Музична література
4 рік навчання
Модуль 15. Музика доби Романтизму. Представники національних шкіл доби Романтизму (продовження)
Музична література
4 рік навчання
Модуль 15. Музика доби Романтизму. Представники національних шкіл доби Романтизму (продовження)
Тема:
Італійський композитор.
Доніцетті був неймовірно продуктивним: він написав понад цілих 70 опер, деякі з них всього за кілька тижнів. Наприклад, «Любовний напій» було написано лише за 13 днів!
Доніцетті вважають батьком "оперного божевілля", що врешті стало популярним прийомом в операх епохи бельканто. Його герої або героїні за сюжетом втрачають розум, часто через любов, зраду чи втрату. Така сцена — це поєднання глибокої драми і вокальної віртуозності.
Лючію змушують вийти заміж за нелюбого. Після весілля вона вбиває чоловіка і, втративши розум, з’являється в весільній сукні, вся в крові. У божевільному маренні вона уявляє, що одружується з коханим Едґардо.
Арія Лучії «Il Dolce Suono»
(«Солодкий звук»)
У фільмі "П’ятий елемент" (1997) її виконує інопланетна співачка — це стилізована версія "Il dolce suono", яка зробила арію популярною серед ширшої аудиторії.
Неморіно, бідний селянин, закоханий у багату й горду Адіну. Він купує "любовний еліксир" у мандрівного шарлатана (насправді — просто вино), сподіваючись, що вона покохає його.
Арія Неморіно «Una furtiva lagrima» («Прихована сльоза»)
У момент арії Неморіно помічає, що Адіна потай плаче, коли дізнається, що він іде на війну. Це дає йому надію, що вона його справді кохає.
Найвідоміша арія Доніцетті для тенора.
Італійський композитор.
В часи Рісорджіменто (національно-визвольного руху за об'єднання Італії) Верді став символом об'єднання Італії, а його «Хор єврейських бранців» з опери «Набукко» — символом боротьби за свободу. Його іноді називають неофіційним гімном Італії.
Незважаючи на світову славу, Верді залишався простим — він жив у селі, особисто керував своїм господарством, носив простий одяг і допомагав селянам.
Наприкінці життя Верді заснував будинок престарілих для музикантів (Casa di Riposo per Musicisti), який досі функціонує в Мілані. Це був його улюблений «твір».
Опера розповідає про царя Вавилону Набукко (Навуходоносора), який завойовує Єрусалим і забирає євреїв у полон. Набукко проголошує себе богом, але після цього втрачає розум. У стані божевілля він усвідомлює свою помилку, молиться, прозріває духовно, визнає єдиного Бога Єрусалиму, овертає собі розум і звільняє євреїв і навертається.
Хор «Va, pensiero, sull’ali dorate» («Хор єврейських бранців»)
У хорі євреї, вигнані до Вавилону, сумують за рідною землею. Це стало алегорією для італійців, які прагнули свободи.
На тлі війни між Єгиптом і Ефіопією розгортається трагедія кохання. Єгипетський воєначальник Радамес кохає Аїду — ефіопську принцесу, яка живе як рабиня при дворі. Водночас у нього закохана єгипетська принцеса Амнеріс.
Радамеса обирають головнокомандувачем у війні. Він перемагає, але дізнається, що бранцем став батько Аїди — цар Ефіопії. Через любов до Аїди Радамес зраджує державну таємницю. Його засуджують до смерті.
В кінці Аїда ховається в гробниці, щоб померти разом з коханим.
«Тріумфальний марш»
Це — найвідоміший урочистий момент опери.
Після перемоги над ефіопами до міста повертається єгипетське військо, на чолі з воєначальником Радамесом. Його вітають з усіма почестями: народ радіє, звучать фанфари, марші, танці, несуть трофеї та полонених.
Ріголетто — блазень при дворі герцога Мантуї. Він жартує з усіх, навіть коли комусь боляче. Але в нього є велика таємниця: він має доньку Джільду, яку дуже любить і ховає від усіх, щоб її не скривдили.
Герцог, хоч і привабливий, насправді легковажний — йому подобається зваблювати дівчат. І от він обманом знайомиться з Джільдою й закохує її в себе.
Ріголетто дуже сердиться і хоче помститися — він наймає вбивцю, щоб покарати герцога. Але Джільда дізнається про це. Вона все ще любить герцога і, щоб його врятувати, сама потайки стає на його місце.
У фіналі Ріголетто знаходить свою доньку, яка вмирає. Він у розпачі.
Мораль: зло і помста приносять новий біль, навіть тим, хто хоче захистити найдорожче.
Пісенька Герцога «La donna e mobile» («Жінка — мінлива, як вітерець»)
Герцог весело насміхається з того, що жінкам нібито не можна довіряти. Але сама опера показує, що такий погляд — неправильний і егоїстичний, і через таке ставлення Герцога до Джільди й настає трагедія.