Сучасна українська література

БУРЛЕ́СК (франц. burlesque, від італ. burla – жарт) – засіб комічного, пародійного у літературі, іноді і в музиці. Коміч. ефект досягається невідповідністю між змістом і формою його відтворення: умисним поєднанням «високої» теми у зниженому, просторіч., іноді вульгариз. стилі (цей різновид Б. відомий також під назвою «травестія») або ж, навпаки, «низької» теми у високому, піднесено-героїч. стилі. Б. є гол. прийомом для жанру ірої-коміч. поеми – від давньогрец. епосу «Батрахоміомахія» Піґрета Корійського (укр. переспів – «Жабомишодраківка» К. Думитрашка, 1859), що пародіював «Іліаду» Гомера, до «Енеїди» І. Котляревського (1798– 1809, повне вид. 1842). 

Е. С. Соловей  

БАЛАГА́Н, а, чол. Легка будівля для тимчасового користування (торгівлі і т. ін.); рундук. Тріпотіли од вітру хисткі стіни легкого балагана (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 91).   Тимчасове дерев'яне приміщення для театральних або циркових вистав на площі, вулиці. Як з-під землі виростали рундуки, балагани, каруселі (Олесь Гончар, Таврія... 1957, 24); Люблю, коли у нас під балаганом Гучна юрба хвилює ураганом І тиснеться до цих дверей вузьких (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 5). 

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 93. 

БУФОНА́ДА (італ. buffonata, букв. – жарт, блазнювання, придурювання) – жартівлива, смішна театральна вистава або манера гри комічного актора тощо, що ґрунтуються на гротескових прийомах або грубому комізмі. Б. закорінена в нар. театрі, де вона тісно пов’язана з мист-вом імпровізації. Елементи Б. застосовували античні автори; особливо популярна була в Італії у 16 ст. (комедія масок). Прийоми Б. є в драматургії В. Шекспіра, Ж.-Б. Мольєра, М. Гоголя; в укр. літ-рі – у п’єсах «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, «На Кожум’яках» І. Нечуя-Левицького та ін. До цього жанру зверталися й письменники 20 ст. («Містерія-буф» В. Маяковського, в укр. літ-рі – «Фараони» О. Коломійця). Нового життя Б. набула в укр. поезії та драматургії 80–90-х рр. (див. Бу-Ба-Бу).

В. О. Єршов

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

(на вибір)

Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. (на шляху до нового відродження). З’ява нового літературного покоління. Найвагоміші здобутки сучасної літератури. Стильове розмаїття, експериментаторство, пошуки нових форм і тем. Література елітарна, вишукана, високохудожня. Література масова, популярна (її інтенсивний розвиток). Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 1990-х років, його риси.

Поезія: І.Римарук («Обнови»), Ю.Андрухович («Астролог», «Пісня мандрівного спудея»), О.Забужко («Рядок з автобіографії», «Читаючи історію»), О.Ірванець («До французького шансоньє»), С.Жадан («Музика, очерет…», «Смерть моряка»). 

Проза, есеїстика: Г.Пагутяк («Потрапити в сад», «Косар»), Ю.Андрухович («ShevchenkoisOK»),

В.Діброва («Андріївський узвіз»), Я.Мельник («Далекий простір»).

ТЛ: постмодернізм; література елітарна, масова. 

МЗ: навички ІТ (інформатика).

МК: музика сучасних композиторів на слова сучасних поетів. 

Предметні компетентності

Учень/учениця:

характеризує історико-культурну ситуацію в Україні наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.; називає імена сучасних письменників, їхні твори; ілюструє стильове розмаїття, пошук авторами нових тем і форм їх розкриття; обґрунтовує появу нового літературного покоління, спільні риси й творчу індивідуальність митців; розуміє значення поняття «постмодернізм»; аналізує визначені для текстуального вивчення поезії, прозові твори; розуміє значення понять «елітарна» і «масова» літератури. 

Ключові компетентності

Учень/учениця:

розрізняє масову й елітарну літературу; працює в різних пошукових системах для отримання потрібної інформації; використовує різноманітні читацькі стратегії; обстоює можливість перекладу українською мовою будь-якого тексту.

Емоційно-ціннісне ставлення

Усвідомлення того, що мистецтво є засобом саморозкриття особистості; формування сучасного погляду на світ, людину в ньому.