Тема : Розуміння асортименту швейних виробів

План

1. Загальні відомості про асортимент швейних виробів

2. Класифікація швейних віробів

3. Функції одягу; вимоги до одягу

4. Лабораторно-практична робота: "Класифікувати швейні вироби за різноманітними критеріями; визначити функціональність одягу та його відповідність вимогам.

Кравець

В світі багато професій, одна з них – кравець.

Її усюди шанують, бо кравець не просто митець.

Він творить людину, він бачить її почуття.

На тканині відтворить картину – картину людського життя.

Кравці ніким не замінні у світі, професія їх значна.

І в кожному навіть столітті ніколи не зникне вона.

Загальні поняття

Кравець – фахівець із пошиття одягу.

Коротка історія професії

Перші кравці з’явилися в Древній Греції в III ст. до н.е. і працювали вони у майстернях. Проте, особливий статус ця професія отримала приблизно в XV ст., коли зародилося поняття «мода». Згодом намітилася і спеціалізація кравців: одні шили плащі, інші – чоловічі костюми, треті – жіночі сукні, інші – решту необхідного одягу. Весь одяг переважно виготовлявся на замовлення.

В спеціальних книгах були зібрані зразки різних модних кроїв. Ці збірки матеріалів дозволяли кравцям шити одяг точно по фігурі клієнта, допомагали у виправленні певних недоліків.

Покращив якість і швидкість пошиття одягу винахід першої системи крою («система третини», 1818 р.), згодом масштабної системи, а з часом і пропорційно-розрахункової. Також, розвитку кравецької справи сприяла поява перших паперових викройок (1820-і рр., фірма «Сміт» в м. Лондоні ) та перехід у 1863 р. їх виробництва на індустріальну основу (американська фірма «Баттерік»).

Важливим етапом у розвитку кравецької справи було заснування у 1841 р. в Парижі школи крою «Гер-Лавінь» з майстернею, яка згодом перетворилася на знамениту школу моди «Esmod» – Вищу школу мистецтва і техніки моди. Пізніше А.Лавінь винайшов власну систему крою, бюст-манекен для шиття і гнучку сантиметрову стрічку.

Справжню революцію у виробництві одягу зробив винахід в 1830 р. швейної машини: Бартелемі Тимоньє отримав патент на швейну машину і відкрив першу у світі автоматизовану швейну фабрику. Зараз батьком швейних машин човникового стібка вважають американця Еліаса Хоу, який 10.09.1846 р. отримав патент на машину, що виконувала шов із швидкістю 300 стібків за хвилину. Але, дослідження щодо виготовлення швейної машини продовжувалися. І найуспішніше це вийшло у Ісаака Мередіта Зінгера. Так у 1851 р. світ побачив нову швейну машину «Singer».

За минулі сотні років сталися значні зміни в світі моди і в мистецтві кравецької справи. Так, на зміну ручним роботам прийшли швейні машини, з’явилися нові і досконалі тканини та фурнітура; одяг став зручнішим. Але і досі кравецька справа залишається мистецтвом, тому що вона створює унікальний одяг, окремий стиль для кожної людини.

Отже, цю професію можна з впевненістю назвати однією із найдавніших та найсучасніших, бо потреба в кравецьких послугах існує постійно, оскільки вона несе красу у світ.

Характер роботи

Кравець – творча та популярна професія у сфері надання послуг населенню. В професії кравця можна виділити ряд спеціалізацій: спеціаліст з пошиття верхнього та легкого одягу, виробів із шкіри і хутра тощо.

Кравець виготовляє за індивідуальними замовленнями швейні вироби різного призначення і для різних категорій населення; переробляє вироби; бере участь у створенні нових моделей. Під час своєї діяльності кравці використовують швейні машинки; голку; нитки; наперсток; сантиметрову стрічку; різець; тканину; крейду; ножиці; лекала; праску.

Умови роботи

Праця кравця належить до розряду фізичної праці середньої тяжкості. Кравцями можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку.

Трудова діяльність кравця здійснюється в спеціалізованих приміщеннях, які обладнані робочими місцями, оснащені швейними машинами та іншими необхідними пристроями, забезпеченими технічною документацією. У приміщеннях, де працюють кравці, повинні бути створені умови, які виключають виробничий травматизм з метою уникнення механічних ударів, порізів, проколів, опіків, уражень електричним струмом і дії інших травмуючих факторів.

Ринок праці

Попит на фахівців з кравецької справи на ринку праці є високим.

Кравець повинен знати та вміти:

Повинен знати: асортимент одягу, сучасну технологію виконання ручних, машинних, волого-теплових операцій на різних видах матеріалів; вимоги державних стандартів, технічних умов до виготовлення швейних виробів; умовні позначення і крейдяні знаки на деталях виробів після примірок, відновлення крейдяних ліній та позначок; назви деталей крою, вимоги до їх якості; конструкцію та складові частини деталей виробів вказаного асортименту; швейні матеріали, їх призначення, основні властивості; призначення та властивості клейових матеріалів; будову і призначення швейних машин, прасок, інструментів, необхідних для виготовлення одягу; правила експлуатації швейного обладнання, види та призначення приладів малої механізації; способи лагодження одягу; етапи підготовки виробу до примірок; дефекти готових швейних виробів, причини їх виникнення, заходи з попередження та способи їх усунення. Основи образотворчої грамоти.

Повинен вміти: виготовляти швейні вироби ( халати, нічні сорочки, піжами, сукні, блузи, спідниці на підкладці, брюки чоловічі та жіночі без підкладки та на підкладці, чоловічі сорочки, жилети, жакети, піджаки, плащі, куртки, демісезонні пальта та напівпальта) за індивідуальними замовленнями або в бригаді з розподілом праці; виконувати всі види ручних робіт; виконувати всі види волого-теплових робіт з використанням сучасного обладнання ( з виконанням операцій декатування, відпарювання, зняття лас); з’єднувати машинними строчками деталі виробу (на універсальному та спеціальному швейному обладнанні); обробляти крайовими швами зрізи деталей; оздоблювати вироби строчками, додатковими деталями та фурнітурою; обробляти петлі ручним або машинним способами, пришивати ґудзики; готувати вироби до примірок індивідуально або в бригадах з розподілом праці; проводити лагодження швейних виробів середньої складності з використанням машинних та ручних робіт; виконувати та читати ескіз моделі; усувати неполадки в роботі швейного устаткування; чистити вироби в готовому вигляді.

Освітня підготовка. В професійно-технічних училищах, які готують фахівців з кравецької справи, провідними навчальними дисциплінами є: спецтехнологія, конструювання, моделювання та художнє оформлення одягу, спецмалюнок, обладнання, матеріалознавство. Поряд з вивченням цих дисциплін учні освоюють загальноосвітні дисципліни. Основам професійних знань, професійних вмінь та навичок учні оволодівають в навчально-виробничих майстернях.

Класифікація одягу

Увесь асортимент швейних виробів залежно від призначення поділяється на п'ять класів (видів):

• Побутовий одяг – пальта, напівпальта, плащі, куртки, костюми, жакети, піджаки, штани, плаття, блузки, спідниці тощо.

• Спортивний одяг – костюми для занять спортом, куртки, штани-гольф, галіфе, бриджі тощо.

• Спеціальний одяг (для захисту робітника від виробничих ушкоджень) – плащі, пальта, ватяні куртки, халати, комбінезони.

• Відомчий одяг для службовців різних відомств – шинелі, гімнастерки, кітелі, бушлати.

• Національний одяг – плахти, блузки, спідниці, свити, сорочки, штани тощо.

В асортименті швейних виробів клас побутового одягу найчисленніший.

Кожний клас залежно від призначення поділяється на п'ять груп:

1) верхній одяг;

2) легке плаття;

3) білизна і предмети жіночого туалету;

4) головні убори;

5) інвентар і спорядження (сумки, рюкзаки тощо).

У класифікації швейних виробів враховують різноманітні ознаки: призначення, умови експлуатації, сировинний склад матеріалів для шиття, конструкцію, види оздоблення, спосіб ви­готовлення, розмірні ознаки, сезон, статево-вікові ознаки тощо.

За загальним призначенням швейні вироби поділяють на п'ять класів: побутові, спортивні, спеціальні, відомчі й національні.

Кожний клас за вужчим цільовим призначенням (за умовами експлуатації) поділяють на групи: верхні швейні вироби, легке плаття, білизняні, головні убори, вироби, що не належать до одягу. Групи по­діляють на підгрупи.

Верхні швейні вироби поділяють на підгрупу пальто та під­групу костюмів.

Легке плаття поділяють на такі підгрупи: сукні, сарафани, блузки, сорочки верхні, спідниці, халати, костюми і т.ін.

Натільну білизну поділяють на такі підгрупи: сорочки спідні, сорочки нічні, піжами, спідниці спідні, кальсони, труси, плавки, ку­пальники і т.ін.

Постільну і столову білизну поділяють на такі підгрупи: про­стирадла, пошивки, підковдри, стібані ковдри, стібані покривала, по­кривала, накидки на подушку, скатерки, серветки, рушники.

Головні убори поділяють на такі підгрупи: шапки, кепі, капе­люхи, капелюшки, берети, шоломи, жокейки, пілотки, капори, безко­зирки, чепчики.

Вироби, що не належать до одягу, поділяють на такі підгрупи: чохли, мішки, сумки, фіранки, штори, ламбрекени, спальні мішки, намети, рюкзаки і т.ін.

Підгрупи поділяють на види. Підгрупа пальт складається з таких видів: пальта, плащі, куртки, накидки, пелерини, шинелі, бушлати тощо.

Види швейних виробів характеризуються назвою самого ви­робу (пальто, костюм, спідниця), статево-віковою ознакою (чоловічі, жіночі, дитячі), сезонністю (зимове, демісезонне, літнє), видом тка­нини (іншого матеріалу верху) - із вовняних, бавовняних тканин, на­туральної або штучної шкіри, трикотажних полотен, штучного хутра тощо, якістю пошиття (звичайної або вищої якості).

Побутовий одяг призначений для носіння в різних умовах, має універсальне застосування, є багатофункціональним (домашній, по­всякденний, вихідний, святковий, для відпочинку), пови­нен бути модним і гарним, сучасним за формою і використаними ма­теріалами, створювати комфортні умови для організму людини, від­повідати формі й розмірам її тіла.

Спеціальний одяг (виробничий) призначений для захисту лю­дей різних професій від шкідливих для здоров'я впливів на вироб­ництві. Відомчий (формений) одяг призначений для робітників спеці­альних відомств та учнів, для яких встановлено відповідну форму (за­лізничники, митники, міліція та ін.). Національний одяг є побутовим одягом, який відображає специфіку національної культури та побуту народу (національні костюми, го­ловні убори).

За сезоном носіння швейні вироби бувають такі: зимові, літні, демісезонні, усесезонні (для будь-якої пори року).

За статево-віковою ознакою швейні вироби поділяють на чоло­вічі, жіночі, дитячі (віком до 18 років); для немовлят (віком до 9 міся­ців), для ясельної групи (від 9 місяців до 3 років), для дітей дошкіль­ної групи (віком від 3 до 6,5 років), для дітей молодшої шкільної гру­пи (хлопчиків віком від 6,5 до 12 років, дівчаток від 6,5 до 11,5 років), для дітей старшої шкільної групи (хлопчиків віком від 12 до 15,5 ро­ків, дівчаток від 11,5 до 15,5 років), для дітей підліткової групи (для підлітків віком від 15,5 до 18 років).

За конструктивними особливостями і характером опорної по­верхні швейні вироби поділяють на плечові, поясні, рукавичні та го­ловні убори.

Плечові швейні вироби виготовляють з рукавами та розрізом або застібкою згори донизу, вдягають на костюмно-сукняний одяг, укривають тулуб і частково або повністю ноги. Призначений для ство­рення теплового захисту в різних кліматичних умовах. Основною опорною поверхнею є плечовий пояс, вироби мають однакову конст­руктивну схему.

Поясні швейні вироби - вироби, що лягають на нижню опорну поверхню тіла, обмежену лінією талії і стегон. Укривають нижню час­тину тулуба й ноги, кожну окремо до ступнів.

Асортимент верхнього одягу об'єднує дві підгрупи: пальтових і костюмних виробів.

Підгрупа пальтових виробів включає пальта, шинелі, куртки, плащі, плащі-пальта, накидки, пелерини, бушлати тощо.

Асортимент верхніх швейних виробів

Пальтові вироби - плечовий верхній одяг із різних видів ма­теріалів і сировини з рукавами та розрізом або застібкою донизу, який вдягають на костюмно-сукняний одяг і яким укривають тулуб і част­ково або повністю ноги; призначені для створення теплового захисту в різних кліматичних умовах. Різновидом пальт є напівпальта, манто, кожухи, кожушанки, шуби, дохи тощо. Пальта бувають чоловічі, жіночі, дитячі, зимові, демісезонні, літні, усесезонні.

Розрізняють пальтові вироби строгої, спортивної форми і форми фантазі. Залежно від ступеня прилягання виробу в талії силуети бувають: прилеглі, напівприлеглі та вільні. Для чоловіків і хлопчиків силуети переважно прямі і напівприлеглі. Жіночі і дівчачі силуети різноманітні, складного крою і з більш дорогими видами оздоблення.

За кроєм рукавів - з ушитими рукавами, реглан, суцільнокро- єними, комбінованими.

За характером застібки бувають одно- та двобортними. За фор­мою коміра: із тканини - з суцільнокроєним, відкладним, стійкою, шалевим коміром; із натурального або штучного хутра, з відлогою або без неї.

Пальто - вид верхнього одягу з рукавами, коміром або без нього, з розрізом спереду, із застібкою згори донизу.

Напівпальто - має таку саму конструкцію, що й пальто, але менше за довжиною.

Плащ, плащ-пальто, накидка - належать до різновидів пальто, призначені для захисту від опадів, виготовляють із плащових тканин або плівкових матеріалів. Плащові тканини випускають із водонепроникною або водовідштовхувальною обробкою. Плащ-паль­то виготовляють із аналогічних тканин з утеплювальною підкладкою, що пристібається. Накидки виготовляють без рукавів і пройм, з каптуром.

Пелерина - різновид накидки, короткий плечовий виріб з розрізом спереду, з застібкою або без неї, без рукавів, з прорізами для рук, обробленими в рамку.

Куртка - плечовий одяг із рукавами, розрізом донизу, застіб­кою на ґудзики або застібку-„блискавку", з каптуром або без нього, з утеплювальною прокладкою або без неї, довжиною до талії (з поясом) або до середини стегон. Деталі куртки мають складну форму, можуть складатися з різних частин.

Бушлат - різновид дитячого або відомчого напівпальта. Виго­товляють переважно з утеплювальною прокладкою, із бавовняних і напіввовняних ворсових тканин. Для оздоблення використовують шнури, емблеми, металеві ґудзики.

Шинель - різновид пальта відомчого призначення. Форма, крій, матеріал, колір визначаються відомствами.

Костюмні вироби - займають значну частку в асортименті верхнього одягу. До них належать костюми, піджаки, жакети, жилети, штани, спідниці, комбінезони, напівкомбінезони, кітелі, фраки, смокінги.

Костюмні вироби виготовляють із різноманітних матеріалів на підкладці, із застосуванням докладних матеріалів. Вони повинні мати об'ємно-просторову форму, бути модними, мати хороші гігієнічні і теплозахисні властивості, високу зносостійкість.

Плечові вироби (піджаки, жакети, жилети тощо) за конструк­цією нагадують пальта, виготовляються різноманітної форми, силуету і крою, з різними групами оздоблення.

Костюм - набір із двох або трьох предметів одягу, виготовле­них з одного матеріалу, а саме:

• піджак чи жакет (жилет), призначений для верхньої частини

тіла;

• штани, спідниця (спідниця-штани), призначені для нижньої частини тіла.

Усі частини костюма повинні бути із тканини однакового переплетення, кольору, сировинного складу, фасону.

Розрізняють такі костюми: двійка - чоловіча (складається з піджака і штанів) і жіноча (із жакета і спідниці або штанів) та трійка - до комплекту входить третій предмет - жилет.

Піджак - плечовий верхній одяг фіксованої форми з рукавами та розрізом згори донизу, яким укривають тулуб і частково стегна. Бувають одно- і двобортні, з рукавами і коміром різних форм і крою, з накладними або прорізними кишенями (з клапанами, лісточками, в рамку), застібкою на 1, 2 або 3 ґудзики, з лацканами прямими, тупими або гострими (вузькими або широкими), з прямими або заокругле­ними внизу пілочками.

Жакети - аналогічні піджаку жіночі або дівчачі вироби. Можуть бути із застібкою або без неї, усіх видів силуету, строгої, спортивної форми або форми фантазі, довжина рукавів може бути різною, довжина виробу до талії, до середини стегон.

Жилет - плечовий верхній одяг із проймами без рукавів, яким укривають тулуб або частково стегна, бувають одно- і двобортні, з кишенями і хлястиками. Костюмні жилети виготовляють із спинками з підкладкової тканини. Різновидом жилета є кептар, безрукавка.

Різновидами піджака є: кітель - формений одяг напівприлег- лого (прямого) силуету, з коміром стійка або відкладним, з глухою застібкою, з погонами; блейзер - піджак підкреслено ділового стилю, напівприлеглого силуету з накладними кишенями, по краях бортів проходить кант, ґудзики металеві; смокінг (піджак для куріння), верхній комір і лацкани шиють з шовкової тканини (атласу); фрак - піджак прилеглого силуету з пілочками до талії і видовженою спин­кою з фалдами.

Штани - поясний верхній одяг, яким вкривають нижню час­тину тулуба й ноги, кожну окремо до ступнів. Складаються з двох передніх та двох задніх половин, що з'єднуються боковими і кроко­вими швами. Штани бувають чоловічі, жіночі, дитячі. Облягання за лінією стегон, ширина штанів (за лінією колін і низу), обробка низу (з манжетами або без них) залежать від моди.

Штани бувають костюмні, галіфе, бриджі, гольф, джинси, шоржти, бермуди.

Штани-гольф - шиють довжиною до колін, внизу на манжеті, носять з напуском.

Штани-галіфе - довжина до нижньої частини литки, внизу вузькі (облягають литку), до колін широкі з напуском збоку.

Бриджі - різновид галіфе, задні частини відрізні по лінії коліна.

Джинси щільно облягають нижню частину тулуба, виготовля­ють із джинсової тканини з накладними кишенями, відрізними кокетками, блочками, відстрочкою кольоровими нитками.

Спідниці - поясний верхній жіночий або дівчачий одяг, яким укривають нижню частину тулуба й ноги частково або цілком. Скла­дається з одного або кількох полотнищ, можуть бути суцільними або розпашними, на застібці або без неї. За кроєм спідниці можуть бути прямі, розширені зверху донизу, звужені донизу, розкльошені.

Комбінезон - плечовий одяг, об'єднаний в одне ціле з пояс­ним. Укриває тулуб, стегна й ноги, кожну окремо. Складається з об'єднаних в одне ціле куртки і штанів, може бути з каптуром.

Напівкомбінезон - довгі або короткі штани, об'єднані в одне ціле з нагрудником і бретелями. їх носять як повсякденний, спортив­ний або робочий одяг.

Асортимент легкого одягу

Асортимент легкого одягу дуже різноманітний і включає жі­ночі й дівчачі сукні, сукні-костюми, сукні-пальта, сукні-халати, сара­фани, халати, блузки, жилети, спідниці-штани, фартухи, пляжні ан­самблі.

Сукня - плечовий верхній жіночий або дівчачий одяг, яким укривають тулуб, стегна й ноги (частково або повністю), мають най­різноманітнішу конструкцію: можуть бути різної довжини, суцільно- кроєними або відрізними по лінії талії, з рукавами різної форми, крою і довжини або без них, з коміром різної конструкції і форми або без нього. Шиють сукні з усіх видів тканин, трикотажних і нетканих поло­тен, використовують різні форми оздоблення (оздоблювальні строчки, мереживо, вишивку, сутаж, бісер, аплікації, плісе, гофре, оборки, во­лани, рельєфи тощо).

Сукня-пальто, сукня-костюм, сукня-халат за зовнішнім ви­глядом нагадують пальто, костюм або халат, а за конструкцією, ви­користаним матеріалом - сукні. Сукні-пальто шиють без підкладки, із застібкою або без неї. Сукні-костюми бувають двох видів: жакет і спідниця або жакет і сукня. Жакет сукні-костюма шиють без підклад­ки. Сукні-халати - це сукні із застібкою спереду донизу, які нагадують халат.

Сарафан - різновид сукні. Сукня особливого крою, без рукавів і коміра, з плечиками або бретелями. Можуть бути з блузкою або без неї.

Халати - плечовий верхній одяг із розрізом спереду донизу, із застібкою або без неї (з поясом, що зав'язується). Різновидами халата є пеньюар (нарядні халати для вечірнього та ранкового туалету), кімоно.

Блузка - плечовий одяг, який вдягають на білизняний одяг жінок або дівчат, вкриває тулуб до поясної частини або тулуб і стегна. За конструкцією нагадують ліф сукні, випускають різних фасонів: із суцільним передом або розрізним (з двох пілочок), з рукавами різних форм крою і довжини або без них, з коміром різної форми або без нього, з різноманітним оздобленням. Носять блузки навипуск або за­правленими у спідницю. Комплекти й ансамблі легкого одягу вклю­чають два або більше виробів, кожний з яких є частиною комплекту (сарафан і блузка, спідниця і блузка, штани і блузка, жакет і сукня, жилет і сукня); пляжні ансамблі (купальний костюм, блузка, сарафан, спідниця, халат, головний убор).

Спідня білизна

Спідню білизну поділяють на чоловічу, хлопчачу, жіночу й дівчачу, дитячу ясельного віку та для немовлят.

Спідня білизна для чоловіків і хлопчиків включає сорочки спідні, кальсони, труси і піжами.

Сорочки спідні не мають коміра (розріз до середини тулуба з обшивкою планками), виріз мисоподібний, рукава довгі, з манжетами або без них. Виготовляють з вибіленої бязі, міткалю.

Кальсони - поясний чоловічий або хлопчачий виріб, яким вкривають нижню частину тулуба й ноги (кожну окремо) до ступнів. Складаються з двох передніх і двох задніх частин, ластовиці, пояса, планки, манжетів і хлястика. Виготовляють із бавовняних тканин білизняної групи (гринсбон і тик-ластик).

Труси - поясний білизняний виріб, яким вкривають нижню частину тулуба. Складаються із передніх і задніх частин, виготовля­ють короткими і подовженими, верх на еластичній тасьмі.

Спальні піжами - відрізняються від піжам для відпочинку ма­теріалом: шиють їх із бавовняних тканин - попліну, бумазеї, фланелі, які мають добрі гігієнічні властивості.

Спідня білизна жіноча і для дівчат - сорочки, комбінації, піжами, купальні костюми.

Спідня сорочка - виріб, який використовується як чохол під сукню. Шиють на бретелях або плічках із тканин світлих відтінків, для оздоблення використовують мереживо, вишивку, аплікації, стрічки, тасьму.

Нічні сорочки - виріб, який вдягають безпосередньо на тіло, призначені для спання. Бувають літні - з різним вирізом горловини (каре, У-подібним), короткими рукавами або без них, з коміром або без нього; зимові - з довгими рукавами, відкладним коміром. Для виготовлення використовують тонкі бавовняні й шовкові тканини, бавовняну фланель, бумазею.

Комбінації - виріб, який вдягають безпосередньо на тіло, ден­ні жіночі і для дівчат сорочки на бретелях або плічках, з оздобленням мережкою, вишивкою, шитвом, з виточками, складками, вставками. Низ обробляють мереживом, рюшами, бейками, оборками. Виготовля­ють із тонких бавовняних і шовкових тканин (батисту, маркізету, шифону).

Купальні костюми - виріб для купання, складаються із трусів і бюстгалтера, можуть бути суцільнокроєними.

Спідня білизна для дітей ясельного віку включає кофточки, сорочечки, повзунки, пісочницю, конверти, комбінезони, чепчики, ша­почки, пінетки. Вони повинні мати високу гігроскопічність, повітро­проникність, добрі теплозахисні властивості, бути легкими, м'якими, добре пратися, мати міцне фарбування. Шиють їх із бавовняних тканин.

Білизна для немовлят включає сорочечки, пелюшки, підгуз- ники, чепчики, пінетки. Шиють їх із тонких і ворсових (бумазеї, фла­нелі) бавовняних тканин, шви розміщають назовні, до них ставляться підвищені вимоги щодо гігроскопічності, теплозахисних властиво­стей, повітропроникності.

ТРИКОТАЖНІ ВИРОБИ

Трикотажні вироби виготовляються трикотажною промисло­вістю способом в'язання із пряжі або ниток.

Трикотажем називається в'язане полотно або виріб, що скла­дається з петель, з'єднаних між собою й утворених однією або багатьма нитками.

Процес в'язання являє собою згинання ниток у петлі і нанизу­вання їх одна на одну. Петля - це зігнута в процесі в'язання нитка пев­ної форми. Від форми та розмірів петлі залежать властивості й фактура трикотажного полотна.

Розглядаючи особливості ергономічних властивостей необхід­но зазначити, що за цими властивостями трикотаж значно відріз­няється від тканин у кращий бік. Так, завдяки високій еластичності, розтяжності і пружності трикотажу багато виробів (верхніх, білизня­них, панчішно-шкарпеткових, рукавичкових) щільно облягають фігу­ру, краще відповідають розмірним характеристикам тіла, не обмежу­ють його руху, практичніші в носінні, відзначаються м'якістю, ви­сокими теплозахисними властивостями.

Петельна структура і висока пористість трикотажу забезпе­чують більш високу паро- і повітропроникність, хороші гігроскопічні та теплозахисні властивості виробів, безпосередньо контактуючих з тілом людини (білизна, легкі верхні й спортивні вироби). Трикотаж краще відновлює свою форму після прання, хімічного чищення, пра­сування, тому що має кращі пружні й еластичні властивості.

Асортимент трикотажних виробів

Трикотажний виріб - це виріб, виготовлений із трикотажного полотна або суцільнов'язаним, призначеним для одягу, головних убо­рів тощо.

Трикотажні вироби класифікуються за такими ознаками:

· призначенням: верхні, білизняні, панчішно-шкарпеткові, ру­кавичні, головні убори і шарфи;

· сезонним використанням: літні, весняно-осінні, зимові;

· статево-віковими ознаками: для дорослих (чоловіків та жі­нок), підлітків, старшого і молодшого шкільного віку, дошкільного, ясельного віку, немовлят (дівчаток, хлопчиків);

· сировинним складом: з натуральних волокон, у чистому вигляді або з невеликим вмістом інших волокон (до 5 %); зі штучних волокон або з невеликим вмістом (до ЗО %) синтетичних волокон; із синтетичних волокон або в суміші з іншими волокнами (до ЗО %).

Верхні трикотажні вироби поділяються на такі види:

Джемпер, жакет, жилет, светер, куртка, рейтузи, штани, спідниці, блузки, сукні, костюми, піжами, халати, пальта.

Білизняні вироби – вироби, які надягають безпосереднь на тіло, призначені для створення гігієнічних умов і теплового комфорту тіла, захищають шкірний покрив від контакту з верхнім та легким одягом.

Білизняні вироби поділяються на такі види: фуфайка, майка, кальсони, труси, гарнітури, комбінації, спідні сорочки, спідниці, нічні сорочки, піжами, панталони, сорочки.

Панчішно-шкарпеткові – панчохи, напівпанчохи, шкарпетки, підслідники колготки.

Завдання для самоконтролю:

Прочитайте новий матеріал та занотуйте основне в конспекті.

Тема: Лабораторно-практична робота№1

Мета роботи: Закріпити знання з теми "Розуміння асортименту швейних виробів".

Ціль роботи: Вміти визначати та класифікувати швейні вироби враховуючи різноманітні ознаки

Згадаємо що....У класифікації швейних виробів враховують різноманітні ознаки: призначення, умови експлуатації, сировинний склад матеріалів для шиття, конструкцію, види оздоблення, спосіб ви­готовлення, розмірні ознаки, сезон, статево-вікові ознаки тощо.

Кожний клас за вужчим цільовим призначенням (за умовами експлуатації) поділяють на групи: верхні швейні вироби, легке плаття, білизняні, головні убори, вироби, що не належать до одягу. Групи по­діляють на підгрупи.

Верхні швейні вироби поділяють на підгрупу пальто та під­групу костюмів.

Легке плаття поділяють на такі підгрупи: сукні, сарафани, блузки, сорочки верхні, спідниці, халати, костюми і т.ін.

Натільну білизну поділяють на такі підгрупи: сорочки спідні, сорочки нічні, піжами, спідниці спідні, кальсони, труси, плавки, ку­пальники і т.ін.

За сезоном носіння швейні вироби бувають такі: зимові, літні, демісезонні, усесезонні (для будь-якої пори року).

За статево-віковою ознакою швейні вироби поділяють на чоло­вічі, жіночі, дитячі (віком до 18 років); для немовлят (віком до 9 міся­ців), для ясельної групи (від 9 місяців до 3 років), для дітей дошкіль­ної групи (віком від 3 до 6,5 років), для дітей молодшої шкільної гру­пи (хлопчиків віком від 6,5 до 12 років, дівчаток від 6,5 до 11,5 років), для дітей старшої шкільної групи (хлопчиків віком від 12 до 15,5 ро­ків, дівчаток від 11,5 до 15,5 років), для дітей підліткової групи (для підлітків віком від 15,5 до 18 років).

За конструктивними особливостями і характером опорної по­верхні швейні вироби поділяють на плечові, поясні, рукавичні та го­ловні убори.

Плечові швейні вироби виготовляють з рукавами та розрізом або застібкою згори донизу, вдягають на костюмно-сукняний одяг, укривають тулуб і частково або повністю ноги. Призначений для ство­рення теплового захисту в різних кліматичних умовах. Основною опорною поверхнею є плечовий пояс, вироби мають однакову конст­руктивну схему.

Поясні швейні вироби - вироби, що лягають на нижню опорну поверхню тіла, обмежену лінією талії і стегон. Укривають нижню час­тину тулуба й ноги, кожну окремо до ступнів.

Хід роботи:

Визначити та охарактеризуйте за зразками швейних виробів (фото) :

1. швейні вироби за загальним призначенням (5+5)

2. швейні вироби за умовами експлуатації (в,л,г,б)

3. швейні вироби за статево-віковими ознаками(ч,ж,д)

4. швейні вироби за сезонними ознаками (з,л, д, м)

5. швейні вироби за конструктивними особливостями і характером опорної по­верхні (плечові, поясні)

Зробіть висновки роботи: В ході виконання лпр було вивчено, встановлено, проаналізовано, з'ясовано....