Сміливі завжди мають щастя
І. Багряний
Опрацюйте матеріали підручника Авраменко 11 клас ст. 160-161, Дайте усну відповідь на питання (самоперевірка):
Про який період історії йдеться в романі?
Які два світи змальовує автор? Через які образи-символи? Хто є представником кожного?
Яким чином Многогрішний опинився в родині Сірків?
Перекажіть епізод, який вам найбільше сподобався, про життя й побут родини Сірків.
Які почуття й думки викликають у вас описи полювання на тигрів, ізюбрів?
Чому майор Медвин так переймається пошуками втікача, що його непокоїть?
Прочитайте й прокоментуйте епізод зустрічі Медвина й Многогрішного.
Як розвиваються протягом твору стосунки Наталки й Григорія? Доберіть цитатний матеріал на підтвердження.
Чому Григорій змушений покинути країну? Куди рвалося його серце? Як до цього поставилася родина Сірків?
Розкажіть, як Григорій з Наталкою перетнули кордон.
Чи можна ототожнювати життєву долю Григорія Многогрішного з біографією І. Багряного?
Робота в зошиті:
1).Випишіть в зошити визначення жанру "пригодницький роман".
2) Коротко законспектуйте:
проблематика роману "Тигролови":
Сірчиха, розказуючи про своє життя на Далекому Сході, говорить: «Жили ми тут ліпше, як дома. Це була друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша». Наталка зазначає: «Ми підем… Ми підем тепер… На тую… на твою Україну!». У творі автор змалював дві України: Україну Сірків і Україну Многогрішного. Складіть цитатні характеристики цих образів України.
«Проблема протистояння людини й системи, — пише Н. Бернадська, — увиразнюється тим, що Григорій Многогрішний — українець, його рід має славні й доблесні традиції в особі першого каторжника Сибіру Дем’яна Многогрішного. Українська тематика й пов’язана з нею проблема історичної долі нашого народу втілюються різнопланово. Україна постає зі спогадів головного героя про дитинство та юність: синьоволошкова, дзвінкоголоса, чебрецева. Такий самий образ рідного краю — тихого й сонячного — живе в серці старої Сірчихи, яка часто згадує вишневі сади, широкі степи, зоряні ночі, наповнені чарами барвінку та чорнобривців. І хоча Григорій добре знав, що вже немає того ясного й сонячного краю, він не хотів засмучувати Сірчиху, не міг знищити її солодких і щемливих спогадів. Родина Сірків серед чужого для українця світу тайги зберегла традиції та звичаї рідного народу».
Як і Григорій Многогрішний, Сірки — представники гордого козацького роду, працьовиті, витривалі, сміливі й чесні. Їхня любов до Вітчизни — непоказна, захована глибоко в серці. Тому їхнє ставлення до інших визначається загальнолюдськими критеріями, що простежується в словах Сірка, звернених до хворого Григорія: «Ти тут удома. Зрозумів? На багато верстов кругом тут тільки праліс і звірі, а людей немає. Чи втямки? Я ще не знаю, хто ти, але моя хата — твоя хата. Лежи ж собі — такий закон тут. Наш закон. Навіть коли б ти був не християнська душа, а якийсь гольд чи навіть кореєць, то й тоді цей закон на твоїй стороні».
Тоталітарну систему у творі символізують два світи: один з них — це ешелон смерті, яким перевозять на каторжні роботи ув’язнених, серед них і Многогрішний, котрий на ходу вистрибує з вагона, а другий ешелон — комфортабельний експрес — везе партійну еліту, інженерів, прокурорів, військових, які чинили беззаконня. На такому протиставленні автор вимальовує нелюдський образ радянської імперії.
В образі Григорія І. Багряний утілив ідею перемоги добра над злом. Відважність і нескореність «гордого сокола» протистоять начальникові етапу Медвину, який уособлює тоталітарну систему, що не здатна приборкати волелюбний дух українця. Медвин не може жити й спати спокійно, він не може забути сміливих слів Григорія: «Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми... переслідуватимемо все життя й проводжатимемо тебе до могили — тисячі нас. Замучених, закатованих... Ти матимеш дітей, але не матимеш радості — з дитячих очей дивитимемося ми. І ти втікатимеш од них геть... І ніде від нас не втечеш...»
Вражає фінальна сцена вироку: Многогрішний убиває Медвина й залишає на снігу напис, щоб за його вчинок не постраждали інші: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. А за що — цей пес сам знає».
Пригодницький роман має динамічний та наповнений незвичайними подіями сюжет з несподіваним поворотом. Пригодницькому роману властиві мотиви викрадення, утечі, переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування. У 6 класі ви читали пригодницьку повість В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», у 7 класі — А. Чайковського «За сестрою», у 8 класі — М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Першим в українській літературі цей жанр — пригодницький роман — почав розробляти П. Куліш («Чорна рада»). Пригодницьким є роман І. Багряного «Тигролови». Він має напружений сюжет, що стрімко розвивається, починається з кульмінації (як детектив). Письменник не подає читачеві відомостей про минуле головного героя в експозиції роману (читачеві передусім цікаво дізнатися, за які злочини засуджено Григорія Многогрішного, який тікає), а розпорошує їх по різних місцях тексту, постійно підтримуючи інтерес читача. «Тигроловами», на думку Ю. Шевельова, І. Багряний утвердив саме «український пригодницький роман, український за своїм духом, усім спрямуванням своїх ідей, почуттів, характерів».
Рід літератури «Тигролови»: епос.
Жанр «Тигролови»: пригодницький роман.
Тема «Тигролови»: зображення трагічної долі людини-особистості в тоталітарному суспільстві.
Ідея «Тигролови»: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен має залишатися Людиною.
Герої «Тигролови»: Григорій Многогрішний; родина Сірків: Наталка, Гриць та їхні батьки — Денис Сірко та Сірчиха; майор НКВС Медвин.
Композиційно-стильові особливості «Тигролови»: композиція роману зумовлена особливостями жанру: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючі назви: «Дракон», «Світ на колесах», «Навзаводи із смертю», «Заколот і капітуляція», «Бог кохання», «Весела робінзонада», «Не ходи босий» та інші.
Позасюжетні елементи — пейзажі, портрети, сценічні моменти — завжди романтично забарвлені. Особливо захоплюють уяву читача екзотичні панорами Сіхоте-Аліня, описи краєвидів на Зміїній та Голубій падях. Інтер’єри подано точно й барвисто, з багатьма промовистими деталями. Цікаві історичні екскурси, що їх вкладено в уста різних персонажів.
Важлива роль належить експозиції зі своєрідно запрограмованою ідеєю твору. Поїзд-дракон, якого веде паровоз-голова «Йосиф Сталін» і підпихає демон «Фелікс Дзержинський», який має черево, «натоптане вщерть» тисячними жертвами, летить у чорну темряву, у прірву, небуття. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює загрозу знищення, яка стала реальною для громадян великої радянської імперії. Та ось зринає над обставленими багнетами й оповитими жахливою державною таємницею вагонами українська розлога пісня. Вона «здіймається на крила», «шугає і б’є крильми над спиною дракона», «мелодія все більше стає потужною, кипить, вирує», і оскаженілі вартові безсилі спинити її. Бо то — голос невпокореної волі, свідчення нездоланності українського духу.
Сюжет розгортається з інтригуючої зав’язки: на останній станції виявляється, що втік найнебезпечніший в’язень Григорій Многогрішний, якого пильнував сам начальник ешелону. Подальший розвиток дії складається з ряду небезпечних для Григорія ситуацій, кожна з яких — провісник головного кульмінаційного моменту. Ось голод і втома зовсім паралізували волю й виснажили сили втікача. Чи витримає? А ось його накрила разом з важкою ведмежою тушею чорна ніч непритомності. Чи не назовсім? Далі Григорій зі своїм названим братом Грицьком кидає виклик долі — їде поїздом без документів до Хабаровська, де кожної хвилини його можуть затримати. У місті хоче йти навіть у пащу до свого заклятого ворога — НКВД. Григорія помічають і переслідують, але й тут щаслива доля рятує його. Найбільшої сили конфлікт досягає при майже неймовірній зустрічі Многогрішного і Медвина в тайговому безлюдді. Григорій розправляється з катом: «Тут... я тобі... й рев, тут я тобі й трибунал!» Завершується роман повним тріумфом благородних ідеалів. Щаслива розв’язка теж відбувається на межі неможливого — закохана пара завдяки своїй кмітливості, винахідливості й сміливості переходить кордон і опиняється в безпечному місці.
Проблематика роману«Тигролови»:
виживання людини в умовах жорстокого терору;
боротьби добра і зла;
справедливості й кари;
морального вибору;
волі до життя і цілеспрямованості;
відносин людини і природи;
родинних взаємин і кохання;
вічності давніх традицій предків.
Примітки: Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигролови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр — один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, живучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих тварин. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини. Через мотиви втечі й «польованої людини» образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і вільнолюбним диким звіром. Іван Багряний показує становлення «нового українця», який зможе здолати дракона і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє. Нащадок козацької шляхти (предок Григорія — гетьман Дем’ян Многогрішний) вступає у боротьбу і вбиває новітнього тигролова, уособлення радянської імперської системи майора Медвина.