Вони прославили Україну. Йоффе Абрам Федорович

Йоффе Абрам Федорович (29 жовтня 1880 р., м. Ромни, Сумська обл. – 14 жовтня 1960 р., м. Ленінград) – російський і радянський фізик, народжений в Україні, організатор науки, «батько радянської фізики», академік, засновник наукової школи, що дала багатьох видатних фізиків.Народився 29 жовтня 1880 року у м. Ромни Полтавської губернії (тепер Сумська обл.), в сім’ї купця другої гільдії Файвіша (Федора Васильовича) Йоффе і домогосподарки Рашелі Абрамівни Вайнштейн.

Середню освіту отримує в Реальному училищі міста Ромни (1889-1897 рр.). У 1902 році – закінчив Санкт-Петербурзький Технологічний інститут, а у 1905 році – Мюнхенський університет в Німеччині, де працював під керівництвом В. Рентгена.

З 1906 року працював у Політехнічному інституті, де в 1918 році організував Фізико-механічний факультет.

В 1911 році А. Ф. Йоффе визначив заряд електрона, використавши ту ж ідею, що й Р. Міллікен, – в електричному та гравітаційному полях врівноважувалися заряджені частинки металу (в досліді Міллікена – крапельки масла). Однак свою роботу Йоффе опублікував в 1913 році, а Міллікен опублікував свій результат дещо раніше, тому у світовій літературі експеримент отримав його ім’я.

В 1918 році створює і очолює фізико-технічний відділ при Державному рентгенологічному та радіологічному інституті. В 1921 році став директором Фізико-технічного інституту АН СРСР, створеного на основі відділу і названого тепер його ім’ям.

В 1919-1923 роках – голова Науково-технічного комітету петроградської промисловості, в 1924-1930 роках – голова Всеросійської асоціації фізиків, з 1932 році – директор Агрофізичного інституту.

На початку Вітчизняної війни призначений головою Комісії з військової техніки.

У грудні 1950 році, під час кампанії по «боротьбі з космополітизмом», Йоффе був знятий з поста директора і виведений зі складу Вченої ради інституту.

В 1952 році очолив лабораторію напівпровідників АН СРСР, а в 1954 році на основі лабораторії організований Інститут напівпровідників АН СРСР.

Автор робіт по експериментальному обґрунтуванню теорії світла, фізики твердого тіла, діелектриків і напівпровідників.

Йоффе був редактором багатьох наукових журналів, автором ряду монографій, підручників і популярних книг.

Найбільшою заслугою А. Ф. Йоффе є унікальна фізична школа, яка дозволила вивести радянську фізику на світовий рівень. Його називали «батьком радянської фізики».

Першим етапом цієї діяльності була організація в 1916 році семінару з фізики. До участі в своєму семінарі Йоффе залучив молодих вчених з Політехнічного інституту і Петербурзького університету, які незабаром стали його найближчими соратниками при організації Фізико-технічного інституту.

З ініціативи Йоффе починаючи з 1929 року були створені Фізико-технічні інститути у великих промислових містах: Харкові, Дніпропетровську, Свердловську і Томську.

Під керівництвом А. Ф. Йоффе починали свою наукову діяльність майбутні Нобелівські лауреати П. Л. Капіца, Н. Н. Семенов, Л. Д. Ландау, працювали видатні вчені А. П. Александров, А. І. Аліханов, Л. А. Арцимович, М. П. Бронштейн, Я. Г. Дорфман, Я. Б. Зельдович, І. К. Кікоїн, Б. П. Константинов, І. В. Курчатов, І. Є. Тамм (також майбутній лауреат Нобелівської премії), Я. І. Френкель, Ю. Б. Харитон і багато інших.

Абрам Федорович Йоффе помер у своєму робочому кабінеті 14 жовтня 1960 року.