До прийняття християнства на Русі вірою давніх слов'ян було язичництво. Старовинні язичницькі свята (Купало, Русалії та ін.) супроводжувалися переодяганням, танцями і співом. Тодіж з'явилися такі новорчні «сміхові» вистави як Вертеп, «Коза» та «Маланка».

Саме в період зустрічі Нового року відбувалися вертепні вистави.

Вертеп – це народний ляльковий театр (слово має давньслов'янське походження и означає «печера»). Він представляв собою двоповерхову дерев'яну скриню. На верхньому поверсі відбувалася перша дія вистави, оскільки в ній йшло про високе – про народження Ісуса Христа. Дія називалася «свята». Дійові особи – Діва Марія, новонароджений Ісус, Йосип, Цар Ірод. В якості музичного супроводу звучали хорові канти духовного змісту, а також релігійні колядки.

Кант "Ангели снижайтеся" (на слова Г. Сковороди)

Друга дія відбувалася на нижньому поверсі і мала низький (побутовий зміст). Вона називалась «народною». Дійові особи типові для національного фольклору – Дід, Баба, Москаль, Дяк, Лях, Корчмар, Запорожець. Запорожець – головний персонаж – розповідав про свої подвиги, розправлявся з «гнобителями народу». У фіналі вистави він грав на бандурі, співав, а всі інші танцювали. У якості музичного супроводу могли звучати народні пісні та інструментальна музика, в тому числі різних національностей. Це залежало від того, який персонаж діяв на сцені вертепу. Например, якщо це був Москаль, то могла звучати «Камаринская», якщо Лях, то «Полька» чи «Краков'як» і т.п.

Народна пісня "Ой під вішнею"