Для формування навичок володіння різьбярським інструментом з допомогою «ліній рівчаків» виконуються різні мотиви різьблення: «ільчасте письмо», «шнурочки», «драбинки», «січені зубчики», «дашки», «бендюги», «медівники», «смерічки» та ін.. (мал. 3).

2. «Кутик» («клинець», «зубчик») є одним з найпростіших і часто вживаних елементів тригранно-виїмчастого різьблення, яким виконують стрічкове обрамлення центральної частини орнаментальної композиції (мал. 4). Цей трикутний елемент із заглибиною при вершині виконується так: вістря скісного ножа заглиблюють біля однієї з вершин (за сторонами трикутника), а біля протилежної основи виводиться на поверхню. Так само з вершини трикутника проводять врізання протилежної сторони. Ці практичні дії у народному різьбленні отримали назву – «затинання». Щоб полегшити і прискорити процес «затинання», часто використовують кутові стамески – «фучики» - відповідного розміру різальних кромок та кута між ними. Потім, починаючи з лінії основи, вістрям скісного ножа деревину зрізують за всією площиною трикутника, заглиблюючись біля його вершини.

3. Прийом виконання «трикутника» (трикутних «копаничок») полягає у наступному (мал.5): вістря ножа заглиблюють у точці перетину трьох кутових променів трикутника з таким розрахунком, щоб у цій точці ніж занурювався якнайглибше, а біля вершини його різальна кромка виходила на поверхню. Як і у попередньому випадку, цей етап практичної дії носить назву «наколювання». Його проводять у бік всіх трьох променів. Потім, не змінюючи положення ножа у руці, а лише нахиляючи руку праворуч чи ліворуч й повертаючи дощечку (заготовку), виконують підрізання намічених елементів за лініями сторін трикутника. Причому вістря ножа глибше входить у деревину і поступово виходить на поверхню біля вершин та ліній контуру трикутника. Внаслідок цього з дерев’яної поверхні видаляється стружка тригранної форми (мал. 6). Для більшої чіткості вирізьблених кутових променів трикутника в кінці бажано провести їх повторне «наколювання». Інструмент для роботи з деревом повинен бути ідеально загостреним, що накладає певну відповідальність при використанні його в роботі. Якщо інструмент добре підготовлений, тоді отримують гладенькі й блискучі зрізи, покращується якість виконання елементів та полегшується безпосередній процес різання. Елементи слід вирізати за волокнами, тобто у напрямку природного росту дерева, тоді лезо скісного ножа ніби пригладжує волокна на місці зрізу. При різьбленні впоперек волокон деревина часто задирається, поверхня виходить шорсткою, матовою, а елементи втрачають чіткість та охайність.

4. Різьблення «чотирикутників» (чотирикутних «копаничок», утворених з квадратів, прямокутників чи ромбів), з центра яких виходять чотири кутових промені. Залежно від розмірів сторін чотирикутника, а також величини кутів при вершинах можна створити значну кількість елементів. Послідовність виконання «чотирикутників» аналогічне різьбленню «трикутників» (мал. 7). Поєднанням різноманітних геометричних елементів багатьма поколіннями народних умільців створені традиційні орнаментальні мотиви. До найдавніших мотивів належать ті, що складаються з трикутників, прямокутників, квадратів чи ромбів. У народі вони дістали такі назви: «зірки», «змійки», «штерна», «сяйва», «розетки», «ширинки», «віконця», «копаниці», «ромби» та інші. З цих елементів складаються стрічкові орнаменти, які використовуються для оздоблення країв виробів, тобто підкреслюють та підсилюють центральну частину композиції (мал. 8).

5. Мотив «сонечко» («розетка-сяйво») – це стилізоване нашими предками небесне світило – Сонце, вписане в коло. Цей мотив розташовують у центрі орнаментальної композиції або її окремої частини.

Розмічання розпочинають з викреслювання циркулем двох кіл: першого – радіусом заданої величини (залежно від розміру виробу і розробленої композиції), а другого – меншого на 2-4 мм. Зовнішнє коло ділиться на необхідну кількість частин: 8, 16, 32 тощо. Перетин радіусів (через один) із внутрішнім колом утворює точки перетину трьох кутових променів сегмента. З’єднавши кутові промені із зовнішнім колом, отримують трикутники («копанички») продовгастої форми.

Різьблення розпочинають «різчиком» із «затинання» в бік усіх трьох променів кожного трикутника, після цього п’яткою скісного ножа вибирають тригранні порізки: спочатку по зовнішньому колу, а потім – до центра. Для більшої чіткості вирізьблених кутових променів проводять їх повторне «затинання». (Мал. 9)

Уся святковість і краса виробів із дерева, оздоблених різьбленням, залежить від правильно підібраних і розташованих елементів та методів, які утворюють рисунок – орнамент. Елементи й мотиви, що створюють орнамент, - це стилізовані (декоративно-узагальнені та перероблені) форми навколишнього світу. Вони повинні гармонійно вписуватися у загальну композиційну форму виробу. Великі елементи перевантажують площину, роблять орнамент строкатим, тому виріб втрачає художню цінність, стає менш привабливим. Так само буває і з надто дрібними елементами, які невдало підібрані за розмірами і губляться на поверхні виробу. У цьому випадку немає і не може бути певного рецепта: все залежить від художнього смаку й фантазії.

Д/з: розробити геометричний малюнок для підставки під гаряче у зошиті.

Перевірю після карантину.