Вони прославили Україну. Ахієзер Олександр Ілліч

Олександр Ахієзер народився 31 жовтня 1911 р. у м. Черикові (Білорусь) в родині земського лікаря Іллі Олександровича і Наталії Григорівни Ахієзеру. У 1934 році закінчив Київський політехнічний інститут і почав роботу в теоретичному відділі Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) в Харкові (нині – Харківський фізико-технічний інститут (ХФТІ)), яким на той час керував майбутній нобелівський лауреат Л. Д. Ландау. У 1936 році захистив кандидатську дисертацію. У 1938 році, після переїзду Ландау в Москву, очолив теоретичний відділ УФТІ і керував ним до 1988 року. У 1940 році захистив докторську дисертацію. У 1944-1952 роках працював в Москві в лабораторії І. В. Курчатова над атомним проектом.

Олександр Ахієзер був одним із засновників Інституту теоретичної фізики при Національному науковому центрі «ХФТІ», який зараз носить його ім’я.

Дослідження Олександра Ахієзера присвячено ядерній фізиці, квантовій електродинаміці, фізиці елементарних частинок, фізиці плазми, магнітній гідродинаміці, теорії твердого тіла, магнетизму, історії й філософії фізики. Він розвинув теорію розсіяння фотона фотоном в області високих енергій і теорію когерентного розсіяння фотона в полі ядра.

Людина талановита, величезної ерудиції, невичерпної енергії, оптимізму, працездатності, незвичайної привабливості й доброти, товариський, дотепний, сам тонко розуміючий жарт, умів правильно визначити найперспективніші напрямки розвитку фізики. Подібно до свого вчителя Л. Д. Ландау, він став центром для здібної молоді. З початку 50-х років активно формується його наукова школа фізиків-теоретиків. Олександр Ахієзер створив велику й широкопрофільну наукову школу. Підготував 72 кандидата і 33 доктори наук. Серед його учнів багато великих вчених, академіків Національної академії наук України (В. Г. Бар'яхтар, Я. Б. Файнберг, С. В. Пелетмінскій, А. Г. Ситенка і ін.).

В останню третину свого життя Олександр Ахієзер написав низку яскравих праць з історії фізики – «Біографія елементарних частинок», «Еволюція фізичної картини світу», «Розвивається фізична картина світу», нариси про Л. Д. Ландау, М. М. Боголюбова, Я. І. Френкеля, І. Я. Померанчука та ін.