сравнения тот же перец чили или иная горечь такого еффекта не имеют, от тех просто жжёт во рту, но испарений ноль. Видимо по этому принципу немцы применили иприт в первую мировую против чи то французов, чи то бельгийцев, у тех видимо чувствительность к ароматам, ведь это родина сомелье, а если нюха нет то о каком вкусе тогда можно говорить. Но я отвлёкся от Руала и Монголии, между ними одна общая площадь - Россия. У русских тоже есть культура, и она гласит что детей находят родители в капусте, понятное дело после того как их туда аист принёс.Так вот, если хреном пользоватся как средством от геморроя, то вполне себе существует вероятность, что от этой болезни человек и излечится, но вот детей тогда ему аист в капусту уже не принесёт. А для того чтоб с помощью капусты появились на свет дети, этот хрен, говорят, надо совать по другую сторону от просака, в том смысле этого слова, как нам его рассказал артист Михалков в фильме "Жмурки". Вот приблизительно такие ассоциации у меня возникли в процессе чтения книги Амундсена "Моя жизнь" в свои 52 года. Понятное дело, что некоторые выводы могут быть и ошибочны, но в общем картина вырисовалась логически непротиворечива, и как возможная вероятность хода событий вполне себе возможна. Хотя по большому счёту лично я не могу понять на даном этапе своей жизни, на кой хрен надо человеку летать на северный полюс, а тем более ходить на южный, ведь по моим расчётам - там с одной стороны глубокая яма, а с другой зрительный нерв и все его коммуникации, которые постоянно под напряжением нервной системы. Это потому видимо не могу понять, что не дорос я ещё до того возраста, когдалюди могут видеть глазами не только электро-магнитные, но и гравитационные волны. Но зато я уже дорос до возраста когда можно посчитать все пять чувств человека, и трансформировав их во время наложить на геометрическую фигуру под названием пентагон.

26 июня.

И вот взависимости от возраста, все люди по разному понимают одни и те же проявления культуры в обществе. Ведь что значит сам термин культура?, давно читал могу и ошибаться, вроде это понятие переводится с латыни как исскуственное возделывание человеком чего-либо. Соответственно в зависимости от того кто возделывает, получаем на выходе продукт который приспособлен к применению людьми в какой то определённой сфере жизни оных. Вот к примеру рассмотрим проявление русской культуры в фильме "Жмурки". На кого направлен для применения этот продукт? Кем он сделан - и так понятно, написано в титрах, а вот что он несёт видимо понятно не всем. Лично мне 52 года, смотрел я этот фильм лет 15 тому, смешной, вчера вспомнил деталь из фильма где речь шла о просаке, употребил её в тексте в том смысле как нам предлагают авторы фильма, то есть там говорится что просак это место между влагалищем и анусом. Сегодня смотрю толковый словарь под редакцией Ушакова, а там написано что это станок для скручивания верёвок, видимо если в станок попадают длинные волосы, то может затянуть и голову, в результате чего имеем употребление этого слова в переносном значении - попасть в просак - некое действие связанное с неприятностями. В принципе само названя фильма после его просмотра, уже говорит о переносном значении всей культуры этого фильма. Может кто не знает, жмурки это такая игра знакомая моим ровесникам жившим в городах с малого детства. Правила очень просты, проще даже чем бокс, потому как там предусматривается наличие персонального инструмента в виде перчаток. Для игры в жмурки нужен в первую очередь коллектив ровесников и просто надобно иметь хорошее зрение, быстро бегать, и громко кричать. В начале игры один "жмурит", то есть ставит руку на стену дома во дворе, и упирается в неё головой в месте глаз между локтем и запьястем. Начинает громко считать - раз-два-три-четыре-пять-я иду искать, кто не спрятался я не виноват. После чего начинает искать спрятавшихся ровесников и только отошёл не в ту сторону, слышит крик с места где жмурил - стук-стук Леся за себя - думает такой - не успел застукать одного игрока. Ищет дальше, вдруг увидел мелькнувшее тело, надо определить кто мелькнул, быстрее того добежать до места где жмурил и застукать, при этом громко крича - стук-стук Вася, я тебя застукал. И вот на выхлопе после таких детских игр семидесятых годов в союзе, мы получаем действия которые показаны в фильме "Жмурки", но уже в девяностые года, те же дети и уже большого роста. В игре того нового времени в обязательном порядке нужно было иметь в наличии инструменарий, в зависимости от специальности игрока. Жмурки - как термин, своим происхождением уже имел не слово зажмуриваться, а жмурик, первое означает невольное закрытие глаз либо от света либо от страха, а второе просто труп человека. И потому вроде бы слово жмурки одно, но как и просак несёт в себе разное значение. Во времена девяностых на территории бывшего союза, было такое время когда с инструментом ходили почти все игроки в жизнь. Инструмент этот напрямую зависил от рода деятельности игрока. Они все делились на две большие группы, одни работали на систему, и те имели в своём распоряжении специально натренированные отряды с очень большим спектром инструментария и определённых навыков по его использованию. Эго, инструмент, условно можно разделить на два типа, ножи и молотки. Ножи это простой инструмент, как у викингов в кино, только перочинные, а вот молотки это уже целый ряд культурного возделывания человеком металла в соединении с пластиком либо деревом. Молотки бывают автоматического типа, полуавтоматы, и механические. Другая половина игроков, работала не на систему, а на себя, все они старались сотрудничать с представителями системы, но при этом во взаимоотношениях между собой, это сотрудничество держалось в тайне, и была жесткая конкуренция. В то время я уже пытался на систему не работать, и занимался во второй половине девяностых в составе небольшоё компании товарищей перегоном автомобилей с точки А в точку Б. Как правило продавцы автомобилей жили на западе от места где жил я, а покупатели на востоке. Время было тревожное, конкуренция не шуточная, переганяли любые марки, иногда даже и капитал класса, и по этому бывали случаи что конкуренты могли отобрать автомобиль. Процедура отбора проста, подходят ребята с молотками, образно говоря слесаря, и начинают разговаривать, если видят что там тоже слесаря сидят, то есть люди с молотками, то понятное дело - поговорили и разошлись, а вот если там сидели не слесаря а маугли, то есть как викинги "люди с ножиками", то соответственно зачем таким людям автомобиль, они ж его ни починить не смогут, бо не слесаря, ни системных охранников не имеют бо работают не в системе, и значит они чисто случайно сели в ту машину и она им не нужна, таков ход мысли у слесарей, и этот ход озвучивает герой фильма "Бумер2" словами - не нужна тебе такая машина. И вот для этих целей надобно было иметь в наличии игрокам тех времён высокотехнологические молотки. Лично я ими не пользовался, но они в нашей компании были и в руках я их держал, это были разные марки, начиная с раритетных нагана барабан 7, ТТ и P38 магазин 8, и заканчивая ЧэЗэт, Браунинг, Червена Застава магазин 15, Скорпион магазин большой но стандарт не парабелум. К чему веду, без наличия жизненного опыта того времени, воображение может рисовать приблизительно такую же картину, какую мы наблюдаем в кинофильме "Жмурки", на самом деле это всё не так, ситуация как в том случае что я описал выше с молоточником и его юстицией, что рисует ему в воображении немезиду с демоном именно в том виде в каком он его, демона, воплотил в реальность годами ранее. На самом деле, я так думаю, все пацаны с детства мечтают иметь "молоток". Вот я помню в школу ещё не ходил и мать в воскресенье заставляла меня идти вместе с нею в церковь. За это я требовал от неё покупки игрушки, а именно пистолет в магазине, у ровесников то был, чёрный такой, эмалированный, со звездой на рукояти, плюс пистонами стрелял и запах горелой серы выдавал, 55 копеек стоил. И вот только после того, как она мне пообещает, я иду с ней в церьковь, на улице Русской, с кручёными куполами по углам квадрата, зная что игрушечный магазин посетим на обратной дороге домой, бо с утра закрыт, но будем возвращаться - не отвертится, начну волать на всю улицу... Не расчитал что в воскресенье все магазины тогда были закрыты. Потом вроде бы как то у меня пистолетик и появился, но ввиду малого интереса к этой игрушке, кто-то из ребят меня на неё развёл. Юла и трёхколёсный велосипед мне нравились больше. А вот в церькви мне было не очень интересно, можно сказать даже нудно, все картинки вокруг изучил на память, нового ничего не рисовали, монотонный гул голоса говорившего какие-то слова попа, разнообразие вносило пение хора, но тоже интересного мало, свечи нравилось сгоревшие снимать и в коробку под подсвешником кидать. Всё какое никакое движение, а то ведь ганять там нельзя, все строгие такие и большие, ведь я тогда ростом и метра не имел, но зато в толкотне если вдруг на выход или к причастию, мне было легче и быстее пропетлять возле ног больших людей. К чему веду, картинки то там стандартные, и я так понял, слушая уже будучи взрослым песню Аквариума, коя начинается словами "Под небом голубым...", что седой бородатый мужик, орёл, лев и бык - это одинаковые изображения во всех православных церквях, как правило нарисованные под куполом на четырёх его углах, если оный вписать в квадрат и посмотреть на этот квадрат снизу. Тогда я не мог понять в чём суть картинки, ну человек понятно, людей я видел кругом себя полно, но при чём здесь звери? Это понимание пришло только сейчас, напишу об этом ниже, а пока продолжу о культуре. Интересная штука получается, в жмурки играл в детстве, в юности что-то похожее на жмурки из одноимённого фильма тоже видел, только без трупов инициированных мною, сейчас смотрю иные жмурки в виде компьютерных игр. В одной реально приходилось иногда прятаться от других игроков или что-то искать, если с системой миссии проходишь, это я про EVE-Online, ну чем не жмурки, а в другой тоже поначалу прятался, в итоге так спрятался что вроде и у всех на виду мои базы, но в то же время никому из игроков, и даже самой системе они не нужны, ведь никто-то не нападает пока, становится систематически нудно, но зато присутствует интерес на перспективу, авось пропетляю ещё 4 года и в одиночку влуплю цитадель. К чему веду, в центре поля компьютер с эмулировал щит цитадели который основан не на пяти точках, а на семи. Семиугольник, даже если он и правильный не более чем фигура которая есть проекцией некого тела вписанного либо в цилиндр, либо в конус, но никак на его основе не построишь правильное тело замкнутого типа, которое могло бы вписаться в шар. Посему в природе компьютеры имеют место быть только как результат исскуственного произведения человека, то есть КУЛЬТУРА выведенная человеком, при чём такая, что без оного она не имеет места во всей вселенной. И вот сейчас я попытаюсь объяснить своё видение зверей в церкви. Есть две вещи рассматриваемые в принципиально разных плоскостях которые объединяют человека со зверьми. Первая, это у всех четырёх тел под куполом присутствует образец природной самоорганизации вещества в виде глаз правильной сферической формы. В правильную сферу вписываются все пять правильных тел Эвклида, и эти тела могут независимо существовать друг от друга как все звери и люди. И второе, у всех этих тел присутствует нервная система, и эта система работает по принципу электрических импульсов, и вот здесь возможна идея следующего характера, правда для некоторых читателей может показаться фантастической. Раз человек создал контролируемые им електросети на планете, и эти электросети породили феномен виртуального мира в виде компьютерных технологий, при чём тоже при содействии человека, значит мы в этом феномене можем видеть принцип работы нервной системы любого природного тела имеющего сферические глаза в которые можно вписать пять правильных тел Эвклида. Выходит, что у зверей внутри есть человек в качестве прямого участника руководством нервной системы любого животного, а вот в самом человеке не может быть зверя в качестве прямого участника руководством его нервной системы. Могу и ошибаться, но пока ещё мой жизненный опыт не предоставил мне примера где бы я увидел живого быка, орла или льва сидящими за компьютером и что-то там целенаправлено делающими на мониторе оного. Хотя опыт у меня ещё не очень большой по сравнению с возможным для человека максимумом, и вполне существует вероятность, что в будущем я увижу такие сцены и в реальной жизни, а не только в моём воображении. Исходя из того, что семиугольная звезда - символ Австралии, центр всей электросети мира, именно координация и распределение электроэнергии в нём, находится именно там. Это вот пара слов о культуре, плюс можно добавить, что так же само как сегодняшней молодёжи неинтересны жмурки, мало того они их пугают и настораживают, потому как непонятны и инициаторами оных есть старшее поколение, то точно так же нашему поколению моих ровесников непонятны и настораживают действия более старшего культурного поколения, мы их не понимаем по точно такой же причине, по какой нас не понимает молодёжь . Но есть общие ценности которые нас всех людей и зверей объединяют, это глаза и электричество. Чем более одно существо похоже на другое, тем больше у них плоскостей соприкосновения, то есть общего, и на этой почве всё живое кучкуется по интересам.