Тема. Виконання індивідуальних та колективних проектів

Мета: узагальнити вивчені поняття обкладинки журналу, принципи композиції; розвивати логічне мислення, пам’ять; формувати вміння узагальнювати; виховувати інформаційну культуру, формування бережливого ставлення до обладнання комп’ютерного кабінету, виховання уміння працювати в групі; формування позитивного ставлення до навчання.

Хід уроку

Макет

Макет — це графічний документ, сукупність ескізів та шаблонів оформлення сторінок видання, починаючи з обкладинки. Видавництво за участю авторів та художників-оформлювачів готує макети верстки для друкарні. На основі макету, шляхом компоновки текстових та графічних елементів, здійснюється верстання тобто формування верстки полос (сторінок) видання. У традиційних типографіях керівник верстальників називався метранпажем, що французькою значить "вміщувати на сторінку".

Галузь настільних видавничих систем започаткована компанією Apple у 1984 р. Її ідеї швидко знайшли відгук у розробках інших фірм, зокрема на них орієнтувалася корпорація Microsoft, вдосконалюючи свої популярні офісні програми.

Завдяки росту потужностей та здешевленню цифрової інформаційної техніки, від 80-х років все ширше розповсюджуються програмно-технічні комплекси переддрукарської підготовки. В основі користування всіма програмами верстання лежать однакові логічні поняття. Відмінності між засобами різних виробників полягають у додаткових зручностях, колекціях заготовок та інших приємних дрібничках, які надають користувачу широкий вибір інструментів.

Грамотний верстальник зуміє створити пристойний продукт навіть з допомогою Microsoft Word. Але професіонал віддасть перевагу потуж­ні­шим і зручнішим інструментам. Нині верстання можна здійснювати не лише з допомогою спеціалізованих професійних програм (Microsoft Publisher, Quark XPress, Adobe InDesign тощо), але також з допомогою текстових процесорів (OpenOffice.org Writer, Corel Word­Per­fect,…), векторних чи растрових графічних редакторів (Adobe Illustrator, Adobe Photoshop,…) та ряду спеціальних галузевих програмних засобів для друку нот, географічних карт, різноманітних креслень тощо.

Велику популярність нині здобувають електронні видання, для верстання яких застосовують як традиційний, так і новий спеціалізований інструментарій.

Макетування

Основоположний композиційний принцип: знайти найкраще місце для кожної частини твору. Сміття — це те, що невдало розташоване.

• Створіть банк зразків. Коли ви читаєте журнали, книги, газети, звіти, переглядаєте рекламні листівки і брошури збирайте приклади особливо вдалих і невдалих рішень. Складайте їх у дві папки, озаглавлені «Гарні» й «Погані», занотовуючи, що саме добре чи погано у даному макеті. Нагромадивши досить матеріалу, ви відчуєте себе набагато впевненіше у галузі технічного і художнього редагування.

• Складіть простий план майбутнього документа. «Чим простіше, тим краще» — це правило убезпечує від помилок. Прості макети виглядають чіткіше, краще читаються і забезпечують концентрацію уваги читачів. Перше, найважливіше враження про Вашу роботу формується невербальними засобами оформлення.

• Не намагайтеся охопити неосяжне. Наприклад, можна розмістити на одній полосі 30 стовпчиків тексту, але хто стане їх читати? Загальне правило: не використовуйте більше трьох спеціальних типографських ефектів на розвороті з двох полос. Макет повинен створювати чітке уявлення про характер документа. Якщо ви компонуєте рекламне повідомлення, то макет не повинен бути схожий на науковий трактат.

Ескіз

Насамперед, уявіть, як буде виглядати готовий документ, і зробіть кілька начерків на папері. Припустимо, ви хочете створити 8-сторінковий інформаційний бюлетень на полосах стандартного розміру 210х297 мм (формату А4). Для начерку два аркуші паперу розміром покладіть один на одного і складіть удвоє по ширині — так ви одержите зменшену подобу вашого 8-сторінкового бюлетеня. Олівцем накидайте шапку, оформлення обкладинки, малюнки і/чи тексти, верхні та нижні колонтитули. Оцініть, якої ширини варто задати верхні, бічні та нижні поля, і зазначте це на папері. Позначте на кожній полосі малюнки й текст.

Зміни можна вносити на будь-якій, навіть останній, стадії підготовки документа. Якщо ви вже трохи знайомі з якою-небудь програмою DTP, то можете обійтися без олівця, зробивши начерк прямо на екрані монітора.

Елементи конструкції книги. 1 — клапан суперобкладинки, 2 — форзац, 3 — фронтиспис, 4 — титульний аркуш, 5 — суперобкладинка, 6 — книжковий блок, 7 — ляссе (закладка).

Вибір формату

Формати паперу, що випускаються про­ми­словістю і використовуються в друкарнях та офісах, укладаються в так звану А-серію, визначену Міжнародною Організацією Стандартизації (ISO). У Німеччині цей стандарт відомий під ім'ям DIN (Deutsche Industrie-Norm — Німецький промисловий стандарт).

Усі формати ряду походять від основного формату А0, що має площу 1 кв. м. Якщо розрізати цей аркуш навпіл поперек довгої сторони, то вийдуть два аркуші формату A1. Якщо повторити цю операцію, одержимо аркуші формату А2 і т.д. Всі вони мають однакове співвідношення сторін, рівне √2 (оскільки їх площа відрізняється вдвічі). Найбільш вживані формати A3, A4, A5 і А6 найменша з них за розміром: поштова картка.

У типографіці вживаються дещо інші формати, пристосовані до друкарського процесу ротаційними машинами на рулонному папері. Округлені розміри у сантиметрах вказуються у вихідних даних видання, а число після косої риски вказує кількість сторінок, що друкуються на кожній з двох сторін аркуша. Їх кількість обчислюється як двійка в ступені кількостей згинів при фальцюванні.

Орієнтація сторінки

Рядки на сторінці можуть бути розташовані по-різному. Розташування рядків уздовж короткої сторони аркуша називається подовжньою орієнтацією сторінки (книжковою чи портретною — англ. portrait), у противному випадку поперечною (альбомною чи ландшафтною — англ. landscape).

Поля

При виборі співвідношення розмірів полів і тексту на сторінці слід прагнути до гармонії. Ширина полів залежить від характеру верстки, і може бути різної з різних сторін аркуша. Якщо йдеться про єдину сторінку, що містить текст цілком, то ліве й праве поля повинні бути досить вузькими і мати однакову ширину. Верхнє поле повинне бути ширше лівого і правого, а нижнє ширше від верхнього. Рекомендується наступна ширина (у відносних одиницях): 3 для лівого і правого полів, 5 для верхнього, 8 для нижнього.

Поля на книжкових сторінках

Слід подбати, щоб при розвороті книги текст на суміжних сторінках виглядав би симетрично. Аналогічні проблеми виникають при верстці будь-яких багатосторінкових документів, якщо друк виконується на обох сторонах аркуша. Поряд з вимогами естетичного характеру до оформлення таких документів пред'являють і технічні вимоги, пов’язані з тим, що частина внутрішнього поля «поглинається» при підшивці (брошуруванні).

Для встановлення розмірів полів можна скористатися наступним алгоритмом. Спочатку визначити ширину частини сторінки, виділеної під текст (ширину набору). При багатоколонному наборі сюди ж включається ширина міжколонних інтервалів. Різниця між шириною сторінки (без врахування ширини підшивки) і шириною набору ділять на три рівні частини. Одна з цих частин припадає на внутрішнє поле, з тієї сторони аркуша, що підшивається до палітурки. Інші дві — на зовнішнє поле, розташоване з протилежної (обрізної) сторони аркуша. Далі слід провести ді­агональ з правого верхнього до лівого нижнього кута сторінки. Провівши горизонтальні лінії через точки перетину цих діагоналей із границями лівих і правих полів можна одержати границі верхніх і нижніх полів.

Розмірні елементи видання (окремі поняття розглядалися на попередніх уроках).

• Формат та обсяг.

• Формат полоси.

• Кількість та формат текстових колонок.

Шрифт

Типометричні одиниці.

Основні терміни: групи, пропорції, розмір, насиченість, ефекти оформлення шрифтів: відтінення, буквиця, виворітка тощо

Текст.

• Загальні правила набору.

• Правила переносів.

• Правила набору знаків та цифр, заголовків, таблиць.

Ілюстрація (повторити навчальний матеріал з попередніх уроків)

• Значення ілюстрацій.

• Технічна підготовка зображальних елементів.

• Види ілюстрацій.

• Форма, розмір та розташування ілюстрацій.

Елементи дизайну

• Елементи книги.

• Рамки.

• Лінійки.

• Оборка.

• Кулька.

Колір

• Системи RGB та CMYK.

• Прості кольори.

• Кольороподіл.

Постійні елементи періодичного видання

• Заголовна частина видання.

• Розділові засоби.

• Службові деталі.

Композиція періодичного видання (узагальнити вивчене)

• Властивості композиції.

• Засоби композиції.

• Конструктивні особливості композиції полоси.

• Особливості композиції номеру газети (дослідити самостійно).

• Композиційно-графічна модель видання.

Засоби виділення матеріалів у періодичному виданні.

• Шрифтове виділення.

• Виділення за допомогою формату.

• Композиційний метод.

• Графічний метод виділення.

• Комбінований метод виділення.

• Інші засоби виділення матеріалів.

Оформлення заголовків

• Призначення заголовків.

• Види газетних заголовків.

• Архітектоніка заголовку.

• Композиція заголовку.

• Шрифтографія заголовків.

Види подачі текстових матеріалів та їх оформлення.

• Добірка.

• Вікно.

• Підвал.

• Горище.

• Стояк.

• Розпашка.

• Газетний розворот.

• Полоса суцільного тексту.

• Тематична сторінка.

• Обмінна та об’єднана сторінка.

• Газета у газеті.

• Тематичний номер періодичного видання.

Верстка номеру періодичного видання.

• Типові помилки.

• Різновиди верстки.

• Верстка ілюстрацій.

Технічний процес підготовки публікації до видання.

1. Створення макету.

2. Кольороподіл.

3. Пробні (сигнальні) відбитки.

4. Створення форм.

5. Підготовка пресу.

6. Друк.

7. Брошурування.

8. Пакування, доставка та реалізація готової продукції

ПЕРША ШПАЛЬТА

Перша полоса дає редактору найширші можливості для винахідливого оформлення. Головне завдання титульної сторінки — змусити читача нетерпляче схопити журнал. Друге завдання — перетворити людину, що переглядає, в людину, що читає. Який вигляд повинна мати перша сторінка, визначають лише інформаційні матеріали.

Журнал повинен бути миттєво впізнаваний, тому дизайн слід націлювати на створення йому власного іміджу. У той же час титульна сторінка повинна відрізнятися від титулок попередніх випусків журналу, щоб читач завжди бачив щось нове. Вдало вибраний формат допомагає забезпечити відмінність кожного нового випуску від попередніх при збереженні звичного вигляду журналу.

Титульний аркуш книги чи журналу

Титульний аркуш — заголовкова сторінка видання, основний титульний елемент книги, журналу на якому подають головні відомості про неї — прізвище автора, назва, жанр, місце і час видання, видавництво, марка видавництва, марка серії, номер тому і т. ін. Як правило, титул розміщують на першій сторінці видання і він займає всю сторінку.

За наявності авантитула, фронтисписа чи контртитула титул верстають на третій сторінці. Титульний аркуш повторює та доповнює відомості, зазначені на обкладинці, дає повніше уявлення про видання.

Сучасний титул за своєю структурою може бути одинарним, тобто перша сторінка книжкового блока зі зворотом; розгорнутим, коли частина відомостей чи зображення подається на другій сторінці блока, а частина — на третій без переходу зі сторінки на сторінку; двійчастим, коли текст чи зображення починаються на лівій сторінці розвороту, а закінчуються на правій.

При верстанні титульного аркуша особливу увагу слід звернути на такі елементи.

1. Надзаголовкові дані, в які можуть входити назва установи чи кількох організацій, від імені яких друкується видання, або заголовок серії, ініціали та прізвище редактора всієї серії, номер випуску серії, заголовок підсерії, порядковий номер випуску підсерії. Частину цих даних можна перенести на авантитул чи контртитул.

2. Відомості про авторів, тобто ім'я та прізвище подаються у тій формі і повноті, які встановлені автором. При верстанні зазначають спочатку ініціали чи ім'я, а потім прізвища. Імена та прізвища авторів можна поміщати на титульному аркуші незалежно від їх кількості. Якщо авторів чотири і більше, тоді можливе перенесення їх імен та прізвищ на зворот титульного аркуша. В роботах, виконаних колективом авторів, їх імена подають у прийнятій ними послідовності. Відомості про почесні звання, вчені ступені поміщають після імені автора.

3. Підзаголовкові дані — відомості, які пояснюють заголовок, літературний жанр, читацьке призначення книги, наголошують на вікових особливостях читача, перевиданні та переробці. Крім цього, у підзаголовкові дані можна включати відомості про затвердження видання як навчального посібника, підручника чи літературного твору, про упорядників, про мову, з якої перекладене видання, та прізвища перекладачів, про літературного редактора та художника-ілюстратора, про художника-оформлювача та фотографа в ілюстрованих виданнях.

Підзаголовкові дані можна поділити між титульним аркушем та його зворотом. При верстанні на зворот титульного аркуша дозволяється переносити:

• вказівку, на яку категорію читача розраховане видання;

• відомості про перевидання, переробку;

• повідомлення про затвердження видання як підручника, навчального посібника чи офіційного видання;

• дані про мову, з якої перекладено твір, і прізвища перекладачів;

• прізвища художника-оформлювача та фотографа в ілюстрованих та художніх виданнях.

4. Прізвище та ім’я упорядника, повнота і форма якого встановлюється упорядником. Ініціали чи ім'я упорядника повинні передувати його прізвищу. Можливе перенесення прізвища упорядника на зворот титульного аркуша. Перед прізвищем упорядника повинні бути слова чи словосполучення, які визначають характер виконаної роботи. Наприклад: упорядник, впорядкував, записав, автор-упорядник і т. ін.; дані про почесні звання упорядників розміщують після їх прізвищ.

5. Вихідні дані, які містять місце випуску видання, назву видавництва чи видавничої організації та рік випуску видання, потрібно розташовувати у зазначеній послідовності. Ці дані частково чи повністю можна перенести на авантитул, контртитул чи останню сторінку, особливо у художньо оформлених виданнях, титульні аркуші яких зайняті малюнками.

В малообсягових чи малоформатних виданнях для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку всі дані, які необхідно подавати на титульному аркуші, крім прізвища автора та назви, дозволяється перенести на третю чи четверту сторінки обкладинки.

У виданнях без титульного аркуша титульні дані розташовують на суміщеному титульному аркуші на першій сторінці оправи чи обкладинці. Вихідні дані можна переносити на останню сторінку видання, на задню сторінку оправи чи на будь-яку сторінку обкладинки.

Практична робота. Створити журналу про подорожі (колективна робота).