Описи природи у Лесі Українки ніколи не були самоціллю. Саме в тому в них присутня людина зі своїм внутрішнім світом. У поезіях Лесі пейзажні мотиви поєднуються з філософськими («Хвиля»); філософськими та інтимними («Стояла я і слухала весну»). 

Інтимна лірика Лесі Українки невелика за обсягом, але сповнена драматизму, несподіваних розв'язок. У ній — і протиборство зі стихією, і жадоба перемоги, і витривалість у смертельному двобої з ворогом, і революційна пристрасть. Стає зрозумілим, чому поетесу звали дочкою Прометея. Ми маємо можливість ознайомитися зі своєрідним ліричним щоденником, у якому зафіксовано найдраматичніший період життя письменниці. Мова піде про вірші, присвячені Сергію Мержинському. Лірична героїня цих творів не боїться показати себе слабкою, люблячою, ніжною і вразливою, але вона здатна на боротьбу і двобій навіть зі смертю заради справжнього кохання.