Зміни клімату
Тема уроку №14 Наслідки змін клімату
План
Неконтрольований парниковий ефект
Підвищення рівня моря
Дефіцит питної води
Падіння врожайності
Морські течії
Міжнародні аспекти проблеми зміни клімату
Неконтрольований парниковий ефект
Якщо емісія парникових газів (ПГ) продовжуватиметься тими ж темпами, то різко
зросте ризик значних змін в кліматичній системі Землі. За найгіршим сценарієм розвитку ми
можемо зіткнутися з неконтрольованим парниковим ефектом, при якому відбудеться
несподівано різке підвищення температури з не передбачуваними глобальними наслідками.
Неконтрольований парниковий ефект може бути викликаний так званими механізмами
позитивного зворотного зв'язку. Підвищення температури, викликане викидами парникових
газів антропогенного походження, приведе до зменшення покритих снігом районів і об'єму
льоду в морі в зимовий період. Коли поверхня Землі і моря стануть темнішими, то здатність
відбивати сонячні промені знизиться, що приведе до більшого поглинання тепла і відповідно
підвищення температури. Зростання температури приведе до танення снігу і льоду арктичної тундри, яке означає вивільнення великого об'єму С02 і метану, що у свою чергу ще більше
посилить дію парникового ефекту.
Існування різних екосистем визначається, перш за все, кліматом. Життя
пристосовується до певних природних, в тому числі і кліматичних, умов більш менш
широкого діапазону. Якщо кліматична система зазнає істотної трансформації, або вона
відбудеться дуже швидко, то деякі види будуть вимушені переміститися в інші райони,
пристосуватися або загинути. Як на суші, так і в морі, витісняючи аборигенні форми життя,
почнеться рух окремих видів флори і фауни з півдня на північ, з районів, що «нагрілися», в
звичніше -холодні. Є види рослин і тварин, для яких навіть короткочасні заморожування,
посухи означають смерть. І чим інтенсивніше та швидше протікатиме потепління, тим
більше екосистем опиниться під ударом.
Далеко не всі тварини і рослини зможуть вижити в умовах, що змінилися в результаті
глобального потепління. Переможцями виявляться лише ті види, які швидше
пристосовуються до змін, частіше розмножуються, займаючи при цьому великий ареал
проживання, типовий для широкого спектру природних умов, а також ті, що вже зараз
живуть поблизу від людини. Програють же ті види, які займають особливі вузькі еконіші в
багатовидових екосистемах, наприклад, тропічного лісу.
Новий, четвертий звіт ІРСС говорить, що підвищення температури до 2100 р. може
складати, при надзвичайно екстремальних (оптимістичних і песимістичних) сценаріях, від
1,1°С до 6,4°С. Як найбільш вірогідними вважаються зміни температури в межах 1,8-4,0°С,
якщо світ продовжуватиме і далі спалювати викопне паливо на тому ж рівні що і сьогодні.
Наголошується, що перед промисловою революцією люди викидали дуже мало ПГ, а
концентрація С02 в атмосфері налічувала близько 280 ррт. А завдяки переважно спалюванню
викопного палива, землекористуванню і вирубці лісу, концентрація С02 в атмосфері вже
досягла 379 ррm.
Науковці також прогнозують підвищення рівня морів, що загрожує низинам земної
поверхні в світі, і зростання кількості і інтенсивності ураганів, тропічних штормів.
Очікується, що активність тропічних циклонів за 21 сторіччя може зрости на 66%. Якщо у
2001 році експерти ІРСС передбачали підвищення рівня морів у межах 9,88 см до 2100, щодо
рівня в 1990 році, то згідно з новими даними - підвищення може сягнути від 18 до 59 см. А
деякі дослідники передбачають можливість підняття рівня аж до 140 см. Зараз немає підстав
вважати, що ІРСС робить дуже песимістичні висновки, швидше за все - навпаки, Тому
використовуємо в основному точку зору їх експертів, на думку яких, при збереженні
сучасного рівня викидів карбону (IV) оксиду в атмосферу в XXI столітті його концентрація
продовжить своє загрозливе зростання.
Глобальне потепління має негативний вплив як на природу, так і в не в меншій мірі на
життя людей. Наслідки різкого глобального потепління принесуть значно більше жертв і
можуть бути набагато гірші, хоч і менш шокуючі порівняно з наслідками інших екологічних
катастроф.
Сьогодні ми не можемо спрогнозувати, що відбудеться з Землею і людством у
найближчому майбутньому, якщо все пустити на самоплив, і це - жахливо. Немає ніякої
упевненості в тому, що процес потепління йтиме поступово і ми встигнемо прийняти
адекватні превентивні заходи.
Чи встигнемо ми зупинитися в нашому руйнівному впливові на Землю і чи зможемо
своєчасно пристосуватися до умов, що змінюються?
Підвищення рівня моря
Підвищення рівня світового океану становить значну загрозу для узбережних зон
континентів. Рівень світового океану залишався майже незмінним упродовж тривалого часу -
від 3000 років тому назад і до 19 сторіччя. Незначні коливання рівня моря не перевищували
0,2 мм на рік. Проте у 20 сторіччі рівень моря став зростати у середньому на 1-2 мм на рік , а
після 90-х років швидкість зростання досягла вже 3 мм на рік. В основному, підвищення
рівня світового океану викликається збільшенням поверхневих водотоків, що зумовлено
таненням снігів і криги в арктичних регіонах та високо у горах. Нагрів водної маси
відбувається довше, ніж повітрям, особливо тих шарів, які лежать на великих глибинах. Це
означає, що при відносно швидкому зростанні температури повітря загальне потепління водного середовища продовжуватиметься сторіччя. Більшості узбережних і острівних поселень, навіть невеликий підйом рівня моря загрожує затопленням. Особливо важкі наслідки таке підвищення буде мати для країн, що розвиваються, як наприклад, Бангладеш, де просто
немає достатніх засобів на створення охоронних узбережних споруд.
Поки танення льодовиків і льоду на гірських вершинах має незначний вплив на підвищення рівня морів, то, ймовірно, протягом наступних 100 років ця тенденція збережеться за
умови стабілізації вмісту С02 в атмосфері. Але якщо емісію парникових газів не вдасться
утримати на відповідному рівні, то ситуація може змінитися на протилежну. У такому разі,
за прогнозами, протягом наступного тисячоліття повністю розтане лід Гренландії, що вже
само собою призведе до підняття рівня морів на 7 м. Але більшість учених дотримується тієї
точки зору, що в досяжному майбутньому нам не загрожує інтенсивне танення антарктичних
льодовиків та кригової шапки на Північному полюсі.
Дефіцит питної води
У цілому, незважаючи на те, що деякі країни мають вдосталь води, світ вже зіткнувся
із „водяною кризою". У 80 країнах, в яких проживає 40% населення планети, люди постійно
мають проблему нестачі питної води. З'являється жорстка конкуренція за водні ресурси між
містами, що швидко ростуть, і сільськими поселеннями. У найгіршому стані знаходяться
країни Центральної Африки та Близкого Сходу. Подібна ситуація, крім того, є первинною
причиною високої смертності при пологах, а також значно обмежує сільськогосподарські
можливості цих регіонів.
Падіння врожайності
Глобальне підвищення температури спричиняє зміщення кліматичних поясів. Теплі
зони будуть розширюватися на північ. Усе це може мати численні наслідки. Регіони із
родючими землями та помірним кліматом страждатимуть від посух та повеней, що негативно
вплине на сільське господарство. Як наслідок - різке зниження врожайності
сільськогосподарської продукції в багатьох країнах світу, громадяни яких вже і без того
страждають з голоду, породженого бідністю і природними катаклізмами. А зараз вони стоять
віч-на-віч з реальною загрозою голодної смерті. Глобальне потепління має негативний вплив
і на інші системоутворюючі галузі національних економік. Потепління порушить нормальне
функціонування екологічних систем, позначиться на природних ресурсах, санітарних та
інших умовах життя, торкнеться багатьох елементів інфраструктури і може стати причиною
соціальних і економічних потрясінь.
Проте північні регіони, де грунт менш пристосований до землеробства і вирощування
більшості культур, можуть перетворитися на помірні зони із температурним режимом,
придатним для вирощування продовольчих культур. У більшості північних регіонів земля
наразі є вічною мерзлотою, але якщо вона почне танути, то з неї вивільниться в атмосферу
величезна кількість метану. Зсув кліматичних поясів створює чудові умови для багатьох
паразитів щодо розширення ареалів свого існування на території, де рослини є неадаптованими до них.
В цілому зміни у моделі планетарного клімату призведуть до зменшення обсягів
виробництва продуктів харчування, та швидкого зростання цін на продукти харчування.
Захворюваність та міграції
Глобальне потепління буде мати прямі наслідки для здоров'я людей. Коли виникає
нестача води та їжі, люди стають більш вразливими для хвороб. Із підвищенням температури
тропічні хвороби можуть поширюватися з комахами в ті регіони, де раніше вони не
спостерігалися. Інші носії хвороб, такі як миші, пацюки також будуть розширювати ареал
існування на території, де зовнішня температура буде прийнятною для них і, тим самим,
дозволяти бактеріям й вірусам потрапляти у нові регіони, в яких люди є непідготовленими до
цих захворювань. Малярія, холера та хвороба Дайма поширюються на вищі широти та інші
довготи. Так вже зафіксоване поширення малярії за межі тропіків і поширення її в країнах, у
яких вона до цього не спостерігалася. Це стосується і України, зокрема її південних регіонів.
Крім того, зміни клімату викликають масові евакуації та міграції людей внаслідок
спустошуючих природних катаклізмів, виникнення загрози голоду на значних територіях
внаслідок зменшення врожайності сільськогосподарських культур. Очікується, що у
найближчому майбутньому рівень міграції людей, що тікатимуть від повеней, посух та
голоду, буде постійно зростати.
Ці та багато інших негативних наслідків, глобального потепління ще чекають на нас.
Можливо, ми навіть не здогадуємося про більшість з них та не можемо їх передбачити.
Більше того, досить складно спрогнозувати, як і до якої міри проявляться ті чи інші наслідки
і як саме вони вплинуть на різні регіони світу.
Морські течії
Морські течії це невідомий чинник у процесах глобального потепління. Поза
сумнівом, морські течії відіграють величезну роль у формуванні клімату Землі. Але, на жаль,
щоб робити якісь більш менш достовірні довготривалі прогнози, ми дуже мало знаємо про їх
реакцію на глобальне потепління або механізми їх впливу на глобальні процеси.
Є думка, що Гольфстрім підтримується природними гігантським «насосом» в районі
на схід від Гренландії. Теплі води, які приносяться цією течією, в Норвезькому морі віддають
величезну кількість тепла в атмосферу, змішуються з холодними водами
Східногренландської течії, стають щільнішими і занурюються на глибину. Глибинні води з
Норвезько-гренландського басейну перетікають через підводні пороги до Північної
Атлантики, що викликає свого роду «всмоктування» нових водних мас з півдня. Якщо такий
«насос» ослабне, то це призведе до відповідного ослаблення Гольфстріму. Є дані, що цей
процес вже починається. А оскільки Гольфстрім відіграє ключову роль у формуванні м'якого
клімату країн Північної Європи, то такий розвиток подій спричинить до значних його змін,
що особливо позначиться на скандинавських країнах, де стане набагато холодніше.
Міжнародні аспекти проблеми зміни клімату
Зростаюча загроза глобальних змін клімату з не передбачуваними для людства
наслідками заставляє світову спільноту обєднувати свої зусилля у напрямку пошуку
реальних шляхів виходу з наймасштабнішої екологічної кризи.
Для оцінки майбутніх змін клімату планети Земля в 1988 році під егідою ООН і
Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) було створено Міжурядову групу експертів з
питань зміни клімату – International Panel on Climate Chanqes (ІРСС), до складу якої
увійшли представники 116 урядів, 13 міжурядових і 25 неурядових організацій. Чотири звіти
ІРСС про стан кліматичної системи планети, що підготовлені ученими-експертами країн
учасниць в 1990, 1995, 2001 і 2007 роках, є визнаними практично всією світовою спільнотою
як основоположні документи для ухвалення рішень на державних і міжнародних рівнях.
На конференції з проблем змін клімату, яка відбулася 2 лютого 2007 р. під егідою
ІРСС у Парижі, був оприлюднений 4-й звіт цієї міжнародної групи.
У цьому звіті вперше робоча кліматична група надала доповідь, в якій містяться
наукові основи опису змін клімату. Цей звіт є результатом роботи 1200 експертів з проблем
змін клімату з 40 країн, які протягом шести років досліджували клімат за підтримки сотень
експертів з 113 країн. У доповіді вказується, що, швидше за все, 2 лютого 2007 р.
запамятається, як знаковий день, коли був знятий знак питання по дебатах на тему: чи веде
людська діяльність до змін клімату. “Чіткі (неспростовані) дані – це ключове повідомлення
цього звіту”, які підтверджують, що ті, хто має сумнів про роль людства в зміні клімату,
“можуть більше не нехтувати очевидним”, оскільки з упевненістю на 90% можна
стверджувати, що спалювання викопного палива і інша людська діяльність ведуть до змін
клімату.
Стурбованість громадськості багатьох країн Світу з питань наявних змін у кліматі
планети привела до того, що в 1992 році в Ріо-де-Жанейро на Всесвітньому саміті
представниками 155 держав була підписана Рамкова конвенція ООН з питань зміну клімату
(РКЗК). Після отримання 50-ої ратифікаційної грамоти вона набула чинності у березні 1994
року (на 2007 рік до неї приєдналася 191 країна – і це є наймасштабнішою Конвенцією ООН
за кількістю приєднаних до неї країн). У 1995 році в Берліні було зібрано найвищий орган
РКЗК – першу Конференцію країн – учасниць (ККУ). У ній взяли участь 117 країн-учасниць,
53 держави-спостерігачі.
Третє, дуже важливе за визначенням всієї Світової спільноти засідання ККУ,
відбулося 01-12 грудня 1997 року в м. Кіото (Японія). Тоді був прийнятий, так званий,
Кіотський протокол до РКЗК, “з метою заохочення сталого розвитку”. Для країн-учасниць
РКЗК було встановлено кількісні зобовязання по обмеженню і скороченню викидів
парникових газів (ПГ). Ці зобовязання повинні відповідати національним соціальноекономічним умовам цих країн. У 2007 році Кіотський протокол ратифікували 175 країн
світу. Серед них є 36 розвинутих країни, від яких вимагається зниження рівня викидів
парникових газів їх промисловими підприємствами, тоді як країни, що розвиваються,
зобовязуються проводити моніторинг власних викидів та звітуватися про них.
Україна, як сторона РКЗК 1996 року, ратифікувала цей протокол 04 лютого 2004 року.
Ратифікація Росією протоколу (16.02.2005 року) вирішила питання про набуття ним
чинності.
Згідно з Кіотським протоколом в період дії першого відповідального періоду цих
зобовязань – з 2008 по 2012 рік економічно розвинені країни-учасниці мають забезпечити
умови, при яких їх сукупні антропогенні викиди парникових газів в еквіваленті карбону (IV)
оксиду не перевищать встановлених для них норм і приведуть до скорочення щонайменше
на 5% загальних викидів порівняно з рівнем 1990 року.
У Кіотському протоколі було передбачено три механізми, які повинні забезпечити
скорочення викидів ПГ:
Проекти спільного впровадження (СВ) (Joint Implementation (JI) – проекторно
орієнтований механізм передачі одиниць скорочення викидів іноземному інвесторові країни
із списку Додатку 1 Кіотського протоколу. Цей механізм дозволяє заявляти своє право
країни, в якій реалізується проект СВ, і передавати одиниці скорочення викидів (ОСВ) -
Emission Reduction Units (ERUs) іноземному інвесторові, який бере участь у фінансуванні
цього проекту. Проект може бути будь-якого спрямування, проте в числі результатів його
впровадження обовязково повинно визначатися зниження викидів ПГ, так звана умова
“додаткованості”;
Механізм чистого розвитку (Clean Development Mechanism (CDM) – аналогічний
механізму сумісного здійснення, участь у ньому передбачено для країн із списку Додатку 2
Кіотського протоколу, в який входять країни, що розвиваються;
(Inplementational Emissions Tradinq of Emission Tradinq Scheme (ETS )- механізм
передачі надмірних одиниць встановленої кількості викидів ПГ від однієї країни до іншої на
обмін фінансування або інші економічні вигоди. Право на продаж одиниць встановленої
кількості належить державі, яка є стороною РКЗК. Передбачається також право
підприємств в торгівлі викидами, якщо усередині країни здійснений розподіл квот на викиди
ПГ, що може дозволити приватним компаніям вести міжнародну торгівлю дозволеними
квотами з метою викидання ними національних зобовязань.
Кіотський протокол – це перша, але далеко не остання, спроба зробити якісну і
кількісну оцінку можливостей різних країн по поліпшенню екологічної та загальної
кліматичної ситуації, використовуючи механізми міжнародного права і взаємовигідної
співпраці. Вже зараз світова спільнота обговорює можливі подальші міжнародні угоди з
умовною назвою “після 2012 року” – що буде після закінчення дії вищезгаданого протоколу,
які треба знайти важелі й механізми для поліпшення екологічної та кліматичної ситуації в
світі й забезпечення сталого розвитку країн світу.
Першим кроком на цьому шляху стала конференція ООН з проблем зміни клімату, що
проходила в грудні 2007 року на індонезійському острові Балі. Конференція відбувалася в
атмосфері жорстоких і затяжних дискусій, засідання делегатів не припинялися навіть уночі.
На Балійській конференції була укладена “дорожня карта” – план нових переговорів
по боротьбі з глобальним потеплінням. “Дорожня карта” передбачає скорочення вирубки
лісів, передачу екологічно чистих технологій країнам, що розвиваються, а також надання їм
допомоги в боротьбі проти негативних наслідків глобального потепління, зокрема повеней і
зниження врожайності земель, викликаних змінами клімату. У продовження цього процесу,
07-18 грудня 2009 року, в Копенгагені проходила 15-а конференція сторін Рамкової
конвенції ООН зі зміни клімату, у якій взяли участь представники 194 держави. Учасникам
Міжнародної конференції ООН у Копенгагені вдалося досягти мінімального консенсусу. У
документі “Копенгагенський Акорд”, розробленому в останні години роботи саміту,
записано, що не можна допустити підвищення температури на планеті більше, ніж на 2С.
Однак у заяві, яка не має жодної юридичної сили, не прописано, яким чином досягається
така мета.
Домовленість, до якої зуміли прийти, передбачає прийняття всіма країнами у 2010
році зобовязань щодо скорочення викидів у атмосферу ПГ з метою обмежити зростання
температури на планеті 2С. Прийнято рішення виділити близько 30 млрд доларів країнам,
що розвиваються, на боротьбу зі змінами клімату. В офіційній позиції Уряду України
пропонується взяти зобовязання на рівні – 20 % від 1990 року до 2020 року. На сьогодні
викиди ПГ в Україні складають лише 45 % від рівня 1990 року. Відповідно, оголошене
Україною зобовязання фактично передбачає зростання викидів ПГ на 70% від
сьогоднішнього рівня.
Багато країн завдяки як роботі уряду, так і через громадські ініціативи, розпочали
заходи, покликані сповільнити зміни клімату. Через освітні програми у школах, поширення
інформації у ЗМІ сьогодні люди можуть дізнатися набагато більше про глобальне потепління
– набагато більше, ніж їм було відомо раніше. Головне, що ви маєте запамятати – це те, що,
якщо обєднаємо зусилля, то зможемо подолати зміни клімату. І кожен, навіть найменший,
внесок, що ви зробите у охорону довкілля, стане кроком назустріч порятунку нашої планети.
Завдання для самоконтролю:
Чому, на Вашу думку, процес виникнення негативних наслідків викидів парникових
газів зайняв так багато часу?
Що є основною метою Кіотського протоколу?
Чому так важливо досягти нової угоди, яка має наслідувати Кіотську?
Чому найбільшими забруднювачами повітря парниковими газами є США, Китай,
Росія та ЄС