Діалекція - 5 курс

4 різних відео з цією самою дипломною роботою:

а також фото:

http://ok.ru/dutkes/album/802683347602

google-disk

Зміст.

Вступ.

Розділ І. Джерела виникнення термінів метафізика і діалектика.

Розділ ІІ. Діалектика на протязі минулих двохсот років.

Розділ ІІІ. Навіщо потрібна Філософія?

Висновок.

Вступ.

Ця робота приурочена до закінчення мого навчання в університеті ім. Ю. Федьковича на кафедрі Філософії. Зауважу що це була заочна форма навчання, адже в мої 40, а саме в такому віці я вирішив ознайомитись з курсом філософії, дещо пізно відвідувати стаціонар. Так склалась доля, що мені трапилось відвідувати лекції за кошт Держави. Саме тому я і вирішив написати цю роботу. Причина - у часи моєї юності, задля закінчення будь-якого навчального закладу, окрім школи, потрібно було писати Дипломну роботу. На разі, по рівню кваліфікації спеціаліст, така вимога сьогодні відсутня. Якщо в подібній роботі, яку я по власній ініціативі створив перед отриманням освітнього рівня бакалавр філософії, мова йшла в основному про історико-географічний розвиток цієї науки, то в цій, намагатимусь більш докладніше викласти своє бачення того, у що переросла ця дисципліна в наш час. Звісно до уваги буду брати тільки загальновідомі твори попередників, які після себе залишили досить великий спадок на цьому поприщі. Я, звичайно, досконало не знайомий навіть з мільйонною долею процента від інформації на цю тему, яка є зафіксована в бібліотеках планети, але ту, яка потрапила мені на очі, можу дещо опрацювати, і на її підставі викласти деякі мої висновки. Почну з банального Діалектичного Матеріалізму, адже ця філософія повинна бути близько знайома членам комісії по прийманню Державного іспиту. Розкрию певні його витоки, і далі перейду до того, у що це переросло на теренах тих земель (така собі тавтологія) де вона, матеріалістична філософія, мала місце знайти сприятливий ґрунт і розвинутись в цілу науку під назвою ДіаМат, і потім, як це все поховалось під руїнами Радянської Імперії. З філософськими творами моїх сучасників я не знайомий (окрім тих, звичайно, які передбачені навчальною програмою) адже критеріїв, за якими можливе визначення - вартий уваги той чи інший твір з сьогодення - немає, це може зробити тільки час, відсіявши непотріб, і розрекламувавши те, що варте загальнолюдської уваги. Це основна причина, чому мені мало знайома філософія сучасності. У третьому, останньому розділі викладу моє бачення потреби такої дисципліни як філософія в житті суспільства.

Розділ І. Джерела виникнення термінів метафізика і діалектика.

Як відомо людям, які хоча-б поверхнево знайомі з європейською філософією, своїм корінням вона сягає древньої Греції, і такі імена як Платон і Аристотель є ключовими у світовій рекламі цього предмету. Перший завдяки своєму художньому оформленню творів, які є насичені метафорами і алегоріями, а другий завдяки своїм текстам з нищівною залізною логікою. Так влаштований цей світ, що з авторами текстів, які лишились в спадок молодшим послідовникам, з певного моменту в часі, посперечатись уже немає можливості. Але зате є можливість вести суперечки, на підставі цього інформативного спадку, зі своїми сучасниками. Ось ті тексти, що найбільш припадали до душі тим чи іншим прошаркам населення, вижили і дійшли до нашого часу у вигляді широковідомих творів. А скільки загубилось у товщі часу?, про це історія умовчує.

Візьмемо до розгляду термін Діалектика. От що воно таке? В тлумачних словниках написано, що цей термін грецького походження, і означав він уміння вести суперечливий діалог, вишукуючи у твердженнях опонента по розмові деякі логічні негаразди у його висловленнях. Яскравий приклад такої майстерності являє собою персонаж з творів Платона Сократ. Тобто Платон у своєму книжному герої уособив представника Діалектики найвищого ґатунку. Цей термін взяли на озброєння німці, і у особі Гегеля вивели три закони Діалектики. Відчуваєте різницю?, там і тоді суперечливий діалог між людьми, а тут і не так давно - уже Закони. Три. А як ці закони звучать? Суто я, з німецькою мовою не знайомий, і тому не виключаю що на російську, а саме на цій мові я ознайомлювався з деякими творами Гегеля, ці закони були перекладені не зовсім коректно, з точки зору логічного (правильного) вживання понять.

Судіть самі. Хто не знає - нагадаю. 1) Закон переходу кількості в якість і навпаки. 2) Закон взаємного проникнення протилежностей. 3) Закон заперечення заперечення. Це я перевів на українську з російськомовного підручника - Ф. Енгельс "Диалектика природы", стор. 38, ГИПЛ 1949 рік. Розглянемо ці закони з точки зору законів логіки.

1) У цьому висловленні термін Закон - виступає предикатом судження. Перехід кількості в якість і навпаки - як не дивно це звучить - суб'єкт цього самого судження. Тепер давайте розглянемо цей суб'єкт детальніше, тому що з предикатом і так все зрозуміло - визначення терміну закон можна знайти в будь-якому словнику. Перехід кількості в якість і навпаки. У цьому судженні суб'єктом і предикатом може бути, як кількість, так і якість, по черзі, по причині наявності терміну - навпаки. Без прикладів з життя цей вислів має абсурдний характер, тому що як кількість так і якість можуть виступати тільки в якості предикату в судженнях де вони вживаються до певних суб’єкт-сутностей (маю на увазі при аналізі складних суджень, якщо такі мають місце, до найпростіших). В якості суб'єкту вони можливі тільки у двох слідуючих висловах - Якість є Поняття і Кількість є Поняття - де предикатом до цих двох суб'єктів виступає термін ПОНЯТТЯ. І, як на мій погляд, даремно Енгельс глузує у цьому самому підручнику зі своїх опонентів, приводячи приклад з Мольєра де один з його героїв не знав що він все життя говорив прозою. Такі речі називати законом є безглуздо бо вони носять аксіоматичний характер. Плюс присутня безмежна індукція в застосуванні цього судження-закону, і правильному, і жартівливому.

Жарт - Збільшення кількості населення в Німеччині, призвело до створення літаючих свиней в цій державі - ось до чого може привести застосування індукції до цього закону, не випадково вибрав цю країну, адже його автор - німець. Теоретично це можливо, біоінженерія, простору життєвого мало, і свиней вдосконалили крилами і ті стали спати як кури, на бильцях вмонтованих в стіни по всій висоті свинарника. З точки зору логіки понять цей жарт цілком можливо застосувати до судження, яке іменується першим законом діалектики. До речі в 1999 році я був у м. Дортмунд, і там з одним сербом, Мілорадом, відвідав столову, де два столики на чотирьох, по стінам полиці, для стоячого вживання їжі, але окрім вареної свинини, з віконечка в стіні, кухарка і за сумісництвом продавщиця нічого не продає, навіть хліба.

Але бедро поросяче смачне було, з прянощами різними, можливо її не від свині відрубали, а на дереві виростили, як у Перестукіна батони, хто знає, технології річ потужна. А щоб уважити забаганки вегетаріанців, не виключаю варіант з такими садами, де будуть уже готові окорока, безкровні, на вегетативних кущах поспівати. Ось для прикладу, нещодавно дивився комедійне шоу з російського телебачення, яке продюсують армяни. Так там була присутня симпатична біоінженер, яка проінформувала гостей студії та телеглядачів, що науковці Росії вже створили біопрінтер, та з його допомогою надрукували щитовидну залозу людини. Як на мене - це складніший орган ніж, скажімо свинячі - підчеревина, філе чи шия. Закинув в катрідж пів кіло вугілля, жменю селітри, залив це все літром води, вибрав якість, натиснув "пуск", і все - можна їхати на шашлик, а як відомо це представники Кавказу експортували таку страву за межі своїх гір.

Суто я в наш час тримаю веґанську дієту, за одним маленьким виключенням - Бджолиний Мед. Між квіткою і моїм організмом існує посередник у вигляді Бджоли, яка відригує зібраний нектар у воскові соти, після чого його в неї відбирають люди задля власного вживання. От якби не цей мед, я-б напевно, вже давно на Вегу полетів, як космонавт, а так поки що тримаюся Землі.

2) Закон взаємного проникнення протилежностей. Для початку розберемо термін Протилежність. Тобто - він означає, і це закладено в значенні тих слів з яких він створений - ТІ ЩО ЛЕЖАТЬ ОДИН НАВПРОТИ ІНШОГО. Саме по собі це є абстрактне поняття. Тобто - ЛЕЖАТЬ. Я думаю поясняти термін лежати - зайве - він, як відомо, характеризує пасивне положення того чи іншого матеріального тіла. Так якщо в понятті закладений такий смисл як пасивність, то як його можна застосовувати у вислові поряд поняттям, яке є так само абстрактне, як і перше застосовується в якості прикметника до певних матеріальних сутностей в судженнях, але на противагу першому характеризує рух. Тобто дві абстракції - які характеризують рух і пасивність одночасно ніби взаємно проникають одна в одну, і при всьому цьому це зведено в ранг закону. Нісенітниця. ЯК ТІЛЬКИ ПЕВНІ ПРОТИЛЕЖНІ СУТНОСТІ ПОЧИНАЮТЬ ДЕЯКУ ВЗАЄМОДІЮ ВОНИ ПЕРЕСТАЮТЬ ЙМЕНУВАТИСЯ ТЕРМІНОМ ПРОТЛЕЖНОСТІ, А ПОЧИНАЮТЬ НАЗИВАТИСЬ - СУПЕРЕЧНОСТІ.

3) Заперечення заперечення. Мінус на мінус, як відомо з шкільної математики дає плюс. Ця річ також носить аксіоматичний характер. Але вислів - я не хочу щоб ти не приходив - звучить набагато загадковіше, тут уже присутня інтрига, ніж просто у зверненні - ПРИЙДИ - це так банально і вульгарно.

Ось на цій ноті саме час перейти до опоненту поняття діалектика, а саме - метафізики. Знову корінь слід шукати в древній Греції. Пишуть що укладач творів Аристотеля знайшов певну працю останнього, яка була без назви, але по написанню йшла вслід за текстом з назвою Фізика. Тому він, укладач, довго не розмірковуючи назвав цю працю Після Природи - тобто Мета Фізика. Суто я ознайомлювався з нею дуже поверхнево на першому курсі, а тому про що там йде мова, тепер вже не пам'ятаю. Але мабуть про щось надприродне. І ось ця праця породила цілу течію послідовників, з якими і вступають в полемічні суперечки представники діалектики. В наш час, я так зрозумів, цим терміном характеризують судження певних філософів, які розглядають деякі природні процеси окремо взятими, як самі по собі, ніби вирваними з контексту того чи іншого природного явища. Але базуються їх вислови на конкретних незмінних догматах, які їм слугують за фундаментальну основу, що не підлягає обговоренню, чи то пак - спростуванню.

Як відомо, народна мудрість сама правдивіша і живучіша. Ось чого варті казки про трьох китів на яких пливе Земля, або про трьох братів, або богатирів. Тобто, як і законів діалектики, в цих казках присутнє число 3. Це є кількість. Тепер візьмемо і до світу в якому ми живемо застосуємо цю кількість тобто така собі триєдиність світу. Але якість цих триєдиних компонентів - різна. Перша якість - об'єкти квантового світу, невід'ємно з'єднані з Другою - об'єктами, які сприймаються звичайним людським відчуттям, як ото зір, слух, смак, і т. д., тобто макро світу, який, в свою чергу, нерозривно поєднаний з об'єктами Третьої якості - надастрономічного світу. Останні у моєму переліку об'єкти, як і ті що у світі квантової фізики, невидимі для людського зору, тому що вони у стільки-ж разів більші за зірку Сонце, у скільки це саме Сонце більше, скажімо за атом Кисню. Можливо таке положення речей у Всесвіті, тобто цей триєдиний взаємозв'язок, і є тією фундаментальною, догматичною основою, на якій стоять всі послідовники теорії метафізики?

Це говорить про те, що в цьому світі є речі, як постійно рухливі та мінливі, так і нерухомо закостенілі і незмінні, адже не я придумав приказку, що все нове - це добре забуте старе. У цьому розділі я намагався дати характеристику витоків смислу понять Діалектика і Метафізика, які в наш час (маю на увазі останні два-три століття, а це відносно дати їх народження можна назвати і нашим часом) переросли в цілі науки з масою послідовників. Ось тут можливо привести приклад, в чому суть різниці між протилежністю і суперечністю. Ці два терміни самі по собі є об'єктивно суперечливими, тобто кожна з цих абстракцій має певних тілесних послідовників, які між собою постійно сперечаються, і можливо навіть змінюють свою точку зору схиляючись то в один то в інший бік. Тобто йде об'єктивне взаємопроникнення, чи то пак суперечка між сутностями, якими є Діалектика і Метафізика. Але ось у певний момент життя деяка людина починає ознайомлюватись з текстами представників тієї та іншої філософської течії. Тобто в розгляд цієї суперечки входить певний Конкретний СУБ'ЄКТ. Відносно нього ці суперечності перетворюються в протилежності тому що цей самий суб'єкт входить в суперечливий зв'язок з кожною з них, розводячи їх в різні полюси при цьому виступаючи центром цього процесу. Не дуже складно? Об’єктивно - Діалектика і Метафізика - Суперечності. Але кожний конкретний суб'єктивний випадок розгляду цих суперечностей перетворює їх в протилежності, бо вони перестають сперечатись між собою, а починають це робити з тим, хто намагається їх вивчити або дати якусь певну оцінку.

Розділ ІІ. Діалектика на протязі минулих двохсот років.

Як відомо з історії, вищеописані закони діалектики придумав німець Гегель, а розрекламував загальновідомий уродженець Німеччини, творець "Капіталу" Маркс. У нього був ще соратник, майже ровесник Енгельс. І ось використавши ці, безмежно індуктивні у своєму застосуванні, закони до характеристики історичних процесів розвитку суспільства, вони поділили останні на КЛАСИ. Не знайомий з оригіналами на німецькій, але у російськомовних творах, принаймні Енгельса (твори Маркса я не читав), цей термін застосовується у визначенні певних прошарків суспільства. З моєї точки зору це є цілком провокаційне застосування терміну з літературної мови для характеристики буржуазії, пролетаріату або селян. Класами в загальноприйнятій людській мові називають ступені навчання, які людина проходить в процесі свого життя. Чим більше класів вона пройшла, тим, відповідно, вона старша за віком. Тобто в термін Класи закладено ще й такий фактор як тік часу в процесі переходу від нижчого класу до вищого.

А до того, що радянська філософія називала класами, більше підійде термін з укладу життя в Індії, який пишеться - КАСТИ. Тобто каста буржуазії, або каста селян і т. п. До деякої певної касти не можливо дорости, в ній потрібно народитись. І там, як на мою думку, не актуальне поняття вища каста чи нижча. Просто ті що вміють писати, як ото каста брахманів, пишуть що вони вища каста, а ті що не вміють, як ото шурди, можуть говорити, що у брахманів дрябле тіло, і тільки одна група м’язів є розвинутою а саме у язика, який солодко вміє говорити, а вони реально можуть викопати яму і без вагань закопати живцем представника з тих, який вважає себе вищим, і більше того показує це привселюдно. Але це з точки зору європейського менталітету касти діляться на вищі і нижчі. На мою думку, це один чотирьохголовий організм, у якого цілісне тіло, і за відсутності хоча-б одної з голів тіло може померти. Але казочку про вуста з яких зроблені брахмани і ноги, які дістались шурдам я читав. В цьому плані має місце вживання термінів вище і нижче, тому що як правило голова завжди вище ніг, окрім випадків під час сну і вправ з йоги. Але у відношеннях між собою, мені здається, така нерівність не повинна мати місце, тому що чим нижче каста духовно, тим вище вона фізично, і це врівноважує шальки терезів в процесі спілкування і взаємодії їх представників.

Але я відволікся від Європи. Можливо така назва про два класи була розрахована на населення тогочасної Російської Імперії, де, не виключаю можливість відсутності у останнього освіти навіть у два класи. Тоді так...

Тобто ідеологія Маркса з Енгельсом, яку підхопив Ульянов, розрахована на, максимум третьокласників, які вже отримали степінь другокласника загальноосвітньої школи. Адже хто як не другокласники можуть повірити в такі речі, які я вичитав у підручнику "ПОЛИТИЧЕСКАЯ ЭКОНОМИЯ социализм - первая фаза коммунистического способа производства" 1974 р. Там на стор. 11 приведена цитата з твору Леніна, т. 38. стор. 385.:

" Его цель - создать социализм, уничтожить деление общества на классы, отнять почву у всякой эксплуатации человека человеком..."

Під займенником Його, мова йде про пролетаріат і його керівний орган комуністичну партію. В школі де я навчався, вчителі на уроках розповідали що сім'я Ульянових належала до інтелігенції. Мабуть до татарської, яка погано знайома з російською мовою і не знає значення терміну КЛАС. Беру на себе сміливість критикувати Гегемона комунізму, по причині мого теперішнього віку, який у класовому еквіваленті складає майже 17 років (6 + 2 - школи, 3,5 - технікум - обоє стаціонар, 3 місяці екстерном вечірня школа, 4 - університет, плюс ще 1 - той самий університет - обоє заочно), а у віковому не набагато молодший від його максимально прожитого. Тобто що пропонує Володимир Ілліч - спростувати наявність двох класів навчання у тогочасних російських школах, а натомість ввести ОДИН. Тобто всі люди за віком і навчанням, за його запозиченою теорією, мають бути рівними.

А хто почне керувати державою і суспільством? Адже термін соціалізм - похідний від іншомовного - СОЦІУМ - що перекладається як СУСПІЛЬСТВО. Виходить безглузда нісенітниця, я все про вище приведену цитату: Пролетаріат, як складова суспільства, повинен створити суспільство де ніхто нічого не буде робити, адже термін експлуатація включає в себе значення симбіотичного зв’язку експлуататора з тим кого він експлуатує. Адже яка різниця як називати керівний склад в державі - чи пролетаріат, чи селяни, чи анархісти, якщо вони є керівниками, вони вже експлуатують собі подібних, і це закладено в смислі самого поняття - КЕРІВНИК. А в суспільстві де немає керівника, тобто експлуатації однієї людини іншою, дійсно все має загальний характер, але чи довго воно протримається на плаву - не знаю. Свято місце пусто не буває, ось для прикладу в Росію до росіян у 1922 чи то в 1924 році, прийшов грузин з Грузії. І все запрацювало як і раніше, можливо навіть і гірше, тільки вивіску змінили...

Але тут є і інший варіант. Можливо таке спотворення при вживанні понять, зроблено зумисно. Причина - викрити дуже розумних людей, які уміють оперувати поняттями, і щоб вони не баламутили воду, і не збивали з правильного шляху підлеглих Гегемона, вислати їх на "філософському теплоході" за кордон Радянської Росії. Адже Сорокін і вивів теорію про прошарки населення в суспільстві, запозичив слово з агрономії, де, пишуть, він був спеціалістом, у Росії, але пропливши на згаданому теплоході за кордон, потрапив у Сполучені Штати, і там став відомим Соціологом. А навіщо одноосібному керівнику конкуренти? "Включив дурня", почав називати чорне білим, і хто йому не хотів підтакувати, або в "яму", або на теплохід.

В принципі сам Ульянов не заперечує такий стан речей, про відродження експлуатації, уже у 1918 році. Цитата з його твору: "Надо научиться соединять вместе бурный, бьющий весенним половодьем, выходящий из всех берегов, митинговый демократизм трудящихся масс с железной дисциплиной во время труда, с беспрекословным повиновением - воле одного лица, советского руководителя...", " О Коммунистической нравственности" Москва, ИПЛ, 1975, стор. 220, взято з т. 36, стор 202-203...

Ось так розвинулась грецька діалектика, за допомогою німця Гегеля, при рекламі єврея Маркса за участю Енгельса, яку на "білборді" прочитав татарин Ульянов і перевернув державний уклад в Імперії, яка контролює і по наш час найбільшу територію суходолу на земній кулі, запросивши, насамкінець, до влади в країні грузина Джуґашвілі.

Але життя не спинилось, і вчені люди продовжували розвивати закордонні ідеї на теренах російськомовної держави. Діалектика стала цілою наукою, яку викладали у всіх ВНЗ Радянського Союзу. Що там написано, я так думаю, у 17-20 років молодим людям зрозуміти доволі тяжко, принаймні мене в тому віці такі тексти не цікавили і близько, хоча читав я систематично, правда більше художню літературу. Але люди то різні бувають, і я не виключаю таку можливість, що інформація викладена в підручнику "Діалектичний Матеріалізм", завідомо носила провокаційний характер у вигляді текстових суджень, які несуть в собі суперечливість. Мета - виявляти творчу молодь, яка звертає на такі речі увагу, і не боїться свої умовиводи висловлювати викладачам. Таким чином відбирались кадри для керівного складу країни. Повторюсь, це не є фактом, а тільки моє приватне припущення.

В наш час, а це епоха пострадянської філософії, я навіть не знаю які тенденції превалюють в суспільстві. Якщо брати до розгляду суто Україну, і застосувати до неї так звані закони діалектики, але вже з моїми виправленнями, які викладені у попередньому розділі, то ми отримаємо наступний результат:

На теренах Європи та півночі Азії, як частини континенту, сформувалось два комплексні утворення - Європейський Союз та Російська Федерація. Якщо розглядати іх відносини об'єктивно, без взаємодії з Україною та Білорусією, то вони носять суперечливий характер. Як тільки в цю взаємодію вступають дві, названі мною останніми, незалежні держави, суперечки між комплексними утвореннями на чолі з Росією і Нідерландами пропадають, і вони стають протилежними між собою Імперіями, а на то місць, кожна з них вступає в суперечливі звя’зки з Україною і Білорусією. Цьому сприяє ще й географічне положення цих всіх держав.

Ось таке моє бачення розвитку діалектики за останні два сторіччя. Нічого метафізичного тут немає, за одним єдиним винятком, наявність у цих процесах ЛЮДИНИ. Це є незмінний і закостенілий фактор у державотворчих процесах всіх без виключення історичних епох, як на планеті Земля так і за її межами, як в минулому, і, я без вагання пророкую наявність цього фактору, так і в майбутньому... Можливо хтось з таким пророкуванням і не згідний, то я з цікавістю ознайомився-б з обґрунтуванням такої позиції.

Розділ ІІІ. Навіщо потрібна філософія?

Це складне питання, і людині не підготовленій дещо тяжко пояснити таким чином, щоб вона зрозуміла. Але я спробую. Можливо це виявиться для декого банальним, тут напряму все залежить від тих самих Класів до яких належить той чи інший читач цього тексту. Чим вищий клас - тим текст банальніший, а для перших двох - не виключаю що і цілком не зрозумілий. Адже бувають такі випадки, що ознайомлюєшся з текстовою інформацією на добре знайомій тобі мові, і ніби слова які читаєш - по окремо зрозумілі, а от вловити суть написаного, тобто створити цілісну картинку на підставі тексу - НЕ ВИХОДИТЬ. Це говорить про те, що людина яка писала той твір, знаходилась на момент написання оного у більш вищому класі тієї чи іншої сфери людської діяльності, ніж той читач що ознайомлюється з цим самим текстом.

Як відомо будь-яка інформація, найлегше сприймається тоді, коли до тої чи іншої викладеної в ній ідеї, приведені приклади з життя сучасників автора цієї самої ідеї. Це саме стосується і при зворотному процесі, а саме спростуванні певної ідеї. Не буду далеко ходити, візьму цитату з того самого згаданого мною вище російськомовного підручника "ПолитЭкономия социализма" стор. 42. Там мова йде про темпи виробництва і його гігантські обсяги, які стали мати місце в Радянському Союзі завдяки новій системі виробничих відносин. Але тут мова не про те.

На тій сторінці присутнє порівняння сучасників авторів підручника, з первіснообщинним ладом, мовляв суть у суспільному укладі подібна, але масштаби і технології - ну дуже різняться, мовляв - тоді люди були не захищені від природних катаклізмів, а от в наш час... А чи приведе мені хто-небудь живих свідків, які можуть розказати про ступінь розвитку технологій у той час, який прийнято вченими сучасності синхронізувати з розвитком Первісних Людей? Адже цю всю інформацію з легкістю можна "виссати з пальця", як казали деякі викладачі в школі, характеризуючи неправильну відповідь. І чим більша товща часу, про який йдеться, тим менш достовірна інформація придумується на підставі навіть археологічних артефактів. Щоб дати аналіз тогочасних подій, і потім синтезувати щось логічно несуперечливе, не обов’язково займатись вандалізмом на древніх кладовищах. Адже все що напридумували вчені сьогодення про древніх людей, я так розумію, було зроблено на підставі могильних знахідок.

Ми підемо іншим шляхом, як казав Вова після страти Саші. Візьмемо для прикладу народження і розвиток дітей сьогодні, і спроектуємо це діло на народження і розвиток людства загалом. Окрім Кіплінга, який написав про Мауґлі, я більше не чув щоб людські діти розвивались окремо від людського Соціуму. Можливо такі факти в історії і мають місце, але процентне співвідношення до решти кількості розвитку дітей - нищівно мале, і як кажуть математики - направляється до нуля. Так ось, якщо діти сьогодення народжуються в оточенні дорослих людей, і потім цими дорослими створюються сприятливі умови задля їх, дітей, розвиту (дитсадки, іграшки, тощо), то можна припустити, що і так звані первісні люди розвивались на нашій планеті під наглядом інших людей, які володіли такими технологіями, що їх і на йоту не можливо порівняти по своєму розвитку з, навіть сучасними, я вже мовчу про ті, які вихвалялись у політекономії за 1974 рік. Маю на увазі що рівень, або клас розвитку тоді, у первісних людей, був якщо не набагато більший ніж сьогодні, то принаймні не менший, просто якісно дуже різнився.

Тут можна провести певну аналогію. Як сьогодні розвинута Квантова фізика на Землі, так можливо тоді була розвинута наука про Зірки і те в що вони формуються, не виключаю що навіть з можливістю впливати на зоряні процеси. А на Землю, любителі міжзоряних подорожей приходили відпочити, як наші сучасники з міст на вихідні їдуть на дачу. Ось чим цей варіант гірший за Дарвінівську мавпу? А головне, що ні ця версія ні будь-яка інша не підлягають 100%-ній перевірці на автентичність, і, як на мій погляд, краще думати про щось високе, величне, коли йдеться про людське коріння, ніж про різну нечисть, як от канібалізм, комунізм, звіроложество, тощо...

Але вернімось до "наших баранів", як казав дехто в минулому, тобто до пояснення навіщо в наш час потрібна філософія. Наскільки я зрозумів, філософія займається запозиченням іншомовних термінів для характеристики існуючих понять, а також синтезом якісно нових понять, тобто - неологізмів. На відміну від філології, яка класифікує і фіксує всі сталі поняття в тому чи іншому суспільстві, представники від філософії намагаються таких понять створити якнайбільше, все залежить від кількості людей які займаються цим процесом. Якщо твори того чи іншого філософа здобули широке визнання, то і ті запозичення з неологізмами, які він ввів у літературний оббіг, розповсюджуються, і на них звертають увагу навіть філологи, після чого ці вислови приймають загальносуспільний характер.

Благо діло для творчості на цьому поприщі місця, як то кажуть - "неміряно". Адже скільки існує національностей в світі, стільки існує і мов, і взявши термін будь-якого поняття з однієї мови, та перенісши його в назву денотату цього самого поняття зі своєї мови - отримуємо бажаний результат - ніхто крім тебе і твоїх сподвижників, яких філософ вводить в курс діла, і гадки не має, що, наприклад, німецький Феномен, це те саме українське Явище. Або що безперервну сутність такого поняття як життя, можна назвати перманентним процесом. Але потім це все приживається і феномен з перманентністю стають уже і українськими... Тобто між мовні такі собі синоніми.

Це не є погано, якщо у людини є бажання і хист таким чином вчити інші мови, я тут нічого поганого не вбачаю. Суто в мене інший метод вивчення мов. Я спілкуюсь, або з носіями мови яку потрібно вивчити, так у мене було з румунською, або з машинами, це стосується комп'ютерного англійського. В першому випадку, правда, володію тільки розмовною, а в другому - тільки тими словами, що є в операційній системі, та з можливістю вміння користуватись он-лайн перекладачами, що в принципі теж не погано. Тобто намагаюсь вчити тільки те, що можливе для застосування на практиці і в процесі цієї самої практики, здається філософія такий метод навчальної діяльності називає прагматизмом, але можу і помилятись.

От скажімо назва цієї роботи носить неологічний характер - ДіаЛекція. Тобто Лекція для двох, по причині що ознайомитись з нею одночасно можуть тільки двоє, я, як автор по суті вже знайомий, і той хто це читатиме. Звичайно я не виключаю варіант що з часом з нею може ознайомиться і більше людей, але на момент створення, копій лекції було тільки дві - перша зароджувалась в моїй голові, а друга відображалась і правилась на моніторі комп'ютера, звідси і неологізм - діалекція. А тепер розглянемо термін діалект. Як відомо, це є мовлення певної обмеженої географічно спільноти, яке подібне до літературної мови в державі, на теренах якої вона проживає, але дещо відмінне. От скажімо в діалекті Північної Буковини в українській мові присутні такі слова, як колесо – велосипед, пивка – м’яч, путня - відро і т. д.

І коли проста людина, з моїх земляків, хоче дізнатись яку освіти має її співрозмовник, питання звучить наступним чином: " - А шо ти кінчав?", або "- На шо ти вчився?", тобто не закінчив, а кінчав, і не на кого, а на шо. В 20-25 років я ще поправляв, а потім вже й цікавитись перестали. Але от як пояснити моє навчання тепер, це питання мене почало хвилювати ще з першого курсу, адже знайомі люди цікавляться. І ось у мене виник неологізм - ЕМАНАТЕЛЕХІЯ. Тобто похідна від древньогрецьких термінів Еманація та Ентелехія, значення можете подивитись у словниках. Тобто якщо у мене поцікавляться що я "кінчив", то щоб було зрозуміло, що вчився у греків відповідь буде наступна " - Я займався еманателехією". Звучить загадково, і не таке затаскане слово, як філософ, а то тут деякі кепкувальники з козлом порівнюють, мовляв у якогось художнього персонажа так рогату тварину називали. Козел, в принципі не так уже й погано, пишуть земний знак по гороскопу, та й по даті мені підходить, правда по китайському, що лічить роки а не місяці, моя дата народження співпадає з єдиним представником фауни, який вміє літати в цьому календарі, не високо правда, але принаймні має крила і на паркан злетіти може.

Це перше і головне завдання, яким повинна займатись, і як я зрозумів, успішно займається в наш час наука філософія. Друге завдання, як я десь вичитав у підручниках, є також потрібне, але вже не таке важливе, можна сказати другорядне, як та "сіра посередність", яку критикував Ульянов у своїх творах. А саме - визначати ідеологічну направленість суспільства, в лоні якої розвиваються ведучі представники тієї чи іншої течії в філософії. Тут все просто - для цього щоб цим займатись потрібно бути професійним філософом, і отримувати з бюджету держави грошове утримання у вигляді заробітної плати. В даний час я не є на утриманні держави, з 13 квітня цього року, а тому можу писати що мені заманеться, характеризуючи політичний стан в країні. А він, як на мій погляд, наступний:

До влади в країні прийшли два філософи, які визначають правильний, як на їх погляд, курс останньої. Це Торгівець в минулому і Кондитер, мені здається, навіть і в теперішньому, тобто представники, можна сказати суміжних професій, один виробляє солодощі, а другий їх може продавати. З ними мене поєднують такі спільні деталі: 1) я й сам куштував шоколад з цукерками згаданого кондитера, хочу сказати доволі смачні, як на мене; 2) з другим такий факт, що він навчався у тій самій школі де і я в свій час "протирав штани" шість років, англійська з першого класу по три викладача на урок в різних classroom. Більше нічого спільного у мене з ними немає.

І тому можу сказати, що в мене склалось таке враження, що виходець з касти Джайнів (це така алегорія, адже всім відомо, що найбільший відсоток з торгівлі в Індії, мають представники цього угруповання, яке не належить до жодної з чотирьох згаданих мною вище каст, що історично виникли в лоні національної релігії Індуїзм), "торгует варежкой". Я думаю всім відома казочка про мишку-норушку, яка знайшла рукавичку і почала запрошувати в гості всіх бажаючих звірей, які в той час пробігали повз "перчаточку". От в казці чомусь не сказано, яку вигоду з цього мала миша, і чим закінчилось я вже не пам'ятаю. Але можна припустити, що після таких гостей рукавичка почне тріщати по швам і розірветься. Стільки тварин - це вже не жарти. Ну що-ж, тоді прийдеться Хазяїну брати швейну машинку і дострочити пару латок, щоб збільшити об'єм затишного гніздечка для представника сімейства гризунів і його друзів.

Філософія другого представника (другого по приказці - молодим у нас дорога...) пов'язана з розповсюдженням серед людей солодощів. Тут саме головне, не доводити населення дратуванням до нервування, адже тоді, як пише медицина, у багатьох нервових людей, залози перестануть виробляти інсулін, і вони проміняють шоколад з внутрішньо оральним прийомом, на інсулін з внутрішньо м'язовою ін'єкцією. А це вже втрати в прибутках, я з політекономією поверхнево вже ознайомився. Правда є варіант що в Москві на біопринтері нові залози надрукують, але то все знову у гроші впирається, плюс операція по пересадці, кругленька сума може вийти. Але деталі куди вони ведуть країну в ідейному плані - мені не відомі, це такий жартівливий відступ.

Недалеко як вчора, а саме 26 травня 2015 року, по телебаченню чув, що представники ЄвроСоюзу, побувавши в Україні кажуть що їй ще далеко до інтеграції в цей самий Союз, ЗМІї (це знову неологізм, з засобів масової інформації зробив представників сімейства плазунів, по причині великої їх продажності, на ряду з умінням гарно викладати інформацію літературною мовою, ну чим не Змій-спокусник з Едемового саду, люди то слухають і можливо дехто навіть і вірить) кажуть - корупція присутня. Поясню моє бачення терміну корупція, адже вирване з контексту це дуже бридке слово, яке означає певні протизаконні дії. Але якщо його розглядати в контексті державотворчих процесів, то отримаємо наступну характеристику. В державі пройшла зміна влади. Але більшість чиновників залишилась та сама. Вони звичайно вписались в нову схему току коштів з низу на верх, і далі продовжують собі потихенько працювати.

Але от що робити тим людям, які сприяли цій зміні влади, і тепер хочуть отримати якесь тепленьке місце "біля корита"? Правильно, знаходять "козла отпущения", називають його, привселюдно, з рекламою ЗМІїв, КОРУПЦІОНЕРОМ, в гіршому випадку - саджають за грати, в кращому - той платить залог, і все - місце для новоспеченого чиновника - готове. А там все як по маслу, кошти продовжують текти на верх, але уже за допомогою нової "деталі", певна частина з яких, процент, "осідає на шестернях оної" задля змазки. Але ось напевно вчора, хтось з європейців не зміг просунути свого протеже до "корита", звідси і заяви ЗМІїв, мовляв в Україні є корупція.

Тепер можна перейти до розгляду філософської ідеї - в який бік повинно прямувати людство в цілому. Це в принципі також не моє діло, але ж розділ присвячений темі - навіщо потрібна філософія. Хоча це є і другорядною задачею, в порівнянні з синтезом неологізмів, але "сірій посередності", до якої я себе відношу, пофантазувати на підставі інформації, яку накопичив за свої 45 років, думаю ніхто не завадить. А суть ідеї проста. Все що можна в квантовому світі людство вивчило, тут потрібно враховувати фактор впливу на експеримент земного тяжіння, яке гальмує подальший синтез, а головне - стабільне існування, більш тяжких за Уран, елементів, і тому потрібно виходити в Космос. Там на орбітах планет створювати лабораторії, коллайдери і продовжувати займатись пошуком. Звучить дещо фантастично, але у світлі досягнень сьогодення, як мені здається - не є неможливим. До речі остання фраза - це приклад третього гегелівського закону діалектики, простіше кажучи - це цілком реально... Маю на увазі вести досліди в цьому направленні, а от чи щось з цього вийде - це вже повинен показати час, суто я впевнений у позитивному результаті, питання лиш коли?...

Тут мені на згадку прийшов старий анекдот, я так зрозумів, Гагарінської епохи. Два гуцули сидять на сусідніх горах, і один другому кричить, - Юзьо, ти чув, москалі у космос полетіли?, на що питає відповідь – Що всі?... Москалем в Україні називають жителя Московської області. Тут показано дещо нетерпиме ставлення гірських жителів Карпат, до рівнинних жителів на Москві ріці. Але пишуть що корінних москвичів дуже мало, в основному це іммігранти, як у США, і тому, кому не вдалося пристосуватись до життя в цьому місці, можливо стало заздрісно, от вони і незадоволені, проявляючи це в різного роду глузуваннях. Можливо Гуцули, як корінні жителі гір, називають москалями корінних жителів тих земель, Жаб, які жили в тому болоті на якому виходець з Києва, як викладено в підручниках з Історії, князь Долгорукий заснував місто МосКва. Тоді стає зрозумілим звідки в тілі назви міста маємо вкладений звук, за допомогою якого спілкуються ці земноводні. Але з точки зору розвитку людства, можливий і такий варіант, коли не тільки Москалі змушені будуть в космос емігрувати, а і вся решта людей планети, яким дороге своє життя. Правда це перспектива не завтрашнього майбутнього, але на протязі найближчих 40-70 років, вона цілком реальна.

Висновок.

Після отримання диплому бакалавра філософії, я одразу вирішив продовжити навчання, щоб здобути освітній рівень Спеціаліст, благо діло ще й держзамовлення на цю спеціальність було в минулому році. Але щоб поступити на п’ятий курс університету, на відміну від радянських часів, в державі зробили невеличку сходинку. Вона полягає в наступному: Бакалавр щоб стати спеціалістом або магістром, повинен спочатку побувати у якості абітурієнта. Я навчався на заочній формі навчання, без відриву від виробництва. Відвідуючи сесії, як прописано у КЗпП, я офіційно отримував відпустку на навчання. Для вступу на 5 курс, потрібно проходити медкомісію, стояти в черзі для подачі документів у приймальну комісію, здавати іспити. Ці всі маніпуляції, можливі тільки у робочі дні, і ніяких підтверджуючих мою законну відсутність на роботі документів, які-б я зміг пред’явити керівництву останньої, законодавством України не передбачено. Я змушений був звільнитись і стати на облік в службу по працевлаштуванню. Заодно і перевірив наявність вакансій по тій спеціальності, яку я здобув, а саме філософія. Таких вакансій в Україні немає. Викладати в школі, або інших НЗ, без педагогічної освіти, а саме головне без досвіду викладання - в моєму віці безглуздо. Але сам процес навчання, тобто відвідування навчального закладу і можливість поспілкуватись на теми про різні світогляди - мені подобався, ось це я і вважаю головним здобутком за ці 5 років. Головне в житті, як то кажуть, щастя і здоров'я, чого і всім бажаю. Потрібно просто ставити собі такі задачі, які були-би реально можливі для виконання, і тоді будеш щасливий, плюс вести помірковано-спортивний спосіб життя, тоді будеш здоровий. А копати можна як з дипломом так і без нього. І мрії собі потрібно вибирати такі, які-б ніколи не здійснились, бо як кажуть кіногерої з екранів ТВ, що то за мрії що здійсняються…

Всім удачі, Дуткевич Сергій.