Мистецтво кіно – це мистецтво відтворення на екрані зображень, які створюють враження живої дійсності. Воно виникло наприкінці XIX століття, а його появі сприяли численні досягнення науки і техніки.

За своєю природою кіно – синтетичне мистецтво. Воно поєднує досягнення в розвитку літератури, театру, живопису, графіки. У його створені приймає участь велика кількість людей, серед яких режисер, сценарист, оператор, композитор, звукорежисер, виконавці і багато інших учасників процесу. 

Кіно народилося у Франції наприкінці 19 ст. Перші кінострічки тривали лише кілька хвилин і не мали звуку. Це було так зване німе кіно, але "німим" насправді воно не було, бо перегляд кінострічки супроводжувався музикою.

Для створення певного настрою в кінотеатрі грав музикант-ілюстратор, якого називали — тапер (найчастіше це був піаніст, але інколи й цілий оркестр).

Постійна робота над вдосконаленням кіно призвела до того, що в 1927 році на кіностудії Warner Brothers виходить перший звуковий фільм американского режисера Алана Кросленда "Співак джазу". Ця подія відкрила новую епоху звукового кіно. Музика допомогала більш яскравіше розкрити емоції героїв та атмосферу фільму.

Цікаво, що звук у кіно був сприйнятий не всіма і не одразу, багато хто вважав, що в кіно він недоречний, однак згодом він став невід'ємним компонентом кінематографу.

Сьогодні, коли говорять про кіномузику, часто використовують поняття саундтрек. Саундтрек (англ. sound track - "звукова доріжка") – музичний супровід до кіно або музичний альбом, який включає композиції з фільму. Саундтрек может бути інструментальним або вокальним.

Розрізняють внутрішньокадрову музику (персонаж грає або співає на інструменті) та закадрову музику (її роль – зображати події або коментувати авторську реакцію).

Дочері, сьогодні музику до кіно виконують у концертних залах так само, як і класичні симфонії.