Мендельсон був також талановитим диригентом. Завдяки його зусиллям, після багатьох літ забуття виконувалася і видавалася музика І.С. Баха, вперше прозвучали деякі твори Генделя, Моцарта, Шуберта та інших композиторів.

З ініціативи Мендельсона в 1843 році була відкрита в Лейпцигська консерваторія - перша консерваторія в Німеччині. Система музичної освіти, розроблена композитором, стала зразком для багатьох вищих музичних навчальних закладів.

Мендельсон писав твори майже у всіх музичних жанрах. Характерні риси його музики — опора на стародавні німецькі традиції, мелодійність і доступність, перевага світлих образів.

«Сон в літню ніч» ор. 61

На самому початку творчого шляху, у віці 17 років Мендельсон створює концертну увертюру "Сон в літню ніч" до однойменної п'єси англійського поета і драматурга В. Шекспіра, а пізніше він пише музику до неї, що склала разом з увертюрою 11 композицій, об'єднаних загальним задумом. Сюди увійшов знаменитий "Весільний марш" Мендельсона.

"Пісні без слів"

Основу фортепіанної творчості композитора склали "Пісні без слів", які композитор писав на протязі життя. У них виразилося прагнення Мендельсона зблизити інструментальну п'єсу з пісенною мелодією, ніби вдихнути в інструмент життя, змусити його "співати".

Концерт для скрипки з оркестром e-moll ор. 64 № 2

Концерт для скрипки з оркестром мі мінор був складений композитором в 1844 році і є одним з останніх і найбільш зрілих творів цього жанру. Він присвячений талановитому скрипалеві і педагогу Лейпцігській консерваторії Фрідріху Давиду.

Концерт складається з трьох частин.

I ч. Allegro molto appassionato

Форма - сонатна. Тональність - e-moll.

Експозиція. ГП (e-moll) за характером схвильована, співуча. Її співає спочатку солююча скрипка, а потім тема естафетою передається всьому оркестру.

СП - емоційна, енергійна за рахунок висхідних хроматичних інтонацій. Проводиться гобоями та першими скрипками, а далі передається солюючому інструменту. 

ПП (G-dur) - світла, лірична, дуже контрастна ГП та СП.

Розробка. Заснована на розвитку ГП та СП. Її головна функція полягає в тому, щоб підготувати появу ефектної каденції соліста, яка за новаторською ідеєю Мендельсона знаходиться не в кінці всієї частини, а в кінці розробки.

 Реприза більш компактна, ніш експозиція, доповнена кодою, яка представляє кульмінацію І частини.

ІІ ч. Andante

Форма - тричастинна. Тональність - C-dur.

Звучить слідом за першою без перерви.

Основна тема наповнена ліризмом. Її співає солююча скрипка у сопроводі струнних та дерев'яних духових.

Середній розділ звучит більш схвильовано, але не створює особливого контрасту.

В репризі повертається основна тема. Композитор поступо посилює елегійний настрів, готуючи слухача до контрастного за характером фіналу концерту. Наприкінці частини він спеціально запроваджує нову тему, яка є зв'язуючим елементом з яскравим фіналом.

ІІІ ч. Allegro molto vivace. Фінал

Форма - рондо-соната. Тональність - E-dur.

Тут теж немає контрастних за характером тем.

Фінал починається призивними фанфарами духових інструментів. ГП (рефрен) - граціозна та стрімка мелодія у виконанні солюючого інструменту. Далі між скрипкою та оркестром розгортається веселий діалог, який підводить до ПП. Тема нагадує святковий та тріумфальний марш.

Вся музика фіналу пронизана легким стрімким рухом, який завершуються ефектно, феєричною кодою.