БотиАріїв

15-22/08/43<=>2012

 Сторінка присвячується тлумаченню поняття БОТ (як у вигляді іменника, так і однокорінного дієслова), а також терміну АРІЙ (-Я, -Ї) і цього словосполучення.

 Буквосполучення БОТ дуже гарно описане на сайті російськомовної Вікіпедії, якщо перейдете за посиланням - можете ознайомитись.

 І термін Арій є (там же) зрозуміло описаний, також у багатьох його значеннях.

 Пишуть був такий древній Народ. Спочатку Вони ходили по Землі і ні від кого не залежали, та заробляли собі на життя, співаючи арії, які самі й придумували. Чоловік у цього народу - звався Арій. Жінка - Арія. А дитина, коли ще в чреві матері - Арьо (тоді-ж "узі" [не плутати з Ізраїльським "пєстіком", мова йде про абревіатуру від назви приладу ультра-звукового ідентифікування] ще не робили і визначити заздалегідь хто буде - хлопчик чи дівчинка - було неможливо).

 І ось коли Арія взнавала що вагітна, то підходила до Арія (така собі відмінниково-родова омонімія) і казала: "- Милий, скоро в Нас буде маленьке Арьо!". На що Той міг і відповісти: "- Це дуже добре, Люба. А Воно Нам потрібно?" - цим питанням Він перевіряв Її чи дійсно Вони в двох будуть ростити дитя. І якщо Вона незадумуючись відповідала "Так", то Йому нічого не залишалось як грати Весілля. Якщо ж в Неї в очах прослизала хоч миттєва тінь смутку, це для Нього не залишалось непоміченим... Методи якими переривали вагітність Древні Арії достемено мені невідомі: гаряча ванна, якась їжа...

  Спілкувався цей народ за допомогою мови, а процес цей називався - Ботати. Від цього слова, напевно, і пішло російське поняття - Болтати(ь). Але це сталося набагато пізніше, коли люди, які спілкувались на цій мові, придумали різьбове з'єднання, і почали виробляти Болти. Спочатку, до певних Болтів - треба було виробляти відповідні Гайки, але пізніше, потомки Аріїв навчились забивати (навіть не закручуючи) ці болти в будь-які підходящі за діаметром отвори.

 Подорожували вони собі по Землі, і заходили в найвіддаленіші її регіони. Робили, спочатку, ці подорожі пішим методом, так як були неосвічені, в плані приручення диких тварин. Але згодом, на крайній Півночі, Арії таки приручили деяких звірів і почали на них їздити. Цими першими істотами - були дикі Олені. Спочатку вони на них накидали Лассо, навіть без їх бажання, і катались собі, як ото серфінгисти, чи сноубордисти, на Дошках, задля розваги. Але пізніше, почали їздити на них і верхи, і чим південніше вони перекочовували, тим більше видозмінювався, як їхній зовнішній вигляд, так і вигляд тварин, на яких вони пересувались.

 Для прикладу, можна привести сьогодення, що ми маємо:

 1) У Заполяр'ї потомки Аріїв до цих пір їздять на Оленях.

 2) Трохи Південніше Олені дещо трансформувались і перетворились на Биків (ті самі Олені, але тільки що Комолі), і деякі з нащадків Аріїв до цього часу експлуатують цю тварину задля пересування.

 3) Ще далі на Південь (середня полоса) - Роги відпали зовсім, і так утворився Кінь. Це сама найпоширеніша істота в світі, яку онуки Аріїв пристосовували для свого пересування.

 4) Якщо взяти ну зовсім Південь, а це десь у районі Екватору, то там ці всі вищезгадані Істоти перетворились у Носорогів (Комолі, але вже не Олені, а Бики). Не дарма в Легендах деяких народів оспівуються чарівну тварину, яка називається Єдинорогом. Фантазія художників малює Коня у якого на лобі виріс один Ріг, але потрібно тверезо дивитись на речі - Африка і Індія це Землі Слонів і Носорогів, а не Лоборогого Коня. Ну і, відповідно, Діти Аріїв, які приборкують цих Величезних Тварин, також дещо відрізняються від своїх Північних Братів.

 Але з часом кількість Жителів планети Земля, не уклінно збільшувалась. Причиною тому - були постійні Війни, які стимулювали народжуваність. Виживали сильніші, але і у слабких залишалось потомство. Це як у казці: "відрубав Герой Змію голову, а на її місці миттєво три виростало". Хто такі Арії, і які в них Боти, забуло людство. Тепер заходиш в Єврошоп, а там ботів "third handовських" - неміряно. А кажуть були часи в Україні (післявоєнні роки), коли деякі верстви населення дітям своїм (а їх багато було) обувку не могли придбати, ось по черзі чоботи і носили, до школи треба-ж було йти.

 [[[ P.S. 24 серпня, До речі, зайшов сьогодні в EuroShop, і виявляється, що там не тільки поношені речі продають (як в попередньому абзаці згадано - "були у використанні в трьох руках [чи ногах]"), а й стокові (це коли при Капіталізмі із-за перевиробництва, деякі групи товарів не користуються попитом, і їх, зовсім новими, "де джаба", що значить дарма, відсилають у інші країни. Там місцева Еліта, такі собі інтернаціональні джайністи (не плутати з послідовниками культу Джа, хоча не впевнений, що це не одне й те саме), їх реалізує за гроші, - треба-ж дорогу відбити, персонал торговий зарплатнею забезпечити, "кабак" відсилаючим "поставити", і т. д.). Ну я й прикупив собі ботіки (за 150 гривасиків), на роботі ходити (рифмою - Боти для Роботи). Не знаю правда якого року випуску, на підошві пише що Німецькі. Можливо їх випустили ще для відомої бригади "Едельвейс", яку Гітлер на Кавказ закинув. А можливо і для шахтарів Рурського регіону, не можу зрозуміти представник якої професії зображений на гумовому литті. А можливо МосЧайна в наш час уже таке штампує, не зна... Викладаю фото:

 Витягнув шнурівки, та змастив їх риб'ячою олією (у нас кажуть жиром). Всередині "ще муха не сідала", стельки картонні, а під ними в районі каблука навіть цвяхи видно, ну прямо як в наших "кірзаках". рік той самий.

 25 число, що на слідуючий день.

 Трішки мова піде про взуття, з "ілюстраціями". Для початку про покупку в Європейському магазині. Все на вищому рівні, але є одна некомфортність в процесі оплати товару. Немає банківського терміналу, для розрахунку покупця з пластиковою картою, за товар, який він збирається прикупити. Мережа магазинів здається велика, а ось з банками щось не дружать, небезпечно торгівцям промтоварів з великою готівкою діло мати. Викладаю фото цінника з ЄвроШопу за Арійські Боти, а також зображення половини яблука, що за сорт - не знаю, ростуть на території де зараз працюю, падані, ну чим не макінтош, і ще й солодкі до всього:

 Тепер почну з весни 90-го року. Десь перед самим "дембелем", гуляючи Москвою, надибав я чергу в універмазі що біля трьох Вокзалів (як називався зараз точно не пам'ятаю: чи-то "Москва", чи-то "Московський"). Дивлюсь "полусапожки" продають, став у "ринд", але поки дійшов до прилавку, 42-ий розмір уже скінчився. Взяв 43-ій, не дурно-ж час витрачати, подумав може батькові підійдуть. Казали люди що "чобітки урізані" Австрійського виробництва. А ціна їм тоді була, здається сім червонців зразка 61-го року. Але, як виявилось, йому вони замалі, так і пролежали в дивані 20-з лишнім років. Див. фото:

 До речі, на взутті чітко видно цифри - [1242-29  8], з яких мені зрозуміла тільки вісімка, яка відповідає 43-му розміру у привичній, для мене, системі вимірюмання стопи. На ботіках з Шопу (вчорапридбаних), також ідуть цифри [12 1259 43]. Як видно - дефісів там нема, замість вісімки, стоять цифри чотири і три, і починається цифрове клеймо, як і у випадку з московськими, з числа 12. Невідповідність, правда, і з пробілами, але, можливо, німецький і австрійський стандарти маркування взуття, дещо різнились, хоча, як видно з вищевикладенної інформації - не дуже сильно. Фото зроблене на фоні візерунка з турецького килима, який я привіз з shopтуру, десь у 93-му, і заплатив за нього (при розмірі 2 на 3 метри), здається з пів Гранта.

 Йдемо далі. Викладаю фото своїх найстаріших ботінок (в смислі придбання, а не їх виробництва), які були куплені у 1996 році:

 Було це у БудаПешті, кажись у ЛунаПлазі (а можливо і у Дебрецені, зараз вже точно не памятаю, але те що у Мадярщині - це факт), і віддав за них 8 Хамельтонів. Такі собі "Боти для Роти", як "підкидував" мене один старший товариш, у минулому Футболіст. Чоботарі, напевно, помітять, що взття вже побувало в ремонті. Якщо передню набійку з гуми поставили на "дубову" шкіру, то "обчаси" (каблуки) підбивали знімаючи шар "рідних" набойок. Хочу зауважити, що пластикова (чи може гумова - не "вкурсі") гостра набійка на внутрішній стороні каблука, яку ми можем спостерігати на фото зараз - похибка майстрів з ремонту взуття, які його підбивали. З магазину я їх купував - "так як би виробник зрізав трьогранну пірамідку з гострого закінченя обчаса", і при ходьбі вірогідність  (внутрішньою стороною твердого як камінь, і ще й гострого каблука одного Бота) пошкодити лаковану шкіру бокової частини другого Бота, зводилась практично до мінімуму. Приятель підказав, що ще й сподні (джинси там, "брукі", штани кльош) від небезпеки бути подертими страхує ось така вищеописана заточка обчаса.

 [PS 20 / IX / 2012. Почав дивитись тільки що Камеді Клаб серія 333 (до речі, - властивість числа 37 заключається не тільки в тому, що сума членів арифметичної прогресії від 1-го і до згаданого числа /з "шагом" в одиницю/, дорівнює 666, а й в тому, що при множенні його, на суму цифр трьохзначного числа з одним номіналом - /наприклад це числа 222-444-555-666-777-888-999-111/ дорівнює цьому самому тризначному числу - {1+1+1}37=111), так на думку однієї російської Співачки (з Сардінії), яка виконувала, в 90-х, пародію на Ванесу Райську (а це, кажись, фанцуженка), - а саме на її пісню про Таксі у Липні (якщо я правильно зрозумів, у Французькому - повний нуль, се ля Ві, шерше ля Фам - ось це і все моє знання), черевики на фото вище із-за їх гострих носків - не є Модні, але, як на мене - практичні, і особливо у кабаках іноді дуже зручні]

 Слідуючими в списку мого взуття (яке вважаю за потрібне згадати в цьому оповіданні), є "Чешки від Олежки". Купив також десь у 96, у Києві в ЦУМі (від Олежки - тому що столиця України - це місто віщого Олега, але ним [Віщим] він став пізніше, коли виростив Рюриковича, а сам на пенсію пішов - в смислі Гадати, чи то пак Пророкувати, розпочав). Віддав за них одного Франкліна:

 Одним словом - Італійська якість.

 Не перериваючи своє захоплення Аппенінським взуттям, у 98 році прикупив у Москві, у "підземному Місті" (так магазин тоді називавсь - три поверхи нижче тротуару, десь біля Горького [ зараз і за Царя -Тверська] і Красної площі) чобітки, які можна назвати "Боти від Турботи":

 Так їх назвав, тому що коли з'являються гроші, паралельно з ними приходить стурбованність - а куди їх правильно вкласти. Так щоб такого занепокоєння не виникало - купуєш взуття (і не тільки) від відомих "модельєрів" (дизайнерів - не плутати з ВатМанами - з цього приводу анекдот, час дії - 80-ті роки, XX сторіччя: [Заходить студент, який готується до здачі дипломної роботи в технічному учбовому закладі {такий собі ТУЗ} у канцтовари і цікавиться у молодої продавщиці: - Скажіть будь-ласка, а ватман у Вас є. На що та відповідає: - Ні немає, зате є Дизайнер, покликати?; - Ні - знайшовся майбутній спеціаліст: - Мені тоді - чорнило, для третього класу, і глобус України, якщо Ваша ласка.] Трошки поясню суть - Ватманом, в ті часи, називали якийсь дуже якісний папір, особсто я його ніколи не бачив, зате багато чув - синюватий відтінок, з Гербами, гладенький мов шкіра молодого..., тобто у вільному продажі, таких речей, як правило не було, зате був звичайний попір формату А24, але при найменшій похибці, при витиранні ластиком сліду від олівця - утворювались темні плями, а от, кажуть, на ватмані, таких плям не залишалось. І от щоб купити такий Папір, потрібно було поспілкуватись з директором магазину, який, в ті часи, за сумісницвом, був і дизайнером.), і на цьому приходить спокій.

 Віддав за них 120 Вашінгтонів, правда мішечок у комплекті був трохи більший і по кольору - Бордовий. Там ще ступінатори були (металеві профільні полоси під стельками), про які я навіть не здогадувався. Але, "знаючі люди" допомогли мені їх знайти, і позбавили від зайвого "таскання тяжестей", методом їх (ступінаторів) виймання.

 Далі йдуть Боти і Жебротa. Придбав я їх у 2004 на базарчику секонд-хенд, були нульцеві, але стокові. Власник того магазинчику, родом з села, звідки й моя мати, правда коли купував, я ще цього не знав. Продавщиця запросила за них два Тараси і Франка, але віддала й за двадцять Мазеп - для цього взуття (і не тільки, посилання у першому реченні абзацу) створив нову сторінку.

 Потім прикупив у "Адідасі" що на Кобилянській, "Боти для Біготи". Віддав за них (при наявності карти на 10% знижку) у 2006 восени десь біля шести Шевченків:

 Казали менеджери, що стелька там АнтиБактеріальна. До речі дуже витривалі, - ношу-ношу, зносити не можу, але бояться води, - промокають швидко значить.

 І ось, щоб уникнути підмочування ніг у зимню пору року, взяв у тимчасове користування "чёБоти для ЗадРоти", в смислі - тилові. Перед роти йде в атаку, а тили їм забезпечує (харчування підвозить, боєприпаси там різні, для потреб передової) її Зад, який пересувається ось у такому взутті: 

  Ну а що?, легкі, водонепроникні, я в них зо три зимні місяці майже кожен день "маршкидки" по 7 кілометрів робив, і як видно на фото, сильно не "убив", можно, без зазору в совісті, і назад віддати. Єдине що - в них потрібно дуже акуратно ходити - калоша з мікропорної гуми  - дуже ніжна і м'яка та може швидко розірватись.

 Для більш впевненої ходи по водяному бездоріжжю (це коли товстий шар злежаного снігу раптово починає танути), заказав з США, Китайські "Боти для - for waters" (не в рифму, але дуомовно - значить лоцмани ведуть суда за допомогою ботів для форватерсу), але калоша вже з твердої гуми, і замш зверху нашитий:

 Привіз їх мені Приятель, по сусідству мешкає. Обійшлися в 2010 вони (Боти) мені у два Джексони, це разом з дорогою (а можливо дорогу він і не порахував).

 Ну і на останок, викладу фото з взуттям однієї відомої (у певних колах) англійської Фірми (бренд, технологія, дизайн), але з тайванським Корінням (виготовлення як Ботів, так, можливо, і сировини, з якої вони зроблені):

 Прикупив їх у 2008, осінню, якраз долар пішов вверх, а в мене на руках налічки гривневої "немерено". Ну ось і пішов у "Майдан", а там у "ІнтерТопі" (давно приглянув ці ботінки) ціни до валюти не були прив'язані, розплатився за них одним Гришею, і, кажись, тридцятьма шістьма Славками, подешевівшими за місяць, відносно Джеферсиків, десь у два рази. А взагалі пропорція тоді була - один до десяти. Кажуть, що цей Лікар Гусіс (у мультфільмі, одного гуся-"подорожника" звуть Мартін) користується популярністю в англійських скінхедів, - такі собі "Боти для Бритвоти"]]]

 А тепер і поготів не розбереш - хто чий нащадок. Кажуть є така штука, як ДНК-експертиза, яка може визначити родову приналежність тої чи  іншої людини по схожості їх Молекул. Але за яким критерієм можна визначити еталон пращура, що він таки дійсно був Арій? Могила як у Єгипетських Фараонів? Захоронення з великою кількістю Жертв і домашнього посуду, зброї? Де то усопше тіло?, яке можна поставити взірцем - Ось це був справжній Арієць. За таке ще не чув, але це говорить лиш про те, що я володію малою кількістю інформації. Можливо уже і є.

 Може якісь міжзоряні Боти уже знайдені при розкопках, чи при підводних обстеженнях Океанів, не знаю. Але також немає критерію за яким можливо визначити правдивість інформації, яка подається з екранів Телевізора, а тим паче з моніторів Комп'ютера. Вірніше критерій є - ним слугує Інтуїція кожного окремо взятого Індивідуума, але наскільки вона відповідає разом взятому Загалу - сказати важко. Особисто я на власні очі нічого такого не бачив (НЛО, прибульці з інших Зірок, у розумінні уфологів), а на Екранах - головне рейтинг тої чи іншої новини, який визначається кількістю відвідувачів, незалежно від істинності поданої інформації. Се ля Ві, це здається по Французьки.

 Пишуть, а радше у фільмах показують, що Арії були якимось надЛюдьми, і що всі їх нащадки - також мають якісь надлюдські можливості. В принципі так воно і є, адже ті хто фінансує такі проекти, по розповсюдженню інформації (у вигляді кінематографічної або поліграфічно-літературної продукції) і є тими генераторами міфів про зверхність одних Людей над іншими. За рахунок прибутків від такого бізнесу - вони тимчасово підіймаються трохи вище тих на кого розрахована їх продукція. Але, чим вище вони підіймаються, тим більшу зверхність відчувають, і це почуття, іноді, приводить до пагубних, для цих горе-Альпіністів, наслідків. Таким чином - вони уподібнюються до героїв тих міфів, які самі й фінансують, іноді навіть не задумуючись над цим. Але найбільш цікава, як на мене, - Мить ПРОЗРІННЯ. Вона наступає тоді, коли такі рекламодавці насильства, з тої фінансової гори, на яку вони видерлись - каменем падають до рівня Моря, і при цьому, ще й залишаються живими. Це є маргінали суспільства, вони дуже різко змінюють один прошарок суспільства - Еліту, на інший - Ниці жебраки. Для середньо-статистичної людини - такі перепади - це і є ті надМожливості, напевне.

 Для прикладу згадаю акторів, адже вони з легкістю змінюють боти від Ж. Ф. Ферре, на постоли від МосФільму (у іншій інтерпретації - від Moschino). Але то ж актори, а не продюСери, хоча, як мені здається, рідко який актор не мріє стати або режисером, або-ж цим самим СЄРОМ, незалежно від нацприналежності. Ось на підставі такої інформаційної солянки, і складається загальносуспільна думка з приводу древнього Народу, іменуємого Аріями. Ну і я вніс свою лепту в пережовування давно відомих, та недавно забутих Істин. Наскільки вони вірогідні - судити Інтуїції кожного окремо взятого читача цих..., тут, напевно, доречно, як на мою думку, підійде питання, причому на двох мовах паралельно (така собі бімовна тавтологія, в Англії, кажуть, з  XVII сторіччя, немає слова "ти" а є тільки "ви"): "ХТО ВИ - WHO YOU?", правда я не зовсім впевнений у правильності формулювання, з точки зору англійської граматики, тому прошу вибачення за мою неосвіченість, але, надіюсь, що в майбутньому мені випаде нагода підучити цю мову, спілкуючись безпосередньо з її носіями на їх МазерЛенді (Вітчизні).

 Хелло, що в перекладі з англійської значить - Привіт.