BakalovRati

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

М. Т. Рильський

ВСТУП.

 Дана робота має за мету викласти мої персональні дослідження з приводу того, як можливе таке явище як МОВА та її застосування у описі картини світу. Причому це все потрібно зробити методом цієї самої мови, у моєму конкретному випадку - української, з замахом на філософський дискурс, у разі якщо дійде до того, що її (курсову роботу) потрібно буде захищати в усній формі перед комісією по прийманню такого роду праць. Як і в попередній роботі тут планую також опустити точні посилання на джерела інформації з яких була витягнута та чи інша цитата чи ідея, але поверхнево, методом згадування окремих персонажів чи авторів та їх творів, ці джерела будуть мною зафіксовані в тілі курсової, звичайно якщо буде така необхідність. Причину такого відходу від стандартів написання курсових робіт я вказав ще на третьому курсі, а тут можу тільки доповнити: компетентні люди і так знатимуть про що йдеться, а не компетентнні - більше згають часу на те щоб знайти той чи інший твір за моїм точним посиланням, ніж якби вони скористались пошуковими системами типу Google, Яндекс...  

 Розділ 1. Історичний огляд мовних картин світу.

 Як було вказано у вступі до роботи тут будуть викладені мої персональні дослідження з приводу феномену під назвою МОВА. Це говорить про те, що початком усього я візьму своє дитинство, і буду проводити деякї паралелі з розвитком пізнавальних процесів у суспільстві. Але насамперед хочу розглянути один приклад, який, як на мій погляд, яскраво характеризує зміст деяких термів, які є в принципі синонімами, але належать до різних мов. Язик - Мова. В українській мові слово язик означає анатомічний придаток у деяких біологічних видів. В російській мові, окрім цього значення він несе в собі і такий денотат, який в українскій мові позначається вищевказаними чотирма літерами - а саме - МОВА. А як же бути з глухонімими людьми? Адже вони-то мовою володіють, а от язиком озвучити її не можуть. Це говорить про те, що російськомовний термін ЯЗЫК, з точки зору філології, не є повним відображенням всіх аспектів мовного явища як такого. За знаходження взаємопорозуміння.

 Але відійдемо на деякий час від глухонімих, і розберем: а звідки взагалі береться мова? Візьмемо до розгляду дитину одного року від народження. Суто я себе в цьому віці не пам'ятаю, але по ходу життя була така нагода поверхнево спостерігати за дітьми у цьому віці. Йдуть процеси навчання і ознайомлення з навколишнім середовищем і внутрішніми відчуттями. Вони, ці процеси, в принципі розпочинаються з самого народження, але от ті які повязані з темою моєї роботи, як говорять статистичні медичні дані, як правило у дітей людей починаються з одного року. Тобто, молода людина чує слухом певні звукові коливання, джерелом яких є оточуючі її подібні до неї але пропорційно збільшені істоти, і намагається відтворити їх, прив'язуючи і запам'ятовуючи ці звукові коливання, як до певних матеріальних сутностей у навколишньому середовищі, так і до власних життєдіяльних процесів. Ось так проходить ознайомлення суто з розмовною мовою. В середньому цей процес займає 3 - 5 років.

 Що йде далі? А далі йде ознайомлення з письмом. Тобто дітям озвучують певну літеру, і далі показують яким символом вона позначається на дошці, папері, екрані монітору, тощо. Це проходить після того, як увесь оточуючий і зрозумілий дитині візуальний світ, вона вже промаркувала певними звуковими конструкціями, про які йшла мова у попередньому абзаці, і запамятала. Навчилась вільно розмовляти. Ось цей момент свого життя я пам'ятаю дуже яскраво. Це було в дитсадку, і перша словесна конструкція яку я прочитав, належала назві газети, а саме "Радянська Буковина". Чому яскраво? Напевно тому, що вперше в житті я зіткнувся з абстракцією і зрозумів її. Назву краю я чув і раніше, що нею називають певну територію на Землі - розумів, а от що її можна скласти з окремих символів, і прочитавши в слух зрозуміти суть написаного - це для мене стало несподіванкою, і можливо тому запамяталось до сих пір. Тобто чорні символи на газеті, порівнявши з запамятованими на уроках символами АБетки і в визначеній на папері послідовності відтворивши їх в слух, при чому не повторюючи за вихователем, самостійно, донесли до мене назву краю. Це було прозріння, принаймні для мене.

 Далі все рутинно. Поглиблюється і розширюється навчання, як письму так і розмовній мові, зростає швидкість читання і писання. Паралельно вивчаються три мови: українська вдома, англійська у школі, російська на вулицях міста. Шкільна математика розвиває абстрактне мислення, ботаніка - любов до оточуючої природи, співи - почуття гармонії, тощо. Починає приходити розуміня, що одні й тіж поняття в різних мовах можуть називатись різними звуковими конструкціями і, відповідно, символами в письмі. А у випадку порівняння таких мов як англійська та українська, навіть транслітерація не співпадала з транскрипцією вивчаємих слів.

 Але ця робота присвячена не моїй біографії, а претендує на науково-філософське дослідження феномену мови. Для цього розглянемо деяку загальновідому інформацію з історії розвитку людства, а саме календарі. Найпопулярніші з найстаріших, як на мою думку, це китайський та іудейський. Вони ведуть лік числом, номінал якого вартує поверх 5 тисяч років, від якоїсь дуже відомої цим общинам дати. Тут можна провести паралель, схожу на ту, яку древньогрецький філософ Платон проводив вустами Сократа у своєму творі “Держава”. Там він устрій чеснот притаманих Людині розглядав на прикладі устрою Держави. Скористаючись цим прийомом, я і приведу певну тотожність між моїм розвитком у освоєнні мови, та розвитком сучасної цивілізації у освоєнні технічних засобів. Суть цієї тотожності в тому, що нікому ж в голову не приходить стверджувати, що до свого народження, у світі в який прийшла нова людська істота, була відсутня гармонія і порядок, мова і людські взаємовідносини. То чому це повинно бути відсутнім і 5 з лишнім тисяч років назад? І тоді повинен був бути певний розвиток цивілізації нічим не гірший, а можливо навіть і кращий ніж той, який ми спостерігаємо на сьогоднішній день. Доказом цього слугує наявність міфів від Гесіода і Гомера, які за допомогою мови дійшли до сьогодення.

 Звичайно в наш час існує багато теорій розвитку людства. Найпопулярнішу з наукових заснував англієць Чарльз Дарвін. Про що вона говорить, детально можна ознайомитись у спеціалізованій літературі. Тут я лише приведу один з логічно не суперечних аспектів, який переверне її вверх дном відносно загальноприйнятого її трактування тлумачами різних язикових общин. Повторюсь, дана моя гіпотеза, тому і названа мною гіпотезою, що не носить характер неспростовної істини. Але вона є логічно не суперечлива, і тому такий стан речей у ті часи, а йдеться про століття ровесників Дарвіна, міг-би бути цілком вірогідним. Насамперед наголошую на тому, що всі теорії, а іншими словами мовні картини світу, були написані людьми в першу чергу для своїх сучасників, щоб пояснити їм своє бачення світобудови. А от як воно буде в майбутньому, чи правильно її, теорію, переведуть на інші мови (у випадку якщо вони стануть популярними у себе на батьківщині), мені здається творців мовних картин світу по великому рахунку не цікавило.

 Ну от уявіть собі, що досягши певного ступеню інтелектуального розвитку, цей самий Дарвін помітив деяку закономірність між розвитком людської дитини і повадками звірей в оточуючому його світі. Сперечаючись з молодими людьми з приводу деяких натурфілософських питань, він міг побачити, що розуміння певних речей у них ще не має, в силу об’єктивних причин — не дійшли за станом віку до його рівня розвитку. Але-ж сама назва Англія, говорить що вона є батьківщиною ангельської мови. Ну хто-ж буде прямо у вічі людським дітям казати що вони мавпи, в плані свого інтелектуального розвитку. Адже вони цього не зрозуміють, і з вигляду ніби не схожі, і слова повторюють правильно, в смислі дикції, і писати вміють, а розуміння вікової недорозвинутості відносно старших товаришів, до них ще не прийшло. Ось для таких відносно недорозвинутих індивідів роду людського можливо і була сформована англійцями, на чолі з Дарвіним, ціла теорія походження видів, суть якої проста — потрібно поважати старших за себе людей, і тоді тебе не будуть завуальовано обзивати іменами різних звірей.

 Тут напевно саме час розглянути термін з попереднього абацу: ВІДНОСНО. Це я так намагаюсь плавно перейти з Англії в Німеччину, де жив трохи пізніше в часі, ніж згаданий мною тут його англійський колега, але так само плодовито творив мовні картини світу, а саме - Альберт Ейнштейн — чи-то єврей німецького походжнення, чи-то німець єврейського — я так і не зрозумів, беручи до уваги інформацію з ВікіПедії. Він є творцем теорії Релятивізму, що в перекладі на українську звучить як Відносності. Суть її полягає в тому, що чим більше ти будеш відноситидещо в молоді роки, тим більше тобі (не тебе) цього самого дещо, занесуть в старості. Правда я не цілком певен що саме в цьому суть, з німецькою мовою я знайомий дуже поверхнево і тому в оригіналі його твори прочитати не маю змоги, а перекладачі могли щось і наплутати.

 Візьмемо до розгляду один вислів з його теорії: ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИЙ КОНТИНУУМ. Цей континіум іншими словами він назвав ще чотирьох-мірним простором-часом. Я навіть бачив схематичне зображення у вигляді двох однаково-правильних конусів, вершини яких збігаються, а висоти складають пряму лінію. Виглядає щось на зразок пісчаного годинника, такі фігури дехто ще називає конусами другого порядку. Тобто пряма складена з висот — це час, а об’єми конусів — це трьох-мірний простір з координатами XYZ. Точка перехрещення бічних конусів - життя в теперішньому часі. Іншими словами, знову-ж таки, якщо перекладачі не поплутали, він склав ЧАС + ІКС + УАЙ + ЗЕТ = 4-мірна сутність. Ще грек Аристотель, учень вищезгаданого мною Платона ( і одночасно вчитель Олександра Македонського вік якого на момент смерті збігався з віком Ісуса Христа на момент розпяття), поверх дві тисячі років назад, намагався всі поняття звести до найбільш загальних і дати їм певне визначення. Він їх назвав категоріями, і як на його погляд виокремив 10 таких сутностей. Тут я не буду згадувати які саме, зауважу лиш, що простір і час належали до таких найбільш загальних категорій.

 Як на мою думку, якщо простір поділено на три складові, то і час потрібно було поділити, тим більш що це очевидно — МИНУЛЕ, ТЕПЕРІШНЄ, МАЙБУТНЄ. І тоді у нас виходить не чотирьох-мірний просторово-часовий континіум, а ШЕСТИ-МІРНИЙ. Як казав цей самий Альберт — «Все геніальне просто», правда зараз цей вислів приписують ще й Геббельсу, тому самому, з німецької четвірки Г. Розберемо поняття ГЕНІЙ, у зв’язці з СВЯТИЙ та ГЕРОЙ. От що пов’язує ці три терми? Спільними ознаками у них є, як на мою думку, найвища ступень досягнення людини у різних сферах життєдіяльності. З геніями пов’язують науку, мистецтво, з святими — доброчесних діячів на релігійному поприщі, з героями — скоротечні, можливо необдумані, спонтанні вчинки людини на благо іншої, або групи людей. Наскільки я зрозумів, ці назви, як правило, присвоюють уже мертвим людям, які залишили слід в історії людства у вищевказаних сферах діяльності. Підтвердженням цього є навіть прислів’я: “Геніями не народжуються” - логічно було-б продовжити - “ними як правило помирають”, “Не святі горшки ліплять” - логічне доповнення - ”бо фізично вже не в змозі”, “Герої не вмирають” - логіка - “два рази в одну річку не увійдеш”.

 Зараз в Україні, принаймні в Чернівцях, дуже багато на вулицях дошок з рекламою ось такого типу — ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ. Вона приурочена, я так зрозумів, так званій небесній сотні — це люди які загинули внаслідок масових заворушень у Києві на Майдані Незалежності зимою 2013-2014 рр. Але з точки зору значення понять  денотат терму Герой, не може вмерти, бо він уже мертвий. Але в Радянські часи таке звання з гумористичним нахилом давали і живим людям. Як приклад - генеральний секретар КПРС Брежнев Л. І., всі люди які побували тоді в Космосі. З точки зору філософських понять — це все клоунада, але ніхто і  нікому не забороняє розважатись на свій розсуд, звичайно в міру своїх можливостей. Але торгувати долями мертвих людей в наш час, я вважаю це за дешевий фарс нинішньої неосвіченої влади.

 Тепер розглянем згадані мною дещо вище поняття про найзагальніші категорії. Як писав все той-же Платон, у своєму творі “Парменід”, про єдине-ціле і його частини, найзагальнішою категорією, як на мою думку, є денотат поняття ЖИТТЯ. Для більш вагомого, наукового його озвучення можна скласти таку словесну конструкцію як: “Екзистенційно-існувальний феномен життєдіяльності біологічних форм”, але по своїй суті в українській мові це ємке поняття іменується словом — життя. Воно і є синонімом такого довгого речення. Це є найзагальніша, єдина, ціла категорія всіх мовних понять. ЇЇ можна розкласти, як було вказано вище, на такі дві підлеглі категорії як Простір і Час. А ці дві підкатегорії, в свою чергу можливі для розкладення наступним чином: 1) Простір — Знання, Існування, Віра; 2) Час — Минуле, Теперішне, Майбутнє. Далі все просто — триєдинство :

 1) Минуле в Часі співвідноситься Знанню в Просторі і є перед Умовою Життя.

2) Теперішнє в Часі співвідноситься Існуванню в Просторі і є основною складовою Життя.

3) Майбутнє в Часі співвідноситься з Вірою в Просторі і є наслідком Життя.

 Мені здається це є не дуже складно: Життя - гармонійна середина між Вірою і Знаням. І коли я чую таке питання: “А чи вірити Ви в Ісуса Христа?” в мене зразу може виникнути дві асоціації: 1) якщо людина, яка цікавиться, молодша за мене, в памяті піднімається теорія походження видів з її динозаврами; 2) якщо людина старша за мене — значить з мене, або з когось хто знаходиться поруч, глузують. Моя відповідь така: - Вірити в Ісуса неможливо, можна тільки володіти знаням про те, що в суспільстві є наявною інформація з історичного минулого в його розвитку. Кількість носіїв оної (а їх поверх мільярд тільки в католицизмі, а ще існують православ’я з протестантизмом) вказує на те що степінь вірогідності існування в минулому такого індивіда доволі висока. Все.  Інше питання що окрім цієї інформації по ньому залишилось ще багато його висловів, причому не ним самим занотованих, а його товаришами, ще й до всього по пам’яті і після його смерті. Це напевно якась дуже важливо-правдива інформація, раз стільки народу займається її розповсюдженням. Чесно кажучи я з нею ознайомився один раз у віці 38-и років і то доволі поверхнево. Нічого архіважливого я для себе там не знайшов, звичайні сентенції на кшталт Сенекових у його листах до Луцилія... Звичайно це на мене так не вплинуло, як на Ніцше, адже я не з самого дитинства штудіював Чорну Книгу, і це не покалічило мені розум...

 Ну і наприкінці цього розділу хочу повернутись до згаданого мною в першому абзаці феномену глухонімих. Якщо у Людини відсутній слух або зір, як на мою думку, то повинна бути присутня якась інша відчуттєва риса. Можливо цією рисою є вміння читати думки оточуючих його людей. Перевірити це експерементально, людині з наявним нормальним слуховим і зоровим апаратом, можна двома способами: 1) Якимось чином лишити себе зору або слуху, але це дуже садистський метод, і людина при здоровому глузді навряд-чи зважиться на такі експерименти; 2) Дожити до глибокої старості, коли слух і зір притупляються самостійно від віку, а на їх місце, як нагорода, приходить вміння читати думки оточуючих. Ось це перепитування старих людей, які щось не дочули в співбесіді з молодими, не говорить про те що вони це не дочули. Це говорить про те, що воно хочуть впевнитись, а чи думку саме цієї молодої людини вони прочитали? А чи не думка це якогось сусіда через стінку. Такі собі ходячі МЕЛАФОНИ, з розповідей Кіра Буличова.

 Цей розділ даної роботи був присвячений характеристиці такого поняття, як мовна картина світу з наведеням прикладів її зстосування людьми, які за допомогою освоєння цієї самої мови, залишили по собі слід в історії людства, описуючи своє бачення картини світобудови. Хочу зауважити, що окрім людей, мовою (у найзагальнішому її значенні) володіє і вся решта біологічних організмів, які здатні відтворювати самих себе, мутуючи і пристосовуючись до навколишнього середовища де вони розвиваються.  В слідуючому розділі, я буду намагатись викласти власне моє бачення світобудови, опираючись на загальновідомі факти науки і релігії, спробувавши не допустити логіних суперечностей.

 Нагадаю суть цього розділу мовою математики: -101, де (-1) є минуле знання; (0) є теперішнє існування; (1) є майбутнє віра; в цілому ці три цифри складають таку цілісну, єдину і найвищу категорію, денотат якої українською мовою називається — ЖИТТЯ.

Розділ 2 Світобудова описана методом мови.

 Розпочати цей розділ хочу згадкою про те, що картину світу, яка буде описана мною нижче, я вже намагався змалювати ще у березні 2012 року на сторінках сайту з моїм текстовим оформленям на серверах пошукової системи GOOGLE. Щоб не виправляти ту сорінку, а знаходиться вона за слідуючою адресою, я заснував нову. Тут  намагатимусь викласти принципово схожу конструкцію, з деякими невеликими змінами і доповненнями у світлі нової інформації отриманої мною за остані два роки.

 Уявіть собі правильний конус з максимальним кутом бічних при його вершині рівним 90 градусам (його ще називають прямим кутом і знаходиться він між перпендикулярними прямими лініями). Далі потрібно взяти до уваги досягнення астрофізиків планети Земля і вирахувати середнє арифметичне для діаметру диску Сонячної системи, щоб він, диск, з еліптичного став круглим. Це робиться задля легшого розуміня, картина-ж ідеально надумана, і з правильними фігурами легше працює уява. Тепер берем і пропорційно зменшуєм диск Сонячної системи до таких розмірів, щоб Сонце становило в діаметрі 4 метри. Після цього вписуємо його (диск) у вищезгаданий конус таким чином, щоб границя пропорційно зменшеної Сонячної системи (з Сонцем діаметром у 4 метри), співпадали з бічними конуса, а сам диск був паралельно розташований відносно основи даної геометричної фігури. Цю Сонячну систему позначимо символом У.

 А тепер давайте пропорційно зменшим цю саму планетарну систему таким чином, щоб зірка, навколо якої обертаються загальновідомі планети, становила в діаметрі 4 пікометри. Далі схожим методом, який був викладений у попередньому абзаці, впишемо її, планетарну систему виправлену з еліпса в коло, в цей самий конус. Зрозумілим є той факт, що відносно 4-ьох метрового, 4 пікометрове Сонце буде вписане десь далеко при вершині цієї фігури. А цю Сонячну систему позначимо символом Б. Ну і насамкінець, потрібно визначити пропорційне відношення системи Б до системи У, щоб вирахувати розміри Сонця, диск планетарної системи якого лежить в основі цього конуса. Систему яка лежить в основі конуса позначим символом К.  Це не складно: Б/У = У/К – так звана пряма пропорційність.  Я надіюсь зрозуміло, що тут змальовано конус у який вписано три пропорційні копії дисків сучасної Сонячної системи, які позначені символами БУК і знаходяться паралельно один одному.

 У сучасному світі існує такий термін як синергетика. Визначень йому маса, в залежності в якій сфері його намагаються застосувати. Суть у нього одна: здатність речовини самоорганізовуватись. А де цю самоорганізацію можливо побачити у природі? Таке питання на своїй лекції задавав студентам професор ЧНУ Вовк С. М (світла йому память, як мені сказали його співробітники, помер літом минулого року від інсульту). Я був присутній на одній з них і відповів: СФЕРА. - А ще? , - таким було наступне питання професора. Я не зміг знайти відповіді. Тоді на моє мовчання відповів він: - Більше прикладів самоорганізації у природі немає.

 Щоб було зрозуміліше що значить самоорганізація у природі, наведу приклад: Надуває вітер мильні бульбашки, і ось ця плівка водяного мила і є сферою, ніхто-ж її не витесує, а це значить що вона само організовується. Або часто можна спостерігати такий феномен як дощ, а саме той його момент коли крапля з неба падає в калюжу, і на місці удару на воді самоорганізовується половина сферичної бульбашки. Ось таку річ учені мужі назвали СИНЕРГЕТИКОЮ, і намагаються, уже менш вчені, застосувати цей термін у різних сферах людського буття, мовляв все природно, так влаштовано… Так як я зовсім не належу до когорти вчених, але намагаюсь здобути степінь бакалавра філософії, а це початковий рівень ученості, то не можу стояти осторонь і не задіяти такий загадковий термін.

 В моєму випадку, маю на увазі конусну трубу зі вписаними в неї трьома Сонячними системами різних масштабів, також можлива самоорганізація, чи то пак Синергетика. От уявіть собі, що Сонячна система позначена мною терміном Б є точка. А тепер навколо цієї точки рівномірно розвернемо цей конус у сферу. Тоді ми отримаємо три сфери, а саме: Б з 4 піко-метровим Сонцем, У з 4 метровим Сонцем і К з … розмір Сонця можуть порахувати всі зацікавлені в такій інформації, алгоритм дій я виклав декілька абзаців вище. І ось коли два роки назад я пропорційно зменшив масштаб Сонячної системи У до розмірів Сонця в 4 метри і використовуючи дані з Вікіпедії про розмір реальної Сонячної системи, звернув її у сферу, у мене вийшов результат, який у цифровому еквіваленті збігався з розмірами реальної планети Земля (Терра на латині). Але я міг і помилитись, бажаючі можуть перерахувати.

 Тоді у нас виходить, що Сонце на такій планеті знаходиться на одному з її полюсів, відповідно Місяць – на іншому. Тому-то ми їх бачимо плескатими і вони не обертаються навколо своєї осі. Виходить, що одна половина Сонячної сфери дивиться в середину сферичної планети Земля, по внутрішнім алмазним стінкам якої, ковзають масштабно зменшені полу сфери всіх (відомих нинішнім астрофізикам) планет Сонячної системи, на кшталт вищезгаданих мною бульбашок у калюжі. Іншу половину цих сферичних тіл, телескопи з маленької напівпланети з назвою Земля (яка також ковзає в середині своєї з масштабованої великої копії) бачать відображеними у алмазному дзеркалі, так що складається враження буцімто всі сфери цільні.

 А з іншого боку сфери під назвою планета Земля, яку я звернув з планетарної системи позначеної символом У, маю на увазі її зовнішню частину, ходять собі люди, звірі, літають птахи, комахи, ростуть гриби, дерева, трави, і ніхто над цим навіть не замислюється. Адже які постулати релігії?, не пам’ятаю хто сказав з древніх, бо почув це на лекціях в університеті - задача церкви не сповідувати те як влаштований Рай, її задача вчити людей як туди потрапити. Це мені щось нагадує тягу багатьох людей з усього світу потрапити до США, ніби там Рай на Землі. Зі слів очевидців, приїхавши туди вони прозрівають, ну дуже їм там тяжко, але от назад повертатись на батьківщину не бажають, напевно не хочуть ще один раз пережити шок від адаптації на нових теренах, які такими стали для них після відмови від неньки Батьківщини…

 На цій половині Землі люди сповідують геоцентричну модель світобудови Всесвіту. Геліоцентрики їм не указ, бо вони Сонце загнали на полюс планети, і воно для них нічим не відрізняється від Місяця, такі собі дві лампочки, одна для нічних походів, інша для денних, при чому під тою що для денних ще й засмагати можна. Тут потрібно зауважити, що люди які живуть з розумінням того, що Сонце і Місяць знаходиться на полюсах їхньої планети, також повинні знати, що саме ці світила вони бачити не можуть. Адже конус в який вписані три планетарні диски у місці своєї висоти має кремнієвий стрижень, який є провідником світла.

 Така собі  лінза, за допомогою якої можливий для спостереження  Місяць, бо він являє собою відображення диском Б внутрішньої полу сфери Сонця планетарної системи У. А в свою чергу планетарна система У являє собою дзеркало, яке відображає потік світла із Сонця планетарної системи К. Але звичайно відображається не все, частина енергії залишається і в цій системі.  Ось тому складається враження що Сонце і Місяць однакові за розміром монети, але перше ще й має властивість обігрівати. Цьому виною оптичний феномен під назвою лінзування, який можливий за допомогою, як я уже вказав вище, прозорого твердо-кристалічного кремнієвого стрижня. У таблиці елементів Мендєлєєва ці елементи (алмаз про який я писав вище, і який складає внутрішній каркас полу сфери планета Земля і кремній) позначаються символами C і Si відповідно, знаходяться в одній групі але різних періодах, і мають кількість пар протонів з електронами - 6 перший і 14 другий.

 І ось тут саме місце згадати про феномен Часу, бо ніби з простором я тільки що логічно закінчив. Для тих людей які живуть на внутрішній стороні Землі, час протікає так само як і для тих людей які живуть зовні. Але тільки відносно них самих. А от якщо порівнювати представника однієї моделі з представником іншої, то тут все по різному. Адже присутня суттєва різниця в розмірах, як у тій казці про Гулівера. І ті що живуть на алмазній ковзанці, бачать своїх братів по розуму у вигляді застиглих зірок на небесному нічному полі.

 А ті що ходять по планеті з наріжної сторони планетарного диска звернутого у сферу, повинні інтуїтивно вираховувати, як би той магніт, який знаходиться з внутрішньої сторони планети і тримає їх на плаву, не зіткнувся з якоюсь з 8 планет, які у вигляді полу сфер несамовито ковзають по гладкій алмазній поверхні, і можуть вщент розбити ті сутності, які також у вигляді малесеньких полу сфер ковзають там же, але утримують життя тих чи інших біологічних організмів. 

 Хочу наголосити що у другому розділі цієї курсової роботи (від вислову бути в курсі) описана мовна картина світу суто гіпотетичного характеру, і для того щоб її зрозуміти і візуалізувати об’ємну модель у просторі, потрібно в першу чергу володіти певним рівнем розвитку уяви, і вже тільки потім матеріальними засобами для можливості її побудови.

Розділ 3. Герменевтика глибоко-художніх творів мистецтва.

 Цей розділ хочу присвятити пам’яті однієї літературної діячки, моєї землячки, а саме – Ользі Кобилянській. А заодно, як приклад, розгляну один її твір, в якому вона мовою описала одну з картин свого світу, і покажу які асоціації можуть виникнути у людей в залежності від їх вікового рівня розвитку. Народилась ця письменниця у герцогстві Буковина, в селі Гура-Гумору, що знаходиться зараз на Сучавщині. Слово Гура в перекладі з румунської на українську означає Рот. Термін Гумор я надіюсь перекладати не потрібно, в результаті чого ми отримуємо чи-то Роту-Сміху, чи-то Веселий Рот. Ось в такому цікавому поселенні… Постає резонне питання: а чому саме її творчість взята мною для розгляду? Відповідь проста: деяку частину свого дитинства, юнацтва я провів на вулиці з її ім’ям, плюс пару разів відвідував театр названий на її честь.

А в школі з її творами не ознайомився, починаючи читати не розумів про що мова, якісь меркантильні думки, братовбивства…, жуть повна, «Кошмари на вулиці в’язів» з Крюгером Ф. відпочивають. Нагадаю – час дії коли її твори закладено в шкільну програму – 10 – 15 років від народження. В такому віці пережити таке інтелектуальне травмування – смерті подібно, тому я такі твори просто не читав, це, до речі, стосується і Панаса Мирного з його – «Чого ревуть воли як ясла повні?». Хоча назви творів деяких українських авторів доволі чаруючі. От чого варта назва яку придумав Коцюбинський, до речі десь ровесник Кобилянської на 6 років старший за Леніна (Ульянова). FATA MORGANA. Фата в перекладі з румунської означає наречена, а Морган – був такий флібустьєр, простіше кажучи пірат, який за наказом англійської Королеви робив набіги на іспанські Колонії в новій Індії. От читаєш таку назву і думаєш – напевно про Любов твір, весілля там описане, та підготування до оного. А насправді?, потрібно подивитись у ВікіПедії.

 Або от іще «Тіні забутих предків». Тіні від предків якими можуть бути? Залишені ними по собі якісь інформативні сутності, які у вигляді мовних чи художніх картин світу дійшли до сьогодення. Сюди входить і архітектура. Тобто предків як-би вже немає, а їх надбання у вигляді матеріальних об’єктів дійшло до нашого часу, і автор такої назви іменує їх тінями. А виявляється все навпаки, у вікіпедії читав короткий зміст – про любов Марічки та Івана все на тій й же Гуцульщині поблизу якої і народилась його, Коцюбинського, ровесниця Кобилянська і куди він іноді подорожував. І ось в цьому розділі хочу розглянути оповідання цієї самої Ольги під назвою «ЗА ГОТАР».

 В додатку до роботи викладено фото сторінок з книжки, ще зажиттєвого видання авторки оповідання. Минулої неділі купив цю брошуру на ринку по вул. Зеленій що у м. Чернівці за 30 гривень, що складає 1/6.66∞ частину від номіналу банкноти сучасної грошової одиниці України, на якій зображена молодша подруга Кобилянської, майже ровесниця все того-ж Ульянова, Лариса Косач. Такі ринки у різних містах світу на сленговому діалекті ще називають блошиними. Прочитавши це оповідання на цій неділі, прийшов до висновку, що я багато не втратив не ознайомившись з творчістю цієї плодовитої письменниці у шкільні роки. От з перших рядків твору що кидається в очі читцю? Показова нелюбов автора оповідання до служителів релігійного культу. Молода людина ознайомлюючись з описом поведінки панотця одразу викликає своєю уявою скупого старого попа, який є уособленням всієї церкви за задумом 40-літньої жінки, а саме стільки років було письменниці на момент написання оповідання.

 Те що служитель культу є пасивним відображенням поведінки сільської спільноти, молодій людині шкільного віку навряд чи прийде в голову. Адже якщо люди володіють такою рисою як співчуття, вони не будуть у лютий мороз залишати помираючого подорожника на дворі, біжучи за порадою до старших, а самі на місці залагодять справу. Як я показав у першому розділі, люди у старому віці, а тим більше служителі різних культів, володіють такою рисою як читання думок людей які є поруч них. І якщо панотець каже – За межу значить цього хотіли і про це думали ті люди, які його туди привели, а навіщо перечити пастві, їм-же з цим потім ще довго жити, а навчити когось чомусь, за відсутністю бажання у цього когось вчитись – неможливо.

 Не знаю чи такий хід думок спонукав письменницю описати таку похмуру, як для молоді, мовну картину клаптика світу, але у мене, у віці 44 років, це викликало саме таку інтерпретацію. Тобто нічого похмурого я тут не бачу, така собі надумана історія, один з елементів якої, а саме феномен Магдалини і її 14 дітей, можливий для пояснення наступним чином. Письменниця хотіла поділитись власними негараздами з особистого життя, і на прикладі 13-ти похорон дітей, спів ставляла свої 13 абортів, які можливо вона пережила до 40 років. І тут чоловік покривлений уже, дітей більше робити не в змозі, а Магдалена суха здорова, хоче діток, і знаходить якогось чоловіка, з яким думає завести сім’ю і вирощувати спільних дітей. А він виявляється німим відморозком, тікає від неї, при чому ще крадучи з її хати останні гроші, після чого вона змушена робити 14 аборт. А люди ходять поруч і співпереживають, де-ж вона гроші на переривання родів візьме, сапати-то вже не в змозі.

 Ось таким станом речей з життя Ольги і могло бути викликане таке похмуре оповідання, де свою долю вона описала постаттю Магдалени. Як показує її подальша біографія, сапала вона далі ще будь-здоров (маю на увазі її творчий доробок, перелік якого вказаний у вікіпедії), мабуть з абортом Коцюбинський допоміг. Хочу зауважити, що так як і оповідання Кобилянської, це моє припущення є штучно надуманим, але містись в собі логічні передумови у вигляді цього самого твору авторки. Індукція має безмежний характер, але її завжди легко спростувати приводячи певні факти…

Розділ 4. Схрещення книги Буття, теорії Дарвіна та

елементів з таблиці Мєндєлєєва.

У цьому розділі хочу провести деякі паралелі між загальновідомою інформацією із різних сфер людського буття, і все це поєднати з розвитком людини як такої. Схожі речі я вже розглядав, біля двох з половиною років тому назад, і виклав ту інформацію на цьому-ж сайті тут rus і тут ukr. В принципі намагаючись поділитись з кимось тими думками, які у вигляді тексту я тоді набрав на комп'ютері, і було мною вирішено створити вебсторінки з моїм оформленням, на серверах, штаб-квартира власників яких географічно розташована у штаті Каліфорнія, що у Сполучених Штатах. Стаття називається ПроСве і викладена мною двома мовами — російською і українською. А цей сайт я тоді так і назвав — Про Све То4ка - правда з’економив на пробілах, зате з п’яти символів крапка вийшла. 

 Але там мною не була задіяна теорія Дарвіна про еволюційний розвиток видів. Тут намагатимусь в міру мовних можливостей поєднати ці три феномени — релігію, фізику та біологію, хоча з точки зору змісту понять, фізику та біологію потрібно об’єднати у термін наука, і тоді явищ залишиться тільки два. Для того щоб врівноважити ці шальки терезів, розкладемо і релігію на дві, або навіть три складові. І тоді можливе протиставлення аврамістичної релігії з її іудаїзмом, християнством і мусульманством, з європейською наукою з її фізикою, біологією та хімією.

 Якщо взяти до уваги книгу Буття, авторство якої приписують пасинкові Фараонів Мойсею, а саме її початок, де йдеться про семиденне творіння світу і накласти цю інформацію на 7 періодів з хімічної таблиці Мєндєлєєва, то вийде метафізичний опис життя ідеальної ІСТОТИ віком у 118 років. Кожен елемент з таблиці відповідає віку цієї істоти в той чи інший період життя, тобто номер — співвідноситься з роком від народження, а як показує книга Буття — періодів всього сім. Як відомо з цієї легенди, різностатева пара Людей, з’явилась на 6-ий день творення, разом з усім наземним тваринним світом. Птахи і Риби не рахуються, бо вони були створені ще п'ятого дня. Трави — третього, а Сонце — четвертого.

 Тобто, якщо сумістити ці речі з теорією походження видів, то виходить, що ера Кроманьйонця з Неандертальцем наступає десь між 54-ма і 87-а роками від народження думаючої істоти. І до речі, навіть не в 54, бо саме з цього віку починається створення тварин на суходолі, а мавпи і є тими тваринами. Так от щоб стати ЛЮДИНОЮ, потрібно спочатку дожити до 54-ьох років, і ставши Жабою, еволюціонувати з неї, опосередковано через Мавпу, десь в середині періода одразу після рідкоземельних металів, в ЛЮДИНУ — РОЗУМНУ, тобто хомо-сапієнс. Цей процес згідно Біблії, Дарвіна і Мєндєлєєва займає разом з Лантаноїдами термін в 32 Земних роки.

 І ось після такого довгого терміну часу, переживши всі перипетії цього складного шляху, Людина переходить на наступний щабель розвитку, тобто у Сьомий період, і вже тільки тоді, якщо вірити Свяиому Письму, починає відпочивати у якості Бога. Перші п’ять періодів — це життя навіть не доісторичних ящурів, а таке собі метання-відкладання самовпевненими організмами, ікри з яйцями у воді та на травах. Це не я придумав, так пишуть розумні КНИЖКИ...

Висновок.

 Ось такі мовні картини світу можливі для розгляду і при бажанні можуть стати елементом філософського дискурсу. У цій роботі мною була використана загальновідома інформація набута історичним досвідом людства, і по мірі можливості вона була співставлена з моїм власним досвідом, за допомогою цього самого досвіду. У закінченні до роботи хочу зауважити, що триєдині сутності, які описані мною в перших двох розділах, за своїм порядком викладення мають обернено пропорційну відносність. Тобто початок першого (-1) відповідає закіченню другого К, а закінчення першого (1)— відповідно початку другого Б. Середина, як іноді висловлюються прислів’ям, вона і в Африці Середина (0) = У. Мовою математики це виглядає приблизно так:

- 1 0 1 = К У Б

У двох останніх розділах, знову-ж таки у міру можливості намагався викласти мовні картини світу з огляду на мистецькі надбання людства, задіюючи при цьому набутий в процесі життя досвід спілкування з цим самим мистецтвом. Там звичайно присутні дещо саркастичні  ноти в описі становлення людини, але в порівнянні з гіпотетичними абортами очільниці Чернівецького драматургійного театру, сарказм можна прийняти і за гумор.

Невелике онлайн доповнення.

 Дехто може подумати, що я маю зуб на німців. Взяв їхнього теоретика і почав виправляти помилки у його відкриттях. Щоб спростувати такий стан речей, і знайти гідну заміну з когорти учених німецької національності, прошу ознайомитись з текстом на фото нижче, а саме другою, більш темною його частиною.

 Там йдеться про соратника, такого-ж німця як і Ейнштейн, Карла Маркса, а саме Фрідріха Енгельса. Чому Маркса я називаю таким-же німцем як і Альберт?, - причина проста, оба закінчили життя у вигнанні, тобто поза межами Батьківщини, а так повелося з древніх давен, ще з часів Мойсея, хто грабанувши куш, тікає, щоб його з'їсти, як кіт на дерево, той з доброчинного громадянина певної держави перетворюється на ЄВРЕЯ. Для таких втікачів у наш час навіть цілу державу створили і назвали її ІЗРАЇЛЬ. Але за часів Маркса з Альбертом такої держави ще не було, от вони втілювали образ вічного Жида, тікаючи з Батьківщини хто куди - перший в Англію, другий в Америку. Ось так народжуються євреї. А Енгельс, здається, дожив у Німеччині до кінця життя (P.S. 10/V/2014 16:50 greenvich time, таки помер у Лондоні, виходить що став євреєм у віці 49 років, тільки що вікіпедію подивився), чесно кажучи з його біографією не ознайомлювався, але виходячи з того, що на інформацію, де-б його називали євреєм, я до сих пір ні-де не наштовхнувся, то зробив висновок, що помер він там де й народився.

 Це така невелика преамбула до характеристики тексту за його авторством. В принципі, як і у випадку з Ейнштейном, тут приведено не оригінал а переклад, та ще й у вигляді цитати з закінчення радянського підручника 1955 року випуску "Теория Государства и Права". Хочу звернути увагу на його слова з "Анти-Д'юрінга", був у Фрідріха такий твір, якщо хто не знає, там він виводив на чисту воду цього самого Д'юрінга, а саме "Государство не отменяется, оно отмирает". От що взяв на озброєння 30-40-річний Ульянов, коли ознайомився, навіть в оригіналі, з текстом 58-річного Енгельса? КОМУНІЗМ. Це-ж які можливості відкриваються. Їде собі людина на Мерседесі у свої 60 років, це можна сказати його засіб виробництва, а тут Ленін у свої 35 говорить: " - Для того щоб Вам 20-літні юнаки жилося краще, Ви повиннні цей Мерседес у 60-річного Буржуя відібрати, і цей засіб виробництва, а саме машину, - зробити загального користування. Приватна власність - пережиток, Ви молоді, заберіть машинку у старого, і буде Вам щастя у вигляді цього самого Комунізму". Хто на такі речі повівся - або пан, або пропав... Але в комунізм попадає уже в 20 років по любому, варіанти два:

 1) Арешт, виправна колонія, там все загального користування, і мітла і совок, і кірка з лопатою...

 2) Займає посаду в державній структурі, бере хабарі, користуючись службовим положенням, і весь час виробляє адреналін, думаючи, як би не потрапити у виправну колонію...

 А Фрідріх у свої 60 міг і пожартувати, адже менталітет людей які виховувалась у країнах де щільність населення має суттєві степеневі перепади - діаметрально протилежний, незважаючи на знання мови. Ось тому Володимир міг правильно його і не зрозуміти. Це-ж треба, у Країні, де як писали очевидці, міста могли захлинутись у кінському перегної, у людини виникає таке передбачення, що держава відімре тоді, коли людина перестане керувати іншими особами, а почне керувати тільки машинами, по причині глобального розвитку і збільшення кількості останніх. Виходить, що за задумом автора цієї думки, на Землі повинна залишитись тільки одна особа, яка і буде керувати всіма машинами..., а куди-ж дінуться всі решта людей? Мабуть Фрідріх дивився на небо і думав: "- ось скільки місця там, всі поулітають в Космос, до далеких зірок, а на Землі і мені непогано так живеться". Такий собі механічно-примусовий соліпсізм..., адже він-то себе також у цьому майбутньому якось пристроював, і як мені здалося не на останньому місці.

 І насамкінець розкладем назви діячів від науки на складові і переведемо їх на українську мову. Почнем з кінця доповнення і розглянем що значить Free Dreher Eng Elsa. Такий собі Вільний Поворот (якщо прибавим er в кінці слова - вийде в перекладі з німецької Токар), разом з Вузькою, Облягаючою Ельзою. Тобто Фрідріх Енгельс - це така собі пара Токаря з Ельзою. 

 Mark's Кarl - такий собі Карл (здається були з таким іменем королі в Англії - перший, другий і т. д.), який належить Марці - грошова одиниця в Німеччині... 

 During (Д'юрінг) - той самий з приставкою анти - в перекладі з англійської - на протязі певного часу в залежності від контексту.

 Улья, або NO, або NOU - УльяНоу у двох інтерпритаціях - Улья в перекладі з російської на українську, або родовий відмінок від слова Вулик, або його-ж множина в певному контексті (приклад -  а вокруг всё улья да улья, щось типу на пасіку хтось набрів); NO - в перекладі з англійської - слово немає; NOU в перекладі з румунської - слово новий. В результаті отримуєм українською: чи-то Немає Вулика, чи-то Нові Вулики.

 Складається таке враження, що Татарин Володя, вивчивши німецьку з англійською, підглядав переписку старших за нього людей: англійця Карла з німецьким фінінсуванням, та німця Вільного Токаря одруженого на Худій Ельзі, які таким чином  Не дуже цікаво проводили свій час (Анті Дъюрінг). Зробив свій татарський висновок, візуалізував його в Російській Імперії, і в нагороду отримав Новий Вулик на Красній Площі у Москві. В такому разі і його можна назвати Євреєм, адже окрім рідної татарської, йому стала рідна і російська мова, але так як він похований не в Татарстані (адже він навчався в Казані), то виходить що помер у вигнанні, залишившись при цьому Без старого домашнього Вулика.

Альб Ерт, Ейн Штейн або Шт Ейн - Білий Ерт, Один Камінь або Шт Один (1шт1) - простий набір слів і цифри 1 ...

  Дар Він - Він Дар - no comments...

 Ось така виходить галіматья, чи було воно чи ні - хто знає?, при мені точно ні, адже народився я у 1969 році...

 Над сторінкою працював з 20-го квітня по 10-е травня 2014 року