Вони прославили Україну. Обреїмов Іван Васильович

Обреїмов Іван Васильович (8 березня 1894, м. Аннесі, Франція – 2 грудня 1981 р., м. Москва) – академік АН СРСР, перший директор Українського Фізико-технічного інституту (нині Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»), засновник наукової школи.Обреїмов Іван Васильович народився 8 березня 1894 року у Франції в місті Аннесі, в родині відомого на Уралі просвітителя, викладача математики Василя Івановича Обреїмова, який був змушений виїхати з Росії. Через деякий час родина Обреїмових повернулася на Батьківщину. У 1909 році, після смерті батька, родина переїхала до Гатчини, де в 1910 році Іван із золотою медаллю закінчив Гатчинський сирітський інститут та поступив до Санкт-Петербурзького університету, який закінчив у 1914 році Протягом 1919-1924 рр. працював у Державному оптичному інституті, у 1924-1929 рр. – у Ленінградському фізико-технічному інституті.

У 1929 році був призначений директором заснованого Українського фізико-технічного інституту в Харкові. Іван Васильович організував будівництво інституту. Поки воно тривало Обреїмов в 1929 році в будівлі ділового клубу організував конференцію з теоретичної фізики.

Одночасно з науковою діяльністю займався і педагогічною.

У червні 1938 р. разом з іншими фізиками Українського фізико-технічного інституту (Л. Ландау, Л. Шубниковим, О. Лейпунським та ін.) був безпідставно заарештований. В період слідства, в результаті клопоту А. Ф. Йоффе перед Сталіним, йому було дозволено працювати. У в’язниці він написав свою працю «Про застосування френелевої дифракції для фізичних і технічних вимірювань», за яку в 1946 р був удостоєний Сталінської премії. У травні 1941 р. звільнений. Звільнення Обреїмова добивався Петро Капиця, який написав листа Молотову.

Наукові праці стосуються фізики кристалів, низькотемпературної спектроскопії, оптики. Започаткував вітчизняні дослідження з низькотемпературної спектроскопії молекулярних кристалів, з вивчення механізмів пластичної деформації, заклав основи теорії кінетики дислокацій. Спільно з Л. Шубниковим розробив метод вирощування монокристалів з розплаву (метод Обреїмова-Шубникова), методи вимірювання показників заломлення. У 1939 р. розробив найчутливіший вимірювальний метод експериментальної фізики для вимірювання дисперсії в широкому спектральному інтервалі (метод Обреїмова). Обреїмовим сконструйований цільнокварцевий інтерферометр для низькотемпературних робіт і виконані дослідження з дифракції світла на краї плоскопараллельних пластин (1946 р.).

Іван Васильович Обреїмов помер 8 березня 1894 року.