Музична форма – це будова музичного твору. Важливими є кількість частин у творі, їхні розміри, контрастність або подібність.

В музичних творах, як правило, є зав’язка (виклад змісту), розробка (розвиток ідей і образів), кульмінація (момент найбільшого напруження) і розв’язка. Так само як і літературі, адже довгий час ці два види мистецтва развивались паралельно.

Період – найменша одночастинна музична форма, в якій можна написати музичний твір (8 або 16 тактів).

З періодів складаються прості форми. Вони бувають двочастинними або тричастинними.

Схематично позначимо кілька простих музичних форм за допомогою латинських літер, як це роблять в математиці. Будемо позначати окрему самостійну музичну тему літерою А, наступно - літерою В і так далі. Якщо друге проведення музичної теми відрізняється від першого лише закінченнім (каденцією), позначимо цю зміну ось так: A'.

Одночастинна форма (або період повторної побудови) - А + А (А + А')

Двочастинна форма - А + В

Тричастнна форма - А + В + А'

Музична тема – це головна думка твору. Від неї залежить загальний настрій музики, вона розкриває ідею музичного твору, змальовує той чи інший музичний образ. Допомагають цьому всі засоби музичної виразності.

Способи розвитку музичної теми:

• Точне повторення теми, коли один і той самий мотив кілька разів звучить однаково, не міняючи жодної ноти.

• Якщо при повторенні музика зазнає змін, то повторюваність буде варіантною. При варіюванні може змінюватися ритм, метр, лад, динаміка (сила звучання), тембри музичних інструментів.