2Catка

 15-20, 22 ч., Серпень м., 12 р.

 Поясню назву сторінки. Вона (назва) може означати "Друга Кішка", в перекладі з англійської - "Second Cat" - немає роду (якщо приписати Tom or Pussy адреса сторінки стала-б довшою), і тому я дописав закінчення кирилицею - ка, хоча в тілі нижчевикладенного тексту про котячих - "ні сном, ні духом". Також може означати - Два Катки - це такий маленький асфальтоутрамбовувач, бо великий має - Три (у велосипедах з розмірами - навпаки). Також може значити - Двацатка (це щось типу діалекту ). Також може читатись англійською як - Тук at ка - що значить - стук до К.

 Сторінка присвячується Маленькій Країні, про яку, судячи з слів російськомовної пісні однієї відомої Арійки, ніхто нічого конкретно не знає, - ні де вона знаходиться, ні як туди потрапити. Але я там був... На заводі іграшковому працював (игрушки заводил, значит, ключиком металлическим, а потом ещё задавал им и направление для езды), і у рядженнях приймав участь (переодевания разные, маскарады с хороводами...). Створив цю сторінку заради посилання на неї з іншої моєї сторінки цього сайту, щоб не захаращувати її різного роду деталями моєї біографії, адже на ній тлумачиться інтерпритація літеросполучення - ПроХорЯ.

 За часів Радянського Союзу, будучи військовослужбовцем строкової служби, довелося мені попрацювати (у формі "ВСО" - не плутати з студентським загоном, - військово-будівельна одежа) на одному Заводику. Знаходився він у м. Москва, здається в районі метро "Річний Вокзал". Приналежав завод - МО СССР. Тоді всі підприємства військового відомства, які займались металообробкою (не факт - припущення), напевне для зручності запису, мали замість назви - цифровий номер. Номер того - був Шістдесят Шість. Припущення що всі заводи маркувались, виникло тому, що в м. Чернівці і зараз є територія з охороною, яка іменується ще з радянських часів Семидесятим заводом, де, наскільки мені відомо, в ті часи займались обробкою в основному чорних металів.

 На 66-му, у 89-му, я під керівництвом і з допомогою старшого прапорщика берегової охорони, монтували рампу для системного забезпечення автогенових постів киснем. Для зручності і економії часу, під стелею високих і довжелезних цехів, були змонтовані (з труб) комунікації стаціонарної подачі ацетилену та кисню, з ввареними роз'ємами, до яких приєднувались шланги і звисали до підлоги цеху, закінчуючись, як правило, - різаками. Цим інструментом нарізали круглі "блінчики" різних діаметрів з листового прокату товщиною 30мм, 50мм, 100мм, і т. д. З них, здається, далі токарі виточували флянці до "краників" - трьохсотки-пятисотки.

 Але за дві неділі робота для мене там закінчилась, і досить невчасно, - не встиг навіть бонуси (за які вже майже домовився) з собою прихопити, тяжка дуже бляха була (оцинкована) - але все що не робиться - кажуть до кращого. Вище Керівництво зняло мене з об’єкту, і на тому Північно-Східний район міста я більше не відвідував.

 (((25/VIII/012.P S - А приїхав я у Москву, весною 88-го року. Дивіться фото нижче:

 Чоботи під "парадку" не дуже личать, ботінки зручніші, але фотки зроблені в день присяги, а "прізракам" Боти ще не "положені по понятіям", навіть якщо вони вже і стали "духами", в смислі часу не вистачило отримати на складі відповідне взуття.

27-е число, понеділок.

 І ось, як виявляється, не тільки в Радянському Союзі, деякі промислові підприємства маркували цифрами. В одній маленькій Країні, де мені прийшлось побувати, і навіть деякий час попрацювати, системні підприємства зі зведеним в одну контору управлінням, також промарковані Цифрами. Я не буду називати ім’я Держави, про яку йде мова, суто з етичних міркувань, щоб не вводити в зніяковіння чиновників, з якими мені доводилось спілкуватись. Адже, чисто теоретично, ця сторінка може потрапити на очі і Керівництву підприємств, хоча маловірогідно. Судячи з "Гугл Аналітікс", цей сайт продивляються з 2-х, ..., 14-и компьютерів за день, але це як коли, буває й ні одного за тиждень, а зимою, здається, були випадки - коли навіть до 19 відвідувачів, але то лиш пару раз. А з допомогою онлайн перекладачів - зрозуміти написане - що "два пальці об асфальт".

 Йдемо далі. Як уже було згадано (якщо перейти по посиланню ПроХорЯ, що наверху сторінки, і уважно ознайомитись з 4 розділом) влаштувався я на деякий час на роботу. Так ось, як дізнався я пізніше, завод на який мене відрядили зі столичної Контори, наряду зі звичною назвою мав ще й номер, а саме - тридцять один. А ось у відрядження з того підприємства, я поїхав, транзитом через деякі гостинниці. Поки сировину відгружали на попутних заводах, доводилось "перекантовуватись" у привокзальних Готелях, з іншими відрядними спілкуватись, телек дивитись. Мультік один запам'ятавсь, про Дракона, в чорно-білих контрастах, який Церкву, подихом своїм вогненним, з неба зігріває [Зима, мабудь, люта була, ось молитвами Народу і викликали Спасителя, для обігріву будівлі], але при цьому - на Землі стоїть {уявіть собі пропорції].

 Сусід по номеру (якраз тоді) гостинність виявив, темно вже було, магазини закриті, так "померти з голоду" не дав, їжею пригостив..., як в пісні: "- Не пожалей, - Отдам последнюю рубаху...", а його старший товариш, ще й кружкою для Чаю (і не тільки)  нагородив мене напам'ять.., на дорожку {одним словом - гостинна Країна, і корінні Жителі в ній також дуже доброзичливі], і досяг мети поїздки на фабриці під номером двадцять. Десь чотири дні проходили розгрузочно-погрузочні роботи, оформлення документів, і ось там, при оформленні, я і загубив (чи-то не забрав із камери схову, забув уже, чи була така там) деякі з цінних речей, - розтяпа.

 Дорога назад виявилась швидшою, - пару днів, а всього часу пішло - 1 зимній місяць - виїхав у 2001, на початку січня, 28 числа того-ж місяця - кінцевий пункт подорожі, 1-2 лютого - виїзд назад... З людьми цікавими спілкувався, один, пам'ятаю, Земляк (пишу з великої літери, бо він тоді був десь на голову вищий за мене), також з України, так розповідав, як в молоді роки з товаришами на промисловому риболові (це такий, чи то Бот, чи то Корабель, "не вкурсі") Білуг (по 300 кг. особь) з Азову підіймали - такої великої риби я в житті не бачив, так щоб на власні очі, без посередництва різного роду Екранів. До речі тільки що в сільпо осетрових в акваріумі бачив ≈174 грн. кілограм, але ця, - ну максимум на два тягне, сантиметрів 50-60 в довжину.

  З приводу винагороди, про яку згадано на сторінці "про хор я" (що на цьому-ж сайті), так я від обіцяного не відмовляюсь. Якщо хтось ознайомився з інформацією на цих двох вебсторінках, і при цьому у нього є в наявності загублені мною речі (каблучка і монета в оправі, ключі - зайві - не колекціоную), і крім того ще й бажання поспілкуватись зі мною, на рахунок розміру винагороди, "стук-тук в лічку", що на сленгу користувачів інтернету, означає писати на мої: електронну пошту, або аккаунт в соціальній мережі, або з'єднання по ICQ. Ось останнього я не "усвоїв", хоча з пару-трійку років як там і зареєструвався, а от на email було-б не погано, дані на сторінці коньтакт.

 ((( P.S. 24/VIII/012. Зображення, де було-б кільце зі слоном (схоже на втрачене мною), в інеті так і не знайшов, а ось фото схожої монети, надибав на Аукро і виставляю. Правда тут вона без оправи, але справи це не міняє:

 Ще тоді помітив невеличкий привід для бесіди на штампі (чи чеканці) цієї копійочки. Одиниці на датах не мають кутового ( ˥ ) відрізку, і девятки без страховки від перевертання, яке миттєво змінює їх номінал - q - ось приблизно такого виступу, який зображений на латинській літері, біля її правого верхнього заокруглення... Якщо хатинку (цю, вигравіровану, що в трьох рівнях) провернути на кут в p радіан, то дата, яка вказана біля найвищої Башти, прийме значеня 1661. Далі до неї приплюсуєм номінал монети, і отримаємо Число, яке на три роки передує даті вказанній під надписом - "Перша Монета". Мені трошки незрозуміло, що це за такий Ювілей, до якого приурочений випуск Монети: 1991 - 1864 = 127 років - "ну очень круглая дата", прямо як в репліках: "- Що, будем сьогодні свято відмічати?", "- А яке?", - "А ти хіба не знаєш?, =>День граненого Стакану" )))

 Було-б приємно знайти у себе в почтовій скринці конвертик з загубленими речами. Але тоді можна і "напудитись" (що значить - налякатись), почнуть думки відвідувати: "Невже хтось читає ці мемуари у режимі онлайн?". На днях, ранесенько, йдучи на роботу, ненароком заглянув у пошту, і побачив там пачку цигарок. Витягаю - виявляється пів пачки "Парламенту", 9 мг. нікотину. Я то не палю, чотири з лишнім роки як лишив цю звичку (хіба що іноді, як то кажуть - "для блюзіру"), але деякі співробітники, як я помітив, - полюбляють тютюнокуріння. Ну я на роботу й заніс, попригощав цивільний особовий склад. Якщо знайдеться власник, який випадково переплутав місце схову (по різним причинам - від другої половини, від батьків, від дітей), телефонуйте (+380955788104), відкуплю і при зустрічі віддам.

 Приветик!