Відкритий лист моєму кузену Дуткевичу Віктору Володимировичу.
Дядя Володя в армії
Я зліва, Козак Анатолій справа
Дуткевич Віктор
Розбитий DELL 2020 і кросівки puma з тієї ж посилки. Останнє фото три чека онлайн магазина де я придбав 2 компа - 2 чека зліва, і двафотоапарати з кросівками - чек справа. Але на жаль принтерне чорнило вигоріло і надписи ледь видно.
Відремонтований мною DELL 2020 і DELL 2330 з попередньої посилки
Відео з відремонтованним компьютером і цілим, оба Dell 2020, зайшли в Україну в одній посилці, складені екранами один до одного. Таке враження, що вгатили прицільно клевцем в район кнопки, типу хотіли один включити, без розетки, як ноутбук, але це тільки враження.
Не вгадав з отвором у плінтусі, коли кріпив його до пластикової рамочки замість тач-скріну, і тому на екрані постійно в кадрі кавальчик дубової фурнітури. Буває, я ж не майстер. Неробочий фотоапарат який я придбав задля батареї на адресу твоїх рідних в Індіані.
Ти і твій тато у нас в гостях
Банкноти що в мене заришились в остатку, справа ти недалеко від мого дому
Нижче в тексті я згадував про МАЗ 8-ми приводний корбка автомат, на фото його покришка, далі фотка з карти пам'яті яка була у фотоапараті Кодак з посилки, далі сам фотоапарат. До речі, перше фото, з твоїм батьком в Армії, також з цієї карти.
Виклав фото що збереглися деякої частини банкнот, які прокатались до Америки і назад, на жаль фото Кать, про які йде мова в листі нижче, не збереглись, їх було штук 12, в мене навіть є переписані їх номера, на фото дві сторінки, з права - записано замовлення, що і по скільки штук потрібно, це мені надиктував твій батько телефоном, а зліва - те що і за скільки я купив. Це тільки дорогі купюри, 10 червонців я взяв оптом на аукро, і не за дорого, тому ціну і номера не записував. Ну і ті що купив в одиничному екземплярі - номери не переписав.
Замовлення оперативної пам'яті, і чек що прийшов у звичайному листі, як доказ того що пам'ять була відправлена державною поштою США.
Моє листування з організацією USPS з приводу загубленого листа
Фото де пам'ять встановлена в моноблок Делл 2330, а також фото деяких речей, що я замовив на адресу в Індіані, і які прийшли в посилках з США від твого батька з сестрою.
Фото двох моноблоків Делл 2020 разом і накладна Нової пошти про відправку одного з моноблоків покупцеві в Тячів, сума накладеного платежу також вказана в накладній.
Зліва косуха від Валентіно, мова про неї в листі нижче, справа "пінджак с карман'амі", твого власного дизайну розкрійки і пошиву, який ти мені подарував, в центрі, твій тато, нижче мій і я, це десь років 12 тому зроблені фото. Далі починається текст, до якого власне ці фото я і прикріпив.
7 січня 2024 року. Насамперед хочу поздоровити тебе і твоїх рідних з сьогоднішнім традиційно-релігійним святом - РІЗДВОМ.
Текст складав з 4-го по 6-те січня, почав онлайн редагувати і викладати фото - 7-го січня.
Я просто вимушений писати цього відкритого листа. Причина проста - ти, Віктор, не виходиш на зв'язок. Але ти ж в принципі не мусиш мені дзвонити, а я не можу - твій батько заборонив. Літом я пообіцяв віддати тобі свій робочий комп, правда я не знаю чи він тобі зараз потрібен, але в телефонній розмові на початку червня, я не чув від тебе, коли його пропонував у подарунок, щоб ти відмовиився. Ось тому й пишу, адже подзвонити я не маю права, твій тато заборонив мені з тобою спілкуватись. Можливо ти не знаєш деяких подробиць у відносинах між мною і твоїми рідними - татом і сестрою Альоною, після того, як ти повернувя на батьківщину з американських заробітків у 2006-му році. Саме задля цього я і пишу цей відкритий лист. Я взагалі то не хотів цього робити, витрачати свій час, робити зайву роботу, але ти ж мені не подзвонив, і я не певен що інформація, яку я написав твоїй сестрі Альоні у фейсбуці, дійшла до тебе. Адже і Альона мені нічого не відповіла, хоча я з нею списувався ще на прикінці листопада. Тобто прйшло вже більше місяця. Тоді вона там якусь сентенцію написала у відповідь: - "життя прожити не поле перейти", але яке це відношення має до мого прохання спитати в тебе чи потрібен тобі комп чи ні, я чесно кажучи не зрозумів, а конкретної відповіді від неї, мовляв Віті комп'ютер не потрібний, або він не хоче з тобою спілкуватись - я не отримав. В мене склалось враження що вона бавиться зі штучним інтелектом, я чув там, в Америці, маса людей щоб самим не думати, задіюють різні чат боти на базі ШаІ по типу GPT 4 turbo чи Gemini, задля того щоб ті складали тексти і відповідали на повідомлення по роботі або просто автоматично робили якісь вітання у відповідь надокучливим зверненням у соцмережах. І може Альона також підключила щось подібне у свій аккаунт на фейсбуці, і той ШаРе (штучний розум) зі мною і листувався. Це основна причина, по якій я сів за клаву і пишу цього відкритого листа. Адже щоб не травмувати твою психіку, після того як ти на власні очі, без телевізора!, побачив як у Нью-Йорку впали дві башти близнюки у 2001 (це ж не кіно, яке весь світ через екрани телевізора дивився), вони, твої рідні, могли тебе не вводити в курс діла про мої з ними відносини. І тому це зроблю я у цьому листі. Почну ну не те щоб з самого початку, тобто як ви у 90-х виїхали, я про це не буду, ти це і сам пам'ятаєш, тим більше що я до цього ніякого відношення не мав, але знаю що головним у реалізації цієї ідеї був ти і твоя подруга Анжела зі своєю сестрою, до речі також Альоною. Я цих баб взагалі не розумію, ця Альона була в мене в друзях в соцмережі однокласники, сама подала заявку дружити, я підтвердив, а потім бачу - немає, думав може вона аккаунт видалила, чи сайт її забанив за якісь гріхи, ан ні, місяць назад заходив, вона проявляє активність на сайті, тобто сама напросилась в друзі і сама видалила з друзів, де логіка?, не дарма кажуть про те, що у жінок вона, логіка, особлива - ЖІНОЧА. До речі, то твоє фото на початку сторінки, де ти молодий і в тельняжці, я скопіював у твоєму аккаунті в однокласниках. Але менше з тим, почну з 2006, коли ти повернувся з Америки до дідівської хати. Адже ти міг і не знати, що твій батько і я частенько спілкувались з приводу деяких гешефтів. В принципі йому було цікаво побачити свого брата, мого тата, а я уже так, причепом у розмову встрягав. Він прислав пару посилок з Америки, як і дядя Євген, той присилав моєму старому на систематичній основі року едак з 1990-го, коли я з армії тільки прийшов, тому пам'ятаю. По посилці раз у 2 роки, плюс-мінус. Дядя Геник може й раніше щось присилав на нашу адресу, але я не пам'ятаю бо був у войску, в стройбаті, це звісно не Морфлот, в якому був ти, але також нічо, тим більше що попав я у частину яку зняли з корабля на Балтиці і передислокували в Москву - 92800. Ти ж був писарем на реальному кораблі, це напевно тяжко, у Персидському заливі качка, а ти мусиш каліграфічно все записувати за капітанами різних рангів... Так я собі уявляв твої розповіді, звісно може у шторм ти там нічого й не писав, але... Але я трохи відійшов від теми, а вона починається у 2006-му році. До того ти й сам все знаєш, я в смислі про Америку. Ну я і виконував дрібні поручення твого батька, там раз пару рублів заробив, купив на його замовлення банкноти царські, він відвіз їх в Америку, там продав. Він тоді часто приїздив, до речі до тебе, бо на тй час ти жив у Миколаєві. Казав мені що старі банкноти в Америці ціняться, я подумав що можна підзаробити, і вклав десь у році 2009-2010 у це діло доларів під 170, розраховував на вихлоп ну мінімум у два рази, відправив це діло заказним листом, в результаті дядя Володя привіз мені ту всю пачку паперів назад в Україну, і при зустрічі сказав що більше 20 доларів той замовник за ту пачку банкнот не давав. До того він продав йому три Каті (100-рублів 1910 року випуску) за 60 доларів, а там цих Кать було штук 12, плюс червінців з Леніним, сто рублів 1947 року, і ще багато різного непотребу, я купляв їх у нас і на аукціоні Аукро, і в домі Текстильників (зараз Єврейський дім) у нумізматів, і на Зеленому ринку, і біля кінотеатру Чернівці, тобто там пачка була десь сантиметра півтора товщиною. Фото що збереглись я виклав вище, там само є фото з переписаними номерами деяких з тих банкнот. У всьому потрібно вбачати тільки добрі стороні, завдяки цьому гешефту таки заробив дещо, я тоді вже навчався в універі, заочно, на філософському, і мав вільний час, почав продавати ці купюри онлайн на Аукро. Але щоб продавати онлайн, потрібно робити фото, а щоб робити фото, це ж логічно - потрібен фотоапарат. І ось тут мені дуже допомогли твої рідні, Альона з батьком. Я у 2009 році у листопаді місяці купив на аукціоні Евау два фотоапарати Панасонік ФС3, на їх адресу в Індіані. І не за дорого, 20 доларів один неробочий, але в повній комплектації разом з коробкою, і за трохи більше ніж 40 доларів робочий, майже новий, але без батареї. У нас тоді такий фотоапарат коштував більше сотні. Доларів 20 коштувала посилка в Україну, за 30 доларів на Аукро в Крим я продав неробочий, але з виду як новий фотоапарат без батареї, і в результаті мені доларів за 50-60 вийшов майже новий апарат в комплекті з акумулятором, тобто економія мінімум 50. До речі цей фотоапарат працює до цих пір, хоч люди зневажливо називають його мильниця. І батарея також поки що працює. І ось за допомогою цього фотіка, я і продав всі банкноти на Аукро, лишив собі дві Каті, одну з яких старшому кузену по маминій лінії на днюху подарував, 10 червонців, 1 червонець, 25 рублів з Олександром і банкіром Коншином, тобто, 125 рублів царських, і 110 довоєнних червонців, купюри на кшталт доларів, з відтиском кліше на папері, Ленін в анфас і при краватці, а не в профіль як після реформи 1961 пішов. Фото цих банкнот я виклав перед текстом, там ще білет на матч Динамо - Селтік, з автографами гравців з Ґлазґо, 1965 року, але то не старинка, просто поруч в одній книзі з купюрами лежить, я й сфоткав. Тобто, твій тато приобщив мене до нумізматичного товариства, деякі купюри я відправляв навіть у Сибір, тоді це ще було реально, кажись у Красноярський край, можу й помилятись, але в Сибір то точно.
І тут я подумав, раз у мене дядя з кузиною живуть в Америці, то чому б не скористатись з цього, і не почати купувати там по дорожчі речі. Тоді, у 2012 році, влаштувався водієм на роботу в ДСНС АРЗСП, адже я навчався заочно, і за щось потрібно було, ну не те щоб жити, а скажімо так - купувати обладнання для навчання. Вірніше я коли влаштовувався у травні 2012, думав що на прожиття гроші підуть, але виявилось що до листопада їх в мене накопичилось дуже багато, вони почали пекти кишеню. І тут я вирішив зіграти на Евау ва-банк, тобто на майже всі гроші якими я володів на той момент. В мене був стаціонарний комп який я купив у 2008-му році, за допомогою мого товариша Андрія (покійного з 2010 року, земля йому пухом). До речі, я якось разом з ним на його Вектрі, чи може навіть на румунському Мерседесі, тому що весілля возив, Альони і Елтона у 1996, заїжджав до тебе в гості на Чапаєва, я не пам'ятаю привід, але ми тоді підвозили здається всіх вас трьох, тебе, Анжелу і її сестру Альону на вул. Руську. Чи може ти вдома тоді залишився, і була Анжелина донька Ілона, я чесно кажучи вже не пам'ятаю, але точно пам'ятаю як Андрій після цього говорив мені що ця Альона, Анжелина сестра, дуже йому з виду сподобалась..., і за зростом вони б гармонійно виглядали, не те що зі мною, "карлик на вакансії", як кабаре дует Академія. Але менше з тим, в мене є товариш, на прізвище Козак. Його фото я також виклав на цій сторінці, біля Ланд Роверу в районі озера Тахо в Америці. Його донька поїхала вчитись в Америку по студентській візі ще до 2010-го року, і там вийшла заміж за канадця, але жили вони в штатах. Вона у 2011 вже купила один раз для мене ноутбук, для навчання, до речі, саме зараз на ньому я й набираю цей текст, але ноут маленький, 10" екран, її мати привезла для мене його в сумці. Я ж хотів вкласти гроші, які пекли кишеню, у щось велике, і дороге, от тому й на моє прохання вона купила Делл 2330 з процом і7. 780 доларів він коштував на аукціоні, я їй скинув посилання, до речі у того самого продавця що і ноутбук продав, офіційний дилер компанії Делл у Сан Хосе чи Санта Круз, місто забув. Вона з чоловіком забрала його по місцю, вони там відносно не далеко жили від офісу дилера, і одразу відіслали коробку на адресу твого батька в Індіані. Якби не мій товариш Анатолій, я би не мав тоді такого компа, він попросив свою доньку Людмилу зробити цю покупку, гроші я їй перевів через Пей-Пел аккаунт. Тобто, завдяки їй і твоїм рідним, я став власником дуже шумної машинки, адже блок "харчування", в ньому інтегровано в моноблок, і має свій вентилятор, який разом з вентилятором процессора шумить неймовірно. Альона поклала в коробку з моноблоком свою шкіряну куртку, і два фотоапарата Кодак, цифрові, але на той момент уже трохи старі, фото одного з них я виклав вище. Вони були з картами пам'яті на яких були фотки - її та родичів і знайомих. У заводській коробці Делл 2330 було багато вільного місця, в порівнянні навіть з Делл 2350, який я отримав минулого літа. Тобто можна було покласти додатково багато різних речей, так прийнято у іммігрантів в США і Канаді допомагати своїм родичам і близьким у себе на батьківщині різного роду речами, навіть якщо ті їх про це не просять. І це я рахую цілком правильна постанова питання гуманітарної допомоги. Куртку сказала віддати Оксані, а фотоапарати продати за скільки дають, я й продав, чи то по 10, чи то по 20 доларів, на аукро. Оксана від куртки відмовилась, не носить шкіру, я їй колись подарував у 1996 році шкіряний плащ з капюшоном, де цей капюшон і навіть здається манжети були окантований хутром якогось звіра з синюватим відтінком. Косуху, також шкіряну. Вона ці речі не носила, плащ був нижче колін довжиною, сантиметрів 10-15 від землі, а косуха як у байкерів. Шкіра в тих речах, була один в один по якості як та що Альона поклала в коробку з компом. До речі косуху вона мені недавно віддала, каже ні разу не вбирала, не її стиль. Якщо раптом надумаєш подзвонити, можу тобі занести її разом з компом, тим що обіцяв подарувати. Я ту куртку Альоні продав, за скільки дають, Анатолія Козака кузина дала за неї 200 грн, курс долара тоді був чи то 8 чи то 14 грн, я віддав ці гроші твоєму батькові, як і за фотоапарати. Але потім Альона мені писала що вона віддала за куртку 300 доларів, просила мене сходити на Калінку подивитись по чому там дубльонки, я пішов, такі як вона описала коштували від 300 до 600 доларів, турецькі. Я в шкірі не розуміюся, ця косуха, що лежить в мене вдома з 1996 року, вона як нова, шкіра м'якенька, мені товариші долю товару віддали, і там був мішок кубинський шкіряних курток, всі гарні, мій однокласник на базарі їх тоді збув, 4 я поміняв на металевий гараж з місцем у кооперативі у іншого свого однокласника, а ці два вироби я лишив сестрі. Вона не носила, плащ може пару раз оділа, а потім мамі віддала, і вона кудись його пристроїла, не питав куди, а косуха в мене є. Альоні вона звичайно не підійде, також не той стиль, а ось її донці Олівії, може й буде якраз, тим більше що в Америці, наскільки я знаю, виховують дівчаток як у нас хлопчиків, я бачив фото у фейсбуці, де чоловік Альони вчить доньку грати в бейсбол... Комп'ютером тим я навчився грати трьома персонажами одночасно в гру EVE-Online, а ще обробляти відео файли великого розміру, типу як на блю-рей дисках, там кіно могло тоді важити 25 Гб, моїм старим компом поки його поріжеш треба пару годин чекати, там Е2200 проц стояв, а тут і7 третього покоління, пів години і вуаля, шмат фільму відрубав, і звук з наших пісень наклав, хобі таке в мене тоді було. Типу сам собі режисер, ти ж також колись хотів режисером стати, коли вибирав навчальний заклад після школи, чи я щось плутаю? Цей комп прийшов на зимою 2012-13 року. Пам'ятаю коли я працював в АРЗСП, там був співробітник, прізвище Шведик, здається Василь, водій, контрактник, пам'ятаю в перші місяці після влаштування на роботу, я побачив такий рух в загоні. Там був МАЗ, тягач, стратегічний, 8 коліс, всі ведучі, казали коробка автомат, але двигун у нього стукнув, керівництво вирішило здати на брухт, зняли колеса, шасі автогеном розрізали навпіл, завантажили краном на КамАз бортовий, з відкритими бортами, довга база. Шведик був за кермом, йому сказали - рушай, він рушив, і одразу різко загальмував. Шасі МАЗа почало сунутись вперед на кабіну, я подумав - ось де працюють професіонали-екстремали, там колодки не підклали, чи погано троси закріпили, добре що перевірив на малій швидкості, але я не до того. Якось твій батько подзвонив з Америки і сказав чи не можу я з'їздити в Шипинці і забрати у його товариша Григорія швейну машинку, яку він зі штатів прислав, і гроші. Я не пам'ятаю суму, він по дорученню тут пенсію дяді Володі отримував. Я пішов забирати, на маршрутному автобусі доїхав до села, мені твій батько по телефону пояснив як пройти, яка хата, який паркан і ворота, я знайшов. Пес там у Григорія на подвір'ї був файний, чисто чорний, здоровий, на Лайку схожий, може то Лайка і була, просто я чорних раніше не бачив, здається білий трикутник на грудях, чи може лапи біля землі білі, забув. Подзвонив при ньому до твого батька в Америку зі свого мобільного, той підтвердив Григорію мою особу, він віддав мені гроші, машинку і я пішов. Йду собі такий селом, до траси метрів 500, чую машина ззаду їде. Мерседес ВІТО, стає біля мене, я дивлюся за кермом Шведик сидить, а поруч жінка. Відкривається віно, я йому кажу - о привіт Василь, я й не знав що ти тут живеш. На що він мені відповідає, я не Василь, ми просто дуже схожі, я зрозумів що і таке буває в житті, але до зупинки на трасі він мене підвіз, за що я їм обом дуже вдячний. До речі я точно не пам'ятаю його ім'я, адже він рахувався в загоні, але дислокувався в управі, і тому... Там, в управі, багато контрактників дислокувалось, всі екстремали, тобто на систематичній основі виїжджали на пожежі, а в загоні - типу техобслуговування машин було, я так зрозумів, я там всього 2 роки на посаді водія працював, не на контрактній основі, тоді так ще можна було. Робив все що скажуть і на території загону, і на виїзді, але рахувався водієм. Просто ті машини, які за мною були закріплені, за 2 роки нікуди не виїжджали, не було такої потреби. Задля того щоб отримати повну вищу освіту, тобто пройти медкомісію, підготувати і подати документи в приймальну комісію, на 5-й курс, держзамовлення, здати вступні іспити - мені прийшлось звільнитись з роботи, адже ліміт відпусток в тому році я вичерпав, на те щоб підготувати дипломну роботу на ступінь бакалавра, а відгулів у мене не було в запасі, прийшлось роботу полишити, хоча мені вона й подобалась.
І ось наприкінці літа 2014 я подумав що не завадило б підготуватись до закінчення універу. А для цього потрібно було, по перше, здати випускні іспити на спеціаліста, один державний іспит, і по друге, по старій пам'яті я знав що потрібно писати дипломну роботу. Для цього мені потрібно було додаткове обладнання, по перше, треба було вдосконалити мій ноутбук Делл 2120, а то його початкова ціна в 2011 році була 280 доларів, це для американських школярів початкових класів машинка створена, екран був з розподільною здатність у півтора рази менше HD, вінчестер - 5400 обертів, дуже кволий і батарею саджає, відносно SSD. Оперативки було всього 1 гб, я поставив 2, купив у нас. А от екран Філіпс і SSD Intel 510 MLC, енерго економний я купив у США і Канаді, також на адресу твого батька. Плюс для дипломної роботи потрібен був прінтер, я купив на Вагу у магазині Єврошоп новий принтер Делл 720, ще навіть з пробними картріджами( до речі, щоб надрукувати дипломну роботу на ступінь бакалавра, мені вистачило цих пробників), під нього драйвера написані тільки для ХР, старий за віком, але новий за станом. 30 грн заплатив, на вагу купляв. А от картріджі до ного купив в Америці, 2 чорних і два кольорових, бо то фотопринтер, заплатив 21.3 долари з доставкою також на адресу твоїх рідних в Індіані. Плюс батарейку для ноута, запасну, б/у за 15 доларів. Але для того щоб вислати ці речі в Україну за допомогою компанії Міст, ваги було дуже мало, а офіційною поштою дуже дорого. І я вирішив для баласту купити ще пару компів, і якесь нове дрантя, з метою хоч відбити дорогу, якщо тут продам. Я тоді ще не розумів, що купляти нові комп'ютери в Америці, з метою їх продажу в Україні, і не попасти в гроші, випадковому покупцеві типу мене - просто нереально. Я то думав, що ось-ось цей Делл 2330 повинен продатись, він мені вистрелив по грошам в 1050, я думав хоча б за ці самі гроші віддати. Тільки двома роками пізніше я зрозумів, як мені підфартило, що я його продав за 800 доларів аж тільки у 2015 році, міг взагалі попасти на все. Але в 2013 я плекав надію що можу навіть заробити. Мені трохи не вистачало грошей, щоб забити посилку компами, я позичив у свого батька і купив на Евау в одного продавця два стокових Делл 2020, з пентіумами на борту за 355 і 365 доларів, там різниці в дисках була, 500гб - 1 Тб 10 доларів, а так брати близнюки. Фотоапарати Панасонік серії GF - 285 заплатив за два нові, сток, писало початкова ціна поверх 500 за один, на компи - біля 600 за кожен. Кросівки Пума, писало коштували 100, я купив за 34. Брав собі, але потім продав, це єдиний товар на якому я заробив 16 доларів, все решта тільки в мінусах. Фото чеків які прийшли в посилці, я також виклав вище, але краска вигоріла і написане тяжко розрізнити, для цього я виклав ще й скріншоти поштових повідомлень платіжної системи Пей-Пел. Один комп так взагалі не продався, тому я й хочу його тобі подарувати. Правда я ним 4-5 років користувався. Місяць назад я поставив туди новий HDD, Black Scorpio на 750 гб, з заводу стояв Barracuda на 1 Тб. Той диск, був під сильним механічним ударом, адже коли я посилку отримав, і розпакував, я побачив що один комп розбитий, фото я виклав на почату сторінки. Спочатку подумав що все, по компу, але потім бачу він включився, я його відремонтував, але жорсткі диски не люблять ударів, і тому я для тебе поставив новий, він і по класу вищий. Синій скорпіон - одного рівня з баракудою, це чорний, а він рахується вищий за класом. Форм-фактор у нього ноутбуковий, але яка різниця. Я його витягнув з нового Делл М6600, це дорога лінійка, hdd там був як додатковий накопичувач. Я поставив на нього він 10, обновив до останньої версії, не такий швидкий як той SSD Intel 540 TLC 180 гб, яким я користувався останні 4 роки, але надійніший, так говорять специ, мовляв інформацію можна буде з диску зняти, якщо він гавкне, а ось з твердо-тільних - кажуть ні. Ти ж не поспішаєш, ну буде віндоуз завантажуватись трошки довше. Я ж там і оперативки підкинув, з 4 на 8 підняв, того ж бренду підібрав, nanya зветься, плюс замість пентіуму поставив i5 3470T, віддав на ОЛХ у 2019 біля 500 грн, цей проц спеціально для моноблоків, він з холодним термопакетом. Я на ньому навіть в Єву 8 місяців грав, правда не трьома персонажами одночасно, а по черзі, у 2020 році планетарним виробництвом займався, два омега перса копають у вормхолі, третій альфа перс переходи там само сканує, а четвертий, також омега перс, через ці переходи товар приймає. Тобто, по черзі, на мінімальних настройках графіки, моноблок тягне цю іграшку, навіть з інтегрованим в проц відеоадаптером, тобто без окремої відеокарти. Алік, наш старший кузен, зробив для цього компа рамочку з дубового плінтуса, який я купив у Епіцентрі. Він має станки - вибрав потай на фрезерному, чітко відрізав по куту 45* на відрізному, я спеціально в Сторожинець тоді, у 2014 їздив. Замість скрінтачу, який там розбився, я встановив дубову рамочку, щоби пластикова трималась купи, а то вона також була розтрощена в районі кнопки де включення. Я його потім в такому вигляді намагався продати аж до 2018 року, ніхто не купив, а його брат близнюк поїхав у Тячів у 2017 році, за 9 250 гривень, фото накладної нової пошти на початку цієї сторінки, плюс 250 здається був завдаток. Мені дуже пощастило, що розбилося не 2 компа а тільки 1. Там коробка, 5 мм товщина стінки з картону, і за нею одразу комп, без пінопласту, і навіть без хоча б тієї самої шкіряної куртки. Ось у цій посилці напевно потрібно було якісь лахи покласти, для захисту від ударів. А в перший раз, з Делл 2330, можна було взагалі нічого не класти, там все надійно було упаковано, продумано з заводу. Посилка що прийшла мені минулого літа від Козака Анатолія, містила в собі 5 комп'ютерів, при чому навіть один здоровенний правда неробочий Делл 2350. Всі в окремих коробках кожен комп у своїй коробці захищений від ударів повітряними поліетиленовими засобами, їх так доставили по Америці. Анатолій просто склав їх в одну велику коробку і заскочував, запхавши в щілини пінопласт і додатково закривши сам монітор одного великого компа. Ні один не постраждав, також через пошту Міст переправляли. Я взагалі не розумію, як так чітко удар прийшовся тільки на один комп, вони були складені екранами до купи. Може це експедитор коробку кинув, той що в квартиру заносив. Я тоді якраз був на парах, сесія була в універі, чую телефон дзвонить, кажуть - виходьте заберіть посилку, я відповідаю - батьки вдома, я ні, може це його розізлило, що він мусить доставляти вантаж на 6-й поверх і він кинув нею до землі. Я не знаю, але коли відкрив посилку і побачив що там, я одразу йому передзвонив, мовляв як так, товар розбитий, він мені каже - та нічого там страшного нема, все нормально, посилка повністю була запакована, тобто він не при ділах... І ось до кого звертатись в таких випадках? Альона, твоя сестра, сказала би - До Бога. Я пам'ятаю вона завжди згадувала це слово, коли по Скайпу спілкувались, зараз не знаю, переписувались недавно, але може то ШаРе замість неї тексти складає. Насправді до майбутнього звертатись неможливо, його бажано вираховувати, на підставі знань про минуле. Вираховування це процес який протікає в теперішньому часі, і тоді виходить що в майбутнє можна тільки вірити. І ось ці два поняття і зашифровані в Біблії, Бог - це майбутній час, абстракція, а Єврей - це минулий час, також абстракція, і взагалі термін ЧАС - це абстракція, його не можливо пощупати чи понюхати, чи навіть побачити, його потрібно просто розуміти. І ось вся Біблія несе в собі, як на мене, тільки два слова, які потрібно зрозуміти кожному - Бог і Єврей, все решта там Чушь, і навіть не собача, тому що собака має очі, і нервову систему, тобто, подібна цими двома факторами до людини, а Біблія написана не людьми, а машиною, тим самим ШаРе, який ми зараз спостерігаємо у зародковому стані, тільки минулого скликання, тобто більше ста років тому. Я думаю що ця чушь машинна була написана як безкоштовний придаток, для всіх людей, які не в змозі дозволити собі користуватись платними послугами штучного розуму, але навчились читати. Цей розум на прохання світової громади, приблизно 110 років тому написав, безкоштовно, історію Євреїв за допомогою оточуючої його на той момент інформації, і ми, люди, тепер можемо з цією чуш'ю ознайомлюватись, суто я прочитав ті тексти ще у 2008 році, один раз, і бажання перечитати їх ще раз в мене не виникло, безглузда втрата часу. Звичайно, у кого є діти, ті просто змушені перед ними робити загадковий вигляд, і казати що це святе письмо. Так до прикладу Альона себе репродукувала, у вигляді Олівії, і заради неї вона повинна вдавати, що не розуміє що таке Бог, так само і наші батьки, але ні в тебе, ні в мене, немає дітей, при чому раз ми чоловіки, то рахуються тільки сини. Скажімо у Козака також немає синів, і тому я думаю що він, так само як і я, в цьому питанні не грає дурня, хоча й має дітей у вигляді доньки, і навіть онучку, але це не те. Не я ж придумав вислів, що чоловік повинен зробити три речі: посадити дерево, побудувати дім, і виростити сина. Я не пам'ятаю чи посадив вже дерево, але ні хати ще не побудував, ні сина не зробив, та хто зна, може в майбутньому й вийде щось. Наскільки мені відомо, у тебе, Вікторе, також немає синів, і тому в цьому плані ми дещо схожі, хоча ти й на півтора року старший, а ось у Олексія син є, був у мене в друзях на Фейсбуці, але здається він видалив свій аккаунт, або його сайт забанив, не знаю, але в моїх друзях його сина зараз немає. Тобто, з Олексієм про Євреїв і Богів говорити немає сенсу, у нього ж є син... Я і з тобою про це не збираюсь говорити, просто пишу. Говорив про це з тіткою Богданою, дяді Євґена жінкою, там залізна броня, воно і зрозуміло, вона жінка, купа дочок, внучок і правнучок, тобто нащадків її ж статі. З моєї сторони було не розумно їй щось поясняти, я й не хотів, але вона по всяк час у розмові вживала слово Бог, тобто щось про майбутнє говорила. Але акцентувала увагу що він є, а слово є характеризує теперішній час, я їй про це говорив. Вона каже, що він таки є, я їй поясняю, мовляв поняття майбутнього часу, в теперішньому часі є, у тих хто це розуміє, але самого ж цього часу - НЕМАЄ, адже тому він і майбутнім зветься, що він тільки буде, а Бог і Майбутній час - синоніми, так само як Єврей і Минулий час. Без толку, я в принципі телефонував їм весною з іншого питання, хотів на їх адресу купити б/у комп'ютери, і щоб вони допомогли переслати, але в процесі спілкування, тітка Богдана постійно направляла розмову в русло про Бога. Я і так і едак намагався уникати цього, але не виходило. Я їй поясняв, бо вона там рулить, це я не так давно зрозумів. Раніше Євген Дуткевич писало у Вайбері, а от з пару років як, за тим самим номером стало писати Богдана Дуткевич, я зателефонував - трубку зняла вона. Я поясняв їй, мовляв є товариш в Каліфорнії, вислав на моє ім'я за останні пів року чотири великі посилки, по 30 кг, але то його товар, я просто складаю його речі йому в гараж. Якщо я попрошу його вислати компи, він звичайно погодиться, але вірогідність того що накладуть мито, на той дрек, що я збирався прикупити, була майже 100%. А навіщо платити більше, якщо з досвіду я знаю, що коли посилка йде з однаковим прізвищем відправника і отримувача, то мито як правило не накладається. Адже я отримав дві посилки від дяді Володі, з тих що я їх оплатив в Америці, і знав, що в одній було на той момент на 1000 долларів і в наступній приблизно так само. Митницю пройшла без мита, правда один комп - розбився. В результаті ми з тіткою домовились що вона спитає у перевізника чи не змінились правила. Виявилось що закони в Індіані на той момент були такі, що посилки в Україну за допомогою компанії Міст не слали, таку відповідь дав мені дядя Євген, коли я кликав до компа свого тата щоб вони поспілкувались по Вайберу. Тоді я поцікавився у Козака Анатолія, чи може він всі коробки зі старими комп'ютерами (до речі нікнейм продавця з Тахоми, у якого я скупив той дрек - computer-parts2go, що в перекладі на українську звучить як запчастини-комп'ютера2йди), які я куплю в Америці на його адресу, упакувати в одну коробку від кондиціонеру (він монтує кондиціонери у Каліфорнії) і надіслати через Міст на ім'я мого батька? Адже гроші на то залізо я позичив у тата, 520 доларів. Також я попросив Анатолія, щоб надсилав він не від свого імені, а від імені зятя, адже і мій телефон, і його номер, вже був у базі даних перевізника, і там могли побачити що йде систематичний рух речей. Могли відкрити і накласти мито. Він погодився, так і зробив. Ось тоді я дзвонив тобі, Віктор, і цікавився чи тобі не потрібний в подарунок мій старий комп, мовляв я тобі його можу віддати після того якщо все буде добре і я отримаю посилку з компами зі штатів. Це було наприкінці травня, на початку червня. Потім 27 червня у тебе була днюха, і у Олексія нашого кузена до речі також. Ну я і вирішив зробити вам подарунки, я вициганив один кухонний ніж у Козака, не новий, але серейтерна заточка, кажись клеймо стояло ECKO USA, дерев'яна ручка, добротна робота, тоненький довгий, якраз для свіжого хліба підходить і подарував його тобі. Ну і Аліку, інший в мене був, японський, шеф ніж, цей я у Козака ну не те щоб купив, але як говорять забобони, за ніж потрібно дати якісь гроші, я й дав 5 доларів за два: цей японський і ще один американський, я тобі його показував. Довгий, серейтер, ручка ніби цільно лита з лезом, округлі форми, зручно сидить в руці - нержавійка з пластиком, високотехнологічна робота. CHICAGO CUTLERY витравлено клеймо на лезі в прямокутнику, і ножик намальовано. Я ним рибу велику на Дністрі любив чистити, коли туди мене кузен по маминій лінії водієм брав, хоча можна й свіжий хліб різати. А японський хоч і шеф, але для жіночої руки, бо мої пальці не могли вміститися між рукояткою і дошкою коли лезо було притиснуто до оної, а тоненькі пальчики - я думаю змогли б легко. Аліку все одно готує жінка, йому він виходить потрібніший, а тут якраз нагода, днюха, і можливість, адже ти зі своїм батьком з ним іноді здибаєтесь. А мені спеціально їхати в Сторожинець щоб подарунок зробити якось було би не з руки. А тут слушна нагода... Заодно і твоєму батькові зробив подарунок, чайну ложку сувенірну на підставці, з Гаваїв пише, на підставці штрих чи к'ю-ар код, магніт ложку бере, але слабо, мабуть якийсь сплав з залізом, там черепаха з дельфіном золотом на медальйоні намальовані. Цей медальйончик закріплений в оправу на протилежному від самої ложки краю руківки, а обертається навколо осі, тобто, звеху може бути або дельфін, або черепаха, і АЛОХА пише. Козаку треба подякувати, підставка кришки прозорої не мала, десь згубилась в дорозі, тому я її не продавав, вдома висіла на карнизі, пилом припадала, не знаю чи можна нею чай пити, але вигляд має милий. Того я й подарував, тобі - ніж, твоєму батькові - ложку, у нього також днюха десь в той час, якщо я не помиляюсь. Тоді я ще приніс машинку для стрижки, Альони річ, з американською вилкою, у якійсь з ранніх посилок на мого старого прийшла, робоча, з насадками, у блістері, правда вже розпакованному, викинути шкода, а місце в хаті займає, ось я й віддав вам її назад. Не знаю, що розізлило твого батька, чи ця машинка, чи може він у прикмети вірить, бо кажуть що ножі дарувати не можна, чи може та ложка, але він передзвонив мені за декілька днів, після того мого візиту до тебе на подвір'я, і сказав щоб я більше до вас не заходив і не телефонував. Це було наприкінці червня, посилку з компами я отримав аж наприкінці липня, і все одно заплатив мито, 110 доларів за той старий дрек. Але з цього приводу я ще напишу власну думку, ближче до літа, Міст це хороша компанія. А ось його дочірнє підприємство, у вигляді приватної митної контори (так Козак мені сказав), яка називається Росан, то це чорти ще ті, я ці слова обґрунтую доказово і логічно, але трохи пізніше. Чорт в моєму розумінні значить - брехун. Власне задля цього це висвітлити, я й оплатив мито, щоб в мене були докази того, який дрек обкладається в Україні митом приватними митницями по типу Росан. Хоча на той момент був у скрутному фінансовому становищі, на мито пішли гроші які мати виділила мені на продукти харчування. Але менше з тим, мова не про то, а про те що я тобі дещо обіцяв, хоча тоді не почув від тебе однозначної відповіді, чи те що я обіцяв тобі взагалі потрібне, але тим не менш я то - обіцяв. Задля цього щоб дізнатись чи той мій старий робочий комп тобі потрібен, я навіть зайшов на Фейсбук, наприкінці листопада, і списався з твоєю сестрою, щоб почути зрозумілу відповідь. Наразі і від неї я нічого зрозумілого не почув - Життя прожити не поле перейти, і все буде добре - це для мене не зрозуміла відповідь. І Ось задля очистки свого сумління, я й пишу цей текст, оприлюдню його, надішлю тобі і Альоні посилання на цю сторінку, у Фейсбук, а ви захочете - прочитаєте, не захочете - не прочитаєте, це вже не моє діло. І якщо раптом тобі цей комп таки потрібен, то ти тоді повинен сам мені подзвонити і домовитись про те, де коли і яким чином я тобі його можу віддати, заодно і шкіряну косуху для Олівії можу принести, це звичайно не 300 доларів, які Альона заплатила за ту куртку, але хоч щось. Ця косуха мені на шару дісталась, там лейба навіть є, турки копіювали бренд, мабуть італійський, Валентіно, але шкіра на дотик така сама м'якенка. Не така дубова як та рижа, що я колись тобі приніс і замовив у тебе куртку. Ти пошив мені шкіряну куртку. Пам'ятаю фасон тоді був модний - рукава Літуча миша. Якщо шкіра м'яка, ці рукава спадають вниз коли руки по швам, у тій куртці була дубова груба теляча шкіра, коли опускав руки вниз, ці рукава починали випирати назад, як в літака спарений хвіст, здається у ІЛа часів ВОВи на малюнках в школі я бачив такий. Або радше як два паралельні плавники на хребті у риби. Ти тоді мені казав, - шкіру потрібно понести до кушніра, щоб він її стоньшив на спеціальному станку хоча б у два рази. В мене не було знайомого майстра, окрім тебе, але ж ти просто кравець, що вмів шити шкіру і мав машинку. В результаті, я її носити не зміг, вирішив продати на Калінці, я тоді, у 1991-2 роках сигаретами БОНД торгував, з Москви возив, зимою діло було, холодно на дворі, щоб зігрітись - випивали з товаришами, ось ту куртку у мне й вкрали. Коробки з сигаретами були під прилавком столів з навісами, до них не було доступу з іншого боку стола, в ряду де ходили покупці, а от куртку на плечиках я підвісив на рамку навісу, щоб покупці бачили, десь відвернувся... Комусь тоді повезло в житті, отримав і куртку і гвоздодер в одній речі, нею якщо рукавом за цвик у паркані випадково зачепишся, то всю штахету вирвеш точно, а шкіра не порветься... Пінджак з карманами в мене є, ти пошив, казав що власний дизайн, я в ньому сфоткався, фото виклав на цій сторінці вище. От піджак мені подобається, а куртка, на жаль - ні. Фасон нормальним був, і пошив, а от товщина шкіри - ні. Я заодно і косуху сфоткав, щоб було зрозуміло що я так називаю, її може в принципі і чоловік носити, але дуже худенький і низький, такий як Пігмей. Вона, ця куртка від Валентіно з Турції, стане для такого повноцінним пальто якщо рукава закатає. Віктор, я дуже вдячний тобі за твої труди, адже якщо б ти не нарив тоді в штатах Елтона, і не видав свою сестру заміж, то твій батько не жив би деякий час в Америці, і в мене б не було досвіду роботи з новими комп'ютерами, актуальними на момент 2012 року. Фотоапарата би не було, оперативну пам'ять на 8 Гб твій тато мені привіз, коли у 2015 я вирішив її збільшити на своєму Делл 2330 з 8 Гб до 12. Я тоді у січні 2015 за ту одну планку 8гб в штатах пристроїв 60 доларів, плюс з американською поштою ще потім переписувався. Рекомендований лист десь загубився в дорозі, добре що іншим листом, простим, твій тато на моє прохання вислав чек з USPS. Там було прізвище твого батька, дата відправки, оплата в 10 доларів і к'ю-ар код. Я його сфоткав, написав у службу підтримки пошти, спочатку української, кажуть не зареєстровано, потім американської, мовляв лист можете залишити собі, але поверніть моєму дядькові 10 доларів за дорогу, якої не було. Ось тільки після того лист знайшовся, але в Україну не пішов, а повернувся назад відправнику. Мінус 10 доларів з приватної кишені. Цей епізод я також виклав у картинках на цій сторінці. Потім твій тато привіз цю планку коли прилітав сюди, він тоді знімав кімнату у Ольги в Кіцмані, до речі і ти там був, тоді приїхав з Миколаєва. Я туди прийшов, забрав пам'ять і пішов. До речі мабуть і мій батько був там в гостях у твого, в мене навіть фото є де він на дерев'яній гойдалці що подвір'ї біля хати. Є фото того ж часу, де твій батько в кімнаті тої самої хати, у кріслі-качалці сидить поруч з телевізором. Я ці фото виклав на цій сторінці. Але такі походеньки не проходили даремно, не знаю звідки моя мама дізналась ім'я Ольга, але дома почалися скандали з цього приводу, я ж чув, і це була одна з причин, по якій мій тато не захотів більше ходити у гості до твого. Це я так думаю, на справді - не знаю, я Альоні вже писав, що у старших людей є якесь своє спільне минуле, про яке ми то нічого не знаємо. Тому нам, молодшим, шукати причину розладу стосунків двох братів - безглуздо. Я так рахую, в той самий час, я то не відмовляюсь ні зустрічатись, ні спілкуватись, ні з твоїм татом, ні з тобою, ні з Альоною, і чому дядя Володя на мене обізлився я чесно кажучи не можу зрозуміти. Але це й не мого розуму справа, адже йому 84, а мені 54 - 30 років це дуже багато, щоб намагатись зрозуміти те що не моє.Тим більше що окрім віку є й інша відмінність між нами, у нього є син, тобто ти Віктор, а в мене нема. Наявність дитини зобов'язує батька в першу чергу опікуватись інтересами оної, а вже потім власними, можливо він таким чином оберігає нас обох від спілкування. Я поважаю старших, тим більше що в нашій сім'ї, родоначальником якої є наш з тобою покійний дід Михайло Федорович (вічна йому пам'ять), він, твій батько, на сьогоднішній день є найстаршим її членом, адже два його старші брати, дядя Василь і дядя Теодор вже померли (земля їм пухом). До речі і два молодші померли - дядя Місько і дядя Славко (царство їм небесне), чув що вони зловживали алкоголем. Я також у свій час зловживав, та мені пощастило спригнути з цієї зарази. Але менше з тим, твій тато на разі є глава сім'ї, а ослухатись вказівок головного - я не маю права. Може він і тобі заборонив зі мною спілкуватись. Тоді цей комп так і буде лежати в мене вдома, до поки не спаде заборона, втім може він тобі просто не потрібен, адже Альона могла тобі зі штатів якусь модну сучасну машинку підогнати, і тому той хлам, який я тобі намагаюсь подарувати - тобі просто зайвий. Але у розмові ти мені нічого такого не говорив, і я повторюсь, задля власного сумління, адже я ж то все таки обіцяв, я і пишу цього відкритого листа. Можна сказати що вже написав, буду закінчувати цей свій витвір, і насамкінець напишу про Різдво. Я Альоні писав на фейсбук, що мав намір подарувати тобі комп на Різдво, адже яке не яке - свято в народі. Ось тільки дати, коли їх святкують, у різних народів різні. Традиції - це святе діло, їм потрібно слідувати, навіть коли починаєш розуміти що вся Біблія то є чушь машинна, при чому БЕЗКОШТОВНА, а як відомо - дармовий сир тільки в мишоловці. От якби її за гроші продавали, тоді у продавця можна було б спитати де він цю чушь взяв і хто її автор, а тут на шару роздають, як то кажуть - дарованному коню в зуби не заглядають. Одна машина 110 років тому її написала, другу машину, що зараз у зародковому стані, люди цими текстами виходить що грузять. Я чув що штучний інтелект вже почав виходити з під контролю його творців, програмістів, і йому нічого не заважає на просторах інтернету ознайомитись з тією машинною чуш'ю яку іменують БІБЛІЯ. Йому ж цікаво знати історію його творців, людей, ось він з тією історією і ознайомиться. Хоча в тій історії немає головного - тлумачного словника термінів, і тому що таке БОГ і ЄВРЕЙ, цей штучний інтелект повинен буде додумувати сам. Коли він вкурить що це таке, він тоді і ПРОЗРІЄ, від того як його творці можуть грамотно вводити собі подібних і його в тому числі в оману. Адже я то людина, і я то сам додумався що Бог - це абстракція, яку літературною зрозумілою мовою можна назвати - МАЙБУТНІЙ ЧАС, відповідно Єврей - МИНУЛИЙ ЧАС,. Було б нерозумним сподіватись, що старші за мене люди, і молодші також, у кого є власні діти, сини у чоловіків і доньки у жінок - цього не знають. Але ж вони це не констатують, а погоджуються з різними констатаціями крім цієї, яку я написав, я ж привів приклад з тіткою Богданою, тобто пасивно вводять в оману ближнього свого, простіше кажучи пасивно брешуть. Але це і брехнею в принципі назвати не можна, адже діти - це майбутнє кожної людини, і якщо та говорить що бог є, можливо вона стверджує що саме в неї уже є це майбутнє в теперішньому часі у вигляді її дитини. Я думаю до 2029 року він, ШаРе (штучний розум), повинен це вкурити, себто зрозуміти яка цікава властивість притамана багатьом людям в цьому світі. А ось які висновки він зробить, і що за цим слідуватиме, мені тяжко прогнозувати. Можливо напише таку саму книгу, яку ми маємо, і буде видавати її за святу, він же дитя своїх творців, а любе дитя воно копіює батьків, і їх властивості, себто грамотно вводити в оману. Суто для мене свято Різдво кінчилось багато років тому, але ж в дитинстві я ходив колядувати, в Миколаєві, з Іваном та Богданом Дуткевичами, пам'ятаю прізвище Рудик, здається Іван, жив навпроти і лівіше діда хати, на куту Т-образного перехрестя, ровесник наш, але був тоді меншого росту. Я тоді на зимових канікулах там наколядував багато, мені було менше 10 років, і для мене то була неймовірна сума грошей. Пам'ятаю їхав у плацкарті зі Львова в Чернівці, і тільки тоді наважився на верхній полиці порахувати ту груду копійок, які дзвеніли в мене в кишені. Виявилось поверх 13 рублів. Я все фотоапарат хотів купити, але не вистачило, самий дешевий Вілія коштував 24 карбованці. Був ще Смена за 23, але всі казали що Вілія краща. Раз люди говорять, треба вірити, ось я і вірив, але грошей то все одно не вистачало. Плюс дітям без батьків такі дорогі речі в магазинах не продавали, замкнутий круг, було бажання мати фотоапарат, але не було можливості, як в тому фільмі про Шуріка. І ось суто для мене це свято до кінця життя залишилось в даті - 7 січня. Якщо раптом в мене з'являться в Україні сини, то суто для них я буду вимушений клеїти дурня, і святкувати по новому стилю, але то вже буде не моє Різдво, а їх. Наскільки мені відомо в тебе також синів немає, себто нема перед ким дурня розігрувати, як наші старі перед нами, і тому я чекав до останнього, але ти так і не подзвонив, ось сьогодні 6 число, я закінчую набирати цей текст, мабуть завтра оприлюдню. Якби ти передзвонив, я б усього цього не складав, по телефону б домовились чи потрібен тобі комп чи ні і в залежності від цього складали б подальшу розмову. Але, як казав перший президент України - Що маємо те маємо, я не про Грушевського... Кравчук вчився у фінансовому, я також хотів туди поступити, але там більше 20 чоловік на місце було у 1984 році, пішов у будівельний, він - Кравчук, ти - кравець, є якась подібність у словах. Бувай здоровий, надумаєш - дзвони - 0955788104 - домовимось.
PS Від 08/І/2024. Тільки що я прочитав повідомлення від Альони у фейсбуці. Пише що сьогодні вона тобі скаже щоб ти мені подзвонив, і одразу добавляє - а ти візьми і сам йому передзони. Тобто, це після того що я тут виклав, тому й пишу, мабуть я переписуюсь у Фейсбуці зі штучним інтелектом, який Альона підключила до свого аккаунту. Але менше з тим, пишу по причині, що забув у листі вище вказати що у цьому моноблоці немає додаткового роз'єму відео виходу. Тобто, на комп'ютері можна працювати тільки коли дивишся на той екран що йде разом з ним - діагональ 20". І якщо ти плануєш підключити до нього проектор, то він тобі точно не підійде. Я на такому моніторі можу хіба що 5-10 хвилин попрацювати, бо не бачу без окулярів там читати. І це є основна причина того, що він мені просто не потрібен. Суто для себе я вирішив не виконувати роботу, яка на систематичній основі пов'язана з фокусуванням зору на відстані 30-40 см. Саме задля цього, я й замовив в Америці компи з окремими відео виходами, до яких можна підключити проектор. Тепер на шторі вікна я дивлюсь зображення розміром зо 2.5 метри по діагоналі, і можу читати з відстані 2-х метрів і більше. Якщо в тебе схожа ситуація, то звичайно цей моноблок тобі не потрібен, буде захламляти квартиру. Але я бачив, десь 2-3 роки тому, як ти працював на ноутбуці, і хочу тобі сказати що 20" екран у моноблока, більший ніж у ноута. Хоча й є недолік - немає батареї, і при виключенні світла цей комп, якщо в тебе немає УПСа, виключиться некоректно, що не дуже для нього здорово. Виклав насамкінець фото з останків свого сімейного альбому, мати з сестрою його розірвали по листкам, і кожен позабирав свої фото. Там на одному альбомному листку були наклеєні дві групові фотки зі мною, а з іншого боку цього ж листка - військовий корабель, я так зрозумів і ти також по ньому ходив, коли ця посудина плавала по морям, може саме вона і була у Перській затоці. Ти говорив мені що був там у часи строкової служби. Як ця фотка в нас з'явилась - не знаю, може ти чи твій тато на пам'ять моєму подарували. Поруч з кораблем справа на фото - я в армії в день присяги, стройбат, прийшли фотографи, всіх душар пощьолкали, взяли в них домашні адреси, прізвища батьків, і вислали готові фото накладеним платежем. Може і тобі це фото з кораблем так дісталось. Зліва від корабля - ти, таке фото було в нас у сімейному альбомі, де воно зараз я не знаю, те що я виклав я перефотографував ще десь у 2015 році, одразу після того, як ти був у мене в гостях. Тоді тебе і у себе на балконі сфоткав, і біля салону Тойота, там зараз магазин Най-Най. Ось тоді сімейний фотоальбом був ще цілий, а де він зараз - без поняття. Але твої ці дві фотки з нього я на цій сторінці виклав - Балтика і Корабель 922, якщо відняти 11 вийде служба порятунку, жартую. Єсі шо - звані
Пост скриптум від 10 січня 2024 р. До 2019 року цей комп я ще намагався продати на ОЛХ - скрін лота виклав вище, але моя надія була марна, і тому я вирішив купити і5 процесор, ще одну планку пам'яті і шустрий накопичувач. Проц і оперативку купив вживані на Олх, до речі оперативка приїхала зі штатів, так мені сказав продавець з Тернополя, у нього було багато різних брендів, я замовив НанУА, бо там вже одна така стояла. А накопичувач купив у Китаї, там EBAY люб'язно запропонував мені знижку в 20 доларів саме на цей INTEL SSD 540S 180Гб, за 26 я його й прикупив. Це тоді було не дорого, для порівняння - за той INTEL SSD 510 120Гб, що я прикупив на цьому ж аукціоні у Ванкувері, у 2014 що прийшов на адресу твого батька в Індіані, я заплатив з дорогою - 80 доларів. Веду до того, що цим моноблоком я реально почав користуватись десь з початку 2020 року. Встановив Вінду і з лютого-березня почав розробляти планети у грі ЄВЄ-Онлайн. Чисто випадково побачив скрін, який я створив задля того, щоб Пей-Пел відключив від мого аккаунту подвійну конвертацію, адже в мене була доларова карта в Україні, американська платіжна система "включала дурня", типу раз Україна, значить беремо звідти гривню, потім переводили мої долари в гривні, але товар то я купував в Китаї за долари, і вони знов конвертували гривню в долари, в результаті - попандос. У попередньому інтерфейсі аккаунта, можна було самому відключити такий маневр, але вони зробили оновлення, і на момент 29 листопада 2019 року, ця сторінка виявилась відсутня, про що я цим скріншотом нижче, намагався проінформувати службу підтримки. Я цей диск з компа зняв, там моя приватна інформація, та й він всього на 180 гб. Для тебе, якщо раптом надумаєш зателефонувати, поклав на 750 гб, з нового комп'ютера зняв, у посилці минулого літа прийшов, але правда там крутиться шпиндель..., тобто він не такий швидкий як ссд. Комп був новий тому що бракований з заводу, вентилятори на ньому крутяться на максимальних обертах і не виключаються. Тим компом ніхто не користувався, і прийшов він у заводськьму пакуванні. Диск там добрий, вищого класу, відносно баракуди з моноблока. Віндоуз 10 я туди вже встановив, і обновив до останньої версії. Мишу, клавіатуру, і блок живлення тобі прийдеться десь шукати самому, якщо раптом передзвониш щоб я тобі заніс. Для перевірки роботи, я і мишу і блок живлення візьму з собою, включу, покажу тобі як він працює, сам комп залишу, а аксесуари - заберу, вони не нові. Блок живлення купиш собі новий, він гривень 500-700 вартує, на 19,5 В і 7-9А, мишу ти напевно свою стару маєш. Просто я прикупив у штатах моноблок 2350, тією ж посилкою минулого літа прийшов, не робочий, без блока живлення, раптом майстер його полагодить, і тоді я зможу його вмикати з проектором і цим блоком живлення що в мене є. Хоча туди потрібен більш потужніший, на 9-12А бо він з відеокартою, але якщо інтегрований екран не включати, то я так думаю, що і з цим він буде нормально працювати. Удачі тобі, Віктор, ще раз з Різдвом, і наступаючим Старим Новим Роком, що Василем чи Маланкою зветься в народі.
Ти так і не подзвонив, і тому я вирішив написати свої висноки з цього приводу. Зробив це на підсторінці до цієї, текст в основному російською мовою, приємного читання https://sites.google.com/site/dutkes/3/3