У березні, коли починав танути сніг, дівчата збиралися групками і починали співати веснянки-заклички. Це досить давні веснянки. Їх роль прискорити прихід весни і випросити у природи щедрого літа. Крім цього, в закличках містяться мотиви кохання і вибору пари для подружнього життя. У святковий час, гарно одягнувшись, дівчата виходили на край села, ставали на височині і співали. Рухами пісні-заклички не супроводжувалися.

"Благослови, мати"

"Вийди-вийди, сонечко"

"Іди-іди, дощику"

Характер мелодій веснянок м'який, ліричний, радісний.

"Вийди-вийди, Іванку"

Хороводні та ігрові веснянки зустрічаються набагато частіше. Їх типова ознака – нерозривна єдність наспіву та руху. Більшість ігрових веснянок виконуються круговими (дівчата утворюють замкнене коло або еліпс) або ключовими фігурами (ставши в один ряд, виконавиці йдуть одна за одною, виписуючи різні фігури і криві лінії).

"Подоляночка"

Веснянки відзначаються багатством поетичних образів. Вони мають виключно язичницьке походження: поруч із людьми часто згадуються персонажі природи – галочка, яструб, орел, зайчик, та інші (як представники фауни); вишні-черешні, груша, верба, калина, мак тощо (як представники флори).

Ще одна українська веснянка-гра і хоровод - це "Зелений Шум" або просто "Шум". Вважається, що пісня належить до найстарішого пласту українського народного мистецтва.

Існує багато версій цієї гри, одна з них така: Гурт дівчат береться за руки і стає півколом. Середня пара підносить з'єднані руки догори — це ворота. Крайні пари (один іде з одного боку, другий — з другого боку) пробігають у ворота. Коли доходить черга до середньої пари, то вона перекручується під своïми руками, і гра йде далі. Шум то заплітають, то розплітають.

На думку деяких дослідників, слово «шум» у цій гаївці означає ліс або персоніфікований образ шуму першої весняної зелені. Ще одна версія полягає в том, що Шум — це ім'я давньослов'янського бога лісів.

"Шум"

Русалії святкували протягом тижня, який починався в Зелену неділю. Люди прикрашали хати зеленню, дівчата або жінки одягаються «русалками» (в квіти та зелень), ходили зі співом в ліс, або в поле. Святкування русалій супроводжувадлось рухливими танцями та гучним співом. У понеділок після русального тижня проходили проводи русалок.

Значне місце в русальних піснях займає тема кохання, весільні мотиви, сватання. Такі пісні мають переважно невеликий діапазон (м.3, в.3) і часто закінчуються звуком «Гу!».

Г. Гаврилець. Музично-сценічне дійство “Золотий камінь посіємо”: №4 “Русальна” ("Веду русалку")