Юрій Яновський

Юрій Яновський – Біографія (СКОРОЧЕНО) 

Час читання: 2 хв 

Юрій Іванович Яновський (1902-1954) неоромантик Народився 27 серпня 1902р. в с. Майєровому у заможній селянській родині. Вчився у Єлизаветградському реальному училищі У 1922р. оселився в Києві та поступив на електротехнічний факультет Політехнічного інституту. 1 травня 1922р. в газеті «Пролетарська правда» надрукований перший вірш «Море» (за підписом Георгій Ней). 1924р. — кореспондент газети «Більшовик» Переїжджає до Харкова, де стає редактором ВУФКУ. У 1926р. з’являється фільм «Гамбург» за сценарієм Яновського. Переїжджає до Одеси і знову до Харкова. Таврують як «націоналіста», через що пише роман-вибачення «Вершники». За роман «Мир» знову звинувачують у націоналізмі та звільнюють з посади редактора. 16 лютого 1954р. прем’єра п’єси «Дочка прокурора» 25 лютого 1954р. помирає. 

Твори:

 – Дитинство – Шаланда в морі – Подвійне коло – 1922р. перший вірш «Море» – 1924р. поезія «Дзвін» – 1925р. книжка оповідань «Мамутові бивні» – 1927р. новела «Поворот» – 1927р. повість «Байгород» – 1928р. поезія «Прекрасна УТ»(Україна трудова) – 1928р. роман «Майстер корабля» – 1930р. роман «Чотири шаблі» – 1935р. роман у новелах «Вершники» (роман-вибачення) – п’єса «Дума про Британку» – 1940р. збірка оповідань «Короткі історії» – 1946р. роман «Жива вода»

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/ya/yurij-yanovskij/2363-yurij-yanovskij-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Юрій Яновський (1902-1954) — український поет та романіст. Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. За жанром Ю.Яновський писав: вірші, нариси, п’єси, кіносценарії, романи.

Народився в селі Майєрове в родині заможного селянина.

З дитинства Юрій багато хворів, переніс шість тяжких операцій —шість разів був на грані смерті.

 Ю. Яновський мріяв стати морським інженером.

У 1917 році родина переїхала до Єлисаветграда. У 1919 році Юрій Яновський на відмінно закінчив Єлисаветградське реальне училище. Вчився в Київському політехнічному інституті на перших двох курсах 1922–1923. Вчився разом з майбутнім конструктором ракет С. Корольовим.

Щоб всебічно вивчити життя, по-справжньому заглибитися в людську психологію, Юрій Яновський вважав, що письменник повинен мати не літературну професію. Стати інженером-конструктором йому так і не вдалось — його виключено з комсомолу, від нього відвернулась кохана дівчина. Яновський змушений був повернутися додому. Причиною цьому стало те, що поблизу Майєрового було вбито фінагента, звинувачення впало на Юркового дядька Петра Миколайовича. Згодом убивць знайшли, дядька було реабілітовано.

Яновський був редактором (художнім керівником) Одеської кінофабрики; він автор кількох сценаріїв. Саме Юрій Яновський привів у кінематограф Олексадра Довженка

Яновський і його приятель Довженко закохалися в молоду актрису, московську красуню Юлію Солнцеву, яку запросили на зйомку до Одесси. Однак, двобій за її серце виборов режисер-початківець Олександр Довженко.

Однодумцем і підтримкою для письменника завжди була його дружина – Тамара Юріївна. Поет зі своєю дружиною, актрисою-травесті, майже тридцять подружніх років вони були на «ви».

«Письменницька кухня» Яновського: вільний від зайвих речей стіл і неодмінний стос паперу.

Разом з письменниками Максимом Рильським, Іваном Кочергою, Петром Панчем, Натаном Рибаком брав активну участь в організації видання творів українських письменників в серії «Фронт і тил», у випуску літературних газети та журналу українською мовою

Юрій Яновський рано посивів – йому тоді було 30 з лишком.

Бідність довела письменника до того, що він закладав цілі пакунки своїх улюблених книжок.

Провідні лікарі столиці помилилися у діагнозі письменника: замість виразки шлунку встановили інфаркт серця. Що й спричинило смерть. 25 лютого 1954 р. Юрій Іванович Яновський помер.

За яким сценарієм письменника було знято художній фільм ” Fata Morgana “.

Луї Арагон назвав Ю.Яновського «українським Гомером».

Ю. Яновський залишив велику спадщину: 70 новел та оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п’єс (деякі успішно ставилися театрами), а ще кіносценарії, публіцистика.

Його твори публікувалися в таких країнах: Болгарії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Австрії, Чехії.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/yuriy-yanovskiy-tsikavi-fakti

 Ідейно-художній аналіз роману «Майстер корабля»

Складання літературної візитки твору (робота в групах)

Літературний рід: епос

Жанр: автобіографічний роман, «кінороман» (В. Панченко). (Роман новаторський, тож визначити його жанр досить складно, адже в ньому є й філософські роздуми, є й неоромантична любовна лінія, наявні риси пригодницького твору. Є також і футуристична спроба зазирнути в майбутнє, передбачити його. Отже, це твір зі складною організацією, що поєднав ознаки кількох романних різновидів)

Епоха: 1920-ті роки ХХ століття. Експериментальна проза 20-х років ХХ століття, авангардна проза (О. Сайковська)

Напрям: модернізм (елементи детективного, пригодницько-авантюрного жанру; іонізація; романтика настрою; новітні образи моря, міста (мариністичний колорит); екзотичність (місця, імена), пейзаж)

Течія: неоромантизм

Тема: роздуми митця про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, її поривання до гармонії та краси шляхом осягнення і минулого, і майбутнього; становлення українського кіно, творення якісно нової української культури; тема жінки і кохання.

Ідея: утвердження торжества молодості, енергії, краси, щастя і творчості, непереможного життєлюбства; поетизація вільного творчого начала в українській людині, пробудженій до нового життя.

Головна думка: «У мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит... Культура нації — звуть її». Мистецтво окрилює людину, саме у творчості вона здобуває безсмертя.

Проблематика роману

Проблеми морально-філософського характеру:

- проблема людини, яка будуватиме майбутнє України, вільне від усіх темних прикмет попередніх часів;

- проблема сенсу життя, щастя, творчого покликання, молодості і старості;

- проблема творення нової української культури, культури нації;

- проблема оновлення в особистих стосунках.

Майстер на носі корабля — дерев’яна фігурка із профілем жінки, яка веде його вперед, оберігає від рифів. Що повинна взяти із собою в подальшу дорогу українська нація? Який багаж духовності, які морально-етичні цінності? Що буде оберігати її в майбутньому

         Герої роману мають незвичні для української традиції імена: То-Ма-Кі, Сев, Тайах, Баджін, Стелла, Зекія, Сін-Бао, Майк, Генрі. Ще два герої – це Директор та Професор. Тільки одного героя звуть власне українським ім'ям - Богдан.

         Це - «творці молодої Республіки й української кінематографії, за екзотичними іменами яких були прототипи реальних людей, представників творчої інтелігенції» [Гнатюк] – Олександра Довженка, Павла Нечеси, Василя Кричевського, Іти Пензо, з якими співпрацював і дружив Ю.Яновський, – вважає дослідниця Мирослава Гнатюк. У творі їх автор «переодягає» у романтичних, сповнених сил і натхнення персонажів – Сева, Професора, балерину Тайах, Директора. Письменник, на думку Р.Мовчан, «насичуючи «Майстра корабля» авантюрними, пригодницькими елементами, натхненно передаючи життєствердну атмосферу творчості, дерзання, намагаючись «увіковічити» в образах романтичних героїв своє вишукане, рідне по духу товариство (О.Довженко, В.Кричевський, П.Нечеса, Іта Пензо, Г.Гричер), сміливо дав волю своїй розкішній уяві» [Мовчан].

Молодим і сповненим сил на посаді художнього редактора кінофабрики з’явився у 1926 році сам Ю.Яновський. «До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці» [Яновський 1983: 13], – зізнається у своїх мемуарах То-Ма-Кі. До Одеси молодого письменника «перетяг» відомий футурист Михайль Семенко. Останній «витратив не багато аргументів, щоб переконати тебе (Яновського) приєднатися до його футуристичної кумпанії, почати працю в редакції, друкуватися в газеті» [Бажан], а також запропонував писати сценарії до кінофільмів, і молодий письменник почав працювати «під егідою Михайля Семенка у Всеукраїнському фото-кіноуправлінні», в якому відомий лідер футуристів «завідував сценарною редакцією», а «Юра був у нього редактором», – згадує Микола Бажан. Юрій Яновський дружив не тільки з Олександром Довженком, але й з Миколою Бажаном, Михайлем Семенком. Нова галузь мистецтва – кіноіндустрія – потребувала нових сил, якими стали молоді письменники Майк Йогансен, О.Досвітній, Д.Бузько, Ю.Яновський та М.Бажан. Останні вперше почули «шелестіння кіноапарата та тріщання юпітерів» [Бажан], і ці перші «наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити» [Яновський]. З Йогансеном, Слісаренком, Смоличем, Довженком у 20-х Юрій Яновський входив до ВАПЛІТЕ, і з останнім разом довелося працювати пліч-о-пліч на Одеській кіностудії. У цей час робив свої перші спроби радянський кінематограф, біля керма якого стояв визначний майстер кіно Олександр Довженко, першими досягнення ми якого були «Арсенал», динамічна «Сумка дипкур’єра», іронічно-символічна «Звенигора». У 20-х Одеса захворіла на кіноманію і величала себе «Голлівудом на березі Чорного моря». Творчі і життєві шляхи Юрія Яновського та Олександра Довженка перетнулись саме тут, що вилилось у спільній творчості і міцній дружбі. У «Майстрі корабля» То-Ма-Кі (автор) називає Сева (Довженка) – «мій перший друг». Молодий кінорежисер став духовно близьким Юрію Яновському, для якого завжди був талановитим майстром і вірним другом.

Образи героїв роману розкриваються переважно в трьох людських вимірах: у творчій праці, дружбі й коханні. Оповідач не лише розмірковує над сценарієм, а ще й бере безпосередню участь у монтажі документального фільму. Режисер Сев із головою занурюється в підготовку до зйомок нової картини про море. Матрос Богдан своїми розповідями про морські пригоди надихає сценариста й режисера. Усі разом захоплені побудовою корабля для майбутнього фільму. А Богдан ще й виготовляє «майстра корабля»: «Так я називаю фігуру, що живе під бугшпритом. Вона веде корабель, оберігає його від рифів і заспокоює хвилі». Цю фігуру Богдан зробив подібною на свою кохану Баджін, з якою його розлучила примхлива доля.

У творчій співпраці міцнішає чоловіча дружба, але вона також проходить випробування в любовному трикутнику: головний герой і режисер Сев закохані в чарівну танцівницю Тайах. Це доволі самостійна емансипована жінка, яка намагається розібратися в собі та своїх почуттях. Автор зображує такий тип взаємин, у яких жінка є рівноправною учасницею — вона воліє самостійно робити вибір супутника життя, а не бути заручницею чоловічої волі.

«Еnізоди з персонажами твору подані в осмисленні кіномайстра То-Ма-Кі, який нібито nuшe свої мемуари через nівстоліття nісля зображуваних nодій. Органічно вплетені сюди нотатки синів героя, листи його коханої — балерини Тайах, розповіді матроса Богдана й роздуми про різні життєві смисли самого мемуариста. Відтак перед читачем вимальовуються не npocmo будні з життя й творчості українських кіномайстрів 20-х років, не лuшe їхні турботи в зв'язку зі створенням сценарію фільму та будівництвом для цього сnеціального корабля, а широкі картини творчого життя людини, за яким стоїть великий узагальню- ючий смисл. Метафоричний лад роману підводить до думки, що з творчим на- тхненням, з турботою npo культуру кожної нації, про завтрашній день людства має будуватися все життя на планеті, і тоді перетвориться вона на казковий край мирної праці й гармонійно розвинутих особистостей». (Михайло Наєнко, дослідник літератури).

Оповідач ТО-МА-КІ - це людина, яка вже осмислила свій життєвий шлях, бо "сиве волосся до чогось зобов'язує". Головний герой вболіває за те, що балет витісняється фізкультурою, а в художніх творах зникає головна ідея. Тому й перериваються ці роздуми спогадами про молодість, про зародження і становлення українського кіномистецтва, про секрети творчої праці. Ю. Яновський також подає передісторії інших персонажів — Директора, Сева, Богдана. Наприклад, "бурлака моря" розповідає про різноманітні карколомні пригоди та екстремальні ситуації зі свого життя, що сталися дуже давно. Богдан переконаний: "Я спостеріг, що такі мої пригоди завжди траплялись тоді, коли я починав революцію, бунт або протестував проти несправедливості". Одна з цих історій захопила Сева, тому і вирішив він написати сценарій майбутнього фільму. Оскільки події відбуваються на морі, то потрібен красень-парусник, який для письменника та його героїв став символом краси, одухотвореної творчості, прагнення до високих ідеалів

Сев.

Неважко в цьому героеві впізнати Олександра Довженка - палкого, гарячого, нестримного режисера. На сторінках роману Сев постає як вольова, горда, емоційна людина. Він замріяний у сюжети свого нового фільму і закоханий у таємничу бале- рину Тайах. Сев виступае на сторінках роману як неординарна особистість, яка дуже захоплена своею працею. І ця праця у нього дорожча над усе. Як сказала Тайах про То-Ма-Кі і Сева: «Ви якісь дивні люди, нічого подібного я не бачила в себе на півночі. Я почуваю вашу молодість, як морське повітря".

Богдана знаходять головні герої Сев, То-Ма-Кі, Тайах непритомного у хвилях моря: "Ми побачили, як хвиля несе щось на собі... Екземпляр людини, що ії викинуло море, був навдивовижу живучий... Тепер перед нами стояв блідий матрос, чорнявий і смаглявий із затьмареними синіми очима" . "Я — Богдан — пропищав він, коли ми його підняли нести" . Богдан невтомно розповідає про свої мандрівки та пригоди в заморських країнах. Практично весь роман побудований на його розповідях. Він одразу ж стае загальним улюбленцем. Він весела та захоплена мандрівками людина, але за всіма його розповідями прихована велика туга за Батьківщиною, недарма його ім'я суто українське - Богдан.

Тайах.

Прототипом Тайах є італійська балерина Іта Пензо. Сев називае їі іронічно Монкі від англ. monkey — мавпа: "Тайах весело сміється і лукаво поглядає на мене і на Сева. — А взагалі ви нагадуєте прекрасну мавпочку, - додає Сев серйозно, — вона гризе горішок на дереві і влучає звідти горішком. - Монкі (monkey), — так це звучить англійською мовою". Богдан називає Тайах «рижою видрою»: «Між іншим – приїхала вже ваша рижа видра, бо вона весь час ходила тут по вулиці, розшукуючи вас".

Тайах - чарівна, загадкова, пристрасна жінка, яка зачарувала двох романтиків. Вони їі кохають, але по-різному. То-Ма-Кі сприймає ії як "египетську царицю", що спокушає, недарма впродовж твору він їі називає тільки Тайах, а Сев сприймає їі як земну жінку. У Тайах теж різне ставлення до двох героїв. З  То-Ма-Кі в неї довірливі, дружні стосунки: "Дружочок, любий! - скрикнула Тайах, підбігаючи до авто"; "Дружочок! Почала писати в Мілані, сьогодні приїхала до Берліна"; "Через ріжок іде надпис: "Милому, ідеальному другові з Genova", а з Севом — цілком земні стосунки закоханого чоловіка і жінки: "Монкі, ви мене любите? Слово честі, не знаю, Сев". Взагалі, якщо простежити події роману, то Тайах залишаеться з матросом Богданом.

Професор.

В особі мудрого і проникливого Професора вгадуються риси художника В.Кричевського. Цей герой постає як знавець мистецтва та історії міста Одеси, порадник для молодих кінопрацівників. Вже на перших сторінках роману дізнаємося від автора: "Я півроку зневажливо топтав тротуари, поки взнав від Професора, що цей камінь привезено з Італії, і що це - закам'яніла лава Везувію" . Тo-Ма-Кі веде довгі бесіди з иим, слухає його поради: "Ми вийшли від Професора, зігріті теплом цієї людини". У нього є багато корабельних книжок і  рукопис китайського корабельного майстра, який він подарував То-Ма-Кі. Професор є теж загадковою особистістю, можна його назвати чаклуном: "У мене перемішалося все: корабель, книжка, божок, Тайах, чудні плетені паруси з книжки й ті тисячі років, які незримо перебували в кімнаті Професора".

Директор.

Прототипом Директора "став колишній матрос Павло Нечеса, який у той період очолював одеську кінофабрику, - колоритний характер, відкрита натура, послідовний у нелюбові до адміністративної "дипломатії", керівник, який мав неабияке чутгя на таланти і вмів довіряти їм" .

Отже, всі головні герої роману мають своїх прототипів. Герої другого плану прямих прототипів не мають (Баджин, Ганка, Поля, Муха, Стелла, Син-Бао, Зекія, Майк, Генрі). Тільки згадуваний у розмові між Директором та То-Ма-Кі Михайль є реальною особою - поетом-футуристом Михайлем Семенком ( І 892-1937): "Михайль - мій колишній метр. А загалом він ватажок лівих поетів нашої Країни. Футурист, що йому завжди бракувало якоїсь дрібниці, щоб бути новим".

Джерело: Юрій Яновський. "Майстер корабля". Герої роману