Дата публікації допису: 25 груд. 2017 15:14:39
Після вивчення нових можливостей використання і функцій текстового процесора слід перейти до практичного освоєння режимів та вказівок конкретного текстового процесора.
Необхідність вироблення практичних навичок і умінь роботи з текстовим процесором передбачає значне підвищення питомої ваги практичних занять (порівняно з іншими предметами), надаючи курсу інформатики специфічні риси, які відрізняють його від інших предметів[1].
Практика свідчить, що часто вчителі інформатики вивчення текстового процесора зводять лише до вивчення команд, не пояснюючи, як опрацьовується текст, а це приводить до звичайного репродуктивного навчання, так званого "кнопочного", при якому учні запам'ятовують лише призначення клавіш чи значків, і не заглиблюються в сутність процесу, що відбувається. Експериментально доведено, що такий підхід до вивчення багатьох питань та понять інформатики є шкідливим як для учнів, так і для вчителів, і не розвиває учнів.
Для практичної роботи варто пропонувати вправи, призначені для відпрацьовування окремих прийомів і методів роботи в текстовому процесорі. Ці вправи можуть пропонуватися учням як загальні завдання для одночасного виконання на комп'ютері. Індивідуальні роботи повинні бути різноманітними. Учитель повинен пропонувати учням різні варіанти завдань, причому заздалегідь вказати на який рівень оцінки (для 12 бальної системи) дане завдання розраховане. Розподіляти ці завдання треба з урахуванням індивідуальних можливостей учнів і їхнього рівня знань [3].
Для розробки загальних і індивідуальних завдань з боку вчителя потрібна підготовча робота. Вона складається в підготовці електронних або паперових файлів, з якими будуть працювати учні.
При вивченні теми учитель повинен чітко усвідомлювати завдання, що ставляться перед учнями в процесі формування умінь і навичок. Навчальна програма вивчення теми передбачає формування в учнів таких вмінь:
- створення нумерованих і маркованих списків;
- таблиці в текстових документах;
- вставлення зображень і настроювання їх властивостей;
- друк документа;
- використання стилів;
- створення шаблонів документів;
- створення макросів.
Дана тема займає особливе місце в шкільному курсі інформатики. Тут учні повинні самостійно створювати невеликі реальні продукти за допомогою комп'ютера — текстові документи. Це, безумовно, підвищує мотивацію учнів до роботи. Однією з особливостей вивчення програмних засобів є можливість самостійно експериментувати. Змінюючи властивості об’єктів, відразу можна спостерігати зміни. Це сприяє розвитку дослідницької діяльності учнів. Навчальний час варто розумно розподіляти між вивченням теорії і практичними завданнями. Вчитель не повинен піддаватися напорові найбільш нетерплячих учнів, що не бажають слухати ніяких пояснень і намагаються чим швидше почати “натискати клавіші”. Досвід показує, що більшість учнів погано сприймають пояснення, сидячи за працюючим комп'ютером. Тому найкращий варіант організації занять такий, коли пояснення вчителя учні слухають, сидячи за партами без машин, і лише одержавши завдання і чітко усвідомивши, що потрібно зробити, сідають за комп'ютери. Далі робота вчителя переходить у режим індивідуального спілкування з учнями, консультацій, прийому завдань.
На початку можна показати учням на мультимедійному екрані (не поспішаючи, щоб учні встигли запам'ятати хоча б послідовність дій) правила виконання, а потім запропонувати самостійну роботу. Практика показує, що якщо учні раніше не залучалися до дослідницької роботи, то така методика повинна вчителем застосовуватися поступово, ускладнюючи самостійну роботу від завдання до завдання, а інколи доцільно допомагати учням при виконанні всієї вправи, залежно від сформованості у учнів самостійного мислення та рівня їхньої пізнавальної активності.
Такий підхід до вивчення текстового процесора дає можливість учням при необхідності без зайвих перешкод перейти до опрацювання тексту в іншому аналогічному середовищі. Якщо дозволяє час, то можна запропонувати окремим учням виконати аналогічні завдання в іншому процесорі, не пояснюючи правил роботи в ньому.
Варто враховувати, що в деяких учнів ще досить слабкі навички роботи з клавіатурою, мишею, дисками; нечіткі представлення про роботу з файлами. Коли учням надається можливість виведення тексту до друку, то для деяких із них це перший досвід роботи з принтером. Таким чином, практичні завдання даної теми носять комплексний навчальний характер. Учитель повинен звертати увагу на всі сторони роботи, активно допомагати учням.
В основу методики навчання доцільно покласти індуктивний підхід з використанням методу доцільних задач, кожна з яких спрямована на засвоєння учнями конкретних функцій програми для роботи з текстом та його складовими, як об'єктами.
Практичні заняття з даної теми необхідно проводити в комп'ютерному класі. Вони мають такі особливості:
- вчитель говорить, що потрібно зробити, а учні відразу виконують завдання;
- вчитель може запитувати учнів, і учні повинні відповідати на поставлені запитання;
- вчитель перевіряє, чи правильно виконано завдання;
- труднощі, що виникають в учнів при роботі на комп’ютері відразу вирішуються;
- вчитель формулює завдання, і учень самостійно його виконує.
Така форма проведення уроку дозволяє:
- отримати практичні навички роботи на ПК;
- закріпити отримані знання на практиці;
- подолати можливі труднощі і з'ясувати прогалини в знаннях учнів;
- індивідуально працювати зі слабкими учнями;
- самостійно працювати сильним учням.
Завдання при цьому можуть бути двох типів [10-13]:
1. Учням пропонується ввести з клавіатури деякий текст та подати його в певному вигляді.
В цьому випадку учневі, з одного боку, самостійно важко знайти помилку в результатах виконання завдання та оцінити правильність його виконання. З іншого – більшість учнів не мають навичок швидкого введення тексту з клавіатури. Це означає, шо при виконанні такого типу завдань значна частина часу уроку витрачається на введення тексту, а на формування вмінь та навичок його опрацювання за допомогою такого засобу, як текстовий процесор, лишається менша частина уроку. Досить часто це призводить до недосягнення вчителем навчальної мети відповідного уроку.
Враховуючи вище сказане, можна прийти до висновку, що такого типу завдання краще пропонувати учням не при вивченні нового матеріалу, а при узагальненні та повторенні – у випадках, коли потрібно проявити творчість, тобто на заключних уроках.
2. Учням пропонується завантажити з диску заздалегідь створений текстовий файл та подати його в конкретній формі, вимоги до зовнішнього вигляду якого учні одержують у роздрукованому вигляді. Таким чином учень вже на початку роботи має перед очима зразок (очікуваний результат опрацювання текстових повідомлень), і його завдання полягає в тому, щоб привести вже набраний текст до вказаного виду, використовуючи засоби текстового процесора.
При завантаженні з диску підготовлених матеріалів учні звільняються від введення з клавіатури текстів, шо вивільняє значну частину уроку.
При цьому завдання можуть бути подані з різними рівнями підказок до їх виконання [15]:
1-ий тип завдань. До тексту, що в повному обсязі зберігається на диску, надається очікуваний результат його опрацювання (роздруковану відповідним чином, відформатовану копію тексту) та послідовність дій з вказуванням вказівок, які необхідно виконати для подання заданого тексту у потрібному вигляді.
2-ий тип завдань. До тексту та надрукованого очікуваного результату пропонується список вказівок, виконуючи які можна досягти мети завдання, але в цьому випадку відсутній алгоритм його виконання.
3-ий тип завдань. Учневі пропонуються лише деякі узагальнені вказівки до виконання завдання.
4-ий тип завдань. Підготовлений текст супроводжується лише очікуваним результатом, відсутні будь-які вказівки до його отримання. Учень самостійно добирає методи опрацювання заданого тексту.
Для узагальнення знань, після закінчення кожної вправи, учням доцільно проказати вголос порядок виконання завдання, яким вони користувались, обговорити його з іншими учнями, а потім знайти раціональніший шлях виконання вправи (якщо це моджливо). Далі на практичній роботі їм пропонується самостійно виконати аналогічне завдання та письмово зробити узагальнений висновок. Перед виконанням завдання вчителю потрібно чітко сформулювати вимоги до оформлення висновку. Бажано, щоб у висновку не містилось конкретних назв вказівок, які використовувались при виконанні завдань, а речення були узагальненими. Це дає змогу засвоювати не конкретні вказівки процесора, а принципи виконання операцій з текстами за допомогою спеціального середовища, яке змінюється і можливо буде змінюватися і в майбутньому.
Для активізації пізнавальної діяльності в даній темі необхідно застосовувати:
а) тести;
- виконані на папері;
- оформлені у вигляді програми для ПК;
б) розгадування ребусів, кросвордів, загадок.
Для формування операційного складу мислення, а саме розумових дій і розумових операцій найкраще підійде матеріал, що описує основні пункти меню, а також підготовку найпростішого тексту у процесорі.
При формуванні розумових навичок і вмінь, тобто доведенні розумових дій та операцій до автоматизму, рекомендуємо завдання, які дозволяють редагувати текст і змінювати шрифти і стилі в готовому тексті, працювати з виділеними фрагментами, здійснювати пошук і заміну фрагментів тексту в документі, відкривати і зберігати файли в документі і т.д.
Для розвитку в учнів таких якостей мислення як глибина, гнучкість, стійкість, усвідомленість, самостійність, роз'яснюють (а потім виконують практично), яким чином поєднувати в документі текст і графіку, створювати складні схеми, креслення, графіки, малюнки і таблиці.
Якщо дивитися з точки зору структури організації навчального процесу, то контроль знань – складова частина навчального процесу. Контролювати треба ефективно, із застосуванням різних технічних засобів, особливо на уроках інформатики.
На практичному занятті крім фронтального опитування можна також провести комп’ютерне тестування. Особливістю таку тестування є те, що учень відразу бачить результати своєї роботи.