Батькам

ЧИТАТИ ДЖЕРЕЛО: Закон України "Про освіту". Стаття 55. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

Закон України "Про повну загальну середню освіту". Стаття 25. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.

2. Батьки здобувачів освіти мають право:

• захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;

• звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;

• обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;

• брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;

• завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;

• брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;

• отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування), про результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності;

{Абзац восьмий частини другої статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

• подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

• вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

• виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

• сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

• поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

• дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

• формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

• настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

• формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

• виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

• дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності);

• сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);

{Частину третю статті 55 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

• виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

{Частину третю статті 55 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу.

5. Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).

1. Любіть дитину, частіше обіймайте її.

2. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.

3. Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.

4. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

5. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

6. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.

7. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

8. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.

9. Пам’ятайте, що кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.

10. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.

11. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.

12. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.

13. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

14. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте їй розслабитися.

15. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.

16. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки. Говоріть із дитиною спокійно.

17. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.

18. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на 10-15 хв.

19. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.

20. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»

21. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

22. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною.

23. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

24. Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15 хв. перед сном.

25. Підтримуйте дитину. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.

26. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.

27. Дитина ходить до школи, щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на помилку.

28. Складіть разом із дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

29. Підтримуйте дитину в її бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.

30. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину різноманіття, радості, гри…

Cьогодні дуже часто батьки скаржаться на підвищену тривожність та дратівливість молодших школярів, особливо першокласників. Нам здається дуже важливим нагадати батькам деякі правила у спілкуванні з такою дитиною.

1. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Фрази на зразок: «Як тобі не соромно, подивися, як гарно себе поводить Оленка», не принесуть вашій дитині  ніякої користі. Навпаки ще більше підвищать невпевненість у собі малюка. Якщо ви і хочете порівнювати досягнення саме вашої дитини, то це варто робити порівнюючи динаміку дитини. На кшталт, які досягнення зробила ваша дитина сьогодні у порівнянні з вчорашнім днем, тижнем назад, місяцем, тощо.

2. Для такої малечі не підходять ігри та заняття, які мають елемент змагання. Всі нові моделі поведінки та вправи, до яких вдається ваш малюк, не мають обмежуватися у часі. Таку дитину не можна підганяти та виявляти нетерплячість.

3. Давайте можливість вашому малюку прилаштуватись до нової компанії та обставин, не вимагайте від нього швидких реакцій.

4. Таким діткам дуже важливо розуміти, що батьки бачать і цінують їхні позитивні якості. Не забувайте відмічати досягнення малюка.

5. Слід зазначити, що батькам варто докладати зусиль, щоб підвищити самооцінку дитини.

Тривожність це специфічна особливість вашої дитини і швидко подолати її практично неможливо.

Швидке зростання і гормональні бурі міняють сприйняття себе і відносини з тими, що оточують. Ця революція в житті підлітка позначається і на навчанні. А захоплення сучасними технологіями, новими формами спілкування і дозвілля стає ще однією причиною конфліктів з батьками.

Навчити вчитися

Перехід в 5 клас супроводжується зміною всієї системи шкільних занять. «Вчителів тепер значно більше, одні завдання треба робити на завтра, інші – на наступний тиждень, – нагадує сімейний психолог Людмила Петрановськая. – У кожного вчителя свій стиль, займатися стає набагато складніше. І багато дітей втрачаються. Кращий спосіб допомогти їм – навчити діяти в нових обставинах». Разом можна скласти план занять, поставити «напоміналки» в телефон, залишаючи дитині відповідальність за виконання уроків». У цьому віці дуже допомагає чіткий розпорядок дня. Корисно привчити сина або дочку займатися в певний годинник, і краще до того, як сідати перед телевізором або комп'ютером. «Уважно стежити за навчанням, але не наполягати на високих результатах – таке непросте завдання стоїть перед батьками, – говорить дитячий психолог Олена Морозова. – Якщо чекати від школяра цього віку великих успіхів, це може погасити в нім бажання вчитися». Важливо, щоб він розумів: знання міняют його самого, додають йому упевненості, з ним стає цікаво спілкуватися.

Підняти самооцінку

Сучасні школярі дуже швидко зневіряються. Вони пасують перед щонайменшими перешкодами, відмовляючись докладати зусилля, якщо результат не гарантований. Багато в чому це відбувається тому, що діти не довіряють собі і гостро переживають свою некомпетентність. «Надайте підліткові самому відповідати за те, як він вчиться, – говорить Тамара Гордєєва. – Дозволяйте діяти самостійно. Компетентність народжується тільки в діяльності, причому достатньо складною, яка може бути викликом для дитини». Допоможіть йому зрозуміти власні відчуття і бажання, підкреслюйте сильні сторони характеру. І не робіть трагедії з помилок і невдач... Нам корисно пам'ятати про те, що шкільні бали – це оцінка сьогоднішніх знань дитини, але не його самого як особи. Крім того, під час пубертатного періоду інтереси дитини зміщуються. Крім навчання його починає цікавити, хто з ким дружить, хто і що сказав, хто кого зрадив. «Він відкриває для себе мир спілкування з однолітками, – пояснює Людмила Петрановськая– а інтерес до навчання на якийсь період знижується, особливо у хлопчиків».

Ослабити контроль

Молодші підлітки особливо потребують упевнених, справедливих і авторитетних батьків. «Від дорослих вони чекають схвалення кожній своєї роботи, постановки здійснимих завдань, пошани своєї незалежності», – уточнює Людмила Петрановськая. Поступово ослабте контроль, але будьте уважні до того, чим живе дитина. Батьки, які і в 7–8 класі жорстко контролюють виконання домашніх завдань, можуть спровокувати у дітей тривогу і невпевненість в собі. «Для підлітка важливий інтерес дорослих до того, що з ним відбувається. Не до відміток, а до процесу навчання, до його нових інтересів і захоплень, – говорить Тамара Гордєєва. – Перестаньте питати: «Які у тебе оцінки?» Але обговорюйте прочитане, розповідайте про те, що вас зацікавило, просіть підлітка пояснити те, в чому він розбирається краще за вас, прислухайтеся до нього, коли обговорюєте важливі сімейні справи. Словом, приймайте його серйозно». Ваш інтерес, підтримка, а не контроль мотивують підлітків вчитися. «Вони починають розуміти чтпро ходять в школу не потім, щоб порадувати батьків, – пояснює Олена Морозова. – Але якщо повторювати: «Гарні оцінки потрібні тобі, а не мені», це викличе протест і опір».

Ваша дитина втратила інтерес до навчання, якщо:

• Хоча б три з цих проблем виявляються протягом декількох тижнів.

• Йому нецікаві шкільні предмети.

• Він часто критикує викладачів.

• У нього не виходить вчасно вставати вранці.

• Він забуває записувати завдання.

• Він забуває здавати письмові завдання, навіть якщо вони зроблені.

• Він не виконує завдання по пропущених уроках.

• Він погано поводиться на уроках і регулярно отримує зауваження.

• Він не бере участь в житті класу.

• Він відпрошується з уроків, скаржачись на погане самопочуття.

• Він часто відчуває себе утомленим і може заснути на уроці.

Життя старшокласника проходить під знаком необхідності вибору вузу і здачі ЗНО. На порозі майбутнього для нього неоціненна підтримка батьків.

Успіх - результат зусиль

Інтерес до знань у старшокласників залежить перш за все від атмосфери в школі, престижності освіти серед друзів, планів самого підлітка на майбутнє. Але є важлива область, де велика роль батьків. Від нас залежить, як дитина сприймає причини своїх успіхів і невдач. Він може вважати, що його успіх – це випадковість (наприклад, результат гарного настрою вчителя або того, що йому попалася знайома тема), а невдачі пояснювати відсутністю таланту. І навіщо старатися, якщо від тебе нічого не залежить? «Дуже важливо показувати в спілкуванні з сином або дочкою, що для стабільних успіхів необхідні наші зусилля, – говорить психолог Тамара Гордєєва. – Але при цьому учити дитину гнучкості: чим робити раз по раз те, що не виходить, краще пошукати нову стратегію рішення». Важко визнати помилку і піти далі, якщо дитина упевнена в тому, що він – неуважний. Будь-який ярлик, що «пристав» до підлітків, обмежує їх, заважає відноситися до себе конструктивно. Кажучи дитині, що він неспособный, ледачий, ми викликаємо у нього безпорадність, засмучення, відчай; він не розуміє, що йому робити. «І навпаки, коли підліток бачить зв'язок між результатом і вибраною ним стратегією, – продовжує Тамара Гордєєва, – він починає аналізувати, що і чому він робить, з чого краще почати наступного разу».

Подолати страх іспитів

Непросто зберегти холоднокровність і не піддатися загальній паніці, пов'язаній із здачею ЕГЕ. «Батьків турбує перш за все результат, – говорить Тамара Гордєєва. – Маніпуляція відчуттям провини («Я так за тебе хвилююся» або «Ми стільки грошей витратили на репетиторів, ти просто не можеш погано здати ЕГЕ»), можливо, і викличе сплеск працьовитості, але він буде недовгим. Інтерес і бажання готуватися до іспиту виникають у школярів, лише коли дорослі орієнтують їх на процес пошуку відповідей, на зміст завдань, хай і не завжди логічних і вдало складених. Інтелект старшокласників не поступається інтелекту дорослих. Проте при зубрінні і натаскуванні на результат використовується лише пам'ять, що означає для дитини відступ на нижчий ступінь мислення. Такий метод не тільки ослабляє його мотивацію, але і виснажує його сили». Батькам досить пропонувати свою допомогу, але не нав'язувати її. Залишатися зацікавленими і вірити в те, що дитина справиться з випробуваннями (адже хвилюючись,ми непомітно підриваємо упевненість дитини в своїх силах – діти дуже добре відчувають нас).

Допомогти підліткові розібратися в собі

Щоб визначитися з планами на майбутнє, старшокласникові потрібна допомога батьків. Не знаючи себе, він може не розрахувати сили і захопитися крайнощами – займатися добу безперервно або не займатися зовсім. Відсутність досвіду поки не дозволяє підліткові бути об'єктивним: йому важко побачити свої сильні сторони, розібратися в своїх бажаннях, пріоритетах, смаках і інтересах. Існує безліч підходів до самоорганізації, але ефективним буде той, який заснований на знанні себе. Який я? Мені легко запам'ятовувати на слух або конспектувати? Працювати поступово або штурмом? Саме у цьому підліткові можуть допомогти батьки: порадити, показати різні варіанти, розповісти про власний досвід. «Говорите з дитиною відкрито про те, на що він може розраховувати після школи, – уточнює сімейний психолог Людмила Петрановськая. – Плануйте разом з ним майбутнє з урахуванням фінансових можливостей сім'ї. Наприклад, на репетиторів або на курси гроша є, а на платне відділення – на жаль. Якщо цієї ясності немає, він буде думать, що всемогутні батьки якимсь чином вирішать все за нього». Деякі підлітки довго не можуть ухвалити рішення про свою майбутню спеціальність. Якщо дитина думатиме, що професію вибирають один раз і на все життя, це тільки посилить його тривогу. Тим більше що епоха, коли багато хто все життя працював на одному місці, пішла в минуле. Отже хай сміливо робить свій перший вибір!

Ваша дитина втратила інтерес до навчання, якщо:

• Хоча б три з наступних проблем виявляються протягом декількох тижнів.

• Вона регулярно спізнюється на уроки і іноді їх прогулює.

• Дитина замикається або гарячиться, як тільки ви ставите їй питання про школу.

• Вона часто робить завдання в останню мить.

• Траплялося, що під час контрольної роботи дитина не могла нічого написати і здавала  порожній лист.

• Їй важко зосередитися.

• Підлітку важко планувати свої заняття заздалегідь, він не знає, що робитиме через три дні.

• Дитина часто говорить: «Подумаєш, випускні іспити, їх всіх здають».

• Вона не любить замислюватися про своє майбутнє.

• Вона захворює в дні контрольних.

• У неї немає друзів, або дитина спілкується цілими днями, забувши про уроки.

• Дитина закинула своє хобі або, навпаки, захопилася ним в збиток всьому останньому.