іспит

01 липня 2014 року.

Коментарі до отримання мною диплома бахелавр (чи то пак бачелавр - написано латиницею bachelavr, а це я так транскиптивно протранслітерував)

Для того щоб отримати освіту кваліфікаційного рівня Бакалaвр, по суті цю дипломну роботу, текст з якої я виклав на попередній сторінці цього сайту, писати було не потрібно. Зараз це не передбачено навчальною програмою. Це я сам проявив таку ініціативу з огляду на вік, пам'ятаючи, що навіть коли я навчався в будівельному технікумі і в листопаді 1987 року на 4-му курсі взяв академічну відпустку, то потрібно було створити дипломну роботу, і при чому ще й захистити її, і тільки після цього видавався Диплом про отримання середньо-технічної освіти. Так як технікум тоді я не закінчив, сам процес створення і захисту диплому не пройшов (по причині не актуальності професії на момент, коли я повернувся додому з лав РА у 1990 році - розвал Союзу, млини, елеватори вже ніхто не монтував, а саме таку вузькопрофільну освіту я намагався отримати тоді - монтаж обладнання на мукомольних підприємствах державного значення...), то вирішив надолужити втрачене і "по старинке" написати Дипломну Роботу. Ще й принтер випадково підвернувся...

По суті кульмінаційною підставою для отримання диплому на даний час, є Державний Іспит, який проводиться спеціально створеною кваліфікаційною комісією, де головуючим, я так зрозумів, повинен бути професор по даній спеціальності, але з іншого учбового закладу країни. Ось про цей іспит я і хотів написати декілька слів. Але на початку внесу деяке уточнення з приводу неточностей в деякій інформації викладеній на попередній сторінці, а саме в тілі дипломної роботи.

З огляду на те, що ми живемо у вік інформативних технологій електронного зразка, в наш час дуже популярним стало за допомогою цих технологій, фіксувати створену інформацію на певних комп'ютерних ресурсах, як от в моєму випадку є цей сайт. Подібних інформативних сутностей в мережі інтернет існує незлічена кількість, адже любий комп'ютер, теоретично, може виконувати роль сервера, все залежить від програмного забезпечення, адміністративного обслуговування, та можливості non-stop знаходитись в мережі. В принципі з них самих ця сама мережа і складається. Але окрім самих комп'ютерів, існують ще й спеціальні програми, користуючись якими адміністратори (або мрдератори) на більш-менш популярних сайтах перевіряють викладену текстову інформацію на факт унікальності - а назва їм (програмам) - антиПлагіат. Текст своєї роботи я мав намір роздрукувати на принтері ДЕЛЛ 720, який я чисто випадково придбав у Єврошопі на вагу за 58 гривень в м. Чернівці, в той день ціна була 30 грн. за кіло. Він виявився зовсім новим за станом, але 9-ти річним за віком, і на офіційному сайті DELL, по номеру виробу мною було перевірено що проданий представниками цієї фірми він був у Англії в липні 2005 року.

Такі подробиці я викладаю з метою пояснення, чому текст роботи я набирав за допомогою операційної системи Windows XP. Програмне забезпечення для цього принтеру розроблене тільки для цієї операційної системи або старшої за віком цієї-ж лінійки. А вона (ХР) в мене не ліцензійна, благо діло з травня чи квітня цього року корпорація Microsoft офіційно відмовилась від підтримки цього продукту, а значить авторських прав при використанні цієї програми я не порушую. На неліцензійних програмах від дітища Б. Гейтца, як на мою думку, можливе встановлення програм шпигунів, які можуть відсилати текстові файли своїм виробникам і виставляти їх в інтернеті. У таких випадках текстова інформація не пройде тест на унікальність, і автора можуть звинуватити у плагіаті. По цій причині текст роботи я набирав ofline, по пам'яті, не користуючись інтернет-довідниками по типу Вікіпедія і т. д.

Ось по цій причині, в тілі роботи були допущені помилки, як от персонаж індійських міфів Ганеша, у своїй роботі я назвав Пуруша, і те слово і інше закінчується на ША, і літер однакова кількість... Мною була допущена ще одна неточність, яку я виявив уже після того як виклав роботу у вигляді відео в Youtube та інших соціальних мережах де я зареєстрований. Мова йде про цивілізацію Інків: у роботі вказано що вона розвивалась у Південній Америці, але вище Екватора, а насправді левова частка територій які вона контролювала знаходились у Південній півкулі нашої планети. Ну і на останок уточнюю, що Юкатан це не острів, а, як і Каліфорнія, - півострів, але омивається він водами Мексиканської затоки і Атлантики. Остання похибка, на відміну від двох попередніх, суто механічна, можна сказати - описка.

Ну ось на цій виправній ноті, можемо безпосередньо перейти до опису самого протікання державного іспиту. Чесно кажучи, я залишився незадоволений своїми відповідями на запитання, які випали мені в екзаменаційному білеті, і по цій причині, намагаючись якось заспокоїти самого себе, і створив цю сторінку з описом подій і моїм подальшим коментарем.

Питання я собі вибрав про суть Ідей Платона, та суть методу Декарта. Третє питання було пов'язане з класифікацією шкідливих та небезпечних факторів на виробництві. Ну я і почав розповідати комісії, що ідеї у Платона - суть поняття, вони є, за його словами, вічними і існують незалежно від людини. Головуючий професор цікавиться у мене, - а де саме і як вони існують, ці самі ідеї, по Платону? Тут я давай нести "отсебятину", мовляв є певне інформаційне поле, яке існує незалежно від людини... - Не то - каже професор, виявляється потрібно було сказати, що ідеї існують об'єктивно, і що є ціла наука ДОКСОГРАФІЯ, де про Платона все чітко і ясно написано. Прихожу я додому, і давай листати словники, цікаво мені стало, а що-ж воно таке - доксографія. В наявності у мене тільки російськомовні, - тлумачний під редакцією Ушакова, і Логічний під редакцією Кондакова. Шукаю і там і там, ідея - знайшов:

Доксографії - нема. Думаю може по латині у Кондакова щось є з цього приводу, відкриваю сторінку в кінці розділу літери Д - і там немає:

Думаю потрібно подивитись в Ушакова - та сама ситуація, визначення поняття - є, визначення думки - є, а от доксографії - немає:

Ну тут я трохи відволікся, і давай порівнювати поняття по Ушакову, з поняттям по Кондакову, а заодно ще й про інформацію згадав, адже на екзамені я озвучив вислів - інформаційне поле:

І тільки після того, як я включив комп'ютер і відкрив, за допомогою програми djvu, великий тлумачний словник української мови, виданий Перуном у 2002 році, я знайшов те що шукав:

І що я там побачив? Виявляється, що для того щоб зрозуміти що таке ідеї Платона, потрібно перечитати купу текстів його сучасників. А що ті сучасники могли про нього написати? Щоб було зрозуміліше, я приведу аналогію, чи то пак паралель між доксографами античної пори і еквівалентом сучасності. Це суто моє враження. В наш час існують політики, які іноді висловлюються публічно з приводу деяких життєвих ситуацій на злобу дня. Але вони не можуть всім донести свої думки, цим займаються ЗМІ (засоби масової інформації). І от в цих ЗМІ існують інтелектуальні шоу, які тлумачать людям у екранів телевізорів, а що саме мав на увазі той чи інший політичний діяч. Ось ці люди, які ведуть Шоу і є еквівалент доксографів, а політики, видатні - еквівалент тої маси філософів, які були при владі в еліністичному суспільстві, і яких ці доксографи тлумачили. Так от, якщо я в наш час ігнорую ознайомлення з такими політично-інтелектуальними забавами, то навіщо мені задля розуміння поняття ІДЕЯ, звертатись до доксографів античної доби? По своїй суті, якщо припустити що Сократ дійсно існував як історична постать, а не був технічним літературним прийомом Платона з Ксенофантом, то обох цих діячів можна назвати доксографами Сократа.

Приклад доксографії сучасності я можу навести інтерпретуючи двояко навіть свій текст дипломної роботи (попередня сторінка). Адже при наявності знань про значення понять, не слід забувати і таке поняття, як омонім. Але цей термін я задію в другому прикладі. Перший приклад стосується скритого смислу який подається у інформації, яка нічим особливо не виділяється, але... Мова йде про той уривок тексту, де згадано про тезку Конан-Дойля. Автора детективів звали Артур. З таким самим ім'ям в Англії був і король, якого я знаю як звати, тому що десь чув твори з назвами: "При дворі короля Артура", або-ж "Лицарі круглого столу". А хто такі Лицарі? - Це люди які живуть доходом з Війни, тобто грабують інших, собі подібних, ну приблизно так, як зараз це роблять професійні боксери.

Людям, які не знайомі з такими подробицями, інформація з цього уривку тексту, перетворюється просто в дані символи, які нічого нового їм принести не можуть. У Англійців навіть є така градація понять - Дані > Інформація > Знання > Мудрість. Різниця між даними і інформацією дуже, як на мій могляд, влучно охарактеризована у Логічному словнику Кондакова, частина тексту на фото вище.

Інший приклад доксографії сучасності, як було вже згадано вище, базується на двозначності деяких висловів, які тлумачі текстів можуть викладати з певною вигодою для себе. Мова в даному випадку йде про моє порівняння співзвучних слів Пуруша і Параша. Зі словом Пуруша - зрозуміло - визначається як Індійський Дух. А от слово Параша в деяких слов'янських язиках можна трактувати двояко. Перше трактування, і саме його я мав на увазі коли писав дипломну роботу, це зменшено-спрощене звучання жіночого імені Параскева. А ось в другому значенні це слово вживається дещо обмеженим колом людей, можна сказати МАРГІНАЛАМИ, як оті грабіжники з-за круглого стола, але на теренах слов'янських держав (або на тих землях які ними контролюються), і значить воно - Відхоже Місце, Туалет, Уборна і так далі і тому подібне. Ось на таких пікантних фактах і роблять собі ім'я доксографи і їм подібні діячі сучасності.

Друге питання стосувалось методу Декарта. Ну я давай "трусити" професорам з комісії біографію Декарта: - приїхав на батьківщину без голови, гріб коротким виявився, і з пальцем там у нього щось сталось, і добрався він після життя, зі Швеції у Францію, методом схожим з тим, як зараз інформація в мережі інтернет подорожує, - розчленовується на пакети даних різними програмами на комп'ютері відправника і пускається різними шляхами, де скорше, і на місці адресата схожими програмами збирається до купи. - Але ця відповідь не по суті питання, - каже професор. Ну я давай ближче до діла - математик він був, систему координат придумав (до нього в Європі про це не здогадувались, колись Евклід щось схоже пропонував, але коли то було). Професора кажуть що не тільки систему придумав, у математиці у нього багато заслуг. Але ж питання в іншому - ПРО МЕТОД. Ну і наостанок я виставляю останній свій козир і кажу: - Метод Декарта полягає в тому, що вся дійсно істинна інформація здобувається тільки за допомогою РОЗУМУ, тобто раціоналістичний метод дослідження сповідував французький математик. Цитату привів - Когіто ерго сум.

Але цього виявилось мало, і ось професор Вінницького ВУЗу навів мене на термін ДЕДУКЦІЯ. Після ми почали розбирати термін Індукція, я щоб пересвідчитись у правильності своїх відповідей також перевірив його у Кондакова з Ушаковим:

На цій ноті мій іспит завершився, про безпеку на виробництві чисто фізично не вистачало часу розповісти, адже студентів багато, всі також хочуть з професорами поспілкуватись, а от час - обмежений. Підсумок, як на мою думку - відмінний - я отримав оцінку за державний іспит 4 бали, майже як і в технікумі, правда там здавав по предмету "Обществоведение" і приймала той іспит висока однорука блондинка на ймення Гільда Василівна.