мистецтво
24.03 Тема: Архітектура. Храми Київської Русі. Замки й фортеці у Луцьку, Хотині, Олеську, Мукачеві та ін. Подих Ренесану в архітектурі Львова. Українські дерев"яні церкви карпатського регіону.
Завдання:
- Опрацювати сторінки підручника відповідно до теми.
- Переглянути відео.
- Подискутуємо "Від модерну до хмарочосу - куди далі?".
- Робота над мистецьким проектом "Український храм - модель Всесвіту"
25.03 Тема: Музичний авангард композиторів-шестидесятників і модернізація музичної мови: В.Годзяцький, В.Сильвестров, Л.Грабовський. Пісенна творчість П. Майбороди, О.Білаша, В.Івасюка та ін.
Завдання:
Опрацювати матеріал підручника ст.185-186 і відповісти на запитання.
Переглянути відеоматеріали.
Поміркуйте, у чому "секрет вічної молодості" цих пісенних шедеврів.
31.03 Тема: Рок-музика: гурти "Гайдамаки", "Скрябін", "Океан Ельзи", "Даха-Браха", "Онука" та ін. Музика митців української діаспори.
Завдання:
Опрацювати ст.187-188 підручника.
Відповісти на запитання: Хто із сучасних українських співаків подобається вам найбільше? Поцікавтеся творчістю відомих українських гуртів, оберіть топ-10 сучасних українських пісень, співаків, гуртів.
01.04 Тема: Театр і кіно. Перші професійні актори - скоморохи. Шкільний театр козацько-гетьманської доби. Національний ляльковий театр вертеп. Перший український професійний під орудою О.Бачинського при товаристві "Руська бесіда".
Завдання:
Опрацювати матеріал підручника, ст. 190-193.
Відповісти на запитання:
Що ви знаєте про вертеп, його персонажів;
Назвіть традиційний склад троїстих музик;
Порівняйте діяльність скоморохів і європейських мандрівних акторів.
Працюємо над мистецьким проектом (за вибором)
"Лесь Курбас -реформатор українського театру". (Зокрема дослідіть, за які досягнення його ім`я увійшло до Золотої книги видатних європейців у Відні).
"Іван Миколайчук - втілення національного духу в українському кіно".
07.04, 8.04 Тема: Принципи реалізму і народності "театру корифеїв": музично-драматичного за формою і фольклорно-етнографічного за змістом (М.Кропивницький, М.Старицький, І.Карпенко-Карий, П.Саксаганський, М.Садовський, М.Заньковецька).
Завдання:
Опрацювати матеріал підручника ст.193-194.
Відповісти на запитання: "Сучасний герой театру і кіно - хто він?"
Переглянути відеоматеріали.
Продовжуємо роботу над мистецьким проектом.
14.04 Тема: Діяльність першого стаціонарного українського театру в Києві. Новаторські експерименти видатного режисера і актора Л.Курбаса у театрі "Березіль".
Завдання:
Опрацювати ст.195-196 підручника.
2. Переглянути відео.
3.продовжуємо роботу над мистецьким проектом.
15.04 Тема: Творчість А.Бучми, Н.Ужвій, Г.Юри та ін. Мережа драматичних і лялькових театрів
Завдання:
Опрацювати сторінки 195-199.
Відповісти на запитання підручника ст. 199.
Продовжуємо роботу над мистецьким проектом.
21.04 Тема: Століття українського кінематографу. Картини О.Довженка "Земля" та ін. Поетичне кіно ("Тіні забутих предків", реж. С. Параджанов та ін. , "міська проза" К.Муратової.
Завдання:
Українському кіномистецтву минуло вже понад 100 років! Воно веде свою історію з 1907 року, коли в Одесі було створено перше приватне кіноательє, яке поступово переросло в кінофабрику. Виникли й інші кіноосередки. Для фільмів за участю Віри Холодної — легендарної зірки німого кіно, яка народилася в Полтаві й багато знімалася в Одесі, було побудовано знімальний павільйон. Після націоналізації приватні установи реорганізували в державну кінофабрику, на її основі створили Одеську кіностудію, що стала центром кіновиробництва.
У 1928 р. було відкрито кінофабрику в Києві (нині — Національна кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка).
Назвіть українські фільми, які ввійшли до скарбниці світового кіномистецтва. Які актори там грають?
Олександр Довженко (1894-1956) — фундатор українського і класик світового кіномистецтва, кінорежисер, письменник, художник, громадський діяч і палкий патріот.
0. Довженко, уродженець Чернігівщини — чарівного і мальовничого краю, який він оспівував у своїй «Зачарованій Десні», розпочав свій життєвий шлях сільським учителем. Згодом дипломатична робота в Польщі та Німеччині надала йому можливість активно контактувати з представниками європейської художньої інтелігенції. Після повернення в Україну він працює художником-карикатуристом, а з 1926 р. на Одеській кінофабриці починає опановувати професію режисера.
Кінознавці вважають, що справжня історія українського кіно розпочалася саме з виходу на екрани фільму Довженка «Звенигора», що увійшов до слов'янської трилогії разом з фільмами «Арсенал» і «Земля». Різні за тематикою картини об'єднує спільна ідея невідривності людини від природи, землі, Батьківщини.
У 1932 р. після зйомок новаторської звукової стрічки «Іван» про будівництво Дніпрогесу режисера запрошують на кіностудію «Мосфільм», де він знімає фільми на соціальне замовлення.
У воєнні роки кінематографічна діяльність О. Довженка концентрується навколо документалістики. Епічна кіноповість «Україна в огні» (1943) була заборонена в часи сталінізму, а її автору не дозволили працювати в Україні.
У своїй творчості О. Довженко поєднав загальнолюдські цінності з національними. Майже всі його фільми пов'язані з Україною, її історією, щирими й мудрими людьми; сповнені оптимізму щодо її духовного майбуття.
Чарлі Чаплін так оцінив творчість нашого співвітчизника: «Слов'янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета — Олександра Довженка».
У період демократичних перетворень 60-х років зазнає розквіту українське поетичне кіно — самобутнє явище, що стало носієм українського світогляду з яскравим національним забарвленням. Цей напрям знайшов яскраве втілення у творчості видатних кінорежисерів Сергія Параджа-нова («Тіні забутих предків»), Юрія Іллєнка («Криниця для спраглих», «Білий птах з чорною відзнакою», в якому дебютував Богдан Ступка), Леоніда Осики («Камінний хрест» за мотивами новели В. Стефаника) та ін. У цих стрічках представлено життя людей, невід'ємне від природного оточення, рідної землі, звичаїв та обрядів. Завдяки використанню фольклорних мотивів, специфічних операторських прийомів і монтажу портрети героїв постають реалістичними й символічними водночас, а соціальні події — лише тло для справжніх людських драм.
Інший напрям вітчизняного кінематографа, що отримав назву «міська проза», асоціюється насамперед з унікальною творчою манерою Кіри Муратової, естетика якої вирізняється високою кінематографічною культурою. Кінорежисера цікавить відображення на екрані моральних і психологічних проблем сучасності: людських взаємин пересічних городян, їхньої самотності.
Сергій Параджанов
Сергій Йосипович Параджанов (9 січня 1924, Тбілісі, ЗРФСР — 20 липня 1990, Єреван, Вірменська РСР) — український і вірменський кінорежисер, народний артист УРСР (з 1990), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1991, посмертно).
У 1942—1945 роках навчався на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії. Брав участь у концертній трупі, що обслуговувала військові шпиталі, провів близько 600 концертів. В 1945 р. перевівся до Московської консерваторії в клас Ніни Дорліак. Паралельно до занять в консерваторії, в 1946 р. вступив на режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), у майстерню Ігоря Савченка. На цьому курсі вчилися відомі в майбутньому режисери: Олександр Алов, Володимир Наумов, Озеров, Марлен Хуцієв, Фелікс Миронер. Закінчив ВДІК у 1951 р.
Працював асистентом режисера на фільмі «Тарас Шевченко» (режисер І. Савченко), асистентом режисера на фільмі «Максимко» (режисер А. Мишурін). Зняв дипломну роботу — фрагмент фільму «Андрієш» за мотивами молдавських казок. Через чотири роки Параджанов разом із режисером Яковом Базеляном зніме на кіностудії ім. Довженка повнометражний варіант цього сюжету. 28 червня закінчив ВДІК, був направлений на Київську студію художніх фільмів як режисер-постановник.
«Тіні забутих предків»
Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм «Тіні забутих предків» був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині.
Журнал «Екран» (Польща), 1966 рік писав: «Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності й казки, дійсності й уяви, достовірності й фантазії… Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими ногами, грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних забав у фіналі… Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію особи».
Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.
З історії шедевра
Маніфестом українського поетичного кіно вважають кінокартину «Тіні забутих предків» (1964) за однойменною повістю М. Коцюбинського. Історія про гуцульських Ромео і Джульєтту — Івана та Марічку, про трагічне кохання, що розквітло всупереч ворогування їхніх родів. Фільм знімали у природних декораціях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Саме тут була написана повість.
Важливою рисою фільму, знятого режисером Сергієм Параджановим (1924-1990), став специфічний підхід до народної культури: не екзотичний колорит обрядів і розваг чи антураж одягу, побуту, говірки, а справжня народна стихія життя персонажів. Режисеру вдалося створити творчий ансамбль однодумців: акторів Івана Микол ай -чука, Лариси Кадочнікової, Миколи Гринька та ін., оператора Юрія Іллєнка, композитора Мирослава Скорика, художника-постановника Георгія Якутовича.
Знакова постать нашої культури — Іван Миколайчук (1941—1987), який зіграв головну роль, став обличчям України, втіленням її національного духу.
Музику до фільму написав М. Скорик. Окрім того, картина насичена різножанровим музичним фольклором: мелодії весільних музик, голосіння, веснянки, колядки та щедрівки. У стрічці звучать поширені в Карпатах інструменти: сопілка-денцівка, флояра, коза, дримба, трембіта. Ридаючі голоси трембіт надають подіям особливого емоційного забарвлення, підкреслюючи колорит легенди. Музика стала одним з головних компонентів образної структури фільму.
На момент виходу на екрани фільм мав ефект естетичної бомби. Такі ознаки «поетичного кіно», як складна мова, сповнена метафорами й алегоріями, логіка символічних асоціацій, породжували численні дискусії, розділяючи фахівців на його захоплених прихильників і противників, які звинувачували творців в архаїзмі й етнографізмі, буцімто несумісних із сучасністю. Справедливість високих оцінок була підтверджена часом. Але тоді поетичне кіно опинилося під забороною. У 1973 р. С. Параджанова заарештували й засудили на п’ять років.
Фільм демонструвався за кордоном під назвою «Червоні коні» й отримав нагороди на міжнародних фестивалях у Римі, Салоніках («Золота медаль» за режисуру), аргентинському місті Мар-дель-Плата (за операторську роботу).
Ознайомтесь із відеоматеріалами.
Перегляньте фільм "Тіні забутих предків".
Які фільми згаданих режисерів ви вже дивилися? Пригадайте, у яких фільмах знімався легендарний актор Іван Миколайчук?
22.04 Тема: Козацький анімаційний серіал В.Дахна, культові мультфільми Д.Черкаського.
Завдання:
Пригадайте, які існують види анімаційного кіно. Чим вони відрізняються за способом виготовлення?
Ознайомтесь із матеріалом:
Українській анімації нараховується вже майже 90 років. У 1927 р. на Одеській кіностудії були зняті перші українські мультиплікаційні фільми. Перше міжнародне визнання — головний приз на фестивалі дитячих фільмів у Чехословаччині — отримав «Ведмедик і той, що живе в річці» (реж. Алла Грачова).
Візитною карткою української анімації став комедійний «козацький серіал» режисера Володимира Дахна, який складається з 9 короткометражних фільмів, створених на студії «Київнаукфільм»: «Як козаки куліш варили», «Як козаки у футбол грали», «Як козаки мушкетерам допомагали», «Як козаки інопланетян зустрічали» та ін. Головні мультгерої втілюють риси українського характеру: спритність, винахідливість, патріотизм. Водночас козаки уособлюють певні типи: Око — рішучий малий, Грай — високий, хитрун, Тур — добродушний велетень. Музику до фільмів створювали композитори М. Скорик, Б. Буєвський, В. Губа, І. Поклад. В окремих стрічках використовували українські народні пісні, традиційну вишивку. Серіал мав феноменальний успіх, став класикою жанру і не старіє й досі. За його мотивами зроблено гру-квест. Усі серії видано збіркою на DVD.
До кращих творів аніматора Давида Черкаського належать мультсеріал «Пригоди капітана Врунгеля» з 13 серій, міні-мульт-серіал «Лікар Айболить» і «Острів скарбів» — вільно інтерпретована екранізація однойменного роману Роберта Стівенсона. В останній стрічці, оригінальну музику до якої написав Володимир Бистряков, використано комбіновану зйомку — поєднано анімаційне й ігрове кіно. Кращим визнанням цих трьох робіт є не стільки офіційні нагороди, скільки те, що кожна з них була буквально розібрана на цитати.
Культовою стала екранізація «Аліси в Країні чудес» Льюїса Керролла та її продовження «Аліса в Задзеркаллі», знята в Києві (реж. Є. Пружанський).
За сценарієм Наталії Гузєєвої створено улюблений багатьма двосерійний мультфільм «Капітошка» про крапельку літнього дощику (реж. Б. Храневич).
«Пластилінова ворона» Олександра Татарського в пісенній формі розповідає про жанри живопису: пейзаж, натюрморт і портрет. Його новорічну казку «Падав торішній сніг» виконана також у техніці пластилінової анімації.
Після тривалої перерви, коли у 90-х роках внаслідок браку фінансування мультфільми не знімали, розпочалося відродження мультиплікації. Низку нагород на міжнародних кінофорумах отримали мультфільми «Йшов трамвай дев'ятий номер» (реж. С. Коваль) і «Засипає сніг дороги» (реж. Є. Сивокінь), мультсеріал з 50 серій «Народна мудрість» (реж. С. Коваль і В. Задорожний), в якому за допомогою приказок і прислів'їв зображено український побут.
Отже, українське кіно — це літопис нашої культури, в якому сяють зірки талановитих акторів і режисерів, це наша слава і гордість.
Схарактеризуйте досягнення українських митців у царині анімаційного кіно.. Висловіть власні судження щодо їх змісту і художніх особливостей.
28.04. 29.04 Узагальнення теми "Театр і кіно"
Завдання:
Робота над мистецьким проектом (за вибором)
Лесь Курбас - реформатор українського театру
Іван Миколайчук - втілення національного духу в українському кіно.
05.05 Тема: Узагальнення вивченого матеріалу.
Завдання:
Опрацювати презентацію.
Завершити роботу над проектом.
06.05, 12.05 Тема: Узагальнення вивченого матеріалу.
Завдання:
Опрацювати матеріал презентації та виконати завдання.
13.05 Тема: Захист мистецького проекту
Завдання:
Представити власний мистецький проект на одну із тем:
Лесь Курбас - реформатор українського театру;
Іван Миколайчук - втілення національного духу в українському кіно.
19.05 Тема: Узагальнення матеріалу.
Завдання:
Опрацювати матеріал підручника ст.204 - 205 "Мистецька мозаїка. Декоративна творчість".
20.05 Тема: Підсумкова контрольна робота
Завдання:
Виконати завдання підручника ст. 206-207.