Енергозбереження на  об'єктах  легкої промисловості.

Вступ

       Україна відноситься до енергодефіцитних країн, яка задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) за рахунок власного їх видобутку менш, ніж на 50 %.

    Видобуток власних ПЕР проводиться в таких гірничо-геологічних умовах, які роблять їх неконкурентоздатними з імпортованими ПЕР. Це перш за все відноситься до видобутку нафти і газу. Не краща сучасна ситуація і у вугільній промисловості, де більшість шахт мають низькі економічні показники. Хоча Україна має великі поклади вугілля, якого вистачило б на сотні років, однак для їх розробки необхідні великі капітальні вкладення, яких в умовах економічної кризи держава не може забезпечити.

Поряд з цим ефективність використання ПЕР в економіці України та соціальній сфері дуже низька. Енергоємність валового внутрішнього продукту в Україні на сьогодні більш, ніж вдвічі вища за енергоємність промислово розвинутих країн Західної Європи і продовжує зростати.

       Потенціал енергозбереження в Україні становив в докризовий період 40 - 45 % від енергоспоживання, а за часи кризи він ще виріс.

      Для енергозбереження характерна висока економічна ефективність. Витрати на тонну умовного палива, отриманого за рахунок енергозбереження, в декілька разів менші за витрати на його видобуток чи купівлю. Тому в умовах України підвищення енергоефективності та енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери на найближчу та подальшу перспективу.

Саме по такому шляху пішли промислово розвинуті країни, а кращих успіхів в підвищенні ефективності досягли найбільш енергодефіцитні з них (Японія, Італія та ін.).

     Основні стратегічні напрямки підвищення енергоефективності та реалізації потенціалу енергозбереження полягають в структурно-технологічній перебудові економіки країни та в створенні адміністративних, нормативно-правових та економічних механізмів, що сприяють підвищенню енергоефективності та енергозбереженню.

       Структурно-технологічна перебудова економіки країни в цілому, її окремих галузей, підприємств та технологічних процесів передбачає виведення з роботи морально застарілого та фізично зношеного устаткування, припинення випуску неефективної (з точки зору енерговикористання) продукції і впровадження новітніх технологій, обладнання та побутових приладів.

       Головним фактором технологічної перебудови економіки на сьогодні є припинення випуску неконкурентоздатної продукції, виведення з роботи неефективного обладнання та технологій.

         Впровадження новітніх енергоефективних технологій, машин, обладнання та побутових приладів потребує значних інвестицій, і в достатніх обсягах це буде можливим в період після 2000 р. при умові подолання економічної кризи в країні.

При обмеженості інвестиційних ресурсів модернізацію та структурно-технологічну перебудову необхідно проводити в першу чергу в галузях, що забезпечують нагальні потреби суспільства - в паливно-енергетичному комплексі, сільському господарстві, легкій та харчовій промисловості, а також у галузях, що випускають конкурентоздатну продукцію для зовнішнього ринку (для забезпечення критичного експорту) - в чорній та кольоровій металургії, хімічній промисловості, окремих галузях машинобудування.

        Важлива частина технологічних заходів пов'язана з поліпшенням використання енергоресурсів за рахунок підвищення рівня експлуатації існуючого енергетичного господарства споживачів, модернізації технологічних процесів, перш за все за рахунок маловитратних заходів, спрямованих на підвищення комплексності використання ПЕР, зменшення втрат, оптимізацію режимів роботи.

Створення сприятливих умов для розробки, виробництва та впровадження енергоефективних технологій, машин та устаткування для реалізації заходів з енергозбереження необхідно здійснювати на основі проведення ефективної цінової, податкової та амортизаційної політики, пільгового кредитування відповідних програм та проектів за рахунок державних коштів, державного фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у сфері енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів і цільового фінансування окремих проектів.

      Принциповою умовою підвищення енергоефективності є створення такої законодавчої та нормативної бази вимог до енергоспоживаючих технологій, машин та устаткування, яка зробила б неможливою експлуатацію в країні енергетично неефективних технологій, машин та устаткування, що не відповідають світовому рівню. При розробці такої правової бази необхідно враховувати існуючий стан економіки країни та велику інерційність оновлення основних фондів. Тому створення і впровадження в життя правової бази енергозбереження повинно проходити в кілька етапів.

        Перш за все необхідно забезпечити неможливість розвитку окремих підприємств за рахунок впровадження енергетично неефективних, застарілих технологій та устаткування, а також продаж населенню побутової техніки з низькою ефективністю використання енергоресурсів.

       В подальшій перспективі планується створити умови, при яких використання застарілих, енерговитратних технологій стає неможливим за рахунок економічних санкцій та законодавчо визначених обмежень.

    Важливим фактором підвищення енергоефективності є забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки всіх суб'єктів економічної діяльності при вирішенні питань енергоспоживання та енергозбереження.

Реалізація наведених заходів має пріоритетний характер, і від успішності створення ефективної системи державного регулювання енергоспоживання в значній мірі буде залежати можливість проведення належної політики енергозбереження.

В методологічному та змістовному плані КДПЕ вирішує всі наведені проблеми.

Структурно Комплексна державна програма енергозбереження (КДПЕ) складається з п'яти розділів.

       Перший розділ містить загальні положення і основні техніко-економічні показники Програми.

     Другий розділ присвячений аналізу сучасного стану, прогнозуванню розвитку економіки та її енергозабезпечення. Цей розділ використовує основні положення і показники "Національної енергетичної програми України до 2010 р." стосовно вирішення проблем енергоефективності та енергозбереження.

Третій розділ містить аналіз загального потенціалу енергозбереження, його технологічної частини та міжгалузевого потенціалу енергозбереження в основних галузях та по напрямках енергоспоживання.

    Четвертий розділ містить результати розробок, які фактично утворюють програму першочергових маловитратних та перспективних заходів з енергозбереження. У ньому досліджуються найбільш ефективні заходи, які можуть дати відчутний результат в найближчій перспективі. Крім того, в цьому розділі наведено результати розробок заходів з енергозбереження на весь прогнозований період до 2010 р., реалізація яких економічно виправдана та технічно обгрунтована. Цей розділ розроблений на основі галузевих пропозицій з енергозбереження та з залученням галузевих фахівців.

     У п'ятому розділі розроблені механізми та умови підвищення енергоефективності. Представлені структура державного управління енергозбереженням, основи його нормативно-правової бази, формування економічного середовища, сприятливого для енергозбереження і вирішено цілий ряд інших важливих проблем, що мають великий вплив на підвищення енергоефективності.

       Комплексна державна програма енергозбереження України базується на основних положеннях, викладених в Національній Енергетичній програмі України до 2010 року.

              НОРМАТИВНО - ПРАВОВА БАЗА (Натисніть на це посілання та можете познайомитись більш детально з нормативно правовою базою )

          Закони

1. Закон України «Про альтернативні види палива»;

2. Закон України «Про альтернативні джерела енергії»;

3. Закон України «Про ринок електричної енергії»

4. Закон України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу»;

5. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива»;

6. Закон України «Про газ (метан) вугільних родовищ».

Постанови

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.06 № 1670 «Про затвердження Порядку проведення кваліфікації когенераційної установки»;

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 05.10.04 № 1307 «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного»;

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.07.13 № 771 «Про затвердження Порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії»;

4. Постанова НКРЕ від 15.06.12 № 749 «Про затвердження Порядку визначення питомої ваги сировини, матеріалів, основних засобів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва об’єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з використання альтернативних джерел енергії»;

5. Постанова НКРЕКП від 10.12.2015 № 2932 "Про затвердження Порядку визначення рівня використання обладнання українського виробництва на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексів), що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), та встановлення відповідної надбавки до "зеленого" тарифу"

Енергозбереження на обєктах легкої промисловості.

      Легка промисловість має багатогалузеву структуру. Вона включає в себе всі види виробництв від підготовки натуральної сировини для переробки до випуску готових

товарів народного споживання, але обсяги виробництва становлять лише 21 - 24 %

від раціональної норми споживання, більше 70 % сировини імпортується, багато

виробів неконкурентоспроможні по відношенню до імпортних. У перспективі розвиток галузі передбачає значне підвищення обсягів виробництва товарів і їх доведення до рівнів, близьких раціональним нормам споживання.

      Планується підвищення ролі вітчизняної сировини - льоноволокна, шкіри, хімічних

волокон та ниток. Вирішення цих завдань потребує спорудження нових виробничих

потужностей, відтворення поголів'я худоби до рівня 1989 - 1990 років тощо.

Легка промисловість споживала в 1995 р. теплоенергії 2891,5 Гкал, електроенергії

431,2 млн. кВт·год, палива близько 460 тис. т у. п. Найбільш енергомісткими є

текстильна, трикотажна та взуттєва галузі.

        Текстильна промисловість є споживачем теплової (50 %) та електричної (40 %)

енергії. Тут біля 60 % всієї енергії, що споживається, витрачається на операції

фарбування та обробки. Суміщення цих операцій дозволить зекономити до 10 %

паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Застосування магнітної обробки водяних

систем при відмиванні бавовняних тканин від луги прискорить процес і дозволить

скоротити витрати теплової енергії на 20 %. Встановлення регульованого приводу та

мікропроцесорних систем контролю та управління ткацькими станками забезпечить

економію електроенергії 910 кВт·год/рік на кожен пристрій.

         В обробному виробництві текстильної та трикотажної галузей економія

енергоресурсів можлива за рахунок зменшення споживання води, що здійснюється

встановленням регуляторів рівня води на фарбувальних і промивних апаратах,

багаторазовим використанням води та розчинів, промивкою тканин протитоком,

зниженням вологості бавовняних тканин перед сушкою до 30 - 50 %.

         Використання контрольно-вимірювальних приладів по обліку тепла дозволить

зекономити 10 % палива, що використовується. Великі резерви економії ПЕР

зосереджені в утилізації вентиляційних викидів.

Завдання для самоперевірки
1. Опишіть які заходи енергозбереження ви знаєте?

2.Назвіть що відноситься до нормативно-правової бази енергозбереження державного рівня ?