Музична література
4 рік навчання
Модуль 15. Музика доби Романтизму. Представники національних шкіл доби Романтизму (продовження)
Embedded Files
Тема:
Сторінками французької оперної та інструментальної музики ХІХ століття.
К. Сен-Санс
— Каміль Сен-Санс (1835–1921)
— Каміль Сен-Санс (1835–1921)
Французький композитор, органіст і піаніст, музичний критик і громадський діяч.
Сен-Санс був справжнім вундеркіндом: почав грати на фортепіано у 2,5 роки, у 5 років уже писав музику, а у 10 дав перший великий концерт у Парижі. Йому аплодували зали дорослих музикантів!
Крім музики, Сен-Санс цікавився: астрономією (спостерігав за зорями), археологією (був у Єгипті, досліджував стародавні храми), писав книжки з філософії! Кажуть, у нього було стільки енциклопедичних знань, що іноді люди забували що він композитор.
Він прожив майже 90 років і застав: винахід телефону, поїздки пароплавами, Першу світову війну, і навіть розквіт джазу. Але його музика завжди взберігала витонченість, ясніть думки і граційність.
Симфонічна сюїта «Карнавал тварин»
Симфонічна сюїта «Карнавал тварин»
Cюїта складається з 14 коротких окестрових п'єс, які зображать тварин або ситуації, пов’язані з тваринами. Композитор написав цей твір просто для розваги, щоб потішити друзів-музикантів, і забороняв публікувати його за життя. Але після смерті Сен-Санса саме «Карнавал тварин» став одним із найвідоміших його творів.
Вступ і королівський марш лева
Характер твору урочистий, поважний, “королівський”. Фортепіано і контрабаси ніби імітують ревіння лева, а скрипки передають його величну ходу.
Слон
Контрабас грає глибоко і "важко", імітуючи кроки великого слона. Але музика легка й танцювальна, він наче каже “Слони теж можуть танцювати!”
Лебідь
Характер твору ніжний, плавний, ліричний. Мелодія віолончелі — як лебідь, що повільно пливе по гладкій воді. Рояль “підспівує” дрібними хвилями.
Це єдина частина «Карнавалу», яку Сен-Санс дозволяв виконувати за своє життя. Вона стала всесвітньо відомою.
Симфонічна картина «Танець смерті»
Симфонічна картина «Танець смерті»
«Танець смерті» або «Danse macabre» — це музична картина, що зображає середньовічну легенду, за якою Смерть раз на рік уночі встає з могили і скликає мертвих на танок. Вони танцюють до світанку і знову повертаються в тишу.
12 ударів арфи — це опівніч, початок нечистого танцю.
Скрипка-соло грає диявольський вальс — ніби Смерть грає на скрипці. Для виконання цього твору скрипка налаштовується спеціальним чином: струна мі підтягується до мі-бемоль, щоб соліст міг зіграти тритон на ля та мі-бемоль (тобто «диявольский інтервал»).
Ксилофон клацає, як кістки скелетів.
Поступово танок стає все швидшим і шаленішим… Аж раптом — півень кукурікає (гобой) — і все завмирає. Мертві зникають до наступного року.
Інтродукція та рондо-капричіозо для скрипки з оркестром
Інтродукція та рондо-капричіозо для скрипки з оркестром
Сен-Санс написав цей твір для іспанського скрипаля-віртуоза Пабло Сарасате, який був справжньою зіркою того часу. Але композитор створив твір, що не тільки демонструє блискучу техніку гри, але й виразні можливості самого інструменту.
Твір складається з двох частин:
Інтродукція — повільна, мрійлива. Скрипка співає немов людський голос.
Рондо-кпричіозо — швидка і дотепна, нагадує іспанський танець.
Page updated
Google Sites
Report abuse