Урок 29
Складові частини опери
Дякую за надаинй матеріал Скакун Н.А.
Дякую за надаинй матеріал Скакун Н.А.
Будучи співаком, С.С.Гулак-Артеомвський звернув увагу на те, що в його репетуарі зовсім немає українсьокї композиторської музики. Він розумів, що українська опера просто не існує. Семен Степанович почав шукати сюжет для першої української опери та сам став автором лібрето. Композитор обрав для опери історичний сюжет про те, як після знищення Зпорізької Січі частина козаків втекла до Туреччини і жила під владою султана. Семен Степаноич розгледів у вчинку задунайських козаків (які після багатьох десятків років проживання за Дунаєм вирішили повернутися на Батьківщину, в рідну Україну) те, чим сам жив усі ці довгі літа на чужині. А саме — безмежну тугу за рідним краєм, синівську любов до нього, бажання будь-що бути серед своїх людей, зі своїм народом...
Композитор створив невмирущі образи українців – Івана Карася (бас), Одарки (сопрано), Андрія (тенор), Оксани (сопрано), які наділив кращими рисами, притаманними українському характеру: сміливість, чесність, відданість, спритність, дотепність. Передав автор своєму головному герою й окремі риси власного характеру: насмішкуватість, вміння пожартувати, веселість та невмирущий оптимізм...
Одарка
Відкіля це ти узявся,
Де ти досі пропадав?
Хоч би бога побоявся,
Хоч би трохи сором мав!
Де ж це так ти веселився,
Де ж це так бенкетував?
Як крізь землю провалився!..
Дома чом не ночував?
Іван
Ось послухай, що вчинилось..
Страх мене бере й тепер!
Лишенько таке зробилось,
Трохи, трохи я не вмер!
Занедужав на дорозі, —
Та й набрався ж я біди!!
Так що ледве вже на возі
Привезли мене сюди!..
Одарка
Чи це ж випив на дорогу,
Чи в дорозі вже напивсь?
Іван
Ні, не пив, не пив, їй-богу!
От не гріх, що й забоживсь.
Одарка
Випив, мабуть, з добру кварту
Або випив цілий ківш!
Іван
Ні, не пив, кажу без жарту:
Випив чарочку — не більш.
Владико неба і землі,
Взиваючи Тобі з мольбою,
Десницею всіх нас святою
З висот небесних осіни.
О, Боже, зглянься Ти над нами,
Єдина бо єси надія,
І благости Твої святії
Славити будем з роду в рід.
Владико неба і землі,
Взиваючи Тобі з мольбою,
Десницею всіх нас святою
З висот небесних осіни.
О батьківщина в чужині.
Сини твої в журбі змарніли,
І в тузі спомини будили
Про горе й муки всі Твої.
Щасливу путь нам, Боже, дай, |
На Тебе, Спасе, уповаєм, |
В сльозах до Тебе прибігаєм, |
Побачить дай нам рідний край.