Вони прославили Україну. Гамов Георгій Антонович

Георгій Гамов народився в Одесі 4 березня 1904 року в учительській родині. Батько викладав російську мову та літературу в приватній гімназії, мав ранг статський радник (ранг відповідав військовому званню генерал-майора). Мати Георгія рано померла. Батько заохочував захоплення Георгія науками, фізикою, астрономією, біологією, подарував мікроскоп і телескоп.

У 1921 році Георгій вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Новоросійського (Одеського) університету. Одночасно Георгій Гамов підробляв обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії, де відвідував астрономічний гурток. Але вже 1922 року незадоволений рівнем викладання в Одеському університеті Георгій Гамов перевівся до Петроградського університету, де читав лекції професор Олександр Фрідман – автор виведеної із теорії відносності теорії «нестаціонарного (розширеного) Всесвіту», що зацікавило юного одесита.

Під час навчання в університеті працював співробітником Метеорологічної станції Державного лісового університету (1922-1923 рр.), завідувачем польової метеорологічної обсерваторії Артилерійської школи (1923-1924 рр.), позаштатним співробітником Державного оптичного інституту (1924-1925 рр.). За його участі було розроблено метод оцінки якості скла. У цей же час публікує свої перші наукові статті з теоретичної фізики.

У 1928 році Георгія Гамова посилають на стажування в Геттінгенський університет (Німеччина) – провідний центр розвитку квантової механіки. Тут він написав свою першу визначну дослідницьку працю про потенціальний бар’єр атомних ядер (тунельний ефект). Це відкриття стало початком теоретичного обґрунтування альфа-розпаду ядер і зробило вченого світовою знаменитістю.

1934 рік став переломним в житті видатного вченого – будучи разом з дружиною у відрядженні в Брюселі на Сольвеєвському конгресі, він відмовився повертатися до Радянського Союзу. Емігрував до США, став професором Університету імені Вашингтона у Вашингтоні (до 1956 р.), а потім – університету штату Колорадо.

Основні праці Георгія Гамова присвячені квантовій механіці, атомній та ядерній фізиці, астрофізиці, космології, біології, історії фізики. Застосував квантову механіку до пояснення альфа-розпаду, показав, що частинки навіть з невеликою енергією можуть проникати через потенціальний бар’єр, побудував модель прямокутної потенціальної ями (1928 р.). У результаті виникло уявлення про тунельний ефект. Сформулював уявлення про рівні енергії у ядрі та показав, що найефективнішими «ядерними снарядами» є протони. Разом із Едвардом Теллером у 1936 році встановив правила відбору в теорії бета-розпаду.

Значних успіхів досяг в астрофізиці та космології. Широко використовував для інтерпретації зоряної еволюції ядерну фізику. Першим почав розраховувати моделі зірок з термоядерними джерелами енергії, досліджував еволюційні треки зірок, запропонував у 1942 році модель оболонки червоного гіганта, досліджував роль нейтрино при спалахах нових та наднових зірок. В 1946-1948 роках розробив теорію утворення хімічних елементів шляхом послідовного нейтронного захвату та модель гарячого Всесвіту, в рамках якої передбачив реліктове випромінювання і у1956 році оцінив його температуру в 6 К. Запропонував механізм зоряного колапсу. Георгію Гамову належить перша чітка постановка проблеми генетичного коду. Він є автором багатьох науково-популярних книг.

Помер Георгій Антонович Гамов у Боулдері (штат Колорадо) 19 серпня 1968 року.

Гамов Георгій (Джорж) Антонович (4 березня 1904 р., м. Одеса – 9 серпня 1968 р., м. Боулдер, США) – фізик-теоретик, астрофізик, популяризатор науки, створив теорію альфа-розпаду, розробив теорію «гарячого Всесвіту», передбачив існування реліктового випромінювання, вперше чітко сформулював проблему коду ДНК.