Лабораторна робота
Тема. Аналіз зовнішньої форми і конструктивно-композиційної будови одягу
Мета роботи: вдосконалення навичок зображення одягу; ознайомлення із зовнішньою формою та конструктивно-композиційною будовою сучасних швейних виробів.
Після виконання лабораторної роботи здобувач освіти повинен:
– знати: ознаки, за якими визначають зовнішню форму та конструктивно-композиційну будову одягу; види силуетів, покроїв плечового та поясного сучасного одягу;
– вміти: виявляти типову модель на основі аналізу зовнішньої форми та конструкції п'яти моделей одягу певного виду.
Зміст роботи
Підібрати із журналів мод п'ять моделей одягу заданого виду і замалювати їх ескізи.
Вивчити елементи, що визначають зовнішню форму та конструктивно-композиційну будову одягу.
Вивчити кодування елементів зовнішньої форми, конструкції та фасонних особливостей підібраних моделей.
Заповнити таблиці аналізу зовнішньої форми та конструктивно- композиційної будови підібраних п'яти моделей.
Виявити типову модель та замалювати конструкції її деталей.
Оформити звіт, сформулювати висновки.
Наочні посібники, технічні засоби навчання та контролю
Схеми основних деталей плечових та поясних швейних виробів жіночого, чоловічого та дитячого одягу.
ДСТУ 2023-92 “Деталі швейних виробів. Терміни та визначення”.
Журнали мод, каталоги моделей одягу.
Креслярське приладдя.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Зовнішній вигляд сучасного одягу відповідає природним пропорціям тіла людини. В одязі виділяють ліф та спідницю (або штани), поділені лінією талії, а також рукави та комір.
Характеристика зовнішнього вигляду одягу, його конструкції поєднує такі складові: силует, покрій, конструктивну побудову деталей, вид з’єднувальних швів, вид матеріалів.
Форма одягу може бути м’якою, об’ємною або малооб’ємною чіткою. Об’ємність форми залежить від ступеня прилягання одягу до тіла. Малий об’єм має щільноприлеглий одяг. Форма одягу або підкреслює фігуру людини, або приховує її.
Силуетні лінії (лінія плечей, талії і низу, а також лінії, які визначають сприймання форми виробу в анфас та профіль) характеризують пропорції, об’ємну форму одягу та його зовнішнє поєднання. Силует – це площинне зображення об’ємної форми одягу; є одним із основних елементів композиції, що визначає моду. У моделюванні прийнято декілька головних модних силуетів одягу, призначених для споживачів різних вікових і повнотних груп. Три силуети – прилягаючий, напівприлягаючий і прямий – стали класичними і протягом десятків років є основними для виробів верхнього та легкого одягу при будь-яких змінах моди. В окремі періоди стають модними і інші силуети, наприклад, силует трапеція, А-силует тощо.
Прямий силует характеризується розширеною лінією плечей, відсутністю лінії талії. При цьому ширина лінії низу дорівнює ширині лінії плечей. Одяг цього силуету вписується у прямокутник. Напівприлягаючий силует має невеликий об’єм по лінії грудей, незначне прилягання по лініях талії і стегон, невелике розширення по лінії низу виробу. У прилягаючому силуеті прилягання одягу по лініях грудей і талії значне, лінія талії підкреслена, лінія низу розширена. Силует трапеція має невеликий об’єм у верхній частині одягу і значне розширення по лінії низу.
Поверхня одягу членується конструктивними лініями (в основному швами) на окремі частини (деталі) з метою створення об’ємної форми одягу. Багаторічною практикою відпрацьовано найбільш оптимальне членування виробів на такі основні деталі: спинка, пілочка (перед), рукав, комір, переднє та заднє полотна спідниці, передня та задня половинки штанів.
Форма та розміри основних деталей одягу залежать від покрою одягу. Покрій визначає загальну характеристику конструктивного покрою одягу. Основні ознаки покрою плечового одягу: покрій рукава (форма з’єднання рукава з проймою), членування основних деталей (спинки і пілочки) поздовжніми і поперечними швами.
Основними покроями рукавів, які суттєво відрізняються один від одного за силуетною формою і характером з’єднання з основними деталями (спинкою та пілочкою), є вшивний, реглан, цільнокроєний. Різні поєднання основних покроїв рукавів утворюють додатковий покрій, який називається комбінованим. Різні покрої рукавів можуть бути отримані при різній кількості складових деталей: з одним швом (нижнім або ліктьовим), двома (переднім і ліктьовим або верхнім та нижнім) і трьома (переднім, ліктьовим і верхнім).
Покрій плечового одягу характеризує також наявність повздовжніх швів на спинці і пілочці. Залежно від кількості повздовжніх швів швейні вироби можуть бути: без швів (із застібкою спереду), одношовні (із застібкою спереду і одним середнім швом на спинці), двошовні (з двома боковими швами), тришовні (з двома боковими і середнім швом на спинці), п’ятишовні, шестишовні тощо.
Характер поперечних членувань визначається наявністю кокеток на спинці і пілочках, характером з’єднання ліфа з спідницею (виріб відрізний по лінії талії) тощо.
Форма не може існувати сама по собі, без зв’язку з конструкцією. Тому конструкцію можна розглядати як своєрідну технічну структуру виробу. Конструктивну логічність, взаємозв’язок форми, конструкції і матеріалів визначає тектоніка. Правильне використання властивостей матеріалів дає змогу створювати справжні художні гармонійні форми виробів, практичні в експлуатації, при раціональних матеріальних і трудових затратах на виготовлення цих виробів.
Конструкція – це будова чого-небудь. Характеристику конструкції одягу можна дати за наступними ознаками: зовнішня форма (силует і покрій); конструктивна побудова деталей; вид з’єднувальних швів; вид матеріалів.
Конструкції виробів прилягаючого силуету характеризуються тим, що в них чітко виявлені груди, підкреслена талія, композиційний припуск до півокружності грудей має малу величину. У напівприлягаючих виробах талія акцентується менш чітко, до півокружності грудей проектуються більші добавки на вільне облягання. Для виявлення лінії талії у виробах прилягаючих і напівприлягаючих силуетів часто проектують виточки по лінії талії. У виробах прямого і вільного силуетів по лінії грудей і стегон проектують ще більші добавки на вільне облягання; талію не підкреслюють.
Основною конструктивною особливістю жіночого та дитячого одягу для дівчаток (починаючи з шкільного віку) є наявність на пілочці верхньої виточки. Вона необхідна для надання пілочці об’ємної форми на ділянці грудей. Верхня виточка відіграє як конструктивне, так і декоративне значення. Її положення необхідно пов’язувати із зовнішньою формою і конструкцією всього виробу.
У конструкціях деталей одягу покрою реглан рукав у верхньому чоловічому одязі може бути тришовним, а в жіночому – одношовним та двошовним.
Форма деталей виробів із цільнокроєним рукавом характеризується об’єднанням рукава із спинкою та пілочкою. Особлива деталь – ластовиця – призначена для досягнення необхідної свободи руху при зменшенні об’єму виробу. Ластовицю інколи викроюють разом з відрізною боковою частиною або нижньою половинкою рукава. У виробах із значно заниженою проймою – кімоно або за типом народного крою ластовиця не використовується.
В окремих випадках відповідно до ергономічних та інших вимог деталі об’єднують – кокетки спинки і пілочки або кокетку пілочки з задньою половинкою рукава-реглан. Інколи проектують об’єднання більшої кількості деталей з метою зменшення кількості швів і підвищення технологічності конструкції одягу.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Підбір із журналів мод п'яти моделей блуз і замальовування їх ескізів.
Відомості про асортимент швейних виробів студенти використовують із лабораторної роботи
1. Підбір моделей одягу виконують, використовуючи журнали мод та каталоги моделей одягу на поточний період.
Моделі підбирають із журналів мод або каталогів моделей одягу. Замальовують вигляд спереду, ззаду із чітким позначенням всіх фасонних особливостей. Ескізи пронумерувати.
Вивчення елементів, що визначають зовнішню форму та конструктивно-композиційну будову одягу.
Визначити елементи, що визначають зовнішню форму і конструктивно-композиційну будову одягу.
Детально описати кожний ескіз за схемою:
назва (вид), призначення виробу, рекомендовані тканини: наприклад: “костюм жіночий повсякденний для жінок середнього віку, з напіввовняної тканини з лавсаном, у дрібну смужку чи клітку”;
форма (силует), покрій, застібка; наприклад: “жакет подовжений, прилягаючого силуету, однобортний, з застібкою по правому борту на дві петлі і гудзики, лацкани широкі овальної форми;
характеристика конструкції пілочок; наприклад: “пілочка з відрізними бочками, передніми виточками (по одній на пілочці), які переходять у виточки розрізів бокових кишень з клапанами. На лівій пілочці розміщена верхня кишеня з листочкою”;
характеристика конструкції спинки: “спинка з двох частин зі швом посередині, що закінчується внизу шлицею”;
характеристика конструкції рукавів: “рукави вшивні двошовні (з переднім і ліктевим швами). Ліктеві шви внизу закінчуються відкритими шліцами, кожна з яких оздоблена двома гудзиками”;
характеристика конструкції комірця;
характеристика оздоблення;
група розмірів, яка рекомендується для обраного фасону; наприклад: “костюм рекомендується виготовляти розмірів 46 – 52, ростів П – I, середньої повноти”.
Поясні вироби (штани, спідниці) потрібно описувати за силуетом, кількістю повздовжніх і поперечних швів, виточок, виду застібки, пояса, кишень, наявністю складок (у спідниці, спідниці-штанах) і манжет (у штанах) тощо.
Закодувати елементи зовнішньої форми конструкцій і фасонних особливостей підібраних моделей.
3. Кодування елементів зовнішньої форми, конструкції та фасонних особливостей підібраних моделей.
Кодування виконують наступними умовними позначеннями:
Силует:
прилеглий – Пр
напівприлеглий – Нпр
прямий – П
вільний – В
трапеція – Тр
Покрій рукава:
вшивний – Вш
реглан – Р
суцільновикроєний – Сц
комбінований – Кб
Необхідно вказати кількість повздовжніх швів на рукаві (1ш, 2ш, 3ш); характеристику його довжини (д – довгий, к – короткий, л – до ліктя, 3/4, 7/8).
Членування пілочки і спинки:
ПОВЗДОВЖНЄ:
БЕЗШОВНЕ – Б/Ш
одношовне – 1ш
двошовне – 2ш
тришовне – 3ш
п’ятишовне – 5ш
шестишовне – 6ш
Поперечне:
кокетка на спинці – Кс
кокетка на пілочці – Кп
відрізне по лінії талії – Т
відрізне по лінії стегон – С
Фасонні особливості:
Довжина виробу:
до лінії коліна – Длк
вище лінії коліна – Двлк
нижче лінії коліна – Днлк
лінії талії – Длт
лінії стегон – Длс
Застібка:
центральна – Зц
зміщена – Зз
асиметрична – За
Поряд з умовним позначенням виду застібки проставляється кількість гудзиків. Наприклад, Зц-3 (застібка центральна на три гудзики).
Виріз горловини:
круглий –
човник –
каре –
фігурний –
фау-подібний –
Лацкани:
вузькі – Лв
середні – Лс
широкі – Лш
Кут лацканів: гострий – Г, тупий – Т Наприклад, ЛвТ (лацкани вузькі з тупим кутом).
Комір:
відкладний – Кв
стійка – Кс
шалевий – Кш
апаш – Ка
Кінці коміра:
круглі – К
гострі – Г
Наприклад, КвГ (комір відкладний з гострими кінцями).
Кишені:
у шві – Кш
накладні – Кн
прорізні в рамочку – Кпр
прорізні з лісточкою – Кпрл
прорізні з клапанами – Кпрк
поперечні – п
повздовжні – повзд
Наприклад, Кпрл, позд (кишеня прорізна з лісточкою, поздовжня).
Защипи:
на пілочці – Зщп
на спинці – Зщс
Складки – Ск
Зборки – Зб
Поряд з позначенням складок записують їх кількість та індекс деталі. Наприклад, Ск 1с (складка на спинці, одна).
Якщо є інші фасонні особливості, не передбачені в описі (пояс, пати, погони, оздоблювальна строчка тощо), вводяться додаткові умовні позначення.
4. Заповнення таблиці аналізу зовнішньої форми та конструктивно- композиційної будови підібраних п'яти моделей.
Аналіз зовнішньої форми та конструкції поясних виробів виконують у табл. 4.1, плечових – у табл. 4.2. У таблицю заносять закодовану характеристику кожної з п'яти моделей.
Таблиця 4.1. АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЇ ФОРМИ ТА КОНСТРУКЦІЇ ПОЯСНИХ ВИРОБІВ
№ з/п
СИЛУЕТ
Поперечне членування
Поздовжнє членування
Фасонні особливості
1
2
3
4
5
Таблиця 4.2. Аналіз зовнішньої форми та конструкції плечових виробів
№ з/п
Силует
Покрій рукава
Поздовжнє членування
Поперечне членування
Довжина виробу
Застібка
Виріз горлови-ни
Лацкани, комір
Кишені
Декор. елементи, допов-нення
1
2.....
5. Виявлення типової моделі та замальовування конструкції її деталей.
Після запису характеристики п'яти підібраних моделей у таблиці проводять межу. У кожній колонці визначають елемент, який зустрічається найчастіше і записують позначення під проведеною межею. Так отримують характеристику типової моделі. Замальовують ескіз і описують типову модель за наступним зразком:
вид, призначення виробу;
силует, покрій, застібка;
характеристика конструкції пілочок;
характеристика конструкції спинки;
характеристика конструкції рукавів;
характеристика конструкції комірця;
характеристика обробки бортів, лацканів, низу.
Контрольні запитання
Засоби конструктивного рішення прилягаючого та напівприлягаючого силуету.
Що таке конструктивні лінії?
Які поперечні членування одягу ви знаєте?
Що таке тектоніка?
Що таке конструкція і якими ознаками вона визначається?
Які види застібок ви знаєте?
Які ви знаєте види комірців?
Якими ознаками визначається зовнішня форма одягу?
Самостійна робота студентів
Вивчити основні ознаки зовнішньої форми одягу.
Вивчити характеристику конструкції одягу