Шановні учні !

Для кращої комунікації та зв'язку наполягаю на ідеї щодо створення для вашого класу групи в "Telegram",куди ви зможете відправляти свої домашні завдання, я матиму змогу їх перевіряти та оцінити. У групі мають бути всі учні вашого класу.

Створенням групи прошу зайнятися старосту класу.

Для зворотнього зв'язку приєднуватися до "Telegram" каналу fizkyltyra

урок №1 (23.03.2020) 5-А ; 5-Б

тема: гімнастика

1) Скласти 8 вправ ранкової гімнастики в домашніх умовах;

2) описати і відіслати в будь-якій зручній вам формі;

3) виконувати ранкову гімнастику кожного дня.

урок № 2 (24.03.2020)

тема: Формування здорового способу життя

Загальна характеристика здорового способу життя

Здоров’я – це не тільки відсутність хвороб, а й стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя.

Здоров’я залежить від:

• 51 % - спосібу життя

• 20 % - спадковості

• 19 % - стану довкілля

• 10 % - медицини

Здоровий спосіб життя – усвідомлене, відповідальне, активне ставлення до власного здоров’я, покращення певних позитивних або нейтралізація негативних факторів, зовнішніх і внутрішніх.

Духовність

Чесність, висока моральність, доброта, відкритість, співчуття, співпереживання, привітність, доброзичливість, милосердя, допомога словами і справами — це душевна краса людини. Доброта народжує нову доброту.

Добре, світле — це сили здоров’я, життя і щастя.

Зло — це черствість, ненависть, підступність, підлість, заздрісність, пихатість, причепливість, гнів, посягання на чуже, лінощі, пияцтво тощо. Це сили руйнування здоров’я, життя і щастя.

Духовність — це внутрішнє психічне життя, моральний світ людини. Якщо розглянути це поняття в аспекті здоров’я, то духовність — це розуміння сенсу життя, його цінностей, місця в житті свого здоров’я та здоров’я інших як основи щастя.

Активний відпочинок

Рух — це фізіологічна потреба людини.

Чинником, що сприяє зміцненню здоров’я, є фізичні навантаження. Вони мають оздоровчий вплив на організм людини. При виконанні роботи працюючими м’язами від них до кори головного мозку безперервно передаються нервові імпульси. Рухові центри кори сприймають, аналізують і синтезують ці імпульси і активізують роботу серцево-судинної, дихальної, ендокринної та інших систем, що забезпечує збільшення потоку поживних речовин і кисню до працюючих м’язів. Разом з тим при фізичних навантаженнях у крові зростає вміст лейкоцитів, що сприяє підвищенню опірності організму проти дії збудників інфекційних захворювань.

Збалансоване харчування

Збалансоване харчування — це таке споживання продуктів, при якому забезпечується потреба організму в жирах, білках, вуглеводах, вітамінах, мікроелементах тощо. Здоров’я у значній мірі залежить від харчування.

Харчуватися слід за розпорядком дня, через рівні проміжки часу. Вживання їжі у встановлений час сприяє доброму її засвоєнню.

Запобігати переїдань, оскільки переїдання призводить до поганого травлення їжі та перевантаження організму. Слід вставати з-за столу без відчуття важкості в шлунку, з незначним почуттям голоду.

Харчування повинно бути повноцінним. Це забезпечується різноманітністю їжі: молоко та молочні продукти, м’ясо, риба, яйця, круп’яні та макаронні вироби, хліб із борошна грубого помелу, мед, овочі, фрукти, ягоди.

Їжа повинна бути свіжою. Перша страва завжди повинна бути рідкою. Рідина сприяє кращому засвоєнню їжі. Найбільш корисною є гаряча варена їжа. Смажені продукти (м’ясо, риба, картопля та інші) важкі для організму.

Загартовування

Загартовування — це тренування організму, його підготовка до своєчасної мобілізації. Це один із методів профілактики захворювань і зміцнення здоров’я.

Загартовування не лікує, а попереджає хворобу. Воно підвищує працездатність і витривалість організму, нормалізує емоційний стан.

Під час загартовування слід дотримуватись таких принципів, як систематичність використання всіх про¬цедур, поступовість збільшення сили їхньої дії, послідовність їхнього проведення, урахування індивідуальних особливостей людини і стану її здоров’я, комплексність дії природних чинників.

Існує кілька методів загартовування.

Загартовування повітрям — це найбільш безпечний засіб зміцнення здоров’я, його слід розпочинати з вироблення звички до свіжого повітря.

Загартовування сонцем покращує обмін речовин, підвищує вміст гемоглобіну в крові, підсилює кровообіг, стимулює травлення, загальний тонус організму, його стійкість проти інфекції.

Загартовування водою позитивно впливає на організм люди¬ни. Водні процедури — це обтирання, обливання, душ, купання.

Систематичне використання проце¬дур загартовування знижує імовірність простудних захворювань, а то й зовсім позбавляє їх.

Для ведення здорового способу життя потрібно:

• докладати зусиль.

• потрібно мати силу волі та тверде бажання досягти цього.

• займатися фізичною культурою, намагатися більше рухатися.

• раціонально харчуватися, вживати натуральні продукти.

• уникати надмірної ваги.

• дотримуватися розпорядку дня. Лягати і вставати в один і той же час.

• загартовувати свій організм.

• частіше гуляти на свіжому повітрі.

• бути завжди доброзичливим, спокійним, не дозволяти собі падати духом.

Як здоровий спосіб життя може вплинути на результати навчання?

• Результати навчання покращаться, якщо вести здоровий спосіб життя.

• Учню, що веде здоровий спосіб життя, легше впоратися з навчальною програмою.

• Навчальні навантаження буде легше сприймати фізично здоровий учень, ніж той, який часто хворіє.

Потрібно сформувати таке ставлення до свого здоров’я: найголовніше в світі — це життя, найцінніше в житті — здоров’я!

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ:

1. Склади кросворд на тему: "Здоровий спосіб життя"

2. Намалюй малюнок на тему: "Здоровий спосіб життя"

3. Заведи "Щоденник здоров'я"

урок № 3 (26.03.2020)

тема:Фізичне виховання у Стародавній Греції

Найвищого розвитку фізична культура і спорт досягли в VIII - IV ст. до н.е. під час розквіту рабовласницьких відносин в Греції.

Залежно від економічного, політичного і культурного розвитку, військової організації і системи виховання певна грецька держава визначала завдання, засоби, форми і методи фізичного виховання.

Фізична культура Спарти, завзято трималася за племінні традиції, досягла апогею в VI в. до н.е.

Центральним завданням фізичного виховання було формування підростаючого покоління, здатного перемогти у будь-яких умовах, відважного, наполегливого і сліпо підкоряється дорослим.

Спартанець-батько повинен був показати новонароджену дитину раді старійшин. Ростити його далі дозволялося тільки в разі, якщо рада знаходила його життєздатним.

Слабких дітей скидали в ущелину з гори Тайгет.

Дітей з народження не сповивали, щоб вони виросли загартованими.

Систему фізичного виховання Спарти висвітлюють нотатки Платона (427 - 347 рр.. до н.е.).

Дітей, які досягли 7-річного віку, відбирали у батьків і передавали в розпорядження державних вихователів.

Вихователі гартували дітей, привчали переносити холод, голод, спрагу, виносити біль, здійснювали загальну фізичну підготовку.

У цих умовах до 14 років кожна дитина звикала до фізичних та душевних випробувань і отримувала уявлення про основи гімнастики та орхестрікі.

Щоб переконатися в тому, що діти ростуть здоровими, влаштовувалися змагання перед відкритими могилами героїв минулого, виховуючи тим самим почуття відповідальності перед звершеннями предків.

З посилених форм випробувань перед посвяченням у підлітки в 15-річному віці був вироблений звичай - криптій.

Він означав випробувальний рік. У ході таких акцій молодь разом з керівником здійснювала нічні нальоти, вбиваючи і відводячи намічені жертви. Після закінчення іспитового строку підлітки потрапляли в групи ейренів. В основу їх навчання були покладені стройові заняття з оволодіння зброєю, п'ятиборство, кулачний бій (спартанська гімнастика).

До досягнення 20-річного віку дівчат навчали, як і юнаків, щоб вони у відсутність чоловіків забезпечували порядок, а також для того, щоб від них народжувалося міцне потомство.

По іншому здійснювалося фізичне виховання в Аттиці з центром в Афінах. Виховна та освітня системи в Афінах у V - VI ст. до н.е. не обмежувалися тільки військово-фізичною підготовкою молоді, як у Спарті, а давали різнобічне виховання.

Афіняни вважали, що гармонійний розвиток людини повинно складатися з розумового, морального, естетичного і фізичного виховання.

Діти до 7 років виховувалися в сім'ї під наглядом раба або рабині.

Після 7 років дівчатка продовжували виховуватися вдома, а юнаки до 16 років відвідували державну або приватну школу.

Вони проходили навчання в мусичній (від слова "муза"; давала розумовий, естетичне та моральне виховання) та гімнастичних школах (гімнос - оголений). В гімнастичних школах - палєстрах (палє - боротьба) - навчалися з 12 років, з 14 років продовжували навчання в мусичній школі.

З 16 - 18 років юнаків після гімнастичних і мусичних шкіл визначали в гімнасій. В Афінах було три гімнасії: Академія, Лікей та Кіносарг, де крім занять фізичною культурою вивчалися політика, філософія і література.

З 18 років молодих людей визначали в державну військову організацію ефебії, де вони несли військову службу.

Зміст грецької гімнастики та агоністики.

У Древній Греції розрізняли два методи застосування фізичних вправ: гімнастику, або загальне фізичне виховання, і агоністику - спеціальну підготовку і участь в змаганнях.

Гімнастика складалася з Палестріка, орхестрики та ігор.

У Палестріку входили різноманітні вправи, що забезпечують всебічну фізичну підготовку. Основу Палестріки становило п'ятиборстві (пентатлон), яке включало: біг на одну стадію - стадіодром (близько 200 м), стрибки в довжину, метання списа і диска, боротьбу. У Палестріку також входили: панкратіон (з'єднання боротьби з кулачним боєм), плавання, кулачний бій, верхова їзда, фехтування, стрільба з лука та ін..

У орхестрику входили різні ритуальні вправи і танці для розвитку пластики і грації, формування постави, красивих форм тіла, красивих рухів тіла, що виконуються зазвичай під музику.

Ігри, в основному рухливі, використовувалися головним чином при заняттях з дітьми. Були ігри з м'ячем (сферистика), колесом, ключкою, палицею, в кості, перетягування, ігри з подоланням опору партнера, утримуванням рівноваги, гойдалки і ін..

З юних років елліни пізнавали смак перемоги у змаганнях. Одним із завдань фізичного виховання було прищеплення навичок боротьби, змагання у силі, спритності, швидкості, витривалості. Цей підхід лежав в основі стрункої системи змагань, яку греки називали агоністики.

Агоністика розпадалася на гімнастичні ігри та змагання, а також мусичні змагання (музика, танці, поезія).

Змагання - агони - проводилися щорічно у всіх грецьких полісах. Вони були неодмінною частиною будь-якого свята і завжди проводилися у присутності глядачів. Деякі з агонів переросли місцеве значення і набули загальногрецький - панеллінский - статус.

Древні греки були язичниками і присвячували агони своїм улюбленим богам. З гімнастичних агонів великою популярністю користувалися Істмійські ігри (в Дельфах) на честь бога морів Посейдона, Панафінейскі гри (в Афінах) присвячувалися богині Афіні Палладі. Проте з усіх ігор найбільше значення мали Олімпійські ігри, що проводилися на честь головного бога - Зевса Олімпійського.

Виступати на Іграх - це була велика честь і відповідальність. Кожен атлет повинен був 10 місяців готуватися будинку і ще місяць тренуватися в Олімпії. Та не як-небудь, а дуже завзято.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ:

1. Написати есе на тему: "Ваше відношення до того, як фізично виховувалися діти у Стародавній Греції"