Вони прославили Україну. Смакула Олександр Теодорович

Смакула Олександр Теодорович (9 вересня 1900 р., с. Доброводи, Тернопільська обл. – 17 травня 1983 р., м. Обурн, США) – український фізик, винахідник антирефлексійного покриття лінз, професор Массачусетського технологічного інституту.

Народився учений 9 вересня 1900 року в селі Доброводи неподалік від Збаража на Тернопільщині в селянській родині. Закінчив початкову школу у рідному селі, вчився в Збаразькій, а пізніше – Тернопільській гімназії. Уже в юнацькі роки Олександр виявив успадковану від батьків любов до рідного краю і до його історичного минулого. Війна 1914 р. та події 1918 р. спонукали його до безпосередньої участі у встановленні національної влади. Юнак-гімназист вступив до лав Української галицької армії.

Згодом, у 1922 р., Смакула успішно закінчив навчання в Тернопільській гімназії і того ж року склав іспити до Геттінгенського університету – відомого європейського наукового центру в Німеччині. У 1927 р. Олександр здобув наукову ступінь доктора філософії та став працювати асистентом у фізичному інституті під керівництвом професора Роберта Поля. Олександр Смакула мав добру наукову перспективу в Німеччині, та прагнув повернутися на рідну землю. У 1928 році він приїхав до Одеси працювати в університеті. Проте, беручи до уваги винятково важкі часи для України й особисто для Смакули, професор Поль відкликав його до Німеччини. І вже у 1930 році учений почав працювати у Гайдельберзі, в Інституті медичних досліджень, керівником оптичної лабораторії, а з 1934 року – керівником дослідної лабораторії відомої фірми Карла Цайсса в Єні.

У 1935 році Олександр Смакула робить епохальне відкриття, – спосіб поліпшення оптичних приладів, що отримав назву «просвітлення оптики». Суть відкриття в тому, що поверхню скляної лінзи покривають спеціальним шаром певного матеріалу, що значно зменшує відбивання світла від поверхні лінзи й одночасно збільшує контрастність зображення. Оскільки оптичні лінзи є основним елементом різних приладів – фотоапаратів, мікроскопів, телескопів, перископів, стереотруб, біноклів тощо – це відкриття стало великим здобутком, яким користується все людство до сьогодні, як на Землі, так і в космосі.

Важким був для ученого період Другої світової війни. Праця у гітлерівській Німеччині супроводжувалася голодом і холодом. А наприкінці війни американська окупаційна влада вивезла ученого до США, де змусили працювати у військовому форті-лабораторії (штат Вірджинія) на потреби військово-промислового комплексу.

У 1951 році українського вченого запросили на посаду професора Массачусетського технологічного інституту, при якому згодом він заснував і очолив лабораторію фізики кристалів.

Смакула винайшов і запровадив оригінальні технології вирощування, очищення й дослідження кристалів, дослідив неоднорідності у мішаних кристалах та дефектах германію й кисню в монокристалах кремнію, дослідив зміни властивостей кристалів внаслідок впливу радіації та дефектів. Досліджував і органічні кристали, що згодом дало змогу синтезувати вітаміни А, В2 та D. Долучився до розвитку квантової теорії, мав чимало ґрунтовних ідей про багаторівневість структури навчального процесу у вузах, про гуманізацію й екологізацію освіти, про гармонію фундаментальних і прикладних досліджень, теорії й експерименту. Він автор понад 100 наукових праць.

Незважаючи на те, що Олександр Смакула був далеко від Батьківщини, він завжди залишався патріотом України, підтримував тісні зв’язки з українцями американської діаспори, був дійсним членом наукового товариства Тараса Шевченка, почесним членом товариства Українських Інженерів в Америці та інших наукових товариств. Протягом довгих років життя за кордоном учений мріяв побачити Україну. У 1972 р. він взяв участь у Міжнародній конференції з кристалографії, що відбулася у Вірменії, після якої йому дозволили відвідати рідних на Батьківщині. Це були перші й останні після Другої світової війни відвідини ним України, рідного села Доброводи, Тернополя і Києва. Олександр Теодорович Смакула помер 17 травня 1983 р., у м. Обурн у США, де його і поховали.