Світовий шедевр «Севільський цирюльник» Россіні написав усього за два тижні! Причому увесь третій акт — за одну ніч перед прем’єрою. Хоча прем’єра провалилась (публіка свистіла!), вже за кілька днів опера стала всенародним хітом.

Обожнював їжу — і це не жарт. Він сам готував, експериментував з рецептами, і навіть його друзі називали його «композитором гастрономії».

Рано завершив оперну кар’єру. У 37 років, на піку слави, Россіні раптом перестав писати опери. Після цього він прожив ще майже 40 років, займаючись переважно вокальними та камерними творами (які сам жартома називав «гріхи моєї старості»).

 Лінивий — за його ж словами. Россіні сам зізнавався: «Я добре знаю, як зручно працювати в ліжку — я написав більшість своїх опер саме там!» Його лінощі стали легендарними: іноді він замість переписувати партитуру просто викреслював зайве на старому нотному папері.

Створив унікальний драматичний прийом — крещендо напруги (так зване "крещендо Россіні"), коли коротка фраза повторюється, звучить усе гучніше, енергійніше, і завершується ефектним фіналом. Це стало фірмовим знаком його музики — особливо в комічних операх.

Іронія — його улюблений інструмент. Россіні майстерно висміював пафос, абсурдність ситуацій, людські слабкості. Його музика — жива, весела, театральна.

Майстер нескінченної мелодії. Белліні писав такі довгі та плавні мелодії, що сучасники жартували: «Його фраза може тривати стільки, скільки триває подих у співака — або трохи довше!» Його вокальні лінії вимагають надзвичайного контролю дихання та техніки — саме тому Белліні так важливий для bel canto.

Прожив лише 33 роки, але встиг створити 10 опер, які стали класикою. Його смерть від гострої хвороби (ймовірно, дизентерії або черевного тифу) шокувала музичний світ.

Його найвідоміші опери («Норма», «Сомнамбула», «Пуритани») — це завжди про любов, самопожертву і фатум. Головними героями своїх опер він робив жінок — сильних, трагічних, вразливих.