Окільки музика триває в часі, постійно звучить, змінюється та розвивається, музикантові необхідно знати закони її розвитку.

Музичну тему можно розвивати двома способами: повторюючи її складові (інтонації, мотиви, фрази, речення) та не повторюючи їх.

Способи розвитку музичної теми:

• Точне повторення. Повторювати музику можно точно (абсолютно буквально повторити мотив, не змінивши жодної ноти). При цьому один і той самий мотив чи фраза може звучати два чи більше разів однаково. В таких спосіб можна нагадати слухачам музичний матеріал, для того щоб він краще запам'ятався. Також його можно чергувати з новим (контрастним) матеріалом.

• Варіювання — повторення музичного матеріалу зі змінами. При варіюванні музика зазнає невеликих змін шляхом переставлення окремих нот місцями або ж роздріблення чи злиття тривалостей нот. 

Існують різні типи варіювання: інтонаційно-мелодичне, ладово-гармонічне, метроритмічне, фактурне, тембральне.

• Секвенція - повторення одного і того самого мотиву на різній висоті. Музична побудова, яка переміщується, називається мотивом секвенції. Кожне переміщення мотиву утворює ланку секвенції, а інтервал між ланками - крок секвенції. Секвенція може бути висхідною та нисхідною.

• Мотивна розробка. Можна взяти мотив і змінити його інтонаційний зміст. Скажемо, з помпезної мажорної урочистої музики зробити плаксиві, схлипуючі інтонації. Або зберегти інтонції, але змінити ритм. Був марш, а став вальс! Також можна "віддзеркалити" мотив (прочитати його ззаду наперед) чи використати його частково.

• Імітація (з лат. "наслідування") - це повторення в другому голосі фрагменту мелодії, який щойно прозвучав. Таким способом створюється ефект "відлуння": другий голос весь час запізнюється. Прийому імітації начастіше використовується в поліфонічних творах, однак його можно зістріти і в народній музиці.