У_Т.4_Особливі випадки гримування

Лабораторно-практична робота:

Виконання гриму із зображенням небритості, травм, шрамів.

Мета заняття: відпрацювати прийоми гриму, використовувані для зображення фактури травм, шрамів, небритості.

Матеріально-технічне оснащення:

1. Методичні рекомендації.

2. Зразки виконання роботи.

3. Гримувальні і косметичні засоби.

Зміст роботи.

Теоретичні відомості:

Скульптурно-об’ємний прийом гриму відрізняється від живописного, тим що в ньому використовують, крім фарб, різні наліпки, наклейки, аплікації, підтяжки, постижерні вироби. В його виконанні багато спільного з роботою над скульптурою по передачі об’ємної форми. Використовуючи скульптурно-об’ємний прийом гриму можна змінити обличчя до повної невпізнанності, чого не можна зробити в живописному прийомі.Вскульптурно-об’ємному прийомі використовують різноманітні матеріали: вату, пап’є-маше, шкіру, пробку, пластичні деталі, постижерні вироби. Особливо наглядно це може проявитись при гримуванні казкових персонажів в виставах-казках, феєричних та циркових уявленнях.

Театральний грим буде успішним, лише тоді, коли дотримана повна гармонія між усіма компонентами.

Послідовність гримування: спочатку обличчя оформлюється деякими деталями костюму (капелюх, шарф і т. д.), потім наклеюються ніс та інші наліпки (якщо є потреба), одягти перуку або робиться зачіска з власного волосся, наклеюються вуса, борода, і тільки тоді гримуються фарбами на очищеному обличчі.

Робота актора над гримом супроводжується вивченням історичної, етнографічної літератури, образотворчого матеріалу, який дозволяє краще розкрити образ. Під час репетицій актор спільно з режисером визначає грим у відповідності з загальним задумом вистави. Остаточний варіант гриму зазвичай фіксується в період генеральний репетицій.

До спеціальних засобів гримування відносяться:

1. Грим.

2. Пудра: компактна, розсипчаста та ін.

3. Лосьйони, тоніки, крем, гелі, молочко, вазелін.

4. Спонжі, стіки, пензлі (круглі, плоскі) натуральні (каланок, білка)

№ 1, 2, 3, 4, 5.

5. Вії, пучки, глітери, камені та інші прикраси.

6. Туш для вій.

Пояснювальна медична довідка.

Колір синців. Забарвлення синці змінюється з часом, що дозволяє визначати давність його появлення. Свіжий синець - червоно-багряний. На 5-6-у добу - синьо-багряний (звідси назва "синяк"). На 10-12-ту добу - буро-зелений. Більш пізні терміни - жовтий. Інтенсивність описаного "цвітіння" синців залежить від його величини, поширеності, локалізації, віку потерпілого та ін. причин. при ударах м'язів, окістя синці можуть виявлятися в більш пізні терміни (на 2 - 3-е добу, а іноді до декількох тижнів), нерідко далеко від місця забиття.

Форма синців. Як правило, синець має овальну або округлу форму, що обумовлено рихлістю підшкірно-жирової клітковини. при впливі деяких щодо великих предметів форма синців і саден може частково або повністю повторювати обриси цих предметів, що має важливе судово-медичне значення.

«Ссадина - поверхневе ушкодження шкіри, що не поширюється глибше її сосочкового шару ». Так судово-медична енциклопедія описує, що таке крововилив (синець) і ссадина.

Рана, колота на обличчі, руці або грудях малюється червоною смугою, причому паралельно проводиться світла або біла смужка. Якщо ж цього недостатньо (Темрява сцени), то додається ще для рельєфності чорно-коричнева смуга. Деякі актори вдалися до наступного способу, коли поява рани потрібно було виявити на сцені після удару. Під сорочку або вільний костюм вони прив'язували на нитці губку, змочену в розчині червоної фарби (кармін на спирту або на воді), як раз проти того місця, куди повинен послідувати удар. від натиску губка випускає фарбу і забарвлює одяг, причому пляма повільно збільшується. Інші готували фарбу на сцені, де-небудь в затишному куточку, і за кілька хвилин до ефекту непомітним жестом брали її на руку, а після пострілу, наприклад, як би інстинктивним жестом схоплюючи за рану, намічали її фарбою. В останньому випадку кармін розчиняється на вазеліні.

Синяк малюється з двох кольорів: сіро-синього і малинового, причому вони накладаються один на інший так, щоб обидва просвічували. З одного боку синяк висвічується світлою або білою фарбою (пухлина). Визначивши форму майбутнього синяка, покладіть в його центр блакитну фарбу, і добре розтушуйте її.

Пальцем нанесіть по краях синяка жовту фарбу, стушовуючи її як всередину синяка, так і назовні.

Додайте трохи бордової фарби в центр синяка, і змішайте її з блакитною фарбою.

Змішуйте всі кольори до тих пір, поки не знайдете синяк реалістичним. якщо вам потрібен більш темний синець - насичуйте кольори чорною фарбою. точкові крововиливи зображуються в центрі синяка легкими дотиками губкою зі сумішшю бордовою і червоної фарб.

Якщо ви імітуєте сколоту руку наркомана, то не забудьте поставити червоні точки від недавніх уколів на місці вен.

Не малюйте синяк після того, як поклали загальний тон, так як фарби змінять колір і насиченість. Якщо поверх синяка вам потрібна ранка - виліпіть її з воску або гумозу до того, як будете малювати синяк. Поверхню наліпки зафарбовуйте пензлем, щоб не порушити фактуру.

Неголеність - можна передати мальовничими прийомами: або відповідними відтінками синяви на обличчі, або, якщо необхідно передати дуже сильну неголеність, штрихами, які зображують проростаючу бороду. неголеність. Можна передати і матеріалом - волоссям . Для цього дрібно стрижуть волосся ножицями, намазують лаком (або гелем для волосся) шкіру обличчя, і взявши в щіпку або на товсту суху кисть стрижене волосся, приклеюють до вкритої лаком поверхні шкіри. Волосся прилипає, створюючи повну ілюзію природної небритості.

Шрам - може бути намальований або переданий склеюванням власної шкіри сандарачним лаком або колодієм. Рубець або рвана рана з нерівно зрослої шкірою можуть бути передані наклейкою з вати або з гумоз з подальшим підгримуванням.

3олотого зуб - передається наклейкою лаком золотої фольги, маскується свій золотий зуб закраской спеціальним білим лаком або заклеювання його сандарачним лаком.

Феєричний блиск очей - передається наклейкою кружалець кольорової фольги на верхню повіку.