ulkpel - Л.Укр.15

ulkpel

Неоромантизм як основа естетичної позиції Лесі Українки."Contra spem spero" як світоглядна декларація сильної вольової особистості. Символічність,романтичні образи,образотворчий прийом контрасту.Призначення поета й поезії,мужність ліричної героїні у вірші"Слово,чому ти не твердая криця..."ТЛ: неоромантизм.

Завдання:

1.Вивчити теоретичний матеріал підручника на с.214-217.

2.Переглянути відеоматеріал

3.Вивичити напам'ять "Contra spem spero"

Група №11. Запишіть в зошит:

25.05.2023. чт. Урок 53. «Contra spem spero!» Лесі Українки як світоглядна декларація сильної, вольової особистості

Урок на платформі МОН ВШО:

Урок 53. «Contra spem spero!» Лесі Українки як світоглядна декларація сильної, вольової особистості

Дз: тест

Слово, моя ти єдиная зброя,

Ми не повинні загинуть обоє.

Леся Українка

Я честь віддам титану Прометею,

Що не творив своїх людей рабами,

Що просвітив не словом, а вогнем,

Боровся не в покорі, а завзято.

Леся Українка

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Повторення ознак неоромантизм

Неоромантизм

Стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою "новоромантизмом". Зі "старим" романтизмом його ріднить порив до ідеального, виняткового. Відкинувши раціоцентризм, неоромантики на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.

Визначальні риси неоромантизму:

— неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться, — часом попри безнадійну ситуацію, — зі злом, зашкарублістю, сірістю повсякденна;

— герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю у всьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів;

— головна увага зосереджувалася на дослідженні внутрішнього світу людини, через який неоромантики намагалися зазирнути у світ духовний;

— зовнішні події (також і соціальні) у творах неоромантиків відступають на задній план;

— неоромантики часто вдаються до умовних, фантастичних образів, ситуацій, сюжетів;

— відмова від типізації, натомість застосування символізму.

Неоромантизм в українській літературі започаткувала О. Кобилянська новелами та повістями "Людина", "Царівна". У цьому стилі працювали також Леся Українка, Олександр Олесь, М. Вороний та інші.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Бесіда з учнями

✵ Як би ви охарактеризували поезію Лесі Українки за читацьким сприйняттям?

2. Оголошення теми й мети уроку

Про видатну поетесу написано багато наукових розвідок, художніх творів, але загадка її геніальності та сили духу залишається. Тому ми продовжимо говорити про талановитого автора, про Ларису Петрівну Косач. Це буде для вас зустріч з чудовою лірикою видатної поетеси. У нас на уроці присутні «Літературознавці». (характеризують літературну діяльність авторки, створюють словничок літературознавчих термінів), «Дослідники». (визначають тему та ідею віршів, аналізують поезії, звертаючи увагу на художні засоби, строфи).

ІV. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Повідомлення «Літературознавців».

Коли розповідь ведеться про «жіночу поезію». то найчастіше у ній насамперед відзначають ніжність, м’якість, особливу задушевність, милосердя і доброту ліричної героїні. Усе це ми, безумовно, знаходимо у творах Лесі Українки. Проте не слід забувати про те, що, як поет-лірик, вона сформувалася в ту епоху, котра привела до пошуків нової особистості — борця і героя, мислителя і мрійника. І тому в симфонії поетичного слова, овіяного жіночністю, звучать такі виразні життєстверджувальні мотиви: мотиви уславлення мужності й сили людського духу.

Вже рання тематична лірика Лесі Українки відзначається своєрідністю й оригінальністю. Поезії «Contra spem spero!». «Лагідні весняні ночі». «Якщо прийде журба». «До мого фортеп’яно». цикл «Сім струн». виразно засвідчили вихід української поезії за межі традиційних мотивів і поетичних форм. Іван Франко високо оцінив ці твори поетеси. Відзначав, що в них окремі «прекрасні строфи». де авторка «не віддається песимізмові». Адже сама назва поезії «Contra spem spero!». (1890) в перекладі з латини означає «без надії сподіваюсь». Великий Каменяр із захопленням говорить про Лесю, дивуючись, що у цієї «слабосильної хворої дівчини». стільки мужності, стільки любові до життя, стільки пристрасті в художньому слові, що з нею не зрівняється жодний поет, бо лірика тієї пори часто перепліталася нотками безнадії, розпачу, розгубленості.

«Вона помалу доходить до того, — констатує Франко, — що може виспівувати найтяжчі, розпучливі ридання і тим співом не будити в серцях розпуки та зневіри, бо у самої в душі горить могуче полум’я любові до людей, до рідного краю і широких людських ідеалів, ясніє сильна віра в кращу будущину». Це справді так, адже свої пісні, свої думки поетеса дарувала людям, щоб жагучим вогнем палити байдужих, освітлювати нації шлях до верховин духовності й краси.

Поезія «Contra spem spero!». — не тільки творче, але й життєве кредо поетеси. Ця велика і мужня жінка понад усе цінувала незламність сили людського духу, вміння людини подолати себе й обставини, які виникають на життєвому шляху, і сама подавала такий приклад — вела тривалу й виснажливу боротьбу з хворобою. З самого дитинства вона була упевнена в тому, що «сором хилитися, долі коритися!». Хоч доля поетеси приготувала для неї чимало випробувань (тяжка хвороба, передчасна смерть коханого), вона була мужньою, завжди знаходила в собі сили протистояти тим випробуванням.

Леся змалку знала собі ціну, ненавиділа почуття жалості й ні від кого не приймала співчуття. Вона не дозволяла опускатися «безсилим рукам». прагнула праці без відпочинку, знаючи, що «людині боротьба і праця милі». — а творчість, велика наполеглива праця митця допомагали їй у цьому.

2. Виразне читання вірша «Contra spem spero.. !».

3. Слово вчителя

У поезії «Contra spem spero!». Леся Українка висловлює оптимістичну віру у своє поетичне покликання. Цей «безнадійно-надійний». вірш вона будує на контрастних образах: з одного боку, відчуття гнітючості та зневіри, з другого — оптимістичний настрій, сподівання. Зневіру передано за допомогою образів суму: «думи, ви хмари осінні». «у жалю, в голосінні». «сльози гіркі». «серед лиха». «без надії». «думи сумні». «на вбогім сумнім перелозі». Протилежними до цього ряду виступають оптимістичні, радісні образи: «весна золота». «мелодії літа». «сміятись». «співати пісні». «жити хочу!». «барвисті квітки». Поєднання цих контрастних ліній формує образну систему твору, в якій голос поетеси звучить виразно й піднесено.

Цей вірш належить до лірики «чуття». що є художнім вираженням «крику душі». прагненням молодої жінки жити повнокровним життям навіть тоді, коли на заваді стають особисті й суспільні перешкоди.

Перепони, що виникали на Лесиному життєвому шляху, лише додавали їй енергії й снаги:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Цей вірш, як і вся творчість письменниці, — яскраве свідчення титанічного духу Лесі Українки, яка ладна була забути про власний біль, готова була виконувати найважчу роботу задля щастя свого народу.

Дійсність царської Росії уявлялась Лесі Українці в образі міцної льодової кори, морозу. Цим силам вона робила виклик, висловлюючи готовність «сіять квітки на морозі». «лить на них сльози гіркі». поки не розтане лід і не зійдуть квіти — квіти добра і щастя для людей.

Своє життя Леся називала «темною ніччю». свої думи — «хмарами осінніми». свій шлях — дорогою на «гору круту крем’яную». куди підіймалася, несучи «камінь важкий». а сама була ясним променем, що пробиває «темряву ночі». яскравою квіткою, яка «на вбогім сумнім перелозі». розцвіла в лютий мороз, зіркою, яка осяяла тернистий шлях до волі. Вона кликала «без надії сподіватись». вірила, що квіти, посіяні на морозі, зійдуть і настане «весела весна»; вона «сміялася крізь сльози». і «серед лиха співала пісні». Це було гасло її життя.

Леся Українка слово зробила зброєю в боротьбі за світлу мрію, «безжалісним мечем». що карає ворогів народу й стоїть на заваді до здійснення найзаповітніших сподівань.

5. Повідомлення «Дослідників».

Поезія «Contra spem spero». назва якої в перекладі з латини означає «без надії сподіваюсь». написана 19-річною Лесею Українкою. У цей період перед нею постав вибір: чи бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично), чи перемогти. Леся не піддалася, вона поставила перед собою мету — і перемогла. Наперекір зловісним «осіннім хмарам». вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям, про що написала у листі до брата (відомого у літературі як Михайло Обачний): «Любий Миша! Я воскресла! От і знов беруся здіймати «сізіфовий камінь». догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша:

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать…».

Леся Українка — образ сильної, вольової людини, борця, якому протистоять люди із рабською психологією, настроями розпачу, зневіри. Вірш «Contra spem spero.. !». сміливо можна взяти за епіграф до всієї творчості поетеси: у ньому звучить оптимістична віра людини у своє поетичне призначення. Хоч вірш написаний у той період, коли напади болю в нозі, ураженій туберкульозом, рідко змінювалися тимчасовим полегшенням після лікування.

Боротьбу проти тяжкої хвороби Леся Українка жартома називала «сізіфовим каменем». Вона хоче вселити віру: людина стає сильною тоді, коли усвідомлює свою відповідальність перед народом. Ліричний герой висловлює готовність «сіяти квітки на морозі». поливати їх сльозами, поки не розтане лід і не зійдуть квіти добра, радості і щастя.

6. Бесіда з учнями

✵ Які життєві обставини спричинили написання твору?

✵ Визначте провідну думку поезії. (Вболівання за долю рідного народу, місце особистості в суспільному житті, заперечення пасивного співчуття стражданням народу.)

✵ Як поетеса розуміє своє місце в суспільстві? (Активна життєва позиція: «Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі…». «В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей».)

✵ Які рядки з цього вірша, на вашу думку, під час декламації слід прочитати найбільш емоційно? (Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! / Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа? /… / Так! я буду крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Буду жити! Геть думи сумні!)

✵ Як використано контраст у поезії? Наведіть приклад. («… я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надїі таки сподіватись»; «несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать»; «Буду сіять квітки на морозі. ..».

✵ Який загальний настрій поезії? Чи є в ній місце суму, відчаю, безнадії?

✵ Які романтичні образи створено авторкою? (Лірична героїня — самотня, трагічна, вольова, незламна. Вона протистоїть імперії, але ця непересічна особистість, яка веде відчайдушну внутрішню боротьбу зі своєю недугою і зовнішню — із самодержавством своїм словом, — це незламний борець.)

✵ Доведіть символічність твору. (Символічними є образи, поєднані у пари за принципом контрасту: осені і весни, сумного перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого каменя і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. У поезії імперію, яка запроваджувала політику утисків, заборон і рабської покори, символічно названо «довгою темною нічкою невидною». На «вбогім сумнім перелозі». «барвисті квітки». символізують волелюбні визвольні ідеї. Символічним образам, які уособлюють самодержавство («льодова кора». «крута, крем’яна гора». «темна ніч»., протиставлені ті, що символізують визволення («барвисті квіти». «весела весна». «зірка провідна». (прийом контрасту).)

7. Запис у зошити. Символіка у поезії «Contra spem spero».

✵ Нічка невидна — символ похмурого життя

✵ Зірка провідна — надія, світло, сподівання

✵ Весна золота — передчуття оновлення, прогресу

✵ Квітки на морозі — життя наперекір смерті

✵ Весела пісня — поетичне слово, пронизане оптимізмом

✵ Пригадати фразеологізм «сізіфова праця». його лексичне значення.

✵ Визначте віршовий розмір, спосіб римування та риму. (Анапест, перехресне римування, чоловіча рима)

✵ Які ще художні засоби використано в поезії і з якою метою? (Епітети: «хмари осінні». «весна золота». Вони підкреслюють оптимізм героїні. Анафора «Буду сіять». надає героїні відчуття впевненості у своїх діях. Градація — наростання настрою непохитності прийнятого рішення: «хочу крізь сльози сміятись». «Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать». «Буду пісню веселу співать». «я буду крізь сльози сміятись». «Буду жити! Геть думи сумні!».)

✵ Дайте характеристику ліричної героїні вірша. (Сильна, незламна, вольова особистість, яка сповнена мрій і сподівань на краще, готова битися до перемоги)

✵ Знайдіть рядки, які можна вживати як афоризми. (Як афоризми звучать усі протиставлення: «Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота!».

✵ Знайдіть алюзію в поезії. («Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать». — ці рядки нагадують міф про Сізіфа, який такий же важкий камінь намагався закотити на гору)

✵ Чи збігається життєва позиція ліричної героїні вірша зі ставленням самої авторки до життя? (Поезія «Contra spem spero». є своєрідною програмою дій, це гімн життю і боротьбі. Повставши проти духовної деградації, яку нав’язувала поетесі її фізична недуга, вона виграла свою «весну золоту».)

8. Повідомлення «Дослідників».

Ідейно-тематичний зміст поезії«Contra spem spero».

Тема: поетеса проганяє жалі й голосіння, які ввірвалися в молоде життя.

Ідея: вболівання за долю рідного народу, заперечення пасивного співчуття його стражданням.

Жанр: поезія громадянської лірики.

Лірична героїня: активна, вольова, цілеспрямована, рішуча, прагне діяти, відповідальна перед народом, свій обов’язок вбачає у боротьбі, свідома у виборі життєвої долі.

Строфи: 9 чотирядкових:

1 — окреслення теми;

2-7 — утвердження волі до боротьби;

8 — зміна настрою;

9- віра в перемогу, надія на майбутнє.

Віршова форма

✵ Латинський заголовок;

✵ міфологічний образ Сізіфової праці;

✵ повтор «Я буду». — створення композиції.

9. Слово вчителя

Оглядаючись на свій письменницький шлях з відстані кінця 1911 року, Леся дає таку самохарактеристику: «Життя ламало тільки обстанову навколо мене, а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться. Я людина еластично-уперта, скептична розумом, фанатична почуттям, до того ж давно засвоїла собі «трагічний світогляд». а він такий добрий для гарту.

Повертаючись із Єгипту в травні 1913 року, останній раз відвідала Леся Українка Київ. Українська громадськість влаштувала поетесі врочисту зустріч. З Києва Леся Українка знову повернулася на Кавказ, в Кутаїсі. Крайня грошова скрута призводить навіть до того, що доводилося продавати хатні меблі, аби прогодуватись. Лікування в Єгипті на цей раз не допомогло, загострення хвороби прогресувало. Та ця героїчна жінка продовжує працювати, не полишає своєї єдиної зброї — творчості.

10. Виразне читання поезії Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця…».

11. Аналіз поезії «Слово, чому ти не твердая криця».

Визначити провідну думку поезії «Слово, чому ти не твердая криця». (вірш, у якому змальовано та висвітлено крик душі полум’яний, заклик до боротьби за соціальне і національне визволення).

Жанр поезії: громадянська лірика.

Тема твору: звернення до слова, як до могутньої зброї в руках людини.

Ідея: уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих руках перетворюється на меч. Ліричний герой звертається до слова, як до єдиного, що може захистити людську гідність та добитися справедливості. Лірична героїня прагне вдосконалити його й передати «месникам дужим».

Художні засоби:

✵ епітети: твердая (криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова); іскриста (зброя); невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки);

✵ метафори: слово — «зброя іскриста». «єдиная зброя». «меч на катів». «щира, гартована мова»;

✵ риторичні звернення до слова.

Римування: парне.

Віршовий розмір: чотиристопний дактиль.

Підтвердити, що твір побудований на персоніфікації. (До свого слова авторка звертається як до живої істоти, порівнюючи його з гострим мечем та іскристою зброєю. Система вдало дібраних епітетів допомагає створити образ, який став символом не лише Левиної поезії. Поетеса вважає, що слово може бути «мечем на катів». не лише в її руках. І коли не залишиться сил у неї, нові месники підіймуть зброю і кинуться одважно до бою: «Зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам!». Майстер слова розуміє, що боротьба буде нелегкою, будуть поразки і страшні жертви, але це не лякає її. Таким вагомим та впевненим є слово Лесі Українки.)

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

. Складання «психологічного портрета». Лесі Українки

Page updated

Report abuse