Листівка

Листівка, або, якщо говорити повністю, відкритий лист, або, як її іноді називали в кінці XIX - на початку XX століття, "артистична картка", маючи на увазі наявність на листівці будь-якого зображення, того, що створювалося художниками, не має однієї , точно визначеної дати народження. Процес цей мав чимало ліній та напрямків розвитку, та й часу минуло достатньо, перш ніж листівка прийняла більш-менш звичний сьогодні вигляд. Втім, це цілком зрозуміло, тому що події, що відбуваються у світі, не обов'язково розвиваються послідовно і в одному напрямку. У житті є своя логіка. І хоча єдиної дати появи листівки не існує, оскільки в кожній з країн цей шлях був різним, однак уже кінець XIX століття залишив нам чимале число прекрасних зразків цього жанру, і тому цей час цілком обгрунтовано можна назвати періодом розквіту мистецтва листівки.

Листівки (або, точніше, поштові картки) належать до одного з видів образотворчого мистецтва — промислової графіки. Він названий так тому, що його твори створюються за допомогою друкарських машин.

Перші листівки з’явилися 1869 року в Австро-Угорщині. На них не було малюнків. Але вже через рік у Німеччині та Франції одночасно з’явилися листівки, прикрашені малюнками.

Людей, які збирають колекції листівок, називають філокартистами. А найвідоміша колекція листівок належить італійцеві Д. Анджолетті. У ній більш ніж півтора мільйона листівок.

Для виготовлення перших листівок використовувалися як несподівані матеріали, так і забуті нині способи.

В оформленні листівок застосовували пташине пір’я, волосся, засушені квіти, шкіру, бісер, гуму, оксамит, шовк тощо.

Іноді, звичайно, використання таких оригінальних матеріалів не надавало листівці очікуваної вишуканості, але тоді, коли використовувалися нині зовсім забуті способи, такі як використання шовку, висічка та інше, вітальні картки мали надзвичайно красивий вигляд у художньому сенсі.

Звичайно, застосування незвичайних способів припускало, що така листівка буде вручена адресату з рук в руки, оскільки пересилання її поштою, особливо у відкритому вигляді без конверта, неодмінно зіпсувала б тонкі прорізи по боках, забруднило б надзвичайно яскравий колір шовку.

Листівки можна виготовляти й оздоблювати різними способами:

• за допомогою аплікацій;

• за допомогою трафарета;

• за допомогою оригамі;

• за допомогою витинання симетричних форм, витинанок;

• мішані.

Листівки

Листівки призначенні для привітання з ювілеєм, весіллям, Новим Роком, Різдвом, Великоднем, запрошень тощо.

Листівки бувають:

• Стандартні листівки

Це надруковані на високоякісному папері листівки, що мають прямокутну форму, складені вдвічі або мають вид картки. На передній стороні листівки присутній декоративний малюнок, бувають прикраси бантом або блискітками. Всередині або на зворотному боці пишуть повідомлення, яке відповідає випадку (ювілей, весілля, Новий рік і т.д). є й спеціальний простір, щоб відправник міг залишити свій підпис.

• Фото-листівки підходять для вітання з Днем народження, корпоративними святами або початком навчального року.

Індивідуальна листівка. Для цього існують спеціалізовані сайти, де за допомогою простих інструментів людина може створити власну листівку. Сервіс бере на себе зобов’язання роздрукувати творіння на високоякісному папері, гарантує відправку адресату.

• Багаторазові листівки (Їх ще називають листівками для економних. Такі незвичайні листівки для України, дуже поширені в США і Європі. Вони являють собою картку з красивою рамкою і розрізами, де вставляється листок з поздоровленням. Людина, що отримала листівку, може використовувати її снів, замінивши вставною лист на свій. )

• Музична листівка. Коли така листівка відкривається то грає музика. Звуки повинні відповідати випадку: з приводу весілля — Марш Мендельсона, на День народження — відома Happy Birthday to You, з Новим Роком- Happy new year.

• 3D листівки підходять для вітання з будь-яким святом

• Hand-made листівки підходять для вітання з будь-якого приводу

Багаторазові листівки

Музична листівка

3D листівка

Handmade листівка

Електронні листівки

В цілому, це звичайна вітальна або подарункова листівка, з тією різницею, що її створюють не з паперу. Це віртуальна листівка в Інтернеті, створена з комп’ютерною графікою.

До речі, творцем першої електронної листівки вважається Джудіт Донат, рік її появи — 1994-й.

Відео-листівки

Дуже схоже на електронні листівки, тільки формат — відео.

Мобільні листівки

Ті ж електронні листівки, але адресат отримує поздоровлення по телефону, що має функцію прийому MMS. Перша мобільна листівка, до речі, була відправлена ​​10 років тому — в 2003 році.

Віртуальна (електронна) листівка

Відео-листівка

Мобільна листівка

Скрапбукінг - створення листівок своїми руками

Скрапбукінг завойовує все більше прихильників – фотоальбоми, листівки з паперу, виконані з любов’ю, зроблені в єдиному екземплярі, — стають унікальним подарунком на різні святкові події. У того, хто опанував хоча б основами скрапбукінгу, не стоїть питання – що подарувати близькій людині, і подарунки ці викликають захоплення.

Кардмейдинг

Створення листівок з паперу називається кардмейдинг. В його основі – використання паперу і різних додаткових матеріалів. У досвідченого скрапера при виготовленні листівки в хід піде все – стрічки, невеликі паперові, тканинні квіточки, вирубка – вирізані з паперу елементи, гудзики, мереживо і багато іншого.

Художнє конструювання листівок

Однією з умов виразності об'єктів художнього конструювання листівок є композиційна якість. Вона складається з гармонійності, розмірності та цілісності, які є важливими чинниками естетичної досконалості виробу.

Гармонійність форми характеризується узгодженістю, відсутністю в композиції протиріччя між різними геометричними та фізичними (колір, маса, фактура) характеристиками.

Розмірність форм частин композиції має перебувати в такому співвідношенні, яке створює правильний масштаб для зорового сприйняття кожної з них. Основу розмірності, або масштабності, становлять усталені уявлення про нормальні розміри і маси тих чи інших предметів та їхніх частин. Як і гармонійність, розмірність форм — важлива умова композиційної цілісності.

Цілісності форми можна досягти відбором таких фізичних і геометричних характеристик частин композиції, за яких вона сприймається як єдиний закономірний організм. Невідповідність елементів форми за одними і тими самими ознаками (пропорції, фактура, колір) призводить до порушення цілісності. Цілісність передбачає також єдність структури й тектоніки.

У художньому конструюванні існують три види композиції: фронтальна, об'ємна, глибинно-просторова.

Фронтальна композиція — це композиція, що лежить в одній площині. Об'ємна — це композиція виробу, яка сприймається з усіх сторін. Глибинно-просторова — це композиція, що виконується з передаванням глибини простору

Про композицію художньо-конструкторського виробу листівки

У композиції художньо-конструкторського виробу листівки діють такі закони, як закон масштабу, закон пропорційності, закон контрасту.

Закон масштабу. Серед об'єктів художнього конструювання трапляється чимало предметів, які мають однакову форму, але різні розміри, що спричинено певними функціональними вимогами. Розміри предметів повинні мати розумні межі — від мініатюрних, через оптимальні, до великих. Найзручнішими в користуванні є предмети оптимальних розмірів. Звідси випливає, що людина (як користувач речей) у композиції об'єктів художнього конструювання є своєрідним масштабним еталоном, мірою всіх речей.

Використання масштабів зводиться до трьох основних моментів.

Перше — застосування звичайного антропометричного масштабу, виходячи також із того, хто має користуватися цим предметом — чоловік чи жінка. Іноді масштаб набуває чітких «особистісних» ознак.

Другий момент: у зменшеному масштабі випускають значну частину зображень – листівок. Нарешті, третій момент зводиться до свідомого збільшення масштабу — гіперболізації, що сприяє вияву відчуттів урочистості, піднесеності, декоративності.

Таким чином, закон масштабності демонструє широкі можливості емоційного впливу, підкреслює виразність форми стосовно людини й навколишнього середовища. Виявлення масштабності в композиції забезпечують закон пропорційності, закон контрасту та засоби ритмічної організації форми.

Закон пропорційності передбачає інтуїтивну або свідому організацію прийомів площинного та об'ємно-просторового формотворення на основі кратних і простих розмірних величин. Отже, закон пропорційності — це гармонійне поєднання пропорцій частин, елементів у єдине ціле.

Закон контрасту . Поняття «контраст» означає чітко виявлену протилежність відповідних властивостей предмета, стану, дії тощо. Закон контрасту в композиції об'єктів художнього конструювання має дещо іншу дію, ніж у природі або суспільній свідомості. Якщо в природі закон контрасту діє невідворотно, як одночасна боротьба протилежностей і їх діалектична єдність, то в мистецтві художник вільний у виборі тотожностей, нюансу чи контрасту.

Чітко виражені відмінності, нерівність і їх протиставлення в структурі листівки називаються контрастом композиції, а саме: а) метричний контраст форми (розмірів): низька — висока, вузька — широка; б) пластичний контраст форми: елемент — частина, ввігнута — опукла, статична — динамічна, симетрична — асиметрична; в) контраст матеріалу форми (текстура, фактура, тон, колір): виразна текстура — ледь помітна, світла — темна, тепла — холодна; г) контраст конструктивної ідеї (функції) форми. Як бачимо, контраст у композиції має широке універсальне значення.

До головних композиційних прийомів належать ритм, симетрія, асиметрія, статика і динаміка.

Ритм — властивість, характерна для багатьох явищ природи, в житті людини. Ритмічність, повторюваність окремих рухів і їхніх циклів характерна для процесів праці, а тому втілюється в матеріальній формі її продуктів.

Ритм як композиційний прийом художнього конструювання — це повторення елементів об'ємно-просторової і площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними і контрастними співвідношеннями властивостей тощо).

Симетрія як композиційний прийом — це чіткий порядок у розміщенні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробу. Принцип симетрії спостерігається в природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини та ін.). Симетрія вносить в об'єкти художнього конструювання порядок, закінченість, цілісність.

Відомо три типи симетрії.

Перший - дзеркальна симетрія. Фігури або зображення, розміщені в одній площині, діляться лінією на однакові частини, аналогічно відбитку в дзеркалі.

Другий тип симетрії — осьова, трансляція або перенесення частини форми предмета відносно осі. Симетричні фігури, що суміщаються на площині одна з одною, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей.

Третій тип симетрії — гвинтова, або циклічно-обертова, застосовується для об'ємних тіл обертання. Симетрична фігура рівномірно переміщується відносно осі, перпендикулярної до центра основи, обертається навколо неї, залишаючись у межах кривої. Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоційного впливу на людину.

Асиметрія — відсутність будь-якої симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «індивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологічна спільність. У композиційному рішенні об'єктів художнього конструювання симетрія й асиметрія є важливими прийомами організації цілісної форми.

Динаміка та її протилежність — статика (урівноваженість) діють на емоції, визначаючи характер сприйняття форми виробу. Слабка динаміка виражається нюансними співвідношеннями елементів. Тотожні співвідношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру. Композиційний прийом динаміки і статики ґрунтується не тільки на вимірних величинах форми, а й на співвідношеннях інших властивостей (ажурності, тону, кольору, фактури тощо).

Поліграфічні терміни

Книжка

1) Те, що виходить друком (зазвичай, великим накладом): наукові праці, літературні твори, поезії, підручники, посі́бники, дові́дники тощо.

2) Також слово книжка використовується в назвах документів (трудова, ощадна, членська, розрахункова тощо).

Книга

1) Речі вищого штибу (Книга Буття, Книга Пошани), часто рукописні, проваджені здебільшого в одному примірнику.

2) Багатосторінкова друкована продукція спеціального призначення (книга відгуків, на скарги, бухгалтерська, головна, касова, домова тощо).

3) Том (книга перша, книга друга).

Вида́ння

1) Окремий друкований твір, випущений у світ;

2) Сукупність тотожних примірників книжки, виданих одночасно (наклад).

Примі́рник

Кожна самостійна одиниця вида́н­ня.

На́клад

Загальна кількість примірників одного вида́ння (тираж);

Сукупність тотожних примірників книжки, виданих одночасно (вида́ння).

Формат видання

Розмір готового видання, що виз­начається шириною і довжиною сторінки видання у міліметрах чи шириною і довжиною аркуша па­перу видання в сантиметрах із за­значенням частини, яку займає на ньому сторінка видання. Наприклад, книжка формата А5 позначається як 60х84/16.

Обкла́динка

Зовнішнє покриття вида́ння, що з’єднується з книжковим блоком без фо́рзаців.

Палітурка

Зовнішнє покриття вида́ння, що з’єднується з книжковим блоком за допомо­гою двох фо́рзаців і, можливо, корінцевого матеріалу.

Фо́рзац

Подвійний аркуш цупкого папе­ру, що з’єднує блок з палітуркою. Може бути частиною оформлення книжки.

Початкова сторінка

Перша сторінка видання чи його рубрики.

Кінцева сторінка

Остання сторінка видання чи його рубрики.

Шпа́льта

Частина сторінки вида́ння, відо­кремлена від іншої шпальти по вертикалі проміжками чи лініями. Рядки, розташовані один під одним так, що вони становлять вертикальну смугу на сторінці.

Гарнітура шрифта

Комплект однакових за рисунком, але різних за накресленням і кег­лем шрифтів.

Кегель шрифта

Розмір шрифта в друкарській си­стемі вимірювання, що визнача­ється відстанню між верхньою і нижньою стінками літери.

Модульна сітка: призначення та види.

Модульна сітка- система горизонтальних, вертикальних, діагональних ліній, які дають змогу гармонійно розташувати між собою елементи видань.

Призначення: прискорення роботи, забезпечення балансу і пропорційності, одноманітність верстки. Її використовують найчастіше в газетах, журналах, альбомах.

Види:

• Одношпальтна модульна сітка. Такі прості сітки застосовуються для книжок , документів. У них дизайн зображень та заголовків не надто різноманітний, але застосування графічних елементів, ініціалів, ліній, проміжків дає можливість акцентувати й пожвавлювати сторінки.

• Двошпальтна. Сторінка має більш витончений вигляд, застосовується для брошур, журналів, бюлетенів, довідників, словників, каталогів. Важливе значення тут має ширина середника. Вузькі шпальти дають можливість зменшити текстовий кегль при збереженні зручності читання. Вузькі поля можуть мати привабливий вигляд завдяки невеликому формату сторінки, великому інтерліньяжу і простору навколо блоків тексту та заголовків. Зображення у двошпальтних макетах можуть бути розміщені посеред шпальт з обтіканням текстом. При цьому висота зображень може бути довільною.

• Тришпальтний макет найбільш поширений. Його застосовують у журналах, бюлетенях, каталогах. Така популярність обумовлена тим, що забезпечується значна свобода модифікації сторінки, розміщення текстів, зображень, заголовків, рекламних оголошень на одну-три шпальти. При цьому матеріал можна розбивати на невеликі фрагменти чи модулі, застосовувати різноманітні графічні засоби для позначення важливості розділів і демонстрації звязків між ними. Щоб ефективно розмістити текст у коротких рядках, застосовують досить дрібний кегль, який легко читається завдяки збільшенню інтерліньяжу. На трьох шпальтах зручно розміщувати як маленькі, так і великі зображення.

За основою: квадратна, складена з квадратів; прямокутна.

Шпальта

Шпа́льта, в поліграфії — скомпонована частина набірної форми, що включає в себе заголовки, кліше, колонцифри, формули та інші елементи, що дає на папері відбиток сторінки видання — газети, журналу, книги; часто під шпальтою розуміють сторінку видання.

Після 90-х років XX ст. верстається в основному на комп'ютері за допомогою відповідного програмного забезпечення.

Системи виміру в поліграфії

В поліграфічні промисловості на даний час діють три системи виміру: Метрична; Типографська (заснована на французькому дюймі); Англо-американська (заснована на англійському дюймі)

Метрична система застосовується для виміру лінійних величин (м, см, мм), вагових величин (т, кг, г) і об’ємних величин. В 1737 році французький типограф П.С.Фурньє запропонував в якості основної одиниці для встановлення розмірів шрифту використовувати типографський пункт, який дорівнює 1/72 долі французького дюйма. В 1880 році паризький типограф Франсу Амбруаз Дідо ввів значення дюйма рівне 27, 06 мм.

Типографська система (типометрія) застосовується для виміру лінійних величин в набірному виробництві, в поліграфії, при підготовці текстових і образотворчих оригіналів до друку. Основною одиницею типографської системи є типографський пункт, який дорівнює 1/72 французького дюйма або 0, 3758 мм.

В США, Великобританії і деяких інших країнах один типографський пункт дорівнює 1/72 англійського дюйма (25,4 мм), тобто 0,3527 мм. Це стало стандартом для комп’ютерної обробки інформації і в даний час при обробці інформації за допомогою ПК використовується англо-американська система виміру.

Основні поняття в поліграфії

Кегль, або розмір шрифту, визначається його висотою, виміряною в типографських пунктах: 12 пунктів = 1 піці або 4,23 мм, 6 пік = 1 дюйму або 25.4 мм. Оскільки поняття кегля склалося в епоху металічного набору, кеглем вважається величина площадки, на якій розміщується буква. Наприклад, кегль 10 пунктів становить 3,76 мм, але сам розмір букви трошки менший, бо необхідно передбачити місце для підрядкових і надрядкових елементів.

Шпація – величина пробілу між словами при ви ключці рядків, в абзацних відступах, при виділенні тексту розрядкою та ін.. Шпації можуть мати товщину від 1 до 20 пунктів. Кругла шпація, напівкругла шпація, тонка шпація дорівнюють ширині великих букв M, N і маленької букви t відповідно.

Інтерліньяж – відстань між базовими лініями сусідніх рядків. Звичайно інтерліньяж становить 120% від кегля. Символи в рядку розташовані в межах заданої лінії (базова лінія), а самі рядки можуть бути вирівняні вліво, вправо або центровані. Таке вирівнювання називається виключка. Таким чином, виключка буває по правому краю, по лівому краю, по формату, повна і по центру.

Кернінг – процес зміни відстані між окремими парами букв з невеликим кроком, величина якого залежить від кегля шрифту. Звичайно кернінг роблять в бік зменшення пробілу таким чином, що частини однієї букви, що виступають, заходять в простір другої букви. В результаті розміщення символів стає більш рівномірним в зоровому сприйнятті. Кернінг є одним із самих ефективних способів підвищити якість тексту.

Трекінг – відстань між буквами, використовується для зміни густини текстового блоку. Чим більша розрядка між буквами, тим світліший текст. Зменшення трекінгу підвищує густину тексту і робить публікацію більш темною.

Добавлення нового кольору покращує типографський дизайн видання. Але навіть колір тексту надрукованого чорною фарбою на білому фоні, виглядає неоднорідно. Це пояснюється різною насиченістю шрифту. Таким чином, ще однією характеристикою шрифту є його насиченість.

Насиченість шрифту визначається відношенням товщини основного штриха знаків до висоти великих букв. Наприклад, для світлих штрихів 10-го кегля це відношення має бути не більше 23%.

Число знаків в рядку одного формату змінюється в залежності від шрифту, навіть якщо використовується один кегль.

Шрифт, при наборі яким в рядку розміщується відносно багато знаків, називається густим.

Густина шрифту визначається відношенням ширини знаків типу «н», «п», «и» великих до їх висоти у відсотках. Для нормальних шрифтів десятого кегля це відношення становить від 60% до 85%.

Комп’ютерні шрифти

Шрифт – це набір символів певного розміру і написання.

Гарнітура – це набір символів одного малюнку всіх розмірів, насиченості і написання.

Елементи шрифту – складові частини малюнка буква, цифр і знаків шрифту, які визначають його призначення для окремих видів літератури і роль у виданні (текст, заголовок та ін..). Кожний елемент шрифту полегшує його процес його упізнання, сприяє прискоренню та покращенню умов читання.

Елементи буквених знаків – основні і з’єднувальні штрихи, висота великих та маленьких знаків, засічки, над- і підбуквенні знаки, елементи, що звисають та виступають, внутрі і міжбуквенні просвіти, лінія шрифту та ін.

Засічка (серіф) – поперечний елемент на кінці основного штриха букви (знаку). Засічка може мати форму трикутника, трапеції або лінії різної товщини.

Типи шрифтів

1. Шрифти з засічками або антиквенні, бо такі елементи букв вперше застосували стародавні римляни. Величина засічок по відношенню до основного штриха буки може змінюватися.

2. Шрифти без засічок або рублені не містять завершу вальних елементів на кінцях штрихів.

3. Рукописні шрифти імітують текст написаний від руки і служать для декоративних цілей.

4. Декоративними називають ті шрифти, які не входять в жодну з перерахованих вище груп. Їх використовують для надання незвичайності, індивідуальності.

Всі варіанти штрихового накреслення, відрізняються різною насиченістю, нахилом, пропорціями, стилем складають шрифтову гарнітуру. Деякі гарнітури мають декілька накреслень, що дозволяє досягнути в одному документі помітного шрифтового контрасту без зміни гарнітури. Переважна більшість гарнітур містять наступні накреслення: нормальне, курсивне, напівжирне та напівжирний курсив.

Накреслення

Група шрифтів, що мають однаковий стиль і дизайн, поєднуються терміном "гарнітура". Багато з гарнітур, які використовуються сьогодні, створено давно (наприклад, "Академія", "Баскервіль", "Таймс", "Авангард"), інші появились недавно.

Гарнітура складається з декількох шрифтів. Ці шрифти мають загальні особливості дизайну, що відрізняють їх від шрифтів іншої гарнітури. Однак самі вони також розрізняються — за товщиною штрихів, нахилом, співвідношенням ширини й висоти. Ці параметри визначаються накресленням.

Накреслення — це параметр шрифту в гарнітурі. Воно однозначно визначає вид шрифту. Найбільш розповсюджені накреслення — Bold (Напівжирний) і Italic (Курсив). Основне накреслення гарнітури часто називають Normal (Звичайний). Накреслення містить у собі різні характеристики.

Пропорційність — відносна ширина знаків шрифту. Гарнітура може включати звичайне, широке, вузьке накреслення (condensed) (рисунок 3.3). Зустрічається й більш тонкий розподіл шрифтів за пропорційністю.

Насиченість — відносна товщина штрихів символів. Чим більш насичений шрифт, тим темніше буде виглядати текст ним набраний. Накреслення можуть бути світлими, напівжирними, жирними, звичайними.

Нахил. Якщо шрифт не має нахилу, він називається прямим. Похилий шрифт утворюється нахилом символів звичайного накреслення

Курсив — особливе накреслення, характерне для шрифтів із зарубками. Літери в курсивному накресленні мають подібність із прямими за стилем, але рисунок їх зовсім інший, і нагадує рукописний шрифт

До накреслення можна умовно віднести зміну регістра символів. Так, у режимі "усі великі" (All Caps) малі літери тексту також набираються великими. Вид і обсяг тексту при цьому дуже сильно змінюється.

Капітель — це особлива зміна регістра тексту, при якому великі букви не змінюють вигляд, а всі маленькі замінюються великими зменшеного кегля. Набір капітеллю застосовується для заголовків, колонтитулів і текстових виділень.

Класифікації гарнітур і шрифтів

Як і будь-які інші твори мистецтва, гарнітури й шрифти, що до них входять, неможливо строго класифікувати. Так, гарнітури можна розділити за формою символів на рубані, із зарубками, рукописні, декоративні й символьні . Корисною є класифікація щодо застосування. Вона поділяє саме шрифти — до складу гарнітури можуть входити жирні, похилі шрифти і шрифти з особливими накресленнями, а вони за цією класифікацією попадають у різні групи.

Шрифти умовно можна поділити на наборні, великі і акцидентні.

Перші застосовуються для набору великих обсягів тексту — книг, статей і ін. Вони мають тонкі штрихи, простий рисунок і зарубки. Зарубки відтіняють силует літери, роблячи шрифт більш доступним для читання. Сторінка, надрукована таким шрифтом, легко читається, навіть якщо розмір символів дуже малий.

Великі шрифти мають більш товсті штрихи. Вони можуть мати або не мати зарубок і добре виглядають, якщо розмір літери досить великий.

Декоративні шрифти мають довільний рисунок символів, застосовуються тільки для коротких заголовків, які можна розглядати скоріше як елементи дизайну.

Крім того, є ще символьні шрифти. Вони замість літер містять різні символи, рисунки тощо і застосовуються, зрозуміло, не для набору тексту, а для створення графічних об'єктів, формул, креслень і т.п. Багато шрифтів, у тому числі і розповсюджені, не можна віднести до жодного з типів. Є шрифти універсальні, такі як "Гельветика", вони застосовуються як у великому кеглі (заголовки), так і в дрібному (набір).

Що стосується зміни ширини літер існують два основних типи шрифтів: пропорційні та моноширинні шрифти.

Пропорційний шрифт (proportional font) складається із символів, які займають рівно стільки місця, скільки їм необхідно для формування слова або рядка тексту. Більшість текстів відображаються пропорційним шрифтом, наприклад, Times.

У випадку моноширинного шрифту (monospaced font), (також називається непропорційним шрифтом або шрифтом із фіксованою шириною) кожний символ займає в точності однаковий простір, незалежно від фактичної довжини слова або рядка. Web-браузери також підтримують єдиний моноширинний шрифт, звичайно ним є Courier .

Моноширинні шрифти на Web-сторінках доцільно використовувати лише для відображення комп'ютерного коду, деяких технічних даних або для того, щоб надавати особливого значення окремим словам або фразам.

Виділення параграфів

Абзацний відступ може бути позитивним (новий рядок) або негативним (висячий відступ). Обидва типи застосовуються для відділення абзаців один від одного, однак їхнє застосування розрізняється.

Новий рядок — найбільш традиційний спосіб залучення уваги до початку кожного абзацу, він використовується в переважній більшості видань. Висячий відступ більш виразний прийом, але він звужує смугу набору. Крім того, читання тексту з висячим відступом сповільнюється саме його виразністю — око "застряє" на відступі.

Інтервал також визначається для абзаців.

Інтервал перед абзацом — це вертикальна відстань, на яку зміщається попередній даному абзац. Відбиття після абзацу задають відстань по вертикалі, на яку зміщається абзац, що випливає за даним. Інтервалами виділяються заголовки, підписи під рисунками. Іноді виділення інтервалами використовується замість нового рядка, тобто всі рядки абзацу починаються без відступів, однаково, але кожний із них відділений від інших інтервалом із двох сторін. Система верстки з інтервалами більш молода, ніж верстка з новими рядками. Вона прийнята в більшості країн при складанні технічної літератури. Поширено думку, що система верстки з застосуванням інтервалів додає більш елегантний вигляд документові, і текст його легше читається.

Інтерліньяж характеризує щільність рядків на сторінці публікації. Раніше, коли набір текстів вироблявся вручну, для збільшення відстані між рядками тексту по вертикалі між ними прокладалися тонкі латунні смужки шириною в 2 пункти — шпони. В традиційній поліграфії інтерліньяж (міжрядковий пробіл) означав кількість пунктів між рядками в наборі. Так, якщо між рядками набору прокладалися дві шпони, товщина кожної з яких складала 2 пункти, загальний інтерліньяж складав 4 пункти. В наш час у поняття інтерліньяжу вкладається трохи інший зміст. Інтерліньяж у більшості програм визначає відстані між базовими лініями суміжних рядків. Якщо текст набраний кеглем 11/13, це значить, що кегль складає 11, а інтерліньяж — 13 пунктів. Отже, відстань між суміжними рядками складає 2 пункти. Для звичайного (складального) тексту інтерліньяж прийнятий установлювати на 1/5 частину більше кегля. Так, при наборі 10 кеглем інтерліньяж складає 12 пунктів, при наборі 8 кеглем — 9,6 пункту.

Розміщення символів тексту

Розглянуті метричні параметри характеризують сам шрифт. Однак при розміщенні тексту верстальнику або дизайнеру приходиться визначати багато величин довільно. Наступні параметри можна задавати для кожного символу тексту окремо.

Вирівнювання. Це також атрибут розміщення рядків тексту. Він характеризує їхнє вирівнювання по горизонталі. Вирівнювання задається для абзацу простого тексту та для всього блока фігурного тексту.

Базова лінія — це уявна лінія, що проходить по основах символів тексту. Самі символи розміщені на базовій лінії, а нижні виносні елементи тексту як би звисають із неї. У звичайному наборі базові лінії символів збігаються. Зсув базової лінії застосовується найчастіше для набору 43 індексів і для досягнення спеціальних ефектів, наприклад, у заголовках і логотипах.

Комп’ютерні шрифти

Для формування зображень літер тексту на дисплеї, принтері та інших пристроях використовуються комп’ютерні шрифти.

Комп'ютерний шрифт – це програма, що може бути використана у всіх додатках Windows/MacOS X. Шрифти входять у комплект системи. Вони розробляються виробниками додатків (особливо графічних векторних програм) і поставляються разом із ними.

За способом подання літер шрифти розподіляються на три класи:

• растрові, в яких кожна літера являє собою зображення з точок, готове для друку на принтері або відображення на екрані;

• векторні, в яких кожна літера подана набором команд для виконавчого механізму (пера, друкуючої головки тощо) відповідного пристрою, які формують зображення елементів літер;

• контурні, які містять математичні описи форми контурів символів.

Контурні комп’ютерні шрифти є найбільш сучасними та універсальними, тому вони мають найширше розповсюдження.

У світі існують дві конкуруючі технології контурних шрифтів:

• технологія PostScript фірми Adobe.

В основі цієї технології лежить мова опису зображення PostScript. Відповідний інтерпретатор включає растеризатор, який дозволяє обробляти не тільки шрифти, але й растрові та векторні зображення. Технологія PostScript традиційно займає домінуючу позицію у видавничих системах та друкарському обладнанні. Формат шрифтів, який описує контури літер мовою PostScript, має назву Type 1.

• технологія TrueType фірми Microsoft, що включає шрифтову машину і відповідний формат шрифтів, які вбудовані в Mac OS X і MS Windows XX. Ця технологія займає домінуючу позицію у офісних додатках.

Обидві технології передбачають збереження всієї необхідної інформації про шрифт у спеціальному файлі шрифту. Цей файл зберігає досить великий об’єм інформації.

У тому числі:

• робоче і повне ім'я шрифту, ім'я гарнітури, до якої належить шрифт і назва накреслення;

• відомості про авторів шрифту;

• унікальний реєстраційний номер шрифту;

• відомості про метричні розміри символів — їх ширину, стандартний розмір полів і оплечиків;

• інформація про парний кернінг.

Чим більша таблиця кернінгових пар в шрифті, тим більш якісно він буде форматуватися. Якщо в самому шрифті немає інформації про кернінг, цю функцію бере на себе програма верстки (якщо вона має можливість автоматичного кернінга);

• таблиці трекінга шрифту.

Головною перевагою шрифту (особливо наборного) є легкість читання. Вона забезпечується великою мірою правильним підбором розміру полів символів. У залежності від кегля шрифту для поліпшення сприйняття потрібні різні поля. Дрібний текст буде краще виглядати із трохи збільшеними полями, у дуже великому полі текст краще зменшити набагато. Таблиці трекінга містять інформацію про залежності ширини полів від кегля;

• опис загальних елементів. Якщо символи шрифту містять загальні елементи, то для економії місця всі вони описуються в особливій області, а в області опису кожного символу дається посилання на загальний елемент;

• кодові таблиці — таблиці відповідності між кодом у таблиці ANSI і ім'ям символу шрифту;

• опис розмітки символів. Розмітка необхідна для якісного відтворення символів на пристроях виведення — растеризації;

• опис форми кожного символу. Це основна частина файлу шрифту.

Якщо робота з текстом застосовується у сфері видавництва, то слід використовувати винятково шрифти Туре 1. З появою TrueType велика частина шрифтів була просто автоматично перекодована в новий формат.

До переваг шрифтів TrueType відноситься те, що вони підтримуються системою Windows і є "рідними" для офісних додатків, тоді як для шрифтів Type 1 необхідне встановлення окремої шрифтової машини. Тому при роботі в офісних додатках краще користуватися шрифтами TrueType. Професійно зроблені шрифти TrueType (такі, як Arial, Times New Roman і Courier) за рахунок кращих алгоритмів розмітки забезпечують навіть більш високу якість друку на пристроях із низькою роздільною здатністю.

Правила композиції

Цілісність – у правильній композиції жоден з елементів не можна вилучити, додати або пересунути без шкоди для цілого. Для знаходження цілісної композиції звичайно розглядають майбутнє зображення як набір плям – силуетів окремих елементів, які компонують на площині до досягнення необхідного ефекту. Всі елементи композиції повинні бути пов'язані чим-небудь воєдино – стилем рисунка, вирівнюванням, кольорами, розмірами й т.д.

Виразність – неформалізована якість композиції, яка проявляється в тім, що зображення швидко захоплює увагу глядача, ясно показує процеси, які дизайнер хотів відобразити. Фактично – це відповідність ідеї й форми, знайденої для її вираження. Коли глядачі не розуміють вашу ідею – швидше за все кульгає композиція, а не сприйняття глядача. Виразність проявляється у вмілому використанні контрастів по кольорах, світлості, розмірах. Наприклад, ефектно виглядають об'ємні фігури (контраст відблисків і тіні предмета). Контраст тим виразніший, чим більше він відповідає ідеї зображення.

Зорове сприйняття починається з виділення загальних структурних особливостей об'єкта. У першу чергу сприймається відношення предметів і простору. Потім освоюються відношення між предметами, потім між деталями предметів. І створюється чітке уявлення про ціле. Ця особливість зорового сприйняття враховується при композиційній побудові вебсторінки з метою забезпечення впорядкованого його сприйняття.

Домірність. Усі елементи композиції сторінки повинні займати площу, розмірну з їхнім значенням у композиції як єдиному цілому. Однаковість елементів по кольорах, розміру або інших якостях викликає монотонність. Неначебто бразильські серіали. Подивившись дві серії, можна впевнена сказати, що буде в третій. А дивитися нудно. Але іноді подібний повтор цілої композиції використовується дуже вдало у вуличній рекламі, особливо політичній. Багаторазовий повтор одного плаката створює певний ефект впливу.

Контрастність. Ефективний спосіб привернути увагу до одного певного елемента – використати контрастні кольори, розмір або стиль. Наприклад, використати негатив (біле на чорному), чорно-біле оголошення в червоній рамці або незвичайний стиль шрифту, що контрастує зі звичним.

Послідовність. Мається на увазі стильовий взаємозв'язок даної композиції (сторінки) з усіма сторінками сайта. Це досягається застосуванням одного й того ж формату, стилю, тональності, постійного використання єдиних прийомів: логотипа, рисованого персонажа, помітного девізу.

Єдність – це поєднання всіх елементів у єдине ціле. Незважаючи на те, що композиція складається з багатьох різних частин, вони повинні бути так взаємозалежні, щоб композиція в цілому робила гармонійне враження. Свій внесок у досягнення єдності можуть зробити рівновага, переміщення, пропорційність, контраст і кольори. Крім цих, можуть бути використані й інші прийоми.

• Один шрифт.

• Накладення одного зображення на інше або одного елемента на іншій.

• Продумане використання пробілів.

• Графічні прийоми: стрілки, рамочки, штрихування, тон.

Чіткість і простота. Будь-який елемент, від відсутності якого композиція не постраждає, повинен бути прибраний. Перевантаженість різними стилями шрифту, занадто дрібними буквами, негативами, ілюстраціями або непотрібним текстом, ускладнює й захаращує композицію. Сторінка стає важкою для сприйняття, і її ефект знижується.

Виділення пробілами (паузами).

Пробіли – це частина оголошення, не зайнята іншими елементами. Ця назва зберігається, навіть якщо ці частини зафарбовані чорним або іншим кольорами. Пробіли відіграють важливу роль у створенні образу, тому що пауза в музиці – теж музика.

Для композиційного розташування елементів має значення величина кута активного зору. Основні, важливі моменти змісту картини повинні попадати під кут активного зору (54' по горизонталі й 37' по вертикалі). Композицією враховується також розташування, місце розташування зорового центра на картинній площині, яка перебуває трохи вище геометричного, що походить від психологічного сприйняття низу картини, як більш важкого в порівнянні з верхом (у результаті дії сили земного тяжіння).

Зорове сприйняття залежить від емоційних імпульсів, які виникають в оці, коли погляд ковзає по зображенню. Кожний поворот, тобто зміна напрямків, ліній, їхнє перетинання пов'язані з необхідністю переборювати інерцію руху, діють на зоровий апарат і викликають відповідну реакцію. Картина, де перетинаються багато ліній з утворенням кутів, викликає почуття занепокоєння, і навпаки, там, де око спокійно ковзає по кривих, або рух має хвилеподібний характер, виникає відчуття природності, умиротворення. Хвильова природа властива матерії, і можливо, що саме із цим пов'язане виникнення позитивної реакції організму. Позитивна реакція виникає, коли нервові клітини зорового апарату активно відпочивають. Деякі геометричні структури й форми викликають подібний стан.

Композиційне рішення визначає вибір формату, місце розташування на сайті головного й другорядного розташування домінанти й всіх важливих і формальних елементів відповідно до загальної композиційної схеми, продиктованої змістом – задумом і трактуванням теми.

Позитивні й негативні емоції, починаючи з реакцій на найпростіші відчуття та закінчуючи складними психічними переживаннями, сприяють нормальній життєдіяльності людини у всіх сферах її існування як на нижчому біологічному рівні, так і на рівні вищої духовної діяльності.

Буклет

Буклет – це інформаційно-ілюстрований матеріал, що є аркушем формату А 4, складеним удвічі, утричі й більше разів. При розробленні ексклюзивного, стильного, креативного дизайну буклета варто враховувати мету його використання, потенційну аудиторію (для кого й для чого він призначений), місця розповсюдження (офіс, виставки, презентації, розсилки). Буклет може бути інформаційним (для постійних і потенційних клієнтів), іміджевим (для партнерів) і рекламним (для споживачів, яким пропонують конкретний продукт чи послугу)

Буклет

Буклет – публікація, виготовлена на одному аркуші та складена згинанням у кілька сторінок так, що її можна переглядати, не розрізаючи сторінок, а розкриваючи як ширму. У формі буклета виготовляються путівники, проспекти, програми концертів і вистав, реклами продукції та послуг тощо. Як правило, буклет складається з одного аркуша формату А4, розміщеного в альбомній орієнтації та розділеного на 3 рівні частини. По межах цих частин буклет згинається. Друк здійснюється, як правило, з обох сторін аркуша.

Основне призначення буклета – реклама навчального закладу, підприємства, організації, особи, нового товару, нової акції тощо. А враховуючи те, що всі відомості повинні бути розміщені на одному аркуші, зміст буклета повинен містити невеликі за обсягом фрагменти тексту, які точно передають основні відомості про об’єкт, а також фотографії та малюнки, що ілюструють ці відомості. Фотографії та малюнки повинні бути високої якості і містити незначну кількість об’єктів, які чітко розрізняються.

Як правило, буклет має титульну і заключну сторінки. На титульній сторінці, вказується заголовок буклета – його основна тема і фотографія або малюнок із цієї теми. Можуть вказуватися дані про того, хто випустив цей буклет. На рис. 3 подано зразки оформлення титульної сторінки буклета.

На заключній сторінці зазначаються контактні дані тієї організації або особи, яка випустила цей буклет.

Приклади оформлення буклетів можна переглянути в Інтернеті. Для цього слід в рядку пошуку ввести ключове слово буклет і вибрати команду (або гіперпосилання, залежно від пошукової системи) Зображення.

Проектування буклету

Проектування можна представити як послідовність 3-х етапів:

1. Постановка задачі (підготовчий етап) – полягає в усвідомленні дизайнером проблеми проектної розробки, описі мети проектування та чинників, що її обмежують, а також правил прийняття рішень для вибору найкращого варіанта.

2. Розв’язання задачі (власне проектування) починається з висування гіпотез про шляхи вирішення задачі та вибору стратегії проектування; продовжується розробленням варіантів і завершується вибором засобу, що найбільш повно відповідає визначеним вимогам.

3. Опис розв’язання задачі (виконання робочої документації і натурних зразків) передбачає оформлення інформації, необхідної для виготовлення об’єкта, що передається від проектувальника виробнику. Залежно від характеру проектної задачі, об’єктом передпроектного аналізу може бути вихідна проектна ситуація, аналоги, прототипи, нормативи і стандарти.

Знайомство із програмою Publisher

Вибір макета брошури

Під час створення брошури ви можете вказати потрібні параметри, наприклад панель адреси клієнта, набір службових відомостей, схему шрифту та форму реєстрації.

1. Запустіть програму Publisher.

2. Знайдіть і виберіть макет брошури за допомогою пошуку або клацнувши категорію Брошури.

3. У розділі Колірна схема виберіть потрібну колірну схему.

4. У розділі Схема шрифту виберіть потрібну схему шрифту.

5. У розділі Службові відомості виберіть потрібний набір службових відомостей або створіть новий.

6. У розділі Розмір сторінки виберіть 3-панельна або 4-панельна.

7. Установіть або зніміть прапорець Додати адресу клієнта, залежно від того, чи ви плануєте надсилати брошуру клієнтам.

8. Якщо вибрати цей параметр, на одну з панелей буде вставлено текстове поле адреси, текстове поле зворотної адреси та текстове поле назви компанії.

9. У розділі Форма виберіть тип форми відповіді, яку потрібно додати, або клацніть Немає.

10. Натисніть кнопку Створити.

Змінення параметрів брошури

Після збереження публікації ви можете змінити її параметри. На вкладці Макет сторінки натисніть кнопку Змінити шаблон.

Щоб скористатись іншим набором службових відомостей, на вкладці Вставлення клацніть Службові відомості, а потім виберіть потрібний набір.

Заміна тексту покажчика місця заповнення

• Клацніть текст покажчика місця заповнення, а потім введіть власний текст.

• Якщо ви вже створили набір службових відомостей, вашу ділову контактну інформацію та емблему буде автоматично підставлено в текст покажчика місця заповнення.

• Здебільшого розмір тексту автоматично припасовується до текстового поля.

Змінення розміру тексту в текстових полях

Здебільшого розмір тексту автоматично припасовується до текстового поля покажчика місця заповнення. Проте ви можете вручну налаштувати розмір тексту.

1. Клацніть текстове поле.

2. На вкладці Знаряддя для текстових полів > Формат клацніть Припасувати до тексту, а потім клацніть Без авторозміщення.

3. Виділіть текст, а потім виберіть новий розмір у списку Розмір шрифту в групі Шрифт.

Заміна покажчиків місця заповнення для зображень

1. Клацніть правою кнопкою миші зображення-покажчик місця заповнення, наведіть вказівник миші на пункт Змінити рисунок, клацніть Змінити рисунок, а потім виберіть джерело нового зображення.

2. Знайдіть рисунок, який потрібно вставити в публікацію, і двічі клацніть його. Розмір зображення буде автоматично припасовано.

3. За потреби повторіть ці дії для інших зображень у публікації.

Завершення створення брошури

1. Коли брошура виглядатиме належним чином, збережіть файл, клацнувши Файл > Зберегти як.

2. Якщо ви плануєте надіслати брошуру клієнтам, підготуйтеся до її друку. Для цього скористайтеся функцією злиття, щоб додати адреси на копії брошури.

3. Надрукуйте брошури. Докладні відомості про двобічний друк див. в статті Друк на двох боках аркуша.

Процес підготовки видання складається з ряду взаємозалежних етапів: макетування, підготовка тексту, підготовка ілюстрацій, вибір шрифтів, верстка, друк оригінал-макету. Що для музики — виконання, те саме макетування та верстка для творів письменників, репортерів, фотографів, художників та інших митців. Саме гарний дизайн створює образ видання, дає йому життя.

Макет

Макет — це графічний документ, сукупність ескізів та шаблонів оформлення сторінок видання, починаючи з обкладинки. Видавництво за участю авторів та художників-оформлювачів готує макети верстки для друкарні. На основі макету, шляхом компоновки текстових та графічних елементів, здійснюється верстання тобто формування верстки полос (сторінок) видання. У традиційних типографіях керівник верстальників називався метранпажем, що французькою значить "вміщувати на сторінку".

Галузь настільних видавничих систем започаткована компанією Apple у 1984 р. Її ідеї швидко знайшли відгук у розробках інших фірм, зокрема на них орієнтувалася корпорація Microsoft, вдосконалюючи свої популярні офісні програми.

Завдяки росту потужностей та здешевленню цифрової інформаційної техніки, від 80-х років все ширше розповсюджуються програмно-технічні комплекси переддрукарської підготовки. В основі користування всіма програмами верстання лежать однакові логічні поняття. Відмінності між засобами різних виробників полягають у додаткових зручностях, колекціях заготовок та інших приємних дрібничках, які надають користувачу широкий вибір інструментів.

Грамотний верстальник зуміє створити пристойний продукт навіть з допомогою Microsoft Word. Але професіонал віддасть перевагу потуж­ні­шим і зручнішим інструментам. Нині верстання можна здійснювати не лише з допомогою спеціалізованих професійних програм (Microsoft Publisher, Quark XPress, Adobe InDesign тощо), але також з допомогою текстових процесорів (OpenOffice.org Writer, Corel Word­Per­fect,…), векторних чи растрових графічних редакторів (Adobe Illustrator, Adobe Photoshop,…) та ряду спеціальних галузевих програмних засобів для друку нот, географічних карт, різноманітних креслень тощо.

Велику популярність нині здобувають електронні видання, для верстання яких застосовують як традиційний, так і новий спеціалізований інструментарій.

Макетування

Основоположний композиційний принцип: знайти найкраще місце для кожної частини твору. Сміття — це те, що невдало розташоване.

• Створіть банк зразків. Коли ви читаєте журнали, книги, газети, звіти, переглядаєте рекламні листівки і брошури збирайте приклади особливо вдалих і невдалих рішень. Складайте їх у дві папки, озаглавлені «Гарні» й «Погані», занотовуючи, що саме добре чи погано у даному макеті. Нагромадивши досить матеріалу, ви відчуєте себе набагато впевненіше у галузі технічного і художнього редагування.

• Складіть простий план майбутнього документа. «Чим простіше, тим краще» — це правило убезпечує від помилок. Прості макети виглядають чіткіше, краще читаються і забезпечують концентрацію уваги читачів. Перше, найважливіше враження про Вашу роботу формується невербальними засобами оформлення.

• Не намагайтеся охопити неосяжне. Наприклад, можна розмістити на одній полосі 30 стовпчиків тексту, але хто стане їх читати? Загальне правило: не використовуйте більше трьох спеціальних типографських ефектів на розвороті з двох полос. Макет повинен створювати чітке уявлення про характер документа. Якщо ви компонуєте рекламне повідомлення, то макет не повинен бути схожий на науковий трактат.

Ескіз

Насамперед, уявіть, як буде виглядати готовий документ, і зробіть кілька начерків на папері. Припустимо, ви хочете створити 8-сторінковий інформаційний бюлетень на полосах стандартного розміру 210х297 мм (формату А4). Для начерку два аркуші паперу розміром покладіть один на одного і складіть удвоє по ширині — так ви одержите зменшену подобу вашого 8-сторінкового бюлетеня. Олівцем накидайте шапку, оформлення обкладинки, малюнки і/чи тексти, верхні та нижні колонтитули. Оцініть, якої ширини варто задати верхні, бічні та нижні поля, і зазначте це на папері. Позначте на кожній полосі малюнки й текст.

Зміни можна вносити на будь-якій, навіть останній, стадії підготовки документа. Якщо ви вже трохи знайомі з якою-небудь програмою DTP, то можете обійтися без олівця, зробивши начерк прямо на екрані монітора.

Вибір формату

Формати паперу, що випускаються про­ми­словістю і використовуються в друкарнях та офісах, укладаються в так звану А-серію, визначену Міжнародною Організацією Стандартизації (ISO). У Німеччині цей стандарт відомий під ім'ям DIN (Deutsche Industrie-Norm — Німецький промисловий стандарт).

Усі формати ряду походять від основного формату А0, що має площу 1 кв. м. Якщо розрізати цей аркуш навпіл поперек довгої сторони, то вийдуть два аркуші формату A1. Якщо повторити цю операцію, одержимо аркуші формату А2 і т.д. Всі вони мають однакове співвідношення сторін, рівне √2 (оскільки їх площа відрізняється вдвічі). Найбільш вживані формати A3, A4, A5 і А6 найменша з них за розміром: поштова картка.

У типографіці вживаються дещо інші формати, пристосовані до друкарського процесу ротаційними машинами на рулонному папері. Округлені розміри у сантиметрах вказуються у вихідних даних видання, а число після косої риски вказує кількість сторінок, що друкуються на кожній з двох сторін аркуша. Їх кількість обчислюється як двійка в ступені кількостей згинів при фальцюванні.

Орієнтація сторінки

Рядки на сторінці можуть бути розташовані по-різному. Розташування рядків уздовж короткої сторони аркуша називається подовжньою орієнтацією сторінки (книжковою чи портретною — англ. portrait), у противному випадку поперечною (альбомною чи ландшафтною — англ. landscape).

Поля

При виборі співвідношення розмірів полів і тексту на сторінці слід прагнути до гармонії. Ширина полів залежить від характеру верстки, і може бути різної з різних сторін аркуша. Якщо йдеться про єдину сторінку, що містить текст цілком, то ліве й праве поля повинні бути досить вузькими і мати однакову ширину. Верхнє поле повинне бути ширше лівого і правого, а нижнє ширше від верхнього. Рекомендується наступна ширина (у відносних одиницях): 3 для лівого і правого полів, 5 для верхнього, 8 для нижнього.

Поля на книжкових сторінках

Слід подбати, щоб при розвороті книги текст на суміжних сторінках виглядав би симетрично. Аналогічні проблеми виникають при верстці будь-яких багатосторінкових документів, якщо друк виконується на обох сторонах аркуша. Поряд з вимогами естетичного характеру до оформлення таких документів пред'являють і технічні вимоги, пов’язані з тим, що частина внутрішнього поля «поглинається» при підшивці (брошуруванні).

Для встановлення розмірів полів можна скористатися наступним алгоритмом. Спочатку визначити ширину частини сторінки, виділеної під текст (ширину набору). При багатоколонному наборі сюди ж включається ширина міжколонних інтервалів. Різниця між шириною сторінки (без врахування ширини підшивки) і шириною набору ділять на три рівні частини. Одна з цих частин припадає на внутрішнє поле, з тієї сторони аркуша, що підшивається до палітурки. Інші дві — на зовнішнє поле, розташоване з протилежної (обрізної) сторони аркуша. Далі слід провести ді­агональ з правого верхнього до лівого нижнього кута сторінки. Провівши горизонтальні лінії через точки перетину цих діагоналей із границями лівих і правих полів можна одержати границі верхніх і нижніх полів.

Розмірні елементи видання (окремі поняття розглядалися на попередніх уроках).

• Формат та обсяг.

• Формат полоси.

• Кількість та формат текстових колонок.

Шрифт

Типометричні одиниці.

Основні терміни: групи, пропорції, розмір, насиченість, ефекти оформлення шрифтів: відтінення, буквиця, виворітка тощо

Текст.

• Загальні правила набору.

• Правила переносів.

• Правила набору знаків та цифр, заголовків, таблиць.

Ілюстрація (повторити навчальний матеріал з попередніх уроків)

• Значення ілюстрацій.

• Технічна підготовка зображальних елементів.

• Види ілюстрацій.

• Форма, розмір та розташування ілюстрацій.

Елементи дизайну

• Елементи книги.

• Рамки.

• Лінійки.

• Оборка.

• Кулька.

Колір

• Системи RGB та CMYK.

• Прості кольори.

• Кольороподіл.

Постійні елементи періодичного видання

• Заголовна частина видання.

• Розділові засоби.

• Службові деталі.

Композиція періодичного видання (узагальнити вивчене)

• Властивості композиції.

• Засоби композиції.

• Конструктивні особливості композиції полоси.

• Особливості композиції номеру газети (дослідити самостійно).

• Композиційно-графічна модель видання.

Засоби виділення матеріалів у періодичному виданні.

• Шрифтове виділення.

• Виділення за допомогою формату.

• Композиційний метод.

• Графічний метод виділення.

• Комбінований метод виділення.

• Інші засоби виділення матеріалів.

Оформлення заголовків

• Призначення заголовків.

• Види газетних заголовків.

• Архітектоніка заголовку.

• Композиція заголовку.

• Шрифтографія заголовків.

Види подачі текстових матеріалів та їх оформлення.

• Добірка.

• Вікно.

• Підвал.

• Горище.

• Стояк.

• Розпашка.

• Газетний розворот.

• Полоса суцільного тексту.

• Тематична сторінка.

• Обмінна та об’єднана сторінка.

• Газета у газеті.

• Тематичний номер періодичного видання.

Верстка номеру періодичного видання.

• Типові помилки.

• Різновиди верстки.

• Верстка ілюстрацій.

Технічний процес підготовки публікації до видання.

1. Створення макету.

2. Кольороподіл.

3. Пробні (сигнальні) відбитки.

4. Створення форм.

5. Підготовка пресу.

6. Друк.

7. Брошурування.

8. Пакування, доставка та реалізація готової продукції

Елементи дизайну (узагальнення та систематизація знань)

Модульна сітка.

В підготовці макета може надати допомогу модульна сітка. Вона визначає дизайн майбутнього макета і задає місця розміщення колонцифр, тексту, ілюстрацій, заголовків і рядків із прізвищем автора на початку чи кінці статті тощо. Сітки іноді називають шаблонами чи трафаретами, і розробляються художниками-дизайнерами.

Засоби форматування:

• колонки,

• таблиці,

• обтікання,

• фрейми (рамки)

Випуск за обріз.

Цей елемент макета являє собою текст чи малюнок, що виходить за межу полоси після її обрізки.

Виворітка (reversed out text).

Текст з «вивернутим навиворіт» кольором, наприклад білий текст на чорному тлі.

Мітки пунктів списків.

Кружок розміром у напівкруглу шпацію одержав поширення як мітка пунктів списків. Символ у вигляді залитого квадратика чи ромбика виглядає ще краще. Порожній квадратик створює вра­ження «дрімаючої сили». Трикутник візуально легший за квадрат. Стрілки підсилюють основне призначення мітки: «дивися сюди!».

Оборка або текстова виїмка.

Якщо в стовпчик вставляються малюнки чи інший текст, то текст розташовується навколо вставки, як би «обтікаючи» її. Оборки можуть бути прямокутними, багатокутними чи криволінійними, в залежності від цілей дизайнера і можливостей програм.

Лінійки (rules).

Елементи оформлення видання у вигляді горизонтальних чи вертикальних ліній, які відокремлюють елементи макета один від одного. Лінійки додають полосі закінчений вид. Для привернення уваги можна підкреслити заголовок чи провести лінію там, де закінчується один розділ тексту і починається інший. Лінійки застосовуються також для поділу самостійних частин полоси.

Рамка (printing rule).

Лінія, що обмежує растроване тло, частину тексту чи ілюстрації.

Підготовка тексту

Набір заголовків та підписів

Вони формують перше враження від видання. Відтак, верстальнику доводиться уважніше читати ці абзаци, виділяти їх шрифтом: накресленням, розміром, відділяти від суміжних об'єктів вертикальними відступами (порож­німи рядками), більшим згори й меншим зісподу.

Вони не повинні переходити на нову сторінку, відриваючися від озаголовлюваного розділу чи підписаного зображення. Для MS Word це встановлюється в меню: Формат > Абзац > Положення на сторінці > Не розривати абзац, Не відривати від наступного.

Вирівнювання (виключка) таких абзаців зазвичай встановлюється по центру, без відступу. Заголовки високого рівня розташовують з нової сторінки зі спуском — вертикальним відступом від верхнього краю сторінки.

При розбивці на кілька рядків небажані переноси складів. Кожен рядок зокрема повинен мати гарний вигляд і сенс. Короткі службові частини мови не слід відривати від слів, до яких вони відносяться.

Наприкінці заголовків і підписів не ставиться крапка.

Загальні правила форматування тексту

Масиви тексту мають суттєву особливість щодо верстання, порівняно із заголовками, ілюстраціями, таблицями та підписами під ними. Складаючися з великої кількості дрібних елементів, тексти можуть пружно міняти геометричну форму, розбиватися на склади, перетікати зі сторінки на сторінку, обтікати врізи.

Бажано, щоб довжина сторінки не перевищувала 40 рядків, а довжина рядка була 25–60 символів. Довший рядок бажано розбивати на колонки. Розбивку на колонки вживають у великоформатних виданнях а також для текстів, де багато коротких рядків, зокрема для віршів.

Негарно розривати такі скорочення, як "і т. д.", "і т. п." тощо. Щоб уникнути такої недоречності, замість звичайних пробілів тут бажано вживати спеціальний символ "Нерозривний про­біл" (клавіші Ctrl + Shift + Пробіл).

Переноси частин слів на нові рядки

Переноси призначені для уніфікації довжини рядків при вирівнюванні (виключці) ліворуч. При виключці по ширині переноси запобігають утворенню розріджених рядків та «коридорів», тобто сусідства пробілів по вертикалі чи похилій лінії у суміжних рядках, що утруднює читання, справляє хибне враження розбивки тексту на колонки. Чим більше слів у рядку, тим більше між ними проміжків і менша потреба в переносах.

Перед знаком переносу пробіл не ставиться.

Небажано, щоб переноси були в кількох суміжних рядках.

Як правило, переноси робляться по складах. Слідкуйте, щоб переноси не спотворювали зміст. Найцікавіший приклад на цю тему — у сповненому сарказму фантастичному оповіданні Юрія Тинянова «Поручик Киже».

Для ручного призначення переносів не слід користуватися звичайним знаком мінус (дефіс). Для цього існує спеціальний символ "М'який перенос" (клавіші Ctrl + Мінус). На відміну від звичайного дефісу, опинившися в середині рядка він стає невидимим.

Автоматизована розстановка переносів

Ця функція може бути задіяна, коли до текстового редактора чи програми верстки підключено граматичний довідник відповідної мови, і правильно вказано мову відповідного фрагменту тексту. Автоматична розстановка переносів часом дає збої, які руйнують верстку всього документа.

Для MS Word мову виділеного фрагменту тексту можна призначити в меню: Сервіс > Мова > Вибір мови. Автоматичний контроль тексту, згідно наявного словника встановленої мови: Сервіс > Параметри > Правопис > Автоматичний контроль орфографії, Автоматично перевіряти граматику (поки що лише для західноєвропейських та російської мови).

Дозвіл на автоматичну розстановку переносів у цілому тексті: Сервіс > Мова > Розстановка переносів... При необхідності, для окремих абзаців цю функцію можна відключити (зокрема, для заголовків): Формат > Абзац > Положення на сторінці > Заборонити автоматичний перенос.

Розбивка на абзаци

По всьому виданню слід встановлювати однакові параметри. Як правило, вирівнювання (виключка) абзацу встановлюється по ширині, з відступом першого рядка довжиною 3–5 знаків. У абзаці після заголовку відступ небажаний, а при оформленні буквицею (ініціалом) просто недоречний.

Відступ задається не повторенням пробілів, а параметрами абзацу.

Короткий рядок візуально псує текст, як і розріджений. Отже, останній рядок абзацу повинен бути значно довшим абзацного відступу. Якщо його не вдається виправити шляхом редагування та перепланування абзаців, то можна здійснити вгонку чи вигонку, змінюючи масштаб шрифту на ±5%. Для MS Word це встановлюється в меню: Формат > Шрифт > Інтервал > Масштаб.

Якщо форматувати набір без абзацних відступів, то останні рядки абзаців мають бути неповними, а між абзацами бажаний вертикальний відступ чи порож­ній рядок.

Розбивка на колонки та сторінки

Вгонкою та вигонкою можна трохи змінювати площу, зайняту текстом. Можна також трохи змінювати міжрядковий інтервал. Таким чином, зокрема, долають також інший негаразд: рядки висячі, тобто відірвані від решти рядків свого абзацу переходом на нову колонку чи сторінку. Висячий рядок на початку абзацу має прізвисько «вдова», а кінцевий — «сирота». Цьому запобігають, вказуючи параметри: Формат > Абзац > Положення на сторінці > Заборона висячих рядків. У даній брошурі висячі рядки, на жаль, трапляються.

Якщо наступний розділ починається з нової колонки (чи сторінки), то бажано, щоб остання колонка попереднього розділу була заповнена хоча б наполовину. Щонайменше, нижня границя тексту в попередній колонці повин­на закінчуватися хочби на 5 рядків нижче, ніж починається текст у наступній.

Набір розділових знаків

• Бажано видалити з тексту повтори пробілів.

• Пробіл біля розділового знака робиться лише зі сторони тексту, до якого цей знак не відноситься. Зокрема, не слід відокремлювати пробілом слово, до якого відноситься знак: крапка, три крапки, кома, двокрапка, знаки оклику та запитання, дужки, лапки. Відповідно, і на новий рядок розділові знаки не переносяться. Щоб перевірити виконання цього правила, можна зробити у тексті заміни комбінацій Пробіл + Розділовий знак чи Розділовий знак + Пробіл на Розділовий знак.

• Не відокремлюються пробілами дефіс (мінус) між складно-спря­же­ни­ми словами чи коротке тире між числами: 20–30. MS Word автоматично заміняє на коротке тире мінус, оточений пробілами (які бажано видалити). Цей розділовий знак ще називають Н-тире, бо він має таку ж ширину, як ця літера.

• Відповідно, довге тире, за тією ж ознакою ширини, називають М-тире. Воно ставиться між словами, в т. ч. у прямій мові, відокремлюється пробілом, крім комбінацій типу ,—. Доцільно виконати правку: Коротке тире + Пробіл замінити всюди в тексті на Довге тире + Пробіл.

• По всьому документу слід дотримуватися однакового стилю лапок, віддаючи перевагу так званим «ялинкам».

Набір числових даних

• Для зручності читання короткі числа у тексті бажано подавати не цифрами, а прописом.

• Припускається після числа через дефіс проставити закінчення написання числа прописом у належному відмінку, наприклад: 2019-го року.

• Не можна розривати переносом цифри, що складають одне число. При необхідності можна розривати числа, з'єднані тире (1985–1990, Х–ХІ ст.), при цьому тире бажано лишати у попередньому рядку.

• Небажано відокремлювати пробілом чи переносом цифри від таких знакових позначень: +10, –7, 50%, $10, 3’ (хвилини), 5” (секунди, дюйми). Навпаки, скорочення, що йдуть за знаком градуса, зазвичай відокремлюються: 20° С.

• Між числом та одиницями виміру, а також між знаком номера чи параграфа і числом обов'язковий пробіл: № 10, § 2, 7 м, 5 кг (бажано вживати вищезгаданий спеціальний символ «Нерозривний пробіл»). Два знаки номера чи параграфа пишуться разом: №№, §§.

• Між тріадами цифр, що позначають різні розряди — сотні, тисячі, мільйони тощо, може робитися пробіл (бажано нерозривний): 4 655 210. Позначення дробу набирають без пробілу: 4/7. Для позначення десяткових дробів використовують крапку: 3.456.

Набір таблиць

• Порівняно з основним текстом, таблиці набирають кеглем, меншим на 1–2 пт (друкарський пункт ≈ 1/3 мм).

• Заголовки стовпчиків таблиці бажано вирівнювати по центру.

• Якщо таблиця займає дві чи більше сторінок, то графи нумеруються і на наступній сторінці заголовок граф включає тільки порядкові номери.

• Якщо для заголовка стовпчика ширина клітинки менша висоти, то цей текст можна набирати вертикально.

Уніфікація оформлення з допомогою замін та стилів

• Щоб виключити різнобій у оформленні документа в текстовому редакторі MS Word зручно користуватися функцією Правка > Замінити > Більше > Формат…

• Крім того, у програмах редагування та верстки широко застосовуються за­зда­легідь підготовані дизайнерами-маке­ту­валь­ни­ками стилі — уніфіковані зразки оформлення, в яких задаються параметри шрифту, абзацу, мови тощо.

• Текстовий редактор MS Word, спеціально надає «стандартні» стилі. Оскільки ці невидимі на перший погляд атрибути є невід'ємною часткою документу, то при копіюванні вони також переносяться разом з текстом. Часом це буває недоречно, і тоді замість звичної вставки клавішами Ctrl + V слід ко­ристуватися спеціальною вставкою неформатованого тексту, а також видаляти зайві зі списку стилів, включених у документ: Сервіс > Шаблони і надбудови > Організатор > вказати і видалити зайві стилі…

Способи заверстування зображень, таблиць та врізів

Верстальник створює оригінал-макет видання із зображень різного походження й форматів:

• масиви тексту формуються символами шрифтів (контурна графіка);

• елементи оформлення створюються засобами векторної графіки;

• унікальні фотоілюстрації редагуються окремо для кожної публікації (растрова графіка);

• для мультимедійних видань сюди також додаються звукові та відео-файли й різноманітні програмно-інформаційні компоненти;

• велике значення у композиції мають вільний простір, ритм та паузи.

Графічним об’єктам можуть бути надані атрибути: "на передній план", "на задній план", "групувати з іншими об'єктами", "переміщувати разом з текстом" тощо. Для аналогічних маніпуляцій невеликими текстами слід скористатися графічним об’єктом типу «рамка» (фрейм). Численні налаштування доступні через меню, що відкривається правою кнопкою «миші».

Зображення з їх підписами ілюструють конкретні позиції чи загальну ідею видання. Аналогічним чином використовуються також таблиці й текстові врізи. Застосовують такі варіанти їх взаємного розташування відносно тексту:

1. Ілюстраційна шпальта (рос. полоса) — ціла сторінка, зайнята одною чи кількома ілюстраціями, де текст або відсутній, або займає незначне місце поверх чи поряд із зображенням (це характерно для обкладинок, сторінок художніх альбомів та презентацій, реклами, паковань і т. п.);

2. Для великих високоякісних ілюстрацій застосовується заверстування врозпашку — з переходом із однієї шпальти на сусідню (як правило, на центральному розвороті чи на обкладинці; таким чином, наприклад, в новорічних випусках журналів публікують художні календарі на наступний рік);

3. Заверстування врозріз тексту — коли одна чи кілька ілюстрацій або вріз займають всю ширину сторінки чи колонки, зазвичай між абзацами;

4. Відкрите (згори чи знизу) заверстування — коли ілюстрація розміщена в горішньому чи нижньому кутку сторінки (якщо на повну ширину шпальти, то це називається горищем чи підвалом);

5. У випадку закритого розміщення між верхнім чи нижнім берегом сторінки та врізом має бути не менше трьох рядків основного тексту;

6. Фоновий малюнок чи орнамент — важливо, щоб він не заважав, а допомагав сприйняттю тексту (задається параметрами Формат > Положення > За текстом);

7. Для вузьких врізів застосовується облямовання текстом (обтікання, рос. оборка); при цьому важливо:

• • щоб рядки основного тексту не розривалися та не розріджувалися;

  • щоб між текстом і врізом з усіх сторін були просвіти;

  • щоб композиція ілюстрації не вступала в протиріччя з композицією шпальти, зокрема, щоб лінія руху або погляд на портреті не впиралися у край сторінки;

  • часом роблять ступінчасте облямовання текстом для великих фігурних напівфонових зображень;

8. Глухе заверстування — коли неширока ілюстрація чи інший вріз облямовується текстом з усіх сторін (як правило, між колонками);

9. Вихід на поля — коли ілюстрації та інші врізи частково чи повністю розташовуються за бічними межами основного тексту.

10. Випуск за обріз — коли велика ілюстрація або фон виходить на поле обрізки (при цьому bleed, себто виліт на поле обрізу має складати близько 5 мм).

Щоб вирівняти висоту шпальт, вертикальний розмір ілюстрацій бажано робити кратним висоті рядка основного тексту.

Монтаж шпальт

Часом потрібно швиденько надрукувати десяток сторінок у зручному бро­шурному форматі, не вдаючися до послуг фахівців з верстки та до незвичних спеціальних програм, як-от Microsoft Publisher, Adobe InDesign чи Quark XPress. Та й хто не майстрував собі в дитинстві саморобних книжечок?!

Здається, найпростішим способом створення брошури є друк на аркушах книжкового формату. Таж потім треба буде якось скріпити ці листочки — не бігати ж щоразу до палітурної майстерні! А ще й не всі принтери сприймають малі аркуші.

Отже, друкувати будемо на стандартному форматі А4, 210 х 297 мм, себто 1/16 кв. м (адже формат А0 має площу 1 кв. м). Формат сторінки складання буде 21х29/2: в один згин, або, згідно класичного визначення, "ін фоліо" (звідки й походить назва «фоліант» для книги великого формату). До речі, оскільки стандартний конторський папір має вагу 80 г/кв. м, то наш звичайний аркуш важить 5 г.

Придивімося уважно до конструкції будь-якої брошури чи книги. Сторінки документів розташовуються за певними схемами, які ілюструються нижченаведеними малюнками. Чим більше згинів, тим складніша схема розкладки сторінок. Після друку, фальцювання і обрізки з кожного аркуша утворюється окремий зошит, із яких потім зшивається книжка.

Для створення навіть найпростішого буклету з чотирьох сторінок доводиться вдаватися до таких способів форматування, як таблиці та колонки. При більшому ж обсязі документа доводиться використовувати один з нижчеописаних шляхів.

Журнал

Журнал - це багатосторінкове періодичне видання, що має постійні рубрики і містить статті на різні теми. Журнал призначений широкому колу читачів. журнал макет обкладинка оригінал

Журнали класифікуються:

• • за періодичністю

  • за форматом;

  • за тематикою;

  • за характером подачі інформації;

З появою технологій комп'ютерної верстки і розповсюдженням комерційних типографій, з можливістю повнокольорового друку, журнали стали одним з основних печатних носіїв інформації.

Дизайн журналу створюється на основі багатьох вихідних матеріалів: це тематичні статті та тексти, дослідження та опитування, графічні елементи, такі як фото, ілюстрації, малюнки. Також дизайн повинен притягувати увагу читачів, адже правильно виконаний дизайн журналу допомагає видавцеві не тільки правильно вирішувати маркетингові завдання, а й бути носієм культури.

Логотип журналу

Слово - це поняття, не пов'язане з уявленнями про нього. Логотип - це графічний знак бренду, в кращому випадку збігається з асоціацією про нього. Логотип має виділяєтися із загальної конкурентної маси інших брендів. Чи можна зробити логотип з одного слова? Чи можна, щоб це стало ще й хорошим знаком, а не просто назвою, набраними модним шрифтом Mont? Можна, і навіть потрібно.

Айдентика - це набір візуальних ідентифікаторів, сприйняття через образи, через неї ми відразу ідентифікуємо бренд. Ми бачимо образ і створюємо асоціацію. Це може бути поєднання кольорів, візуальні ідентифікатори і характерні закономірності їх використання на носіях корпоративного стилю. Добре пам'ятати - айдентіка починається не тільки з логотипу, а саме з візуальних ідентифікаторів.

Варто розрізняти два завдання. Перше: той випадок, коли текст повинен в першу чергу бути прочитаним. Тоді він повідомляє щось, доносить думку. І є текст, який створює у нас в голові образ. Потрібно розмежовувати - або образ, або читається текст.

МАКЕТ журналу

Комп'ютерне макетування смуг дає більшу свободу редакторам, але і значною мірою обмежує їх, тому багато інформаційних смуг малюються з допомогою паперових макетів, що вимагає вміння і навичок.

Бланки макета зазвичай друкуються на стандартних аркушах канцелярського паперу і не пропорційні сторінці журналу. Розміри колонок зазначаються на полях для зручності розмітки смуги. Малювання макета — це не точна наука. У кожній редакції можуть існувати свої правила. Головне, щоб верстальники могли "перевести" мову макета на мову нормальної журнальної сторінки, правильно зрозумівши всі відмітки редактора.

Місце матеріалу позначається назвою його комп'ютерного файлу і першими словами заголовка. Сам матеріал позначається прямою лінією до центру колонки, а кінець його — стрілкою. Ілюстрації або декоративні елементи позначаються прямокутником, перекресленим по діагоналі хрест-навхрест, їх розміри та підписи наводяться нижче.

Горизонтальне розташування матеріалів

Текст в журналі зазвичай розташовується горизонтально. Чим ширший надрукований матеріал по відношенню до його висоти, тим меншим виглядає його обсяг. Оскільки читач завжди віддає перевагу коротким матеріалам перед довгими, горизонтальне розташування виглядає для нього привабливішим. Це не означає, що ми ніколи не використовуємо вертикальні елементи — вони привносять різноманіття у домінуюче горизонтальне розташування матеріалів. З їх допомогою можна також уникнути злиття заголовків.

Розташування ілюстрацій

Розташування ілюстрацій залежить від їх "силових ліній". Ілюстрації, що не відносяться до матеріалів потрібно "розсіювати" по сторінці. Сусідні ілюстрації конкурують одна з одною, що навряд чи бажано. Краще помістити на сторінці одну домінуючу ілюстрацію, ніж дві або більше однакових, які будуть розбивати сторінку на свої власні "угрупування".

ПЕРША ШПАЛЬТА

Перша полоса дає редактору найширші можливості для винахідливого оформлення. Головне завдання титульної сторінки — змусити читача нетерпляче схопити журнал. Друге завдання — перетворити людину, що переглядає, в людину, що читає. Який вигляд повинна мати перша сторінка, визначають лише інформаційні матеріали.

Журнал повинен бути миттєво впізнаваний, тому дизайн слід націлювати на створення йому власного іміджу. У той же час титульна сторінка повинна відрізнятися від титулок попередніх випусків журналу, щоб читач завжди бачив щось нове. Вдало вибраний формат допомагає забезпечити відмінність кожного нового випуску від попередніх при збереженні звичного вигляду журналу.

Титульний аркуш книги чи журналу

Титульний аркуш — заголовкова сторінка видання, основний титульний елемент книги, журналу на якому подають головні відомості про неї — прізвище автора, назва, жанр, місце і час видання, видавництво, марка видавництва, марка серії, номер тому і т. ін. Як правило, титул розміщують на першій сторінці видання і він займає всю сторінку.

За наявності авантитула, фронтисписа чи контртитула титул верстають на третій сторінці. Титульний аркуш повторює та доповнює відомості, зазначені на обкладинці, дає повніше уявлення про видання.

Сучасний титул за своєю структурою може бути одинарним, тобто перша сторінка книжкового блока зі зворотом; розгорнутим, коли частина відомостей чи зображення подається на другій сторінці блока, а частина — на третій без переходу зі сторінки на сторінку; двійчастим, коли текст чи зображення починаються на лівій сторінці розвороту, а закінчуються на правій.

При верстанні титульного аркуша особливу увагу слід звернути на такі елементи.

1. Надзаголовкові дані, в які можуть входити назва установи чи кількох організацій, від імені яких друкується видання, або заголовок серії, ініціали та прізвище редактора всієї серії, номер випуску серії, заголовок підсерії, порядковий номер випуску підсерії. Частину цих даних можна перенести на авантитул чи контртитул.

2. Відомості про авторів, тобто ім'я та прізвище подаються у тій формі і повноті, які встановлені автором. При верстанні зазначають спочатку ініціали чи ім'я, а потім прізвища. Імена та прізвища авторів можна поміщати на титульному аркуші незалежно від їх кількості. Якщо авторів чотири і більше, тоді можливе перенесення їх імен та прізвищ на зворот титульного аркуша. В роботах, виконаних колективом авторів, їх імена подають у прийнятій ними послідовності. Відомості про почесні звання, вчені ступені поміщають після імені автора.

3. Підзаголовкові дані — відомості, які пояснюють заголовок, літературний жанр, читацьке призначення книги, наголошують на вікових особливостях читача, перевиданні та переробці. Крім цього, у підзаголовкові дані можна включати відомості про затвердження видання як навчального посібника, підручника чи літературного твору, про упорядників, про мову, з якої перекладене видання, та прізвища перекладачів, про літературного редактора та художника-ілюстратора, про художника-оформлювача та фотографа в ілюстрованих виданнях.

Підзаголовкові дані можна поділити між титульним аркушем та його зворотом. При верстанні на зворот титульного аркуша дозволяється переносити:

• вказівку, на яку категорію читача розраховане видання;

• відомості про перевидання, переробку;

• повідомлення про затвердження видання як підручника, навчального посібника чи офіційного видання;

• дані про мову, з якої перекладено твір, і прізвища перекладачів;

• прізвища художника-оформлювача та фотографа в ілюстрованих та художніх виданнях.

4. Прізвище та ім’я упорядника, повнота і форма якого встановлюється упорядником. Ініціали чи ім'я упорядника повинні передувати його прізвищу. Можливе перенесення прізвища упорядника на зворот титульного аркуша. Перед прізвищем упорядника повинні бути слова чи словосполучення, які визначають характер виконаної роботи. Наприклад: упорядник, впорядкував, записав, автор-упорядник і т. ін.; дані про почесні звання упорядників розміщують після їх прізвищ.

5. Вихідні дані, які містять місце випуску видання, назву видавництва чи видавничої організації та рік випуску видання, потрібно розташовувати у зазначеній послідовності. Ці дані частково чи повністю можна перенести на авантитул, контртитул чи останню сторінку, особливо у художньо оформлених виданнях, титульні аркуші яких зайняті малюнками.

В малообсягових чи малоформатних виданнях для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку всі дані, які необхідно подавати на титульному аркуші, крім прізвища автора та назви, дозволяється перенести на третю чи четверту сторінки обкладинки.

У виданнях без титульного аркуша титульні дані розташовують на суміщеному титульному аркуші на першій сторінці оправи чи обкладинці. Вихідні дані можна переносити на останню сторінку видання, на задню сторінку оправи чи на будь-яку сторінку обкладинки.

Рубрикація, акцентування та виділення в тексті

Рубрикація — система взаємопов'язаних і підпорядкованих один одному заголовків видання. Рубрики (заголовки) залежно від розміщення їх у тексті можна поділити на шість основних видів:

1. рубрики шапкою — заголовки на спускових сторінках, які заверстуються зверху сторінки складання за рахунок спуску;

2. заголовки, виключені окремими рядками;

3. заголовки, виключені окремими рядками і розміщені стосовно тексту в правий чи лівий край;

4. заголовки, розміщені впідбір з текстом, які, фактично, є виділеннями всередині тексту;

5. рубрики в «віконцях», тобто короткі заголовки, які врізаються у текст і складені в цьому випадку з втяжкою;

6. рубрики, складені на полях, або так звані боковики чи маргіналії.

В свою чергу рубрики поділяються на прості та складні.

Прості рубрики — це рубрики, які складаються з одного заголовка без наступних за ним інших.

Складні рубрики — з погляду верстання — це заголовки з наступними за ними підзаголовками. Відбивки рубрик у середині тексту повинні бути такими, щоб заголовок разом з відбивками по висоті був кратним основному кеглю шрифту. Рубрики на початку сторінки відбивки не мають, але при наявності колонтитула, крім своєї відбивки, дістають відбивку величиною в один рядок.

Якщо складна рубрика розміщена всередині текстової сторінки, то над нею повинно бути не менше чотирьох рядків тексту. Під складною рубрикою — завжди не менше трьох текстових рядків.

У багатошпальтових виданнях усі рубрики поділяються на два види: рубрики, які належать до однієї шпальти, і рубрики, які відносяться до кількох шпальт. Перший вид верстають за правилами звичайного одношпальтового верстання з дотриманням усіх вимог до відбивки. Не варто лише розміщати в двох сусідніх шпальтах рубрики на одній горизонталі (щоб вони не сприймалися як загальна рубрика). Рубрики, які належать до декількох шпальт, заверстують на весь формат «окремим рядком» з різною виключкою всього заголовка (залежно від характеру оформлення видання).

ВНУТРІШНІ СТОРІНКИ ЖУРНАЛУ

Вдалим розташуванням матеріалів та ілюстрацій слід відрізняти не лише обкладинки журналу. Читання сторінок журналу вимагає заохочення, і, отже, внутрішні смуги повинні бути прекрасно організовані. Читачам потрібна допомога в освоєнні величезної кількості інформації, що обрушується на них щодня. Ця допомога полягає в гарному оформленні, належній організації окремих розділів і сторінок, в хороших покажчиках і у великій кількості анонсів.

Найважливіший елемент внутрішніх сторінок — домінуючі заголовки. Це оптичне ядро ​​сторінки, без якого вона не матиме достойного вигляду. Домінуючий заголовок повинен бути явно вагомішим від усіх інших на цій сторінці.

Обкладинка і загальна розмітка макета

Обкладинка журналу є вітриною, яка інтригує людину, зацікавлює, змушує - відкрити журнал і зануритися в читання. Отож вона повинна мати вигляд, що буде запам'ятовуватися і упізнаватися серед більшої кількості пропонованої періодики. Окрім цього обкладинка журналу повинна мати позитивне сприйняття, що розташовує до читання журналу і в кінцевому результаті повинна бути носієм тієї ідеї, яка укладена у самому журналі.

На обкладинці присутній певні стандарт: назва журналу, номер, дата випуску, текстовий блок, зображення. При розробці стилю оформлення обкладинки журналу слід враховувати психологічну особливість сприйняття потенційним покупцем даного журналу, тобто яскрава стильна фотографія, лаконічний, не переобтяжений оформленням текстовий блок, що несе у собі коротку, але чітко сформульовану інформацію. Обкладинка виконана в єдиному колірному рішенні, що задає стилістику оформлення та верстки всьому внутрішньому блоку видання.

Формат журналів різний. Сторінки розділено на три колонки, або на дві, якщо формат видання відносно малий для розміщення матеріалів у три колонки.

Стилі журналу

Стиль представляє з себе своєрідний різновид форматування тексту. Він укладає всі параметри шрифту, такі як: кегль, колір, величина інтерліньяжу. Всі вони об'єднуються і можуть бути застосовані до тексту за допомогою одного клацання. Це є основним призначенням стилю.

Заголовки виконують 4 функції: дають коротку інформацію, розподіляють матеріали за ступенем важливості, прикрашають сторінку і привертають увагу читача. Отож увагу читача, який поспішає, можна зупинити тільки чимось не дуже складним. Тому заголовки обирають такі, де шрифт не привертає увагу власне на сам шрифт, а звертає увагу на суть написаного (Helvetica-6-Medium). Кегль у заголовках різних матеріалів змінюється за бажанням.

Додрукарська підготовка журналу

Всі поліграфічні видання ( книги, журнали, газети, листівки і т.д.), перш ніж потрапляють до рук читача чи покупця проходять три стадії виробництва:

• • додрукарську підготовку;

  • друкарські процеси;

  • друкарську обробку.

Додрукарська підготовка журналу являє собою технологічний процес по підготовці до друку текстових і образотворчих матеріалів, таких як:

• • набір тексту (вставка тексту в макет) ;

  • підбір шрифтів;

  • створення стилів;

  • сканування;

  • ретуш;

  • складання макета;

  • верстка сторінок;

  • затвердження;

  • підготовка до друку.

Додрукарська підготовка повинна забезпечити точне відтворення роботи і враховувати технологічні тонкощі конкретного виробництва.

Завдання 1. Візитна картка, оголошення, флаєр, афіша, плакат

Створити 5 варіантів візитівок різного призначення: власну, керівників різних підприємств, відомих людей, літературних героїв.

Створити зразки рекламно-пропа­ган­дистської продукції з використанням оригінальних логотипів, шрифтових композицій, буквиць, книжкових знаків та інших оздоб.

Диверсифікація продуктів: екзотичні відхилення від загальноприйнятих норм, флаєри нестандартних форматів — як наслідок масовості.

Завдання 2. Етикетка та упаковка для диску, касети, інших товарів

Створити привабливі варіанти оформлення аудіо- та відеопродукції (обгортки і наклейки касет та дисків), косметики тощо, враховуючи актуальні ринкові тенденції.

Завдання 3. Електронні видання

§ Користуючись програмами PowerPoint та Movie Maker створити презентації, які демонструють різні анімаційні та мультимедійні ефекти.

• Експортувати зверстане видання у формати pdf, djvu, html, зіставити одержані результати;

• Створити в мережі Інтернет сайт, Живий Журнал, фотоальбом тощо;

• Створити макет видання на диску, включаючи упаковку, наклейку, меню та інші елементи оформлення.

Завдання 4. Художній альбом

Створити макет видання обсягом не менше за 8 сторінок на основі цікавих колекцій, зокрема — музейних Інтернет-експозицій. Зображення супроводжувати поясненнями, коментарями, віршами тощо.

Завдання 5. Брошура, журнал, газета

Створити макети обсягом не менше за 8 журнальних та чотирьох газетних полос, беручи за взірець реальні видання, зокрема популярні таблоїди.

Теми проектів для тематичної атестації

Як відомо, створити гарну скульптуру дуже просто: слід взяти великий камінь і видалити від нього все зайве. Подібний метод годиться і в нашій справі.

Вибір тем учнівських публікацій обумовлений суміжними навчальними дисциплінами, резонансними проблемами громадського життя та особистими уподобаннями. В ході робіт передбачається осмислення культурних феноменів сучасності, супутніх проблем та їх значення для українського суспільства. Обрана тема може бути втілена у виступи на наукових конференціях, публікації у пресі тощо. Деякі можливі напрямки пошуку:

• Сайти, присвячені видавничим технологіям та дизайну.

• Книжкова графіка, шрифтознавство.

• Книжкові ярмарки: Форум видавців у Львові тощо.

• Екстремальна журналістика, загибель журналістів.

• Публіцистика, політика, громадські діячі у Мережі.

• Релігія, етика та діловий етикет. Психологія, оптичні ілюзії.

• Здоровий спосіб життя, фізична культура, спорт.

• Мандрівки, краєзнавство, е-картографія.

Наприклад:

• Вершини світової культури

Застосовуючи сучасні мультимедійні технології, підготувати репортаж-путівник щодо музеїв, театрально-концертних закладів, діячів культури, реклами, маркетингу, моди, героїв художніх творів та інших культурних брендів.

• Медіа-віруси, інформаційні війни, злочинність та інші патогенні явища сучасної інформатики

За публікаціями у популярних фахових виданнях окреслити походження потворних сторін масової інформатизації та виробити рекомендації щодо інформаційної безпеки для користувачів сучасної техніки. Ключові слова для пошуку: Потятинник, патогенний, медіа-вірус, троян, черв’як, хакер, атака, злам, крадіжка, проникнення.

• Стан та перспективи українських цифрових бібліотек мистецтв, красного письменства, просвітніх, навчальних та наукових зібрань

Окреслити напрямки національної культури, в яких електронні видання могли б принести найбільшу користь і мати найбільший відгук. Критично проаналізувати ринок електронних видань. Зробити огляд посилань на електронні бібліотеки з сайту 1000years.uazone.net/ukr.htm та інших.

Створити проект Інтернет-сайту, який допомагав би у розширенні сфери вжитку української мови.

Відшукати в Інтернеті матеріали (в основному російською та англійською мовами) щодо технологій та економіки електронних видань і запропонувати шляхи розвитку відповідного національного ринку. Дослідити форми масової комерційної самодіяльності: Книжковий ринок Петрівка та Радіоринок, подати статистику та ілюстрації, окреслити перспективи.

• Умберто Еко — видатна постать сучасної європейської культури

Допомогти у створенні науково-публіцистичної збірки текстів популярного письменника, вченого, громадського діяча.

Макет журнального розвороту

Модульна сітка

Модуль - це кратно повторюване зображення, розмір або пропорція. Модульна сітка - це структура (каркас, шаблон) розташування графічних елементів на сторінках. Основою модульної сітки є «модуль», інакше кажучи - основний крок сітки, який візуально визначається шириною і висотою клітини (модульної одиниці). Клітини будуються за допомогою вертикальних колонок і горизонтальних ліній.

Переважна більшість друкарських сіток будується на базі формату аркуша паперу, взятого за основу видання. Як ви розумієте, колонки і базова сітка сторінок створюється за допомогою автоматичних команд програми. Сітка може бути найрізноманітнішою, все в залежності від призначення видання та ідеї дизайнера.

Сітка створюється для всього розвороту, а не для кожної сторінки окремо. Це робиться для того, щоб весь журнальний розворот сприймався б як єдине ціле, а не розпадався на праву і ліву частини, а все видання не виглядало б як підшивка з різнорідних сторінок. Сітка розвороту може складатися з 2, 3, 4-х і т.д. рівних і нерівних по ширині колонок.

Однакові по ширині колонки створюються у вікні створення документа, або в панелі «Поля і Колонки» (Margins and Colomns). Якщо нам необхідно задати 3 колонки, то ми вбиваємо число 3 в відповідне поле і т.д.

А як бути, якщо за нашим задумом не всі колонки повинні мати однакову ширину? Наприклад, якщо текст і зображення будуть розташовуватися в 2-х широких колонках, а пояснювальна інформація - в бічній вузькій колонці?

В цьому випадку, наша модульна сітка буде будуватися на основі різного числа автоматичних колонок програми. Наприклад, якщо ми поставимо 8 автоматичних колонок для сторінки, то задумані нами 2 широкі колонки (для тексту та зображень) займуть по 3 автоматичні колонки, а вузька бічна колонка буде будуватися на основі 2-х автоматичних колонок.

Базові лінійки

Крім розподілу по колонках, в модульної сітці використовуються також базові горизонтальні лінійки. До них прив'язуються рядки тексту і межі графічних елементів для візуального впорядкування і вирівнювання.

Заголовки

Заголовки можуть поміщатися як в одній колонці, так і тягнутися на кілька колонок. Частий випадок, коли заголовок є єдиним елементом для всієї сторінки. Все залежить від креативної ідеї та особистих уподобань дизайнера.

Точно так само і графічні зображення (фотографії або ілюстрації) можуть займати одну або кілька колонок, а можуть і заповнювати собою звістку розворот. Досить поширений прийом, коли фотографія займає собою одну частину розвороту цілком і трохи поширюється на другу частину з тим, щоб візуально об'єднати обидві частини.

Модульна сітка не обов'язково будується з перпендикулярних ліній. Іноді дизайнер вирішує нахилити сітку або взагалі надати їй оригінальну форму, Якщо вам хочеться вийти за рамки звичного - виходьте!

Тільки постарайтеся, щоб в гонитві за оригінальністю ваша робота не перетворилася в сізіфова праця. Уявіть собі, як буде зверстати 40-50 сторінок з похилою або фігурної сіткою ...

Краще якщо в одній певній рубриці журналу з'явиться оригінальна розмітка, то це буде не тільки цікаво, а й доречно, оскільки додасть рубриці стильний і визнаний вид. (джерело: https://creativshik.com/pravila-verstki-zhurnalnogo-razvorota/)

Оформлення видання перед друком

Оскільки вся робота, пов'язана з опрацюванням авторського тексту, покладається на редакторів, дизайнерів, ми будемо найбільше акцентувати на роботі художнього та технічного редакторів. Художньо-технічне оформлення видання починається одночасно з літературним редагуванням авторського тексту і спрямоване на формування гармонійного зовнішнього вигляду і правильне розуміння змісту.

Терміни "художнє редагування", "технічне редагування" виникли у 20–30-ті рр. ХХ ст. за аналогією з терміном "літературне редагування". Іноді художнього редактора називають режисером книги, художника – дизайнером, технічного редактора – книжковим техніком, конструктором. Нині посади технічного та художнього редакторів нерідко суміщаються, а художник працює лише над створенням зображального ряду чи обкладинки.

Художньо-технічне редагування охоплює всі роботи, пов'язані з перетворенням змісту інформації в графічну форму з урахуванням нормативних документів: від моменту, коли авторський оригінал надійшов, до рекомендацій поліграфічному підприємству та оцінювання якості контрольних відбитків. Основою художньо-технічного редагування є сучасні видавничі стандарти, які визначають показники зовнішньої форми видання відповідно до виду.

Художній редактор розробляє проект оформлення, композицію видання, стежить за графічно-стильовими елементами видання, а технічний редактор задумане оформлення шляхом умовних знаків і позначень перекладає на мову, зрозумілу працівникам поліграфічного підприємства.

Сучасний технічний редактор досконало знає технологічний процес і вимоги до оригіналів, які передаються на поліграфічне підприємство, тому він визначає технічні характеристики всіх елементів видання.

Художник, крім створення ілюстрацій, декору і всього зовнішнього оформлення, нерідко розробляє всю композиційну основу, навіть у вигляді точного посторінкового макета.

Особливо важлива роль технічного редактора у виданнях без ілюстрацій, зі складною структурою тексту та різнорівневою рубрикацією.

Досвідчений редактор знає правила і прийоми оформлення текстових і зображальних елементів, обкладинок і палітурок, титулів, довідково-допоміжного апарату видань із урахуванням змісту, категорії читачів, призначення, можливостей поліграфічних підприємств, якостей паперу, формату, способу скріплення, сучасних досягнень техніки і технологій. Він бачить особливості оформлення видання відповідно до його концепції.

Художньо-технічне редагування починається з розробки проекту художнього оформлення, який перетворюється на макет видання, ескізи, текстові та зображальні оригінали, оригінал-макет.

• Засобами художнього оформлення є зображення та декоративні елементи,

• Засобами технічного оформлення – шрифтові елементи, візуальне оформлення структурної організації видання.

Концепція оформлення розробляється відповідно до редакторської концепції видання, але це не обмежує творчої роботи художника, який створює оригінальні матеріали. Редакторська концепція відображає загальні напрями роботи над виданням, а художній та технічний редактори шукають конкретні варіанти оформлення і поліграфічного виконання.

У своїй основі друкована продукція має багато спільних ознак, але кожному виданню притаманні особливості, які відрізняють його від багатьох інших. Кожен вид друкованих видань має специфічну внутрішню та зовнішню структуру, яка є основою його оформлення.

Головною метою діяльності будь-якого видавництва є підготовка і випуск друкованої продукції сукупності різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань.

Друковане видання – документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання. Зміст друкованої продукції визначає зовнішню форму, а сукупність усіх характеристик дає змогу віднести її до певного типу. При роботі над оформленням видання найістотнішими ознаками є зміст, цільове і читацьке призначення. Правильне визначення виду видання і відповідне його оформлення є важливим для подальшого просування на ринку та у суспільному житті.

Заголовки

Заголовки відіграють важливу роль у сучасній газеті чи журналу. В них відображаються основні ознаки стилю оформлення видання. Це пов'язано насамперед з тим, що заголовки - то перше, на що звертає увагу читач, коли розгортає газету. Але не менш важливе значення, ніж графічна функція, має змістова інформація, відображена у заголовному комплексі. Призначення заголовків періодичних видань полягає насамперед у приверненні уваги читача до тих чи тих публікацій, розставленні потрібних акцентів. Чим виразніший заголовок, тим швидше він приверне увагу читача до матеріалу. І навпаки, важлива стаття може залишитися поза увагою, якщо в неї нецікавий, непомітний заголовок.

Заголовна частина більшості газет та журналів має складну структуру, що визначається специфікою їхнього змісту і форми. Газетний чи журнальний номер складається з великої кількості певною мірою самостійних матеріалів, різних за призначенням, обсягом, тематикою, жанром та іншими характеристиками.

Кожна публікація вимагає особливої уваги, тому не можна обійтися лише змістовою частиною - заголовками та підзаголовками, тобто назвами матеріалів і їхніх частин. Потрібна ще й графічна диференціація заголовних елементів у межах сторінки, номера. Саме графічне оформлення дозволяє виділити основні матеріали і розділи, загострити увагу на окремих фактах і проблемах. У заголовній частині органічно зливаються літературна і графічна частини, підкреслюються особливості змісту видання і стилю його оформлення.

Як відомо, до елементів, з яких може складатися заголовний комплекс, належать: шапка, рубрика, заголовок, підзаголовок, зображальний матеріал, лід, анонс, вріз, епіграф, резюме.

Більшість газет виносять на першу сторінку заголовки та підзаголовки матеріалів, уміщених у цьому випуску, - анонси. Анонси дають також у добірках, на цільових сторінках, на розворотах для того, щоб посилити зорово-значеннєвий центр публікації. Анонси на першій сторінці можуть мати вигляд рубрики: "Сьогодні читайте", "Сьогодні в номері" або заголовок та підзаголовок виносять окремим блоком із коментарем "Читайте на ... стор."

На першу сторінку виносять також зображальні заставки-символи даного номера газети. Аналіз сучасної преси показує, що зображальний елемент застосовується у двох випадках:

1) для заміни назви рубрики чи матеріалу, наприклад, у спортивному розділі матеріал про якийсь вид спорту може мати замість заголовка відповідний малюнок-символ

2) як доповнення до заголовного комплексу в цілому, що уточнює тему, ідею, час та місце дії. Зображальна рубрика є сильним засобом виділення та посилення графіки сторінки в цілому, вона сприймається на рівні ілюстрацій, тому використовуються не більше однієї-двох на сторінку.

Досить часто сучасна молодіжна преса використовує лід - виділений вступ до матеріалу, добірки. Подібною до ліду є виділена особливим накресленням шрифту чи форматом набору початкова частина публікації або її перша фраза.

Врізи - окремі примітки, коментар, заклики, графічно відособлені та розміщені в середині або в кінці тексту, найчастіше на виворотці - молодіжна преса майже не використовує (на номер не більше одного-двох).

Заголовні елементи можуть належати як одній публікації, так і групі публікацій. Заголовок, який охоплює групу матеріалів (добірку, тематичну стоірнку), називається шапкою. Є й третій різновид заголовків - заголовок-прапорець, - коли назва найважливішого матеріалу стоїть угорі на всю ширину добірки або цільової сторінки і охоплює й інші матеріали. Такі елементи, як підзаголовок, рубрика, вріз, анонс, лід, епіграф можуть використовуватися при подачі як одного, так і кількох матеріалів.

Конкретність, поєднана з лаконічністю, образністю - основна вимога газетного заголовка. Але досягати конкретності через збільшення кількості слів заголовка не можна. Крім конкретності й стислості, неодмінною умовою заголовка є чіткість і ясність.

Формат журналу

У книжково-журнальному виробництві розуміння доцільності диктує незвичні формати у вигляді квадрата або занадто подовженого прямокутника. Квадратні видання трапляються рідко. Як навчальні або наукові видання вони надто коротка й надто широкі; як книги, які слід тримати в руках, вони незручні. Квадратна форма журналу може бути обумовлена вкладеною в нього грамплатівкою. Пропорції альбомних видань найчастіше визначаються форматом репродукцій. Квадратні та альбомні формати підходять також для нотних видань і для книжок із ілюстраціями поперечних форматів; причому пропорція сторінок 4:3 буде кращою за 3:2.

Формат видання визначає формат набору відповідно до розміру полів. Згідно з ГСТУ 29.5-2001 ширина формату набору може бути від 3 3/4 квадрата (68 мм) до 7 квадратів (126 мм) за першим варіантом оформлення, і від 3 1/2 квадрата (63 мм) до 7 1/4 квадрата (131 мм) за другим варіантом оформлення. У підручниках довжина рядка з використанням шрифту понад 14 пунктів повинна становити 7–7 1/4 кв., або 126–130 мм, шрифту 12 пунктів – 5 1/2-6 1/4 кв., або 98–113 мм. Так, мінімальна ширина рядка в 3 1/2 кв., або 63 мм, допускається у підручниках для 5–11 класів з відкритим заверстуванням чи розміщенням ілюстрацій в обклад при 10 кеглі.

Однак існують обмеження на розмір полів у виданнях будь-якого виду – вони не повинні бути меншими за такі значення: корінцеве – не менше 10 мм; верхнє – не менше 12 мм; зовнішнє – не менше 11 мм; нижнє – не менше 15 мм.

Шрифт

Редактор встановлює кількість таких текстових елементів й уніфікує їхнє оформлення.

Шрифт має значний вплив на зручність читання, весь художній вигляд видання. Його вибирає художник, художній або технічний редактор. До параметрів шрифту належать:

1. гарнітура, кегль, насиченість, колір літер;

2. способи виділення;

3. проміжки між літерами, словами, рядками;

4. вирівнювання;

5. композиція тексту й інших елементів видання.

Друкований текст є основою інформації, що передається візуально. При цьому значення слів передають їх зміст, а графічне оформлення або шрифтове виконання – його відтінки – посилення або послаблення значення, стиль, яскравість, гучність, інтонацію тощо.

Правильне використання шрифту дає можливість донести повідомлення до читача, якому воно адресоване, робить процес читання цікавим і зручним. Це досягається правильною організацією текстових даних, поданням їх у прийнятній формі.

Дизайн шрифтів як особливий вид зображального мистецтва підпорядкований спільним для всіх видів мистецтва закономірностям, потребує знання цих закономірностей і вміння застосовувати їх на практиці.

На вибір гарнітури шрифту, накреслення і кегля впливає вид літератури, композиція та обсяг тексту, категорія читача, формат видання, формат набору, спосіб друку, якість паперу і такі властивості шрифтів, як зручність читання й економічність. Більшість читачів у текстовому блоці не помічають різницю між шрифтами і тільки на заголовках великих кеглів можуть знайти відмінності: для них не існує проблеми виділення шрифтів, їх цікавить лише інформація, надрукована цими шрифтами. Але при надто дрібному кеглі або при зайвій щільності знаків бажання читати навіть потрібну інформацію зникає.

Бажано, щоб стиль шрифту був близький до стилю літературного твору і навіть якось асоціювався з ним. Проте не можна допускати, щоб стиль шрифту суперечив зі стилем літературного твору.

У складних наукових, медичних, технічних виданнях, де трапляються формули, математичні символи, шрифт повинен бути стандартним і добре відомим, через те що деякі символи можуть бути відсутніми, а застосовувати кілька, навіть подібних гарнітур небажано. У такій літературі найчастіше обирають шрифт Times.

Для довідкових видань (енциклопедій, словників, довідників, путівників) особливо важлива компактність, що досягається зменшенням кегля шрифту. При цьому такий текст не стомлює око, оскільки довідкові видання призначені для вибіркового читання.

Віршовані твори також можуть бути надруковані невеликим, наприклад 8 кеглем, що пов'язано з малим форматом видання.

Шрифт 8 кегля застосовується для набору таблиць, приміток, покажчиків, змісту, коментарів – усіх додаткових текстів.

Побудови композиції шпальт набору

Рубаний шрифт невеликого кегля може взагалі не читатися, але деякі з них розроблені спеціально для дрібних текстів, приміром, Franklin Gothics. Гарнітури мають не лише відповідати виду видання і змісту матеріалу, а й гармонійно поєднуватися між собою. Так, для основного тексту дитячої книги найкраще обрати чіткий шрифт, що добре читається, приміром, SchoolBook, а для заголовків – цікаву гарнітуру, яка приверне увагу дитини, наприклад, Comic sans. Для наукового звіту можна взяти звичний Times, але прикрасити його гарним заголовком гарнітури Pragmatica. Для реклами мексиканського ресторану підійде Bermuda, комп'ютерної фірми – OCRA Alternate.

Використання відповідної гарнітури шрифту, правильно підібраної до тексту, не лише допомагає якнайкраще подати інформацію, а й додає смислових відтінків через візуальне сприйняття. Використання різних гарнітур привертає увагу читача, а застосування різних кеглів дає можливість організувати інформацію за ступенем важливості.

Художньо-технічне редагування друкованого видання потребує знання не лише кеглів і гарнітур шрифтів, а й їх співвіднесення. Різні гарнітури однакового кегля мають різні пропорційні співвідношення, а отже, займають на сторінці різну площу. Так, шрифт, надрукований 12 кеглем, може мати вигляд суцільної темної плями, як 9 або 10 пунктів, а може бути світлим і широким, як 14 пунктів.

Технічний редактор поділяє текстовий матеріал за значенням на групи, до яких застосовуються основний, додатковий, видільний (акцидентний), технічний чи службовий текстовий шрифт. Кожен з цих видів має свої особливості, але використовується не обов'язково за призначенням, інколи кілька видів текстових шрифтів об'єднуються. Будь-який із перелічених видів можна легко перетворити на інший зміною кегля, накреслення, проміжків.Основний текст може бути прозовим, віршованим, драматичним, у вигляді таблиць. Крім того, основний текст може містити виділення, для яких технічний редактор створює впорядковану систему з урахуванням побажань автора і зручності сприйняття. Шрифти для основного тексту мають просте виконання, яке не відволікає від змісту, і призначені для максимально комфортного читання довгих текстів. Вони уніфіковані, легко помітні завдяки контрастності знаків. Їх ознаками є ясність, простота, стриманість (навіть щодо курсивного накреслення) малюнка, пропорцій, насиченості. Текстовими шрифтами можуть бути як гарнітури із засічками, так і рубані, але ніколи – декоративні. Їх розміри коливаються від 8 (у довідкових виданнях) до 20 пунктів (у дитячих виданнях).

До додаткового чи допоміжного тексту належать примітки, коментарі, переліки, цитати, посилання, бібліографічні та інші списки, розгорнуті текстівки, які найчастіше розташовуються наприкінці твору, але можуть бути необхідними і всередині основного текстового матеріалу. Призначення додаткового тексту – пояснити, доповнити основний матеріал, зробити його більш наочним, але при цьому не заважати сприйняттю основного змісту. Тому додатковий текст повинен відрізнятися від основного тексту (щоб читач візуально міг їх розрізняти) і виділятися графічно не сильніше основного (змістова важливість додаткового тексту менша).

Акцидентні – шрифти, що застосовуються для виділень у тексті або на сторінці. Такі виділення можуть бути ледве помітними – тією ж гарнітурою, але іншим кеглем, накресленням; або ж різко контрастувати малюнком, кольором, розміром. Як правило, способи виділення у виданні чітко обмежені. Акцидентними шрифтами друкують невеликі текстові фрагменти (врізи, текстові виділення, колонтитули, ініціали, приклади) через їх важкість для сприйняття – складний малюнок, щільність.

Службові текстові шрифти мають завжди менший кегль порівняно з основним текстом і світле накреслення. Вони застосовуються для текстівок, підписів авторів, виносок, вихідних відомостей.

Технічні текстові шрифти застосовуються в електронних виданнях або як ілюстрація до повідомлень про різні пристрої в науковій, технічній чи навчальній літературі.

Значення естетичного боку оформлення різних видів друкованих видань неоднакове. В оформленні книги, наприклад, характер малюнка шрифту часто асоціюється зі змістом, крім того, враховується зв'язок малюнка шрифту з ілюстрацією й іншими елементами оформлення. У газеті при виборі текстового шрифту основна увага приділяється відповідності його малюнка виробничо-технічним вимогам. Гарнітури текстових шрифтів періодичних видань обираються під час їх проектування і закладаються у шаблон. Шрифт основного тексту повинен відповідати будь-якому змісту, асоціюватися лише з виданням загалом, а не з конкретними матеріалами. У зв'язку з цим на відміну від книги головні естетичні вимоги до оформлення газети чи журналу, залежно від їх типу, стосуються не стільки малюнка шрифту, скільки зручності його читання, єдності оформлення, що створює виданню визначений образ відповідно до призначення. У книзі ж гарнітура обирається з урахуванням зручності для тривалого читання, щоб не втомлювати око складністю малюнка. Співвідношення між шириною та висотою вічка літери у комп'ютерному шрифті повинне бути не менше як 2:3.

Ширина шпальт журналу повинна становити 13/4–6 1/2 кв., середник – 8–12 пунктів (допускається 6–24 п.).

Перша шпальта

За призначенням і роллю у виданні розрізняють виділення:

а) внутрішньотекстових заголовків, прихованих у тексті, – слова та словосполучення, які визначають тему певного фрагмента тексту. Застосовуються, коли рубрикаційна частина невелика за обсягом або ж у виданні складна багаторівнева рубрикація;

б) уточнення і посилення змісту фрагмента тексту або фрази виділенням слова або словосполучення. Застосовується для того, щоб уникнути подвійного тлумачення змісту, для акцентування на конкретному місці або слові.

Елементи художнього оформлення видання

З перших друкованих видань склалася певна побудова книги та почали використовуватися елементи художнього оформлення видання:

Колофон – вихідні данні у кінці книги. В яких розповідається про рік видання, вказується імя замовника та друкаря/видавця (уперше зафіксовано у 1457 р – «Псалтирь» Фауста Шьоффера).

Сигнети - фірмовий герб видавництва (там же, у вигляді двох щитів. У подальшому розміщувались на титульній сторінці)

Еррата – листок-перелік помилок у тексті (від лат. Errata) розміщувався у кінці видання (уперше у 1457 р – там же)

Титульний лист – перша сторінка видання з назвою, колофоном та сігнетами.(уперше у 1476 р. в «Астрологічному або астрономічному календарі» Ерхарда Ратольда з Аугсбурга)

Регістр – аналог оглавлення але для друкарів-складальників(палітурників) книги, розміщувався у кінці книги та складався з початкових слів зошитів.

Кустоди – друк малими літерами на останній сторінці зошиту перших слів першої сторінки наступного зошиту.

Нумерація листів (філіація) – колонцифри у теперішньому розумінні. (вперше у книзі Миколи Гету з Кьольна, 1470 р)

Ілюстрації (друковані) – вперше зафіксовані в книгах друкаря Пастера А. у 1461 р. Формати (долі паперового аркушу) – 1/2 - in folio; 1/4 - in kvarto; 1/8 – in octavo.

Елементи графічного оформлення видання

Художній редактор особливу увагу приділяє зображальному ряду видання. У книжкових виданнях складається план ілюстрування, для чого вибираються фрагменти твору, які слід посилити зображеннями. Також визначається кількість сторінок, повністю або наполовину зайнятих зображеннями, наприклад, оновити фронтиспис і шмуцтитули або заставки на спускні сторінки. Значення має й вид ілюстраційного оригіналу: однокольоровий чи багатокольоровий, штриховий чи півтоновий.

Книжкова ілюстрація – зображення, що пояснює чи доповнює текст. Ілюстрація в книзі несе інформацію, але не самостійну, а пов'язану з текстом; відбиває явища дійсності в зорово сприйманій, образній, документальній і умовній формі. Роль ілюстрації у різних видах літератури відрізняється: у виданнях художньої літератури – це художньо-образні ілюстрації, що зорово відтворюють літературні образи; у наукових, навчальних, науково-популярних, довідкових виданнях – це науково-пізнавальні ілюстрації предметного характеру, які максимально точно подають необхідну для розуміння тексту інформацію.

Фотографія або малюнок у періодичних виданнях – це перше, на що дивиться читач при перегляді сторінок. Їхнє значення не обмежується лише ілюструванням текстового матеріалу – зміст зображального матеріалу, підготовленого фотографом або художником, має нести власний зміст, який не завжди збігається зі змістом тексту, бути чітким і привабливим. Робота фотографів та фотокореспондентів у періодичних виданнях пов'язана також із сенсацією, є засобом привернення уваги читача до відомої інформації, але з незнайомого боку. Іноді яскрава робота фотографа відіграє більшу роль, ніж значний за обсягом текстовий матеріал.

Характер роботи редактора над зображеннями у виданнях різних видів неоднаковий. У літературно-художніх виданнях художній редактор обирає потрібні ілюстрації або фрагменти тексту, які вважає за потрібне проілюструвати, і замовляє ілюстрації художнику. Потім оцінює їх якість і робить текстівки. Науково-пізнавальні ілюстрації бувають реальні (фотографія, малюнок), формальні (утрируване передання дійсності, збільшення фрагмента), інфографіка (креслення, графік, схема, карта) та монтаж. Художній редактор повинен чітко усвідомлювати значення ілюстрацій у наукових виданнях і обережно ставитися до редагування їх сюжетів.

У навчальних виданнях ілюстрації сприяють засвоєнню матеріалу, зацікавлюють темою, візуально демонструють складні поняття. Саме тому в навчальних виданнях ілюстрації мають бути чіткими, зрозумілими, не обтяженими деталями. Крім того, вони можуть заміняти, доповнювати, розкривати чи пояснювати текст.

Візуально схожі між собою елементи, наприклад рубрики і колонтитули, текстівки і врізи, повинні бути організовані так, щоб не ускладнювати сприйняття видання. Для цього застосовують:

• спеціальні зони розміщення зображень, текстівок, приміток;

• концентрацію приміток, зображень і текстівок в одному місці (сторінці, розвороті);

• винесення приміток, зображень, таблиць з основного тексту в спеціальні секції, розташовані наприкінці видання або окремого розділу;

• лінійки, рамки або спеціальні графічні знаки для кращого візуального відокремлення окремих елементів, наприклад, приміток, врізів, додаткових текстів, колонтитулів.

Майстерність художнього і технічного редакторів полягає ще й у тому, щоб у процесі верстки створити цілісне, струнке видання, не порушуючи його естетичної гармонії. Для цього застосовуються композиційні закони: закон симетрії, пропорційності, рівноваги, оптичної ілюзії, а також елементи контрасту. Щоб досягти потрібного ефекту, потрібно:

• вміло обирати кегль та накреслення шрифтів основного та додаткового текстів;

• розумно використовувати різноманітність форматів набору;

• домагатися логічного підбору шрифтів для заголовків;

• застосовувати таку верстку, щоб обсяг суцільного текстового набору оптично скорочувався, а найважливіше було яскравішим.

Технічний та художній редактори повинні пам'ятати: при виділенні головного не можна принижувати другорядне, яке також має значення для розуміння змісту. Художньо-технічне редагування як творча діяльність є мистецтвом оформлення друкованих видань разом із графікою та типографікою.

Понятійний ряд

Сторінка складання (донедавна — полоса набору) — це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання.

Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні.

Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника.

Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів. Сторінки складання можуть бути: текстовими, ілюстративними, мішаними, початковими, кінцевими, одно- і багатошпальтовими.

Текстова сторінка складання - сторінка, що містить тільки текст. Ілюстративна сторінка - це сторінка, яка містить тільки ілюстрацію.

Мішана сторінка складання - сторінка, що містить як текст, так й ілюстрації.

Початкова сторінка складання - перша текстова або мішана сторінка видання чи його частини.

Кінцева сторінка складання - остання текстова або мішана сторінка видання чи його частини, яка, як правило, заповнена не до кінця.

Шпальта - частина сторінки складання, що складається з рядків тексту одного формату, які утворюють вертикальний ряд і відокремлені від іншої (их) шпальти(т) по вертикалі проміжком чи лінійкою.

Початкова шпальта - перша шпальта видання або його частини.

Кінцева шпальта - остання шпальта видання чи його частини, як правило, заповнена текстом не до кінця.

Спуск на сторінці складання - це відстань від її верхнього краю до початку рядків тексту на початковій сторінці видання, його розділів та інших структурних частин, які можуть бути заповнені заголовками і прикрасами

Композиція сторінки складання - ЇЇ побудова із складових елементів згідно із заданим форматом.

Стильова та змістова єдність

Шрифтове оформлення залежить і від розташування заголовка на сторінці або рубрики, в якій використовується. Типовими ознаками титульного шрифту безвідносно до типу видання є жирність та курсивне накреслення.

Стильова та змістова єдність існує в газетах, де використання того чи того заголовка визначається системою, тобто розробленою схемою застосування засобів оформлення за основними тематичними розділами і рубриками видання. При розробці шрифтового розкладу враховуються і специфіка видання, і його оформлювальні традиції, і, звичайно, реальні можливості друкарні.