Композитору було властиве почуття гумору. Одного разу він послизнувся на вулиці, впав і випадково розбив вітрину магазину. За вітрину Глюк заплатив вдвічі більше, відмовившись забрати решту, і сказав, що замість неї він краще якось при нагоді розіб'є вітрину ще раз.

Найбільшою подією в біографії Глюка стала оперна реформа, проведена ним у 18 столітті. Її підхопило багато композиторів того часу, серед яких - Антоніо Сальєрі, друг Моцарта, та Гектор Берліоз.

За своє життя Крістоф Глюк встиг попрацювати у різних музичних жанрах, але він залишається переважно оперним композитором. Скільки саме опер він написав встановити неможливо, оскільки не всі вони збереглися. Відомо лише, що їх налічується більше 100.

Найвідоміша опера Глюка "Орфей і Еврідіка" заснована на давньогрецькій легенді про Орфея - легендарного музиканта. За лендою Орфей був настільки талановитим, що слухати його музику полюбляли не тільки люди, а й боги. Його кохана Еврідіка загинула від укусу змії і щоб повернути її до життя, Орфей відправляється до підземного царства Аїда.

Постать Орфея була настільки популярна у давніх греків, що навколо його імені виникла ціла релігія - орфізм. Орфею поклонялися як богу.

На сюжет про Орфея були написані перші опери. Серед них "Еврідіка" Дж. Пері, "Орфей" К. Монтеверді, і багато інших. Але єдина оперна версія цього сюжету, яку можна почути в наші дні, — це "Орфей та Еврідіка" Глюка.

Цікаво, що коли опера Глюка побачила світ, вона була не дуже добре прийнята публікою. Глюка звинувачували в тому, що він порушує правила і традиції оперного письма. Але, не зважачи на це, опера "Орфей та Еврідіка" дійшла до наших днів і сьогодні важається найстарішою оперую серед тих, які традиційно ставляться на оперній сцені.

Увертюра опери музично не пов'язана з дією і не налаштовує на лад. Згідно з традиціями тих часів, вона витримана в живому русі, життєрадісному характері.

І дія

Перша дія - це монументальна жалібна сцена. Від укусу змії загинула Еврідіка. Орфей оплакує смерть своєї дружини в оливковому гаю, куди приходять також німфи й пастухи.

Хор "Як сумно вітер мірт колише" (4:45) звучить таурно, скорботно. Повільний темп, мінорний лад, опора на інтонації зітхання. Баси оркестру ніби відтворють ритм траурної ходи. В музику хора тричі включається сумний вигук Орфея «Еврідіка!». Його партія дуже проста - інтонація низхідної октави, яка звучит дуже емоційно та трагічно.

В арії Орфея "Де ти, кохана моя" (11:05) тричі повторюється виразна, лірична мелодія. Орфей кличе свою кохану, але відповідає йому лише оркестр за сценой.

Зворушений Зевс дає співакові через Амура дозвіл відправитись в пекло, і привести Еврідіку назад у світ живих. На зворотному шляху Орфею, до виходу з підземелля, не буде дозволено дивитися на Еврідіку.

Заключний речитатив і Арія Орфея носять вольовий стрімкий характер, стверджуючи в ньому героїчні риси.

ІІ дія

Друга дія розпадається на дві контрастуючі картини.

Перша картина - Орфей спускається у царство мертвих. Починається велика сцена Орфея зі злими духами і фуріями (25:55). Вона складається з оркестрового вступу, хору і танцю злих духів і фурій, і діалогу Орфея з ними.

Хор звучить грізно, вионується в унісон з тромбонами. Гострі гармонії, "фатальний" ритм, глісандо оркестру, що зображає гавкіт Цербера. Усьому цьому протистоїть ніжна арія Орфея "Сліз потік ллється з моїх очей". Вона звучить ніби під акомпанемент ліри (арфа і струнні за сценою).

Орфей стає біля воріт пекла, і його музика заспокоює гнів фурій.

Друга картина починається оркестровим вступом. Звучит соло флейти (36:00). Музика витримана у світлих пасторальних тонах. Кохану Орфей зустрічає на Єлисейських полях. Сопілкові награші гобою, тихе звучання скрипок, легке прозоре оркестрування передають настрій повного спокою.

ІІІ дія

Кульмінація та розв’язка драми.

Арія Орфея «Я утратив Еврідіку» (1:03:00) 

Повертаючись додому, Орфей дотримується умови Зевса не дивитись на свою кохану, однак його непокоїть Еврідіка, яка не тільки сумнівається в любові чоловіка, але й починає слабшати. Дует Орфея та Еврідіки "Вір ніжної пристрасті Орфея" (45:05) отримує напружений драматичний розвиток.

Розпач Евридіки, її хвилювання, сумні голосіння передані в арії «Про жереб злощасний» (56:00).

Не витримує Орфей, обертається і в цей момент втрачає її знову. Скорбота Орфея, його смуток відображені в арії "Я втратив Еврідіку" (1:03:00).

Коли у відчаї Орфей пробує покінчити з собою, його зупиняє Амур, і, на відміну від міфу (але відповідно до тенденцій часів Глюка), повертає до життя дружину Орфея.

Завершують оперу балетна сюїта і хор "Тріумф кохання" (1:10:00), де солістами по черзі виступають Орфей, Еврідіка та Амур.

Завдання 1. Перевір себе

Завдання 2. Підготуйся до музичної вікторини