musiclessons - Романтизм. Австро-німецька композиторська школа. Ф. Шуберт

Музична література

4 рік навчання

Модуль 14. Музика епохи Романтизму. Представники національних шкіл доби Романтизму

Тема:

Романтизм. Австро-німецька композиторська школа. Ф. Шуберт

К. Фрідріх. Мандрівник над морем туману

Романтизм – це напрям в мистецтві 19 століття, який виник спочатку в літературі, а потім в інших видах мистецтва.

За часів класицизму, словом "романтизм" описували фантастичні, таємничі сюжети, пов’язані з романським світом – Іспанією та Італією. А в 19 столітті так стали називати твори, що не дотримувалися правил класицизму.

Романтики стверджували, що "не Розум повинен бути в центрі уваги художника, а Дух, вільний і нескорений”. Головне в романтичному творі – почуття і фантазія автора.

Основні ідеї романтизму:

опора на національний фольклор;
лірико-романтична тематика;
тема стосунків людини та природи;
інтерес до фантастики та казки;
тема розчарування, самотності, втечі від жорстокої дійсності;
духовна філософсько-релігійна, містична тематика.

Епоха романтизму – час формування національних композиторських шкіл.

Романтизм в австро-німецькому ареалі представлений багатьма митцями, серед найвизначніших – Франц Шуберт, Карл-Марія Вебер, Фелікс Мендельсон, Ріхард Вагнер.

— Франц Шуберт (1797 - 1828)

Австрійський композитор, один з основоположників романтизму в музиці.

Шуберт народився в Ліхтенталі (передмісті Відня) в родині шкільного вчителя. Ще в дитинстві майбутній композитор опанував скрипку, фортепіано, альт, кілька років співав у Віденській придворній капелі.

З 1808 по 1813 рік Шуберт учився в Конвикті – середньому навчальному закладі, в якому давали гарну музичну освіту. Одним з викладачів Шуберта був знаменитий композитор Антоніо Сальєрі. У Конвикті Шуберт написав свої перші музичні твори.

Залишивши Конвикт, Шуберт кілька років служив помічником учителя в школі свого батька, займаючись створенням музики у вільний час. Він писав симфонії, хорову музику, сонати, опери, але вже тоді провідним жанром його творчості стала пісня.

У 1818 році композитор назавжди залишає службу і цілком присвячує своє життя творчості. Джерелом існування для нього стали випадкові заробітки та допомога друзів – поетів, художників, артистів, однодумців Шуберта і шанувальників його творчості. Для дружніх зустрічей, що одержали назву "шубертіади", композитор складав пісні, а також танцювальну музику – вальси, лендлери, екосези, багато з яких залишилися незаписаними.

У березні 1828 року у Відні з величезним успіхом пройшов єдиний концерт із творів Шуберта, а через кілька місяців композитор несподівано помер. На його могилі викарбували епітафію, написану поетом Грільпарцером: "Тут похований не тільки багатий скарб, але ще більш прекрасні надії". Але музику Шуберта, безпосередню, щиру і світлу, й зараз люблять слухачі і виконують музиканти в усьому світі.

Вокальна мініатюра

Провідним жанром творчості Ф. Шуберта є пісня. Саме завдяки Шуберту пісна стала й провідних жанрів музики романтизму, тоді як у творчості класицистів вона займала досить другорядне значення.

У своїй пісенній творчості Шуберт використав твори близько 100 поетів. Серед них І. Гете, Г. Гейне, Й. Шиллер та інші.

"Ave Maria" (на слова В. Скотта)

Твір Франца Шуберта насправді називається "Третя пісня Еллен", але його часто неточно називають "Ave Maria Шуберта". Його текст узятий з німецької поеми Вальтера Скотта "Діва озера" і включає лише перші два слова цієї молитви. Згодом "Радуйся, Маріє" цілком стали співати на музику пісні Шуберта, хоча композитор і не передбачав цього.

"Вільшаний цар" або "Лісовий цар" (на слова І. Гете) — яскравий зразок романтичної балади.

Це драматична сценка, де перед нами виступають три діючі особи: батько, що скаче на коні через ліс, хвора дитина, якого він везе з собою, і грізний лісовий цар, який вижжається в гарячковому видінні хлопчика.

У кожного з героїв балади є своя музична характеристика: в словах дитини – скарга і переляк, в репліках батька – заспокійливі інтонації. Загальна тональність для них – соль мінор, що виражає тривогу.

Між тим, в словах лісового царя хитрість та підступність. Для передачі його образу Шуберт вибирає тональність Сі бемоль мажор.

Фоном, «який скріплює» музичні характеристики, є фортепіанне супровід, що зображує стрімкий біг коня.

"Серенада" (на слова Л. Рельштаба)

Колись серенади виконували у вечірній або нічний час перед будинком шанованої або коханої людини. Виконавці акомпанували собі на гітарі або мандоліні. Іноді серенади виконувалися ансамблем струнних інструментів.

Серенада Шуберта сповнена світлого, мрійливого настрою. М'яка танцювальна мелодія твору поєднується з характерним малюнком супроводу, що нагадує звучання гітари.

Вокальний цикл

Один з перших вокальних циклів створив Л. Бетховен («До далекої коханої»). Але розквіт пісенних циклів припадає саме на творчість Ф. Шуберта.

Композитор є автором сюжетного вокального циклу. Шубертом написано два вокальних цикла: «Красуня млинарка» і «Зимовий шлях» – обидва на вірші німецького поета-романтика Вільгельма Мюллера. Їх герой – простий і скромний, душевно благородний, саме такий, яким був Шуберт.

№1. "В дорогу" - 0:00
№19. "Мельник і струмок" - 58:35

Вокальний цикл "Красуня млинарка"

Цикл складається з 20 пісень, в яких розповідається про мандри, кохання і страждання юного млинаря.

Юнак закохується в доньку свого господаря, красуню млинарку. Але дівчина ввідає перевагу сміливому мисливцю. Від туги, відчаю і горя молодий млинар шукає спокою на дні струмка.

Через весь цикл проходить образ струмка – це вірний друг млинаря, його радник і супутник. Дзюрчання струмка – то веселе, то схвильоване – передає психологічний та емоційний стан юнака.

№1. "В дорогу". Форма – куплетна, тональність – B-dur.

Це своєрідний вступ, який розкриває перед нами думки і почуття молодого млинаря. За характером пісня світла, життєрадісна й енергійна. Проста мелодія, близька народним пісням, звучить на тлі фортепіанного супроводу, який наслідує веселому дзюрчанню струмка.

№19. "Мельник і струмок". Форма – трехчастинна. Тональність – G-dur – g-moll.

Пісня побудована у вигляді діалогу млинаря і струмка. В основний розділі (соль мінор) юнак скаржиться струмку на своє горе. В середньому розділі (Соль мажор) струмок втішає юнака. У фортепіанній партії з'являються м'які «дзюркотливі», прозорі фігурації.

У репризі знову чується голос юнака. Тут мелодію продовжує супроводжувати «дзюрчання» води. Соль мінор під кінець плавно змінюється Соль мажором, що вносить світлий колорит і символізує примирення молодої людини з сумною дійсністю.

№1. "Спокійно спи"

№24. "Лірник"

Вокальний цикл "Зимовий шлях"

Якщо "Красуня млинарка" пройнята поезією молодості, то цикл "Зимовий шлях" має трагічний настрій. Складається цикл з 24 пісень і більшість з них написані в мінорному ладу.

Герой циклу – самотній, всіми покинутий мандрівник, змушений розлучитися зі своєю коханою (вона багата, а він бідний). Навіть природа не співчуває йому. Скована зимовим холодом, вона байдужа до його переживань. Душевна спустошеність, самотність ототожнюються тут з суворим зимовим пейзажем.

№1. "Спокійно спи". Форма – куплетна. Тональність – ре мінор.

Пісня висловлює сум і тугу самотньої людини: «Чужим прийшов сюди я, чужим покинув край...». Герой прощається зі своїм минулим життям, коханням, надіями на майбутнє. Попереду лише довгий, безрадісний шлях.

Тільки в четвертому, останньому куплеті відбувається несподіваний здвиг в однойменний мажор, наче усмішка крізь сльози.

№24. "Лірник". Форма пісні – куплетна. Тональність – ля мінор.

Образ лірника – бездомного жебрака бродяги – глибоко символічний. Він уособлює долю артиста, художника, самого Шуберта. Не випадково весь цикл завершують слова автора: «Хочеш, будемо разом горе ми терпіти, хочеш, будемо пісні під ліру співати?». Фортепіанна партія наслідує нескладним наспівам ліри – понуро й одноманітно звучить в басу тонічна квінта.