musiclessons - Г. Доніцетті, Дж. Верді

Музична література

4 рік навчання

Модуль 15. Музика доби Романтизму. Представники національних шкіл доби Романтизму (продовження)

Тема:

Огляд оперної творчості:
Г. Доніцетті, Дж. Верді

— Гаетано Доніцетті (1797–1848)

Італійський композитор.

Доніцетті був неймовірно продуктивним: він написав понад цілих 70 опер, деякі з них всього за кілька тижнів. Наприклад, «Любовний напій» було написано лише за 13 днів!
Доніцетті вважають батьком "оперного божевілля", що врешті стало популярним прийомом в операх епохи бельканто. Його герої або героїні за сюжетом втрачають розум, часто через любов, зраду чи втрату. Така сцена — це поєднання глибокої драми і вокальної віртуозності.

Опера «Лючія ді Ламмермур»

Лючію змушують вийти заміж за нелюбого. Після весілля вона вбиває чоловіка і, втративши розум, з’являється в весільній сукні, вся в крові. У божевільному маренні вона уявляє, що одружується з коханим Едґардо.

Арія Лучії «Il Dolce Suono»

(«Солодкий звук»)

У фільмі "П’ятий елемент" (1997) її виконує інопланетна співачка — це стилізована версія "Il dolce suono", яка зробила арію популярною серед ширшої аудиторії.

Опера «Любовний напій»

Неморіно, бідний селянин, закоханий у багату й горду Адіну. Він купує "любовний еліксир" у мандрівного шарлатана (насправді — просто вино), сподіваючись, що вона покохає його.

Арія Неморіно «Una furtiva lagrima» («Прихована сльоза»)

У момент арії Неморіно помічає, що Адіна потай плаче, коли дізнається, що він іде на війну. Це дає йому надію, що вона його справді кохає.

Найвідоміша арія Доніцетті для тенора.

— Джузеппе Верді (1813–1901)

Італійський композитор.

В часи Рісорджіменто (національно-визвольного руху за об'єднання Італії) Верді став символом об'єднання Італії, а його «Хор єврейських бранців» з опери «Набукко» — символом боротьби за свободу. Його іноді називають неофіційним гімном Італії.
Незважаючи на світову славу, Верді залишався простим — він жив у селі, особисто керував своїм господарством, носив простий одяг і допомагав селянам.
Наприкінці життя Верді заснував будинок престарілих для музикантів (Casa di Riposo per Musicisti), який досі функціонує в Мілані. Це був його улюблений «твір».

Опера «Набукко»

Опера розповідає про царя Вавилону Набукко (Навуходоносора), який завойовує Єрусалим і забирає євреїв у полон. Набукко проголошує себе богом, але після цього втрачає розум. У стані божевілля він усвідомлює свою помилку, молиться, прозріває духовно, визнає єдиного Бога Єрусалиму, овертає собі розум і звільняє євреїв і навертається.

Хор «Va, pensiero, sull’ali dorate» («Хор єврейських бранців»)

У хорі євреї, вигнані до Вавилону, сумують за рідною землею. Це стало алегорією для італійців, які прагнули свободи.

Опера «Аїда»

На тлі війни між Єгиптом і Ефіопією розгортається трагедія кохання. Єгипетський воєначальник Радамес кохає Аїду — ефіопську принцесу, яка живе як рабиня при дворі. Водночас у нього закохана єгипетська принцеса Амнеріс.

Радамеса обирають головнокомандувачем у війні. Він перемагає, але дізнається, що бранцем став батько Аїди — цар Ефіопії. Через любов до Аїди Радамес зраджує державну таємницю. Його засуджують до смерті.

В кінці Аїда ховається в гробниці, щоб померти разом з коханим.

«Тріумфальний марш»

Це — найвідоміший урочистий момент опери.

Після перемоги над ефіопами до міста повертається єгипетське військо, на чолі з воєначальником Радамесом. Його вітають з усіма почестями: народ радіє, звучать фанфари, марші, танці, несуть трофеї та полонених.

Опера «Ріголетто»

Ріголетто — блазень при дворі герцога Мантуї. Він жартує з усіх, навіть коли комусь боляче. Але в нього є велика таємниця: він має доньку Джільду, яку дуже любить і ховає від усіх, щоб її не скривдили.

Герцог, хоч і привабливий, насправді легковажний — йому подобається зваблювати дівчат. І от він обманом знайомиться з Джільдою й закохує її в себе.

Ріголетто дуже сердиться і хоче помститися — він наймає вбивцю, щоб покарати герцога. Але Джільда дізнається про це. Вона все ще любить герцога і, щоб його врятувати, сама потайки стає на його місце.

У фіналі Ріголетто знаходить свою доньку, яка вмирає. Він у розпачі.

Мораль: зло і помста приносять новий біль, навіть тим, хто хоче захистити найдорожче.

Пісенька Герцога «La donna e mobile» («Жінка — мінлива, як вітерець»)

Герцог весело насміхається з того, що жінкам нібито не можна довіряти. Але сама опера показує, що такий погляд — неправильний і егоїстичний, і через таке ставлення Герцога до Джільди й настає трагедія.

Огляд оперної творчості:Г. Доніцетті, Дж. Верді