XІванів

 Сторінка присвячується Ботам від і для Жеброти.

 Почну інтерпритацією слова ЖебРота. На Буковинському діалекті слово Жаба звучить як Жєба. Слово рота поясняти, я надіюсь не потрібно.., хоча якщо записати два слова підряд - ротарот - то може вийти і отар, і таро, і арот.., розумійте як подобається, а в мене з цього приводу анекдот:

 Пливе Крокодил по річці, і бачить жаба на острівці сидить.

 Він у неї і питає:

 - Привіт, а до водоспаду далеко? - на що та і відповідає:

 - Пливи далі - там все взнаєш.

 Пливе собі такий далі, бачить - відділення жаб сидить на бережку, - діалог між ними вийшов схожий на попередній.

 Далі пропливши ще трохи - бачить уже взвод - та сама історія, і ось коли доплив він до Роти, то на питання скільки йому ще плисти до водоспаду, отримав, від ватажка організованної групи Жаб, слідуючу відповідь:

 - Не знаю як до водоспаду, але до "бамбулєй" - рахуй що ти уже доплив.

 Що сталось далі - "история умалчивает", але можна припустити декілька варіантів:

 1) Крокодил поїв усіх Жаб, і тоді він уособлює собою Французів (читав, що вони полюбляють таку страву).

 2) Жаби (подібно до Бжіл, які обліплюють Шершня і цим самим, піднімаючи температуру його тіла, вбивають хижака) обліплюють Крокодила з усіх боків, і залоскочують його до смерті, цим самим уособлюють Японців, бо Європейські Бджоли - підлітають до Шершня по черзі, і він з методичним педантизмом, так само по черзі, відриває їм голови, у телевізорі кажуть, що один може "заколпашити" всю Сім'ю (тобто цілий вулик).

  3) Додумуйте самі...

 Перед тим як почну висвітлювати таку делікатну тему, опишу значення (можливі) назви сторінки. Ну по перше саме просте що зрозуміло всім. X - латинська літера, яка іноді (і якраз в цьому випадку) означає число десять. Як бачимо ситуація трохи проясняється - десять Іванів. А якщо замість трьох крапок підставимо - Франко - вийде таких собі 10 Вільних (з французької) Вань, або двісті гриВасиків (мова про цей термін іде на іншій сторінці).

 Слідуюче, що може означати назва сторінки - це трохи тяжче для розуміння некомпетентного Загалу, але намагатимусь, як найдоступніше пояснити. У певних колах стратифікаційного суспільства (це ще Пітерим Сорокін ввів таий оборот у мові - во загнув) є певні фракції, які спілкуються на такій мові, носіями якої є тільки Члени даного прошарку соціуму. Серед слів цієї мови існує і такий термін як - КСІВА - що означає деякий папір з мокрими печатками, який ідентифікує приналежність тої чи іншої людини, або її майна, або повноваженнь, або все це разом - до певної когорти суспільніх діячів. Одним словом на сучасну Людську мову, цей революційний артефакт переводиться як  - ДОКУМЕНТ. І ось, читаючи назву сторінки з правильно розставленими пробілами, а замість трьох крапок напишем англійське слово "year", переведене на українську мову, у родовому відмінку, то отримаємо слідуючий вислів: "І Ксів а нівроку". Цей вислів означає, що і деяких документів є багато. Слово НІВРОКУ застосовується коли люди, які до чогось його примовляють, не хочуть погіршеннь справ у тій сфері діяльнсті про яку йде мова (свого роду забобон, але кажуть - дієвий, не зна...).

 І ось перед тим як висвітлювати питання стосовно ботів жеброти, хочу викласти фото деяких паперів.

 1) Дитячий "пашапорт":

 2) Атестат за восьмирічну освіту:

 3) Профсоюзний квиток:

 4) Довідка про три курси технікуму. Вибирав, як видно на фото, коли технікум вже перейменували в коледж:

 5) Військовий квиток:

 6) Посвідчення сварщика видане в армії:

 7) Приписне до війскового квитка:

 8) Далі йде карта водія:

9) Відповідно потрібно викласти і права, замість втрачених, на фото зображені мої "фаси", точно такі самі які були на водійських посвідченнях. Ідуть в порядку вибирання, зліва на право:

 10) Внутрішный паспорт, замінив Радянський (номер і дата видачі написані в штампі, на свідоцтві про народження, дивіться перше фото) на Український, ще в 96-му:

  Небольшое лирическое отступление на русском языке. Году эдак в девяносто шестом, а именно в середине лета, поехал я в Румынию, "комбайны" свои навестить (точно не помню сколько - то-ли три, то-ли пять), кои там оставил де-то году в 92-93-ем. Приезжаю, значит, в Клуж, а там мне и говорят: - Комбайнов, мол уже нету, зато есть БМВ-5, годовалая, Итальянская, не хошь, - де, - обменять, с доплатой. Ну я интересуюсь, - а кто кому доплачивать будет? Говорят, что они. Согласился. Дали мне задатку в 27 Грантов, а в залог паспорт себе оставили, мой, который заграничный, (Союзного производства сверху на корочке - Герб СССР оттиснут и золотистой краской разукрашен),сказали пару дней подождать надобно, документы там переоформить и прочее... Машинка была ничё такая, беленькая, с зонтиком от угонщиков, а тогда таких много шастало. Вечером, думаю, дай позвоню в Украину, приятелям, тогда мобилок небыло, как счас (в принципе, - были - но роуминг, если таковой присутствовал - стоял дороже чем героин - это такое образное сравнение вызвано моим знанием из новостей ТВ, что Наркотики, Оружие, Проституция - такие три сферы человеческой деятельности - кои приносят наивысшую прибыль из массы других Дел, где занята торговая смекалка людей. А по сему, в мировой практике такое занятие считается приоритетом Юридичеких лиц. ФизЛица, занимающиеся такими бизнесами, как правило, законодательствами многих стран мира считаются - Вне Закона). Те говорят, - чё так долго не звонишь, заждались, - мол, - уже, сделка серьёзная без тебя прогорает, срочно, - мол, - приезжай. Ну я и "подорвался".

 На границе тогда таких проблем, как в наше время, не было, гуляй себе туда-сюда даже и без документов (приблизительно как счас в Евросоюзе), никто и слова не говорил, одно-ж дело делали, ещё недавно - Коммунизм во всём мире пытались построить. На дорогу потратил четыре бумаги, из 14-ти которые взял задатком, и соответствовали они (эти четырнадцать листков) вышеприведённой (кстати и ниже тоже, токо в другом размене) сумме. Хотя "понты" ехать - всего два перевала, - рассстояние от столицы Трансильвании до Северной Буковины - где-то километров четыреста, но за срочность всегда приходится переплачивать - такова жизнь - как говорят французы, аста й вяца - звучит на румынском.

Паспорт мой у них, в Румынии, до сих пор так и остался, всё времени не было забрать, номер и фото, которого, на снимке ниже. Отчётливо видно запись в украинском паспорте (серия 40 № 0475269), фото на той ксиве, кстати, такое-же было как на медсправке для получения моих первых водительских прав. А посему пишу, что если кто из деловых партнёров, с кем я тогда имел договорённость, захочет обратно получить свои 270 Линкольнов (без учёта инфляции), обращайтесь, я завсегда готов обменять их, на тот залог, который остался в Напоке. Он же тоже уже недействителен, - "xpeH" куда по нему поедешь - но, говорят, есть такие люди - филателистами зовутся - хобби у которых - собирание марок - если перейдёте по ссылке, увидите фото с образцом блока оных, правда без одного члена, вырезал и на конверт наклеил, когда письмо приятелю отправлял, я ж их не собираю, а использую по назначению. Дабы на фото дыра в серии не зияла, карту от оператора связи "життя:)" подставил, чтоб, как выражается один молодой сотрудник, - всё было по "феншую".

Но, слыхал, со штампами - дороже ценятся. Так вот в паспорте том - три Турецкие марки наклеены, визами которые зовутся - номиналом в $10 каждая, и погашены они печатями турецких Пограничников, токо ради этих марчелл - мне тот паспорт и интересен, как память. Первая марочка - это shopтур с Болгарским туроператором на автобусе Чавдар с днём отдыха в Бургасе [море, с утра цепочку там утопил, {на 4,67 грамма, плетение - похожее на "Улитку", только не закруглённое звено, и создаётся видимость состава параллелепипедов, если память не "зминят", кажись во Владике прикупил, но не в том что на Дальних на Окраинах, а тут, который поближе - Врата к Арарату. Товарищ по оружию там живёт, - это которое зовётся Горелка (не путать с горилкой) и Киянка. С помощью оного мы завоёвывали Медные трубы - от 8 и до 22 миллиметров - равняли, там, отжигали. Если Киянка ходила сама по себе, то Горелка токо в комплекте с АвтоГеном, как его концевая активная составляющая. В Комплексе участвовали ещё и два Баллончика, общим весом килограмм в 190-210, белый и синий (прям как в украинской песне - Жили у Бабусі, три веселі Гуся, один сірий, другий білий, третій в капелюсі), ну и плюс резиновый Пост с Редукторами. Но я отвлёкся, вот де-то году в 91-2-ом, гостил я у приятеля, шашлычок с поросятины готовили, а потом и кушали, тосты красноречивые запомнить пробовал, по приезду домой, даже некоторое время повторять пытался, да не так всё, как мне хотелось. Там, в ювелирторге, это украшение на шею и приобрёл - а оставил кажись на той же географической параллели (71 - 40 = 31-ой минутой южнее), не прошло на юга Золотишко-то (29,25 карат 1000-ой идеально-теоретической пробы от десяти грамм сплава такого типа изделий  - легко подсчитать точный вес "аурум" в данной "златой цепи на ... том": 4,67 · 58,5% = 2,73195 грамма без примеси меди, или - 13,659..." ), магия какая-то} после вечера чё-то плохо на утро стало -  "конфэтой" видать отравился, лежал на пляже - спал, один из приятелей (сча второго сына уже растит), с коими "бомбону" употребляли решил проверить крепко ли, расстегнул замок, я проснулся, и попросил чтоб застегнул обратно, при застёгивании, видать ошибся, а мне было не до того, пошёл в воду окунутся, нырнул возле берега - выныриваю - "ланца" уже голяк, искал, искал, де там, песок по цвету похож...] и двумя ночёвками в Босфоре - отель такой в Стамбуле, десятка с "носа" за ночь в двухместном номере, а после на баулах, в том-же бусе, опять назад. Грелись всю дорогу - шо туда - шо назад, "загорелые" приехали...

 В другой раз - своим ходом - туда, до Бухареста, поездом, дальше - 10 долларов США - такой была цена билета, на рейсовый автобус Мерседес, с "видеком", мест де-то на тридцать с лишним. Там, в торговой столице Турции [а когда-то реальной в Византии], - газ-квас дня три, шоппингс большого бадуна", как поёт Дюна [такое себе СББ], а после на поезде, в почтовом вагоне, опять "не просыхая", в смысле погрузки-разгрузки - потели очень, до Плевена, кажись, а там подождав на баулах на перроне, поезд, София - Москва - прямиком "пыне [не путать с Хлебом] ла Чернауц".  Назовём тех людей, кто старые паспорта собирать любит, да "исчё и генги" за них предлагает - "паспортоматами", по аналогии с нумизматом. Сотрудники ОВиРа - не в счёт - им, как говорится - "сам бог велел" - это, можно сказать, их святая обязанность (долг), за ислолнение которой(-го), Государство выплачивает им денежное вознаграждение в виде заработной платы.

 11) Прострочений закордонний паспорт:

 12) Допуск до роботи з кисневими системами:

 13) Медична довідка, термін дії вийшов:

 14) Пропуск на територію підприємства:

   Тепер викладаю фотоколаж з ботінок, на фоні смайла і в колі карт, які у нас використовують тільки для гадання, по причині неосвіченності. Скажімо у Франції - ними грають у гру, по типу Преферансу, Білоту (в деяких колах - Деберц) - а саме таку, що потребує розрахунків, і, судячи по кількості карт в колоді, - на рівень вищих ніж в останніх вищезгаданих іграх:

 Історію цих ботіків напишу, можливо, на днях. На сьогодні хочу закінчити російськомовною "щиталкою" (рахувалка - щось не дуже звучить), яка, як на мене, доречна до останнього фото:

 Раз-два-три, четыре, пять,

Вышел Зайчик погулять,

Вдруг Охотник выбегает,

Прямо в Зайчика стреляет,

Пиф - паф, о-ё-ё-ой,

Умирает заяц мо-ой.

Повезли его в Больницу -

Он украл там рукавицу.

Повезли его в Буфет -

Он украл там сто конфет.

Повезли его в Кино -

Он украл там три пальто.

Ну тогда его домой

И прямо в печку с головой.

 Ось тільки не зовсім зрозуміло, чи він (заєць) є справжній і його запікши в печі з'їдять?, чи, можливо, іграшковий (дерев'янний, як Буратіно, чи то пак Піноккіо) і ним можна протопили піч задля обігріву приміщення. Це питання залишається відкритим..., кожен нехай вирішує сам. Верхній розклад для живих, нижній для дерев'янних Істот. Але ці малюночки, ще не всі (нагадаю - колода 78 схожих життєвих ситуацій), при бажанні ознайомитись з іншми трьома схожими пас'янсами (до речі розкладенними не випадковим витяганням карт, а ціленаправленним вибиранням) переходьте за цим посиланням.

 По правді кажучи, з самого початку, а саме з моменту покупки цього взуття, щось у мене виникло відчуття невдоволенності. Ну не те, щоб я впав у смуток, але звичного задоволення, яке у мене виникає опісля придбання речей, - не було. І це мене трохи непокоїло, можливо потрібно було звернутись до психолога?, але де-ж його у ті часи знайти, - психіатр - це будь-ласка, лікарів у нас..., а от "душевного рахувальника" (такий собі неологічний переклад) - мені тоді забракло.

 Можливо із-за цього, я не дуже шанував ці боти. По перше - побачив що вони не є вологозахисні, тобто в мокру погоду в них почуваєшся не комфортно, якщо довго десь бродиш. По друге, - десь на другому місяці, йдучи по асфальтовому тротуарі, не помітив розбиту пляшку з-під пива, і, наступивши на неї, прорізав підошву десь у районі середини стопи. Ногу, звичайно, не пошкодив, але в наступний дощ зрозумів - через отвір, який при поверхневому огляді навіть не було видно (потрібно було зігнути підошву у місці порізу), всередину черевика, при ході по мокрій, навіть без калюж, дорозі, починала затікати вода.

 Почав розмірковувати, як це при такій грубій, з виду, підошві, з такої середньої твердості гуми (не мікропора все-ж), міг осколок скла дійти аж до негумової стельки. Відповідь виявилась доволі простою, і взнав я її коли моя п'ята провалилась через стельку в середину, пустотілої з верхньоьго боку, підошви. Я ж то гадав, що гума йде по всій товщині (яку можна побачити на фото лежачого і "гавкаючого" Бота), а тут, можливо для облегшення взуття, цільний шар - десь міліметрів 8, а далі йде гумовий каркас з повітряними камерами. Зробились такі собі "Боти для Сухоти". 

 Прийшовши якось додому, я захотів їх зняти не розшнурувавши до самого кінця. Раніше іноді так робив з багатьма видами обувки. І тут у одного черевика просто відірвалась задня частина шкіри від підошви - це був повний "абзац". Я навіть уявити собі не міг, що так міцно виглядаюча, груба і більш-менш м'яка шкіра, може так просто взяти і порватись. Пішов у майстерню, задник зашили - один став трохи нижчим за другий - не біда. Потім почали лопати нитки з боків, які добре видно на фото - знову у майстерню. Носити можна ще було - поклав зо три стельки, в провалену підошву підклав гумовий, чорого кольору, паралелепіпед, який можна спостерігати в розірваному місці, - для фотосесії, я його вийняв з під п'яти і поклав у "пащу звіру". Але ось те, що вони почали вже зовсім відкривати рота - мене зневірило у їх придатності до експлуатації. Може ще раз до Майстра понести?

 Якщо придивитись уважніше, то можна побачити на язику, який я "спіцально" підвязав шнурком, надпис - Мейд ін ЄУ. Але бренд, на шильді збоку, на стельках, говорить що це - "Ленд Ровер". Англійці, кажись у 90-х, такі машини випускали, а потім, щось таке чув, - їх БМВ прикупило. Ровером у Львівській області, коли я на канікули до Бабусі з Дідусем (Земля їм Пухом, і Небо Володарем) приїзжав, мої ровесники (і не тільки, але спілкувався в основному я з однолітками) називали ВЕЛОСИПЕД. Де тепер виробника шукати, того, хто це взуття наштампував. Ну щоб відіслати йому на експертизу, яка встановивши недоліки, в процесі експлуатації виробу, зробить висновки, і в майбутньому, можливо, врахує слабкі місця, і при випуску нового Взуття, буде уникати їх повторення.