Роль символів у творі. Іван Багряний до виходу першого великого прозового твору «Тигролови» був відомий як поет-романтик. Його вірші наповнені обра- зами-символами, в прозових творах він теж використовує символи, які допо­магають виразніше окреслити предмет, дати йому характерну оцінку.

Символи роману «Тигролови»

1. Образ дракона. Перший розділ роману «Тигролови» називається «Дракон». Це потяг, який везе на заслання на Далекий Схід в’язнів. Вилетів цей дракон не з китайських казок, не з гір Тибету — він знявся з центру країни мрій і чудес і летить через простори величезної країни, сіючи високо в небо іскри і сморід. Шістдесят коробок-вагонів нагадують шістдесят суглобів. Спереду велетенська голова — паротяг з двома прожекторами, що, мов очі двоокого циклопа, шукають дорогу, ззаду на тендері прожектор — довгий вогняний хвіст. Кожен вагон-суглоб ощирився, наїжачився гострими багнетами. Цей дракон не випустить зі свого зажерливого черева жодну свою жертву. Назвавши потяг драконом, І. Багряний досягає головного — цим образом він показує жорстокість тоталітарної машини, яка створює такі ешелони- дракони, що уособлюють приреченість народів СРСР на винищення.

2. Символічність назви «Тигролови». Роман спочатку мав назву «Звіролови», яка точніше характеризувала весь твір. Звіролови — це ті, що заганяють людину, як звіра, в клітку і перевозять туди, де, як їм здається, вони бу­дуть у безпеці. Звір у клітці може рикати, скреготіти зубами, але він не зможе дістати своїх мучителів. Страшно, коли люди полюють одне на од­ного, забуваючи про жалість, доброту, порядність.

3. Символічність прізвищ героїв. І. Багряний назвав свого героя не за якісь його гріхи. Гріх у Григорія був один — він дуже любив Україну. Прізвище Многогрішний носив предок Григорія — гетьман України, який відверто висловлювався проти політики Москви, проти її імперських зазіхань. Дем’яна Многогрішного піддали тортурам, засудили до страти, яку було замінено на довічне заслання. Через багато років його далекий нащадок повторив шлях гетьмана. Родина Сірків теж мала своє давнє коріння серед запорожців, які воювали, захищали Україну від ворогів, плавали за моря в далекі країни. Многогрішний, Сірки — це прізвища, що характеризують своїх носіїв і сим­волізують незнищенність української нації.

4. «Експрес» Владивосток — Москва. Це був не просто потяг, а ціла республі­ка на колесах. Вагон говорив усіма діалектами української мови. Це була Україна «без стерна і без вітрил», що зірвалася з місця і поїхала по «стройках комунізму» в усі кінці СРСР.

Пасажирів цього потягу ніхто насильно не відправляв на Далекий Схід. Вони з власної волі покинули домівки. І ось зараз у цих вагонах говорять, шумлять, зриваються на спів українці з усіх областей. «Уся його Вітчизна ось так — на колесах позагеттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в бруді... розпачі!., голодна!., беззахисна!., безперспективна!..»

Боротьба добра і зла — це вічна проблема в літературі. Цю проблему Іван Багряний розкрив через протистояння героїв твору, у цих образах автор уособив ці два поняття.

Так, головний герой роману Григорій Многогрішний представляє світ добра, якому протистоїть майор Медвин, який уособлює зло. Розкриваючи в романі ці проблеми, письменник зумів передати протиріччя свого часу — світ добра в його творі представив той, кого названо злочинцем і ворогом народу, а світ зла — ті, хто має чинити правосуддя, служити в ім'я добра і правди.

Недаремно твір «Тигролови» мав надзвичайний успіх у західному світі. Звісно, увагу читача-українця насамперед привертає правдиве зображення недолі рідного народу, опис екзотичних країв та пригод героїв, викликає симпатію головний герой як носій національної ідеї. Мабуть, молодь завжди захоплюється сильною особистістю. Саме таким і є Григорій Многогрішний. Отже, напевно.

Відомі своїм практицизмом європейці купували книжку дітям і знали, що життя сповнене труднощів та випробувань і треба бути до них готовими. Проте популярність роману насамперед пояснюється авторською позицією: вірою в Людину, у її спроможність не відступати ні на крок від свого вибору й загальнолюдських моральних норм, знаходити гідний вихід з найскрутніших обставин.

Хоча роман має конкретні часові рамки, він порушує чимало актуальних проблем, які відносяться до вічних: добра і зла; життя і смерті; справедливості і кари; морального вибору й цілеспрямованості; волі до життя; стосунків людини й природи; родинних взаємин і вірності віковим традиціям предків; кохання.